Дисертації та автореферати

Постійне посилання на фонд

https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/158

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 201

Ансамбль скрипалів в жанровій системі музично-виконавського мистецтва
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2018) Чайковська Ксенія Іванівна; Chaikovska Kseniia Ivanivna
У роботі досліджено розвиток ансамблю скрипалів в системі західноєвропейської та вітчизняної музично-виконавських традицій. Охарактеризовано історичну ґенезу ансамблевого скрипкового мистецтва в європейській культурній традиції як передумову кристалізації його сучасного різновиду – ансамблю скрипалів; виявлено специфіку ансамблю скрипалів у жанровій системі струнно-смичкового інструменталізму; проаналізовано еволюцію скрипкового ансамблевого виконавства в українській музичній культурі ХІХ–ХХІ століть; обґрунтовано художньо- естетичні та виконавські особливості скрипкового ансамблевого професіоналізму; визначено стан сучасної екзистенції ансамблю скрипалів у мистецькому просторі Слобожанщини. Удосконалено теоретичну платформу щодо вивчення функціональної специфіки скрипкового ансамблю, його музично-виражальні можливості за різними інструментальними модифікаціями (сольною, ансамблевою оркестровою). Подальшого розвитку набули наукові уявлення про генезис, жанрові та виконавські аспекти розвитку скрипкового ансамблю в західноєвропейській та українській музичній традиції.
Ансамблі за участі скрипки в Україні 1990–2010-х років: генезис, стилістика, форми репрезентацій
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2018) Чистякова Наталя Вікторівна; Chystiakova Natalia Viktorivna
Дисертація є комплексним цілісним дослідженням у галузі історії і теорії ансамблевого виконавства за участі скрипки в Україні 1990–2010-х років у контексті вивчення генезису, стилістики, форми репрезентацій. У роботі виявлено стан розроблення проблеми, визначено поняттєве поле дослідження (скрипкове мистецтво, аматорська скрипкова культура, скрипковий стиль, практика суспільного музикування). Охарактеризовано скрипковий стиль у контексті аматорського музикування, здійснено органологічний аналіз розвитку скрипки та розроблено класифікацію ансамблів. Виявлено типові особливості аматорського камерно інструментального ансамблю за участі скрипки. Проаналізовано стильові ознаки та соціокультурні функції аматорських колективів України на прикладі творчої діяльності ансамблів м. Харкова, Львова, Дніпра, Павлограда. Доведено, що унікальність аматорського ансамблевого музикування за участі скрипки полягає у взаємодії традицій та інновацій, які органічно увійшли у зміст діяльності, структуру колективів, форми репрезентацій та репертуарну політику.
Баянна творчість Анатолія Гайденка: естетичні та жанрово-стильові аспекти
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2019) Єрьоменко Андрій Юрійович; Yeromenko Andrii Yuriiovych
Дисертацію присвячено визначенню естетичних, жанрових та стильових констант баянної творчості Анатолія Гайденка, що розглядаються у контексті розвитку українського баянного мистецтва другої половини ХХ століття. У роботі охарактеризовано стан наукової розробки творчості А. Гайденка, виявлено етапи становлення індивідуальності і творчості композитора, простежено напрямки його мистецької діяльності, висвітлено естетичні позиції майстра. Запропоновано робочу типологію баянних творів А. Гайденка на основі аналізу їх масштабно-композиційних, технічно-виконавських та жанрово-стилістичних ознак. Відповідно до запропонованої типології проаналізовано дві групи творів: мініатюри і твори крупних форм. Досліджено інтонаційні джерела концертних фантазій на фольклорні мотиви та способи роботи з ними. Проаналізовано механізми поєднання художніх і дидактичних завдань у дитячих п’єсах. Охарактеризовано підходи до циклізації мініатюр у збірках дидактично-інструктивної спрямованості та в моножанровому циклі «Паризькі таємниці». Виявлено особливості трактування жанрів концерту і сонати в баянноакордеонній творчості А. Гайденка. Доведено відповідність двох його баянних та одного акордеонного концертів вимогам, які традиційно характеризують жанр інструментального концерту. Обґрунтовано приналежність двох сонат композитора до типу великої симфонізованої сонати, що сформувалася в українській баянній музиці другої половини ХХ століття.
Виконавство на саксофоні в системі музичного мистецтва ХХ століття
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2018) Зотов Денис Ігорович; Zotov Denys Ihorovych
Дисертацію присвячено визначенню змістовних параметрів функціонування саксофона як сольного і ансамблевого інструмента на ґрунті аналізу професійних засад французької, німецької та української шкіл. Охарактеризовано історичну ґенезу саксофонного виконавства як новітнього явища європейської культури, що на початковому етапі набуло професіоналізації в музичному мистецтві Франції та Німеччини. Обґрунтовано специфіку психоемоційних процесів у свідомості соліста-саксофоніста, що відкриває безмежну кількість засадничих механізмів функціонування виконавського апарату. Розглянуто психофізіологічні процеси міжособистісної комунікації саксофоніста у ансамблевому виконавстві. У науковий обіг сучасної інтерпретології введено поняття «інтерпретаційна модель», «мнемічне виконавство», «колективна імпровізація», «мистецька мотивація». Методологію дисертації складає комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: історичний – сприяв вивченню досвіду європейських виконавських шкіл Франції та Німеччини; структурно-функціональний – виявленню змістовного наповнення творів для саксофона; системний – сформовав уявлення про розвиток саксофонної традиції як системи академічного мистецтва; термінологічний – використаний задля кореляції спеціалізованих термінів, задіяних у сфері саксофонології («виконавська школа», «музичне мислення», «психологія виконавця», «мистецька комунікація»). Жанрово-стильовий підхід виявив співвідношення типових та індивідуально-композиторських принципів організації музичного твору; інтерпретаційний – сприяв виокремленню виконавського стилю саксофоніста; на ґрунті психологічного – розкрито дію глибинних мисленнєвих процесів у свідомості саксофоністів під час міжособистісних комунікацій різного формату. Розкрито етапи розвитку саксофонного виконавства на теренах Полтавщини; висвітлено діяльність фундатора саксофонної школи Г. І. Головні. Виявлено специфіку творчого методу В. Рунчака на матеріалі «Концерту для саксофона з камерним оркестром» (1987) і «Homo Ludens I» (1991) для саксофона соло – популярних зразків сучасного саксофонного виконавства.
