Виконавська специфіка наративних жанрів вокальної музики
Ескіз недоступний
Дата
2021
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Актуальність теми представленої кандидатської дисертації пов'язана з тим, що взаємодія в музиці суто музичних і позамузичних явищ продовжує залишатися у фокусі підвищеної уваги дослідників, які репрезентують як музикознавство, так і інші області гуманітарних знань. Все більш відчутна необхідність зв'язку музичної науки і практики звертає нашу увагу на певні синергетичнї ефекти в музиці, і один з основних тут – це взаємодія власне музики (суто музичних, звукових, звуко-процесуальних закономірностей) і вербального тексту (сфери позамузичних проявів – конкретних образів, персонажів, подій і так далі).
Одним з понять, пов'язаних з вербальним текстом, який має свої специфічні якості, є «наратив», що розуміється як сукупність пов'язаних між собою подій або вражень (як реальних, так і уявних, у тому рахунку художніх), що складають художній текст оповідного характеру. Наративом вважається також процес презентації художнього тексту наративного характеру – як літературного, так і іншої мистецької природи. Вивчення наративного як особливої властивості (або комплексу властивостей) вокального музичного твору з наративним текстом, його потенціалу, виконавської специфіки та особливостей сприйняття слухачем, буде актуально як в теоретичному, так і в практичному напрямах.
Огляд наукових джерел в рамках представленого дослідження насамперед стосується наукових праць з питань наратології як теорії оповіді (теорії наративу та напрямків її застосування, як теоретичних так і практичних; аналітичних моделей для дослідження механізмів дії та проявів наративності художнього твору тощо). Теорія наративу почала розвиватися у 60-ті роки ХХ століття, цей процес набуває обертів і на сьогоднішній день має серйозний потенціал не тільки стосовно мовознавства, але й психології, філософії, мистецтвознавства. Ми спираємося на ґрунтовне дослідження теорії наративу німецького філолога та теоретика літератури Вольфа Шміда, представника наратологічного підходу, «Наратологія». Ця комплексна наукова праця з її детальною системною характеристикою та окресленими шляхами подальших наукових розвідок має як теоретичне, так і практичне, зокрема, педагогічне значення. «Наратологія» В. Шміда є певним результатом розвитку теорії наративу, що представлений в першу чергу у наукових працях західно-європейських та американських лінгвістів, серед яких відомими та авторитетними є такі вчені, як Дж.-М. Адам, Р. Бароні, Р. Францозі, Д. Херман, В. Лабов, Дж. Фелан та П. Рабинович, С. Онега та Х. Ланда. Наукові розвідки інших вчених у цій галузі не мають такого всеохоплюючого системного характеру, як дослідження Шміда, вони найчастіше присвячені окремим аспектам наративу на прикладі конкретного художнього (а саме літературного) твору. В цьому контексті серед наукових результатів вчених – представників східноєвропейської науки, зокрема, української та російської, слід назвати статтю К. Куткової, що містить один зі стратегічних поглядів на наратив у дослідженнях ідентичності; наукові праці В. Тюпи, а саме статтю- нарис про сучасну наратологію; наукові статті В. Андрєєвої, О. Гуцуляка, В. Кривоноса, О. Леонтович, В. Сирова, дисертацію О. Леонтьєвої про точку зору в наративі на матеріалі порівняльного аналізу сучасних російських коротких оповідань і їх перекладів німецькою мовою. Треба згадати також дослідження у сфері теорії наративу М. Баль, Ж. Женетт, Ф. Е. Маус, Чжао Іхена, Ван Мінге. Окремо відзначимо наукову працю музиколога К. Негуса, у якій предметом дослідження є наративний час у популярних піснях сучасної естради, але подібне дослідження є скоріше винятком із загального тезаурусу наратологічних розвідок.
Мета дослідження – обґрунтувати поєднання теорії наративу з практичними виконавсько-інтерпретативними завданнями втілення образів у вокальній музиці.
