Освіта. Інноватика. Практика
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Стратегії інтертекстуального читання в інтегрованому курсі літератур(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Яременко Наталя; Yaremenko NataliaУ статті розглянуто інтертекстуальне читання як провідний методологічний і дидактичний принцип реалізації інтегрованого курсу літератур у закладах загальної середньої освіти. З’ясовано його концептуальний статус у системі компетентнісно орієнтованої літературної освіти, де воно постає не лише як прийом аналізу, а як спосіб організації навчального змісту й пізнавальної діяльності учнів. Розкрито потенціал інтертекстуального підходу для формування інтерпретаційної, міжкультурної та читацької компетентностей, а також для розвитку здатності школярів до самостійного смислотворення й критичного осмислення художніх явищ. Авторкою запропоновано систему стратегій міжтекстового читання, що охоплює тематико-проблемне, жанрово-типологічне, наративно-персонажне, культурно-історичне та рецептивне зіставлення. Описано їх зміст, логіку застосування та дидактичні можливості, окреслено методичні формати реалізації цих стратегій у межах інтегрованого курсу української та зарубіжної літератур. Особливу увагу приділено культурно-історичній інтерпретації та рецептивному зіставленню як засобам подолання формального компаративізму, що зводиться до поверхового пошуку подібностей, і як інструментам розвитку критичного мислення, історико-культурної чутливості та інтерпретаційної гнучкості учнів. Доведено, що системне впровадження міжтекстового читання сприяє переходу від ізольованого аналізу окремих художніх творів до їх осмислення в мережі культурних, жанрових і смислових зв’язків, що відповідає сучасним орієнтирам читацької грамотності. Підкреслено узгодженість запропонованого підходу з вимогами міжнародних досліджень якості освіти, зокрема PISA, які акцентують увагу на здатності учнів встановлювати зв’язки між текстами, інтерпретувати їх у різних контекстах і критично оцінювати інформацію. Окреслено перспективи подальших наукових розвідок, пов’язані з емпіричною верифікацією ефективності запропонованих стратегій, розробленням інструментарію оцінювання міжтекстової компетентності та інтеграцією цифрових ресурсів у процес організації інтерпретаційної діяльності учнів.Документ Теоретичне обґрунтування педагогічних умов формування організаційної компетентності у майбутніх психологів(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Литвиненко Павло; Солодовник Тетяна; Lytvynenko Pavlo; Solodovnyk TetianaУ статті здійснено теоретичне обґрунтування педагогічних умов формування організаційної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки у закладі вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена зростанням вимог до професійної діяльності психолога в умовах соціальних трансформацій та необхідністю забезпечення високого рівня його професійної готовності, зокрема здатності ефективно організовувати власну діяльність і взаємодію з іншими суб’єктами професійного середовища. На основі аналізу наукових джерел уточнено зміст понять «організаційна компетентність» і «педагогічні умови», що дало змогу визначити організаційну компетентність як інтегральну характеристику особистості, яка поєднує знання, уміння, навички, ціннісні орієнтації та професійно важливі якості, необхідні для результативної організації діяльності й професійної взаємодії. Обґрунтовано педагогічні умови, тьюторський супровід формування організаційної компетентності, моделювання професійної діяльності психолога з використанням імітаційних методів навчання та впровадження авторського тренінгу. Доведено, що тьюторський супровід забезпечує індивідуалізацію освітнього процесу, розвиток здатності до самоорганізації, рефлексії та саморегуляції. Моделювання професійних ситуацій сприяє інтеграції теоретичних знань і практичного досвіду, формуванню вмінь планування, координації та прийняття рішень в умовах невизначеності. Авторський тренінг розглянуто як інтерактивну технологію, що забезпечує розвиток організаційних умінь, мотивації, комунікативних навичок і відповідальності. Узагальнено, що реалізація визначених педагогічних умов у комплексі створює цілісне освітнє середовище, спрямоване на формування готовності майбутніх психологів до ефективної організаційної діяльності та професійної самореалізації.Документ Впровадження комп’ютерної діагностики автомобілів у зміст фахової підготовки здобувачів професійної освіти(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Павловський Юрій; Ребенок Вадим; Попович Володимир; Матвісів Ярослав; Pavlovskyi Yurii; Rebenok Vadym; Popovych Volodymyr; Matvisiv YaroslavУ статті розглянуто науково-методичні засади інтеграції елементів комп’ютерної діагностики автомобілів у зміст професійної підготовки майбутніх слюсарів з ремонту колісних транспортних засобів у закладах професійної (професійно-технічної) освіти. Актуальність дослідження зумовлена інтенсивним розвитком автомобільної техніки, широким застосуванням електронних систем керування та зростанням ролі цифрових засобів контролю і діагностування технічного стану транспортних засобів. За таких умов підвищуються вимоги до рівня підготовки робітничих кадрів, що зумовлює необхідність оновлення змісту фахової освіти з урахуванням сучасних технологічних тенденцій та потреб ринку праці. У дослідженні обґрунтовано доцільність включення до структури професійної підготовки спеціалізованого комплексу практичних занять, спрямованих на формування у здобувачів освіти здатності