Освіта. Інноватика. Практика
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Основні напрями технологічного розвитку спортивного обладнання та інфраструктури адаптивного спорту(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Ворона Віта Вікторівна; Лазоренко Сергій Анатолійович; Нєдєльчев Максим; Vorona Vita Viktorivna; Lazorenko Serhii Anatoliiovych; Niedielchev MaksymУ статті проведено системний аналіз та узагальнення ключових напрямів технологічної трансформації в адаптивному спорті. Встановлено, що сучасний етап розвитку галузі характеризується переходом від базової компенсації фізичних дефіцитів до створення складних людино-машинних систем. Досліджено матеріалознавчий аспект інновацій, зокрема ефективність застосування вуглецевих полімерів та титанових сплавів у конструюванні протезів і спортивних крісел колісних. На основі аналізу літературних джерел з’ясовано, що використання енергозберігаючих композитів дозволяє пара-атлетам досягати рівня енергоефективності, порівнянного з показниками елітного олімпійського спорту. Окрему увагу приділено практичній ергономіці: описано роль допоміжних засобів стабілізації (спеціалізованих блоків, адаптивних сидінь, ременів із множинними петлями), які критично важливі для забезпечення автономності та зниження ризику травматизації під час реабілітації ветеранів війни. Наукову новизну роботи становить обґрунтування концепції «адаптивної синергії», яка інтегрує індивідуальне екіпірування у цифрову екосистему тренувального простору. Проаналізовано потенціал інерційних сенсорів, нейроінтерфейсів та VR-симуляторів як інструментів дата-орієнтованого управління підготовкою. Висвітлено архітектурно-технологічний аспект: спортивна споруда розглядається не лише як безбар’єрний об’єкт, а як інтелектуальне середовище з впровадженими системами контролю мікроклімату та цифровою навігацією. На основі опрацьованого масиву джерел систематизовано критерії доцільності впровадження інновацій, що включають нозологічну відповідність, ергономічну автономність, цифрову інтегрованість та інфраструктурну сумісність. У висновках акцентовано увагу на необхідності подолання існуючого в Україні «інфраструктурного бар’єру» в освітніх закладах через впровадження мобільних адаптивних модулів та підготовку фахівців, здатних працювати з високотехнологічним обладнанням.Документ Методологія інтеграції здоров'язбережувальних технологій у процес викладання спортивно-педагогічних дисциплін у ЗВО: теоретичний аспект(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Бойченко Артем; Boichenko ArtemУ статті теоретично обґрунтовано методологічні засади інтеграції здоров’язбережувальних технологій у викладання спортивно-педагогічних дисциплін як чинника формування відповідного середовища в закладах вищої освіти (педагогічного профілю). Виявлено протиріччя між суспільним запитом на фахівців-носіїв валеологічної культури та фрагментарним впровадженням оздоровчих практик в освітній процес. Застосування сучасних методів дослідження дозволило уточнити категоріальний апарат і розкрити середовищетворчий потенціал дисциплін. Систематизовано чотири домінуючі методологічні засади: системно-інтегративну єдність, особистісно-суб’єктну спрямованість, контекстуально-професійну орієнтацію та рефлексивно-діагностичну відкритість. На їх підставі сконструйовано структурно-функціональну модель, що інтегрує ціннісно-мотиваційний, змістово-технологічний, організаційно-діяльнісний та оцінювально-рефлексивний блоки в адаптивний механізм. Обґрунтовано, що переорієнтація з уніфікованих нормативних підходів на індивідуалізовані освітні траєкторії, формування стійкої ціннісної орієнтації на здоров’язбереження як професійний пріоритет, а також імплементація формувального оцінювання забезпечують синергетичний ефект, що сприяє підвищенню психоемоційної стійкості здобувачів вищої освіти та позитивно модифікує загальний соціально-психологічний клімат закладу вищої освіти. Теоретична новизна дослідження полягає у переосмисленні традиційних підходів до здоров’язбережувальної діяльності у закладах вищої освіти (педагогічного профілю) через перехід від локальних і епізодичних оздоровчих практик до цілісної теоретико-методологічної системи. У межах запропонованого підходу фізичне виховання розглядається не лише як функціональний компонент професійної освіти, а як системоутворювальне ядро середовищної трансформації, здатне інтегрувати аксіологічні, організаційно-педагогічні та здоров’язбережувальні вектори освітнього процесу. Самостійне теоретичне значення має виокремлення комплексу механізмів, які забезпечують інституційні зміни в освітньому середовищі. До таких механізмів віднесено нормативне переформатування змісту та критеріїв оцінювання навчальних досягнень, професійну ідентифікацію здоров’язбереження як ціннісного орієнтира педагогічної діяльності, а також механізми соціальної трансляції відповідних практик через міжсуб’єктну взаємодію учасників освітнього процесу. Отримані результати формують теоретико-прикладне підґрунтя для подальшого оновлення освітньо-професійних програм, розроблення валідного діагностичного інструментарію для оцінювання сформованості здоров’язбережувальної компетентності, а також для проведення наступної емпіричної апробації запропонованої моделі в умовах змішаного та цифрово-підтримуваного навчання.