Об'єктом дослідження є європейська академічна вокальна музика; предметом – наративні жанри вокальної музики та їхня виконавська специфіка. Матеріалом дослідження обрані виконавські інтерпретації відомих камерно-вокальних творів, зокрема балад Ф. Шуберта, Р. Шумана, Ф. Ліста, М. Глінки, А. Рубінштейна, та вокально-сценічних творів, а саме оперних творів Дж. Россіні, Ж. Бізе, Дж. Верді, А. Дворжака у театральному втіленні та жанрі кіноопери).
Досвід отримання нової інформації шляхом засвоєння знань суміжних наук давно відомий своєю плідністю і перспективністю. Прикладом подібних знахідок в музикознавстві кінця ХХ – початку ХХІ століття став попит на тематику зі сфери соціології, психології, філософії, зокрема, в руслі впливу новітніх наукових підходів на самосвідомість потенційних носіїв сучасної когнації в художніх практиках. Своєрідний «перегляд» засад традиційного музикознавства, що спричинений необхідністю вирішення певного кола
«одвічних» питань музичного мистецтва, дав плідні результати саме завдяки взаємодії різних сфер гуманітарних знань, залученням їхніх теорій та когнітивних моделей у поле дії музичної науки, а також завдяки концентрації уваги музикологів на питаннях музичного виконавства.
Одним з традиційних питань для музичної науки є синтез мистецтв, взаємодія «чистої» музики з іншими мистецькими сферами, зокрема, словом та сценічною дією (остання, як правило, теж пов’язана зі словом). Актуальність цих питань підтверджується музичною практикою як минулого, так і сучасності, в якій питання виконання та інтерпретації музики зі словом завжди мають особливі додаткові завдання, цим словом обумовлені: фонетичні, інтонаційні, емоційні, смислові. Поглиблене вивчення цього питання спонукає звернутися до царини мовознавства, щоб засвоїти ті знання та когнітивні підходи, які мають стосунок до вербальних закономірностей. Зокрема, однією з цікавих теорій, що відображає особливості деяких вербальних текстів, є теорія наративу.
Необхідність залучення до наукового обігу виконавського музикознавства теорії наративу обумовлена прямими проявами культурно- детермінованих психологічних установок в області як композиторської творчості, так і музичного виконавства. Ці прояви можуть виглядати і як одиничні явища, і як ґрунтовні, зокрема, жанрові закономірності, що накладає на виконавця особливі завдання збереження жанрової специфіки виконуваного твору. І у камерно-вокальних, і у великих (в тому рахунку сценічних) вокальних жанрах виконавець, презентуючи свою виконавську версію, втілює образну концепцію, що в певних умовах має наративний характер, а це в цілому впливає на виконання і сприйняття. Історично зумовлена наративність психологічних установок на формування виконавських традицій сольного співу породжує особливе єднання слова та музики. Вступаючи в опозицію або перетинаючись, вони взаємодіють, створюючи в зонах своїх контактів безліч нових явищ, які нерідко виходять за рамки сфери виконавських інтерпретацій; творять нові форми музичної комунікації, її етичні та естетичні виміри, що відповідають сучасним слухацьким установкам, ціннісним орієнтирам.
Отже, затребуваність теми дисертації обумовлена:
1) теоретичною і практичною необхідністю специфізації наративної теорії на ґрунті вокально-виконавської інтерпретації;
2) наявністю у композиторській та виконавській практиці різних з точки зору прояву наративу музичних жанрів, а також пов’язаних з ними актуальних питань виконавського втілення та інтерпретації в умовах сьогоднішньої культурної ситуації, яка позначена надзвичайним різноманіттям музичних стилів та жанрів, проблемами актуалізації академічного музичного мистецтва для сучасної публіки, питаннями
розвитку музичної науки, зокрема, у взаємодії з іншими сферами гуманітарних знань;
3) відсутністю в науковому дискурсі з питань вокального мистецтва системної розробки аспектів заявленої теми.
