Виконавська майстерність піаністів у контексті психофізіологічного аналізу
Ескіз недоступний
Дата
2021
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
СумДПУ імені А. С.Макаренка
Анотація
Актуальність нашого дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та виявлені специфіки виконавської майстерності піаністів з позицій психофізіології та музичного мистецтва.
Відмінністю та характерністю представленої роботи є синтез музично- естетичного та соціально-психофізіологічного ракурсів вивчення природи, сутності та специфіки виконавської майстерності піаністів. На основі аналізу джерельної бази дослідження, присвяченої виконавській майстерності піаністів художньо-технічний аспект проаналізовано на межі естетичної, психологічної, соціологічної, семіотичної та інших суміжних галузей знань. Детальне вивчення наукового доробку, порівняння між собою різноманітних наукових позицій спричинило уточнення поняттєвого апарату виконавська майстерність.
У дисертації З’ясовано, що якість виконання музичного твору залежить від таких основних чинників: музичні здібності, технічна та художня майстерність. Однак вона суттєво залежить і від багатьох інших суб’єктивних та об’єктивних факторів. Серед суб’єктивних чинників за найбільш істотні можна виділити емоційний, фізичний стан музиканта, стан його здоров’я, рівень вивчення твору та ін. До важливих об’єктивних факторів можна віднести якість та технічний стан музичного інструмента, гігієнічні та фізичні умови виступу та ін. Разом з тим, питання особливого значення навіть для переважної більшості педагогів, які прагнуть
підготовити виконавця високого рівня, на першому плані виступають музичні здібності в однозначному їх розумінні – виконавська техніка, перцепція музики (особливо висота звуків, тембр і темп) та музична пам’ять. Доведено, що формування музичної майстерності піаністів вимагає великої і копіткої праці не тільки музиканта-виконавця, але й його педагога, наставника. Фортепіанне виконання – це творча діяльність, у якій особистість може виразити себе найповніше та вимагає участі усіх систем організму виконавця: нервової системи, інтелекту, емоційної та вольової сфери, характеру, вміння спрямовувати себе в бажаному напрямку. Все це вимагає в процесі оволодіння музичною майстерністю використання відповідних підходів та методів навчання.
Проаналізовано фортепіанну творчість та композиторську діяльність в контексті її складових елементів на прикладі китайської музичної культури. Розкрито проблеми ладоутворення, особливості багатоголосних форм, програмності і звукообразності. За даними параметрами була виявлена специфіка далекосхідних музичних традицій і на конкретних прикладах фортепіанних творів китайських композиторів, визначено особливості застосування європейських музичних традицій в їх взаємодії з традиційними засобами китайської фортепіанної музики. Розглянуто проблеми ладоутворення, в результаті теоретичного аналізу відзначений ряд прийомів, які є характерними для традиційної китайської музики. До них відносяться: поєднання різних видів пентатоніки по горизонталі і вертикалі, поєднання пентатоніки з цілетоновою гамою, змінність опорного тону. Безпосередній вплив традицій європейської музики проявляється у використанні гармонії тонально-функціональної гармонійної системи (яка часто застосовується у поєднанні з пентатоновою мелодією), а також застосування хроматики у поєднанні з пентатонікою. До традиційних прийомів поліфонічного багатоголосся в китайській музиці відносимо імітацію (точні і варіативні), канони (точні і варіативні),
а також прийоми неконтрапунктичної поліфонії. Про безпосередній вплив традицій європейської поліфонії на творчість китайських композиторів говорить наявність фортепіанних п'єс, написаних в у формі фуги.
