Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Міждисциплінарний підхід до викладання фахових хореографічних дисциплін: синергетика народного, класичного та бального танцю Interdisciplinary(2025) Замлинний Володимир; Zamlynnyi Volodymyr; Козачук Олег; Kozachuk Oleh; Кутузов Максим; Kutuzov MaksymМета статті полягає у дослідженні значення поєднання народної, класичної та бальної хореографії в професійній підготовці танцівників, а також підкреслити важливість комплексного підходу, що включає технічну, історико-культурну та гуманітарну підготовку у сфері хореографічної освіти. Запропоновано інтегративний підхід до викладання хореографії, що поєднує різні танцювальні техніки з гуманітарною освітою, що сприяє глибшому розумінню культурного контексту та розширює можливості творчого розвитку танцівників, а також сприяють розширенню можливостей їхнього подальшого професійного вдосконалення й кар’єрного зростання та різноманіття. Зокрема, на прикладах професійної діяльності та творчого спадку Василя Верховинця (Костіва), Василя Авраменка, Антоніо Гадеса, Джина Келлі продемонстровано важливість всебічного охоплення професійної підготовки танцівників та міждисциплінарного підходу як у навчанні, так і у подальшій професійній кар’єрі. Наголошено, що міждисциплінарний підхід є важливим чинником у формуванні висококваліфікованого танцівника, здатного адаптуватися до різних стилістичних і виконавських завдань. Опанування різноманітних технік і гуманітарних знань розширює перспективи професійної діяльності у сферах кіно, театру, моди та дизайну, сприяючи більш повному розкриттю творчого потенціалу, особливо в умовах глобалізованого світу та мінливого культурного ландшафту. Таким чином, інтеграція історико- культурного контексту і технічної майстерності є запорукою успішної творчої діяльності в умовах сучасного мистецького середовища.Документ Трансформація ролі вчителя в сучасному освітньому просторі: креативність, мотивація та діяльність(2025) Руденко Олександр Федорович; Rudenko Oleksandr FedorovychМетою статті є теоретичне обґрунтування та визначення практичних шляхів розвитку творчого потенціалу школярів засобами мистецтва через впровадження методів імпровізації та діяльнісного підходу в контексті завдань Нової української школи. У статті запропоновано розглядати сучасний урок мистецтва не як процес трансляції інформації, а як простір для креативної взаємодії, де вчитель виступає фасилітатором, а учень — активним суб’єктом творчості. Автором розроблено алгоритм впровадження імпровізації, що включає етапи наслідування, варіювання та створення власного художнього образу. Результатом дослідження є визначення психолого-педагогічних умов, необхідних для ефективного навчання: формування стійкої внутрішньої мотивації, майстерне управління увагою дітей та використання ігрових форм роботи. Обґрунтовано доцільність застосування проблемно-пошукових методів для досягнення ефекту «дидактичного резонансу» — стану максимальної емоційної та інтелектуальної єдності вчителя й учнів. Окремо підкреслено роль національного мистецтва як інструменту формування культурної ідентичності та психологічної стійкості дітей в умовах сьогодення. Висновки та перспективи можуть бути використані для вдосконалення методики викладання інтегрованого курсу «Мистецтво». Подальші наукові розвідки доцільно спрямувати на розробку конкретних методичних кейсів для організації творчої діяльності в умовах змішаного та дистанційного навчання.Документ Теоретичні основи дослідження особливостей рухової активності учнів у позанавчальний час(2025) Томенко Олександр Анатолійович; Tomenko Oleksandr Anatoliiovych; Галицький Роман; Halytskyi RomanУ статті здійснено аналіз особливостей рухової активності учнів у позанавчальний час – ключового аспекту сучасної здоров’язберігаючої освіти, що втрачає інтенсивність на тлі цифрової трансформації, зростанні сидячого способу життя та фрагментарності організаційних механізмів позашкільного простору. Автори статті формулюють інтегративну модель рухової активності як багатофакторного феномену, що включає біофізичні, когнітивно-мотиваційні, соціокультурні та середовищні