У процесі розгортання логіки дослідження були задіяні наукові джерела з таких напрямків музичної науки і гуманітаристики: теорії і практики вокального мистецтва в історичному і методологічному аспектах; теорії музичної інтерпретації в аспектах музичного мислення, жанру, стилю і форми в музиці, виконавської процесу, зокрема, в ретрансляції на вокально- виконавську творчість; історико-культурологічних та музикознавчих теорій, пов'язаних з композиторською творчістю в області вокальної; мовознавчої, філософської, психологічної, зокрема, наративної проблематики.
У дослідженні представлена наративна теорія як частина музикознавчого апарату. У дисертації вперше визначено наратив як концепт гуманітарних наук (мовознавство, психологія, філософія) в аспекті певних передумов його залучення до науки про музику; введено до наукового обігу музикознавства ряд наукових джерел з наратології, які збагачують уявлення про основні тенденції та проблематику гуманітаристики; виявлено специфіку вокально-виконавського мистецтва як сфери задіяння теорії наративу; охарактеризовані наративні жанри камерно-вокальної та вокально-сценічної музики; висвітлені интерпретаційно результативні закономірності музично- виконавського процесу крізь призму наративу як жанрової ідентифікації; запропонована когнітивна модель наративно-виконавського аналізу інтерпретаційної діяльності вокаліста, створена на основі авторської класифікації проявів наративу; диференційовані і термінологічно визначені шляхом екстраполяції основних термінів і понять наративної теорії на музикознавчий понятійний апарат фактори наративно-виконавської драматургії, які у своїй взаємодії, спрямованій виконавцем, обумовлюють певний художній результат; розглянута наративна складова у виконавських трактуваннях окремих творів наративних жанрів, а саме балади та опери; визначено пріоритетні напрямки подальшого дослідження специфіки наративу у музичному мистецтві (семантичний, функціонально-структурний, жанровий, виконавський).
Підсумовуючи основні характеристики наративності, ми визначаємо, що в галузі музики наративність слід розуміти як особливу якість музичного твору, зокрема, вокального, що спирається на оповідальність (як вербальну, так і досягнуту засобами музичної виразності). Наративна оповідальність пов'язана, з одного боку, з послідовною подієвістю та нею обумовленою сюжетністю, з іншого боку, вона характеризується емоційною і етичною оцінкою оповідачем-наратором (композитором та виконавцем) відображених подій. У вокальній музиці провідником наративу насамперед є слово, однак тільки ті жанри вокальної музики можна визначити як наративні, де власне сам словесний текст та його музичне втілення (як композиторське, так і виконавське) мають наративні якості. Це балада (камерно-вокальна музика) та опера (вокально-сценічні жанри). Баладу нами визначено як наративний жанр прямої дії, оперу як наративний жанр комплексної дії. Виконавська специфіка визначених наративних жанрів вокальної музики спирається як на їх історично усталену жанрову природу та композиторське рішення, так і на комплекс виконавських засобів, обраний вокалістом-інтерпретатором.
Основні положення і висновки дисертації можуть стати перспективною основою для подальших наукових досліджень, присвячених наративності в музичному мистецтві, для різножанрових робіт, пов'язаних з вивченням закономірностей, можливостей і прийомів виконавської інтерпретації, зокрема, у вокальній музиці.
Результати дисертації можуть бути залучені в якості основного і додаткового теоретичного і методичного матеріалу до навчальних курсів, що пов’язані з вивченням музичної інтерпретації, історії вокального виконавства, основ вокальної методики для студентів вищих навчальних музичних закладів, а також для використання у педагогічній, просвітницькій,
публіцистично-критичної діяльності культурних і громадських діячів, педагогів, психологів, соціологів, мовознавців.
