Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Мультимедійні технології як засіб моделювання міжкультурних комунікативних ситуацій у процесі підготовки майбутніх учителів іноземних мов(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Багмет Андрій; Bahmet AndriiУ статті обґрунтовано педагогічну доцільність використання мультимедійних технологій як засобу моделювання міжкультурних комунікативних ситуацій у процесі підготовки майбутніх учителів іноземних мов. Актуальність проблеми зумовлена цифровізацією освіти, зростанням інтенсивності міжкультурних контактів і потребою формувати в майбутніх педагогів не лише мовну, а й інтеркультурну компетентність, що забезпечує здатність до толерантної взаємодії, партнерського діалогу та коректного розв’язання непорозумінь у багатокультурному середовищі. Полікультурна компетентність розглядається як інтегральна професійна якість, що поєднує знання про культурне різноманіття, ціннісні установки (відкритість, повага, недискримінація), комунікативно-поведінкові вміння (уточнення смислів, аргументація, деескалація конфлікту) та рефлексивну усвідомленість. Показано, що онлайн-платформи, автентичні відеоматеріали, інтерактивні симуляції, віртуальні тури й формати віртуальних обмінів створюють умови для керованого міжкультурного контакту та відтворення типових ситуацій професійної взаємодії (пояснення культурних норм, робота з різними комунікативними стилями, реагування на ціннісні розбіжності, подолання стереотипів). Виокремлено дидактичні можливості мультимедіа: актуалізація культурних смислів через аудіовізуальні контексти; розвиток критичного аналізу медіатекстів; тренування емпатійного слухання й інтерпретації прагматики висловлювання; формування стратегій керування невизначеністю та тривожністю у міжгруповій комунікації; організація рефлексії та самокорекції на основі зворотного зв’язку. Запропоновано підхід до проєктування занять, що поєднує сценарне моделювання, практикоорієнтовані завдання та оцінювання результативності за критеріями комунікативної чутливості, толерантності, готовності до співпраці й здатності вести міжкультурний діалог. Зроблено висновок, що системне впровадження мультимедійних технологій підсилює практичну спрямованість підготовки майбутніх учителів іноземних мов і забезпечує цілеспрямований розвиток інтеркультурної компетентності.Документ Формування етнопедагогічної культури майбутнього вчителя на основі національних цінностей(2025) Бойченко Марина Анатоліївна; Boichenko Maryna AnatoliivnaУ статті розкрито проблему формування етнопедагогічної культури майбутнього вчителя на основі національних цінностей як важливої складової його професійної підготовки. Актуальність дослідження зумовлена сучасними соціокультурними трансформаціями, потребою збереження національної ідентичності та посиленням ролі вчителя як носія й транслятора духовних, культурних і моральних орієнтирів суспільства. Обґрунтовано сутність понять «етнопедагогічна культура», «національні цінності», «професійна підготовка майбутнього вчителя» та визначено їх взаємозв’язок у системі педагогічної освіти. У статті акцентовано увагу на тому, що національні цінності – мова, традиції, звичаї, обряди, народна педагогічна мудрість, історична пам’ять – виступають змістовою основою формування етнопедагогічної культури майбутнього педагога. Визначено основні педагогічні умови, що сприяють ефективному формуванню зазначеної культури у процесі фахової підготовки, зокрема інтеграцію етнопедагогічного змісту в освітні компоненти, використання активних і творчих методів навчання, залучення студентів до народознавчої та виховної діяльності. Підкреслено, що сформована етнопедагогічна культура забезпечує здатність майбутнього вчителя реалізовувати виховний потенціал національних цінностей у професійній діяльності, сприяє розвитку національної свідомості учнів, вихованню патріотизму, духовності та поваги до культурної спадщини українського народу. Матеріали статті можуть бути використані у процесі підготовки майбутніх педагогів та вдосконалення змісту педагогічної освіти.Документ Поняття іміджу в науковому дискурсі та його значення для підготовки керівника закладу освіти(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Беседін Денис; Besedin DenysМетою статті визначено здійснення наукового аналізу категорії «імідж» та обґрунтування значущості цього феномену для професійної підготовки майбутнього керівника закладу освіти Використано такі методи як теоретичний аналіз, логіко-теоретичне узагальнення та порівняльний аналіз концепцій провідних науковців, що дало змогу впорядкувати, конкретизувати та розкрити існуючі підходи. Встановлено, що імідж керівника є системотвірним конструктом, який інтегрує особистісні риси, професійні компетентності й ціннісні орієнтації, слугує індикатором професійної соціалізації та чинником організаційної стабільності. У результаті з’ясовано сутність поняття «імідж» та доведено його вагому ролі у формуванні управлінської компетентності освітнього менеджера.