Освіта. Інноватика. Практика
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Зміст та структура економічної компетентності майбутніх бакалаврів з торгівлі(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Костель Володимир; Kostel VolodymyrУ статті представлено результати теоретичного дослідження, спрямованого на уточнення змісту та структури економічної компетентності майбутніх бакалаврів з торгівлі. На основі порівняльного аналізу наукових підходів вітчизняних і зарубіжних авторів встановлено відсутність єдиного тлумачення цього поняття та виявлено розбіжності у визначенні його родових і видових ознак. У роботі запропоновано авторську інтерпретацію економічної компетентності як інтегральної якості особистості, що поєднує готовність і здатність діяти в умовах ринку, синтез економічних знань, практичного досвіду, ціннісних орієнтацій фінансової відповідальності та етичного підприємництва, а також уміння застосовувати інструменти раціонального прийняття рішень у професійній діяльності. Визначено структурні компоненти економічної компетентності майбутніх бакалаврів з торгівлі: мотиваційно‑ціннісний, когнітивний, діяльнісний та особистісно‑рефлексивний. Кожен із них виконує специфічну функцію у формуванні здатності майбутнього фахівця до аналітичного мислення, ефективного управління товарними потоками, здійснення комерційних операцій, прогнозування ринкової кон’юнктури й забезпечення економічної результативності діяльності торговельного підприємства. Обґрунтовано логічні взаємозв’язки економічної компетентності з іншими професійними та субкомпетентностями, зокрема підприємницькою, що дало можливість окреслити її місце в загальній системі професійної підготовки. Отримані результати мають теоретичну й практичну значущість: вони уточнюють зміст категоріального апарату, слугують основою для конструювання освітніх програм та визначення критеріїв оцінювання рівня сформованості економічної компетентності. Перспективним напрямом подальших досліджень є розроблення моделі її формування, емпірична перевірка педагогічних умов та визначення ефективних освітніх технологій, спрямованих на розвиток економічної компетентності майбутніх бакалаврів з торгівлі.Документ Виховання діджитал-культури здобувачів освіти як один із ключових чинників формування інноваційної та дослідницької компетентностей(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Мордовцева Наталія; Mordovtseva NataliiaУ статті досліджено проблему виховання діджитал-культури здобувачів освіти як один із потенційно значущих чинників формування інноваційної та дослідницької компетентностей, що набуває актуальності в умовах цифрової трансформації суспільства, модернізації освітнього середовища та зростання вимог до підготовки сучасного фахівця. Аналіз науково-педагогічної, психологічної та спеціальної літератури засвідчує наявність стійкого інтересу дослідників до питань цифрової грамотності, цифрової компетентності та цифровізації освіти, водночас простежується певна недостатність уваги до розкриття виховного потенціалу діджитал-культури у контексті формування інноваційної та дослідницької компетентностей здобувачів освіти. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні особливостей виховання діджитал-культури здобувачів освіти як одного із важливих чинників формування інноваційної та дослідницької компетентностей. Уточнено зміст поняття «діджитал-культура» та окреслено її основні структурні компоненти. Підкреслюється, що сформованість діджитал-культури може виступати передумовою розвитку здатності до творчого мислення, продукування нових ідей тощо. Зазначається, що діджитал-культура певною мірою пов’язана з розвитком дослідницької компетентності через формування навичок пошуку, критичного аналізу, систематизації інформації, використання електронних ресурсів і дотримання принципів академічної доброчесності. Окреслено педагогічні умови, за яких виховання діджитал-культури здобувачів освіти може бути більш ефективним, зокрема інтеграцію цифрових технологій в освітній процес, створення безпечного цифрового середовища, розвиток критичного мислення, а також активізацію проєктної та дослідницької діяльності. Наголошено на доцільності гармонійного поєднання технологічного та виховного компонентів цифровізації освіти. Перспективи подальших досліджень пов’язано з подальшим теоретичним опрацюванням та можливим експериментальним вивченням моделей формування діджитал-культури здобувачів освіти в умовах використання штучного інтелекту та змішаного навчання.Документ Технологія візуалізації в навчанні учнів із порушеннями інтелектуального розвитку(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Одинченко Лариса; Косенко Юрій Миколайович; Odynchenko Larysa; Kosenko Yurii MykolaiovychУ статті висвітлено питання впровадження технології візуалізації в освітній процес спеціальної школи. Актуальність дослідження зумовлена специфікою психічного розвитку учнів із інтелектуальними порушеннями, зокрема наочно-образним характером їхнього мислення та значними труднощами у сприйнятті абстрактного навчального матеріалу. Візуалізація розглядається як фундаментальний когнітивний інструмент, що забезпечує трансформацію складного теоретичного контенту з математики, історії та географії у доступну для розуміння структурно-образну модель. Розглянуто дидактичний потенціал різнопланових засобів візуальної підтримки, їхнє значення у корекції та розвитку учнів із інтелектуальними порушеннями. Систематизовано функції візуалізації (когнітивно-стимулювальна, компенсаторно-структурувальна, розвивальна, дидактично-інтегративна, контрольно-коригувальну, компетентнісно-орієнтувальна) в