Запрошуємо до репозитарію відкритого доступу Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (eSSPUIR)!
eSSPUIR - Електронний інституційний репозитарій Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка
ISSN 2522-1531
eSSPUIR – електронний архів наукових та освітніх матеріалів СумДПУ імені А. С. Макаренка, що забезпечує накопичення, систематизацію, зберігання інтелектуальних продуктів наукового, освітнього та методичного призначення, створених університетськими спільнотами Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, та забезпечує довготривалий, постійний і надійний безкоштовний відкритий доступ до них засобами Інтернет-сервісів, поширення цих матеріалів у середовищі світового науково-освітнього товариства.
Кількість документів: 17742. Останнє оновлення: 23.06.2026.
Для створення, накопичення й редагування власних колекцій звертайтеся до
адміністратора архіву.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Слобожанський науковий вісник. Природничi науки
(Гельветика, 2026)
Журнал є рецензованим виданням, у якому публікуються оригінальні статті, що розкривають результати наукових, практичних, навчально-методичних та науково-дослідних розробок у сфері біології, екології, географії та наук про Землю. Збірник призначений для широкого кола фахівців: науковців, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів старших курсів.
Improving Soil Health as a Driver of Agricultural Sustainability and Climate Resilience
(2026) Omelianenko Vitalii Anatoliiovych; Омельяненко Віталій Анатолійович; Kornus Anatolii Oleksandrovych; Kornus Anatolii Oleksandrovych
The article explores the role of improving soil health as a key factor in ensuring sustainable agricultural development and increasing its resilience to climate change. The relevance of the topic is due to the intensification of global climate transformations, the degradation of soil resources and the growth of risks to food security. It has been established that traditional models of agricultural production do not provide the necessary level of adaptability of agroecosystems, which makes the search for new approaches to natural resource management relevant. The paper summarizes modern scientific approaches to understanding the concept of “soil health” as an integral characteristic of its ability to perform ecosystem functions, in particular, ensuring bioproductivity, regulating the water regime, maintaining biodiversity and accumulating organic carbon. Particular attention is paid to the role of soils in the global carbon cycle, where they act as one of the largest carbon reservoirs and an important tool for mitigating climate change. It is substantiated that the key factor in the formation of soil carbon potential is the activity of microorganisms that ensure the transformation of organic matter and regulate biogeochemical cycles. It is shown that climate change affects microbiological activity, which, in turn, determines the dynamics of carbon flows in the soil-atmosphere system. It is proven that the implementation of sustainable agricultural practices, such as minimum tillage, the use of cover crops, agroforestry and crop rotation optimization, contributes to an increase in the content of organic carbon, improving soil structure and its water-holding capacity. The impact of irrational land use, degradation processes and imperfect management systems on the reduction of soil fertility and their ecological functions is considered. Approaches to improving soil quality based on the principles of climate-oriented and circular agriculture are proposed, including crop diversification, organic matter restoration, the implementation of effective irrigation systems and monitoring. It is concluded that improving soil health is a systemic factor in ensuring the sustainability of agricultural systems and an important tool for adapting to climate change, which requires integration into state policy and agricultural sector management practices.
Evaluative Adjectives and Gendered Identity Construction in Charlotte Bronte’s Jane Eyre: a Corpus-Based Stylistic Analysis
(2025) Bohdanova Mariia; Богданова Марія
This corpus-based stylistic study examines evaluative adjectives as mechanisms of gendered identity construction in Charlotte Bronte’s Jane Eyre (1847). Employing Appraisal Theory within a Systemic Functional Linguistics framework, the research systematically codes 71 evaluative adjectives across three characterisation perspectives: Jane’s self-descriptions (26 instances), Jane’s portrayals of Rochester (34 cases), and Rochester’s characterisations of Jane (11 instances). Quantitative analysis reveals striking gendered asymmetries in polarity distribution: Jane’s self-characterisation demonstrates 61% negative valence dominated by physical descriptors (“plain”, “poor”, “little”, “obscure”), while Rochester’s evaluation employs 73% positive adjectives emphasising aesthetic idealisation. The study identifies a systematic compensation mechanism wherein Jane concedes physical inadequacy while asserting moral superiority (“soul”, “heart”, “independent”), enabling resistance to Victorian beauty ideology without direct ideological transgression. Jane constructs Rochester as an Аnti-romantic hero through negative formulations (“not handsome”, “neither tall nor graceful”) that paradoxically establish masculine authority, revealing how identical linguistic structures carry asymmetric gendered meanings. The research demonstrates that evaluative language functions as an ideological negotiation site rather than mere reflection: Bronte creates a narrative voice simultaneously embedded in and resistant to Victorian gender constraints, revealing linguistic agency within structural limitations. Methodologically, the study advances literary linguistics by demonstrating that corpus-based approaches productively illuminate individual literary texts through mixed-methods synthesis of quantitative pattern identification and qualitative contextual interpretation, providing empirical grounding for feminist literary criticism.