Вокальна спадщина Шан Деї: синтез національних та європейських традицій
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2019) Цао Хе; Tsao Khe
Робота присвячена вивченню специфіки синтезу національних і європейських традицій у вокальній спадщині Шан Деї (1932–2005). Формування творчої особистості універсального генія відбулося під впливом надбань «першого золотого століття» в історії китайської художньої пісні. Перший етап центрального періоду творчості композитора обумовлений передчуттям відродження Китаю; другий – ідеалами китайської Ars nova. Пізній стиль співпав з «другим золотим століттям» розвитку художньої пісні. Вокальну спадщину Шан Деї визначено як енциклопедію різновидів китайської художньої пісні та розподілено на: пісні-оди, романс, баладу, колоратурну арію, прихований вокальний цикл у пісенному, баладному, колоратурно-арійному різновидах. Запорука органіки синтезу національних і європейських традицій у спадщині Шан Деї – поширення вестернізації музичної культури Китаю. Зберігаючи традиції Kunstlied, композитор привніс до китайської колоратурної арії ознаки belcanto; вокальній баладі надав властивості образного світу роману В. Гюго, прози Лу Сіня, творчий метод якого формувався під впливом М. Гоголя. Проходження європейськими запозиченнями фази адаптації в творчості композитора обумовило набуття ними якості національних складових китайської музичної культури.
Двомовна освіта в університетах США (кінець ХХ − початок ХХІ століття)
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2011) Товчигречка Леся Вікторівна; Tovchyhrechka Lesia Viktorivnа
Дисертацію присвячено вивченню теоретико-методичних засад двомовної освіти в університетах США в кінці ХХ − на початку ХХІ століття. Цілісний аналіз розроблення проблеми двомовної освіти в США дозволив схарактеризувати історичні передумови розвитку двомовної освіти в країні (етнічне походження засновників країни; освітні потреби національних громад іммігрантів; заснування двомовних шкіл та відсутність кваліфікованих двомовних вчителів; організація курсів вивчення англійської мови для робітників вихідців з національних меншин як праобразу сучасних двомовних професійних програм в університетах США). На основі історико-ретроспективного аналізу визначено етапи розвитку двомовної освіти в університетах США (Етап започаткування 1963−1967 рр., Етап поширення 1968−1979 рр., Етап заперечення 1981−2009 рр., Етап відновлення 2009 р.−донині). Висвітлено змістові засади двомовної освіти в університетах США, схарактеризовано двомовні програми викладання англійської тим, хто розмовляє іншими мовами (TESOL), двомовної освіти (Bilingual education), професійна двомовна програма для дорослих студентів (AHORA), іспанська для носіїв мови (SNS). Систематизовано та класифіковано форми організації (колективні: групові та кооперовані; індивідуальні: самостійна навчальна робота, електронне навчання) та методи (колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань, метод проектів, освітньо-етнографічні методи) двомовного навчання в університетах США.
Джаз в українському музичному виконавсті початку XXI століття
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2019) Лі Шуай; Li Shuai
У дисертації здійснено комплексне дослідження джазу як системного явища професійного музичного мистецтва, співвідношення характерних ознак якого забезпечує його потенційну можливість функціонування в різних сферах сучасного українського виконавства. Охарактеризовано системні складові джазової стилістики. Визначено основні етапи становлення джазової «системи норм репрезентації культурної традиції». Виявлено динаміку опрацювання та осмислення джазової лексики в українському музичному виконавстві. Визначено характерні ознаки академізації джазу в українському професійному музичному мистецтві. Систематизовано форми і засоби репрезентації джазової музики в сучасному українському виконавстві. Охарактеризовано стилістичні ознаки сучасного українського джазу. Виявлено специфіку застосування репрезентативних норм джазу в сучасному оркестровому джазовому виконавстві України. Визначено характерні ознаки ансамблевих форм сучасного українського джазового виконавства.