навчанні дітей зазначеної категорії. Авторами представлено розгалужену класифікацію засобів візуалізації навчальної інформації – від традиційних наочно-ілюстративних, картографічних і символьно-алгоритмічних до сучасних мультимедійних, інтерактивних засобів, графічних органайзерів та інструментів візуалізації даних. Детально висвітлено прикладні прийоми візуальної підтримки, які полегшують сприйняття учнями складної картографічної інформації на уроках географії та історії. Схарактеризовано графічні органайзери, що спрямовані на активізацію пізнавальної діяльності школярів з інтелектуальними порушеннями. Такі візуальні опори як схеми, таблиці, діаграми Венна дозволяють мінімізувати розумове навантаження, змістити акцент з освітнього компонента на корекційно-розвитковий. Констатовано, що за умови врахування особливостей психічного розвитку та індивідуальних пізнавальних можливостей учнів спеціальної школи, технологія візуалізації забезпечує свідоме засвоєнню знань і створює підґрунтя для успішної соціалізації особистості в умовах сучасних освітніх викликів.Документ Освіта. Інноватика. Практика(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026)Метою наукового журналу є розвиток і поширення наукових знань у галузі освіти та наук про освіту шляхом публікації результатів фундаментальних і прикладних досліджень, що відображають сучасні тенденції розвитку освітніх систем, педагогічної теорії та освітньої практики. Журнал спрямований на формування відкритого академічного простору для обговорення актуальних проблем освіти, представлення інноваційних педагогічних рішень, а також поширення результатів досліджень, які мають теоретичну новизну і практичну значущість для розвитку освітнього середовища. Видання прагне сприяти підвищенню якості наукових досліджень у сфері освіти, розвитку міждисциплінарного наукового діалогу та інтеграції української педагогічної науки у світовий дослідницький простір. Журнал підтримує принципи відкритої науки, академічної доброчесності та прозорості наукової комунікації, забезпечуючи доступність результатів досліджень для науковців, викладачів, освітніх управлінців і практиків освіти. Наказом МОН України №894 від 10.10.2022 р. журнал «Освіта. Інноватика. Практика» затверджено як ФАХОВЕ НАУКОВЕ ВИДАННЯ категорії «Б» за спеціальностями 011 Освітні, педагогічні науки; 013 Початкова освіта; 014 Середня освіта; 015 Професійна освіта; 016 Спеціальна освіта; 017 Фізична культура і спорт.Документ Підготовка вчителя до інноваційної діяльності в закладі загальної середньої освіти(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Петриченко Лариса; Одарченко Вероніка; Petrychenko Larysa; Odarchenko VeronikaУ статті представлено теоретичне обґрунтування проблеми підготовки вчителя до інноваційної діяльності в закладах загальної середньої освіти у контексті сучасних викликів. Автор акцентує увагу на тому, що на сучасному етапі інноватизація виступає не лише як процес впровадження новітніх технологій, а як цілісна модернізація філософії навчання, управління та взаємодії всіх учасників освітнього процесу. Обґрунтовано необхідність переходу від адаптивної до випереджувальної моделі професійного розвитку педагога, що базується на суб’єктній позиції та здатності до самостійного проєктування інноваційного освітнього простору. У роботі деталізовано компонентну структуру професійної готовності вчителя, яка інтегрує мотиваційний (внутрішня інтенція до оновлення практики), змістовий (система знань про цифрові та освітні технології) та процесуальний аспекти. Особливу увагу приділено ролі професійного самоменеджменту як ключового інструменту рефлексивного управління власною діяльністю та побудови індивідуальних освітніх траєкторій у межах «зони професійного зростання». Визначено та систематизовано шляхи реалізації готовності до інноваційної діяльності, серед яких пріоритетними є: створення стимулюючого інноваційного середовища, неперервний професійний розвиток у цифровому форматі, впровадження технологій самоменеджменту та активна дисемінація успішного педагогічного досвіду в межах мережевої взаємодії. Доведено, що модернізація системи підвищення кваліфікації на засадах андрагогіки та гнучкості забезпечує синергію між інноваційною та цифровою компетентностями педагога. Узагальнено, що фінальним результатом та вищим ступенем готовності вчителя є його професійна самореалізація – цілісний процес розкриття творчого потенціалу особистості, що дозволяє педагогу виступати активним суб’єктом розбудови сучасного інноваційного освітнього простору України.Документ Державні ініціативи розвитку змішаного навчання у вищій освіті Китаю(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Сбруєва Аліна Анатоліївна; Sbruieva Alina AnatoliivnaУ статті здійснено комплексний аналіз державних ініціатив розвитку змішаного навчання у вищій освіті Китаю та шляхів їх інтеграції у глобальну освітню стратегію в межах програми Digital Silk Road; виявлено їх цілі, завдання, механізми реалізації, масштаби поширення та міжнародного впливу. З’ясовано стан розробки досліджуваної проблеми, зокрема щодо глобальних процесів цифровізації освіти, державної політики цифровізації освіти Китаю, характеристики державних ініціатив у сфері змішаного навчання як інструменту державної політики модернізації освіти. Обґрунтовано роль цифровізації освіти та змішаного навчання як передумов формування державної освітньої політики. Схарактеризовано державну політику Китаю у сфері цифровізації освіти як системний і централізований процес, що забезпечує інтеграцію