використовувати сучасні діагностичні засоби, працювати з електронними системами автомобіля, здійснювати зчитування та інтерпретацію кодів несправностей, а також аналізувати результати технічної діагностики. Запропоновані навчальні матеріали передбачають використання діагностичних сканерів, спеціалізованого програмного забезпечення, демонстраційних матеріалів і практикоорієнтованих завдань, що моделюють реальні виробничі ситуації. Перевірку ефективності запропонованих методичних підходів здійснено у процесі педагогічного експерименту, проведеного на базі закладу професійної освіти. Експериментальна робота включала констатувальний, формувальний та підсумковий етапи й охоплювала здобувачів освіти третього курсу, які навчаються за інтегрованою професією «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів. Водій автотранспортних засобів категорії С1». У межах формувального етапу в експериментальній групі було реалізовано розроблений комплекс практичних занять, спрямованих на опанування сучасних технологій комп’ютерної діагностики автомобілів. Порівняльний аналіз результатів експериментального навчання засвідчив підвищення рівня сформованості професійних умінь, аналітичного та технічного мислення здобувачів освіти експериментальної групи порівняно з контрольною. Отримані результати підтверджують ефективність запропонованого методичного підходу та доцільність системного впровадження елементів комп’ютерної діагностики автомобілів у зміст підготовки майбутніх фахівців автомобільного профілю.Документ Критерії визначення та класифікації способів підйому закріпленою вірьовкою у практиці спортивного гірського туризму(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Риженко Дар'я; Ryzhenko DariaЦя робота є заключною частиною раніше проведеного дослідження, яка присвячена вирішенню питань класифікації способів підйому закріпленою вірьовкою. Представлені в роботі матеріали забезпечують теоретичне обґрунтування та розробку системи класифікації способів підйому закріпленою вірьовкою. Результати раніше проведеної роботи та матеріали, на підставі яких проведено дослідження результати якого тут представлені, опубліковані в статях «Аналіз виконання підйому спортсмена закріпленою вірьовкою в практиці гірського туризму» та «Класифікація способів підйому закріпленою вірьовкою у практиці змагань зі спортивного гірського туризму». Розроблена система класифікації способів підйому полегшує вироблення конструктивного рішення для оцінювання способів підйому, які безпосередньо не описані у існуючих нормативних документах. Це дозволяє успішно вирішувати низку питань, пов'язаних зі специфікою спортивного гірського туризму як виду спорту. Застосування запропонованої класифікаційної системи способів підйому закріпленою вірьовкою дозволяє значно знизити кількість штрафних балів, які можуть бути пов’язані з ненавмисними порушеннями тактики виступу команди на дистанції змагань. Розроблена система класифікації способів підйому закріпленою вірьовкою забезпечує можливість її практичного застосування. В основі запропонованої системи класифікації лежать чіткі критерії оцінювання способу підйому, що дозволяють чітку ідентифікацію вибраного способу підйому. Запропоновані критерії оцінювання засновані на фізичних особливостях виконання одиничного циклу підйому, що робить їх логічними та зручними у практичному застосуванні. Розроблена система підтвердила свою працездатність та зручність практичного застосування. Повне охоплення всіх теоретично можливих способів підйому спортсмена закріпленою вірьовкою з використанням двох фіксуючих пристроїв сприяє вирішенню всього обсягу завдань, що виникають при розгляді даного питання.Документ Інституційні практики оновлення змісту підготовки PhD з освітніх наук в умовах цифровізації та воєнного стану(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Семеног Олена Миколаївна; Вовк Мирослава Петрівна; Semenoh Olena Mykolaivna; Vovk Myroslava PetrivnaУ статті схарактеризовано інституційні практики оновлення змісту підготовки докторів філософії з освітніх наук в умовах цифровізації та воєнного стану. Здійснено аналіз сучасного стану підготовки PhD на основі аналізу освітньої документації (освітньо-наукових програм, силабусів, робочих програм психолого-педагогічних дисциплін), вивчення запитів академічної спільноти, спостереження за освітнім процесом. Результати дослідження підтвердили, що традиційні підходи до організації освітнього процесу не повною мірою задовольняють потреби здобувачів у мобільності, цифровій інтеграції, розвитку психологічної стійкості, а також сучасним вимогам до наукової комунікації, відкритої науки. Встановлено, що ефективною відповіддю на стратегічні виклики в підготовці докторів філософії є розвиток інституційних практик, що ґрунтуються на синергії науково-освітнього партнерства і сприяють розробленню та впровадженню інноваційних освітніх продуктів. Ключовими характеристиками таких практик визначено інтегрованість змісту, практикоорієнтованість, менторську підтримку. Обґрунтовано, що інституційні практики оновлення змісту підготовки докторів філософії з освітніх наук становлять сукупність організаційно-педагогічних рішень, механізмів і форм діяльності закладів вищої освіти і наукових установ, спрямованих на адаптацію освітньо-наукових програм до умов цифровізації та воєнного стану. Визначено та схарактеризовано структурні компоненти інноваційного науково-методичного супроводу: змістовий, технологічний, цифровий та етичний. Доведено, що їхня інтеграція забезпечує системне оновлення освітньо-наукових програм, сприяє формуванню конкурентоспроможного дослідника, здатного до ефективної наукової комунікації, використання інструментів відкритої науки та відповідального застосування технологій штучного інтелекту. Узагальнено інституційний досвід реалізації навчально-методичного супроводу підготовки PhD у партнерських закладах вищої освіти, який підтвердив ефективність мережевої взаємодії, міжінституційного партнерства та інтеграції освітніх і наукових ресурсів. Встановлено, що ключовими напрямами оновлення змісту підготовки є розвиток дослідницької культури, цифровізація освітнього процесу, упровадження принципів відкритої науки, посилення мовно-комунікативної підготовки та формування етики наукової діяльності в умовах використання ШІ.