Документ Методика підготовки майбутніх бакалаврів з графічного дизайну до підприємницької діяльності у процесі професійної підготовки в закладах вищої освіти(2025) Великожон Владислав; Velykozhon VladyslavКреативні індустрії стають одним із ключових секторів економіки, що зумовлює попит на фахівців, здатних не лише виконувати художньотворчі завдання, а й, генеруючи цікаві ідеї, розробляти стартапи, рентабельні бізнес-плани з метою подальшої їх реалізації в сучасній соціально-економічній практиці. Означений аспект нині практично не реалізується в сучасній системі професійної підготовки бакалаврів з графічного дизайну в Україні, що зорієнтована, переважно, на художньо-естетичну площину. Відтак розвиток підприємницької компетентності здобувачів вищої дизайн-освіти, у т.ч. бакалаврів з графічного дизайну, характеризується фрагментарністю й епізодичністю. Мета. Розробити й обґрунтувати авторську методику підготовки майбутніх бакалаврів з графічного дизайну до підприємницької діяльності у процесі здобуття вищої дизайн-освіти. Методи. У ході дослідницького пошуку використано загальнотеоретичні методи аналізу й синтезу наукових джерел для виокремлення концептуальних напрямів розвитку підприємливості як ключового складника підприємницької компетентності; теоретичного моделювання – для створення модельної графсхеми методики підготовки майбутніх бакалаврів з графічного дизайну до підприємницької діяльності у процесі здобуття вищої освіти. Застосування комплексного підходу забезпечило поєднання теоретичних і практичних засад дослідження. Результати. Обґрунтовано п’ять напрямів розвитку підприємливості майбутніх дизайнерів (світоглядно-ціннісний, креативно-мисленнєвий, комунікативно-лідерський, ресурсно-аналітичний, організаційно-результативний), що є науково-методологічним концептом розроблюваної методики. Запропоновано інноваційну методику підготовки майбутніх бакалаврів з графічного дизайну до підприємницької діяльності у процесі здобуття вищої освіти, що включає три блоки: теоретико-змістовий (підприємництво, маркетинг, авторське право), практично-діяльнісний (стартап-проєкти, бізнес-симуляції, стажування) та рефлексивно-ціннісний (самооцінювання, розвиток відповідальності й інноваційності). Експеримент підтвердив ефективність методики: підвищився рівень мотивації майбутніх бакалаврів з графічного дизайну, якість підготовлених студентами бізнес-проєктів, кількість здобувачів вищої освіти з високим рівнем сформованості підприємницьких навичок. Висновки. Розроблена нами методика, що ґрунтується на розумінні підприємницької компетентності (результату підготовки майбутніх графічних дизайнерів до самозайнятості й подальшої бізнес-діяльності) як інтегративної особистісно-професійної характеристики і є дієвим інструментом її розвитку в умовах мистецького закладу вищої освіти. Авторська методика поєднує концептуальні засади і практичні механізми, сприяючи конкурентоспроможності випускників закладів вищої мистецької освіти на ринку праці.Документ Розвиток української педагогічної традиції в освітньому процесі Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка: досвід викладання курсу «Персоналії в історико-педагогічному дискурсі»(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Ільченко Олена Юріївна; Ilchenko Olena YuriivnaУ статті представлено досвід реалізації навчальної дисципліни «Персоналії в історико-педагогічному дискурсі» у Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка, закладі, багатому на досвід роботи видатних педагогів минулого, – В. Щепотьєва, М. Семиволоса, Г. Ващенка, А. Каришина, І. Зязюна, О. Пащенка та ін. Проаналізовано зміст навчального курсу, його методологічні засади, місце в освітньо-науковій програмі підготовки здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти спеціальності А1 Освітні науки. Розкрито потенціал дисципліни для формування дослідницьких, аналітичних та професійно-ціннісних компетентностей майбутніх науковців, а також представлено педагогічні підходи, які забезпечують інтеграцію історикопедагогічної спадщини у сучасний освітній процес.Документ Порівняльний аналіз традиційних освітніх технологій та технологій змішаного навчання(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Каун Владислав; Kaun VladyslavСтаттю присвячено змінам в системі освіти під впливом процесів глобалізації, цифровізації та переходу до оволодінням новітніх технологій в повсякденному житті. Традиційні форми організації навчального процесу, що спираються на пояснювально-ілюстративні методи та звичайні практичні завдання, тривалий час забезпечували виконання основної освітньої функції – передавання знань від учителя до учня. Проте у ХХІ столітті така модель дедалі частіше виявляється недостатньою, оскільки не завжди сприяє розвитку критичного мислення, креативності, навичок самостійного навчання й ефективної комунікації. Саме тому зростає актуальність впровадження технологій змішаного навчання, що дозволяють гармонійно інтегрувати очні та цифрові освітні практики. Постановка проблеми полягає у визначенні порівняльних характеристик традиційних і змішаних технологій, дослідження