Запрошуємо до репозитарію відкритого доступу Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (eSSPUIR)!
eSSPUIR - Електронний інституційний репозитарій Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка
ISSN 2522-1531
eSSPUIR – електронний архів наукових та освітніх матеріалів СумДПУ імені А. С. Макаренка, що забезпечує накопичення, систематизацію, зберігання інтелектуальних продуктів наукового, освітнього та методичного призначення, створених університетськими спільнотами Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, та забезпечує довготривалий, постійний і надійний безкоштовний відкритий доступ до них засобами Інтернет-сервісів, поширення цих матеріалів у середовищі світового науково-освітнього товариства.
Кількість документів: 17785. Останнє оновлення: 02.07.2026.
Для створення, накопичення й редагування власних колекцій звертайтеся до
адміністратора архіву.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Програма розвитку психологічної готовності військовослужбовців до наступальних дій
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Кириченко Андрій Володимирович; Тютюнник Лілія Леонтіївна; Kyrychenko Andrii Volodymyrovych; Tiutiunnyk Liliia Leontiivna
У статті розкрито теоретичні та практичні засади розроблення Програми розвитку психологічної готовності військовослужбовців до наступальних дій (Далі – Програма) в умовах сучасної війни. Встановлено, що повномасштабна російсько-українська війна актуалізувала потребу не лише у вдосконаленні технічної та тактичної складових бойової діяльності, а й у посиленні психологічного компоненту підготовки особового складу. Психологічна готовність визначається як інтегративна властивість особистості, що поєднує мотиваційні, професійні (когнітивні) та емоційно-вольові аспекти, які забезпечують здатність воїна діяти ефективно й рішуче у бойових ситуаціях. Головним задумом Програми є всебічний розвиток психологічної готовності військовослужбовців до наступальних дій, що забезпечує ефективне виконання бойових завдань у складних та динамічних умовах сучасного бою. Особлива увага приділяється формуванню стресостійкості, здатності до психофізіологічної саморегуляції, розвитку ініціативності та відповідальності за власні дії, а також підготовці до взаємодії у складі підрозділу під час наступу. Програма інтегрує теоретичні знання про природу стресу, психологію бойової діяльності та механізми прийняття рішень з практичними тренінговими завданнями, що моделюють реальні бойові ситуації. Практична частина Програми реалізується у форматі психологічного тренінгу з використанням активних методів навчання (міні-лекцій, дискусій, мозкових штурмів, моделювання бойових ситуацій). Розроблена програма може бути використана у системі психологічної підтримки персоналу ЗС України для підвищення ефективності бойової діяльності та збереження психічного здоров’я особового складу
Психолог-консультант у системі охорони здоров’я України та країнах світу: традиції та тренди 2026 року
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Калмиков Георгій Валентинович; Kalmykov Heorhii Valentynovych
Стаття присвячена актуальним питанням діяльності психологів з консультування, що працюють у сфері охорони здоров’я. В статті розкриваються їх професійні функції, ключові завдання, важливі принципи, основні напрямки роботи, відмінності від психотерапевтичної роботи, роль психологічного консультування, як ключового елементу комплексної терапії, й сучасні тренди у психологічному консультуванні. Зазначається, що на думку автора статті, професійні функції психолога-консультанта мають включати діагностику запиту і стану клієнта, побудову довірчих відносин, розробку індивідуального плану роботи, застосування консультаційних і деяких терапевтичних технік, доречних у консультуванні, допомогу в усвідомленні проблем, розвитку ресурсів і формуванні навичок саморегуляції та прийняття рішень, а також – оцінку прогресу, підтримки на підвищення самооцінки клієнтів. Також у статті приділена увага висвітленню питань функціонування психологів-консультантів у ЄС і США, зокрема вимог до освіти цих фахівців, локації їхньої праці, психостанів клієнтів, з якими вони мають право працювати, вимог до їх кваліфікації, нострифікації і ліцензування, основних завдань і обов’язків у роботі, психологічних трендів в 2026 році, професійних функцій та відмінностей між психологами-консультантами і клінічними психологами. У висновках наголошується, що у психологічному консультуванні в Україні та зарубіжних країнах є багато спільного, але є й певні відмінності, на які варто звернути увагу як при підготовці психологів з консультування в ЗВО, так і при висуванні вимог до діяльності практикуючих психологів-консультантів, які працюють в Україні у системі охорони здоров’я – специфічній сфері роботи психолога. Варті уваги і такі функції зарубіжних психологів-консультантів, як робота з психосоматикою та управління болем, використання VR-технологій для терапії, питання цифрового здоров’я, інтеграція психологічних даних з медичною картою пацієнта, кризове втручання, командна взаємодія, психоутворення та ін.
Проективне малювання як простір репрезентації емоційного досвіду особистості
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Іваненко Богдана Борисівна; Абрамов Володимир Володимирович; Ivanenko Bohdana Borysivna; Abramov Volodymyr Volodymyrovych
У статті здійснено теоретичний огляд проективного малювання як різновиду арт-терапевтичних практик і простору репрезентації емоційного досвіду особистості. Узагальнено підходи, що пояснюють, яким чином образотворча активність запускає механізми спонтанної символізації, емоційного вивільнення та саморегуляції. Проективне малювання розглядається як засіб об’єктивації психологічного досвіду через механізми символізації, емоційного вивільнення, саморегуляції, когнітивної переоцінки та нейропсихологічної активації мереж внутрішньої образності. Показано, що в американській школі арт-терапії (М. Наумбург) ключовою умовою терапевтичної дії є спонтанність: створення образів виступає “динамічним діалогом” між свідомим і несвідомим та виявляє конфлікти, які складно вербалізувати. У європейській традиції (Е. Крамер) акцент перенесено на лікувальну цінність процесу: “вплив на матеріал” і створення форми з хаосу відновлюють відчуття контролю та забезпечують “емоційне скидання” почуттів у символічний простір. Окреслено внесок психодинамічного підходу у розуміння символізації: проекція як захисний процес (З. та А. Фрейд) розглядається як винесення внутрішніх імпульсів у зовнішній образ; у К. Юнга підкреслено роль образів несвідомого та інтеграційний потенціал творчого акту; у Д. Віннікотта малювання віднесено до перехідних феноменів і “перехідного простору”, де можливе безпечне експериментування з переживаннями; у В. Біона символізація пов’язується з α-функцією, що перетворює “сирі” афекти на символи, придатні для осмислення. Додатково згадано культурно-історичний ракурс Л. Виготського та уявлення С. Лангер про мистецтво як символічну форму афекту. Подано нейропсихологічні дані, які демонструють, що під час малювання активується мережа внутрішньої образності (default mode network), знижується тривожна реактивність і посилюється роль префронтальної кори в когнітивному контролі. Показано зв’язок малювання з інтероцепцією та з сенсомоторною інтеграцією, що підтримує “заземлення” у станах тривоги, перевантаження й ПТСР. У межах теорії подвійного кодування А. Паівіо обґрунтовано, що малювання активує невербальну систему обробки, завдяки чому переживання можуть бути виражені точніше, ніж у слові. Окремо представлено когнітивно-поведінковий погляд: проективний малюнок розглядається як інструмент об’єктивації автоматичних думок, візуалізації дезадаптив- них схем, розвитку когнітивної гнучкості та переоцінки (J. Gross), а також як ресурс у реконструкції травматичного досвіду. У підсумку підкреслюється універсальність проективного малювання для роботи з емоціями, травмою, стресом і труднощами символізації завдяки поєднанню психодинамічних, когнітивних і нейропсихологічних механізмів.
