Запрошуємо до репозитарію відкритого доступу Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (eSSPUIR)!
eSSPUIR - Електронний інституційний репозитарій Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка
ISSN 2522-1531
eSSPUIR – електронний архів наукових та освітніх матеріалів СумДПУ імені А. С. Макаренка, що забезпечує накопичення, систематизацію, зберігання інтелектуальних продуктів наукового, освітнього та методичного призначення, створених університетськими спільнотами Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, та забезпечує довготривалий, постійний і надійний безкоштовний відкритий доступ до них засобами Інтернет-сервісів, поширення цих матеріалів у середовищі світового науково-освітнього товариства.
Кількість документів: 17483. Останнє оновлення: 25.05.2026.
Для створення, накопичення й редагування власних колекцій звертайтеся до
адміністратора архіву.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Навчальна дисципліна «Медична і біологічна фізика» як обов’язкова складова професійної підготовки майбутніх лікарів в умовах сучасних викликів
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Бичко Марина; Bychko Maryna
Стаття присвячена аналізу результатів педагогічного експерименту, що був проведений серед здобувачів вищої освіти першого року навчання на медичному факультеті Полтавського державного медичного університету. Мета експерименту – оцінити рівень обізнаності та сформованості набутих знань майбутніх лікарів щодо медико-екологічних аспектів здоров’я людини в процесі вивчення навчальної дисципліни «Медична і біологічна фізика» та визначити рівень пріоритетності та значущості самої навчальної дисципліни в циклі інших навчальних дисциплін. Актуальність дослідження зумовлена безпосереднім зростанням впливу фізичних факторів навколишнього середовища та екологічних чинників на процес становлення рівня здоров’я населення, а також важливістю залучення майбутніх лікарів до майбутньої професійної діяльності з першого року навчання. Методологічною основою дослідження було анонімне анкетування, яке відобразило об’єктивні дані щодо рівня розуміння майбутніми лікарями питань пов’язаних з медико-екологічними аспектами здоров’я людини, впливу різноманітних факторів середовища існування людини на її організм та процеси, що в ньому відбуваються, а також значущості міждисциплінарних зв’язків між медичною і біологічною фізикою, анатомією людини, безпекою життєдіяльності тощо. Анкетування містило запитання закритого та напіввідкритого типів, що мають на меті як виявлення рівня теоретичних знань, так і дозволяють дослідити відповіді та аргументи здобувачів освіти щодо певного кола окреслених проблем. У статті здійснено аналіз кількісних та якісних результатів анкетування; визначено рівень зацікавленості здобувачів освіти питаннями медико-екологічних аспектів здоров’я людини; визначено рівень усвідомлення впливу фізичних факторів навколишнього середовища на організм людини; визначено розуміння доцільності вивчення навчальної дисципліни «Медична і біологічна фізика». Особлива увага приділяється внеску навчальної дисципліни «Медична і біологічна фізика» як фундаментальній основі для формування цілісного розуміння взаємозв’язку між фізичними факторами довкілля та медико-екологічними аспектами здоров’я людини.
