Запрошуємо до репозитарію відкритого доступу Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (eSSPUIR)!
eSSPUIR - Електронний інституційний репозитарій Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка
ISSN 2522-1531
eSSPUIR – електронний архів наукових та освітніх матеріалів СумДПУ імені А. С. Макаренка, що забезпечує накопичення, систематизацію, зберігання інтелектуальних продуктів наукового, освітнього та методичного призначення, створених університетськими спільнотами Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, та забезпечує довготривалий, постійний і надійний безкоштовний відкритий доступ до них засобами Інтернет-сервісів, поширення цих матеріалів у середовищі світового науково-освітнього товариства.
Кількість документів: 17148. Останнє оновлення: 17.12.2025.
Для створення, накопичення й редагування власних колекцій звертайтеся до
адміністратора архіву.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Особливості використання лексичних перекладацьких трансформацій для перекладу тексту політичної новини (на матеріалі новин BBC)
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Гуляк Тетяна Миколаївна; Матіяш-Гнедюк Ірина Михайлівна; Huliak Tetiana Mykolaivna; Matiiash-Hnediuk Iryna Mykhailivna
У статті досліджено специфіку застосування лексичних перекладацьких трансформацій у процесі перекладу політичних новин з англійської на українську мову на матеріалі текстів BBC. Проаналізовано революційні зміни в галузі масової комунікації початку XXI століття, зокрема вплив розвитку інтернет-технологій та соціальних мереж на формування нових вимог до новинних текстів, що характеризуються оперативністю, доступністю й актуальністю. Представлено огляд наукових досліджень лексичних перекладацьких трансформацій медіатекстів за період 2000–2024 років, що демонструє еволюцію від становлення медіалінгвістики як окремої галузі до сучасних міждисциплінарних підходів з урахуванням цифровізації медіа та впливу штучного інтелекту.Основну увагу приділено детальному аналізу cеми типів лексичних трансформацій: додавання, опущення, заміни, генералізації, компенсації, транслітерації та антонімії. Кожен тип трансформації проілюстровано конкретними прикладами з оригінальних текстів BBC та їх українських перекладів, що дозволяє простежити закономірності та специфіку перекладацького процесу.Дослідження показує, що вибір конкретної трансформації зумовлюється необхідністю подолання відсутності прямих словникових відповідностей, розбіжностями в семантичній структурі слів різних мов, культурними особливостями та стилістичними вимогами цільового тексту. Виокремлено політично марковані трансформації, які відображають специфіку українського контексту сприйняття міжнародних подій.Результати дослідження засвідчують, що лексичні перекладацькі трансформації є ключовим інструментом забезпечення адекватності й еквівалентності перекладу політичних новин. Вони дозволяють адаптувати текст до мовних норм, культурних реалій та інформаційних потреб цільової аудиторії, зберігаючи при цьому фактологічну точність і стилістичну відповідність жанру новинного тексту.
Вербалізація концепту «земля» в публіцистичному дискурсі Олеся Гончара
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Ігнатьєва Світлана Євгенівна; Ihnatieva Svitlana Yevhenivna
У статті на матеріалі публіцистичного дискурсу Олеся Гончара проаналізовано концепт «земля», визначено його особливості вираження та смислову значущість, з’ясовано лінгвоментальні особливості – земна кора, ґрунт, планета, країна, край, держава. Письменницьку публіцистику характеризуємо не лише як чинник формування громадської думки, а й важливе джерело інтелектуальних рефлексій, які віддзеркалюють стан суспільного розвитку та його перспектив. Концепт «земля» розглядаємо на рівні глибинного смислу в системі вербалізованих художніх прийомів, що реалізуються у відповідних контекстуальних умовах. У дослідженні зосереджуємось на художній моделі світу, що постає засобом репрезентації Олеся Гончара як письменника-публіциста, носія мовної особистості елітарного типу, розкриває його світоглядні орієнтири, емоційно-чуттєву сферу, настроєві домінанти, пов’язані з концептом «рідна земля». Наголошуємо, що публіцистика письменника-класика, громадського діяча Олеся Гончара становить потужний дискурсивний інструмент для осмислення суспільного життя, позначений виразною авторською ідентичністю, неповторною комунікативною стратегією, особливими механізмами інтерпретації соціально значущих проблем. Субстантивно-атрибутивні конструкції зі стрижневим складником «земля» простежуємо у проєкції національно зумовлених специфічних українських реалій. Виокремлені ядерні складники когнітивної бази національної лінгвокультурної спільноти в публіцистичному дискурсі концентрують знання про репрезентативні факти, а також виконують роль моделей, що забезпечують подальше ретраслювання й поширення сформованої інформації. Встановлюємо, що публіцист послуговується ними як вербальними сигналами, які актуалізують колективний досвід, інтегрують індивідуальні спостереження, репрезентують громадянську авторську позицію та визначають ціннісні пріоритети. Доводимо, що концепт «земля» у публіцистичному дискурсі Олеся Гончара становить невичерпне джерело художнього мислення, символізує Батьківщину, формує особливий сакральний простір, що водночас благословляє й випробовує на міцність.
