Запрошуємо до репозитарію відкритого доступу Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (eSSPUIR)!
eSSPUIR - Електронний інституційний репозитарій Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка
ISSN 2522-1531
eSSPUIR – електронний архів наукових та освітніх матеріалів СумДПУ імені А. С. Макаренка, що забезпечує накопичення, систематизацію, зберігання інтелектуальних продуктів наукового, освітнього та методичного призначення, створених університетськими спільнотами Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, та забезпечує довготривалий, постійний і надійний безкоштовний відкритий доступ до них засобами Інтернет-сервісів, поширення цих матеріалів у середовищі світового науково-освітнього товариства.
Кількість документів: 17835. Останнє оновлення: 08.07.2026.
Для створення, накопичення й редагування власних колекцій звертайтеся до
адміністратора архіву.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Prompt-Dialog in Cognitive System «Subject Of Knowledge – AI»: Structure, Form, Pattern
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Ivanova Larysa Serhiivna; Ivanov Serhii Arkadiiovych; Іванова Лариса Сергіївна; Іванов Сергій Аркадійович
This article presents a comprehensive analysis of the prompt-dialog phenomenon within the cognitive system «Subject of Knowledge – Artificial Intelligence». It argues that the interaction between a human and contemporary intelligent systems (e.g., ChatGPT, DeepSeek) gives rise to fundamentally new mental practices, which represent an externalization of inner speech and a qualitative transformation of thinking itself. The study positions AI not merely as an instrumental tool, but as an active cognitive partner and a unique psychological mirror that reflects, structures, and co-develops the human thought process. The research is grounded in L. Vygotsky’s cultural-historical psychology, particularly his concepts of «psychological tools» and the «Inter-Intra» dynamics of higher mental functions formation. The genesis of prompt-dialog is traced from its precursors – inner dialogue and written self-reflection – to its current form as a cognitive interaction with AI. Methodologically, the phenomenon is described through a categorical triad of «structure – form – patterns», which allows for a systematic characterization of this new type of thinking. This framework effectively captures the dynamics of hybrid intelligence formation. The article provides an empirical illustration via a detailed prompt-dialog between a subject and AI, aimed at acquiring the cognitive skill of performing payments through a terminal. This terminal payment case study demonstrates how the cycle of inner speech → prompt (externalization) → AI processing → promptback (interiorization) facilitates the development of self-reflective abilities, algorithmic thinking, and metacognitive control. It is concluded that prompt-dialog fosters the emergence of a hybrid form of thinking, opening new horizons for intellectual partnership with AI. This partnership has profound anthropological significance, transforming educational paradigms and professional practices by establishing prompt-dialog as a new epistemological foundation for 21st-century cognition, enhancing both cognitive flexibility and professional competence.
Особливості резильєнтності у студентів, які опановують домедичну підготовку
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Коліщак Віолетта Русланівна; Фільчук Ірина Юріївна; Kolishchak Violetta Ruslanivna; Filchuk Iryna Yuriivna
Дане дослідження спрямоване на визначення особливостей резильєнтності серед студентів, які опановують дисципліну «Домедична підготовка». Основною метою є з’ясування рівня психологічної резильєнтності (психічної стійкості) здобувачів вищої освіти в процесі навчання, яке передбачає дію в умовах підвищеного стресу. Для досягнення мети дослідження було використано «Шкалу резильєнтності Коннора-Девідсона-25 (CD-RISC)», яка дозволяє оцінити здатність людини адаптуватися до складних обставин, відновлювати внутрішню рівновагу після стресу та зберігати ефективність діяльності в кризових умовах. Опитування проводилось серед студентів віком від 18 до 20 років, які навчаються за спеціальностями, які пов’язані з безпекою та рятувальними роботами. Загалом у дослідженні взяли участь 30 осіб. Результати дослідження показали, що переважна більшість досліджуваних, а саме 57% мають середній рівень резильєнтності, що свідчить про здатність до подолання труднощів та адаптації у стресових ситуаціях. Високий рівень зафіксовано у 23% опитаних, що вказує на сформовані навички самоконтролю та позитивного мислення. Низький рівень спостерігається у 20% студентів, які ще не мають достатніх навичок саморегуляції та здатності працювати в екстремальних та стресових умовах. Цікаві результати ми отримали, коли аналізували отримані показники рівня резильєнтності серед дівчат та хлопців. Так дівчата мають вищі показники середнього рівня резильєнтності (64%), коли ж хлопці – 50%. Але значні відмінності помітні за показниками високого рівня (14% дівчат та 31% хлопців). Але за статистично значущому рівні відмінності між цими двома групами виявлено не було. Отримані результати підтверджують, що розвиток резильєнтності є важливою складовою професійної підготовки студентів вищих навчальних закладів зі специфічними умовами навчання, оскільки забезпечує емоційну стабільність, швидкість мислення та готовність до ефективних дій у стресових і кризових умовах. Це особливо актуально на сьогоднішні день, коли надзвичайні ситуації можуть виникнути будь-якої миті. Саме емоційна готовність майбутніх фахівців визначатиме, наскільки ефективно вони зможуть надавати домедичну допомогу постраждалим у разі надзвичайної ситуації.