їхніх переваг і недоліків, а також розглянути перспективи їх об’єднання. Для того, щоб розв’язати запропоноване завдання було використано комплекс методів, підходів, зокрема порівняльний аналіз, системний підхід та узагальнення досвіду українських і зарубіжних освітніх практик. У ході дослідження встановлено, що традиційні технології забезпечують стабільність, чітку структурованість навчального процесу, формування базових вмінь та навичок та соціальної дисципліни, проте вони виявляють обмеженість у формуванні гнучких компетентностей міждисциплінарної взаємодії. Натомість технології змішаного навчання відкривають нові можливості для індивідуалізації освітніх траєкторій, створення інтерактивного середовища, підвищення рівня мотивації та розвитку цифрової грамотності дітей. Порівняльний аналіз засвідчив, що найбільш ефективною стратегією є поєднання переваг обох підходів, де традиційні технології виконують базову організаційнометодичну функцію, а змішані – доповнюють її інструментами активізації пізнавальної діяльності та розвитку ключових компетентностей. Взагалому можна наголосити, що впровадження змішаного навчання не повинно розглядатися, як альтернатива класичній системі, а як її сучасна модернізація, спрямована на створення адаптивного, гнучкого та ефективного освітнього середовища, здатного відповідати викликам цифрової епохи та забезпечувати конкурентоспроможність випускників у глобалізованому світі.Документ Формування трансверсальних компетентностей студентів у процесі науково-педагогічного дослідження(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Предик Аліна; Predyk AlinaУ статті проаналізовано потенціал науково-педагогічного дослідження як середовища для формування трансверсальних компетентностей студентів спеціальності «Початкова освіта». Метою статті є обґрунтування доцільності інтеграції елементів дослідницької діяльності в освітній процес як ефективного інструменту розвитку ключових універсальних навичок, затребуваних у сучасному педагогічному простор Теоретико-методологічну основу дослідження становлять сучасні підходи до компетентнісного навчання, зокрема концепція трансверсальності, положення Концепції Нової української школи та результати емпіричного аналізу педагогічної практики у процесі викладання дисциплін дослідницького циклу. У статті використано методи контент-аналізу наукових джерел, моделювання, порівняльно-аналітичний підхід, а також елементи педагогічного спостереження. Уперше узагальнено та презентовано модель формування трансверсальних компетентностей студентів у процесі науково-дослідної діяльності, яка включає взаємозв’язані компоненти: педагогічні стратегії (дослідницьке навчання, академічна доброчесність, формувальне оцінювання), методи (проєкти, кейс-стаді, дебати, взаємне рецензування) та форми організації (індивідуальні завдання, наукові гуртки, участь у конференціях, вебінарах, групова робота, цифрові платформи). Доведено, що саме системне й цілеспрямоване включення дослідницької діяльності у фахову підготовку дозволяє забезпечити комплексне формування трансверсальних компетентностей – критичного мислення, самоорганізації, цифрової грамотності, комунікативної культури, академічної етики. Практичний досвід реалізації запропонованої моделі у рамках курсів «Основи педагогічних досліджень» і «Методологія наукових досліджень та академічна доброчесність» показав її ефективність як освітнього інструменту трансформації академічного навчання в дослідницьке. Формування трансверсальних компетентностей у студентів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича виступає не лише відповіддю на сучасні вимоги професійного стандарту педагога, але й передумовою їхньої здатності до адаптації, інноваційного мислення, мобільності та відповідального виконання професійних функцій у контексті реалізації завдань Нової української школи.Документ Сучасні виклики та перспективи підготовки реставраторів в Україні: від теорії до практики(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Такіров Тімур; Takirov TimurУ статті здійснено комплексний аналіз сучасних викликів та перспектив підготовки майбутніх реставраторів в Україні в умовах повномасштабної війни та масового руйнування об’єктів культурної спадщини. Наголошено, що збереження і відновлення культурних пам’яток у сучасних реаліях набуває не лише професійного, а й суспільно-державного та світоглядного значення, що актуалізує потребу в підготовці фахівців нового типу – реставраторів із високим рівнем професійної культури, сформованої на засадах міждисциплінарності, етики та відповідальності за збереження національної ідентичності. Розкрито сутність поняття «професійна культура реставратора» як інтегративної якості особистості, що поєднує фахові компетентності, систему цінностей, етичні принципи та особистісні якості, необхідні для прийняття виважених професійних рішень у складних і часто незворотних реставраційних процесах. Підкреслено, що професійна підготовка реставратора не може обмежуватися лише оволодінням технічними навичками, а має бути