виміри. Під час написання статті було використано концептуальні рамки теорії самовизначення (Deci & Ryan), моделей поведінкової регуляції фізичної активності (Brehm, Bandura, Fishbein-Ajzen), що дозволило розкрити механізми формування внутрішньої мотивації до руху та ролі зовнішніх стимулів у її підтримці. У даній статті детально розглянуто детермінанти рухової активності: доступність інфраструктури, гендерні та вікові особливості учнів, роль школи як механізму формування норм та цінностей, вплив цифрових платформ та медіасередовища. Зокрема, доведено, що вікові періоди (молодший, середній, старший шкільний вік) вимагають різних підходів до організації руху: від ігрової спонтанності до цілеспрямованої саморегуляції. Гендерні відмінності проявляються не лише в уподобаннях до певних видів рухової активності, а й у рівні самооцінки та страху соціальної оцінки, що впливає на залученість до рухової діяльності. Авторами статті встановлено, що ефективне підвищення рівня рухової активності учнів в позанавчальний час неможливе без системної взаємодії між школою, родиною, місцевими органами влади та спортивними організаціями; саме інституціональна інтеграція рухової активності в структуру позанавчальної діяльності, а не її фрагментарне впровадження, забезпечує тривалий позитивний ефект. Рух у позанавчальний час має стати невід’ємною, вимірюваною, педагогічно супроводжуваною складовою освітнього процесу, орієнтованого на формування здоров’язбережувальної особистості. Результати дослідження мають високу практичну значущість: вони формують базу для розробки рекомендацій щодо організації позанавчального рухового простору, стандартизації моніторингових процедур, модернізації програм фахової підготовки вчителів фізичної культури.Документ Формування професійної рефлексії майбутніх психологів(2025) Яшник Світлана; Yashnyk SvitlanaСтаття репрезентує наукові напрацювання, що відображають логіку проблеми формування професійної рефлексії, відбиваючи специфіку діяльності фахівця певної галузі як метадіяльності щодо формування стандартизованих компетентностей і програмних результатів підготовки майбутніх фахівців. Акцентовано увагу, що рефлексія визначається як інтегрована, поліфункційна категорія, яка розглядається у певних сферах реалізації метапроцесів особистості як мислення, самосвідомість, саморегуляція діяльності, а також комунікація та кооперація, що допомагають формувати уявлення про себе, світ та місце в ньому. Наголошено, що основними підходами до визначення рефлексії є такі: включення рефлексії в наявність самосвідомості (наголошення на вивченні структур особистісного знання за допомогою інтроспекції); рефлексія під кутом зору самореференції (зосередження уваги на стосунках «Я-інший» і підкреслення оціночного, а не критичного характеру рефлексії); самодослідження («епістемічний» інтерес до себе, що полягає у сумніві щодо припущень, які сприймаються як належне). Зроблено акцент на провідній ролі професійної рефлексії, яка є дієвим механізмом професіоналізації майбутнього психолога. Проаналізовано види рефлексії, що надало дало можливість здійснити наступні узагальнення: специфікація набору професійної рефлексії співідноситься з ціннісними уподобаннями та процесами метапізнання особистості, які задають мету, зміст і напрям діяльності фахівцям, які працюють у тій чи іншій професійній сфері, зокрема у царині психології. Послідовність викладення методологічних підходів, дало можливість дійти висновку, що професійна рефлексія майбутніх психологів є усвідомленим і самокерованим процесом, який базується на прагненні фахівця до пізнання себе, суб’єктивній зацікавленості професією, вмотивованості до набуття фахових компетентностей, прагненні займатися самоосвітою, потребою у професійному самовдосконаленні та самоздійсненні. Зроблено висновок, що формування професійної рефлексії майбутнього психолога полягає у поступовому оволодінні ієрархічних рівнів: усвідомленим оцінюванням мотиваційної, когнітивної, та операційно-діяльнісної сфери, що виражається в реалізації не лише цільової і покладальної функції психолога, а й комунікативної: побудові кооперативної сумісної діяльності, проектуванні духовної єдності, професійної підтримки, професійно-соціальної значущості; інтеграції загальнолюдських і професійних досягнень в сумісній роботі з Іншими.