Залучення наративної складової до вокально-виконавської творчості є перспективним для виховання концертних та оперних виконавців високого професійного рівня.
The relevance of the topic of the presented Candidate's dissertation is stipulated by the fact that the interaction in music of purely musical and non- musical phenomena continues to be the focus of increased attention of researchers representing both musicology and other areas of humanities. The growing need to connect music science and practice draws our attention to certain synergetic effects in music, and one of the main ones here is the interaction of music itself (purely musical, sound, sound-procedural laws) and verbal text (areas of non-musical manifestations – specific images, characters, events, etc.). One of the concepts associated with a verbal text, which has its own specific qualities, is the "narrative", which is understood as a set of related events or impressions (both real and imaginary, including artistic ones), which make up artistic text of a narrative nature. The narrative is also considered as the process of presentation of an artistic text of a narrative nature – both literary and of another artistic nature. The study of the narrative as a special property (or set of properties) of a vocal musical composition with a narrative text, its potential, performing specifics and peculiarities of the listener's perception, will be relevant in both theoretical and practical areas. The review of scientific sources in the framework of the presented research primarily concerns scientific works on narratology as a theory of the narrative (the narrative theory and directions of its application, both theoretical and practical analytical models for studying the mechanisms of action and manifestations of the narrative nature of the work of art, etc.). The narrative theory began to develop in the 60s of the 20th century; this process is gaining momentum and today has serious potential not only in linguistics but also in psychology, philosophy, and art criticism. We have relied on a thorough study of the narrative theory of the German philologist and literary theorist Wolf Schmid, a representative of the narratology approach, "Narratology". This complex scientific work with its detailed systemic characteristics and outlined ways of further scientific research has both theoretical and practical, in particular, pedagogical significance. V. Schmid's "Narratology" is a certain result of the development of the narrative theory, which is presented primarily in the scientific works of Western European and American linguists, among whom there are such well-known and authoritative scholars as J.-M. Adam, R. Baroni, R. Francozi, D. Herman, V. Labov, J. Phelan and P. Rabinovych, S. Onega and H. Landa. The scientific investigations of other scholars in this field do not have such a comprehensive systemic character as Schmid's research; they are often devoted to certain aspects of the narrative on the example of a particular artistic (namely literary) work. In this context, among the scientific results of scientists-representatives of Eastern European science, in particular, Ukrainian and Russian, we should mention the article by K. Kutkova, which contains one of the strategic views on the narrative in the study of identity; scientific works by V. Tyupa, namely the article-essay on modern narratology; scientific articles by V. Andreyeva, O. Gutsulyak, V. Kryvonos, O. Leontovych, V. Syrov, O. Leontiyeva's dissertation on the point of view in the narrative on the material of the comparative analysis of modern Russian short stories and their translations into German. We should also mention research in the field of the narrative theory by M. Ball, J. Genet, F.E. Maus, Zhao Yehen, and Wang Ming. Separately, we note the scientific work of the musicologist K. Negus, in which the subject of research is the narrative tense in popular songs of modern pop culture, but such a study is rather an exception to the general thesaurus of narratological research. The purpose of the research is to substantiate the combination of the narrative theory with practical performing and interpretative tasks of embodying images in vocal music. The object of research is European academic vocal music; the subject – narrative genres of vocal music and their performing specifics. The performing interpretations of well-known chamber and vocal compositions, in particular the ballads by F. Schubert, R. Schumann, F. Liszt, M. Glinka, A. Rubinstein, and vocal and stage compositions, namely the operas by J. Rossini, J. Bizet J. Verdi, and A. Dvořák in the theatrical embodiment and the genre of film opera, have been selected as the research material. The experience of obtaining new information by the way of mastering the knowledge of related sciences has long been known for its fruitfulness and viability. An example of such findings in musicology of the late 20th – early 21st century was the demand for topics in the field of sociology, psychology, philosophy, in particular, in line with the influence of new scientific approaches on the self-awareness of potential carriers of modern cognition in artistic practices. A kind of "revision" of the principles of traditional musicology, caused