спрямована на формування цілісної професійної ідентичності та усвідомлення соціальної місії збереження культурної спадщини. На основі аналізу вітчизняного стану підготовки фахівців і європейського досвіду (Франція, Німеччина, Італія) виокремлено ключові відмінності освітніх моделей, зокрема щодо тривалості навчання, частки практичної підготовки, рівня міждисциплінарної інтеграції, технологічного оснащення та ролі професійних асоціацій у регулюванні доступу до професії. Доведено, що європейські освітні системи орієнтовані на поєднання фундаментальної теоретичної підготовки з інтенсивною практичною діяльністю на реальних об’єктах культурної спадщини. Обґрунтовано комплекс педагогічних умов ефективного формування професійної культури майбутніх реставраторів у закладах вищої освіти України, серед яких: інтеграція теоретичного навчання з проєктно-орієнтованою практикою; реалізація міждисциплінарного підходу; активна міжнародна співпраця; упровадження цифрових технологій і засобів штучного інтелекту; формування етичного освітнього середовища та професійної відповідальності здобувачів освіти. Окрему увагу приділено можливостям використання штучного інтелекту у реставраційній освіті для діагностики стану пам’яток, моделювання реставраційних процесів, створення цифрових двійників об’єктів культурної спадщини та персоналізації навчальних траєкторій студентів. Зроблено висновок, що реалізація запропонованих педагогічних умов сприятиме підвищенню якості підготовки реставраторів, формуванню їхньої професійної культури та готовності до ефективної діяльності в умовах післявоєнної відбудови України, забезпечуючи збереження історичної пам’яті та культурної спадщини для майбутніх поколінь.Документ Перспективи використання штучного інтелекту в бібліотечній практиці(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Терентьєва Наталія Олександрівна; Terentieva Nataliia Oleksandrivna; Вараксіна Олена; Varaksina OlenaСтаття присвячена дослідженню перспектив інтеграції технологій штучного інтелекту (ШІ) у діяльність українських бібліотек. Аналізуються сучасні підходи до впровадження інтелектуальних систем у бібліотечну практику, їхній вплив на автоматизацію рутинних процесів, підвищення якості обслуговування користувачів, оптимізацію робочих процесів та розвиток персоналізованих сервісів. Окрему увагу приділено аналізу успішних кейсів українських бібліотек, а також проблем і викликів, що виникають при використанні ШІ, включно з фінансовими, технічними, етичними та нормативними аспектами. Висвітлено перспективи подальшого розвитку бібліотек з компонентом ШІ, зокрема створення національних платформ, застосування генеративного ШІ та міжнародну співпрацю. Стаття може бути корисною для науковців, бібліотечних фахівців і розробників інформаційних систем.Документ Характеристика змісту навчання майбутніх бакалаврів цифрових медіатехнологій вищих професійних коледжів КНР(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Чжоу Ганвей; Chzhou HanveiУ статті на основі аналізу наукових джерел та нормативних документів схарактеризовано зміст підготовки майбутніх бакалаврів цифрових медіатехнологій у вищих професійних коледжах КНР. Встановлено, що система підготовки майбутніх бакалаврів цифрових медіатехнологій у вищих професійних коледжах КНР функціонує в умовах жорсткої державної нормативної регламентації та зорієнтована на реалізацію стратегічних пріоритетів розвитку цифрової економіки і креативних індустрій, а зміст навчання вибудовано як цілісну ієрархічну систему, що забезпечує поетапне формування професійних компетентностей. З’ясовано, що зміст підготовки бакалаврів цифрових медіатехнологій у КНР має виразний міждисциплінарний характер і поєднує інженерно-технологічні, інформаційні та художньо-творчі компоненти. Виявлено та описано особливості підготовки майбутніх бакалаврів цифрових медіатехнологій у вищих професійних коледжах КНР. Здійснено порівняльний аналіз змісту підготовки бакалаврів цифрових медіатехнологій у КНР, країнах ЄС та Україні. Окреслено відмінності у педагогічних орієнтаціях зазначених освітніх моделей.Документ Development of Self-Organization of Educational Activities of Applicants with Special Educational Needs as a Prerequisite for Increasing Human Capital(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Artemenko Anna; Артеменко Анна; Skyba Olha Oleksandrivna; Скиба Ольга Олександрівна; Shafranova Kateryna Volodymyrivna; Шафранова Катерина Володимирівна; Bataieva Kateryna; Батаєва КатеринаThe formation of inclusive education becomes a pivotal focus for contemporary education systems of higher education institutions that aim to provide equal sharing of knowledge and education, strengthening student human capital formation. In this context, the capacity of applicants presenting special educational needs to properly organize their educational activities is of fundamental importance for success in achieving permanent academic and professional achievements. However, despite the growing attention to the issue of inclusive educational policies, there