Документ Розвиток координаційних здібностей здобувачів вищої освіти спеціальності «Фізична культура і спорт» засобами батутної підготовки(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Бородіна Оксана; Шевченко Олексій; Borodina Oksana; Shevchenko OleksiiУ статті досліджено проблему розвитку координаційних здібностей здобувачів вищої освіти спеціальності «Фізична культура і спорт» у процесі професійної підготовки. Обґрунтовано актуальність підвищення рівня координаційної підготовленості як чинника ефективного оволодіння складнокоординаційними руховими діями. Визначено необхідність пошуку педагогічно доцільних засобів удосконалення просторової орієнтації, рівноваги та узгодженості рухів. Акцентовано увагу на потенціалі батутної підготовки як засобу, що створює умови зміненої опори та підвищені вимоги до сенсомоторної регуляції рухів. Метою дослідження було обґрунтувати ефективність застосування засобів батутної підготовки у розвитку координаційних здібностей здобувачів вищої освіти. Використано методи аналізу й узагальнення науково-методичної літератури, педагогічного експерименту, педагогічного тестування та математичної статистики. У дослідженні брали участь здобувачі вищої освіти, розподілені на контрольну та експериментальну групи. В експериментальній групі застосовано методику з використанням вправ батутної підготовки, спрямованих на розвиток рівноваги, просторового орієнтування та координації рухів. Оцінювання здійснювалося за допомогою комплексу тестів, зокрема проб Бондаревського, вправ із перекидами та завдань на утримання рівноваги. Результати засвідчили статистично значуще покращення показників координаційних здібностей у експериментальній групі (p<0,05), насамперед у показниках динамічної рівноваги, просторового орієнтування та узгодженості рухових дій. Встановлено диференційований характер впливу: найбільш чутливими є показники, пов’язані зі зміною положення тіла у просторі, тоді як окремі вестибулярні функції демонструють меншу динаміку. Отримані результати підтверджують ефективність використання засобів батутної підготовки та доцільність їх інтеграції у систему професійної підготовки майбутніх фахівців.Документ Методика розвитку професійної компетентності викладачів загальноосвітніх дисциплін закладів професійної освіти аграрного профілю(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Будулуца Ірина; Budulutsa IrynaУ статті представлено науково обґрунтовану методику поетапного розвитку професійної компетентності викладачів загальноосвітніх дисциплін закладів професійної освіти аграрного профілю, розроблену з урахуванням сучасних трансформацій у професійній та аграрній освіті. Обґрунтовано актуальність проблеми, зумовлену необхідністю підготовки педагогів, здатних ефективно діяти в умовах цифровізації, зміни змісту професійної підготовки та зростання вимог до якості освітнього процесу. На основі аналізу наукових джерел визначено недостатньо досліджені аспекти професійного розвитку викладачів, що потребують наукового розв’язання. У межах статті уточнено трактування професійної компетентності викладача загальноосвітніх дисциплін закладу професійної освіти аграрного профілю як інтегративної характеристики, що поєднує знання, уміння, цінності й особистісні якості, необхідні для успішної педагогічної діяльності. Запропонована методика ґрунтується на компетентнісному, системному, діяльнісному та особистісно орієнтованому підходах і має чітку структурно‑логічну будову. Виокремлено чотири взаємопов’язані етапи: діагностувально‑прогностичний, проєктувальний, інноваційно‑діяльнісний та рефлексивно‑корекційний. Кожен етап виконує специфічні функції та забезпечує поступальний розвиток професійної компетентності викладачів. Наукова новизна полягає у розробленні цілісної системи професійного розвитку педагогів, що інтегрує формальну, неформальну й інформальну освіту, а також передбачає персоніфікацію освітніх траєкторій на основі результатів діагностики. Практична значущість методики полягає у її здатності забезпечувати підвищення рівня професіоналізму викладачів загальноосвітніх дисциплін, формування їхньої інноваційної культури, розширення спектра професійних умінь і сприяння підвищенню якості освітнього процесу в закладах професійної освіти аграрного профілю. Перспективи подальших досліджень пов’язані з уточненням змісту професійного розвитку педагогів та оцінюванням ефективності впровадження методики в реальних умовах функціонування закладу професійної освіти.Документ Методологія експенс-проектування мовних моделей в навчальному процесі(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Буряк Олена; Кечик Ольга; Buriak Olena; Kechyk OlhaУ статті розглядаються особливості проектування підказок для мовних моделей у навчальному процесі як важливого елемента взаємодії з генеративним штучним інтелектом. На основі аналізу останніх наукових досліджень встановлено, що, незважаючи на значний потенціал мовних моделей у створенні освітнього контенту, їх педагогічно орієнтоване використання, особливо формулювання підказок, залишається недостатньо розробленим у методологічному плані. Показано, що якість відповідей моделей значною мірою залежить від структури та змісту підказки, що свідчить про необхідність переходу від інтуїтивного до більш цілеспрямованого проектування підказок. У дослідженні пропонується підхід до побудови підказок, заснований на структуруванні підказок за такими компонентами: мета, контекст, роль, обмеження та формат виводу. На прикладах навчальних завдань демонструється, що зміни в структурі підказок впливають на характер, повноту та ясність згенерованого контенту. Результати комп'ютерного експерименту з мовними моделями показують, що структуровані підказки корисні для підвищення точності відповідей та їх відповідності навчальним цілям. Запропоновано узагальнений шаблон підказки та послідовність її побудови, які можна використовувати в освітній практиці для створення навчальних матеріалів та підтримки навчальної діяльності студентів. Результати можна застосувати для розвитку цифрових та педагогічних компетенцій користувачів, а також для підвищення ефективності використання мовних моделей в освіті. Подальші дослідження мають бути зосереджені на експериментальній перевірці запропонованого підходу в реальних освітніх умовах.Документ Освіта. Інноватика. Практика(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026)Метою наукового журналу є розвиток і поширення наукових знань у галузі освіти та наук про освіту шляхом публікації результатів фундаментальних і прикладних досліджень, що відображають сучасні тенденції розвитку освітніх систем, педагогічної теорії та освітньої практики. Журнал спрямований на формування відкритого академічного простору для обговорення актуальних проблем освіти, представлення інноваційних педагогічних рішень, а також поширення результатів досліджень, які мають теоретичну новизну і практичну значущість для розвитку освітнього середовища. Видання прагне сприяти підвищенню якості наукових досліджень у сфері освіти, розвитку міждисциплінарного наукового діалогу та інтеграції української педагогічної науки у світовий дослідницький простір. Журнал підтримує принципи відкритої науки, академічної доброчесності та прозорості наукової комунікації, забезпечуючи доступність результатів досліджень для науковців, викладачів, освітніх управлінців і практиків освіти. Наказом МОН України №894 від 10.10.2022 р. журнал «Освіта. Інноватика. Практика» затверджено як ФАХОВЕ НАУКОВЕ ВИДАННЯ категорії «Б» за спеціальностями 011 Освітні, педагогічні науки; 013 Початкова освіта; 014 Середня освіта; 015 Професійна освіта; 016 Спеціальна освіта; 017 Фізична культура і спорт.Документ Освіта. Інноватика. Практика(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026)Метою наукового журналу є розвиток і поширення наукових знань у галузі освіти та наук про освіту шляхом публікації результатів фундаментальних і прикладних досліджень, що відображають сучасні тенденції розвитку освітніх систем, педагогічної теорії та освітньої практики. Журнал спрямований на формування відкритого академічного простору для обговорення актуальних проблем освіти, представлення інноваційних педагогічних рішень, а також поширення результатів досліджень, які мають теоретичну новизну і практичну значущість для розвитку освітнього середовища. Видання прагне сприяти підвищенню якості наукових досліджень у сфері освіти, розвитку міждисциплінарного наукового діалогу та інтеграції української педагогічної науки у світовий дослідницький простір. Журнал підтримує принципи відкритої науки, академічної доброчесності та прозорості наукової комунікації, забезпечуючи доступність результатів досліджень для науковців, викладачів, освітніх управлінців і практиків освіти. Наказом МОН України №894 від 10.10.2022 р. журнал «Освіта. Інноватика. Практика» затверджено як ФАХОВЕ НАУКОВЕ ВИДАННЯ категорії «Б» за спеціальностями 011 Освітні, педагогічні науки; 013 Початкова освіта; 014 Середня освіта; 015 Професійна освіта; 016 Спеціальна освіта; 017 Фізична культура і спорт.Документ Освіта. Інноватика. Практика(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026)Метою наукового журналу є розвиток і поширення наукових знань у галузі освіти та наук про освіту шляхом публікації результатів фундаментальних і прикладних досліджень, що відображають сучасні тенденції розвитку освітніх систем, педагогічної теорії та освітньої практики. Журнал спрямований на формування відкритого академічного простору для обговорення актуальних проблем освіти, представлення інноваційних педагогічних рішень, а також поширення результатів досліджень, які мають теоретичну новизну і практичну значущість для розвитку освітнього середовища. Видання прагне сприяти підвищенню якості наукових досліджень у сфері освіти, розвитку міждисциплінарного наукового діалогу та інтеграції української педагогічної науки у світовий дослідницький простір. Журнал підтримує принципи відкритої науки, академічної доброчесності та прозорості наукової комунікації, забезпечуючи доступність результатів досліджень для науковців, викладачів, освітніх управлінців і практиків освіти. Наказом МОН України №894 від 10.10.2022 р. журнал «Освіта. Інноватика. Практика» затверджено як ФАХОВЕ НАУКОВЕ ВИДАННЯ категорії «Б» за спеціальностями 011 Освітні, педагогічні науки; 013 Початкова освіта; 014 Середня освіта; 015 Професійна освіта; 016 Спеціальна освіта; 017 Фізична культура і спорт.Документ Освіта. Інноватика. Практика(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026)Метою наукового журналу є розвиток і поширення наукових знань у галузі освіти та наук про освіту шляхом публікації результатів фундаментальних і прикладних досліджень, що відображають сучасні тенденції розвитку освітніх систем, педагогічної теорії та освітньої практики. Журнал спрямований на формування відкритого академічного простору для обговорення актуальних проблем освіти, представлення інноваційних педагогічних рішень, а також поширення результатів досліджень, які мають теоретичну новизну і практичну значущість для розвитку освітнього середовища. Видання прагне сприяти підвищенню якості наукових досліджень у сфері освіти, розвитку міждисциплінарного наукового діалогу та інтеграції української педагогічної науки у світовий дослідницький простір. Журнал підтримує принципи відкритої науки, академічної доброчесності та прозорості наукової комунікації, забезпечуючи доступність результатів досліджень для науковців, викладачів, освітніх управлінців і практиків освіти. Наказом МОН України №894 від 10.10.2022 р. журнал «Освіта. Інноватика. Практика» затверджено як ФАХОВЕ НАУКОВЕ ВИДАННЯ категорії «Б» за спеціальностями 011 Освітні, педагогічні науки; 013 Початкова освіта; 014 Середня освіта; 015 Професійна освіта; 016 Спеціальна освіта; 017 Фізична культура і спорт.Документ Інноваційні технології як чинник модернізації системи фізичного виховання у ЗВО(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Бородіна Оксана; Гусаревич Олександр; Бурковський Валентин; Усатенко Олексій; Варивода Олександр; Borodina Oksana; Husarevych Oleksandr; Burkovskyi Valentyn; Usatenko Oleksii; Varyvoda OleksandrУ статті досліджується роль інноваційних технологій як чинника модернізації системи фізичного виховання у ЗВО. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою потребою підвищення рухової активності, мотивації та загального фізичного стану студентів у контексті сучасних освітніх стандартів та Європейської рамки ключових компетентностей. Мета роботи полягала у оцінюванні ефективності інтеграції цифрових інструментів, фітнес-додатків, трекерів активності, інтерактивних вправ та методів самоконтролю у заняття з фізичного виховання студентів. Педагогічний експеримент проводився за участю 30 студентів 1-2 курсів факультету фізичного виховання і спорту. Учасники були розподілені на контрольну групу, яка займалася за традиційною програмою, та експериментальну групу, яка протягом шести тижнів застосовувала інноваційні технології під час занять. Основні показники, що оцінювалися до та після експерименту, включали середню кількість кроків за день, фізичну підготовленість (тест Руф’є, згинання-розгинання рук, планка) та мотивацію до занять фізичною культурою за шкалою Лайкерта. Результати показали суттєве покращення рухової активності, фізичної підготовленості та мотивації студентів експериментальної групи порівняно з контрольною. Середня кількість кроків у ЕГ зросла на 21,6 %, кількість повторень згинання-розгинання рук – на 24,8 %, час утримання планки – на 29,2 %, а показник мотивації – на 35,5 %. Це підтверджує ефективність інноваційних технологій у стимулюванні студентів до активного способу життя та формуванні ключових компетентностей, передбачених стандартами вищої освіти. Дослідження підкреслює практичну значущість інтеграції цифрових та інтерактивних засобів у програми фізичного виховання у ЗВО. Подальші наукові дослідження можуть бути спрямовані на вивчення довгострокового впливу таких технологій, їх ефективності для студентів різних спеціальностей та розробку методичних рекомендацій для використання у традиційних, дистанційних та змішаних формах навчання.Документ Використання симуляційних та імітаційних технологій у практичній підготовці майбутніх вчителів-логопедів(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Брушневська Ірина; Brushnevska IrynaУ статті актуалізовано проблему вдосконалення практичної підготовки майбутніх вчителів-логопедів у закладах вищої освіти відповідно до вимог компетентнісного та практико-орієнтованого навчання. Обґрунтовано доцільність використання симуляційних та імітаційних технологій у межах освітнього компонента «Логопедія з практикумом» як засобу наближення освітнього процесу до реальних умов професійної діяльності вчителя-логопеда. Метою статті є теоретичне обґрунтування та практичний аналіз можливостей симуляційних та імітаційних технологій у формуванні професійних компетентностей майбутніх вчителів-логопедів на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти. У дослідженні використано методи аналізу й узагальнення наукових джерел, педагогічного спостереження, моделювання навчально-професійних ситуацій, аналізу виконання здобувачами вищої освіти симуляційних завдань. У статті охарактеризовано основні види симуляційних та імітаційних технологій, що застосовуються у процесі професійної підготовки вчителів-логопедів, зокрема кейс-симуляції, рольові імітації, відеосимуляції та цифрові симуляційні інструменти. Визначено їхній вплив на формування діагностичних, корекційних, комунікативних і рефлексивних умінь здобувачів освіти. Результати дослідження засвідчили, що системне використання симуляційних технологій підвищує рівень професійної готовності майбутніх вчителів-логопедів, сприяє усвідомленню алгоритмів логопедичної діяльності та зменшує невідповідність між теоретичною підготовкою і практикою. Доведено, що використання симуляційних технологій дозволяє моделювати безпечні, контрольовані ситуації, сприяє формуванню професійних умінь, розвитку рефлексивного мислення та підвищенню готовності здобувачів вищої освіти до реальної логопедичної діяльності. Практичне значення статті полягає в можливості використання представлених підходів у процесі викладання освітнього компонента «Логопедія з практикумом» для підвищення якості професійної підготовки майбутніх вчителів-логопедів.Документ Структурні складові формування культури професійного розвитку менеджерів ІТ-компаній(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Вольгушин Дмитро; Volhushyn DmytroУ статті визначено і проаналізовано структурні складові формування культури професійного розвитку менеджерів ІТ-компаній у неформальній освіті. У дослідженні застосовано комплекс теоретичних та емпіричних методів, зокрема аналіз, синтез, узагальнення, психодіагностичні методики та метод експертних оцінок. Застосування психодіагностичних методик забезпечило комплексну оцінку особистісних ресурсів менеджерів, що визначають їхню професійну залученість і орієнтацію на високі стандарти управлінської діяльності. Отримані результати дали змогу виявити передумови формування культури професійного розвитку менеджерів у неформальній освіті, зокрема мотиваційні настанови, рівень психологічного благополуччя та спрямованість до перфекціонізму. Метод експертних оцінок використано як науково обґрунтований інструмент визначення пріоритетних напрямів удосконалення формування культури професійного розвитку сучасних менеджерів. Його застосування забезпечило узагальнення професійного досвіду та компетентних суджень експертів щодо значущості ключових складових формування культури професійного розвитку в умовах неформальної освіти. Методологічну основу роботи становив системний підхід щодо розуміння формування культури професійного розвитку менеджерів як цілеспрямованого, неперервного й адаптивного процесу, що забезпечує цілісне наукове осмислення досліджуваного феномену. Установлено, що зміст формування культури професійного розвитку менеджерів ІТ-компаній у неформальній освіті містить професійну, соціокультурну та особистісну складові, що підтверджено експертними оцінками. З’ясовано, що більшість менеджерів ІТ-компаній мають середній рівень психологічного благополуччя, характеризуються домінуванням адаптивних проявів перфекціонізму. До рівнів сформованості їх культури професійного розвитку у неформальній освіті варто віднести низький, достатній та високий.Документ Нейрофізіологічні та невропсихопатологічні основи мовленнєвої діяльності у професійній підготовці майбутніх логопедів(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Гладиш Марія; Соловйова Тетяна; Апухтіна Вікторія; Hladysh Mariia; Soloviova Tetiana; Apukhtina ViktoriiaУ статті здійснено теоретичний аналіз нейрофізіологічних і невропсихопатологічних основ мовленнєвої діяльності як складної інтегративної вищої психічної функції. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості осіб із комплексними мовленнєвими порушеннями нейрогенного походження, зокрема в умовах сучасних соціальних викликів, а також потребою оновлення підходів до професійної підготовки майбутніх логопедів на засадах нейроорієнтованої парадигми. Метою статті є узагальнення та систематизація сучасних наукових уявлень про нейрофізіологічні й невропсихопатологічні механізми сприймання та продукування мовлення та обґрунтування доцільності інтеграції нейронаукових знань у систему професійної підготовки фахівців логопедичного профілю. Дослідження має теоретико-аналітичний характер і ґрунтується на міждисциплінарному підході з використанням методів аналізу, синтезу, порівняльного та системно-структурного аналізу наукових джерел. У результаті дослідження мовлення розглянуто як динамічну функціональну систему, що забезпечується узгодженою діяльністю сенсорних, моторних, когнітивних і регуляторних механізмів, порушення взаємодії яких лежить в основі різних форм мовленнєвих порушень. Обґрунтовано положення про системний характер невропатологічних порушень мовлення та показано обмеженість підходів, які зводять мовленнєві розлади до ізольованих дефіцитів. Окрему увагу приділено значенню нейропластичності та міжпівкульної взаємодії як нейробіологічного підґрунтя компенсаційних процесів у мовленнєвій діяльності. Теоретичне значення дослідження полягає в концептуалізації мовлення як багаторівневої нейропсихофізіологічної функції, а практичне – в обґрунтуванні необхідності формування нейроорієнтованих професійних компетентностей майбутніх логопедів, що створює підґрунтя для підвищення ефективності діагностико-корекційної роботи в умовах сучасної спеціальної та інклюзивної освіти.Документ Візуалізації та кіноінтерпретація художніх творів на уроках літератури у закладах загальної середньої освіти(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Кикилик Аліна; Поліщук Олена; Kykylyk Alina; Polishchuk OlenaУ статті висвітлено сутність та педагогічну цінність візуалізацій та кіноінтерпретацій літературно-художніх творів у навчанні літератури у закладах загальної середньої освіти; описано можливості інтеграції кіномистецтва та візуалізації у шкільний курс літератури. Беззаперечно, сучасна освіта дедалі більше орієнтується на візуально-символічні формати подання інформації, що відповідає когнітивним особливостям покоління цифрових учнів. Здобувачі освіти живуть у світі мультимедійних образів, інтерактивних платформ, візуального контенту, зокрема і кінематографічних інтерпретацій творів мистецтва слова. Тому візуалізація навчання та використання здобутків кіноматографу у викладання шкільного курсу літератури є не лише актуальними, а й педагогічно значущими. Автори наукової розвідки доводять, що у контексті стрімкого поширення візуалізації в професійному та приватному житті постає необхідність формування освітніх стратегій, здатних охопити широку та різноманітну спільноту здобувачів освіти. У статті увага акцентується на тому, як використання кіноінтерпретацій та візуальних елементів на уроках літератури дозволяє створити інтерактивне навчальне середовище, в якому учні активно залучені до процесу вивчення, аналізу та інтерпретації літературно-художніх творів української та зарубіжної літератури. Автори зауважують, що використання колажів, кроссенсів, буктрейлерів, відеопоезій, інфографіки, інтерактивних карт дає можливість створити нові умови для глибшого і багатогранного сприйняття мистецтва слова, надаючи здобувачам освіти можливість різновекторно осмислювати прочитане та розвивати вміння передавати ідеї та образи через різні медіапродукти. Візуалізації та кіноінтерпретації художніх творів у викладанні шкільного курсу літератури сприяють поглибленому аналізу персонажів, сюжету та символіки твору, а також для розкриття контексту, в якому відбуваються події. Автори статті також наводять приклади застосування візуалізацій та кінематографічних інтерпретацій літературних творів у класах закладів загальної середньої освіти.Документ Використання інтерактивних методів для забезпечення продуктивності групової діяльності здобувачів професійної освіти(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Косяк Інна; Задніпранець Аліна; Олійник Дар’яна; Kosiak Inna; Zadnipranets Alina; Oliinyk DarianaУ статті досліджено ефективність організації групової діяльності з використанням інтерактивних методів у підготовці педагогів професійного навчання, майстрів виробничого навчання із дотриманням освітньої парадигми сьогодення, що вимагає від здобувачів не лише глибоких теоретичних знань, а й розвитку практичних міжособистісних та аналітичних умінь та навичок, необхідних для ефективної роботи в галузі професійної освіти. Окреслено групову роботу в освітньому процесі, як організацію навчальної діяльності, при якій здобувачі освіти об’єднуються у невеликі групи, об'єднані спільною метою – створення проєкту, розв’язання проблемної ситуації, аналіз тексту чи підготовка презентації. Встановлено, що групова форма організації освітнього процесу передбачає зосередження акценту на здобувачі освіти як активному суб’єкті навчання, на відміну від фронтальної роботи, де центральною фігурою є педагог, який передає знання всім присутнім здобувачам. Замість пасивного слухання, майбутні фахівці стають дослідниками, співтворцями, які самостійно конструюють знання через аналіз, обговорення та спільну діяльність. Порівняно з індивідуальною роботою, групова дозволяє задіяти колективний розум, розподілити завдання та отримати різнобічний погляд на проблему, що часто призводить до більш глибокого розуміння навчального матеріалу та креативних рішень, формування особистісних якостей, необхідних для успішного життя в сучасному світі. Проаналізовано сутність методів інтерактивного навчання, їх зв’язок із груповими формами роботи та основні дидактичні переваги таких методів. Зокрема, визначено основні завдання інтерактивних методів навчання на заняттях з виробничого навчання в закладах професійної освіти швейного профілю. Серед яких: формування вмінь самостійного пошуку, аналізу інформації, розвиток навичок командної роботи, навчання формуванню власної позиції на основі достовірних фактів і аргументованих висновків. Визначено основні тенденції застосування інтерактивних групових методів навчання, виявлено поширені форми взаємодії, ролі учасників, оптимальний склад груп і типові труднощі, що виникають у процесі навчання. Доведено, що ефективна реалізація інтерактивних групових методів навчання у процесі формування готовності майбутніх педагогів професійного навчання до професійної діяльності вимагає не лише формального об’єднання здобувачів освіти у групи, а й цілісного педагогічного підходу.Документ Порівняльний аналіз методологічних підходів до іншомовної підготовки майбутніх учителів природничо-математичних дисциплін(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Кравчук Тетяна; Kravchuk TetianaУ цій статті здійснено порівняльний аналіз методологічних підходів до іншомовної підготовки майбутніх учителів природничо-математичних дисциплін в умовах STEM-орієнтованої освіти. Її основна теза полягає в тому, що іншомовна підготовка повинно не тільки забезпечувати нормативне мовленя, але й розвивати функціональну компетентність майбутніх учителів у використанні мови для професійної діяльності, включаючи: використання наукових і педагогічних ресурсів, організацію педагогічної взаємодії, презентацію результатів проектів і досліджень, а також участь в академічній та міждисциплінарній комунікації. Дослідження розкриває зміст та педагогічний потенціал компетентнісного, комунікативного, діяльнісного, контекстного та інтегрованого підходів, а також таких методик, як CLIL та ESP. Для порівняння цих підходів у статті пропонуються критерії, що стосуються контексту STEM: чіткість цілей та результатів, професійна контекстуалізація, ступінь інтеграції «інтегрованого навчання змісту та мови» (CLIL), перевага активних форм навчання, розвиток академічної грамотності, орієнтація на термінологію та умови ефективного впровадження. У ній підсумовуються сильні сторони та обмеження кожного методу, водночас підкреслюючи їх взаємодоповнюваність. Дослідження показують, що компетентнісний підхід слугує відповідною основою для планування та оцінки результатів; ESP забезпечує основу для вибору змісту відповідно до типу предмета та потреб майбутніх учителів; комунікативний та орієнтований на діяльність підхід формує технічну основу для організації взаємодії та виконання завдань, пов'язаних з предметом; контекстуалізований підхід діє як механізм професіоналізації та передачі навичок у реальних ситуаціях викладання; тоді як інтегрований підхід та підхід CLIL функціонують як інструменти для координації мовних та предметних цілей, забезпечуючи відповідність характеристикам STEM. Пропонуються рекомендації щодо створення програми та курсу іншомовної професійної підготовки за допомогою інтегрованих підходів, а також критерії оцінки їх ефективності на основі результатів діяльності майбутніх учителів.Документ Ціннісні орієнтації студентів комп’ютерних і філологічних спеціальностей у контексті персоналізації іншомовної підготовки(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Кугай Ксенія; Kuhai KseniiaСтаттю присвячено дослідженню ціннісних орієнтацій студентів комп’ютерних і філологічних спеціальностей у контексті персоналізації навчання іноземних мов у сучасній вищій школі. Встановлено, що ціннісні орієнтації студентської молоді виступають важливим внутрішнім чинником освітньої діяльності, впливають на мотивацію до навчання, ставлення до освітнього процесу, вибір стратегій опанування компетентностей і моделі професійної поведінки. Автор акцентує увагу на тому, що в умовах трансформації вищої освіти, цифровізації та зростання міждисциплінарної взаємодії урахування ціннісних пріоритетів здобувачів вищої освіти є необхідною передумовою ефективної персоналізації іншомовної підготовки. У дослідженні використано комплекс теоретичних і емпіричних методів, зокрема аналіз і узагальнення науково-педагогічних та психологічних джерел, термінологічний аналіз, анкетування за методикою «Діагностика ціннісних орієнтацій» М. Рокича, а також методи кількісного та порівняльного аналізу. Емпіричне дослідження охопило 130 студентів I–IV курсів денної та заочної форм навчання комп’ютерних і філологічних спеціальностей Київського національного університету технологій та дизайну та Міжрегіональної академії управління персоналом, що дало змогу здійснити порівняльний аналіз ієрархії їхніх термінальних та інструментальних цінностей. Результати дослідження свідчать про те, що для студентів комп’ютерних спеціальностей характерна орієнтація на професійно-діяльнісні, когнітивні та прагматично-інструментальні цінності, пов’язані з ефективністю діяльності, автономністю, відповідальністю та результативністю. Натомість студенти філологічних спеціальностей демонструють перевагу гуманітарних, емоційно-естетичних, соціально та морально значущих цінностей, зорієнтованих на міжособистісну взаємодію, культурний розвиток і комунікативну діяльність. Отримані дані підтверджують доцільність урахування ціннісних орієнтацій студентів при розробленні персоналізованих стратегій навчання іноземних мов. Персоналізований підхід дозволяє посилити мотивацію, залученість та ефективність опанування іншомовної компетентності, зокрема у студентів комп’ютерних спеціальностей, для яких іноземна мова є інструментом професійної комунікації.Документ Віртуальні обміни в інженерній освіті: від міжнародної співпраці до цілеспрямованого формування іншомовної комунікативної компетентності(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Лавриш Юліана; Lavrysh YulianaСтаття представляє комплексний аналіз впливу віртуальних обмінів на формування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх інженерів у контексті глобалізації професійної діяльності. У статті наголошується, що традиційні підходи до викладання іноземних мов у технічних університетах часто недооцінюють мовну медіацію як педагогічну мету, що обмежує здатність інженерів пояснювати складні технічні рішення неспеціалістам та ефективно взаємодіяти у мультикультурних командах. Наукова новизна дослідження полягає у порівняльному аналізі класичної моделі комунікативної компетентності Канале та Свейна та моделі міжкультурної комунікативної компетентності (ICC) Майкла Бірема, а також у концептуальному визначенні іншомовної компетентності як інтегрованої системи знань, умінь, навичок і здатностей, а не як сукупності окремих прикладних компетенцій. На основі аналізу практичного досвіду реалізації проектів віртуального обміну у статті виділяються ключові форми, через які іншомовна комунікативна компетентність реалізується в інженерній освіті, зокрема технічна медіація, міжкультурне дискурсивне вирішення проблем та комунікативна стійкість. Вони розглядаються не як автономні компоненти іншомовної компетентності, а як спостережувані прояви сформованої компетентності у професійному та міжкультурному контекстах. Отримані результати підтверджують, що віртуальні обміни сприяють підвищенню комунікативної впевненості, стратегічної обізнаності та адаптивності студентів інженерних спеціальностей шляхом моделювання автентичних умов міжнародної професійної співпраці. Крім того, у статті надаються методичні рекомендації щодо організації віртуальних обмінів, включаючи використання змішаних міжнародних команд, проектно-орієнтованих завдань та структурованих рефлексивних праДокумент Розвиток емоційного інтелекту дітей старшого дошкільного віку в музичній діяльності (в закладах дошкільної освіти)(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Лобова Ольга Володимирівна; Алієва Дар’я; Lobova Olha Volodymyrivna; Aliieva DariaСтаттю присвячено розкриттю можливостей розвитку емоційного інтелекту дітей старшого дошкільного віку в музичній діяльності. Для підготовки публікації застосовано методи теоретичного аналізу, узагальнення та порівняння наукових джерел, методичної та навчальної літератури, а також узагальнення власного практичного досвіду педагогічної роботи з дітьми. Проаналізовано сутність емоційного інтелекту та його значення для розвитку дитини старшого дошкільного віку. Розкрито значення музичної діяльності як засобу емоційного виховання, підвищення емоційної стійкості та збереження психологічного здоров’я дитини дошкільного віку. Проаналізовано основні види музичної діяльності в контексті розвитку емоційного інтелекту дітей старшого дошкільного віку. Активне слухання музики розглядається як вид діяльності, де діти навчаються визначати та розрізняти різноманітні емоції та настрій за музичною мовою. Вокальна, інструментальна та музично ритмічна діяльність схарактеризовані як плідне середовище для емоційного розвитку, де дитина передає настрій, розвиває емоційну виразність та «проживає» різні емоційні стани за допомогою голосу, пластики та рухів. Деякі види діяльності проілюстровано наочними прикладами. Наголошено, що під час організації різних видів музичної діяльності слід зважати на доцільність добору емоціогенного музичного матеріалу, свідомого обговорення та акцентування емоцій, застосування дидактичних ігор, казок і віршів, синтезу мистецтв, релаксаційних вправ. Перспективи подальших досліджень полягають в розробленні педагогічних умов розвитку емоційного інтелекту дітей старшого дошкільного віку засобами музичної діяльності.Документ Інтелектуальні тьюторські системи в освітньому процесі для підготовки майбутніх ІТ-фахівців(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Мельник Сергій; Melnyk SerhiiСтаття пропонує теоретично обґрунтовану методичну основу впровадження інтелектуальних тьюторських систем (ІТС) у підготовку майбутніх ІТ-фахівців із залученням генерувальних мовних моделей, що адресує виявлену в літературі прогалину між традиційними методами навчання програмування та сучасними вимогами ІТ-ринку. На тлі швидкої еволюції мов програмування та високого відсіву на вступних курсах від 30% до 50% автор систематизує архітектуру ІТС (доменна, студентська, тьюторська моделі та інтерфейс) і теоретично обґрунтовує, як поєднання розмовної моделі з діагностичними алгоритмами має потенціал забезпечувати адаптивні траєкторії навчання й оперативний зворотний зв’язок. Ключова новизна — концептуальна модель guidance-practice-transformation (G-P-T), що пропонує структурування процесу навчання через три етапи від пояснювальних підказок до самостійних проєктів і перенесення знань у нові контексти, яка розроблена на основі синтезу теорій конструктивізму, андрагогіки та когнітивного навантаження. Аналіз метааналітичних досліджень показує: класичні ІТС забезпечують приріст успішності близько 0.61–0.80 стандартних відхилень, а застосування сучасних мовних моделей демонструє ще вищий ефект близько 0.867. Порівняння дисциплін виявляє найбільший потенціал у програмуванні завдяки можливості генерувати й перевіряти код, проте огляд літератури ідентифікує обмеження: помилкові відповіді, зниження самостійності, ризики академічної недоброчесності. Практичний внесок – концептуальна рамка впровадження: проєктування доменної бази знань під Elixir, Python, Java; алгоритми діагностики рівня; сценарії G-P-T для трьох модулів; правила подвійної верифікації відповідей за офіційною документацією; механізми етичного контролю; вимоги до цифрової грамотності викладачів і студентів; орієнтири локалізації під український контекст. Обґрунтовано узгодженість підходу з конструктивізмом, андрагогікою та теорією когнітивного навантаження: система має потенціал оптимізувати інформацію, активує попередні знання, надає підказки лише за потреби й поступово зменшує підтримку. Окреслено напрями подальших досліджень: емпірична перевірка запропонованої моделі, україномовні корпуси та глосарії, порівняння дисциплін (алгоритми, DevOps, кібербезпека), автоматична верифікація відповідей і протидія протидія помилковим відповідям. Стаття пропонує теоретично обґрунтовану практичну рамку, що має потенціал підвищувати навчальні результати, зменшувати відсів і сприяти культурі академічної доброчесності в ІТ-освіті України.