Джазова обробка народної пісні у творчості українських композиторів другої половини ХХ – початку ХХІ століття
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2022) Соловйов Андрій Михайлович; Soloviov Andrii Mykhailovych
Дисертацію присвячено дослідженню специфіки джазової обробки народної пісні, що функціонує у сучасному музичному просторі України. У роботі констатовані тенденції активної взаємодії фольклорної та джазової культури у творчості українських композиторів другої половини ХХ – початку ХХІ століття, що привело до становлення жанру джазової обробки народної пісні в країні. Встановлено, що нове для фольклору культурне середовище, у стильових координатах якого здійснюється джазова обробка, втілює канонічні моделі прототипу (фольклорного зразка) засобами імпровізаційного мистецтва. Констатовано, що фольклорні прототипи обробок трактуються українськими музикантами як нові джазові стандарти. У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування жанру джазової обробки народних пісень з позицій розгляду імпровізаційних норм прочитання численних канонічних моделей українського фольклорного мелосу у джазі. Методологічна основа дослідження спирається на системні принципи теорії пізнання та її провідні засади: науковість, історизм, взаємозумовленість процесів та об‘єктивність; також – на загальні положення теорії музичного мистецтва. Залучаються основи системного, мистецтвознавчого й культурологічного підходів як методологічного підґрунтя дослідження джазових обробок народних пісень українських композиторів. Застосування системного підходу здійснювалося на базі загальних положень сучасної методології гуманітарних знань, що передбачають сегментацію базових елементів систем, що вивчаються (у даному випадку фольклор та джаз) та виявлення характеру зв‘язку між цими елементами. Залучені джерела підкреслили наукову багатомірність та вагомість обраної нами теми дослідження. Дисертаційне дослідження складається з трьох розділів. У першому розділі роботи зазначено, що фольклор та джаз демонструють найбільш споріднені типи музичного мислення. Категорія «спільного» двох культурних систем базується у парадигматичний площині. Ознаками спільності є: тотожність номінацій стилю та жанру окремих культур історичної форми синкретичного етапу; опора на традиційність та канонічність – базис безписьмових культур у панорамі різних культур світу. Третім моментом спільності фольклору та джазу є відкритість жанровостильових комплексів, їх здатність до міжстильової інтеграції. У четвертих, зазначимо, що у різних типах взаємовідносин елементів базової тріади музичних феноменів: композитор-виконавець-слухач, саме фольклорний та імпровізаційний типи культур мають найбільшу спільність та об‘єднують особи композитора та виконавця в єдиний творчий синкрезис. Нарешті, джазу та фольклору притаманні спільні риси музично-стильової організації, виявлені в орієнтованості на: позаєвропейські ладозвукорядні системи та метро-ритмічні типи; специфічність мелодійної інтонації «з елементами екмеліки»; спільні принципи архітектоніки; на індивідуалізацію вокального та інструментального тембрів, культ нетипових принципів звуковидобування (етнофонія). При розгляді особливостей музично-естетичної системи фольклору та джазу відмітимо їх орієнтованість на естетику тотожності. Категорія відмінного у координатах джазу та фольклору ґрунтується на синтагматичному параметрі кожної культурної системи, тож зазначимо значну ступінь індивідуальності музичної лексики та належність до різних епох: індустріалізація (джаз), архаїчна епоха синкретизму (фольклор). Інші відмінності містяться в аспектах наслідування традиції у фольклорі та джазі. У другому розділі дисертації визначено релевантні ознаки жанру обробки народної пісні, розкрито визначальну роль жанру як наскрізного для вітчизняної музики. Доведено, що еволюція жанру рухалася від аматорської репрезентації фольклорного мелосу – у напрям ускладнення концертних форм. Джазова обробка наприкінці ХХ – у 20-х роках ХХІ століття набуває концептуального рівню. Розглянуто принципи обробки українських народних пісень у контексті різних напрямів. Доведено, що джазові виконавці вдаються до синтезу фолку і джазу, фолку і рок-течії, чим сприяють становленню та розвитку стильових принципів «етноджаз/фолк-джаз», world music, fusion та, частково, етнорок. У роботі систематизовано значну палітру українських джазових обробок. У підсумку виявлено два протилежних творчих підходів у жанрі обробки народної пісні. Перший тип обробки пов‘язаний з принципами точного цитування народної мелодії і навіть у інтенсивному імпровізаційному розгортанні наближений до першоджерела.Народний наспів у цій групі обробок трактується як джазовий стандарт, в основі формотворчих принципів джазового квадрату переважають імпровізації на ладову та метроритмічну канонічні моделі фольклорного прототипу (колядки, щедрівки, веснянки, русальні, петрівчані і т. ін.). Стабільними елементами зазначеного типу є прийоми джазового формотворення (джазовий квадрат, риф, патерн, брейк), мобільними – джазова гармонізація та відповідне інструментальне аранжування. За аналогією із технікою полістилістики в академічній музиці ХХ – ХХІ ст. Цей тип наближений до колажного типу полістилістики. Другий тип джазової обробки уникає точного цитування фольклорного джерела, і у підсумку імпровізаційна композиція виявляється доволі віддаленою від народнопісенного оригіналу. У зазначеному типі відтворюються окремі елементи канонічної моделі прототипу обробки (наспіву), які набувають варіантно-варіаційного перетворення у процесі імпровізації засобами джазової лексики. Цей композиційний прийом джазової обробки наближений до алюзійного типу полістилістики в академічній музиці. Основні елементи джазової мови