Документ Аналіз стану підготовки майбутніх учителів технологій до профільного навчання учнів(2025) Брехунець Анатолій; Brekhunets Anatolii; Пригодій Микола; Pryhodii MykolaЗдійснено аналіз стану підготовки майбутніх учителів технологій до реалізації профільного навчання учнів в умовах трансформації української освіти та впровадження нового Державного стандарту профільної середньої освіти. Актуальність дослідження зумовлена зростанням вимог до технологічної компетентності педагогів, необхідністю оновлення змісту освітніх програм, посиленням практичної підготовки та цифровізації освітнього процесу. Метою є визначення сильних і слабких сторін підготовки та обґрунтування напрямів її вдосконалення відповідно до викликів Нової української школи та тенденцій STEM- освіти. Методологія включає аналіз нормативних документів і наукових джерел, а також анкетування 105 здобувачів освіти. Отримані результати засвідчили високий рівень загальнопедагогічної готовності та здатності застосовувати інноваційні методики, але виявили недостатність цифрових компетентностей, умінь 3D-моделювання, робототехніки й роботи з сучасним обладнанням. Сформульовано рекомендації щодо модернізації змісту та посилення практико орієнтованої і цифрової складових підготовки майбутніх учителів технологій, зокрема через дуальну освіту та практичну орієнтованість навчання.Документ Формування креативності в учнів основної школи засобами української мови та літератури(2025) Чистякова Ірина Анатоліївна; Chystiakova Iryna Anatoliivna; Бабінець Лілія; Babinets Liliia; Осьмук Наталія Григорівна; Osmuk Nataliia HryhorivnaУ статті окреслено та схарактеризовано методи формування креативності учнів основної школи засобами української мови та літератури. Констатовано, що уроки української мови та літератури мають значний потенціал для формування креативності в учнів основної школи. Креативність розглядається як інтегральна якість особистості, що включає здатність до ініціювання ідей, асоціативного мислення, гнучкості, оригінальності та самостійного створення продукту діяльності. Обґрунтовано, що ефективне формування креативності можливе за умови системного застосування творчих методів і прийомів навчання, таких як: інтерполяція, комбінування сюжетів, метафоричне моделювання тексту, спрямована фантазія (візуалізація) та ін. Доведено, що систематичне використання креативних завдань на уроках української мови та літератури (створення альтернативних фіналів, комбінованих сюжетів, поетичних імпровізацій, діалогів між персонажами різних творів, візуалізацій образів, текстових трансформацій) підвищує пізнавальну активність школярів, розвиває їхню уяву, гнучкість мислення, здатність до самовираження.Документ Неформальна освіта у підготовці здобувачів вищої освіти(2025) Доценко Інна; Dotsenko Inna; Овод Лариса; Ovod LarysaУ статті розглянуто актуальні аспекти інтеграції формальної та неформальної освіти в сучасному освітньому просторі України. Доведено, що традиційна система формальної освіти, попри її систематизованість та урегульованість, характеризується застарілими методами навчання та викладання, які не відповідають сучасним вимогами. Проаналізовано вітчизняні підходи до визначення сутності формальної й неформальної освіти. Узагальнено досвід країн ЄС, зокрема Франції, щодо визнання результатів навчання, здобутих у межах неформальної освіти. Зроблено висновок, що інтеграція формальної та неформальної освіти є стратегічним напрямом модернізації вищої освіти, який сприятиме підготовці фахівців нового покоління – мобільних, адаптивних, креативних, здатних до безперервного навчання та ефективної професійної діяльності в умовах динамічного розвитку суспільства економіки.