цифрових технологій у навчальний процес. Проаналізовано ключові державні ініціативи, зокрема National MOOC Initiative, Education Informatization 2.0 Action Plan, Initiative “First-Class Undergraduate Courses” («Golden Courses»), Smart Education of China Platform. Визначено їх цілі, завдання, суб’єкти та об’єкти реалізації, а також етапи розвитку. Доведено, що зазначені ініціативи формують цілісну еволюційну модель розвитку змішаного навчання - від створення цифрової інфраструктури до формування освітніх екосистем. Здійснено порівняльний аналіз державних ініціатив за масштабами їх впливу на національному та глобальному рівнях. Встановлено, що сучасний етап розвитку змішаного навчання у Китаї пов’язаний із виходом за межі національної освітньої системи та інтеграцією у глобальний освітній простір у межах програми Digital Silk Road. Зроблено висновок про формування в Китаї багаторівневої системи розвитку змішаного навчання, що поєднує технологічні, організаційні та педагогічні компоненти та має виражений міжнародний вимір.Документ Intercultural Communication Skills of Future Managers: From Definition to Measurable Training Outcomes(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Smuzhanytsia Diana; Смужаниця ДіанаThe article addresses the problem of defining and structuring intercultural communication skills as measurable learning outcomes in the professional training of future managers. The relevance of the study is determined by the growing cultural, linguistic, organizational, and digital diversity of managerial work. In multicultural teams, international projects, virtual cooperation, and cross-border business interactions, a future manager needs more than general cultural awareness or functional foreign-language proficiency. They need practical skills to interpret culturally conditioned meanings, adapt communication, prevent misunderstandings, support inclusive interaction, and make ethically appropriate decisions in uncertain communicative situations. The purpose of the article is to substantiate a measurable framework of intercultural communication skills for future managers on the basis of contemporary scientific research. The study uses theoretical methods: analysis, comparison, generalization, systematization, and categorization of scientific sources on intercultural competence, cultural intelligence, emotional intelligence, multicultural team management, inclusive leadership, and digital intercultural interaction. The article clarifies that intercultural communication skills should be considered an applied, observable component of intercultural competence. They are manifested in specific managerial actions: active listening, clarification of meanings, adaptation of messages, emotional self-regulation, mediation of communicative tensions, coordination of multicultural teamwork, and ethical use of digital communication tools. The proposed framework includes eight groups of skills: cultural self-awareness and reflection; interpretation of culturally conditioned meanings; adaptive verbal and non-verbal communication; emotional self-regulation and empathy; management of intercultural interaction; conflict prevention and mediation; digital intercultural communication; and inclusive managerial decision-making. Each group can be described using observable indicators and used to design educational components, training tasks, assessment criteria, and diagnostic tools in management education.Документ Реалізація андрагогічних принципів у мовній підготовці військових фахівців(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Совгар Оксана; Панова Діана; Чернецька Світлана; Sovhar Oksana; Panova Diana; Chernetska SvitlanaУ статті досліджено концептуальні засади та практичні аспекти вдосконалення професійної підготовки майбутніх офіцерів до іншомовної комунікації в умовах реформування системи вищої військової освіти. Метою роботи є теоретико-методологічне обґрунтування доцільності впровадження андрагогічного підходу у процес мовної підготовки військовослужбовців та визначення комплексу педагогічних умов, що забезпечують його ефективну реалізацію в освітньому просторі військових вишів. Методологічну основу дослідження становить системний аналіз сучасних наукових джерел, у роботі використано порівняльно-педагогічний метод для зіставлення традиційних та андрагогічних моделей навчання, а також метод узагальнення для формування науково-методичних рекомендацій. У ході дослідження встановлено, що дорослі здобувачі військової освіти мають специфічні когнітивні та мотиваційні характеристики, що потребує відходу від класичних педагогічних шаблонів. Доведено, що системне застосування андрагогічних принципів, зокрема самоспрямованості навчання, пріоритетності професійного досвіду як базису для нових знань, невідкладності практичного застосування навичок та проблемоцентричності, сприяє суттєвому підвищенню внутрішньої мотивації курсантів. Особливу увагу приділено методичному інструментарію: обґрунтовано, що використання інтерактивних методів (моделювання типових професійних ситуацій, тактичні рольові ігри, метод кейсів, проєктна діяльність) у поєднанні з технологіями змішаного навчання забезпечує формування стійких навичок іншомовного спілкування у стресових ситуаціях. Зроблено висновок, що впровадження запропонованої андрагогічної моделі дозволяє підготувати офіцера, здатного до гнучкої професійної комунікації, критичного мислення та швидкої адаптації до вимог міжнародного військового співробітництва. Перспективи подальших досліджень вбачаються в розробці адаптивних цифрових платформ для індивідуалізації мовної підготовки військових фахівців.