is a lack of empirical research on the contribution of self-organization of learning activities to the development of human capital within inclusive educational environments. The purpose of this study is to investigate the role of self-organization of educational activities among the applicants with special educational needs as a prerequisite for increasing human capital among applicants with special educational needs in higher education systems. The methodology used for research is an accumulation of pedagogy and econometric modeling. The study uses a 4 stages methodology that involves conceptual analysis, systematization of data, construction of econometric models and comparative empirical analysis. The empirical analysis is focused on three European countries, namely Ukraine, Poland, and Germany, over the period 2020-2025. A two-stage econometric model was used to estimate the role of institutional factors and learning behavior of students in human capital formation. The model was estimated by two stage least square (2SLS) method. The empirical results confirm a strong positive relationship of self-organization of educational activities with human capital formation. The estimated coefficient for the self-organization variable was 0.463, and the model showed a high explanation power with an R2 value of 0.81. Comparative analysis shows that Germany shows the highest indicators of self-organization and human capital development, namely 0.88 and 0.92 respectively in 2025. Of all countries, Poland shows stable growth, Ukraine is the one with the most dynamic improvement, with the index of self-organization rising from 0.52 in 2020 to 0.66 in 2025. The results show that the enhancement of self-regulated learning competencies in conjunction with inclusive educational contexts and digital accessibility is a major factor in the reinforcement of human capital of applicants with special educational needs. The study brings into focus the importance of integrating pedagogical strategies that are conducive for autonomy, digital competencies and also institutional support in order to increase the effectiveness of higher education inclusive systems.Документ Методика підготовки майбутніх бакалаврів з графічного дизайну до підприємницької діяльності у процесі професійної підготовки в закладах вищої освіти(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Великожон Владислав; Velykozhon VladyslavКреативні індустрії стають одним із ключових секторів економіки, що зумовлює попит на фахівців, здатних не лише виконувати художньотворчі завдання, а й, генеруючи цікаві ідеї, розробляти стартапи, рентабельні бізнес-плани з метою подальшої їх реалізації в сучасній соціально-економічній практиці. Означений аспект нині практично не реалізується в сучасній системі професійної підготовки бакалаврів з графічного дизайну в Україні, що зорієнтована, переважно, на художньо-естетичну площину. Відтак розвиток підприємницької компетентності здобувачів вищої дизайн-освіти, у т.ч. бакалаврів з графічного дизайну, характеризується фрагментарністю й епізодичністю. Мета. Розробити й обґрунтувати авторську методику підготовки майбутніх бакалаврів з графічного дизайну до підприємницької діяльності у процесі здобуття вищої дизайн-освіти. Методи. У ході дослідницького пошуку використано загальнотеоретичні методи аналізу й синтезу наукових джерел для виокремлення концептуальних напрямів розвитку підприємливості як ключового складника підприємницької компетентності; теоретичного моделювання – для створення модельної графсхеми методики підготовки майбутніх бакалаврів з графічного дизайну до підприємницької діяльності у процесі здобуття вищої освіти. Застосування комплексного підходу забезпечило поєднання теоретичних і практичних засад дослідження. Результати. Обґрунтовано п’ять напрямів розвитку підприємливості майбутніх дизайнерів (світоглядно-ціннісний, креативно-мисленнєвий, комунікативно-лідерський, ресурсно-аналітичний, організаційно-результативний), що є науково-методологічним концептом розроблюваної методики. Запропоновано інноваційну методику підготовки майбутніх бакалаврів з графічного дизайну до підприємницької діяльності у процесі здобуття вищої освіти, що включає три блоки: теоретико-змістовий (підприємництво, маркетинг, авторське право), практично-діяльнісний (стартап-проєкти, бізнес-симуляції, стажування) та рефлексивно-ціннісний (самооцінювання, розвиток відповідальності й інноваційності). Експеримент підтвердив ефективність методики: підвищився рівень мотивації майбутніх бакалаврів з графічного дизайну, якість підготовлених студентами бізнес-проєктів, кількість здобувачів вищої освіти з високим рівнем сформованості підприємницьких навичок. Висновки. Розроблена нами методика, що ґрунтується на розумінні підприємницької компетентності (результату підготовки майбутніх графічних дизайнерів до самозайнятості й подальшої бізнес-діяльності) як інтегративної особистісно-професійної характеристики і є дієвим інструментом її розвитку в умовах мистецького закладу вищої освіти. Авторська методика поєднує концептуальні засади і практичні механізми, сприяючи конкурентоспроможності випускників закладів вищої мистецької освіти на ринку праці.