by the need to address a range of "eternal" issues of music art, has yielded fruitful results through the interaction of different fields of humanities, their theories and cognitive models in the field of music science, as well as due to musicologists’ concentrated attention on issues of musical performance. One of the traditional issues for music science is the synthesis of the arts, the interaction of "pure" music with other artistic spheres, in particular, the word and the stage action (the latter is usually also associated with the word). The relevance of these issues is confirmed by the musical practice of both the past and present, in which the issues of performance and interpretation of music with the word always have special additional tasks, stipulated by this word: phonetic, intonation, emotional, semantic ones. An in-depth study of this issue encourages turning to the field of linguistics to learn the knowledge and cognitive approaches that are relevant to verbal patterns. In particular, one of the interesting theories that reflects the features of some verbal texts is the theory of narrative. The need to involve the narrative theory in the scientific circulation of performing musicology is stipulated by the direct manifestations of culturally determined psychological attitudes in the field of both compositional creativity and musical performance. These manifestations might look both as single phenomena, and as thorough, in particular, genre, regularities that imposes on the performer special tasks of preservation of genre specificity of the performed composition. In both chamber-vocal and large (including stage) vocal genres, the performer, presenting his/her performing version, embodies a figurative concept that in certain circumstances has a narrative character, and this generally affects the performance and perception. The historically stipulated narrative of psychological attitudes to the formation of performing traditions of solo singing creates a special unity of word and music. Joining the opposition or intersecting, they interact, thus creating in the areas of their contacts many new phenomena, which often go beyond the scope of performing interpretations; create new forms of musical communication, its ethical and aesthetic dimensions that correspond to modern listening attitudes, values. Thus, the demand for the topic of the dissertation is stipulated by: 4) the theoretical and practical necessity of specification of the narrative theory on the basis of vocal-performing interpretation; 5) the presence in the compositional and performing practice of different musical genres in terms of narrative manifestation, as well as the related relevant issues of performing embodiment and interpretation in today's cultural situation, which is marked by an extraordinary variety of musical styles and genres, problems of academic music art actualization for the modern public, issues of the development of music science, in particular, in interaction with other spheres of humanitarian knowledge; 6) the lack of systematic development of aspects of the stated topic in the scientific discourse on the issues of vocal art. In the process of unfolding the logic of the study, scientific sources from the following areas of music science and the humanities have been involved: the theory and practice of vocal art in historical and methodological aspects; theories of musical interpretation in aspects of musical thinking, genre, style and form in music, performance process, in particular, in retransmission to vocal-performance creativity; historical-cultural and musicological theories related to composer's creative work in the field of vocal, linguistic, philosophical, psychological, in particular, narrative issues. The study presents the narrative theory as part of the musicological apparatus. For the first time the dissertation defines the narrative as a concept of the humanities (linguistics, psychology, and philosophy) in terms of certain prerequisites for its involvement in the science of music; a number of scientific sources on narratology, which enrich the idea of the main tendencies and problems of the humanities, have been introduced into the scientific circulation of musicology; the specifics of vocal-performing art as a sphere of using the narrative theory have been revealed; the narrative genres of chamber-vocal and vocal-stage music are characterized; the interpretatively effective regularities of the musical- performing process have been highlighted through the prism of the narrative as a genre identification; the cognitive model of the narrative-performing analysis of the vocalist's interpretative activity, created on the basis of the author's classification of the narrative manifestations, is proposed; we have differentiated and terminologically determined by extrapolating the basic terms and concepts of the narrative theory to the musicological conceptual apparatus of the factors of narrative-performing dramaturgy, which in their interaction, directed by the performer, determine a certain artistic result; the narrative component in the performing interpretations of individual compositions of narrative genres, namely the ballad and the opera, has been considered; we have