є діалектичними за своєю суттю і належать до двох творчих параметрів феномену імпровізаційного мистецтва. Кожен з них існує у контексті жанру обробки в просторі між спланованим, вивченим та спонтанним, миттєвим. Спланована стратегія імпровізації є тим патерном, що відтворює канони різних джазових жанрів. Спонтанне, миттєве, інтуїтивно знайдене у розгортанні імпровізації на канонічні правила побудови тексту прототипу і є власне суттю джазового музикування. У третьому розділі дисертації досліджено змістовні й музичностильові пріоритети творчості українських джазових композиторів. На підставі цілісного аналізу джазових сюїт з обробок народних пісень (фортепіанних – у творчості О. Саратського, вокально-інструментальних – у творчості А. Пивоварова) та джазових обробок українських народних І. Закуса та В. Тормахової – виявлено та охарактеризовано стабільні та мобільні елементи зазначених композицій в аспекті «канон-імпровізація». З‘ясовано, що О. Саратський в обробках звертається до народнопісенних прототипів різної історичної доби (від архаїчних коломийок – до зразків пізньої пісенної формації). У його творчості констатовано наявність двох груп джазових обробок: обробки першого типу втілюють жанрово-стильовий канон коломийки, обробки другого типу у якості фольклорного прототипу мають пісні більш пізнього походження із розвиненою мелодикою та сталою тонально-гармонійною системою. Обробки першого типу пов‘язані із принципом імпровізації на квадрат, де параметри ладу та гармонії є мобільними, а формотворчий канон стабільним елементом. У джазових обробках другого типу констатовано тенденцію академізації обробки, її наближення до норм жанру фортепіанної фантазії концертного типу. Розглянуто «Лемківську сюїту» А. Пивоварова, з‘ясовано стильові особливості прототипів джазових обробок, що поєднані у сюїту. Констатовано належність лемківських співанок до найбільш архаїчного регіонального шару карпатського фольклору, який характеризується мовним та музичним консерватизмом. Зазначені канонічні моделі для імпровізації, якими є ладові та метро-ритмічні особливості прототипів. Стабільним елементом джазових обробок є формотворчий параметр. Розкрито особливості творчого процесу створення етноджазових вокальноінструментальних композицій І. Закуса та вказано на здобутки його наукового доробку, який досліджував прийоми етнофонії наспівів різних культурних ландшафтів семи основних регіонів України, що додатково збагачує тембровий колорит джазових обробок І. Закуса. Окреслено його творчий метод поєднання джазової обробки з аранжуванням у процесі зміни прийомів викладення теми. Вказано, що композитором задіяно максимальну кількість канонічних моделей різних елементів музичної мови фольклорного першоджерела в обробках І. Закуса. Розкрита найбільша відповідність імпровізаційних моментів його обробок саме джазовому стилю. Розглянуто особливості авторських естрадно-джазових обробок В. Тормахової. Виявлено, що композиторка використовує широку палітру народнопісенних жанрів різних пісенних формації: від архаїки – до пізніх зразків (від колядок – до кантів), втілюючи їх сутнісні музичні характеристики мовою джазової стилістики. Авторка використовує темброво-фактурні барви акапельних обробок народної пісні для чоловічого ансамблю. Зазначено особливості прочитання жанру обробки у творчості В. Тормахової, виявлено зв‘язок структури обробок з вербальним компонентом прототипу. Відзначено динамізацію джазової обробки за рахунок темброво-виконавських прийомів та різних стильових елементів фанку, реґі, босанови та хіп-хопу. Канонами в обробках авторки слугують мелодико-тематичний «екстракт» та етнофонія, стабільний елемент – формотворчий (структура); мобільний – метроритм. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше розглянуто специфіку музично-теоретичних систем джазу і фольклору та акцентовано категорії спільного та відмінного у парадигматичному та синтагматичному параметрах вказаних культурних систем. При цьому теоретико-методологічні настанови дослідження корелятивної пари «канон – імпровізація» імплементовано у евристичний простір джазу. Розкрито значення жанру джазової обробки народної пісні у контексті вітчизняної музичної культури, а також виявлено стабільні та мобільні елементи джазових обробок українських народних пісень в аспекті «канон-імпровізація». Розглянуто принципи інтерпретації фольклору в обробках у контексті напрямів етноджаз (фолк-джаз), world music та fusion. У дисертації вперше систематизовано підсумки наукового пошуку українських джазменів Ігоря Закуса, Вероніки Тормахової щодо етномузикознавчої проблематики та досліджено зв‘язок з творчими принципами джазових обробок. Суттєві моменти новизни пов‘язані із вивченням конкретних прийомів імпровізаційного втілення жанрових канонів тих фольклорних прототипів обробки, які презентують різні пісенні формації архаїчної, середньої та пізньої доби. У дисертації зазначені творчі принципи авторів джазових обробок у ракурсі принципів полістилістики.
Дидактична гра як метод формування історичних понять у розумово відсталих учнів
(Інститут спеціальної педагогіки НАПН України, 2013-11-01) Косенко Юрій Миколайович; Kosenko Yurii Mykolaiovych
У авторефераті дисертації стисло розкрито сутність дидактичної гри, її структуру, функції і класифікації. Визначено, що метод дидактичної гри - це спосіб спільної діяльності вчителя і школярів, що сприяє досягненню учнями дидактичної мети через виконання ними ігрових завдань. Теоретично обгрунтовано та розроблено зміст дидактичної гри як методу формування історичних понять в розумово відсталих школярів: модель методу дидактичної гри, класифікацію дидактичних ігор, навчально-ігрові комплекси та методику проведення дидактичних ігор на уроках історії в спеціальній школі.
