Сучасні виклики та перспективи підготовки реставраторів в Україні: від теорії до практики
Вантажиться...
Дата
2025
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
СумДПУ імені А. С.Макаренка
Анотація
У статті здійснено комплексний аналіз сучасних викликів та перспектив підготовки майбутніх реставраторів в Україні в умовах повномасштабної війни та масового руйнування об’єктів культурної спадщини. Наголошено, що збереження і відновлення культурних пам’яток у сучасних реаліях набуває не лише професійного, а й суспільно-державного та світоглядного значення, що актуалізує потребу в підготовці фахівців нового типу – реставраторів із високим рівнем професійної культури, сформованої на засадах міждисциплінарності, етики та відповідальності за збереження національної ідентичності. Розкрито сутність поняття «професійна культура реставратора» як інтегративної якості особистості, що поєднує фахові компетентності, систему цінностей, етичні принципи та особистісні якості, необхідні для прийняття виважених професійних рішень у складних і часто незворотних реставраційних процесах. Підкреслено, що професійна підготовка реставратора не може обмежуватися лише оволодінням технічними навичками, а має бути спрямована на формування цілісної професійної ідентичності та усвідомлення соціальної місії збереження культурної спадщини. На основі аналізу вітчизняного стану підготовки фахівців і європейського досвіду (Франція, Німеччина, Італія) виокремлено ключові відмінності освітніх моделей, зокрема щодо тривалості навчання, частки практичної підготовки, рівня міждисциплінарної інтеграції, технологічного оснащення та ролі професійних асоціацій у регулюванні доступу до професії. Доведено, що європейські освітні системи орієнтовані на поєднання фундаментальної теоретичної підготовки з інтенсивною практичною діяльністю на реальних об’єктах культурної спадщини. Обґрунтовано комплекс педагогічних умов ефективного формування професійної культури майбутніх реставраторів у закладах вищої освіти України, серед яких: інтеграція теоретичного навчання з проєктно-орієнтованою практикою; реалізація міждисциплінарного підходу; активна міжнародна співпраця; упровадження цифрових технологій і засобів штучного інтелекту; формування етичного освітнього середовища та професійної відповідальності здобувачів освіти. Окрему увагу приділено можливостям використання штучного інтелекту у реставраційній освіті для діагностики стану пам’яток, моделювання реставраційних процесів, створення цифрових двійників об’єктів культурної спадщини та персоналізації навчальних траєкторій студентів. Зроблено висновок, що реалізація запропонованих педагогічних умов сприятиме підвищенню якості підготовки реставраторів, формуванню їхньої професійної культури та готовності до ефективної діяльності в умовах післявоєнної відбудови України, забезпечуючи збереження історичної пам’яті та культурної спадщини для майбутніх поколінь.
The article provides a comprehensive analysis of the contemporary challenges and prospects of training future restorers in Ukraine under the conditions of full-scale war and large-scale destruction of cultural heritage sites. It is emphasized that the preservation and restoration of cultural monuments in today’s realities acquires not only professional but also socio-political and worldview significance, which актуалізує the need for a new type of specialist – a restorer with a high level of professional culture formed on the principles of interdisciplinarity, ethics, and responsibility for safeguarding national identity. The essence of the concept of professional culture of a restorer is revealed as an integrative personal quality that combines professional competencies, a system of values, ethical principles, and personal characteristics necessary for making wellconsidered professional decisions in complex and often irreversible restoration processes. It is stressed that professional training of restorers cannot be limited to the acquisition of technical skills only but should be aimed at shaping a holistic professional identity and awareness of the social mission of preserving cultural heritage. Based on the analysis of the current state of training specialists in Ukraine and European experience (France, Germany, Italy), key differences in educational models are identified, particularly in terms of the duration of training, the proportion of practical components, the level of interdisciplinary integration, technological equipment, and the role of professional associations in regulating access to the profession. It is proved that European educational systems are focused on combining fundamental theoretical training with intensive practical activity on real cultural heritage sites The study substantiates a set of pedagogical conditions for effective formation of the professional culture of future restorers in Ukrainian higher education institutions. These include the integration of theoretical learning with project-based practical training, the implementation of an interdisciplinary approach, active international cooperation, the introduction of digital technologies and artificial intelligence tools, and the development of an ethical educational environment and professional responsibility among students. Special attention is paid to the potential of artificial intelligence in restoration education, particularly in diagnosing the condition of heritage objects, modeling restoration processes, creating digital twins of cultural monuments, and personalizing students’ learning trajectories. It is concluded that the implementation of the proposed pedagogical conditions will contribute to improving the quality of restorer training, fostering their professional culture, and enhancing readiness for effective professional activity in the context of Ukraine’s post-war recovery, thereby ensuring the preservation of historical memory and cultural heritage for future generations.
The article provides a comprehensive analysis of the contemporary challenges and prospects of training future restorers in Ukraine under the conditions of full-scale war and large-scale destruction of cultural heritage sites. It is emphasized that the preservation and restoration of cultural monuments in today’s realities acquires not only professional but also socio-political and worldview significance, which актуалізує the need for a new type of specialist – a restorer with a high level of professional culture formed on the principles of interdisciplinarity, ethics, and responsibility for safeguarding national identity. The essence of the concept of professional culture of a restorer is revealed as an integrative personal quality that combines professional competencies, a system of values, ethical principles, and personal characteristics necessary for making wellconsidered professional decisions in complex and often irreversible restoration processes. It is stressed that professional training of restorers cannot be limited to the acquisition of technical skills only but should be aimed at shaping a holistic professional identity and awareness of the social mission of preserving cultural heritage. Based on the analysis of the current state of training specialists in Ukraine and European experience (France, Germany, Italy), key differences in educational models are identified, particularly in terms of the duration of training, the proportion of practical components, the level of interdisciplinary integration, technological equipment, and the role of professional associations in regulating access to the profession. It is proved that European educational systems are focused on combining fundamental theoretical training with intensive practical activity on real cultural heritage sites The study substantiates a set of pedagogical conditions for effective formation of the professional culture of future restorers in Ukrainian higher education institutions. These include the integration of theoretical learning with project-based practical training, the implementation of an interdisciplinary approach, active international cooperation, the introduction of digital technologies and artificial intelligence tools, and the development of an ethical educational environment and professional responsibility among students. Special attention is paid to the potential of artificial intelligence in restoration education, particularly in diagnosing the condition of heritage objects, modeling restoration processes, creating digital twins of cultural monuments, and personalizing students’ learning trajectories. It is concluded that the implementation of the proposed pedagogical conditions will contribute to improving the quality of restorer training, fostering their professional culture, and enhancing readiness for effective professional activity in the context of Ukraine’s post-war recovery, thereby ensuring the preservation of historical memory and cultural heritage for future generations.
Опис
Ключові слова
підготовка реставраторів, професійна культура, педагогічні умови, культурна спадщина, реставраційна освіта, міждисциплінарний підхід, цифрові технології, штучний інтелект, європейський досвід, етика реставрації, training of restorers, professional culture, pedagogical conditions, cultural heritage, restoration education, interdisciplinary approach, digital technologies, artificial intelligence, European experience, restoration ethics
Бібліографічний опис
Такіров Т. Сучасні виклики та перспективи підготовки реставраторів в Україні: від теорії до практики [Текст] / Т. Такіров // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології : науковий журнал / МОН України, Сумський державний педагогічний ун-т ім. А. С. Макаренка ; [редкол.: А. А. Сбруєва, М. А. Бойченко, О. А. Біда та ін.]. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2025. – № 5 (145). – С. 359–373. – DOI: 10.24139/2312-5993/2025.05/359-373