Анотація
Українська мова в епоху цифрової комунікації: тенденції, зміни, перспективи
(2025) Кравець Лариса Вікторівна; Kravets Larysa Viktorivna
У статті представлено теоретико-аналітичне дослідження впливу цифровізації на структуру та функціонування української мови в сучасних комунікативних практиках. Увага зосереджена на визначенні спільних та розбіжних характеристик «друкарської» і «цифрової» епох як соціокультурних парадигм комунікації. Потверджено, що епоха друку сприяла централізації та стандартизації мовних практик, натомість цифрова епоха стимулює децентралізацію, відкритість та підвищену варіативність комунікативної поведінки. Дослідження окреслює вплив комп’ютерно-опосередкованої комунікації на лінгвістичні процеси в українській мові. Проаналізовано структурні, семантичні та стилістичні особливості використання мови в онлайн-середовищі, що дало змогу виявити домінантні тенденції розвитку. Найбільш динамічні трансформації зафіксовано на лексичному рівні, де простежено активні запозичення, формування семантичних та морфологічних неологізмів. Також схарактеризовано зміни в синтаксичній організації висловлювань, зумовлені насамперед комунікативним попитом на лінгвістичну економію та прискорений обмін інформацією. Нестандартні практики пунктуації, часте використання графічних маркерів та творче маніпулювання письмовими нормами інтерпретовано як вияв експресивності, емоційності, а також демократизації в цифровому дискурсі. Аналіз підкреслює мультимодальну природу електронних текстів, які інтегрують вербальні, візуальні та гіпертекстуальні компоненти в єдину комунікативну структуру. У дослідженні визначено та схарактеризовано ознаки, що сигналізують про формування цифрової мовної норми. Ця норма не витісняє кодифікований літературний стандарт; радше вона співіснує з ним у динамічному взаємозв’язку. Цифрова норма відображає швидкість, відкритість, емоційну насиченість та поліфонічний характер комунікації цифрової епохи. У висновках наголошено, що цифровізацію не слід розглядати як загрозу українській мові. Навпаки, вона розширює функційні сфери україн- ської мови, підвищує мовну обізнаність соціуму та демонструє високу адаптивність мови до технологічних і комунікативних трансформацій із збереженням національно-культурної самобутності.
Репрезентація екзистанційного компонента життя (life) у психологічних англійськомовних медіанаративах
(Гельветика, 2025) Куліш Владислава Сергіївна; Kulish Vladyslava Serhiivna
У статті розглянуто особливості репрезентації екзистенційного компоненту життя в англомовних психологічних медіанаративах крізь призму когнітивно-семіотичного підходу. Медіадискурс трактується як поліаспектний комунікативно-семіотичний простір, у межах якого взаємодіють медіанаратив, медіанаратор і реципієнт. У контексті сучасної антропоцентричної парадигми медіадосліджень екзистенційна тематика набуває статусу ключового когнітивного вектора, що забезпечує інтерпретацію фундаментальних вимірів людського буття – сенсу, ідентичності, свободи, вибору, цінностей, самопізнання та автентичності. Семіотичний аналіз медіатекстів дозволив визначити, що вербальні й лінгвовізуальні компоненти функціонують у межах інтегрованої знакової системи, де мовний знак виконує роль динамічного інструмента репрезентації внутрішнього досвіду, психологічного стану та світоглядних установок. Екзистенційний компонент життя постає як когнітивно-семіотичний конструкт, який відображає процеси осмислення людиною власного існування та виявляє взаємозв’язок індивідуального й колективного досвіду. Встановлено, що семіотична організація медіанаративу сприяє формуванню багаторівневої моделі сприйняття, де когнітивна, емоційна та аксіологічна площини взаємодіють у процесі інтерпретації тексту. Репрезентація життя як центрального екзистенційного концепту у психологічному медіадискурсі реалізується через комплексну систему знакових, когнітивних та прагматичних механізмів, що забезпечують актуалізацію ціннісних орієнтирів, інтенцій саморозуміння та конструювання цілісної ідентичності. Результати дослідження поглиблюють уявлення про семіотичну структуру сучасного англомовного медіадискурсу та окреслюють потенціал когнітивно-семіотичного аналізу для виявлення закономірностей формування смислів у психологічних медіанаративах.