Документ Практикоцентрований підхід у професійній підготовці фахівців психономічного профілю: проблемно-орієнтоване навчання та клінічний супервізоринг(2025) Долинна Анна; Dolynna AnnaУ статті розкрито актуальність практикоцентрованого підходу у професійній підготовці фахівців психономічного профілю в умовах зростання психологічних, соціальних і гуманітарних викликів. Особливу увагу приділено проблемно-орієнтованому навчанню та клінічному супервізорингу як ефективним інструментам поєднання теоретичних знань із реальними професійними практиками. Проаналізовано наукові підходи українських і зарубіжних дослідників, які доводять, що використання PBL-методів і системної супервізії сприяє розвитку професійного мислення, етичної відповідальності, рефлексивності та психологічної стійкості майбутніх фахівців. Підкреслено, що практикоцентроване навчання забезпечує формування готовності до роботи в кризових і посткризових умовах, підвищує якість професійної підготовки та конкурентоспроможність випускників психономічних спеціальностей. Обґрунтовано значення клінічного супервізорингу як обов’язкового компонента практикоцентрованої підготовки фахівців психономічного профілю в контексті проблемно-орієнтованого навчання. Показано, що поєднання аналізу реальних професійних кейсів із супервізійним супроводом забезпечує ефективну інтеграцію теоретичних знань і практичного досвіду, розвиток клінічного мислення, професійної рефлексії та відповідальності за прийняті рішення. Доведено, що клінічний супервізоринг виконує навчально-корекційну, рефлексивну й етичну функції, створюючи безпечні умови для професійного становлення майбутніх і підтримки практикуючих фахівців. Зроблено висновок, що включення супервізії в проблемно-орієнтоване навчання підвищує якість професійної підготовки та сприяє формуванню етично відповідальних і життєстійких спеціалістів, здатних працювати в умовах складних соціальних і психологічних викликів. Підкреслено значущість практикоцентрованого підходу як провідної умови ефективної професійної підготовки фахівців психономічного профілю. Доведено, що проблемно-орієнтоване навчання сприяє розвитку клінічного мислення, аналітичних умінь і здатності до прийняття відповідальних професійних рішень у складних, зокрема кризових і посткризових, ситуаціях. Клінічний супервізоринг розглянуто як обов’язковий компонент практикоцентрованої підготовки, що виконує навчальну, рефлексивну, корекційну та етичну функції й забезпечує безпечні умови професійного становлення та підтримки фахівців. Узагальнення українського й зарубіжного (передусім американського) досвіду підтверджує доцільність інституалізації клінічного супервізорингу в освітніх програмах як стратегічного ресурсу модернізації вищої освіти та підвищення професійної готовності випускників до сучасних викликів.Документ Козацька педагогіка як історико-педагогічне підґрунтя військово-патріотичного виховання(2025) Михальчук Микола; Mykhalchuk MykolaУ статті здійснено комплексний історико-педагогічний аналіз козацької педагогіки як важливого джерела формування системи військово-патріотичного виховання в Україні. Розкрито сутність, зміст і виховний потенціал козацьких традицій, звичаїв, морально-етичних норм та освітніх практик Запорозької Січі. Обґрунтовано значення козацької педагогіки для сучасного освітнього простору в умовах викликів національній безпеці та необхідності виховання громадянинапатріота, здатного до захисту Батьківщини. Досліджено козацьку педагогіку як унікальне явище національної системи виховання, що має значний потенціал у формуванні духовного, морального та фізичного здоров’я учнів у сучасній українській школі. Розкрито історичні, філософські та педагогічні основи козацького виховання, зокрема його спрямованість на гармонійний розвиток особистості, виховання сили духу, мужності, самодисципліни, любові до Батьківщини. Підкреслено, що козацька педагогіка є цілісною системою, у якій поєднано фізичне загартування, духовноморальне вдосконалення та громадянсько-патріотичне становлення молоді. Розкрито сутність ідей козацької педагогіки в контексті військово-патріотичного виховання. Здійснено аналіз історико-педагогічних джерел, що засвідчують, що козацька педагогіка є цілісною системою виховання захисника Батьківщини, яка поєднує в собі моральні, етичні, патріотичні, психологічні, духовні, інтелектуальні та фізичні сторони формування особистості – захисника Батькіщини. Акцентовано, що козацькі звичаї та традиції військово-патріотичного виховання спрямовані не тільки на розвиток та вдосконалення військових вмінь, але направлені ще на виховання лицарських моральних якостей, любові до Батьківщини, готовності до захисту та розбудови Батьківщини, як духовної основи захисника Батьківщини. Визначено, що впровадження козацької педагогіки в сучасну систему військово-патріотичного виховання формує зрілого, національно-свідомого, фізично підготовленого, мотивованого, активного громадянина – захисника України. Результати дослідження доводять, що козацька педагогіка має не тільки історичний досвід військово-патріотичного захисника України, але і є фундаментальною основою сучасного військово-патріотичного виховання, оскільки вона забезпечують виховання національно свідомого, морально стійкого й відповідального козака-воїна, здатного не тільки захищати та розбудовувати Батьківщину, але і передавати свій досвід молодому поколінню у дусі вірності рідній землі та народу, волі, гідності та любові до України.