also identified the priority directions for further study of the specifics of the narrative in the art of music (semantic, functional-structural, genre, and performing ones). Summarizing the main characteristics of the narrative, we determine that in the field of music the narrative should be understood as a special quality of a musical composition, in particular, the vocal one, based on the narrative nature (both verbal and the one achieved by means of musical expression). The narrative nature is associated, on the one hand, with a consistent eventfulness and the resulting plot, and, on the other hand, it is characterized by emotional and ethical assessment of the teller-narrator (the composer and the performer) of the presented events. In vocal music, the leader of the narrative is primarily the word, but only those genres of vocal music can be defined as the narrative ones, where the actual verbal text and its musical embodiment (both the composer’s and the performer’s) have narrative qualities. These are the ballad (chamber and vocal music) and the opera (vocal and stage genres). We define the ballad as a narrative genre of direct action, and the opera as a narrative genre of complex action. The performing specificity of certain narrative genres of vocal music is based on their historically established genre nature and compositional decision, as well as on the complex of performing means chosen by the vocalist-interpreter. The main provisions and conclusions of the dissertation can be a promising basis for further scientific research devoted to the narrative in the art of music, for various genres of work related to the study of patterns, possibilities and techniques of performing interpretation, in particular, in vocal music. The results of the dissertation can be involved as the main and additional theoretical and methodological material to the courses related to the study of musical interpretation, history of vocal performance, the basics of vocal methodology for students of higher musical institutions, as well as used in teaching, educational, publicist and critical activities of cultural and public figures, teachers, psychologists, sociologists, and linguists. The involvement of the narrative component in vocal-performing creativity is promising for the education of concert and opera performers of high professional level.
The relevance of the topic of the presented Candidate's dissertation is stipulated by the fact that the interaction in music of purely musical and non- musical phenomena continues to be the focus of increased attention of researchers representing both musicology and other areas of humanities. The growing need to connect music science and practice draws our attention to certain synergetic effects in music, and one of the main ones here is the interaction of music itself (purely musical, sound, sound-procedural laws) and verbal text (areas of non-musical manifestations – specific images, characters, events, etc.). One of the concepts associated with a verbal text, which has its own specific qualities, is the "narrative", which is understood as a set of related events or impressions (both real and imaginary, including artistic ones), which make up artistic text of a narrative nature. The narrative is also considered as the process of presentation of an artistic text of a narrative nature – both literary and of another artistic nature. The study of the narrative as a special property (or set of properties) of a vocal musical composition with a narrative text, its potential, performing specifics and peculiarities of the listener's perception, will be relevant in both theoretical and practical areas. The review of scientific sources in the framework of the presented research primarily concerns scientific works on narratology as a theory of the narrative (the narrative theory and directions of its application, both theoretical and practical analytical models for studying the mechanisms of action and manifestations of the narrative nature of the work of art, etc.). The narrative theory began to develop in the 60s of the 20th century; this process is gaining momentum and today has serious potential not only in linguistics but also in psychology, philosophy, and art criticism. We have relied on a thorough study of the narrative theory of the German philologist and literary theorist Wolf Schmid, a representative of the narratology approach, "Narratology". This complex scientific work with its detailed systemic characteristics and outlined ways of further scientific research has both theoretical and practical, in particular, pedagogical significance. V. Schmid's "Narratology" is a certain result of the development of the narrative theory, which is presented primarily in the scientific works of Western European and American linguists, among whom there are such well-known and authoritative scholars as J.