Дидактична гра як метод формування історичних понять у розумово відсталих учнів
(Інститут спеціальної педагогіки НАПН України, 2013) Косенко Юрій Миколайович; Kosenko Yurii Mykolaiovych
У дисертації розкрито ознаки, структурні компоненти, класифікації та функції методів навчання взагалі та методу дидактичної гри зокрема. Теоретично обґрунтовано та розроблено зміст дидактичної гри як методу формування історичних понять у розумово відсталих школярів: модель методу дидактичної гри з формування історичних понять у дітей із розумовою відсталістю, класифікацію ігор для уроків історії спеціальних шкіл, ігрові комплекси та методику їх застосування; визначено критерії та рівні сформованості історичних понять у розумово відсталих школярів. Експериментально виявлено та описано рівні сформованості суспільно-історичних понять у школярів із розумовою відсталістю перед вивченням історії та їх мотивацію до вивчення історії. Доведено ефективність запропонованої моделі методу дидактичної гри, комплексу та методики використання навчальних ігор на уроках історії в спеціальних закладах.
Діяльність дрогобицької музичної школи в контексті українського академічного мистецтва (на прикладі Інституту музичного мистецтва Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка)
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Сторонська Наталія Зенонівна; Storonska Nataliia Zenonivna
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 – музичне мистецтво. – Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, Суми, 2021. В дисертації досліджено специфіку дрогобицької музичної школи як своєрідного феномену українського академічного мистецтва. Базовим осередком дрогобицької музичної школи виступає Навчально-науковий інститут музичного мистецтва Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Дрогобицька музична школа позиціонується як регіональна, виконавська, педагогічна, наукова, що підтверджується активністю мистецьких процесів, формуванням і збагаченням наукових, педагогічних, виконавських традицій тощо. В дослідженні здійснено систематизацію та класифікацію педагогічних засад регіональних шкіл вокального та інструментального мистецтва; визначено художню і практичну цінність оригінальної музики та перекладень, рівень та обсяг методичних напрацювань, потенціал і методи науково-теоретичного осмислення мистецької діяльності представників дрогобицької школи в контексті українського академічного мистецтва. У роботі запропоновано типологію ознак дрогобицької музичної школи на прикладі Інституту музичного мистецтва як автономної регіональної школи; розглянуто творчі досягнення та встановлено роль провідних науковців, педагогів, виконавців у процесі становлення школи як самодостатнього феномену (на прикладі творчої діяльності А. Душного, М. Копніна, Е. Мантулєва, В. Салія, К. Сятецького, П. Турянського, Є. Шуневич); висвітлено концертний, дидактичний та навчально-методичний доробок як результат розвитку інституції, у рамках якого здійснено аналіз наукових, педагогічних та виконавських здобутків; простежено й охарактеризовано концертно-гастрольну та конкурсно-фестивальну діяльність дрогобицьких митців Інституту музичного мистецтва; узагальнено здобутки та визначено роль дрогобицької музичної школи в контексті розвитку сучасного українського академічного мистецтва.
Діяльність львівської баянної школи в контексті українського народно-інструментального мистецтва
(2019) Кундис Руслан Юрійович; Kundys Ruslan Yuriiovych
У роботі систематизовано типологію ознак львівської баянної школи як автономної регіональної школи; визначено творчі досягнення та роль баяністів у процесі її становлення на прикладі діяльності М. Оберюхтіна, А. Онуфрієнка, Е. Мантулєва; проаналізовано творчий та дидактичний доробок львівських композиторів для баяну, здійснено аналіз концертно-сольного, ансамблевого та оркестрового баянного репертуару; розкрито концертно-гастрольний та конкурсний рух львівських баяністів шляхом визначення показників їх успішності; обґрунтовано роль львівської баянної школи в контексті розвитку сучасного українського музичного мистецтва. Уточнено сутність поняття «баянна школа» з визначенням форм її діяльності, структури та функцій. Подальшого розвитку набули наукові положення про специфіку функціонування виконавської баянної школи за національним, регіональним, та авторським критеріями. Доведено, що унікальність львівської баянної школи полягає в стрімкому розвитку виконавської, педагогічної, композиторської, наукової та різних колективних напрямків діяльності, що зумовлено активною творчою позицією її представників.
Діяльність політехнічних ВНЗ у контексті розвитку вищої технічної освіти в Україні (друга половина ХХ століття)
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2016) Юхно Оксана Іванівна; Yukhno Oksana Ivanivna
Дисертація є комплексним дослідженням у галузі історії педагогіки щодо діяльності політехнічних ВНЗ у контексті розвитку вищої технічної освіти в Україні (друга половина ХХ ст.). Розкрито ступінь наукової розробленості проблеми розвитку вищої технічної освіти. Визначено сутність, чинники та етапи розвитку вищої технічної освіти в Україні у другій половині ХХ століття. Виявлено переваги політехнічної моделі ВТО у підготовці інженерних кадрів та виокремлено основні напрями діяльності українських політехнік. Окреслено поетапні зміни в діяльності вітчизняних політехнічних ВНЗ у другій половині ХХ століття. Схарактеризовано досвід освітньої діяльності політехнічних ВНЗ в означений період.