Визначено психофізіологічний концепт виконавської майстерності піаністів. Перший аспект – дослідження індивідуально-типологічних відмінностей між людьми з метою розкриття і розуміння механізмів діяльності мозку. Другий – вивчення індивідуальності людини з метою дослідження моделей поведінки в рамках професійної діяльності, і третій – пов’язаний з визначенням ролі індивідуальності для формування особистих характеристик людини, рис його характеру та професійної придатності. Доведено, що всі ці і інші аспекти тісно між собою зв’язані, хоча можуть бути самостійно обґрунтовані, що дозволить краще зрозуміти сутність досліджень, які проводяться різними вченими у цих напрямках. Крім того, окреме вирішення цих проблем дозволять розкрити та глибше зрозуміти системний процес формування індивідуальності в контексті виконавської майстерності піаністів. Але для цього необхідно мати експериментальні дані стану розвитку і формування самих властивостей основних нервових процесів, властивостей сенсомоторних функцій в різні вікові періоди індивідуального розвитку людини, як і результати характеру вегетативного реагування в умовах дії на організм факторів зовнішнього середовища у людей з різними типологічними властивостями ВНД, а також прояв останніх в успішності розумової і практичної діяльності, функції уваги та пам’яті.
Проаналізовано наукові підходи до змісту та структури музичних здібностей піаністів. З’ясовано, що основа виконавської майстерності піаніста-виконавця ґрунтується на особистісному підході до опрацювання музичного твору та психофізіологічних складових елементів, які складають підґрунтя для створення відповідого музичного образу, який буде реалізований під час виконання. Доведено, що управління руховим
механізмами виконання відходять на другий план (психомоторика виконавських рухів), проте в основу творчої діяльності покладено синтетичну діяльність вишіх відділів центральної нервової системи, а саме психологічний та психофізіологінчий підхід до виконання будь-якого твору.
Розкрито емоційну сферу музиканта-піаніста, властивості його почуттів та їх значення для формування виконавської майстерності. Віддзеркалення внутрішньої моделі музичного твору під час концертної діяльності базується на взаємодії, а саме корекції реального звучання та внутрішньою моделлю твору, що і є виконавською майстерністю піаніста, при цьому психомоторика виконання відходить на другий рівень переходячи в розряд рухових автоматизмів. Під час розкриття змісту музичного твору піаніст-виконавець шукає шляхи його реалізації в техніці виконання, яка спирається на моторику кісті, що є підґрунтям психомоторики виконання. Відтворення художнього образу музичного твору відбувається на психологічному рівні, який реалізується через психомоторику та психофізіологічні особливості виконавці піаніста. Найскладніше завдання піаніста – це порівняння реального музичного образу з його інтуїтивним планом (прообразом) та майстерність відтворення художнього змісту музики через усвідомлення нотних знаків партитури під час розбудови цілісної драматургії твору. Головним і найскладніше завдання виконавця в тому числі і піаніста – це проектування музичного образу та його віддзеркалення в реальному виконанні (звучанні музичного твору), тобто моделювання звучанням музичного твору розкриває музичну майстерність та виконавський рівень піаніста, який складається із взаємодії психічного, фізіологічного та психомоторики виконавських рухів.
Проведене дослідження не вичерпує усіх можливих аспектів вивчення проблеми виконавської майстерності піаністів у контексті
психофізіологічного аналізу. Подальше дослідження може бути спрямоване на вивчення таких аспектів, як еволюція художньої техніки піаністів, стильові риси в контексті фортепіанного виконавства; особливості концертмейстерського музикування та сучасні тенденції підготовки піаністів у художньо-творчому та психофізіологічному вимірах.
Опис
Ключові слова
виконавська майстерність, піаністи, психофізіологічний аналіз, психомоторика, композиторська діяльність, музичне мислення, музична інтерпретація, performing skills, pianists, psychophysiological analysis, psychomotor skills, composition, musical thinking, musical interpretation
Бібліографічний опис
Чжан, Сянюн Виконавська майстерність піаністів у контексті психофізіологічного аналізу [Текст] : дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософії : [спец.] 025 "Музичне мистецтво" / Сянюн Чжан ; МОН України, Сумський держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка ; [наук. керівник О. А. Устименко-Косоріч]. – Суми, 2021. – 175 с.