Документ Результати експериментального дослідження формування відповідальності за екологічну безпеку у майбутніх офіцерів Збройних Сил України(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Сьома Богдан; Soma BohdanУ статті досліджено процес формування відповідальності за екологічну безпеку у майбутніх офіцерів Збройних Сил України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підготовки офіцерів, здатних діяти екологічно виважено в умовах сучасної військової діяльності та інтеграції до стандартів НАТО. Проблема екологізації військової освіти набуває особливого значення в умовах інтенсивного використання ресурсів та збройного конфлікту. Метою статті є висвітлення результатів педагогічного експерименту дослідження, спрямованого на визначення ефективності обґрунтованих організаційно-педагогічних умов формування відповідальності за екологічну безпеку у майбутніх офіцерів Збройних Сил України. Для оцінювання та забезпечення системного підходу до формування відповідальності за екологічну безпеку у майбутніх офіцерів Збройних Сил України розроблено систему критеріїв (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, професійно-особистісний) та їх показників, а також визначено три рівні сформованості зазначеної якості. У межах дослідження розроблено модель формування відповідальності. Ця модель ґрунтується на методологічних засадах і передбачає реалізацію організаційно-педагогічних умов формування відповідальності за екологічну безпеку у майбутніх офіцерів Збройних Сил України, упровадження яких відбувається згідно з відповідною методикою впродовж педагогічного експерименту. Результати констатувального та формувального етапів експерименту свідчать про суттєві відмінності між контрольною та експериментальною групами. Отримані дані підтверджують результативність поєднання навчальних і виховних впливів, реалізованих у межах експериментальної програми, та доцільність використання інноваційних педагогічних підходів у професійній підготовці майбутніх офіцерів, що створює підґрунтя для подальшого впровадження запропонованої моделі у систему військової освіти.Документ Генеза STEM діяльності в закладах освіти(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Фролов Дмитро; Frolov DmytroУ статті здійснено попередню розвідку виникнення й трансформації STEM в закладах загальної середньої освіти України з урахуванням досвіду Запорізької області. Досліджено еволюцію нормативно-правової бази та практичного впровадження STEM-технологій від умовного старту в 2016 році до стратегічних планів на 2029 рік. У цій праці акцентується увага на доцільності для наукової оцінки STEM-освіти диференціювати етапи розвитку на три ключові, а саме «доковідний» (етап фундації, розробки стандартів та розбудови мережі), «ковідний» (період вимушеної цифрової трансформації та адаптації до дистанційних форм навчання) та період воєнного стану (етап формування освітньої стійкості). У роботі вперше проведено чітку диференціацію п’яти напрямів сучасної STEM-діяльності: використання робототехніки, впровадження цифрових вимірювальних комплексів (цифрова лабораторія), 3D-друк та моделювання, застосування AR/VR-технологій, а також розвиток «Low-tech STEM» (картонно-паперового інжинірингу). Окрему увагу приділено методологічному обґрунтуванню кожного з напрямів, аналізу їхнього впливу на формування «навичок XXI століття» (4С: критичне мислення, креативність, комунікація, колаборація) та професійне самовизначення молоді. Окрему увагу приділено результатам емпіричного дослідження 2026 року (N=742 особи), яке виявило збереження дефіциту технологічного забезпечення (середня оцінка вчителями бази 3D-принтерів та цифрових лабораторій становить 2,68 із 5 балів). Попри інфраструктурні обмеження, встановлено позитивний вплив STEM-проєктів на психоемоційний стан та мотивацію учнів в умовах війни (3,55 бала). З’ясовано, що в умовах воєнного стану STEM-підхід трансформується зі складної інфраструктурної моделі у стратегічний інструмент збереження інтелектуального капіталу промислових регіонів. Визначено, що в умовах сучасних викликів STEM-підхід є не лише освітньою методикою, а й стратегічним інструментом формування стійкості та збереження інтелектуального потенціалу промислових регіонів. Встановлено спроможність простих та «малобюджетних» STEM-проєктів як засобу забезпечення рівного доступу до якісної освіти в кризових умовах. Детально розглядається динаміка змін в освітній парадигмі, що відбулися під впливом глобальних викликів, та обґрунтовується необхідність переходу від епізодичних заходів до системної STEM-діяльності як засобу подолання технологічних розривів.