Документ Удосконалення професійної підготовки фахівця з музичного мистецтва в сучасних умовах(2025) Гайда Ігор; Haida IhorУ статті здійснено теоретичний аналіз актуальної, на сьогодні, проблеми удосконалення професійної підготовки фахівця з музичного мистецтва в сучасних умовах. Доведено, що окреслення основних напрямів та засобів модернізації професійної підготовки фахівців з музичного мистецтва відбувається з урахуванням вимог сучасних світових тенденцій в освіті і вважається актуальною проблемою суспільного розвитку, яка стосується формування ціннісного світу та духовних потреб особистості. Проаналізовано різні підходи до обґрунтування інструментів та процесів, що можуть бути використані для покращення якості музичної освіти й підвищення конкурентоспроможності випускників на ринку праці. Акцентовано, що сучасний стан ринку праці в музичній сфері характеризується високою конкуренцією та різноманітністю можливостей, що в свою чергу сприяє зростанню попиту на фахівців з музичного мистецтва в умовах високої конкуренції та, на жаль, нестабільних доходів. Саме ці чинники обумовлюють якість освіти, доступність навчальних програм та можливостей для здобувачів і випускників у подальшій професійній діяльності. Наголошено, що сучасний стан вищої музичної освіти характеризується зростанням дистанційного навчання, що впливає на зниження його якості через ускладнення реалізації повною мірою можливості індивідуалізації підходу до кожного здобувача, оскільки державне фінансування вищої освіти значно скорочується без урахування специфіки нормативно-правового регулювання підготовки фахівців з музичного мистецтва, що обумовлює окреслення чітких перспектив розвитку якісної музичної освіти, що відповідає вимогам модернізації та запитам суспільства. Констатовано, що якісне функціонування системи музичної освіти залежить і від того, наскільки кожен фахівець з мистецтва активно залучає учнів до музичної творчості, освоєння надбань музичного мистецтва через гармонійне поєднання використання традиційних методів і впровадження сучасних інноваційних технологій музичної освіти.Документ Змістові засади мистецької освіти в Україні(2025) Філяк Роман; Filiak RomanУ статті розкрито особливості змістових засад мистецької освіти в Україні. Акцентовано, що зміст мистецької освіти передбачає різні напрями художнього розвитку учнівської молоді та студентства. Розкрито значення, характерного для мистецької освіти, широкого кола охоплення різних галузей мистецтва, що в свою чергу створює сприятливі обставини, уможливлює впровадження поліпарадигмальних підходів, які передбачають полівимірність, міждисциплінарність, готовність майбутніх фахівців до засвоєння і виконання в майбутньому широкого спектру різновидів діяльності, синтез знань з різних наукових галузей. Констатовано, що ключовою ідеєю сучасного змісту загальної мистецької освіти в закладах загальної середньої освіти є цілісний художньоестетичний розвиток особистості, що забезпечується органічною взаємодією різних видів мистецтва і координацією знань, умінь та уявлень. Набуті знання та вміння важливі для формування у свідомості учнів цілісного, поліхудожнього та полікультурного образу світу. Висвітлено, що теоретичне осмислення закономірного характеру взаємозв’язку освіти й культури, їх ізоморфної тотожності дозволяє висунути припущення про перспективність і продуктивність використання культурологічної парадигми як концептуальної основи модернізації змісту вищої мистецької освіти. Доведено, що стратегічною метою змісту мистецької освіти стає особистісна унікальність, як концентроване вираження людської сутності, тобто індивідуальність, яка усвідомлює і практично реалізує свій професійноособистісний потенціал у різних видах і галузях соціокультурної й мистецької практики. Наголошено, що сучасна мистецька освіта є вагомою складовою гармонійного духовного розвитку кожної особистості, а її рівень – визначальним для підвищення культурного потенціалу всього суспільства, саме тому актуальними залишаються питання усвідомлення змістових засад та пріоритетних тенденцій мистецької освіти, збагачення сучасних практик передачі досвіду й збереження культурно-мистецьких надбань.