Документ Штучний інтелект для управління та моніторингу STEAM освітнього середовища(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Сороко Наталія; Soroko NataliiaСтаття присвячена проблемі використання штучного інтелекту для моніторингу та організації STEAM-освіти та освітнього середовища закладу загальної середньої освіти. Увага приділяється аналізу наукової літератури для визначення особливостей інструментів штучного інтелекту, їх категорій та характеристик для педагогічної діяльності вчителів. Для забезпечення якості статті були проаналізовані публікації, що включені до баз даних Web of Science та Scopus. Метою статті є аналіз ролі штучного інтелекту в управлінні та моніторингу STEAM-освітнього середовища у закладах загальної середньої освіти. Ми визначили, що важливими є регулярний аналіз зворотного зв'язку, оцінка ресурсного забезпечення (обладнання, цифрові інструменти, навчальні матеріали), аналіз педагогічних підходів (проектне навчання, інтегровані уроки, міжпредметні проекти), залучення учнів та батьків до процесу оцінювання, моніторинг STEAM-освіти для її корекції та інтеграція інноваційних технологій в освітній процес. Етичне та правильне впровадження ШІ в STEAM-освіті стає все більш актуальним, оскільки учні активно його використовують. Серед категорій – генеративні освітні системи, інтелектуальні репетитори, інструменти для створення контенту, системи оцінювання, аналітика та дослідження, обробка природної мови. Було визначено такі характеристики інструментів ШІ: мотиваційний вплив на учнів, персоналізація навчання, аналітика навчання, зворотний зв'язок, розвиток креативного та критичного мислення та підтримка вчителів. Перспективи подальших досліджень включають розробку методологічних рекомендацій щодо використання ШІ для організації та моніторингу STEAM-освіти для вчителів середньої школи.Документ Шляхи формування готовності майбутніх офіцерів національної гвардії України до застосування заходів фізичного впливу через спеціальні бойові прийоми: теоретичний аспект(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Хацаюк Олександр; Жембровський Сергій; Khatsaiuk Oleksandr; Zhembrovskyi SerhiiСучасний розвиток вищої військової освіти в Україні вимагає суттєвого перегляду професійної підготовки майбутніх офіцерів Національної гвардії України (НГУ), зумовленого умовами воєнного стану та накопиченим бойовим досвідом. У цій статті теоретично обґрунтовано сутність, зміст та структуру формування готовності майбутніх офіцерів НГУ до застосування заходів фізичного впливу та сили в сучасних реаліях. Незважаючи на значну наукову базу, залишається критичне протиріччя між підвищеними оперативними вимогами та недостатньою теоретичною концептуалізацією цієї готовності в системах професійної освіти. Існуючі підходи часто ізолюють фізичні навички від правового та психологічного контекстів, не відповідають сучасним бойовим вимогам щодо пропорційності та законності. Використовуючи системний підхід, теоретичний аналіз, моделювання та порівняльні методи, у дослідженні аналізуються нові нормативно-правові бази, зокрема Накази Командувача НГУ. Готовність визначається як цілісне особистісно-професійне формування, що проявляється у здатності законно, тактично та технічно ефективно застосовувати фізичний примус. У дослідженні пропонується нова п'ятикомпонентна структура: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-правовий, оперативно-діяльнісний, психофізичний та рефлексивно-корекційний. Крім того, для оцінки розвитку компетентності розроблено поетапну логічну схему формування та критеріально-рівневу діагностичну модель, що включає чотири рівні володіння. Результати показують, що системна взаємодія цих компонентів забезпечує цілісний професійний розвиток для ситуацій прямого контакту зі силами. Наукова новизна полягає у першому теоретичному обґрунтуванні цієї полікомпонентної структури та логіки формування саме для офіцерів НГУ. Практичні наслідки включають модернізацію програм спеціальної фізичної підготовки, розробку діагностичних інструментів та розробку педагогічних експериментів. Це дослідження встановлює методологічну основу для підвищення ефективності підготовки офіцерів в установах сектору безпеки та оборони, забезпечення законного та адаптивного застосування сили в екстремальних оперативних умовах. Результати сприяють мінімізації юридичних ризиків, одночасно максимізуючи оперативну ефективність під час службово-бойової діяльності, зрештою зміцнюючи обороноздатність держави шляхом підвищення компетентності офіцерів у сценаріях з високими ставками. Ця теоретична основа має вирішальне значення для подальшої експериментальної валідації та комплексної реформи навчальних програм у вищих військових навчальних закладах.