Діяльність європейських організацій із забезпечення якості вищої освіти в контексті Болонського процесу
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2012) Білокопитов Василь Іванович; Bilokopytov Vasyl Ivanovych
Дисертацію присвячено з’ясуванню теоретичних, організаційних та змістових засад діяльності європейських організацій із забезпечення якості вищої освіти у контексті Болонського процесу. На основі системного вивчення вітчизняних і зарубіжних джерел схарактеризовано термінологічний апарат дослідження. Виявлено рівень розроблення проблеми забезпечення якості вищої освіти у вітчизняних та зарубіжних порівняльно-педагогічних наукових розвідках. Висвітлено етапи, чинники та суб’єкти розвитку європейської політики у сфері вищої освіти та, зокрема, забезпечення якості вищої освіти на доболонському та болонському етапах. Окреслено організаційні та змістові засади діяльності європейських суб’єктів процесу забезпечення якості вищої освіти: Європейської асоціації із забезпечення якості вищої освіти, Європейської асоціації університетів, Європейської асоціації вищих навчальних закладів, Європейського студентського союзу. Визначено можливості використання європейського досвіду в аспекті досліджуваної проблеми в Україні.
Діяльність Європейської асоціації університетів у контексті формування регіонального освітнього простору
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Дацко Ольга Василівна; Datsko Olha Vasylivna
У дисертації цілісно з’ясовано теоретичні засади та напрями діяльності Європейської асоціації університетів у контексті формування регіонального освітнього простору. Схарактеризовано стан розробленості проблеми діяльності ЄАУ як складного багатоаспектного феномену та концептуальні засади формування регіонального освітнього простору у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст. Визначено передумови й етапи розвитку Європейської асоціації університетів. Окреслено напрями діяльності Європейської асоціації університетів у контексті формування регіонального освітнього простору. Висвітлено актуальний стан та перспективи розвитку діяльності університетських організацій в умовах реалізації засад Болонського процесу в Україні. Розроблено прогностичну модель, у якій окреслено чинники, що потенційно можуть перешкоджати розвиткові означених організацій, та послідовність кроків, імплементація яких дозволить перетворити українські університетські організації на активних учасників процесу формування національної освітньої політики та партнерів відповідних європейських асоціацій.
Еволюція колективного баянно-акордеонного виконавства Львівщини у контексті музичних національних традицій України XX століття
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Шафета Валерій Валерійович; Shafeta Valerii Valeriiovych
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 – музичне мистецтво. – Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, Суми, 2021. У дисертації систематизовано ансамблево-оркестрове мистецтво Львівщини за участі баяна-акордеона як пріоритетний аспект популяризації феномену у музичної культури України. Запропоновано періодизацію розвитку колективного баянно-акордеонного музикування, яка складається з п’яти етапів. Визначено особливості формування засад колективного музикування за участі баяна-акордеона на Львівщині з позиції концертної практики. Базовими центрами визначено навчальні заклади Львова та Дрогобича, а також культурні установи Трускавця, Стрия та ін., в яких функціонують ансамблі та оркестри різного виконавського складу. Колективи регіону класифіковано за принципом діяльності навчальних (у сфері професіоналізації народно-інструментальної освіти), професійні ансамблі та оркестри, за критерієм функціонування ансамблів фольклорного, естрадного та самодіяльного типів. Розкрито значення та вплив фестивально-конкурсного руху Львівщини на популяризацію феномену в Україні та зарубіжжі, й визнання діяльності колективів та організаторів мистецькою спільною світу. У роботі проаналізовано композиторську творчість Львівщини (Е. Мантулєва, Ю. Польового, Я. Олексіва, І. Онисіва А. Онуфрієнка, К. Соколова, Р. Стахніва, В. Чумака та ін.) для колективів із баянно-акордеонним складом як чинник формування виконавського мистецтва (твори для однорідних ансамблів; для академічних, фольклорних, фольклорно-академічних, фольклорно-естрадних мішаних складів; оркестрові композиції) й визначено їхній внесок у забезпечення дидактичного репертуару. Доведено значення науково-методичного напрацювання фахівців Львівщини як вагомого фахового базису в контексті розвитку колективного баянно-акордеонного музикування.