Тенденції у дослідженні організаційної лояльності та коучингу
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Зеленін Всеволод Володимирович; Трофімов Андрій Юрійович; Zelenin Vsevolod Volodymyrovych; Trofimov Andrii Yuriiovych
Сучасні вимоги до професійного рівня спеціалістів, високий рівень навантаження та вигорання вказують на необхідність підтримки психологічного добробуту працівників. Мета роботи – вивчити основні особливості сучасних тенденцій дослідження організаційної лояльності та коучингу. У статті було розглянуто зміна та якісне ускладнення управлінських процесів які ведуть до необхідності підготовки та формування управлінців нового типу. Для сучасних керівників необхідним є володіння професійною компетентністю, управлінськими навичками та вміннями, здатністю швидко вирішувати нові проблеми та конфлікти. Соціально-економічна реальність вимагає переосмислення ролі особистості управлінця в організації та впровадженні нових підходів до їх навчання та розвитку. Серед ефективних підходів науковці визначають коучинг, який має сприяти зниженню рівня вигорання та покращує благополуччя. У лідерському вимірі він пов’язаний зі сприятливими змінами вигорання та компонентів залученості, а цифрові формати асоціюються з позитивною динамікою окремих індикаторів психологічного здоров’я. Організаційна лояльність пов’язана із залученістю та намірами залишатися, деструктивні взаємодії (зокрема булінг) підвищують намір звільнення через послаблення відданості. Крім того, психологічний добробут, підтримка, відчуття приналежності та психологічний капітал асоціюються з відданістю та зниженням ризику зміни кадрів. Стиль лідерства та культура організації виступають основними умовами цих зв’язків, які визначають рівень взаємодії у колективах. Висновки. Коучинг як ефективна технологія розвитку управлінської компетентності набуває особливого значення в сучасних умовах забезпечує системний та комплексний розвиток професійних та особистих якостей, необхідних для успішної управлінської діяльності. Коучинг може підсилювати утримання персоналу через зменшення вигорання, розвиток підтримувального лідерства та покращення соціально-психологічного середовища.
Байєсівське моделювання процесів прийняття діагностичних рішень клінічними психологами в умовах обмеженої інформації
(Видавничий дім «Гельветика», 2026) Жилін Михайло Володимирович; Zhylin Mykhailo Volodymyrovych
Процес прийняття діагностичних рішень у клінічній психології характеризується високим рівнем невизначеності, зумовленим обмеженістю, неповнотою та неоднорідністю психодіагностичної інформації. У таких умовах особливої значущості набуває застосування формалізованих імовірнісних підходів, здатних забезпечити послідовне уточнення діагностичних оцінок. Метою статті є розроблення та наукове обґрунтування байєсівського підходу до моделювання процесу прийняття діагностичних рішень клінічними психологами, який забезпечує формалізоване уточнення ймовірностей альтернативних діагностичних гіпотез і підвищення обґрунтованості клінічних висновків в умовах обмеженості та неповноти психодіагностичної інформації. У дослідженні застосовано системний і структурно-функціональний аналіз процесу клініко-психологічної діагностики, логіко-ймовірнісне моделювання та метод послідовного байєсівського оновлення діагностичних оцінок. Здійснено прикладне моделювання процесу уточнення діагностичних гіпотез на основі результатів клінічного інтерв’ю та стандартизованих психодіагностичних методик із використанням механізму апостеріорного оцінювання їх імовірності. У результаті дослідження з’ясовано специфіку формування діагностичних рішень в умовах інформаційної невизначеності та встановлено, що процес клінічного висновку має динамічний і ймовірнісний характер. Обґрунтовано можливість застосування байєсівського підходу для формалізації процесу інтеграції психодіагностичних даних. Проведене моделювання продемонструвало, що послідовне врахування результатів психодіагностичних інструментів забезпечує уточнення ймовірності альтернативних діагностичних гіпотез і зниження рівня діагностичної невизначеності. Виявлено, що найбільшу діагностичну інформативність мають стандартизовані психометричні показники, які дозволяють кількісно обґрунтувати діагностичне рішення. У висновках зазначено, що використання байєсівського підходу забезпечує формалізоване оцінювання обґрунтованості діагностичних гіпотез і підвищує точність, об’єктивність та відтворюваність клінічних рішень. Виявлено обмеження застосування підходу, пов’язані з недостатністю емпіричних даних, складністю формалізації клінічних ознак і варіативністю індивідуальних проявів психічних станів. Обґрунтовано доцільність використання байєсівських моделей як інструменту підтримки прийняття діагностичних рішень.