The Role of Interpersonal Interaction and Psychological Training in the Development of Students' Communicative Competence
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Korniienko Inokentii Oleksiiovych; Barchi Beata Vasylivna; Корнієнко Інокентій Олексійович; Барчі Беата Василівна
The article reveals the importance of interpersonal interaction as one of the key factors in the formation of communicative competence of higher education students. It is emphasised that effective communication in higher education institutions is based not only on the ability to transmit information, but also on the ability to establish constructive relationships, understand the position of the other, and take into account the socio-psychological context of communication. The article analyses modern approaches to defining the structure of communicative competence, which includes knowledge, skills, abilities and personal qualities necessary for productive interpersonal interaction. Particular attention is paid to the conditions that contribute to the effective development of communicative competence in the student environment, such as a positive microclimate and pedagogical support. A study conducted found that while the majority of students demonstrate a competent position in communication, a significant proportion of respondents exhibit a tendency towards a dependent or aggressive position in interaction. Based on these results, the article underscores the need for targeted psychological training to address these tendencies by focusing on assertiveness, emotional intelligence, and conflict resolution. The authors argue that such training, particularly through techniques like role-playing and assertiveness exercises, is a key condition for the effective development of communicative competence. The role of interpersonal interaction in the processes of self-knowledge, self-presentation, development of empathy and formation of reflective thinking in students is revealed. The theoretical justification of the need for purposeful creation of psychological and pedagogical conditions for the formation of communicative competence as an important component of the professional training of students is provided. It is concluded that communicative competence largely determines the effectiveness of professional and social realisation of a personality in the conditions of a modern information-saturated society.
Psychological Factors of Post-Traumatic Growth of Volunteer Veterans
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Kravchuk Svitlana Leontiievna; Кравчук Світлана Леонтієвна
The article presents the results of a theoretical and empirical study of the features of psychological factors of post-traumatic growth in volunteer veterans. The psychological content of the concept of “post-traumatic growth” is highlighted. It is shown that posttraumatic growth is manifested in an increase in the value of life, filling relationships with meaning, an increase in the sense of personal power, enrichment of spiritual life, and a change in priorities. It is highlighted that the following variables are associated with posttraumatic growth: cognitive assessment of threat, harm, and controllability of the situation; problem-focusing, acceptance, optimism, positive reinterpretation, religiosity, and cognitive processing of traumatic memories. The results of an empirical study involving 324 male volunteer veterans (164 young and 160 middle-aged) who took direct part in hostilities are presented. The following empirical research methods were applied: a post-traumatic growth questionnaire, a research questionnaire “Diagnostics of Attitudes to Life”, a resilience test, a methodology “Diagnostics of Psychological Resilience of the Personality”, a religious coping questionnaire (Brief- RCOPE), a dispositional hope scale, and a symptomatic questionnaire. Regression analysis revealed that the psychological factors of post-traumatic growth in volunteer veterans are meaning and purpose, hope, mental and physical health, life satisfaction, resilience, psychological resilience, positive religious coping, and close social relationships. It was shown that psychological resilience plays a significant role in the formation of post-traumatic growth. It is proposed to consider psychological resilience as a multidimensional and multilevel phenomenon that includes cognitive, affective, and conative components and represents a nonlinear and uneven dynamic process of recovery after difficult life circumstances and which is manifested in the ability to maintain a stable level of psychological and physical functioning in critical situations, to emerge from such situations without persistent impairments, and to successfully adapt to adverse changes. It is noted that psychological resilience is manifested through the following content-structural components: involvement, need for cognition, control, ability to set realistic goals and carry out activities aimed at achieving them, risk-taking, resourcefulness, flexibility, optimism, cognitive complexity, altruism.
Роль самоцінності у збереженні ментального здоров’я в період ранньої дорослості
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Криворука Єлізавета Вікторівна; Kryvoruka Yelizaveta Viktorivna
У статті розглянуто основні підходи до трактування поняття «самоцінність». Вивчення феномену самоцінності є актуальною проблемою в сучасних складних умовах, бо саме сформоване відчуття самоцінності є підґрунтям психологічної стійкості і емоційної стабільності особистості в складних чи навіть екстремальних життєвих ситуаціях. Недостатнє відчуття самоцінності підриває впевненість особистості у своїй здатності подолати життєві перепони. Метою статті є визначення ролі самоцінності у збереженні ментального здоров’я в період ранньої дорослості. В статті представлений аналіз останніх досліджень і публікацій, що дало змогу дійти висновку, що незважаючи на досить значну кількість праць, присвячених вивченню самоцінності, наразі у тлумаченні її феномену різними авторами спостерігаються значні розбіжності у його розумінні. Під час написання статті були використані такі методи дослідження, як: аналіз наукової літератури, метод синтезу, метод узагальнення, метод систематизації наукових даних, метод дедукції та індукції. Було з’ясовано сутність та психологічний зміст поняття «самоцінність», окреслене її значення для збереження ментального здоров’я особистості у період ранньої дорослості. Виявлені дискусійні питання, які виокремлені у моделях вивчення феномену самоцінності. Наголошується, що люди з низькою самооцінкою часто стикаються з почуттям невпевненості в собі: виникнення депресії та підвищеної тривожності; суїцидальні думки; механізми подолання; самотність. З’ясовані основні характеристики самоцінності: самоцінність не залежить від зовнішніх обставин; вона залишається стабільною, навіть коли у житті трапляються поразки; самоцінність формує основу для здорової самооцінки людини. Зроблений особливий наголос на тому, що сім’я та дитинство, суспільство, набутий досвід та досягнення чинять вплив на формування основних складових самоцінності. Акцентовано увагу на тому, що розуміння структури зв’язку між низькою самоцінністю і проблемами ментального здоров’я в період ранньої дорослості має вирішальне значення для визначення саме того моменту, коли людині може знадобитися психологічна допомога, адже покращення ментального здоров’я напряму залежить від підвищення рівня самооцінки.