Естетичний розвиток старшокласників в умовах дитячої музичної школи
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2022) Чжан Гуй; Chzhan Hui
У дисертації представлено результати дослідження процесу естетичного розвитку старшокласників в умовах дитячої музичної школи. У роботі запропоновано інтерпретацію змісту понять «розвиток», «естетичний розвиток», «музично-естетична культура», «емоційно-естетична сфера», «творчість». З’ясовано, що активна пропаганда в засобах масової інформації низькопробної музичної культури, досить негативно впливає на музично-естетичні смаки і погляди підростаючого покоління. Через вікові особливості, до такого негативного впливу особливо схильні учні підліткового віку. Відсутність у багатьох із них інтересу до класичної спадщини минулого, в більшості випадків пояснюється недостатнім рівнем естетичного розвитку. Внаслідок цього, одне із завдань сучасної освіти полягає в естетичному розвитку старшокласників. З метою уникнення наукових розбіжностей щодо тлумачення ключового поняття, в роботі запропоновано його авторське визначення. Естетичний розвиток учнів-підлітків дитячої музичної школи – це системна діяльність, направлена на збагачення чуттєвої сфери особистості, розвиток її здатності до оцінювання та сприймання явищ оточуючої дійсності за законами краси, збагачення внутрішнього світу, оволодіння законами творчості, засвоєння мистецьких знань, умінь та навичок, що сприяють особистісному зростанню. Розроблено структуру естетичного розвитку старшокласників дитячої музичної школи у єдності мотиваційного, когнітивно-діяльнісного та емоційного компонентів. Доведено, що процес естетичного розвитку старшокласників в умовах дитячої музичної школи забезпечують наступні принципи: принцип актуалізації естетичного почуття; принцип взаємної творчої діяльності; принцип занурення в художньо-історичний контекст; принцип послідовного усвідомлення авторського задуму. Основне завдання принципу актуалізації естетичного почуття – сприяти збагаченню емоційної сфери учнів. Використання даного принципу сприяє відкриттю та закріпленню у підлітків інтересу до емоційно-ціннісного ставлення до життя і мистецтва загалом; забезпечує підвищення цінності естетичних переживань та розвиток здатності до вираження естетичних емоцій; сприяє прояву творчої активності, появі в учнів самостійних естетичних оцінок і суджень, оволодінню знаннями про музику як світ емоційних, естетичних почуттів і переживань. Застосування принципу взаємної творчої діяльності зумовлено необхідністю розуміння дітьми різноманітної навчальної інформації, розвитку в них основ музичного мислення, вміння зіставляти, аналізувати різні факти, формувати навички та вміння сприймати, слухати та обговорювати переваги іншої точки зору. Завдяки взаємній творчій діяльності вчителя та учня в останніх розвивається аналітичне та критичне мислення щодо творів музичного мистецтва, здатність ставити під сумнів як свою, так і протилежну точку зору, учні вчаться аргументувати власну позицію та правильно інтерпретувати отриману інформацію, що не можливо без керівництва досвідченішого наставника. Принцип занурення в художньоісторичний контекст. Обрання даного принципу зумовлено необхідністю всебічного вивчення контексту певної історичної епохи, під час якої було створено музичний твір, що надає учням можливість краще усвідомити авторський задум, повніше розкрити засоби музичної виразності та зрозуміти, чому саме вони були обрані для втілення змісту. Застосування даного принципу дозволяє учням легше орієнтуватися у розборі твору, його жанрі, стилі, виразних засобах тощо. Наявність конкретних базових знань, що сприяють формуванню загальної музичної картини та основи для детального розбору, забезпечить відповідне проникнення в художньо-історичний контекст. Застосування даного принципу полегшує процес вивчення мистецтва як такого, вчить підлітків виділяти загальне та особливе, характерні риси, створені під впливом певного часу, конкретного культурно-історичного періоду. Принцип послідовного усвідомлення авторського задуму проявляється в послідовному вивченні всіх аспектів, задіяних при створенні музичного твору. Застосування зазначеного принципу дає можливість вихованцям зрозуміти, що саме спонукало автора до створення конкретної музики в конкретному жанрі, з використанням певної форми та засобів музичної виразності задля втілення обраного творчого задуму. Завдяки послідовному вивченню повніше розкривається сенс як окремої музичної композиції, так і творчості композитора загалом, проводяться паралелі між творами кількох авторів, між різними сферами мистецтва. Більш глибоко розкривається біографія самого автора, вплив його найближчого оточення на творчість, вплив місця та часу, коли він створював твори мистецтва. Визначено педагогічні умови, які покликані сприяти естетичному розвитку підлітків в умовах дитячої музичної школи: створення предметнорозвивального середовища як фактору естетичного розвитку старшокласників; впровадження особистісно орієнтованої технології в навчально-виховному середовищі дитячої музичної школи. Предметно-розвивальне середовище розглядаємо як діалектичну єдність просторово-предметних та соціальних компонентів, тісно пов’язаних та взаємообумовлених між собою, де кожен суб’єкт освітнього процесу здійснює свою діяльність, що сприяє культурній ідентифікації, розвитку естетичної свідомості та естетичної сприйнятливості, освоєнню естетичної діяльності. Метою запровадження особистісно-орієнтованої технології в навчальновихований процес дитячої музичної школи є процес психолого-педагогічної допомоги дитині у формуванні її суб’єктності, культурної ідентифікації, естетичної свідомості, розвитку естетичної сприйнятливості, освоєнні естетичної діяльності. У процесі реалізації означених педагогічних умов було використано: методи: емоційного впливу, проблемно-пошукового, «снігового кому», контрастного зіставлення, стимулювання та корекції, рольові ігри, міні-оповіді; форми: студія музично-естетичного розвитку «Алегро», теоретичні заняття, практичні заняття, самостійна робота, концертно-виконавська діяльність, музичні години («Музика ранку», «Веселі ноти», «Музична казка»); засоби: технічне обладнання (комп’ютери, презентаційне устаткування), навчальнометодичний комплекс (підбір необхідної