-M. Adam, R. Baroni, R. Francozi, D. Herman, V. Labov, J. Phelan and P. Rabinovych, S. Onega and H. Landa. The scientific investigations of other scholars in this field do not have such a comprehensive systemic character as Schmid's research; they are often devoted to certain aspects of the narrative on the example of a particular artistic (namely literary) work. In this context, among the scientific results of scientists-representatives of Eastern European science, in particular, Ukrainian and Russian, we should mention the article by K. Kutkova, which contains one of the strategic views on the narrative in the study of identity; scientific works by V. Tyupa, namely the article-essay on modern narratology; scientific articles by V. Andreyeva, O. Gutsulyak, V. Kryvonos, O. Leontovych, V. Syrov, O. Leontiyeva's dissertation on the point of view in the narrative on the material of the comparative analysis of modern Russian short stories and their translations into German. We should also mention research in the field of the narrative theory by M. Ball, J. Genet, F.E. Maus, Zhao Yehen, and Wang Ming. Separately, we note the scientific work of the musicologist K. Negus, in which the subject of research is the narrative tense in popular songs of modern pop culture, but such a study is rather an exception to the general thesaurus of narratological research. The purpose of the research is to substantiate the combination of the narrative theory with practical performing and interpretative tasks of embodying images in vocal music. The object of research is European academic vocal music; the subject – narrative genres of vocal music and their performing specifics. The performing interpretations of well-known chamber and vocal compositions, in particular the ballads by F. Schubert, R. Schumann, F. Liszt, M. Glinka, A. Rubinstein, and vocal and stage compositions, namely the operas by J. Rossini, J. Bizet J. Verdi, and A. Dvořák in the theatrical embodiment and the genre of film opera, have been selected as the research material. The experience of obtaining new information by the way of mastering the knowledge of related sciences has long been known for its fruitfulness and viability. An example of such findings in musicology of the late 20th – early 21st century was the demand for topics in the field of sociology, psychology, philosophy, in particular, in line with the influence of new scientific approaches on the self-awareness of potential carriers of modern cognition in artistic practices. A kind of "revision" of the principles of traditional musicology, caused by the need to address a range of "eternal" issues of music art, has yielded fruitful results through the interaction of different fields of humanities, their theories and cognitive models in the field of music science, as well as due to musicologists’ concentrated attention on issues of musical performance. One of the traditional issues for music science is the synthesis of the arts, the interaction of "pure" music with other artistic spheres, in particular, the word and the stage action (the latter is usually also associated with the word). The relevance of these issues is confirmed by the musical practice of both the past and present, in which the issues of performance and interpretation of music with the word always have special additional tasks, stipulated by this word: phonetic, intonation, emotional, semantic ones. An in-depth study of this issue encourages turning to the field of linguistics to learn the knowledge and cognitive approaches that are relevant to verbal patterns. In particular, one of the interesting theories that reflects the features of some verbal texts is the theory of narrative. The need to involve the narrative theory in the scientific circulation of performing musicology is stipulated by the direct manifestations of culturally determined psychological attitudes in the field of both compositional creativity and musical performance. These manifestations might look both as single phenomena, and as thorough, in particular, genre, regularities that imposes on the performer special tasks of preservation of genre specificity of the performed composition. In both chamber-vocal and large (including stage) vocal genres, the performer, presenting his/her performing version, embodies a figurative concept that in certain circumstances has a narrative character, and this generally affects the performance and perception. The historically stipulated narrative of psychological attitudes to the formation of performing traditions of solo singing creates a special unity of word and music. Joining the opposition or intersecting, they interact, thus creating in the areas of their contacts many new phenomena, which often go beyond the scope of performing interpretations; create new forms of musical communication, its ethical and aesthetic dimensions that correspond to modern listening attitudes, values. Thus, the demand for the topic of the dissertation is stipulated by: 4) the theoretical and practical necessity of specification of the narrative theory on the basis of vocal-performing interpretation; 5) the presence in the compositional and performing practice of different musical genres in terms of narrative manifestation, as well as the related relevant issues of performing embodiment and interpretation in today's cultural situation, which is marked by an extraordinary variety of musical styles and genres, problems of academic music art actualization for the modern public, issues of the development of music science, in particular, in interaction with other spheres of humanitarian knowledge; 6) the lack of systematic development of aspects of the stated topic in the scientific discourse on the issues of vocal art. In the process of unfolding the logic of the study, scientific sources from the following areas of music science and the humanities have been involved: the theory and practice of vocal art in historical and methodological aspects; theories of musical interpretation in aspects of musical thinking, genre, style and form in music, performance process, in particular, in retransmission to vocal-performance creativity; historical-cultural and musicological theories related to composer's creative work in the field of vocal, linguistic, philosophical, psychological, in particular, narrative issues. The study presents the narrative theory as part of the musicological apparatus. For the first time the dissertation defines the narrative as a concept of the humanities (linguistics, psychology, and philosophy) in terms of certain prerequisites for its involvement in the science of music; a number of scientific sources on narratology, which enrich the idea of the main tendencies and problems of the humanities, have been introduced into the scientific circulation of musicology; the specifics of vocal-performing art as a sphere of using the narrative theory have been revealed; the narrative genres of chamber-vocal and vocal-stage music are characterized; the interpretatively effective regularities of the musical- performing process have been highlighted through the prism of the narrative as a genre identification; the cognitive model of the narrative-performing analysis of the vocalist's interpretative activity, created on the basis of the author's classification of the narrative manifestations, is proposed; we have differentiated and terminologically determined by extrapolating the basic terms and concepts of the narrative theory to the musicological conceptual apparatus of the factors of narrative-performing dramaturgy, which in their interaction, directed by the performer, determine a certain artistic result; the narrative component in the performing interpretations of individual compositions of narrative genres, namely the ballad and the opera, has been considered; we have also identified the priority directions for further study of the specifics of the narrative in the art of music (semantic, functional-structural, genre, and performing ones). Summarizing the main characteristics of the narrative, we determine that in the field of music the narrative should be understood as a special quality of a musical composition, in particular, the vocal one, based on the narrative nature (both verbal and the one achieved by means of musical expression). The narrative nature is associated, on the one hand, with a consistent eventfulness and the resulting plot, and, on the other hand, it is characterized by emotional and ethical assessment of the teller-narrator (the composer and the performer) of the presented events. In vocal music, the leader of the narrative is primarily the word, but only those genres of vocal music can be defined as the narrative ones, where the actual verbal text and its musical embodiment (both the composer’s and the performer’s) have narrative qualities. These are the ballad (chamber and vocal music) and the opera (vocal and stage genres). We define the ballad as a narrative genre of direct action, and the opera as a narrative genre of complex action. The performing specificity of certain narrative genres of vocal music is based on their historically established genre nature and compositional decision, as well as on the complex of performing means chosen by the vocalist-interpreter. The main provisions and conclusions of the dissertation can be a promising basis for further scientific research devoted to the narrative in the art of music, for various genres of work related to the study of patterns, possibilities and techniques of performing interpretation, in particular, in vocal music. The results of the dissertation can be involved as the main and additional theoretical and methodological material to the courses related to the study of musical interpretation, history of vocal performance, the basics of vocal methodology for students of higher musical institutions, as well as used in teaching, educational, publicist and critical activities of cultural and public figures, teachers, psychologists, sociologists, and linguists. The involvement of the narrative component in vocal-performing creativity is promising for the education of concert and opera performers of high professional level.
Опис
Ключові слова
наратив, наративність, жанр, жанрова ідентифікація, балада, опера, виконавська специфіка, вокальна музика, подієвість, оповідальність, narrative, narrative nature, genre, genre identification, ballad, opera, performing specificity, vocal music, eventfulness, narrativeness
Бібліографічний опис
Лю, Ся Виконавська специфіка наративних жанрів вокальної музики [Текст] : дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософії : [спец.] 02 "Культура і мистецтво", 025 "Музичне мистецтво" / Ся Лю ; МОН України, Сумський держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка ; наук. керівник І. В. Цурканенко. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2021. – 208 с.