Документ Європейські політики інклюзивної освіти та можливості їх інституційної імплементації у системі підготовки педагогів в Україні(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Ярощук Ірина; Yaroshchuk IrynaУ статті досліджуються інституційні механізми імплементації європейських політик інклюзивної освіти у систему підготовки педагогічних кадрів в Україні в умовах трансформації сучасних освітніх систем. Актуальність дослідження зумовлена посиленням ролі інклюзивної освіти як складової європейської освітньої політики, спрямованої на забезпечення рівного доступу до освіти та формування інклюзивного освітнього середовища в сучасних соціально-економічних умовах. У цьому контексті система педагогічної освіти розглядається як ключовий інституційний механізм реалізації інклюзивних реформ. Об’єктом дослідження є європейські політики інклюзивної освіти, предметом – інституційні механізми їх інтеграції у систему підготовки педагогів. Методологічну основу становить інституційний підхід, доповнений методами теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, системного підходу та концептуального моделювання, що дозволило здійснити комплексний аналіз європейського досвіду розвитку інклюзивної освіти. У результаті дослідження запропоновано концептуальну модель інституційної імплементації європейських політик інклюзивної освіти, яка базується на взаємодії нормативно-інституційного, організаційно-освітнього та професійно-компетентнісного рівнів функціонування освітньої системи. Модель відображає взаємозв’язок освітньої політики, структури педагогічної освіти та формування професійних компетентностей педагогів і дозволяє розглядати імплементацію інклюзивних політик як системну трансформацію педагогічної освіти. Наукова новизна полягає у формуванні концептуальної моделі інституційної імплементації європейських політик інклюзивної освіти у систему підготовки педагогів. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання для модернізації педагогічної освіти та розвитку інклюзивного освітнього середовища в Україні.Документ Міжнародні регуляторні орієнтири сталого розвитку в підготовці майбутніх ІТ-фахівців(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Шевчук Лариса Котенко Наталія; Shevchuk Larysa Kotenko NataliiaУ статті подано стислий аналітичний огляд міжнародних регуляторних орієнтирів, які визначають вимоги до формування професійної компетентності майбутніх ІТ-фахівців у контексті сталого розвитку. Показано, що очікування щодо відповідального проєктування цифрових рішень (дотримання прав людини, безпека, соціальна відповідальність, екологічна доцільність) закріплені у документах різної природи та статусу, тому їх складно застосовувати як єдину основу для планування результатів навчання і критеріїв оцінювання, зокрема у сфері цифрової етики, кіберстійкості та енергоефективності. Мета дослідження полягає у збиранні, систематизації та стислому огляді ключових міжнародних документів і стандартів, релевантних підготовці ІТ-кадрів у логіці сталого розвитку. Методологічну основу становлять аналіз і синтез, контент-аналіз, порівняльний аналіз, систематизація та класифікація джерел за функціональними блоками. У результаті виокремлено ціннісно-нормативне ядро відповідального ІТ, сформоване принципами міжнародного права та підходами освіти для сталого розвитку. Показано роль Порядку денного у сфері сталого розвитку до 2030 року як рамки, що переводить цілі сталого розвитку в конкретні запити до цифрових продуктів і компетентнісні акценти підготовки. Визначено функцію європейських інструментів опису кваліфікацій і компетентностей як механізму трансформації рамкових орієнтирів у вимірювані результати навчання. Обґрунтовано, що міжнародні стандарти та галузеві принципи (життєвий цикл програмного забезпечення, екологічний менеджмент, соціальна відповідальність, енергоефективне програмування) надають практичні орієнтири для інтеграції сталого розвитку в зміст ІТ-освіти. Новизна роботи полягає у представленні узгодженого комплексу міжнародних документів як взаємопов’язаних функціональних блоків, придатних для подальшого зіставлення з результатами навчання та індикаторами оцінювання. Практична цінність полягає в можливості використання запропонованої систематизації під час проєктування освітніх програм і розроблення критеріїв якості підготовки ІТ-фахівців у контексті сталого розвитку.Документ Зміст та структура економічної компетентності майбутніх бакалаврів з торгівлі(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Костель Володимир; Kostel VolodymyrУ статті представлено результати теоретичного дослідження, спрямованого на уточнення змісту та структури економічної компетентності майбутніх бакалаврів з торгівлі. На основі порівняльного аналізу наукових підходів вітчизняних і зарубіжних авторів встановлено відсутність єдиного тлумачення цього поняття та виявлено розбіжності у визначенні його родових і видових ознак. У роботі запропоновано авторську інтерпретацію економічної компетентності як інтегральної якості особистості, що поєднує готовність і здатність діяти в умовах ринку, синтез економічних знань, практичного досвіду, ціннісних орієнтацій фінансової відповідальності та етичного підприємництва, а також уміння застосовувати інструменти раціонального прийняття рішень у професійній діяльності. Визначено структурні компоненти економічної компетентності майбутніх бакалаврів з торгівлі: мотиваційно‑ціннісний, когнітивний, діяльнісний та особистісно‑рефлексивний. Кожен із них виконує специфічну функцію у формуванні здатності майбутнього фахівця до аналітичного мислення, ефективного управління товарними потоками, здійснення комерційних операцій, прогнозування ринкової кон’юнктури й забезпечення економічної результативності діяльності торговельного підприємства. Обґрунтовано логічні взаємозв’язки економічної компетентності з іншими професійними та субкомпетентностями, зокрема підприємницькою, що дало можливість окреслити її місце в загальній системі професійної підготовки. Отримані результати мають теоретичну й практичну значущість: вони уточнюють зміст категоріального апарату, слугують основою для конструювання освітніх програм та визначення критеріїв оцінювання рівня сформованості економічної компетентності. Перспективним напрямом подальших досліджень є розроблення моделі її формування, емпірична перевірка педагогічних умов та визначення ефективних освітніх технологій, спрямованих на розвиток економічної компетентності майбутніх бакалаврів з торгівлі.