літератури, репродукцій, аудіо- та відеотека, навчально-методичні посібники, навчально-тематичний план студії музично-естетичного розвитку «Алегро», орієнтовний репертуарний список творів для виконання). Розроблено схематичну модель процесу естетичного розвитку старшокласників в умовах дитячої музичної школи, яка включає: постановку мети дослідження; етапи впровадження методики естетичного розвитку (аналітико-теоретичний, навчально-організаційний, підсумковорезультативний); провідні принципи, критерії та показники досліджуваного процесу; педагогічні умови естетичного розвитку учнів в умовах дитячої музичної школи; форми, методи та засоби реалізації, які покликані сприяти інтенсифікації процесу естетичного розвитку старшокласників в умовах дитячої музичної школи. Експериментальне дослідження естетичного розвитку старшокласників в умовах дитячої музичної школи здійснювалося в умовах констатувального та формувального експериментів. Для проведення констатувального експерименту методом теоретичного моделювання розроблено критеріальний апарат, який складався з наступних критеріїв та показників: мотиваційноорієнтаційний критерій з показниками: інтерес до музичного мистецтва, наявність естетичного ідеалу в музичному мистецтві, прагнення до формування художньо-естетичного смаку та загальної культури; інтелектуально-творчий критерій визначався через показники: наявність естетичних знань, сформованість художньо-естетичного кругозору, самореалізація в художньо естетичній діяльності; емпатійно-емоційний критерій з показниками: естетичні почуття та естетична емпатія, здатність до емоційного занурення в світ мистецтва, здатність до естетичного сприймання та естетичної насолоди. Визначено рівні естетичного розвитку старшокласників дитячої музичної школи (високий, достатній, середній, низький). Запровадження формувального експерименту, кількісна та якісна обробка його результатів дали можливість підтвердити ефективність запропонованої експериментальної методики естетичного розвитку старшокласників в умовах дитячої музичної школи. Таким чином, вперше в українській педагогічній науці здійснено цілісне дослідження естетичного розвитку старшокласників в умовах дитячої музичної школи, а саме: досліджено стан розробленості означеної проблеми; розроблено структуру досліджуваного утворення у єдності мотиваційного, когнітивнодіяльнісного та емоційного компонентів; обґрунтовано методику формування досліджуваного цілісного феномену у складі принципів, педагогічних умов, методів, форм та засобів. Здійснена експериментальна перевірка ефективності запропонованої методики естетичного розвитку старшокласників в умовах ДМШ.
Комунікативна педагогіка у науковій спадщині американського вченого Томаса Гордона (1918–2002 рр.)
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2015) Ісаєва Світлана Дмитрівна; Isaieva Svitlana Dmytrivna
Дисертаційну роботу присвячено з’ясуванню особливостей професійно-педагогічного становлення Томаса Гордона, теоретичних та методичних засад його комунікативної педагогіки, можливостей застосування ідей американського вченого в українському освітньому просторі. Здійснено біографічне дослідження професійно-педагогічного становлення Томаса Гордона та висвітлено контекстуальні чинники розвитку його комунікативної педагогіки. Виявлено концептуальні засади комунікативної педагогіки Томаса Гордона. Визначено методичні засади підготовки вчителів та батьків до ефективного спілкування. Схарактеризовано механізми міжнародного поширення ідей вченого на основі діяльності асоціації «Гордон Трейнінг Інтернешенел». Окреслено перспективи застосування досліджуваних педагогічних ідей в українському освітньому просторі.
Концепт «освіта» в дискурсивних вимірах
(2019) Серебрянська Ірина Миколаївна; Serebrianska Iryna Mykolaivna
У роботі вперше комплексно досліджено концепт ОСВІТА в когнітивно-дискурсивному напрямі, з’ясовано його дискурсивний потенціал як цілісного фрагмента української мовної картини світу. Визначено теоретичні передумови дослідження; уточнено зміст базових понять «когнітивно-дискурсивна наукова парадигма», «мовна картина світу», «мовна свідомість», «мовна особистість», «концепт», «дискурс», «науковий дискурс», «медіа дискурс», «когнітивнаметафора»; розроблено методику концептуального аналізу. Окреслено структуру аналізованого концепту, схарактеризовано його культурний та поняттєвий компоненти, систематизовано терміносистему сфери освіти. Описано дискурсивну реалізацію образно-ціннісного компонента концепту; визначено мовні інновації у сфері освіти та їхні типи (лексичні, стилістичні, фразеологічні та словотвірні). Схарактеризовано метафору як механізм об’єктивації концепту, введено в науковий обіг поняття «освітня медійна метафора», визначено її розряди, створено схему метафоричної моделі концепту ОСВІТА. Виявлено національні ознаки категоризації світу та специфіку репрезентації освітніх понять у мовній свідомості студентів, освітян та журналістів.
Концептуальні та організаційно-педагогічні засади розвитку освітнього процесу у вищій школі України (1905–1920 рр.)
(2019) Корж-Усенко Лариса Вікторівна; Korzh-Usenko Larysa Viktorivna
Дисертація є першим цілісним історико-педагогічним дослідженням проблеми розвитку освітнього процесу у вищій школі України (1905–1920 рр.), його концептуальних та організаційно-педагогічних засад. Схарактеризовано історіографію та джерельну базу дослідження. Здійснено періодизацію розвитку вищої школи на території України. Визначено основні концептуальні підходи до розвитку вищої школи у вітчизняній науковій та громадській думці досліджуваного періоду. Розкрито тенденції розвитку мети, структури, змісту, форм і методів організації освітнього процесу у вищій школі України 1905–1917 років. Виокремлено етапи поглиблення українознавчої спрямованості освітнього процесу в контексті реалізації ідеї українського університету. З’ясовано статус, права та обов’язки суб’єктів освітнього процесу, виявлено напрями творчої самореалізації викладачів і студентів. Окреслено тенденції та особливості розвитку вищої школи України в добу національного державотворення 1917–1920 років, актуалізовано позитивний історичний досвід у сучасних умовах.

Переглянути

Перегляд Дисертації та автореферати за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування