Переглянути
Нові надходження
Документ Жанр неаполітанської пісні XVI–XIX століть (теоретичний аналіз)(2021) Ян Фуїнь; Yan FuinДисертацію присвячено вивченню у теоретичному аспекті жанру неаполітанської пісні – явища, з яким пов’язані стійкі шаблони сприйняття. До недавнього часу Сanzone Napoletanа здавалася цілком визначеним пластом вокальної культури із конкретними характеристиками, внаслідок її популярності у галузі салонної та «легкої музики» з кінця XIX століття й до 1970-х років, коли інші – не естрадні форми Сanzone Napoletanа – були витіснені поза музичний контекст. «Santa Lucia», «O’ Sole Mio», «Torna a Surriento» поряд з іншими зразками поетів С. Ді Джакомо, Л. Бовіо, Е. Муроло, композиторів Т. Коттрау, Ф. Тості, Е. Ді Капуа, Е. Куртіса, Л. Денци та інших, із характерним для них змістом мелодраматичного відтінку, підкреслено кантиленною мелодикою, пряними гармоніями та неаполітанським діалектом, вважалися класичним каноном і чи не єдиною формою неаполітанської пісні, що почали формуватися лише з 1830-х років. Однак у ситуації максимальної ясності, залишалась нерозкритою низка питань, головне з котрих – якими є витоки даного явища? Які жанрові різновиди народної італійської пісні протягом її багатовікової історії вплинули на формування канону, визнаного класичним? Будучи прикладом художнього синтезу професійної / композиторської та народної / аматорської традицій, неаполітанська пісня, чия хронологічна приналежність у довідкових виданнях визначена досить чітко (кінець XIX – початок XX століть), потребує нового 3 погляду – більш системного та комплексного. Саме такий підхід здатний вирішити проблему «білих плям» щодо витоків Canzone Napoletana, її жанрових різновидів, висунутих у процесі історичної еволюції. Зазначені положення визначають актуальність запропонованої теми, дозволяють узагальнити досягнення наукової думки та залучити досі невивчений музичний матеріал. Об’єктом дослідження обрано жанр неаполітанської пісні. Предметом ‒ процеси еволюції жанру в залежності від музично-історичного контексту, стильових установок епохи та індивідуальної творчості композитора. Мета дослідження полягає в осмисленні неаполітанської пісні як цілісного жанрового явища в процесі його історичної еволюції: від витоків в народній та міській культурі Середньовіччя, різновидів Canzone Napoletana у різних музичних епохах до визнаного канону «неаполітанської пісні» на рубежі XIX– XX століть. Узагальнення результатів наукових досліджень щодо особливостей Canzone Napoletana як жанрового явища довів, що в українському, російськомовному і китайському музикознавстві ситуація розробленості інформаційного поля з питання Сanzone Napoletanа є вкрай слабкою, незважаючи на деякі кроки у цьому напрямку (С. Буригін, О. Москвін, Фанг Яхонг, Чан Цзін Ге). Інформація за даною темою зосереджена здебільшого в зарубіжних джерелах, як і самі нотні зразки, що являють собою бібліографічну рідкість навіть в Італії. Це обумовило звернення до вивчення іноземних джерел – переважно італійських дослідників. Встановлено, що передумови сучасної наукової думки, спрямованої на вивчення музичного фольклору Неаполя, вперше виникли в Італії у XIX столітті (Ф. Чіреллі, Г. Унгареллі, К. Блазіс та ін.). В контексті інтересу романтизму до народної культури музикознавчі розвідки носили більшою мірою практичний характер: збору і запису текстів неаполітанських пісень, нотної фіксації зразків усної творчості. Першим в цьому напрямку стала збірка «Passatempi musicali» Г. Л. Коттрау (1824), що впродовж наступних 50 років породила цілу хвилю створення та видань збірок 4 неаполітанських пісень у ХІХ столітті (Ф. Флорімо, Т. Коттрау, В. де Мельо, Л. Чіурацці). У дисертаційному дослідженні також охарактеризовано роль музичнодослідницької та редакторської праці композитора Гійома-Луї Коттрау, розглянуто підготовлену ним «Passatempi musicali» – збірку неаполітанських пісень, до якої увійшли фрагменти з опер-buffa, стародавні селянські пісні, епіко-ліричні пісні, балади, розбійницькі пісні та пісні-пародії з міського циклу, імпровізаційні пісні. Видана вперше у 1824 році, вона сприяла затвердженню Canzone Napoletana у європейському музичному контексті. Підкреслено, що завдяки зусиллям Г.-Л. Коттрау, француза за походженням, було зафіксовано найдавніші зразки унікальної пісенної спадщини південно-італійського регіону, що знайшло надалі підтвердження в етномузикознавчих розвідках ХХ століття. Узагальнено і музично-теоретичні відомості про неаполітанські пісні останніх десятиліть XIX ‒ початку XX століття, визнаних «золотою добою» даного жанру. Підкреслюється типовість їх форми (куплетна, АВ), схожість фактурного та гармонійного рішень, переважання кантилени, простота мелодійного рисунка та загальна «відкритість» Canzone Napoletana до інтонаційного діалогу з будь-якими вокальними жанрами.Документ Акмеологічні засади розвитку рухових якостей студенток закладів вищої освіти в умовах професійної підготовки(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Самохвалова Ірина Юріївна; Samokhvalova Iryna YuriivnaДисертаційне дослідження присвячене розкриттю та урахуванню акмеологічних засад розвитку рухових якостей студенток закладів вищої освіти в умовах професійної підготовки. На підставі експертного оцінювання встановлено, що на розвиток рухових якостей студенток ЗВО в умовах професійної підготовки впливають не лише сутнісні характеристики професійної підготовки, а й навички самоосвіти та подальшого самовдосконалення, що обумовлює досягнення власних вершин: професійного й особистісного акме. У роботі уперше: теоретично обґрунтовано структуру та зміст програми розвитку рухових якостей студенток ЗВО в умовах професійної підготовки на акмеологічних засадах; систематизовано форми, засоби та методи фізичного виховання студенток ЗВО в умовах професійної підготовки з урахуванням акмеологічних засад розвитку в них рухових якостей; розроблено інформаційну систему «Рух – це життя» для розвитку рухових якостей студенток ЗВО в умовах професійної підготовки на акмеологічних засадах. Підтверджено: недостатність рівня рухової активності студенток; тренд погіршення показників фізичного стану молодих жінок; позитивний вплив занять фізичною культурою і спортом на фізичні підготовленість, працездатність, функції серцево-судинної та дихальної систем людського організму; необхідність врахування біологічної циклічності функцій жіночого організму та стану здоров’я при плануванні системи фізичного виховання студенток закладу вищої освіти у процесі їх професійної підготовки на акмеологічних засадах; особливості використання різних форм, методів та засобів фізичного виховання для розвитку рухових якостей студенток закладів вищої освіти в умовах їх професійної підготовки; показники загального фізичного стану студенток при оцінці ефективності програм з фізичного виховання студентської молоді. Доповнено і розширено: результати практичного досвіду розвитку рухових якостей студенток ЗВО в умовах професійної підготовки; матеріали про особливості динаміки загального фізичного стану студенток ЗВО та його окремих компонентів; результати наукових розвідок про важливість урахування фаз ОМЦ (біологічної циклічності функцій жіночого організму) при плануванні фізичних навантажень у фізкультурно-оздоровчому процесі; експериментальний матеріал щодо наявності сприятливих та несприятливих фаз ОМЦ жінок під час інтенсивної рухової активності; методики організації та проведення занять у відповідності до фізичної підготовленості студенток, їхніх морфофункціональних та індивідуально-психологічних можливостей; матеріали про форми, методи й засоби фізичного виховання щодо розвитку рухових якостей, поліпшення стану фізичного здоров’я, забезпечення гармонійного розвитку особистості на засадах акмеологічного підходу.Документ Феномен співацько-виконавського стилю Йонаса Кауфманна(Харківський нац. ун-т мистецтв ім. І. П. Котляревського, 2021) Ян Хаосюань; Yan KhaosiuanДисертацію присвячено формулюванню основних рис співацько-виконавського стилю Й. Кауфманна з точки зору феноменологічного підходу. Актуальність теми полягає також у розробці в межах інтерпретології концепції феномену особистості. Наукова проблематика пропонованого дослідження зумовлена відсутністю наукового опису творчості Й. Кауфманна як найяскравішого представника сучасного вокального виконавства. Співак перебуває на злеті своєї кар'єри і в його доробку – оперні ролі та камерні програми з творів майже всієї світової класики, співпраця з видатними виконавцями, режисерами, диригентами. Другий аспект актуальності теми полягає в дослідженні процесу формування виконавського (зокрема, співацько-виконавського) стилю. Методологія дослідження базується на теоретичному обґрунтуванні аналізу виконавського стилю через позиції феноменології творчості (дослідження Е. Гуссерля, О. Лосєва, М. Аркадьєва, Г. Ципіна, Т. Іваннікова). Застосування системного підходу обумовило залучення теорії виконавського стилю (дослідження І. Єргієва, О. Катрич, В. Медушевського, В. Москаленка, Ю. Ніколаєвської, О. Стахевича, І. Сухленко, Л. Шаповалової) у ракурсі специфіки вокальної творчості на сучасному етапі. Матеріалом дослідження є аудіо-, відеозаписи опер за участі Й. Кауфманна: «Осудження Фауста» Г. Берліоза, «Фіделіо» Л.ван Бетховена, «Кармен» Ж. Бізе, «Лоенгрін», «Валькірія», «Зігфрід», «Парсифаль» Р. Вагнера, «Травіата», «Трубадур», «Аїда», «Дон Карлос», «Сила долі», «Отелло» Дж. Верді, «Фаyст» Ш. Гyно, «Андре Шеньє» У. Джордано, «Так діють всі» В.А. Моцарта, «Ніна» Дж. Паізіелло, «Богема», «Тоска», «Дівчина з Заходу» Дж. Пуччіни, «Фьоррабрас» Ф. Шуберта; окремі арії з опер Дж. Пуччіні, Г. Доніцетті, Дж. Верді, Р. Вагнера, У. Джордано та ін. (концертні виконання, сольні альбоми), оперет (Й. Штраус), CD-записи «Зимового шляху», «Прекрасної мірошниці» Ф. Шуберта, «Арії веризмy», Arias from Mozart, Schubert, Beethoven and Wagner (2009); лідерабенди з пісень Ф. Шyберта, Г. Малера, Р. Штраyса, Г. Вольфа; також залучені аудіозаписи окремих партій та арій у виконанні Л. Браунлі, П. Бечади, Ван Чуаньює, Ші Іте. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що у дисертації вперше досліджується співацько-виконавський стиль з точки зору феноменологічного підходу; сформульовано аспекти дослідження феноменології особистості через позиції інтерпретології; запропоновано періодизацію творчої біографії Й. Кауфманна; проаналізовано основні приклади виконавських версій Й. Кауфманна; сформовано стильову систему як єднання стабільних та мобільних рис виразності та метасистему співацько-виконавського стилю Й. Кауфманна. В результаті представлено його творчість як феномен музичного мистецтва межі ХХ-ХХІ століть; з точки зору виконавського аналізу та порівняльної інтерпретології запропоновані описи виконавських версій Й. Кауфманна, Л. Браунлі, Ші Іте, П. Бечади, Ван Чуаньює.Документ Музична творчість як музикознавча проблема(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Кун Цзивей; Kun TszyveiАктуальність дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та виявлені специфіки музичної творчості з позицій мистецтвознавства, що включає два концепти у їх діалогічній єдності: культуру та особистість. Специфікою представленої роботи є вивчення сутності музичної творчості, що характеризується спрямованістю уваги митця до вираження суб’єктивованих смислів, ідей, що актуалізує оригінальність музичного мислення, здатність до конкретизації та поглиблення образно-смислової сфери твору. У дослідженні проаналізовано і уточнено основні поняття стосовно феномену музичної творчості, а саме: «музика», «творчість», «музична творчість», «псевдотворчість», «псевдомузика», «квазімузикант». Сучасне осмислення проблеми творчості виявляє поширене ототожнення понять «музика» і «музична творчість», що виявляє очевидність згубності подібного поєднання. Виявлено, що важливою передумовою творчої діяльності у будь-якій сфері є здатність людини піднятися до усвідомлення внутрішніх механізмів розвитку культурної форми, зрозуміти контекст певного історичного системоутворення, в якому відбуваються процеси особистісного зростання. Визначено, що процес творчості знаходиться у тісному поєднанні з процесами сприйняття і відображення дійсності, втіленої у знакових системах культури; отримана творчою особистістю інформація, опосередковуючись емоційно-чуттєвими переживаннями композитора, трансформується у свідомості в образно-метафоричні конструкції. Завдяки авторському контексту, в якому сконцентроване бачення митця, виникають оригінальні інтерпретації, нові смисли. Таким чином, процес творчості є виявом світосприйняття особистості через предметність самої себе. Досліджено еволюцію європейського музичного виконання до рівня професійного виконавського мистецтва. З’ясовано, що даний процес відбувався в межах: культової музики, світського музично-суспільного життя, пройшов період виникнення нового сольного інструменту – молоточкового фортепіано, появи публічного платного концерту та створення естради. Вагому роль у цьому процесі відіграли композитори-віртуози, формування нового типу музиканта – інтерпретатора, що сприяло підвищенню значущості у виконавському мистецтві інтелектуального начала та об’єктивно-пізнавальних елементів. Доведено, що музичне виконавство представляє собою складний творчий процес, який має свої неповторні риси. Проблема творчої інтерпретації стимулює розвиток у виконавця-вокаліста цілої низки професійно-особистісних характеристик, серед яких художньо-образне мислення, володіння музичною ерудицією, засобами музичної виразності тощо. Розглянуто музичні комп’ютерні технології в аспекті інструментарію сучасної музичної творчості. Доведено, що історичний розвиток призвів до змін суспільного життя та усіх мистецьких та культурних сфер, закономірно й безперервно впливаючи й на музичне мистецтво. Цей прояв відбивається у постійному збагаченні, новій організації та використанні його компонентів, серед яких: гармонія, мелодика, форма, структура, інструментування, ритм тощо. Нового змісту набувають й нові форми музичного вираження, про що свідчить наступний відрізок еволюційної послідовності: вокальна поліфонія – монодія бароко – поліфонія періоду розквіту барокового мистецтва – класична гомофонія – романтизм – необароко – неокласицизм. Виявлено суспільні та соціальні умови, які мали безпосередній вплив на подальший розвиток музичного мислення: економічні кризи, світові війни, стрімкий науковий та технічний розвиток, виникнення грамофона, магнітофона, звукозапису, електричної лампи, небувалий на ті часи темп життя великих міст, вплив джазу та східних культур тощо, що призвело до віддалення творчих методів не лише окремих композиторів, а й цілих композиторських шкіл.Документ Професійна підготовка майбутніх учителів початкової школи у процесі педагогічної практики(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Діхнич Катерина Віталіївна; Dikhnych Kateryna VitaliivnaУ дисертації на основі аналізу теорії та вивчення емпіричного досвіду здійснено узагальнення і практичне розв’язання проблеми професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у процесі педагогічної практики й обґрунтовано доцільність упровадження моделі професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у процесі педагогічної практики. З’ясовано основні вимоги до професійної підготовки та професійної діяльності вчителя початкової школи в умовах реалізації стратегічних завдань реформування загальної середньої освіти, всебічного розвитку і наскрізних умінь молодших школярів. Виявлено найбільш значущі ідеї для професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у процесі педагогічної практики: удосконалення підготовки на засадах європейських критеріїв і стандартів, забезпечення якості освітньої діяльності, створення освітньо-комунікативного середовища в закладах вищої педагогічної та загальної середньої освіти, педагогічне партнерство і наставництво, розроблення та проєктування нових технологій організації освітнього процесу, упровадження в освітній процес цінностей академічної доброчесності, інфомедійної грамотності. На основі термінологічного аналізу, аналіз практичного досвіду, вимог стейкхолдерів професійну підготовку майбутніх учителів початкової школи визначено як цілісний, неперервний, інтегративний, професійно зорієнтований освітній процес у взаємозв’язку навчально-пізнавальної, науково-дослідної, позааудиторної складових та системи практик, що спрямований на формування готовності до професійної діяльності. Модель містить взаємопов’язані блоки: методологічно-цільовий, змістово-технологічний, діагностувально-результативний. МЗ урахуванням результатів педагогічних і психологічних досліджень теоретично обґрунтовано педагогічні умови професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у процесі педагогічної практики: актуалізація ціннісно-мотиваційної сфери студентів через створення освітньо-комунікативного середовища та забезпечення партнерської взаємодії між закладами вищої та загальної середньої освіти; увиразнення практико-орієнтованого характеру змісту професійної підготовки через застосування інтерактивних форм і методів; оволодіння студентами культурою дослідницької роботи з конспектом уроку з метою створення освітніх продуктів. Експериментально перевірено дієвість моделі професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи у процесі педагогічної практики.Документ Професійна підготовка фахівців з фізичної терапії в університетах Данії(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Левитська Тетяна Вікторівна; Levytska Tetiana ViktorivnaУ дисертації здійснено теоретичне узагальнення й практичне розв’язання проблеми професійної підготовки фахівців з фізичної терапії в університетах Данії. Вивчено стан законодавчого і нормативно-правового забезпечення професійної підготовки фахівців з фізичної терапії в Данії та Україні. Охарактеризовано особливості професійної підготовки фахівців з фізичної терапії в університетах Данії. У роботі описано типову структурну модель професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичної терапії, яка складається з цільового, теоретико-методологічного (системний, компетентнісний, аксіологічний, акмеологічний, міждисциплінарний та особистісний методологічні підходи та дидактичні принципи доступності, відкритості, гуманізації, демократизації, науковості, ступеневості, неперервності, гнучкості, мобільності, інтеграції з наукою і виробництвом, зв’язку теорії з практикою, індивідуалізації, активності), технологічного (схарактеризовано зміст і обсяги освітніх компонентів та часовий опис їх опанування; форми (навчальні заняття, самостійну роботу, практичну підготовку і контрольні заходи) та активні методи навчання (симуляція, рольова гра, дебати, методи проблемного навчання і кейс-метод)) і контрольно-регулювального (схарактеризовано загальні принципи оцінювання навчальних досягнень та описано систему контрольних заходів, акцент на написанні письмових робіт) блоків. Характерним для професійної підготовки фізичних терапевтів в університетах Данії є: стандартизація професійної підготовки; поетапність розробки і впровадження освітніх програм; додаткові вимоги вступу на спеціальність; доклінічний та клінічний етапи підготовки; професіоналізація змісту підготовки та рання спеціалізація; трансформація навчальної діяльності в професійну; диверсифікація моделей практичної підготовки, запровадження клінічних ротацій; використання інноваційних педагогічних та клінічних методів і технологій навчання (пацієнт-орієнтоване навчання, навчання на основі клінічного досвіду, технологія міжпрофесійної взаємодії в навчанні, симуляційне навчання, клінічне моделювання), акцентування ваги і важливості самостійної роботи в навчанні. Розкрито особливості професійної підготовки фахівців з фізичної терапії в Україні. Встановлено, що модель професійної підготовки фахівців з фізичної терапії в університетах України більшою мірою орієнтована на теоретичне навчання, недостатньо орієнтована на практичну підготовку майбутніх фахівців і при цьому використовує усталені методи, форми й засоби навчання. Здійснено порівняльно-педагогічний аналіз особливостей професійної підготовки фахівців з фізичної терапії в університетах Данії та України. Обґрунтовано можливості творчого використання конструктивних ідей данського досвіду підготовки фахівців з фізичної терапії у системі університетської освіти України. Рекомендовано управлінцям у галузі освіти: уточнити зміст професійних стандартів і паспортів професій у галузі фізичної терапії; задекларувати необхідність складання міжнародного іспиту з англійської мови (рівень В1) вже на рівні ЗЗСО; розробляти рейтинги університетів за конкретними спеціальностями для кращого розуміння стейкґолдерами якості підготовки фахівців. Рекомендовано науковцям у галузі педагогічних наук: здійснювати компаративно-педагогічні дослідження досвіду професійної підготовки фахівців з фізичної терапії у країнах, які мають ефективні системи охорони здоров’я (країни ЄС, Китай тощо); для забезпечення конкурентоспроможності випускників на ринку праці зосередити увагу на адміністративно-організаційних і науково-методичних засадах розроблення й реалізації міждисциплінарних програм.Документ Шляхи професіоналізації українського вокального мистецтва (на прикладі жанру обробки народної пісні)(Харківський нац. ун-т мистецтв ім. І. П. Котляревського, 2021) Чжан Лін; Chzhan LinВ сучасних культурних умовах полістилістики і поліжанровості, де професійне музичне мистецтво відчуває серйозну «конкуренцію» з боку популярної естрадної музики в усьому її розмаїтті, джазу, нових стильових явищ, які народжуються на стику різних музичних течій, гостро стоять питання актуалізації академічної музики – від композиторської і виконавської творчості до слухацького сприйняття. Серед музичних жанрів, що незмінно користуються популярністю серед широких кіл публіки, окреме місце займає обробка народної пісні, що несе в собі комплекс закономірностей, чиї витоки містяться як в традиційній національній культурі, так і в традиціях академічного музичного мистецтва. Оскільки у музичній науці досі цей жанр не має свого цілісного системного опису, при цьому отримуючи конкретні характеристики в умовах індивідуального композиторської або виконавської творчості, перспектива його комплексного вивчення виглядає виразно багатою. З огляду на те, що сучасне музикознавство залучає в свою сферу виконавство як жанрово- стильову, образно-художню, національно-культурну призми, дослідження жанру обробки народної пісні представляється перспективним та результативним як за поставленими питаннями, так і за шляхами їх вирішення. Актуальність теми даного дослідження обумовлена як запитами сучасної музичної науки; так і потребами виконавської практики, в якій жанр обробки народної пісні міцно зайняв своє місце, об'єднавши в собі якості традиційної, академічної та певною мірою популярної музики. У дисертації запропонований системний погляд на обробку народної пісні, яка в своїй жанровій основі містить якості традиційної та академічної музичної культури, що визначає художній потенціал даного жанру як в аспекті композиторської, так і в аспекті виконавської творчості. Такий підхід відкриває нові перспективи для вивчення жанру обробки народної пісні і в сфері теоретичного, і в сфері виконавського музикознавства з відповідними виходами на виконавську практику. Народній музиці присвячено досить багато досліджень – як в історичному, так і теоретичному руслі. Це монографічні праці, дисертації, статті, навчальні посібники з історії музики тощо. Серед наукових джерел, пов'язаних з обробкою народної пісні, нам не вдалося виявити комплексного дослідження, де цей жанр отримав би свою цілісну характеристику. Разом х тим, наукових праць у цьому напрямку досить багато, але, як правило, в них об'єктом стає обробка народної пісні у проекції творчості конкретного композитора чи у сфері музикування, в Україні це часто бандурне виконавство, діяльність певних вокальних, вокально-інструментальних, хорових колективів. Подібна ситуація складається і в музикознавстві інших європейських країн. Серед багатьох досліджень з історії та теорії китайської музики теж окремого комплексного дослідження саме про жанр обробки народної пісні в китайській академічній музиці поки немає, хоча музичних творів такого характеру досить багато. Таким чином, існує серйозна перспектива вивчення обробки народної пісні в жанровому аспекті як такому, а також в аспекті виконавства.Документ Індивідуальний виконавський стиль в умовах глобалізації (на прикладі творчості китайських співаків)(Харківський нац. університет мистецтв імені І. П. Котляревського, 2021) Чжоу Ї; Chzhou YiАктуальність теми дослідження обумовлена тим величезним впливом, який глобалізація робить як на культуру суспільства в цілому, так і на стильові засади індивідуальної музичної творчості. Позначившись на межі ХІХ –ХХ століть, сьогодні глобалізаційні процеси майже повністю змінили культурну мапу світу, стерши кордони, які донедавна чітко окреслювали культурні патерни представників різних народів та дозволяли легко ідентифікувати артефакт за принципом «своє – чуже». У поєднанні з активним впровадженням технологій до всіх сфер людського буття, глобалізація суттєво вплинула на музичне мистецтво, значно послабивши важливість національного чинника у становленні та формуванні індивідуального виконавського стилю. Яскравим прикладом цього є творчість китайських вокалістів, чий внесок у розвиток музичного мистецтва ХХ – ХХІ століть годі переоцінити. Численні перемоги на престижних міжнародних конкурсах, участь в оперних постановках провідних театрів світу, феномен китайського бельканто – ці факти, безперечно, унаочнюють статус китайської виконавської вокальної культури в сучасному мистецькому світі та свідчать про потребу серйозного обговорення сучасної ситуації науковою спільнотою. Концепція дослідження зумовила необхідність систематизації наукових джерел з таких напрямків музичної науки: історії та теорії музики, теорії жанру та стилю, музичної культурології, європейського та китайського вокального мистецтва. Обрана методологія, що базувалася на поєднанні мистецтвознавчого, інтерпретологічного та культурологічного підходів, дозволила: порівняти історію наукового пізнання явища вокального стилю у західноєвропейському та китайському мистецтвознавстві; виявити вплив вербальної складової вокального мистецтва на стильові параметри творчості китайських виконавців; визначити національні та міжнаціональні чинники, що привели до трансформації академічного вокального мистецтва Китаю ХХ – ХХІ століть; узагальнити відомості про історію формування академічної вокальної школи Китаю; скласти творчі портрети сучасних китайських вокалістів; проаналізувати виконавські версії видатних китайських співаків. У дисертації вперше: академічне вокальне мистецтво сучасного Китаю представлено як художню цілісність, що формується шляхом взаємодії національних та міжнаціональних чинників; презентовано феномен китайського бельканто, виникнення якого зумовив процес глобалізації; визначено параметри індивідуального виконавського стилю, що в творчості китайських співаків трансформуються під впливом процесу глобалізації. У дисертації висвітлено процес історичного формування наукових уявлень про стиль як явище західноєвропейського та китайського мистецтва. Явище стилю творчості було осмислене філософами Стародавньої Греції та Китаю і вже тоді пов’язувалося саме із світовідчуттям людини. Відмінності у подальшій інтерпретації понять, що об’єднуються навколо найбільш загальної категорії стилю, залежать від розвитку певних культурних патернів. Наприклад, якщо на Сході явище стилю сприймалося переважно як засаднича частка етичного, то на Заході – естетичного (хоча обидва рівні наявні в обох культурах). Однак під впливом глобалізаційних процесів національна складова стильових процесів поступово нівелюється. Історія трансформації вокального мистецтва Китаю надзвичайно коротка порівняно з попереднім етапом його розвитку. Фактично йдеться про 100 років, які докорінно змінили національну систему музичної освіти та виховання. Успішність цього процесу зумовлена декількома чинниками: концертною/гастрольною діяльністю іноземних співаків; діяльністю китайських митців, спрямованою на поширення та осягнення європейського культурного досвіду; накопиченням відповідної науково-методичної бази та виробленням національного інваріанту навчальних програм; розвитком концертного виконавства та музичного життя, як системи, утворюваної взаємодією різних типів музикування; використанням технічних засобів комунікації. Все це привело до збільшення частки західноєвропейської музики у звуковому ландшафті Китаю, «привчило» слухачів до незвичної музики, змінило стильові пріоритети носіїв національної традиції і визначило поступову зміну всієї системи музичної культури країни, яка сьогодні практично тотожна аналогічними системам в інших країнах світу. Цьому, особливо в останні десятиріччя, сприяли процеси глобалізації, що значно розширили доступ до культурних продуктів інших країн і спростили процеси культурної міграції. Завдяки цьому китайські музиканти опановують світове музичне мистецтво у навчальних закладах усього світу, беруть участь у міжнародних конкурсних змаганнях, виступають на кращих сценах, співпрацюють із компаніями звукозапису.Документ Формування підприємницької культури учнів основної школи на уроках фізики(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Муха Анна Петрівна; Mukha Anna PetrivnaДисертаційне дослідження присвячене проблемі формування підприємницької культури учнів основної школи на уроках фізики. Реалізуючи визначені на початку дослідження завдання, систематизовано тематичну термінологію, обґрунтовано правильність і доцільність вживання основних понять, пов'язаних із підприємницькою культурою. Здійснено узагальнення наукових праць щодо питання формування підприємницької культури учнів. З’ясовано сутність основних понять дослідження «підприємливість», «підприємництво», «підприємець», «підприємницька компетентність», «підприємницька компетентність учнів» та «підприємницька культура». На основі термінологічного аналізу ключових понять дослідження уточнено поняття підприємницької культури учнів, що визначається нами як інтегральне особистісне утворення, яке: ґрунтується на системі ціннісних орієнтацій особистості на підприємницьке ставлення до життя; поєднує знання про існування різних контекстів і можливостей для реалізації ідей, планування й управління проєктами та уміння генерувати й критично оцінювати ідеї, робити висновки, справлятися з невизначеністю, рефлексувати щодо результатів запроваджених інновацій. Акцентовано увагу на необхідності володіння учнями підприємливістю, що визначається як уміння генерувати нові ідеї й ініціативи та втілювати їх у життя з метою підвищення добробуту та розвитку суспільства, уміння раціонально вести себе як споживач, ефективно використовувати індивідуальні заощадження, приймати доцільні рішення у сфері зайнятості, фінансів тощо. Проаналізовано стан підприємницької культури та розглянуто подальші перспективи її розвитку. Досліджено психолого-педагогічні засади формування підприємницької культури учнів основної школи на уроках фізики. Охарактеризовано структуру підприємницької культури, яку слід розглядати у єдності чотирьох компонентів: аксіологічно-особистісний, пізнавальний, праксеологічний, рефлексивний. Розглянуто формування підприємницької культури учнів у школах європейських країн, таких як Фінляндія, Швеція, Нідерланди, де більш широке визнання цінності підприємницького навчання, навчання підприємницьким способам мислення та дії. Здійснено аналіз змісту начальної програми з фізики для 7-9 класів та визначено можливості для формування підприємницької культури учнів основної школи на уроках фізики. Теоретичне опрацювання наукових джерел дає підстави вважати, що підприємницьку культуру учнів можна формувати через зміст фізики та форми та методи роботи, а це потребує залучення ефективних традиційних та інноваційних методів, прийомів і форм навчання в їх доцільній науково-обґрунтованій комбінації. Теоретично обґрунтовано та реалізовано методику формування підприємницької культури учнів основної школи на уроках фізики. Модель методики формування підприємницької культури учнів основної школи на уроках фізики складається із взаємопов’язаних блоків: методологічно-цільовий, методичний, діагностичний. Визначено критерії сформованості підприємницької культури на уроках фізики, а саме мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, оцінний. Розроблено методику діагностики рівнів сформованості підприємницької культури учнів. Визначено методичні рекомендації для вчителів фізики щодо формування підприємницької культури учнів основної школи.Документ Формування культури мовлення студентів з КНР у процесі професійної підготовки(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2020) Бянь Лулу; Bian LuluУ дисертації представлено результати дослідження процесу формування культури мовлення студентів з КНР у процесі професійної підготовки. У роботі запропоновано інтерпретацію змісту понять «культура», «культура мовлення». На основі теоретичного аналізу дефініцій, поданих в роботі понять, доведено, що визначення терміна «культура мовлення» в педагогічній поняттєвій базі не представлено. З метою уникнення наукових розбіжностей щодо тлумачення ключового поняття дослідження, в роботі запропоновано його авторське визначення. Культура мовлення – це сукупність мовних (нормативних) і лінгвокультурологічних знань, втілених у мовну діяльність. Розроблено структуру формування культури мовлення студентів з КНР у складі нормативного, комунікативного, етичного компонентів. Доведено, що якісне формування культури мовлення студентів з КНР у процесі професійної підготовки можливе за умов розвитку у студентів стійкої мотивації до вивчення російської мови на основі впровадження спецкурсу «Основи формування культури мовлення студентів-іноземців»; використання інфокомунікаційних технологій у процесі формування культури мовлення студентів з КНР у процесі професійної підготовки; організації позааудиторної роботи студентів-іноземців з формування культури мовлення у процесі професійної підготовки. Перша педагогічна умова, орієнтована на формування в студентів позитивного ставлення до досліджуваного утворення, систему цінностей, які б сприяли формуванню їхньої культури мовлення, а також створення можливостей, що актуалізують внутрішні мотиви майбутніх фахівців, формують особистісний сенс та потребу в досліджуваному утворенні. Друга педагогічна умова формування досліджуваного конструкту є ефективним засобом формування умінь і навичок читання текстів російською мовою; вдосконалення вмінь аудіювання, побудови монологічних та діалогічних висловлювань; покращення умінь писемного мовлення при підготовці різного роду творів, переказів, рефератів, поповнення словникового запасу китайських студентів лексикою сучасної російської мови. Впровадження форм і методів третьої педагогічної умови стимулювало інтелектуальний розвиток, сприяло творчій самореалізації студентів; розвивало вміння орієнтуватися в сучасному російськомовному інформаційному середовищі; активізувало дослідницьку діяльність учасників експерименту з російської мови; виховувало в досліджуваних потребу в самоосвіті, саморозвитку, сприяло формуванню таких особистісних якостей як комунікабельність, ініціативність, успішність. Зазначено, що на процес результативності виховання культури мовлення студентів з КНР у процесі професійної підготовки впливають принципи науковості, свідомості, доступності, системності, зв’язку теорії з практикою, наочності, врахування рідної мови студентів, комунікативності, ґрунтовності, нормативно- стилістичний, забезпечення активної мовної практики. Принцип науковості передбачає опору на дані сучасного мовознавства, встановлення лінгвістичних передумов, на яких базуються розроблені зміст і система навчання. Принцип свідомості ґрунтується на положенні, що знання стають надбанням людини лише в результаті самостійної свідомої діяльності. Свідомим підходом у студентів з КНР до явищ мови вважаємо розуміння логіки визначень, характеристик лінгвістичних понять; осмислення зв’язків між семантикою і засобами її вираження тощо. Реалізація принципу доступності в білінгвальній студентській аудиторії передбачає доступність досліджуваного матеріалу, осмислену технологію його викладення, необхідність спеціальної підготовки викладача. Дотримання принципу системності і послідовності дозволяє побудувати систему формування культури мовлення китайських студентів у порядку від простого до складного, від вивченого до нового. При цьому, важливо розглядати питання як про систему і послідовність подачі програмного матеріалу, так і про систему відбору раціональних методичних прийомів для його вивчення. Принцип зв’язку теорії з практикою ґрунтується на практичній спрямованості навчання російській мові білінгвальних студентів, розвитку їх комунікативних умінь і навичок, формування культури мовлення. Принцип ґрунтовності передбачає ґрунтовне засвоєння визначеної суми знань, оволодіння уміннями й навичками, які є передумовою подальшого просування у процесі оволодіння культурою мовлення, базою для самостійної роботи студентів у цьому напрямі. Принцип наочності випливає із закономірностей процесу пізнання, початковим компонентом якого є споглядання явищ, процесів, дій, предметів. В аспекті дослідження йдеться про застосування ілюстративних видів наочності (схем, таблиць тощо). Принцип врахування рідної мови студентів забезпечується за допомогою порівняльного аналізу відмінностей між процесами оволодіння рідною та нерідною мовами. Передбачає підбір вправ і текстового матеріалу з урахуванням двомовної аудиторії, навчання їх мовного спілкування російською мовою. Нормативно-стилістичний принцип передбачає вибір оптимального варіанту вираження думки і усунення стилістичних помилок у мовленні. Принцип забезпечення активної мовної практики знаходить своє вираження у тому, що мова засвоюється в процесі її вживання. З метою забезпечення цього принципу використовуються: емоційно-позитивний фон; суб’єкт-суб’єктне спілкування; широке використання наочного матеріалу, ігрових методів тощо. Реалізація принципу комунікативності полягає в уподібненні процесу навчання процесу реальної комунікації. Розроблено схематичну модель означеного процесу, що включає: постановку мети дослідження; педагогічні принципи; етапи формування означеного феномену (теоретико-аналітичний, навчально-організаційний, підсумково-результативний); критерії та рівні його сформованості; педагогічні умови формування культури мовлення студентів з КНР у процесі професійної підготовки; ефективні форми, методи та засоби означеного процесу. У процесі експериментальної роботи встановлено основні критерії сформованості культури мовлення студентів з КНР: спонукальний, який характеризується показниками (ступінь усвідомлення цінності мови і мовної культури; самостійність, цілеспрямованість і систематичний саморозвиток культури мовлення; стійкий інтерес до вивчення мов і потреби в мовній діяльності); когнітивно-операційний, який розкривається за показниками (фонетично правильне оформлення мови; знання основних лексико-граматичних структур і норм мовного етикету; готовність до мовної діяльності); поведінковий, який забезпечується показниками (вільне володіння усним і письмовим іншомовним спілкуванням на професійні та загальнопобутові теми; повне дотримання всіх мовних норм і правил мовного етикету; здатність до спонтанної мовленнєвої діяльності). На підставі критеріїв встановлено рівні сформованості культури мовлення студентів з КНР: високий, достатній, середній та низький. Формувальний експеримент, обчислення його результатів дозволили підтвердити доцільність та ефективність методики формування культури мовлення студентів з КНР у процесі професійної підготовки.Документ Розвиток історико-краєзнавчої роботи в закладах позашкільної освіти Північно-Східної України (друга половина XX - початок XXI століття)(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2020) Пархоменко Ірина Володимирівна; Parkhomenko Iryna VolodymyrivnaДисертація є комплексним дослідженням, у межах якого з’ясовано теоретичні, змістові та організаційні засади розвитку історико-краєзнавчої роботи в закладах позашкільної освіти Північно-Східної України у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст. для обґрунтування перспектив використання інноваційного потенціалу досліджуваного освітнього феномену у процесі модернізації системи позашкільної освіти України. У дисертації схарактеризовано історіографію (визначено радянський та сучасний історіографічний періоди та типи історіографічних праць (дисертаційні дослідження, монографії, періодичні видання) та джерельну базу (виділено три групи джерел: архівні матеріали, опубліковані джерела, праці науковців та педагогів-практиків) історико-краєзнавчої роботи в закладах позашкільної освіти у вітчизняному науковому просторі; визначено поняттєвий апарат через окреслення ключового поняття «історико-краєзнавча робота в закладах позашкільної освіти Північно-Східної України» та етапи розвитку досліджуваного феномену (відновлювальний етап (початок 50-х рр. – 1959 р.), етап уніфікації (1959-1984 рр.), етап децентралізації (1984-2000 рр.), етап модернізації (2000-2017 рр.); окреслено нормативно-правову базу та змістові засади історико-краєзнавчої роботи з дітьми та учнівською молоддю в закладах позашкільної освіти Північно-Східної України, зокрема проаналізовано нормативно-правові акти загальнодержавного та регіонального рівня, регіональні особливості програмно-методичного забезпечення закладів позашкільної освіти Сумської, Харківської та Чернігівської областей; з’ясовано організаційні засади історико-краєзнавчої роботи з дітьми та учнівською молоддю в закладах позашкільної освіти Північно-Східної України, зокрема визначено індивідуальні, групові та масові форми вказаної роботи, умови її реалізації в закладах позашкільної освіти; узагальнено результати історико-краєзнавчої роботи в закладах позашкільної освіти визначеного регіону та зпроєктовано перспективи використання вказаного досвіду роботи в сучасних закладах позашкільної освіти на державному, регіональному та інституційному рівнях. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що схарактеризовані авторкою теоретичні, організаційні, змістові засади розвитку історико-краєзнавчої роботи в закладах позашкільної освіти Північно-Східної України другої полови ХХ – початку ХХІ ст. можуть бути використані у процесі організації історико-краєзнавчої роботи в закладах позашкільної освіти та закладах загальної середньої освіти, удосконалення її форм, умов її реалізації, покращення програмно-методичного забезпечення. Матеріали і висновки щодо досліджуваної проблеми як освітнього феномену можуть бути використані за основу для майбутніх наукових розвідок, доповнення та розширення змісту навчальних курсів та програм суспільних дисциплін (історія педагогіки, педагогіка, методика та теорія позашкільної освіти, історичне краєзнавство тощо), під час підготовки навчально-методичних посібників, науково-дослідницьких робіт, лекцій для слухачів курсів підвищення кваліфікації (учителів, керівників гуртків туристсько-краєзнавчого напряму), студентів педагогічних закладів вищої освіти.Документ Організаційно-педагогічні умови виховання самостійності у дітей різної статі віком 5–7 років(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Лісовець Оксана Вікторівна; Lisovets Oksana ViktorivnaУ дисертації У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та наукове розв’язання проблеми виховання самостійності у дітей різної статі віком 5-7 років, що полягає в обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці організаційно-педагогічних умов та методів виховання самостійності у дітей різної статі віком 5-7 років. Теоретично обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови та методи оптимізації процесу виховання самостійності у дітей різної статі віком 5-7 років; встановлено особливості самостійної поведінки дітей різної статі віком 5-7 років у предметно-практичній, ігровій та комунікативній діяльності; створено комплексну програму виховання самостійності у дітей різної статі віком 5-7 років у різних видах і умовах організації діяльності у ЗДО і в сім’ї; уточнено сутність поняття «самостійність дитини 5-7 років», котре визначається як якість особистості і прояв активності, що характеризується усвідомленим і відповідальним ставленням до вчинків і дій, виявляється в наполегливості, ініціативності та критичності, прагненні діяти без сторонньої допомоги, зверненні за нею лише в разі об’єктивної необхідності; визначено структуру (когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий компоненти), критерії (незалежність від зовнішньої допомоги, творча ініціатива, баланс критичності й самокритичності) з відповідними показниками, рівні сформованості компонентів самостійності дітей віком 5-7 років (високий, оптимальний, середній, низький) та основні типи самостійності, які притаманні представникам різної статі (незалежно-створювальний, перетворювально-продуктивний, перетворювально-репродуктивний, залежно-репродуктивний); подальшого розвитку набули наукові уявлення про процес виховання самостійності у дітей різної статі віком 5-7 років; підходи до вибору форм, методів та прийомів виховання самостійності вказаної категорії досліджуваних в умовах сім’ї та закладу дошкільної освіти.Документ Формування соціально-комунікативної компетентності дошкільників з порушеннями інтелектуального розвитку засобами сюжетно-рольової гри(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Курєнкова Анна Володимирівна; Kurienkova Anna VolodymyrivnaУ дисертації досліджено проблему формування соціально-комунікативної компетентності старших дошкільників із порушеннями інтелектуального розвитку засобами сюжетно-рольової гри. Розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено модель формування соціально-комунікативної компетентності дошкільників із порушенням інтелекту, уточнено сутність поняття «соціально-комунікативна компетентність дошкільників із порушенням інтелектуального розвитку», її структурні компоненти (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-змістовий, діяльнісний, суб’єктний); розроблено критерії (соціально-мотиваційний, соціально-когнітивний, соціально-діяльнісний, соціально-особистісний), показники до них (інтерес до ігрової діяльності, соціальні знання, соціальні вміння та навички, соціальні якості) та охарактеризовано рівні (початковий, середній, достатній та високий) сформованості соціально-комунікативної компетентності дошкільників із порушенням інтелектуального розвитку. Було уточнено поняття «соціально-комунікативна компетентність» у досліджуваному контексті і, визначено, що «соціально-комунікативна компетентність дошкільників із порушеннями інтелектуального розвитку» - це початкові соціальні компетенції (уявлення, знання, уміння, навички) та соціальні якості особистості, що необхідні дітям для успішної соціальної адаптації, інтеграції взаємодії у типових соціальних ситуаціях». Описано організацію і методику дослідження, проведено аналіз практики формування соціально-комунікативної компетентності у дітей досліджуваної категорії, отримано вихідні данні щодо рівнів і особливостей її сформованості у старших дошкільників із порушеннями інтелектуального розвитку. Отримані результати проведеного педагогічного дослідження засвідчили ефективність використання впровадженої моделі формування соціально-комунікативної компетентності дошкільників із порушеннями інтелектуального розвитку, що показала позитивні зміни по всім рівням сформованості соціально-комунікативної компетентності дітей обраної нозології.Документ Стан системного імунітету та психофізіологічних функцій в умовах набутої короткозорості різного ступеня(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Колесник Юлія Іванівна; Kolesnyk Yuliia IvanivnaДисертація присвячена комплексному дослідженню системного імунітету та функціонального стану вищих відділів центральної нервової системи на тлі короткозорості набутої форми різного ступеня. В роботі проаналізовано і узагальнено стан неспецифічного антиінфекційного захисту, клітинної та гуморальної ланок системного імунітету, психофізіологічні функції в осіб із набутою короткозорістю слабкого, середнього та високого ступеня. Виявлено особливості функціонального стану імунної та нервової систем в умовах короткозорості певного ступеня та представлено кореляційні взаємозвязки даних регулюючих систем в умовах набутої короткозорості. Проблема зниженого зору на сьогодні є одним із актуальних напрямів досліджень сучасної біологічної науки. Зважаючи на загальний незадовільний стан здоров’я населення України, зростає роль досліджень, які розкривають особливості функціонування організму людини за наявності в неї різних дисрегуляторних чи преморбідних станів. Короткозорість набутої форми є однією із провідних причин низького зору, що здатна значно погіршити якість життя людини. Її поширеність набуває загрозливих «епідеміологічних» масштабів у світі, особливо серед осіб молодого працездатного віку. Вважається, що набута короткозорість розвивається як адаптаційна реакція зорової сенсорної системи до довготривалої роботи на близькій від ока відстані під впливом інформаційно-емоційного стресу, роль якого постійно посилюється у зв’язку із інтенсивною інформатизацією «цифрового» суспільства. Найбільший відсоток населення із короткозорою рефракцією виявлено в країнах Східної Азії (80-96 %), в США, Європі – до 50 %. В Україні показник поширеності короткозорості варіюється від 10 до 30 % населення, а результати дитячих медоглядів свідчать про його щорічне зростання. Як правило, набута короткозорість, сформувавшись у шкільному віці стабілізується до 20-30 років без складних патологічних ускладнень, проте її високі значення становлять ризик розвитку ускладнень, що можуть у подальшому призвести до втрати зорової функції. В той же час, набута короткозорість – це не лише вада зору, а й певний функціональний стан організму, розвиток якого пояснюється ретино-епіфізарно-гіпоталамічними і ретино-гіпофізарними взаємозв'язками нейроструктур ока з неокортексом та підпорядковується механізмам нейроімуноендокринної взаємодії в організмі. Проведено дослідження особливостей системного імунітету та функціонального стану вищих відділів центральної нервової системи в осіб із набутою короткозорістю слабкого, середнього та високого ступеня.Документ Формування стилю управління мистецько-педагогічним колективом у майбутніх учителів музики(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Овчиннікова Любов Олександрівна; Ovchynnikova Liubov OleksandrivnaУ дисертації представлено результати дослідження процесу формування стилю управління мистецько-педагогічним колективом у майбутніх учителів музики. У роботі запропоновано інтерпретацію змісту понять «стиль», «стиль управління», «мистецько-педагогічний колектив». На основі теоретичного аналізу дефініцій поданих у роботі понять доведено, що визначення терміну «стиль управління мистецько-педагогічним колективом» в педагогічній поняттєвій базі не представлено. Розроблено компонентну структуру стилю управління мистецько-педагогічним колективом у майбутніх учителів музики в єдності мотиваційного, лідерського, комунікативного компонентів. Мотиваційний компонент розглядається в якості основи, на якій відбувається цілеспрямоване формування особистісно-ціннісного ставлення майбутнього фахівця до управлінської діяльності, потреби оволодіння нею як важливим засобом організації та управління навчально-творчим процесом мистецько-педагогічного колективу; лідерський – спрямований на збагачення в майбутніх фахівців психолого-педагогічних знань і уявлень про сутність управлінської діяльності в цілому та її різних сфер зокрема, умінь та навичок; провідним завданням комунікативного компонента є здійснення конструктивної функції, спрямованої на моделювання проєктів управлінської діяльності самими студентами з урахуванням об’єктивних можливостей і засобів, залежно від ситуації, а також їх особистісних якостей. Результати проведеного дослідження дозволили створити підґрунтя для визначення низки педагогічних умов: забезпечення мотивації студентів до формування ефективного стилю управління в процесі вивчення спецкурсу «Основи управління мистецько-педагогічним колективом»; упровадження у процес формування стилю управління професійно-особистісного тренінгу; організація самоменеджменту майбутніх учителів музики в контексті формування стилю управління мистецько-педагогічним колективом.Документ Камерно-вокальна творчість В. Губаренка: симбіоз слова, музики і виконавства(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Руденко Олександр Федорович; Rudenko Oleksandr FedorovychДисертацію присвячено дослідженню камерно-вокальної спадщини українського композитора Віталія Губаренка 60-80-х років ХХ століття. У досліджені з’ясовано, яке місце займала камерно-вокальна творчість у його композиторському доробку, проаналізовані чинники, що безпосередньо вплинули на її становлення та подальше формування, розглядається процес взаємодії музики, слова та вокального виконавства простежується розвиток музично-драматургічної лінії у вокальних циклах композитора. Запропонований аналіз камерно-вокальних творів 60-80-х років ХХ століття, який передбачає розгляд взаємовпливу музичного та вербального текстів з урахуванням специфіки вокального виконавства. Розуміння мистецького симбіозу впливає на методику роботи з вокальними творами та якість концертного виконання. Окреслено специфіку взаємодії слова та музики у вокальних творах різних років; виявлено безпосередню взаємодію з виконавцями творів у різних жанрах та безпосередньо у вокальному, що вплинуло на виконавську зручність опусів. Визначені поняття харківської композиторської школи, одна з гілок якої пов’язана з творчою діяльністю таких композиторів і вчителів, як Д. Клебанов, О. Жук та С. Богатирьов. Дана спадкоємність досить чітко простежується при теоретичному аналізі засобів аранжування та вокальних прийомів, які застосовувалися для розкриття художніх образів. У дослідженні визначені тяжіння Віталія Губаренка як до європейської композиторської традиції, так і до російської (Д. Шостакович та С. Прокоф’єв). Доведено, що В. Губаренко однаково чуйно сприймав різні лірико-поетичні жанри, включаючи сонети; розглядаються тяжіння до різних поетичних форм у різні періоди творчості. Доведено ефективність поєднання вербальних та музичних текстів у камерно-вокальних циклах В. Губаренка. Розглянуто психологічний вплив поетичного тексту у поєднанні з музичними засобами виразності на загальне сприйняття твору. Акцентується увага на творчих контактах композитора з виконавцями, диригентами, музичними критиками, що безпосередньо мали вплив на формування музичної мови композитора. Підкреслено, що композитор ставив високі критерії як до літературних першоджерел, так і до власної музичної мови, яка максимально враховувала тогочасні технічні досягнення вокального виконавства (починаючи з консерваторських часів, композитор тісно співпрацював зі співаками, у тому числі й оперними). У дослідженні розкриваються такі важливі аспекти, як місце камерно-вокальних творів у загальній творчості композитора; доводиться доцільність використання камерно-вокальних творів у педагогічній діяльності закладів вищої освіти мистецького напрямку.