Документ Виховання діджитал-культури здобувачів освіти як один із ключових чинників формування інноваційної та дослідницької компетентностей(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Мордовцева Наталія; Mordovtseva NataliiaУ статті досліджено проблему виховання діджитал-культури здобувачів освіти як один із потенційно значущих чинників формування інноваційної та дослідницької компетентностей, що набуває актуальності в умовах цифрової трансформації суспільства, модернізації освітнього середовища та зростання вимог до підготовки сучасного фахівця. Аналіз науково-педагогічної, психологічної та спеціальної літератури засвідчує наявність стійкого інтересу дослідників до питань цифрової грамотності, цифрової компетентності та цифровізації освіти, водночас простежується певна недостатність уваги до розкриття виховного потенціалу діджитал-культури у контексті формування інноваційної та дослідницької компетентностей здобувачів освіти. Мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні особливостей виховання діджитал-культури здобувачів освіти як одного із важливих чинників формування інноваційної та дослідницької компетентностей. Уточнено зміст поняття «діджитал-культура» та окреслено її основні структурні компоненти. Підкреслюється, що сформованість діджитал-культури може виступати передумовою розвитку здатності до творчого мислення, продукування нових ідей тощо. Зазначається, що діджитал-культура певною мірою пов’язана з розвитком дослідницької компетентності через формування навичок пошуку, критичного аналізу, систематизації інформації, використання електронних ресурсів і дотримання принципів академічної доброчесності. Окреслено педагогічні умови, за яких виховання діджитал-культури здобувачів освіти може бути більш ефективним, зокрема інтеграцію цифрових технологій в освітній процес, створення безпечного цифрового середовища, розвиток критичного мислення, а також активізацію проєктної та дослідницької діяльності. Наголошено на доцільності гармонійного поєднання технологічного та виховного компонентів цифровізації освіти. Перспективи подальших досліджень пов’язано з подальшим теоретичним опрацюванням та можливим експериментальним вивченням моделей формування діджитал-культури здобувачів освіти в умовах використання штучного інтелекту та змішаного навчання.Документ Технологія візуалізації в навчанні учнів із порушеннями інтелектуального розвитку(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Одинченко Лариса; Косенко Юрій Миколайович; Odynchenko Larysa; Kosenko Yurii MykolaiovychУ статті висвітлено питання впровадження технології візуалізації в освітній процес спеціальної школи. Актуальність дослідження зумовлена специфікою психічного розвитку учнів із інтелектуальними порушеннями, зокрема наочно-образним характером їхнього мислення та значними труднощами у сприйнятті абстрактного навчального матеріалу. Візуалізація розглядається як фундаментальний когнітивний інструмент, що забезпечує трансформацію складного теоретичного контенту з математики, історії та географії у доступну для розуміння структурно-образну модель. Розглянуто дидактичний потенціал різнопланових засобів візуальної підтримки, їхнє значення у корекції та розвитку учнів із інтелектуальними порушеннями. Систематизовано функції візуалізації (когнітивно-стимулювальна, компенсаторно-структурувальна, розвивальна, дидактично-інтегративна, контрольно-коригувальну, компетентнісно-орієнтувальна) в навчанні дітей зазначеної категорії. Авторами представлено розгалужену класифікацію засобів візуалізації навчальної інформації – від традиційних наочно-ілюстративних, картографічних і символьно-алгоритмічних до сучасних мультимедійних, інтерактивних засобів, графічних органайзерів та інструментів візуалізації даних. Детально висвітлено прикладні прийоми візуальної підтримки, які полегшують сприйняття учнями складної картографічної інформації на уроках географії та історії. Схарактеризовано графічні органайзери, що спрямовані на активізацію пізнавальної діяльності школярів з інтелектуальними порушеннями. Такі візуальні опори як схеми, таблиці, діаграми Венна дозволяють мінімізувати розумове навантаження, змістити акцент з освітнього компонента на корекційно-розвитковий. Констатовано, що за умови врахування особливостей психічного розвитку та індивідуальних пізнавальних можливостей учнів спеціальної школи, технологія візуалізації забезпечує свідоме засвоєнню знань і створює підґрунтя для успішної соціалізації особистості в умовах сучасних освітніх викликів.Документ Освіта. Інноватика. Практика(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026)Метою наукового журналу є розвиток і поширення наукових знань у галузі освіти та наук про освіту шляхом публікації результатів фундаментальних і прикладних досліджень, що відображають сучасні тенденції розвитку освітніх систем, педагогічної теорії та освітньої практики. Журнал спрямований на формування відкритого академічного простору для обговорення актуальних проблем освіти, представлення інноваційних педагогічних рішень, а також поширення результатів досліджень, які мають теоретичну новизну і практичну значущість для розвитку освітнього середовища. Видання прагне сприяти підвищенню якості наукових досліджень у сфері освіти, розвитку міждисциплінарного наукового діалогу та інтеграції української педагогічної науки у світовий дослідницький простір. Журнал підтримує принципи відкритої науки, академічної доброчесності та прозорості наукової комунікації, забезпечуючи доступність результатів досліджень для науковців, викладачів, освітніх управлінців і практиків освіти. Наказом МОН України №894 від 10.10.2022 р. журнал «Освіта. Інноватика. Практика» затверджено як ФАХОВЕ НАУКОВЕ ВИДАННЯ категорії «Б» за спеціальностями 011 Освітні, педагогічні науки; 013 Початкова освіта; 014 Середня освіта; 015 Професійна освіта; 016 Спеціальна освіта; 017 Фізична культура і спорт.Документ Підготовка вчителя до інноваційної діяльності в закладі загальної середньої освіти(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Петриченко Лариса; Одарченко Вероніка; Petrychenko Larysa; Odarchenko VeronikaУ статті представлено теоретичне обґрунтування проблеми підготовки вчителя до інноваційної діяльності в закладах загальної середньої освіти у контексті сучасних викликів. Автор акцентує увагу на тому, що на сучасному етапі інноватизація виступає не лише як процес впровадження новітніх технологій, а як цілісна модернізація філософії навчання, управління та взаємодії всіх учасників освітнього процесу. Обґрунтовано необхідність переходу від адаптивної до випереджувальної моделі професійного розвитку педагога, що базується на суб’єктній позиції та здатності до самостійного проєктування інноваційного освітнього простору. У роботі деталізовано компонентну структуру професійної готовності вчителя, яка інтегрує мотиваційний (внутрішня інтенція до оновлення практики), змістовий (система знань про цифрові та освітні технології) та процесуальний аспекти. Особливу увагу приділено ролі професійного самоменеджменту як ключового інструменту рефлексивного управління власною діяльністю та побудови індивідуальних освітніх траєкторій у межах «зони професійного зростання». Визначено та систематизовано шляхи реалізації готовності до інноваційної діяльності, серед яких пріоритетними є: створення стимулюючого інноваційного середовища, неперервний професійний розвиток у цифровому форматі, впровадження технологій самоменеджменту та активна дисемінація успішного педагогічного досвіду в межах мережевої взаємодії. Доведено, що модернізація системи підвищення кваліфікації на засадах андрагогіки та гнучкості забезпечує синергію між інноваційною та цифровою компетентностями педагога. Узагальнено, що фінальним результатом та вищим ступенем готовності вчителя є його професійна самореалізація – цілісний процес розкриття творчого потенціалу особистості, що дозволяє педагогу виступати активним суб’єктом розбудови сучасного інноваційного освітнього простору України.Документ Державні ініціативи розвитку змішаного навчання у вищій освіті Китаю(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Сбруєва Аліна Анатоліївна; Sbruieva Alina AnatoliivnaУ статті здійснено комплексний аналіз державних ініціатив розвитку змішаного навчання у вищій освіті Китаю та шляхів їх інтеграції у глобальну освітню стратегію в межах програми Digital Silk Road; виявлено їх цілі, завдання, механізми реалізації, масштаби поширення та міжнародного впливу. З’ясовано стан розробки досліджуваної проблеми, зокрема щодо глобальних процесів цифровізації освіти, державної політики цифровізації освіти Китаю, характеристики державних ініціатив у сфері змішаного навчання як інструменту державної політики модернізації освіти. Обґрунтовано роль цифровізації освіти та змішаного навчання як передумов формування державної освітньої політики. Схарактеризовано державну політику Китаю у сфері цифровізації освіти як системний і централізований процес, що забезпечує інтеграцію цифрових технологій у навчальний процес. Проаналізовано ключові державні ініціативи, зокрема National MOOC Initiative, Education Informatization 2.0 Action Plan, Initiative “First-Class Undergraduate Courses” («Golden Courses»), Smart Education of China Platform. Визначено їх цілі, завдання, суб’єкти та об’єкти реалізації, а також етапи розвитку. Доведено, що зазначені ініціативи формують цілісну еволюційну модель розвитку змішаного навчання - від створення цифрової інфраструктури до формування освітніх екосистем. Здійснено порівняльний аналіз державних ініціатив за масштабами їх впливу на національному та глобальному рівнях. Встановлено, що сучасний етап розвитку змішаного навчання у Китаї пов’язаний із виходом за межі національної освітньої системи та інтеграцією у глобальний освітній простір у межах програми Digital Silk Road. Зроблено висновок про формування в Китаї багаторівневої системи розвитку змішаного навчання, що поєднує технологічні, організаційні та педагогічні компоненти та має виражений міжнародний вимір.