Документ Створення STEM-орієнтованого середовища в нових уроках української школи з мови та літератури(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Чух Ганна; Chukh HannaУ цій статті досліджується розвиток STEM-орієнтованого середовища в освітній галузі мови та літератури. Вона виступає за інтеграцію STEM у філологічні дисципліни як засіб сприяння міждисциплінарним зв'язкам — вирішальному фактору у формуванні комплексного світогляду та підвищенні науково-технічної грамотності серед студентів. Особливий акцент робиться на вдосконаленні предметно-специфічних та педагогічних компетенцій вчителів, зокрема під час розробки дидактичних матеріалів, орієнтованих на STEM, для студентів НУС. У статті наведено приклади завдань, заснованих на текстах STEM-тематики, взятих з науково-популярної літератури іноземних авторів та інтегрованих підручників з «Української мови та літератури» (8 та 9 класи). Кожне завдання супроводжується методичним коментарем, призначеним для підтримки професійного розвитку вчителів української мови та літератури в рамках STEM. У дослідженні зазначається, що хоча деякі автори підручників НУС демонструють високоякісні, інноваційні підходи до вибору STEM-орієнтованих текстів та лінгвістичних чи літературних завдань, така практика ще не набула широкого поширення в розробці навчальних матеріалів для цієї галузі. Автор робить висновок, що виконання дослідницьких завдань, розвиток допитливості та заохочення командної роботи перетворюють мовну та літературну освіту на потужний інструмент формування цілісного світогляду, готуючи учнів до викликів високотехнологічного суспільства. Інтеграція STEM-технологій у викладання української мови та літератури сприяє переходу від репродуктивного навчання до дослідницько-орієнтованої освіти. Ключовою умовою цього успіху є трансформація методологічних підходів та просування STEM-орієнтованих середовищ у системі післядипломної педагогічної освіти. Така підтримка допомагає викладачам розвивати необхідні навички у виборі відповідних текстів та завдань, одночасно постійно вдосконалюючи свою методику викладання.Документ Метрологічна надійність носимих технологій при визначенні тренувального навантаження спортсменів різних рівнів кваліфікації(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Школа Олена; Фоменко Олена; Пелешенко Ігор; Shkola Olena; Fomenko Olena; Peleshenko IhorУ статті розглядається метрологічна надійність носимих технологій у визначенні тренувального навантаження спортсменів різного рівня кваліфікації. Актуальність дослідження зумовлена швидким впровадженням цифрових сенсорних систем у спортивну практику та необхідністю забезпечення достовірності отриманих даних. Метою дослідження є оцінка точності, повторюваності та валідності показників, що реєструються носимими пристроями під час фізичних навантажень різної інтенсивності. У дослідженні аналізуються показники внутрішнього та зовнішнього тренувального навантаження, включаючи частоту серцевих скорочень, варіабельність серцевого ритму, витрати енергії та інтегральні індекси навантаження. Порівняння проводилося між даними, отриманими з носимих пристроїв, та еталонними методами вимірювання. Встановлено, що точність показників значною мірою залежить від інтенсивності фізичного навантаження, типу датчиків та рівня фізичної підготовки спортсменів. Результати показують, що висококваліфіковані спортсмени демонструють меншу варіабельність показників та вищу узгодженість даних, тоді як менш треновані особи демонструють підвищені похибки вимірювання. Визначено основні джерела метрологічних похибок, включаючи артефакти руху, індивідуальні фізіологічні характеристики та алгоритмічні обмеження пристроїв. Крім того, було виявлено, що різні типи носимих пристроїв демонструють різну чутливість до змін фізичного навантаження через відмінності в принципах роботи датчиків та алгоритмах обробки даних. Було визначено, що використання комплексного підходу до оцінки тренувального навантаження, що поєднує кілька показників, підвищує загальну достовірність результатів. Отримані результати обґрунтовують доцільність використання носимих технологій у тренувальному процесі за умови врахування їх метрологічних характеристик.Документ Individualized Teaching Strategies for Younger Schoolchildren with Autism Spectrum Disorders as an Educational Innovation of the 21st Century(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Shpak Valentyna; Lytvyn Inna; Шпак Валентина; Литвин ІннаВисвітлено проблему раннього дитячого аутизму як поширеного явища у світовій психолого-педагогічній практиці. Представлено статистичні дані та результати сучасних досліджень у галузі початкової та спеціальної освіти. Мета статті – надати теоретичне обґрунтування індивідуальних стратегій навчання дітей початкової школи з розладами аутистичного спектру як освітньої інновації 21 століття. У ході розробки проблеми впровадження індивідуальних стратегій навчання дітей молодшого шкільного віку з розладами аутистичного спектру (РАС) як освітньої інновації 21 століття було застосовано комплекс теоретичних методів науково-педагогічного дослідження, таких як: вивчення та аналіз наукової літератури, нормативних документів та статистичних даних для уточнення стану обраної проблеми в сучасній теорії початкової та спеціальної освіти; конкретизація, індуктивний метод для визначення сутності ключових понять, розробка індивідуальних стратегій навчання дітей молодшого шкільного віку з РАС; узагальнення, систематизація для формулювання дискусійних положень та висновків на основі результатів наукового дослідження. Було оцінено результати психолого-педагогічних досліджень, а також виявлено типові помилки, що допускаються в процесі взаємодії батьків та вчителів з дітьми з РАС. Наведено приклади індивідуальних стратегій навчання молодших школярів з РАС та правила реалізації цих стратегій. Висновки. Зроблено висновок, що індивідуальні стратегії навчання молодших школярів з розладами аутистичного спектру (РАС) можуть значно зменшити прояви аутизму та встановити позитивний емоційний контакт між дітьми та батьками, стимулювати інтерес дітей з РАС до навколишнього світу, їхню активність та бажання взаємодіяти, зменшити епізоди самоагресії, зовнішньої агресії та негативізму, а також покращити розвиток мовлення.