Документ Передбачення і проєктування інноваційних технологій у сфері фізичної культури і спорту(2025) Довгань Надія; Dovhan NadiiaСтаття репрезентує авторське передбачення і проектування інноваційних технологій у сфері фізичної культури і спорті. Розкрито поняття «інновації», «інноваційний» «інноваційне навчання», та «технології», що дозволяють охарактеризувати сучасні тенденції інновацій у спорті. Виявлено шляхи передбачення інновацій у сфері фізичної культури і спорту, Метою визначено репрезентацію методології передбачення інновацій та методів прогнозування розвитку спортивних технологій, які передбачають врахування низки особливостей студентського контингенту, визначення пріоритетів у розвитку фізичних здібностей та вивчення їх взаємозалежності з компонентами здоров’я та психофізичної підготовленості. Зазначено проектування інноваційних технологій, що використовуються на практичних заняттях у галузі фізичної культури і спорту, в основу яких покладені цифрові та технічні інновації ,педагогічні та біомеханічні інновації, виявлено алгоритм проектування та впровадження інновацій. Описано методи прогнозування їх ефективності та шляхи впровадження у тренувальний процес, систему фізичного виховання та спортивну науку. Означені основні фактори реалізації передбачення і проектування інноваційних технологій у сфері фізичної культури і спорті. які передбачають можливість проводити індивідуальні заняття, сприяти обліку індивідуальних можливостей та інтересів студентів, вдосконалення фізичного розвитку і фізичної підготовленості.Документ Методичний підхід до занять футболом у підлітковому віці(2025) Максименко Людмила Михайлівна; Maksymenko Liudmyla Mykhailivna; Чхайло Микола Борисович; Chkhailo Mykola BorysovychРухова активність молоді є невід’ємним елементом здорового способу життя. Використання ігрових засобів футболу в оздоровчих заняттях доцільно на початкових етапах адаптації, які включають функціонально-рухову адаптацію та етап ігрової спеціалізації. Це зумовлено не лише специфікою цілей цих етапів, а й необхідністю виконання рухових завдань, що не вимагають високого рівня фізичної підготовленості чи функціональних можливостей від учасників. Ігрова діяльність характеризується складністю та різноманітністю рухів, що зазвичай залучають всі мʼязові групи, сприяючи гармонійному розвитку опорно-рухового апарату. Змінний ритм активності, який поєднує моменти високої інтенсивності з паузами для відпочинку або діями з помірною напругою, дозволяє учасникам виконувати значний обсяг роботи. Такий характер навантаження оптимально відповідає віковим особливостям дітей. Регулярне використання ігор сприяє розширенню рухових можливостей та ефективному засвоєнню нових рухових навичок. Різноманітна рухова активність, що супроводжується позитивними емоціями, є сприятливим видом активної рухової діяльності.Документ Культура батьківства у сім’ях дітей з розладами аутистичного спектру: сутність, структура та рівні сформованості(2025) Богомаз Крістіна; Bogomaz KristinaУ статті представлені результати теоретичного дослідження поняття «культура батьківства у сім’ях дітей з розладами аутистичного спектру». Воно трактується як складова загальної культури батьків, яка реалізується через комплекс знань, умінь та навичок, що слугують інструментом соціалізації дитини з РАС в умовах сім’ї. Автором установлено, що її зміст реалізується через сукупність когнітивного, комунікативного, емоційно-ціннісного та поведінкового компонентів. На основі окреслених критеріїв і показників розроблено якісну характеристику рівнів сформованості культури батьківства у сім’ях дітей з РАС: високий, середній і низький.Документ Практики впровадження інформаційних систем в торговокомерційних підприємствах(2025) Чернуха Юрій Олександрович; Chernukha Yurii OleksandrovychУ статті розглядається особливості впровадження систем ERP (Enterprise Resource Planning) в торгово-комерційних підприємствах на основі методології Oracle AIM (Application Implementation Method), яка забезпечує максимальну ефективність використання ERP системи з урахуванням специфіки бізнесу та його галузі. Описано переваги використання таких систем та труднощі, з якими стикається бізнес під час їх впровадження з урахуванням багаторічного практичного досвіду та напрацювань у країнах східної Європи. Підкреслюються складності окремих етапів впровадження та рекомендації щодо їх можливих рішень. Детально розібрані основні етапи процесу цифрової трансформації бізнесу, визначено ключові моменти успішної інтеграції інформаційних технологій у бізнес процеси. Зроблено аналіз останніх досліджень і публікацій різноманітних впроваджень ERP систем. Розглянуто ефективні практичні плани впровадження інформаційних систем, комплексні принципи з використанням методу концептуального дослідження, заснованого на вивченні літератури з інтеграції різних концепцій, управління проєктами на різних організаційних рівнях та стратегічних напрямах. Окрема увага приділена оформленню проєктних документів, вивчення та розуміння яких необхідне бакалаврам та магістрам галузі управляння та адміністрування, оскільки ці майбутні співробітники будуть задіяні при впровадженні системи ERP на підприємстві з боку замовника. Їхні основні обов'язки будуть безпосередньо пов'язані з описом існуючих бізнес-процесів, і від якості їх роботи залежать результати впровадження.