Документ Процес формування іншомовної компетентності магістрів нефілологічних спеціальностей як цілісна система іншомовної підготовки(2025) Алексахіна Тетяна; Aleksakhina TetianaАктуальність теми зумовлена потребою у підготовці висококваліфікованих фахівців, здатних до ефективної професійної та міжкультурної комунікації в умовах глобалізованого освітнього і наукового простору. Традиційні методи іншомовної підготовки, орієнтовані переважно на граматику та переклад, виявилися недостатніми для розвитку сучасних комунікативних умінь, що спонукає до пошуку нових системних рішень. У статті підкреслюється, що інформаційно- цифровий підхід забезпечує інтеграцію цифрових технологій, автентичних матеріалів і компетентнісно орієнтованих методик у єдину модель, яка охоплює цільовий, методологічно-дидактичний, змістово-практичний і контрольно- аналітичний компоненти. Метою дослідження є наукове обґрунтування та опис організаційно-педагогічної системи формування іншомовної компетентності магістрів нефілологічних спеціальностей в умовах інформаційно-цифрового підходу. У результаті дослідження представлено модель організаційно-педагогічної системи, яка поєднує автентичні матеріали з цифровими технологіями (мобільними додатками, освітніми платформами, мультимодальними ресурсами та інструментами штучного інтелекту). Доведено, що така система має потенціал сприяти поліпшенню іншомовної освіти, формує уміння працювати з професійним контентом, розвиває іншомовну компетентність і підвищує мотивацію студентів до навчання іноземної мови. Разом із тим наголошується на необхідності подолання викликів, пов’язаних із рівнем цифрової культури викладачів та ресурсним забезпеченням університетів. Перспективи подальших досліджень охоплюють апробацію розробленої системи в різних освітніх середовищах та оцінку її впливу на окремі компоненти іншомовної компетентності магістрів.Документ Європейський дослідницький простір: інтеграційний рух України(2025) Локшина Олена; Lokshyna Olena; Джурило Аліна; Dzhurylo AlinaСтаттю присвячено аналізу інтеграційного руху України до Європейського дослідницького простору у контексті сучасних викликів, трансформацій та стратегічних завдань національної наукової сфери. Автори розглядають еволюцію політичних, законодавчих та інституційних передумов інтеграції, починаючи від підписання Угоди про асоціацію з ЄС і до формування дорожніх карт євроінтеграції у сфері науки після надання Україні статусу кандидата на членство у ЄС. Значну увагу приділено впливу повномасштабної війни на стан наукової системи, зокрема руйнуванню інфраструктури, скороченню фінансування, старінню кадрів та втраті людського потенціалу. У статті представлено результати опитування освітян, яке було проведено під час реалізації проєкту «Європейський дослідницький простір як орієнтир розвитку педагогічної науки в Україні: інформаційний хаб». Проєкт імплементувався науковцями Інституту педагогіки НАПН України упродовж 2022 – 2023 років. Результати демонструють суперечливий стан інтегративної готовності: з одного боку, більшість респондентів визнає важливість ЄДП для розвитку української науки; з іншого – спостерігається недостатній рівень обізнаності щодо концепту ЄДП і програм «Горизонт 2020/Європа». Респонденти вважають найбільш важливими такі напрями розвитку як поширення відкритої науки, підвищення результативності національної дослідницької системи, забезпечення можливостей для академічної мобільності та професійного зростання дослідників, а також підтримка екологічної та цифрової модернізації. Серед найсерйозніших викликів вони називають руйнівні наслідки війни, нестачу фінансування науки, слабкий рівень інноваційності та застарілу матеріально-технічну базу. Висновки, розроблені на основі відповідей респондентів, окреслюють ідеї щодо актуальності Європейського дослідницького простору для українських дослідників. Автори доходять висновку, що успішна інтеграція до Європейського дослідницького простору потребує системних реформ, спрямованих на зміцнення інституційної спроможності, модернізацію інфраструктури, розвиток культури відкритої науки та розширення участі України в європейських програмах досліджень і інновацій.Документ Дистанційне навчання майбутніх фізичних терапевтів: можливості та недоліки(2025) Кукса Наталія Вікторівна; Kuksa Nataliia Viktorivna; Лянной Юрій Олегович; Liannoi Yurii OlehovychУ статті здійснено комплексний аналіз можливостей і недоліків дистанційного навчання у підготовці майбутніх фізичних терапевтів в умовах сучасних трансформацій української системи вищої освіти. Показано, що пандемія COVID-19 та повномасштабна війна стали факторами стрімкої цифровізації освітнього процесу, що зумовило переорієнтацію змісту й форм навчання. Проаналізовано результати вітчизняних і міжнародних досліджень, які свідчать про ефективність дистанційного формату для формування теоретичних знань і клінічного мислення, але недоліки у формуванні практичних навичок і клінічної комунікації. Обґрунтовано необхідність змішаних моделей (blended learning), що забезпечують баланс між віртуальними та очними компонентами.Документ Цифровізація освітнього середовища: інструменти, перспективи та проблеми(2025) Міщук Антон; Mishchuk AntonОсновні напрями цифровізації освітнього середовища закладу освіти пов’язані з розвитком ресурсів і матеріально-технічної бази закладу освіти. У статті представлено перспективи використання цифрового освітнього середовища. як інструменту підвищення рівня навчання та якості освіти. Розглянуто основні переваги та недоліки цифровізації освіти, описано можливості використання цифрового контенту в освітньому процесі. Сьогодні цифрові технології оточують людину з усіх боків: вони присутні в кожному сучасному будинку, установі, компанії, заводі, школі, лікарні та університеті. Цифровізація в освіті – це перехід до системи електронного навчання. Всі навчальні матеріали (методичні розробки, підручники, зошити), а також журнали і щоденники мають можливість існувати в електронному вигляді, в мережі. Замість звичайних підручників студенти будуть виконувати завдання на комп’ютерах і планшетах. Здобувачі освіти зможуть самостійно вивчати матеріал в освітніх програмах, які перевіряють, як засвоюються ці знання. На основі аналізу позитивного і негативного досвіду створення цифрового освітнього середовища закладу освіти та характеристики його функціоналу визначені основні проблеми цифровізації освіти та можливі способи їх вирішення; діагностовані потенційні ризики та загрози реалізації освітнього процесу цифровому середовищі. Цифрове освітнє середовище позиціонується неодмінним атрибутом формування цифрової грамотності здобувачів освіти, середовищем їхньої цифрової соціалізації. У статті визначено перспективи цифрового освітнього середовища закладу освіти, виявлено наявні проблеми та способи їх розв’язання, обґрунтовано потенціал цифрового освітнього середовища закладу освіти у підготовці майбутніх фахівців. У статті розкрито, що цифровізація полегшує освітній процес, завдяки його комфортності та доступності для викладачів та здобувачів освіти. Щодо вищої освіти можна стверджувати, що практика використання цифрових технологій впливає на модернізацію дослідницької діяльності.Документ Інноваційні підходи до фізичної підготовки майбутніх фахівців за умов дистанційного й змішаного навчання(2025) Плачинда Тетяна; Plachynda Tetiana; Рибалко Ліна; Rybalko Lina; Гета Алла; Heta AllaУ статті розглянуто сучасні підходи до організації фізичної підготовки майбутніх фахівців у контексті дистанційного та змішаного навчання. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією освітнього простору України в умовах цифровізації, воєнного стану й соціальних обмежень, що вплинули на рівень рухової активності студентської молоді. Визначено основні проблеми впровадження дистанційних форм фізичного виховання, серед яких – технічна нерівність здобувачів освіти, обмеженість простору для занять, складність контролю техніки виконання вправ і зниження мотивації до самостійних занять. На основі аналізу наукових праць і власних спостережень обґрунтовано необхідність розроблення індивідуалізованих програм оздоровчо- профілактичного спрямування, що включають діагностичний, інформаційний, цільовий, діяльнісний і контролюючий блоки. Показано ефективність використання цифрових технологій, мультимедійних ресурсів, мобільних додатків і засобів самоконтролю у процесі фізичної підготовки студентів. Встановлено, що інноваційна модель дистанційного фізичного виховання базується на принципах гнучкості, адаптивності, інтерактивності та мотиваційної підтримки. Застосування гейміфікації, групових онлайн-змагань і цифрових платформ сприяє підвищенню зацікавленості, розвитку самодисципліни та відповідальності здобувачів освіти. Зроблено висновок, що ефективна фізична підготовка майбутніх фахівців у дистанційному форматі можлива за умови інтеграції педагогічних, інформаційно-технологічних і психологічних компонентів, спрямованих на формування компетентності збереження здоров’я та саморегуляції рухової активності.Документ Формування емоційного інтелекту майбутніх учителів у педагогічному ЗВО(2025) Мокляк Володимир Миколайович; Mokliak Volodymyr Mykolaiovych; Петренко Леся Миколаївна; Petrenko Lesia Mykolaivna; Кононец Наталія Василівна; Kononets Nataliia Vasylivna; Матяш Людмила; Matiash LiudmylaУ статті уточнено категоріальний апарат проблеми формування емоційного інтелекту майбутніх учителів у педагогічних закладах вищої освіти. Емоційний інтелект потрактовано як професійно-орієнтовану мета- компетенцію, яка інтегрує здатність до самоусвідомлення, саморегуляції, соціальної свідомості (емпатії) та управління відносинами. Обґрунтовано педагогічні умови для ефективного формування ЕІ (професійно-контекстна спрямованість змісту, діяльнісно-практичний характер навчання та створення емоційно-підтримуючого середовища у педагогічному ЗВО). Розроблено структурно-функціональну модель формування емоційного інтелекту майбутніх учителів у педагогічних закладах вищої освіти, яка складається з чотирьох взаємопов’язаних компонентів: цільового, змістового, процесуально- технологічного та оцінювально-результативного.Документ Розвиток комунікативних здібностей майбутніх докторів філософії з професійної освіти у цифрову добу(2025) Волкова Наталія; Volkova Nataliia; Лебідь Ольга; Lebid Olha; Лавніков Олег; Lavnikov OlehУ статті порушено проблему розвитку комунікативних здібностей майбутніх докторів філософії з професійної освіти; обґрунтовано оновлений підхід до розуміння сутності й структури комунікативних здібностей майбутніх докторів філософії з професійної освіти в умовах цифрової трансформації освіти. Визначено, що комунікативні здібності є інтегральним особистісно-діяльнісним утворенням, що охоплює когнітивно-аналітичний, емоційно-емпатійний, інтеракційно-діяльнісний, рефлексивно-креативний, цифрово-комунікативний та етико-аксіологічний компоненти. На основі досвіду викладання дисциплін «Психологія педагогічної діяльності викладача», «Розробка дисертаційного проєкту», «Управління науковими проєктами та фандрайзинг» розкрито педагогічні умови розвитку цих здібностей у здобувачів ступеня PhD, зокрема моделювання аналітико-рефлексивного освітнього середовища, орієнтованого на розуміння іншого; організація партнерської фасилітаційної взаємодії суб’єктів освітнього процесу; залучення аспірантів до колаборативної діяльності та комунікативного співтворення; стимулювання рефлексії та саморозвитку комунікативних здібностей аспірантів; інтеграція цифрових технологій як середовища розвитку професійної комунікації.Документ Organization of Extracurricular Work in English Using CLIL Technology in Senior Secondary School(2025) Podosynnikova Hanna Ihorivna; Подосиннікова Ганна Ігорівна; Чубарикова Анастасія; Chubarykova AnastasiiaThis research aims to substantiate the methodological principles and determine effective methods for organizing extracurricular work in English using Content and Language Integrated Learning (CLIL) technology in senior secondary schools. The study confirms CLIL’s potential for extracurricular work based on interactive learning and proposes a four-stage organizational model (Preparatory, Content-based, Practical, Final). The research identifies suitable content (B1-B2 levels) and integrated topics, as well as effective forms of extracurricular work, along with supportive digital tools like Kahoot! and Miro. The structured model ensures process consistency, fostering an environment for meaningful communication, motivation, and media literacy.Документ Академічна доброчесність у вищій освіті: порівняльний аналіз міжнародного досвіду та можливості адаптації в Україні(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2025) Сидоренко Олена Леонідівна; Sydorenko Olena LeonidivnaУ сучасному глобалізованому світі питання академічної доброчесності набуває ключового значення для забезпечення якості освіти та наукових досліджень. Поширення недоброчесних практик, таких як плагіат, фабрикація даних, списування та порушення етичних норм, становить серйозний виклик для систем вищої освіти багатьох країн. З огляду на інтеграційні процеси у сфері освіти, Україна активно адаптує міжнародні стандарти, зокрема щодо забезпечення академічної доброчесності. Однак ефективна реалізація таких стандартів потребує не лише нормативного забезпечення, а й впровадження практичних механізмів, перевірених міжнародним досвідом. Важливими прикладами успішної політики академічної доброчесності є провідні університети світу – Harvard University (США), University of Oxford (Велика Британія) та University of Melbourne (Австралія). Їхній досвід показує, що дотримання принципів доброчесності можливе лише за умов поєднання чітких нормативних актів, ефективних процедур контролю та сформованої культури академічної етики серед студентів і викладачів. У статті представлено порівняльний аналіз інституційних моделей забезпечення академічної доброчесності у провідних університетах світу – Harvard University (США), University of Oxford (Велика Британія) та University of Melbourne (Австралія). Визначено ключові елементи нормативного, інституційного та технологічного забезпечення академічної доброчесності, а також превентивні механізми формування академічної культури. На основі отриманих результатів запропоновано рекомендації щодо адаптації міжнародного досвіду в українському освітньому просторі. Обґрунтовано необхідність комбінованої моделі, яка поєднує етико-ціннісні засади, інституційну гнучкість та технологічно-превентивний підхід.Документ Методичний потенціал соціально‐емоційного навчання в організації позакласної роботи з англійської мови школярів 5–6 класів(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2024) Подосиннікова Ганна Ігорівна; Нецмеха Галина; Podosynnikova Hanna Ihorivna; Netsmekha HalynaСтаттю присвячено дослідженню методичного потенціалу реалізації соціально‐емоційного навчання (СЕН) у процесі позакласної роботи з англійської мови (АМ) учнів 5‐6 класів закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО). Розглянуто місце СЕН у сучасній освітній парадигмі, проаналізовано зміст нормативних документах базової середньої освіті та навчанні АМ у ЗЗСО України. За результатами аналізу та синтезу даних актуальних досліджень і публікацій з проблематики СЕН подано визначення СЕН, соціально‐етичної компетентності, охарактеризовано компоненти і вміння СЕН; розглянуто структурні моделі емоційного (соціального) інтелекту в контексті предмету дослідження. Запропоновано класифікацію інструментів СЕН для організації позакласної роботи з АМ учнів 5‐6 класів ЗЗСО в актуальних умовах змішаного навчання, розглянуто відповідні групи інструментів, надано приклади вправ.Документ Пріоритет контент-орієнтованої іншомовної комунікації для магістрів нефілолологічних спеціальностей(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Алексахіна Тетяна; Aleksakhina TetianaСтаття присвячена обґрунтуванню пріоритету контент-орієнтованої іншомовної комунікації як педагогічної умови формування іншомовної компетентності магістрів нефілологічних спеціальностей. Актуальність теми зумовлюється потребами глобалізованого освітнього простору, у якому від випускників вимагається здатність не лише до загального володіння іноземною мовою, а й до її практичного застосування у професійній діяльності, науковій комунікації та міжкультурній взаємодії. У дослідженні підкреслено, що традиційні підходи, зосереджені на граматичних вправах і засвоєнні базової лексики, не відповідають сучасним викликам, адже вони не формують уміння працювати з автентичними професійними текстами чи здійснювати ефективну іншомовну співпрацю. Натомість інтеграція іноземної мови із фаховим змістом на основі моделей CLIL (Content and Language Integrated Learning) та CBI (Content-Based Instruction) відкриває нові