Документ Intercultural Communication Skills of Future Managers: From Definition to Measurable Training Outcomes(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Smuzhanytsia Diana; Смужаниця ДіанаThe article addresses the problem of defining and structuring intercultural communication skills as measurable learning outcomes in the professional training of future managers. The relevance of the study is determined by the growing cultural, linguistic, organizational, and digital diversity of managerial work. In multicultural teams, international projects, virtual cooperation, and cross-border business interactions, a future manager needs more than general cultural awareness or functional foreign-language proficiency. They need practical skills to interpret culturally conditioned meanings, adapt communication, prevent misunderstandings, support inclusive interaction, and make ethically appropriate decisions in uncertain communicative situations. The purpose of the article is to substantiate a measurable framework of intercultural communication skills for future managers on the basis of contemporary scientific research. The study uses theoretical methods: analysis, comparison, generalization, systematization, and categorization of scientific sources on intercultural competence, cultural intelligence, emotional intelligence, multicultural team management, inclusive leadership, and digital intercultural interaction. The article clarifies that intercultural communication skills should be considered an applied, observable component of intercultural competence. They are manifested in specific managerial actions: active listening, clarification of meanings, adaptation of messages, emotional self-regulation, mediation of communicative tensions, coordination of multicultural teamwork, and ethical use of digital communication tools. The proposed framework includes eight groups of skills: cultural self-awareness and reflection; interpretation of culturally conditioned meanings; adaptive verbal and non-verbal communication; emotional self-regulation and empathy; management of intercultural interaction; conflict prevention and mediation; digital intercultural communication; and inclusive managerial decision-making. Each group can be described using observable indicators and used to design educational components, training tasks, assessment criteria, and diagnostic tools in management education.Документ Реалізація андрагогічних принципів у мовній підготовці військових фахівців(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Совгар Оксана; Панова Діана; Чернецька Світлана; Sovhar Oksana; Panova Diana; Chernetska SvitlanaУ статті досліджено концептуальні засади та практичні аспекти вдосконалення професійної підготовки майбутніх офіцерів до іншомовної комунікації в умовах реформування системи вищої військової освіти. Метою роботи є теоретико-методологічне обґрунтування доцільності впровадження андрагогічного підходу у процес мовної підготовки військовослужбовців та визначення комплексу педагогічних умов, що забезпечують його ефективну реалізацію в освітньому просторі військових вишів. Методологічну основу дослідження становить системний аналіз сучасних наукових джерел, у роботі використано порівняльно-педагогічний метод для зіставлення традиційних та андрагогічних моделей навчання, а також метод узагальнення для формування науково-методичних рекомендацій. У ході дослідження встановлено, що дорослі здобувачі військової освіти мають специфічні когнітивні та мотиваційні характеристики, що потребує відходу від класичних педагогічних шаблонів. Доведено, що системне застосування андрагогічних принципів, зокрема самоспрямованості навчання, пріоритетності професійного досвіду як базису для нових знань, невідкладності практичного застосування навичок та проблемоцентричності, сприяє суттєвому підвищенню внутрішньої мотивації курсантів. Особливу увагу приділено методичному інструментарію: обґрунтовано, що використання інтерактивних методів (моделювання типових професійних ситуацій, тактичні рольові ігри, метод кейсів, проєктна діяльність) у поєднанні з технологіями змішаного навчання забезпечує формування стійких навичок іншомовного спілкування у стресових ситуаціях. Зроблено висновок, що впровадження запропонованої андрагогічної моделі дозволяє підготувати офіцера, здатного до гнучкої професійної комунікації, критичного мислення та швидкої адаптації до вимог міжнародного військового співробітництва. Перспективи подальших досліджень вбачаються в розробці адаптивних цифрових платформ для індивідуалізації мовної підготовки військових фахівців.Документ Штучний інтелект для управління та моніторингу STEAM освітнього середовища(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Сороко Наталія; Soroko NataliiaСтаття присвячена проблемі використання штучного інтелекту для моніторингу та організації STEAM-освіти та освітнього середовища закладу загальної середньої освіти. Увага приділяється аналізу наукової літератури для визначення особливостей інструментів штучного інтелекту, їх категорій та характеристик для педагогічної діяльності вчителів. Для забезпечення якості статті були проаналізовані публікації, що включені до баз даних Web of Science та Scopus. Метою статті є аналіз ролі штучного інтелекту в управлінні та моніторингу STEAM-освітнього середовища у закладах загальної середньої освіти. Ми визначили, що важливими є регулярний аналіз зворотного зв'язку, оцінка ресурсного забезпечення (обладнання, цифрові інструменти, навчальні матеріали), аналіз педагогічних підходів (проектне навчання, інтегровані уроки, міжпредметні проекти), залучення учнів та батьків до процесу оцінювання, моніторинг STEAM-освіти для її корекції та інтеграція інноваційних технологій в освітній процес. Етичне та правильне впровадження ШІ в STEAM-освіті стає все більш актуальним, оскільки учні активно його використовують. Серед категорій – генеративні освітні системи, інтелектуальні репетитори, інструменти для створення контенту, системи оцінювання, аналітика та дослідження, обробка природної мови. Було визначено такі характеристики інструментів ШІ: мотиваційний вплив на учнів, персоналізація навчання, аналітика навчання, зворотний зв'язок, розвиток креативного та критичного мислення та підтримка вчителів. Перспективи подальших досліджень включають розробку методологічних рекомендацій щодо використання ШІ для організації та моніторингу STEAM-освіти для вчителів середньої школи.