Освоєння іншомовних назв віртуальних сервісів у сучасній українській мові
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Кавера Наталія Вікторівна; Kavera Nataliia Viktorivna
У статті докладно проаналізовано особливості освоєння в сучасній українській мові часто вживаних у текстах вітчизняних засобів масової інформації іншомовних назв соціальних мереж, месенджерів та інших віртуальних сервісів. Зокрема, з’ясовано, що досліджувані лексеми у зв’язку із затребуваністю в суспільстві досить добре адаптувалися до її фонетичних, графічних та граматичних традицій. Установлено, що за своєю морфологічною природою іншомовні назви соціальних мереж, месенджерів та інших віртуальних сервісів здебільшого являють собою відмінювані іменники чоловічого роду однини другої відміни з основою на приголосний, а тому немає підстав подавати їх у структурі речення як незмінювані найменування. До того ж визначено, що згідно із чинним «Українським правописом» у родовому відмінку однини для них не характерна варіативність флексій, що трапляється в мовленні ЗМІ; вони набувають тільки одне закінчення -у. Граматичну варіативність флексій -у та -і з дотриманням норм чергування к із м’яким ц перед закінченням -і має лексема «фейсбук» у місцевому відмінку однини. Крім того, у запропонованій праці наголошено на потребі передавати в українськомовних текстах аналізовані назви засобами українського алфавіту, а не латинськими буквами; також акцентовано увагу на обов’язковості дотримання встановлених у чинному «Українському правописі» орфографічних норм, а саме: без родового слова подавати їх із малої літери та без лапок, а з родовим – у лапках і з великої букви. З’ясовано, що швидка адаптація досліджуваних найменувань у середовищі української мови сприяла їхній дериваційній активності. Зокрема, похідні від них новітні слова або ввійшли в українську лексичну систему, або з’явилися у складі словотвірних гнізд, де стрижневими одиницями стали аналізовані найменування. За граматичною природою, як правило, ці неолексеми утворені способом юкстапозиції без сполучного голосного звука з двох іменників, і відповідно до чинного «Українського правопису» їх потрібно писати з дефісом та відмінювати тільки другий іменник-складник.
Антонімія в промовах Президента України
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Копоть Анастасія Андріївна; Булик-Верхола Софія Зіновіївна; Kopot Anastasiia Andriivna; Bulyk-Verkhola Sofiia Zinoviivna
У статті розглянуто антонімію як ключовий стилістичний і риторичний засіб у політичному дискурсі Президента України під час війни. Антонімічні пари у президентських виступах виконують низку функцій: структурування тексту, посилення емоційного впливу на авдиторію, підкреслення ідеологічних цінностей, підвищення переконливості аргументації, мобілізації суспільства. На матеріалі промов за період 1–30 жовтня 2024 року здійснено семантичну класифікацію антонімів (градуальні, комплементарні, векторні) та визначено їх функціональне навантаження. Виявлено, що найбільш частотними є пари війна – мир, сила – слабкість, справедливість – несправедливість, разом – окремо, ми – вони. Комплементарна опозиція війна – мир домінує в риториці Президента, відображаючи прагнення до справедливого миру та протиставлення агресії. Градуальні антоніми сила – слабкість акцентують на стійкості українців, а векторні антоніми (збільшувати – зменшувати, наближати – віддаляти) відображають динаміку подій і цілей. Опозиція ми – вони виступає ідеологічним маркером національної єдності та протиставлення цивілізаційних моделей. Антонімія у виступах Президента відображає базові цінності українського суспільства – свободу, справедливість, єдність – та сприяє посиленню національної ідентичності й мобілізації внутрішньої авдиторії. Для міжнародної спільноти антонімічні конструкції апелюють до універсальних понять, сприяючи підтримці України у боротьбі з агресором. Активне використання антонімів посилює мотиваційний потенціал промов, підтримує патріотичний дух і формує позитивний образ України як держави, що бореться за свободу, справедливість і мир. Отримані результати підтверджують високий функціональний потенціал антонімії в кризовій політичній риториці через формування контрастних образів, активізацію моральних категорій, посилення переконливості аргументації.
Лінгвостилістичні особливості українськомовних репортажних текстів діаспори
(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Краснікова Юлія Іванівна; Krasnikova Yuliia Ivanivna
У статті визначено основні лінгвостилістичні особливості сучасних українськомовних репортажів на матеріалах видання «Час і події» (США). Провідним методом дослідження став описовий підхід з метою вивчення та аналізу стилістичних характеристик репортажних текстів української діаспори США та визначення їхньої ролі під час сприйняття інформації реципієнтами. Результати проведеного дослідження показали, що репортажні тексти часто поєднують елементи журналістики різних жанрів – інформаційних, художньо-публіцистичних та аналітичних. З огляду на це в проаналізованих текстах простежуємо використання прийомів розмовного, офіційно-ділового, художнього та публіцистичного стилів. У роботі подано приклади англіцизмів, діаспоризмів, жаргонізмів, термінів, абревіатур, фразеологізмів, художніх засобів, питальних, спонукальних та окличних речень. Значну увагу приділено головним рисам репортажу як жанру, а саме документальності, динамічності, емоційності, логічності викладу. У репортажних текстах репортер може не тільки констатувати факти, а й показати динаміку розвитку події, при цьому виражаючи власне ставлення до всього, що відбувається. Вказано, що присутність автора в таких текстах виражається через внутрішні монологи, ремарки, роздуми, відступи, постскриптуми, а прямі цитати героїв дозволяють передати автентичні почуття, реакції, настрої безпосередніх учасників подій. Крім цього, в репортажах трапляється аналітика, яку простежуємо через цифри та статистику задля фіксації фактів та осмислення суспільно-політичних подій. У репортажних текстах видання «Час і події» виокремлено фрагменти інтерв’ю, елементи нарису з подорожей та зафіксовано звіти із судового чи парламентського засідань. Окремо варто зазначити використання епіграфів як підкреслення основної думки чи теми крізь цитати відомих українських письменників, політиків, громадських діячів, патріархів. У ході дослідження встановлено важливість першого речення в репортажах, сутність якого задати тематичний вектор, створити відповідний настрій, змусити реципієнта прочитати текст.