можливості для розвитку критичного мислення, академічного письма, умінь усної комунікації та професійно значущих навичок. Емпірична частина дослідження була реалізована у формі анкетування студентів магістратури нефілологічних спеціальностей та викладачів, залучених до курсів з іноземної мови за професійним спрямуванням. Результати засвідчили високий рівень затребуваності контентно-орієнтованих завдань: 65% студентів віддали перевагу роботі з автентичними матеріалами у своїй сфері, тоді як менш ніж 20% назвали традиційні граматичні вправи професійно корисними. Значущим виявилося й використання цифрових платформ (Google Docs, Padlet, Miro), які створювали умови для інтерактивної співпраці англійською мовою, що наближало навчальні ситуації до реалій міжнародної професійної взаємодії. Водночас було виявлено проблемні моменти: нестача систематизованих автентичних ресурсів і недостатня увага до розвитку усного мовлення. У статті доведено, що пріоритет контентно-орієнтованої іншомовної комунікації є чинником підвищення ефективності підготовки магістрів нефілологічних спеціальностей, оскільки він забезпечує органічне поєднання мовних та фахових знань і вмінь, сприяє зростанню мотивації, формує готовність до міжкультурної взаємодії та інтеграції у міжнародне академічне середовище.Документ Structure of Religious Organizations in Poland and Ukraine(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Shulha Yuliia; Шульга ЮліяStructure of religious organisations in Poland and Ukraine. The article analyses the structure of religious organisations in Poland and Ukraine. The paper examines the peculiarities of the hierarchy of religious organisations, their legal status and impact on society. The main religious denominations that dominate in each country, including the Roman Catholic and Orthodox Churches, as well as the activities of Protestant and Greek Catholic communities, are studied. Differences in the centralisation of governance, the interaction of the state with religious institutions and their social role are highlighted. Special attention is paid to the differences between the two countries, in particular the influence of historical and cultural factors on the formation of the religious environment. Religious organisations play an important role in public life in Poland and Ukraine, influencing cultural, political and social processes. However, their structure, interaction with the state and society, as well as the level of centralisation differ significantly. In Poland, the Roman Catholic Church dominates, with a clear hierarchical structure and significant influence on public policy. In Ukraine, however, the religious landscape is more diverse, and the issue of church autonomy, especially in the Orthodox environment, remains a subject of public and political debate. The purpose of this study is to analyse the structure of religious organisations in Poland and Ukraine, to identify their peculiarities, mechanisms of functioning and interaction with state institutions. The study is aimed at identifying the main differences in the religious life of the two countries, the impact of historical, legal and socio-cultural factors on the development of religious organisations, and their role in shaping social processes.Документ Розвиток критичного мислення учнів через інтеграцію німецької мови та біології в умовах Нової української школи(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Василега Павло; Vasyleha Pavlo; Паляниця Володимир; Palianytsia VolodymyrУ статті розглянуто міжпредметну інтеграцію навчальних змістів, що забезпечує розвиток критичного мислення здобувачів освіти. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних засад розвитку критичного мислення учнів шляхом інтеграції німецької мови та біології у межах моделі Content and Language Integrated Learning. Для досягнення мети застосовано методи: аналізу, педагогічне спостереження, елементи експериментального навчання, узагальнення та систематизація досвіду інтегрованого викладання. В результаті визначено дидактичні можливості міжпредметного навчання для формування критичного мислення.