Документ Шляхи формування готовності майбутніх офіцерів національної гвардії України до застосування заходів фізичного впливу через спеціальні бойові прийоми: теоретичний аспект(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Хацаюк Олександр; Жембровський Сергій; Khatsaiuk Oleksandr; Zhembrovskyi SerhiiСучасний розвиток вищої військової освіти в Україні вимагає суттєвого перегляду професійної підготовки майбутніх офіцерів Національної гвардії України (НГУ), зумовленого умовами воєнного стану та накопиченим бойовим досвідом. У цій статті теоретично обґрунтовано сутність, зміст та структуру формування готовності майбутніх офіцерів НГУ до застосування заходів фізичного впливу та сили в сучасних реаліях. Незважаючи на значну наукову базу, залишається критичне протиріччя між підвищеними оперативними вимогами та недостатньою теоретичною концептуалізацією цієї готовності в системах професійної освіти. Існуючі підходи часто ізолюють фізичні навички від правового та психологічного контекстів, не відповідають сучасним бойовим вимогам щодо пропорційності та законності. Використовуючи системний підхід, теоретичний аналіз, моделювання та порівняльні методи, у дослідженні аналізуються нові нормативно-правові бази, зокрема Накази Командувача НГУ. Готовність визначається як цілісне особистісно-професійне формування, що проявляється у здатності законно, тактично та технічно ефективно застосовувати фізичний примус. У дослідженні пропонується нова п'ятикомпонентна структура: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-правовий, оперативно-діяльнісний, психофізичний та рефлексивно-корекційний. Крім того, для оцінки розвитку компетентності розроблено поетапну логічну схему формування та критеріально-рівневу діагностичну модель, що включає чотири рівні володіння. Результати показують, що системна взаємодія цих компонентів забезпечує цілісний професійний розвиток для ситуацій прямого контакту зі силами. Наукова новизна полягає у першому теоретичному обґрунтуванні цієї полікомпонентної структури та логіки формування саме для офіцерів НГУ. Практичні наслідки включають модернізацію програм спеціальної фізичної підготовки, розробку діагностичних інструментів та розробку педагогічних експериментів. Це дослідження встановлює методологічну основу для підвищення ефективності підготовки офіцерів в установах сектору безпеки та оборони, забезпечення законного та адаптивного застосування сили в екстремальних оперативних умовах. Результати сприяють мінімізації юридичних ризиків, одночасно максимізуючи оперативну ефективність під час службово-бойової діяльності, зрештою зміцнюючи обороноздатність держави шляхом підвищення компетентності офіцерів у сценаріях з високими ставками. Ця теоретична основа має вирішальне значення для подальшої експериментальної валідації та комплексної реформи навчальних програм у вищих військових навчальних закладах.Документ Створення STEM-орієнтованого середовища в нових уроках української школи з мови та літератури(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2026) Чух Ганна; Chukh HannaУ цій статті досліджується розвиток STEM-орієнтованого середовища в освітній галузі мови та літератури. Вона виступає за інтеграцію STEM у філологічні дисципліни як засіб сприяння міждисциплінарним зв'язкам — вирішальному фактору у формуванні комплексного світогляду та підвищенні науково-технічної грамотності серед студентів. Особливий акцент робиться на вдосконаленні предметно-специфічних та педагогічних компетенцій вчителів, зокрема під час розробки дидактичних матеріалів, орієнтованих на STEM, для студентів НУС. У статті наведено приклади завдань, заснованих на текстах STEM-тематики, взятих з науково-популярної літератури іноземних авторів та інтегрованих підручників з «Української мови та літератури» (8 та 9 класи). Кожне завдання супроводжується методичним коментарем, призначеним для підтримки професійного розвитку вчителів української мови та літератури в рамках STEM. У дослідженні зазначається, що хоча деякі автори підручників НУС демонструють високоякісні, інноваційні підходи до вибору STEM-орієнтованих текстів та лінгвістичних чи літературних завдань, така практика ще не набула широкого поширення в розробці навчальних матеріалів для цієї галузі. Автор робить висновок, що виконання дослідницьких завдань, розвиток допитливості та заохочення командної роботи перетворюють мовну та літературну освіту на потужний інструмент формування цілісного світогляду, готуючи учнів до викликів високотехнологічного суспільства. Інтеграція STEM-технологій у викладання української мови та літератури сприяє переходу від репродуктивного навчання до дослідницько-орієнтованої освіти. Ключовою умовою цього успіху є трансформація методологічних підходів та просування STEM-орієнтованих середовищ у системі післядипломної педагогічної освіти. Така підтримка допомагає викладачам розвивати необхідні навички у виборі відповідних текстів та завдань, одночасно постійно вдосконалюючи свою методику викладання.