Документ Organizational and Pedagogical Factors of Educational Inequality in Blended Learning at Higher Education Institutions(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Khao Chzhou; Хао ЧжоуThis article offers a theoretical synthesis of current scholarly approaches to understanding blended learning in higher education through the lens of educational inequality. It starts from the idea that blended learning should not be seen only as a technical combination of face-to-face and online instruction or as a universal way to make the educational process more flexible. The article shows that its effect on educational access depends not simply on the use of digital platforms, LMS, Moodle, or webinar services, but on the quality of managerial, coordination, and digital-pedagogical decisions that shape the learning environment. The purpose of the article is to provide a theoretical overview of research on blended learning and to identify the organizational, coordination, and pedagogical practices that either expand or limit educational opportunities for different groups of learners. The study is based on analysis, synthesis, comparison, generalization, and thematic grouping of recent academic publications. The review of sources suggests that barriers to participation in blended learning are technical, organizational, pedagogical, and psychological in nature. These barriers are linked to difficult course navigation, fragmented platforms and communication channels, overload from asynchronous work, low visibility of support, weak coordination across courses, and uneven levels of digital and information readiness among learners. The article argues that many of these barriers arise not only from individual learner difficulties but also from the way the learning environment itself is organized. For this reason, they can be treated as an indicator of an institution’s capacity to design and manage blended learning in a consistent and purposeful way. The synthesis of scholarly publications also made it possible to identify supportive practices that reduce the risk of educational exclusion. These include clear course structure, stable communication, repeated and varied access to learning materials, formative assessment, workload coordination, and timely learner support. The article shows that when there is no coherent organizational logic, blended learning may intensify rather than reduce educational inequality. The practical value of the study lies in clarifying key directions for improving the digital environment, pedagogical interaction, and institutional coordination in higher education.Документ Методичні аспекти використання програмного засобу jamovi у викладанні методів математичної статистики у закладах вищої освіти(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Жерновнікова Яна; Пятисоцька Світлана; Zhernovnikova Yana; Piatysotska SvitlanaУ статті розглянуто особливості використання сучасних інформаційних технологій у процесі вивчення методів математичної статистики у закладах вищої освіти. Обґрунтовано, що формування у здобувачів освіти вмінь аналізувати, узагальнювати та інтерпретувати емпіричні дані є важливою складовою їхньої професійної підготовки у сфері фізичної культури та спорту. Визначено, що ефективність засвоєння статистичних знань значною мірою залежить від поєднання теоретичного матеріалу з практичною діяльністю, що реалізується шляхом використання спеціалізованого програмного забезпечення. Визначено можливості застосування програмного середовища jamovi як ефективного інструменту статистичного аналізу даних. Описано його функціональні особливості, зокрема зручний інтерфейс, що базується на принципі електронної таблиці, та можливість виконання широкого спектра статистичних процедур. На прикладі антропометричних даних спортсменів продемонстровано процес розрахунку основних показників описової статистики, включаючи середні значення, медіану, дисперсію та стандартне відхилення. Особливу увагу приділено засобам візуалізації даних у jamovi, таким як гістограми, графіки щільності, коробкові та скрипкові діаграми. Які дозволяють здійснювати комплексний аналіз структури та розподілу даних. Розглянуто процедуру перевірки статистичних гіпотез за допомогою t-критерію Стьюдента для незалежних вибірок, що забезпечує визначення статистично значущих відмінностей між досліджуваними групами. Описано також можливості проведення кореляційного аналізу, що дозволяють встановлювати взаємозв’язки між показниками. Встановлено, що інтеграція програмного засобу jamovi у навчальний процес сприяє активізації пізнавальної діяльності здобувачів освіти, розвитку їхніх аналітичних здібностей і формуванню дослідницьких компетентностей. Використання зазначеного програмного продукту забезпечує підвищення ефективності навчання, наочність представлення результатів і практичну спрямованість освітнього процесу, що є важливим чинником підготовки конкурентоспроможних фахівців у галузі фізичної культури та спорту.Документ Особливості діагностики розвитку управлінської компетентності майбутніх магістрів військового управління в умовах освітнього процесу ВВНЗ(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Зінченко Ольга; Zinchenko OlhaУ статті розглянуто особливості діагностики розвитку управлінської компетентності майбутніх магістрів військового управління в умовах освітнього процесу вищих військових навчальних закладів. Уточнено зміст поняття діагностики розвитку управлінської компетентності як процесу виявлення, інтерпретації та прогнозування змін у її сформованості. Обґрунтовано необхідність переходу від статичного оцінювання до діагностики, орієнтованої на фіксацію динаміки розвитку та діяльнісних проявів компетентності. Визначено структуру управлінської компетентності, що включає мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний і рефлексивно-регулятивний компоненти, та на цій основі розроблено систему релевантних критеріїв і показників її оцінювання. Запропоновано рівні розвитку управлінської компетентності (низький, середній, достатній, експертний), які відображають якісні зміни у здатності майбутніх офіцерів здійснювати управлінську діяльність. Показано, що визначені критерії та показники мають бути операціоналізовані через діяльнісні прояви, що забезпечує об’єктивність і відтворюваність результатів діагностики. Обґрунтовано підходи до добору діагностичного інструментарію, що передбачає поєднання ситуаційних завдань, імітаційного моделювання, експертного оцінювання та рефлексивних процедур. Доведено, що використання комплексного діагностичного інструментарію забезпечує чутливість до змін у розвитку компетентності та дозволяє отримувати валідні дані щодо її сформованості. Окреслено значення аналітико-прогностичного компонента як ключового для інтерпретації результатів діагностики та прийняття педагогічних рішень. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах, зокрема для підвищення обґрунтованості оцінювання та корекції змісту підготовки. Запропоновані підходи сприяють підвищенню ефективності підготовки майбутніх магістрів військового управління та забезпеченню її відповідності сучасним вимогам професійної діяльності офіцера.Документ Мистецький контекст у реалізації проєктних технологій на уроках інтегрованого курсу української та зарубіжної літератур(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Кикилик Аліна; Пірошенко Світлана; Kykylyk Alina; Piroshenko SvitlanaУ статті акцентовано увагу на інтеграції міжпредметних знань в контексті літературної освіти, завдяки цьому розкриті активні методи навчання, серед яких проєктні технології займають провідну позицію. Авторками проаналізовані ефективні засоби реалізації таких технологій у площині мистецького контексту в інтегрованому курсі української та зарубіжної літератур. Підкреслено, що завдяки використанню мистецьких матеріалів (живопис, графіка, театр, музичні твори, кіно та сучасні мультимедійні ресурси) учні отримують можливість глибше проникнути у зміст літературного твору, відчути його емоційно та інтерпретувати крізь власну творчість. Запропоновано поєднання різних видів мистецтва з літературним матеріалом, що сприяє підвищенню мотивації учнів, активізації пізнавальної діяльності на сучасних уроках. Наведено приклади інтегрованих проєктів у базовій школі, що демонструють можливості практичного застосування мистецького контексту для глибшого освоєння літератури та формування естетичного і культурного досвіду учнів. Виокремлено творчі завдання щодо створення ілюстрацій до поезії, музичне оформлення прозових уривків, театралізацію сцен та монтаж відео- і анімаційних проєктів, які допомагають учням виразити своє бачення художнього твору та розвивати міжпредметні компетенції. Проілюстровані приклади мистецьких діалогів, що подані у сучасних підручниках інтегрованого курсу (української та зарубіжної літератур), які зорієнтовують на текстоцентричне викладання та візуально-орієнтоване сприйняття сучасних підлітків у векторі проєктної діяльності. У такому контексті авторками здійснено висновок, що мистецький контекст у проєктній діяльності дозволяє поєднувати аналіз тексту та його художню реалізацію, сприяє формуванню цілісного сприйняття літературного твору. Вивчення інтегрованого курсу (української та зарубіжної літератур) вимагає від учителя не просто механічного поєднання авторів, а виявлення спільних естетичних паралелей, що пронизують світовий культурний простір.Документ Основні напрями технологічного розвитку спортивного обладнання та інфраструктури адаптивного спорту(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Ворона Віта Вікторівна; Лазоренко Сергій Анатолійович; Нєдєльчев Максим; Vorona Vita Viktorivna; Lazorenko Serhii Anatoliiovych; Niedielchev MaksymУ статті проведено системний аналіз та узагальнення ключових напрямів технологічної трансформації в адаптивному спорті. Встановлено, що сучасний етап розвитку галузі характеризується переходом від базової компенсації фізичних дефіцитів до створення складних людино-машинних систем. Досліджено матеріалознавчий аспект інновацій, зокрема ефективність застосування вуглецевих полімерів та титанових сплавів у конструюванні протезів і спортивних крісел колісних. На основі аналізу літературних джерел з’ясовано, що використання енергозберігаючих композитів дозволяє пара-атлетам досягати рівня енергоефективності, порівнянного з показниками елітного олімпійського спорту. Окрему увагу приділено практичній ергономіці: описано роль допоміжних засобів стабілізації (спеціалізованих блоків, адаптивних сидінь, ременів із множинними петлями), які критично важливі для забезпечення автономності та зниження ризику травматизації під час реабілітації ветеранів війни. Наукову новизну роботи становить обґрунтування концепції «адаптивної синергії», яка інтегрує індивідуальне екіпірування у цифрову екосистему тренувального простору. Проаналізовано потенціал інерційних сенсорів, нейроінтерфейсів та VR-симуляторів як інструментів дата-орієнтованого управління підготовкою. Висвітлено архітектурно-технологічний аспект: спортивна споруда розглядається не лише як безбар’єрний об’єкт, а як інтелектуальне середовище з впровадженими системами контролю мікроклімату та цифровою навігацією. На основі опрацьованого масиву джерел систематизовано критерії доцільності впровадження інновацій, що включають нозологічну відповідність, ергономічну автономність, цифрову інтегрованість та інфраструктурну сумісність. У висновках акцентовано увагу на необхідності подолання існуючого в Україні «інфраструктурного бар’єру» в освітніх закладах через впровадження мобільних адаптивних модулів та підготовку фахівців, здатних працювати з високотехнологічним обладнанням.Документ Методологія інтеграції здоров'язбережувальних технологій у процес викладання спортивно-педагогічних дисциплін у ЗВО: теоретичний аспект(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Бойченко Артем; Boichenko ArtemУ статті теоретично обґрунтовано методологічні засади інтеграції здоров’язбережувальних технологій у викладання спортивно-педагогічних дисциплін як чинника формування відповідного середовища в закладах вищої освіти (педагогічного профілю). Виявлено протиріччя між суспільним запитом на фахівців-носіїв валеологічної культури та фрагментарним впровадженням оздоровчих практик в освітній процес. Застосування сучасних методів дослідження дозволило уточнити категоріальний апарат і розкрити середовищетворчий потенціал дисциплін. Систематизовано чотири домінуючі методологічні засади: системно-інтегративну єдність, особистісно-суб’єктну спрямованість, контекстуально-професійну орієнтацію та рефлексивно-діагностичну відкритість. На їх підставі сконструйовано структурно-функціональну модель, що інтегрує ціннісно-мотиваційний, змістово-технологічний, організаційно-діяльнісний та оцінювально-рефлексивний блоки в адаптивний механізм. Обґрунтовано, що переорієнтація з уніфікованих нормативних підходів на індивідуалізовані освітні траєкторії, формування стійкої ціннісної орієнтації на здоров’язбереження як професійний пріоритет, а також імплементація формувального оцінювання забезпечують синергетичний ефект, що сприяє підвищенню психоемоційної стійкості здобувачів вищої освіти та позитивно модифікує загальний соціально-психологічний клімат закладу вищої освіти. Теоретична новизна дослідження полягає у переосмисленні традиційних підходів до здоров’язбережувальної діяльності у закладах вищої освіти (педагогічного профілю) через перехід від локальних і епізодичних оздоровчих практик до цілісної теоретико-методологічної системи. У межах запропонованого підходу фізичне виховання розглядається не лише як функціональний компонент професійної освіти, а як системоутворювальне ядро середовищної трансформації, здатне інтегрувати аксіологічні, організаційно-педагогічні та здоров’язбережувальні вектори освітнього процесу. Самостійне теоретичне значення має виокремлення комплексу механізмів, які забезпечують інституційні зміни в освітньому середовищі. До таких механізмів віднесено нормативне переформатування змісту та критеріїв оцінювання навчальних досягнень, професійну ідентифікацію здоров’язбереження як ціннісного орієнтира педагогічної діяльності, а також механізми соціальної трансляції відповідних практик через міжсуб’єктну взаємодію учасників освітнього процесу. Отримані результати формують теоретико-прикладне підґрунтя для подальшого оновлення освітньо-професійних програм, розроблення валідного діагностичного інструментарію для оцінювання сформованості здоров’язбережувальної компетентності, а також для проведення наступної емпіричної апробації запропонованої моделі в умовах змішаного та цифрово-підтримуваного навчання.Документ Розвиток координаційних здібностей здобувачів вищої освіти спеціальності «Фізична культура і спорт» засобами батутної підготовки(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Бородіна Оксана; Шевченко Олексій; Borodina Oksana; Shevchenko OleksiiУ статті досліджено проблему розвитку координаційних здібностей здобувачів вищої освіти спеціальності «Фізична культура і спорт» у процесі професійної підготовки. Обґрунтовано актуальність підвищення рівня координаційної підготовленості як чинника ефективного оволодіння складнокоординаційними руховими діями. Визначено необхідність пошуку педагогічно доцільних засобів удосконалення просторової орієнтації, рівноваги та узгодженості рухів. Акцентовано увагу на потенціалі батутної підготовки як засобу, що створює умови зміненої опори та підвищені вимоги до сенсомоторної регуляції рухів. Метою дослідження було обґрунтувати ефективність застосування засобів батутної підготовки у розвитку координаційних здібностей здобувачів вищої освіти. Використано методи аналізу й узагальнення науково-методичної літератури, педагогічного експерименту, педагогічного тестування та математичної статистики. У дослідженні брали участь здобувачі вищої освіти, розподілені на контрольну та експериментальну групи. В експериментальній групі застосовано методику з використанням вправ батутної підготовки, спрямованих на розвиток рівноваги, просторового орієнтування та координації рухів. Оцінювання здійснювалося за допомогою комплексу тестів, зокрема проб Бондаревського, вправ із перекидами та завдань на утримання рівноваги. Результати засвідчили статистично значуще покращення показників координаційних здібностей у експериментальній групі (p<0,05), насамперед у показниках динамічної рівноваги, просторового орієнтування та узгодженості рухових дій. Встановлено диференційований характер впливу: найбільш чутливими є показники, пов’язані зі зміною положення тіла у просторі, тоді як окремі вестибулярні функції демонструють меншу динаміку. Отримані результати підтверджують ефективність використання засобів батутної підготовки та доцільність їх інтеграції у систему професійної підготовки майбутніх фахівців.