Аналіз впливу навчальних відеоматеріалів на результати навчання курсантів з лінійної алгебри
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Бобрицька Галина; Антоненко Галина; Bobrytska Halyna; Antonenko Halyna
У статті висвітлено результати педагогічного експерименту, проведеного у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба серед курсантів першого курсу під час вивчення елементів лінійної алгебри у курсі вищої математики. Метою дослідження було визначення ефективності використання навчальних відео тривалістю 1–15 хвилин як додаткового інструменту самостійної роботи та підготовки до занять. Гіпотеза полягала у припущенні, що застосування коротких відеоматеріалів сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу та підвищує академічну успішність курсантів. У дослідженні взяли участь 82 курсанти, розподілені на дві рівні групи: контрольну, яка навчалася традиційними методами (лекції, підручники, методичні матеріали), та експериментальну, що додатково отримувала навчальні відео з ключових тем і алгоритмів розв’язання типових задач. Для обох груп було проведено вхідний та вихідний контролі знань, які охоплювали теоретичні та практичні питання. Аналіз результатів показав, що у контрольній групі спостерігалося лише незначне підвищення балів, а в окремих випадках навіть їх зниження. Натомість у експериментальній групі значна кількість курсантів продемонструвала покращення результатів на 3–5 балів. Незалежний t-тест показав ймовірність відхилення гіпотези лише 0,006, що дозволяє стверджувати про ефективність додаткового використання навчальних відео разом із традиційними методами. Дослідження показало, що застосування коротких навчальних відео є доцільним для повторення лекційного матеріалу, виконання складних завдань та підготовки до занять. Відео тривалістю 1–15 хвилин, не замінюють лекцій повністю, але суттєво підсилюють їх. Результати експериментальної групи виявилися на 93 % кращими за контрольну, що підтверджує прийняття гіпотези дослідження. Перспективи подальших робіт полягають у розширенні бази відеоматеріалів у навчанні, розширенні кількості учасників експерименту за рахунок інших закладів освіти та збільшенні тривалості експерименту.
Програмоване впровадження інструментів IoT в кондиційному тренуванні студентів-спортсменів
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Бондаренко Роман; Петренко Юрій; Петренко Юлія; Куций Денис; Єфременко Андрій; Bondarenko Roman; Petrenko Yurii; Petrenko Yuliia; Kutsyi Denys; Yefremenko Andrii
Сучасна трансформація спортивної освіти в контексті глобальної цифровізації вимагає впровадження в навчальний процес інструментів Інтернету речей (ІоТ), співставних з тими, які будуть використовуватися майбутніми тренерами з виду спорту в фаховій діяльності. Мета дослідження – пілотна апробація моделі використання IoT в навчанні студентів-спортсменів з основ кондиційного тренування. Методологія роботи базувалася на порівняльному аналізі експериментальної (n = 15) та контрольної (n = 22) груп студентів-спортсменів другого курсу ЗВО віком 19,30±1,10 років, які навчаються на тренера з виду спорту. Для експериментальної групи було запропоновано модель використання ІоТ у межах електронного освітнього середовища на прикладі навчальної дисципліни «Організаційні основи кондиційного тренування». Комплексний моніторинг результативності навчання включав оцінку теоретичних знань, частоти серцевих скорочень, максимального споживання кисню, а також розрахунок тренувального імпульсу та суб’єктивного сприйняття зусилля. Результати дослідження продемонстрували статистично значуще зростання теоретичної підготовки та покращення об’єктивних фізіологічних параметрів в обох вибірках, що вказує на адекватність запропонованого практичного компонента програми. Проте ключова міжгрупова диференціація була зафіксована у площині перцептивного сприйняття навантаження, де представники експериментальної групи продемонстрували виражене зниження відчуття напруженості при ідентичній інтенсивності роботи. Аналіз кореляційних зв’язків засвідчив посилення взаємозв’язків між об’єктивними показниками кардіореспіраторної системи та суб’єктивними показниками, що підтверджує ефект об’єктивізації внутрішнього стану студентів-спортсменів під впливом використання інструментів IoT. Таке посилення конвергенції даних свідчить про формування в студентів-спортсменів стійкої пропріоцептивної моделі управління навчальним процесом, де цифрові показники стають основою усвідомленого досвіду. Таким чином, впровадження технологій ІоТ у навчальний процес майбутніх тренерів з виду спорту сприяє підкріпленню когнітивного розвитку інструментальною верифікацією функціональних показників. Запропонований підхід мінімізує психологічну вартість досягнутого результату, забезпечуючи вищу психоемоційну стійкість студентів-спортсменів до зростаючих навчальних навантажень. Отримані результати створюють методичне підґрунтя для підготовки фахівців нового покоління, здатних впроваджувати цифрові технології в процес спортивної підготовки.
Управління ризиками в системі наукового проєктування: виклики для сучасної вищої школи
(2026) Сидорович Олена Юріївна; Sydorovych Olena Yuriivna; Зварич Ганна Володимирівна; Zvarych Hanna Volodymyrivna
У статті досліджено проблематику управління ризиками в системі наукового проєктування як ключового чинника ефективності та сталого розвитку сучасної вищої школи. У контексті глобальної інтелектуальної конкуренції та стрімкої цифрової трансформації університети перестають бути лише ретрансляторами знань і перетворюються на активні суб’єкти продукування інноваційного капіталу. Центральною умовою цієї трансформації виступає здатність закладів вищої освіти до превентивного управління ризиками та стратегічної капіталізації інтелектуальних активів, що включають людський, структурний та реляційний капітал. Актуальність теми зумовлена високою вразливістю інтелектуального капіталу до внутрішніх і зовнішніх загроз: недосконалістю інституційних механізмів захисту інтелектуальної власності, відтоком кваліфікованих кадрів, невизначеністю результатів наукового пошуку, а також зростанням складності фінансово-економічного, нормативного та цифрового середовища. Проаналізовано класифікацію ризиків у системі наукового проєктування за джерелом виникнення, функціональними сферами, стадіями життєвого циклу, рівнем невизначеності, характером впливу, інституційним виміром, цифровізацією та поведінковими аспектами. Виділено ключові групи викликів: інституційні, фінансово-економічні, управлінські, методологічні, кадрові, цифрові, репутаційні та етичні, а також запропоновано релевантні інструменти реагування — від гармонізації нормативної бази і створення проєктних офісів до впровадження цифрових платформ, сценарного моделювання та програм розвитку кадрового потенціалу. Особлива увага приділена концептуалізації проактивного ризикменеджменту як системоутворюючого елемента організації наукового процесу, що дозволяє перетворювати невизначеність у стратегічну перевагу та забезпечує синергійне поєднання елементів дослідницької екосистеми. Показано, що ефективне управління ризиками є фундаментальною передумовою зміцнення інституційної спроможності університетів, підвищення конкурентоспроможності національної вищої освіти та формування стійкої інноваційної моделі розвитку.
Здоров’язбережувальні технології та їх застосування в освітньому процесі фахівців фізичної культури та спорту
(2025) Капітон Алла Мирославівна; Kapiton Alla Myroslavivna
У статті здійснено теоретичне осмислення сутності здоров’язбережувальних технологій та окреслено особливості їх застосування в освітньому процесі підготовки фахівців фізичної культури і спорту. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення якості професійної підготовки фахівців, здатних реалізовувати здоров’язбережувальні підходи у професійній діяльності в умовах сучасних соціальних викликів. Увагу зосереджено на наукових підходах до трактування поняття «здоров’язбережувальні технології», розкрито їх зміст, основні функції та значення в системі вищої освіти. Визначено, що здоров’язбережувальні технології є цілісною системою організаційно-педагогічних, психологопедагогічних, фізкультурно-оздоровчих і соціально орієнтованих заходів, спрямованих на збереження, зміцнення та підтримання фізичного, психічного і соціального благополуччя особистості. У статті охарактеризовано основні групи здоров’язбережувальних технологій, проаналізовано особливості їх інтеграції у зміст навчальних дисциплін, а також обґрунтовано доцільність використання інтерактивних методів навчання, зокрема тренінгів, кейсметодів, ділових ігор, моделювання професійних ситуацій і проєктної діяльності. З’ясовано, що ефективність застосування здоров’язбережувальних технологій у процесі підготовки фахівців фізичної культури і спорту забезпечується поєднанням системного, компетентнісного, діяльнісного та особистісно орієнтованого підходів. Водночас виокремлено низку проблем, що ускладнюють їх упровадження в освітній процес, зокрема недостатній рівень методичного забезпечення, обмеженість ресурсів, недостатню інтегрованість у зміст освітніх програм та відсутність чітких критеріїв оцінювання сформованості здоров’язбережувальної компетентності. Зроблено висновок, що здоров’язбережувальні технології є важливим складником професійної підготовки фахівців фізичної культури і спорту та потребують подальшого наукового обґрунтування і практичного вдосконалення.