Документ Організаційно-педагогічні засади STEM-освіти у старшій середній школі США(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Бойченко Віталій Віталійович; Boichenko Vitalii VitaliiovychДисертація є комплексним дослідженням, у межах якого з’ясовано теоретичні, нормативні, змістово-процесуальні та професійно-педагогічні засади STEM-освіти у старшій середній школі США. У межах характеристики стану розробленості проблеми STEM-освіти у вітчизняних науково-педагогічних дослідженнях з’ясовано, що розвиток STEM-освіти в закладах освіти різних рівнів є предметом наукового інтересу широкого кола вітчизняних учених. Установлено, що проблема STEM-освіти у старшій середній школі США не знайшла достатнього цілісного висвітлення. Результатом структурно-логічного аналізу вітчизняних наукових розвідок із досліджуваної проблеми стало виділення теоретико-методологічного, порівняльно-педагогічного, організаційного, методичного та професійно-педагогічного аспектів її розгляду. Виявлено, що провідними напрямами досліджень стали: теоретичне обґрунтування вихідних положень STEM-освіти; формування освітньої політики й нормативно-правове забезпечення STEM-освіти; ґенеза та тенденції розвитку STEM-освіти в Україні та світі; інноваційні компетентності в галузі STEM; форми, методи та інноваційні технології навчання STEM-дисциплін (як у межах інтегрованого курсу, так і окремих дисциплін STEM спрямування); розвиток мережі закладів STEM-освіти; проблеми створення STEM-центрів та STEM-лабораторій; професійна підготовка та професійний розвиток педагогічних кадрів, що надають освітні послуги в галузі STEM-освіти. Визначено передумови розвитку STEM-освіти у старшій середній школі США, зокрема: заснування перших спеціалізованих закладів природничо-математичного напряму (старших середніх шкіл Stuyvesant High School (1904 р.) та Bronx High School of Science (1938 р.)), створення професійних організацій відповідного напряму (насамперед, Національного наукового фонду, Американського астронавтичного товариства, Американського астрономічного товариства, Американського математичного товариства, Американського товариства інженерної освіти, Американської асоціації статистики та багатьох інших), актуалізація наукових досліджень тощо. Виокремлено етапи розвитку STEM-освіти у старшій середній школі США: І етап (1958-1988 рр.) – легітимізації STEM-освіти; ІІ етап (1989-2000 рр.) – стандартизації STEM-освіти; ІІІ етап (2001-2010 рр.) – концептуалізації STEM-освіти; (2011 р. – дотепер) – системної реалізації STEM-освіти. Окреслено нормативні засади STEM-освіти у старшій середній школі США, зокрема: Закони «Про координацію дій у галузі STEM-освіти», «Про STEM-освіту», «Кожен учень досягає успіху» (нова редакція Закону «Про початкову та середню освіту»), «Про заохочення наступного покоління жінок – піонерів у космічні галузі, новаторів, дослідників та винахідників», «Про сільську STEM-освіту», освітню ініціативу «Виховуй для інновацій», Стратегічний план «Курс на успіх: американська стратегія STEM-освіти» тощо. Схарактеризовано форми педагогічної підтримки учнів, які обрали STEM-дисципліни як майбутню професію, а саме: диференціація змісту STEM-освіти, поглиблене вивчення STEM-дисциплін, профорієнтаційна робота, що передбачає ознайомлення старшокласників зі STEM-професіями в умовах реального робочого місця, менторство та он-лайн менторство тощо. Визначено специфіку професійно-педагогічної підготовки STEM-учителів старшої середньої школи США й схарактеризовано відповідні програми на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях вищої освіти. Показано, що для здобуття ступеня бакалавра зі STEM-освіти розроблено спеціальну програму UTeach, запроваджену в 46 американських університетах, що являє собою унікальну освітньо-професійну програму підготовки STEM-учителів для загальноосвітніх шкіл, у межах якої здобувачі освіти одночасно отримують ступінь бакалавра з інтегрованої галузі STEM та сертифікат учителя середньої школи. З’ясовано, що підготовка магістрів зі STEM-освіти здійснюється трьома американськими закладами вищої освіти: Університетом Тафтса (програми «Магістр мистецтв із початкової STEM-освіти» та «Магістр наук із природничо-наукової, технологічної, інженерної та математичної (STEM) освіти»), Державним університетом штату Монтана («Магістр наук із природничо-наукової освіти») та Коледжем Альберта Магнуса («Магістр наук зі STEM-освіти або грамотності»). Виявлено сучасний стан STEM-освіти в Україні, зокрема: особливості становлення та напрями розвитку STEM-освіти; нормативно-правове забезпечення STEM-освіти; діяльність Малої академії наук України щодо реалізації STEM-освіти; діяльність Всеукраїнського науково-методичного віртуального STEM-центру та досвід створення регіональних STEM-центрів і лабораторій; особливості імплементації STEM-освіти в закладах загальної середньої та позашкільної освіти.Документ Організаційно-педагогічні засади навчання англійської мови учнів початкової школи Польщі(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2021) Коханова Наталія Юріївна; Kokhanova Nataliia YuriivnaУ дослідженні з’ясовано організаційно-педагогічні засади навчання англійської мови учнів початкової школи Польщі задля визначення перспектив розвитку феномену іншомовного навчання учнів початкової школи в Україні. У контексті характеристики стану розробленості досліджуваної проблеми у вітчизняній науковій думці виокремлено та подано системну характеристику наукових розвідок, що стосуються таких її аспектів: 1) порівняльно-педагогічного, який висвітлює проблеми іншомовної освіти в різних країнах; 2) професійно-педагогічного, який розкриває професійні якості вчителя, що допомагають успішно реалізувати мету навчання іноземної мови; 3) лінгвістичного, який розглядає лінгвістичну складову іншомовного навчання в початковій школі; 4) методичного, який охоплює проблеми вдосконалення навчання і викладання іноземних мов шляхом опанування нових методі та прийомів; 5) психологічного, який розкриває психологічні особливості вивчення іноземної мови молодшими школярами; 6) культурологічного, який має на увазі навчання іноземної мови через власну культуру і традиції. Окреслено нормативні засади навчання англійської мови учнів початкової школи Польщі. Виявлено, що навчання англійської мови в закладах освіти країни регулюється низкою нормативно-правових актів міжнародного та національного рівня політичного та освітнього характеру. Окреслено тенденції розвитку нормативного забезпечення навчання англійської мови учнів початкової школи Польщі: оновлення нормативних документів відповідно до суспільно-політичних та соціально-економічних чинників розвитку країни; оновлення стандартів та рекомендацій навчання англійської мови відповідно до актуальних потреб навчального процесу; поглиблення взаємозв’язку цілей і методології навчального процесу; надання незалежності початковій школи у виборі навчальних програм та підручників. Висвітлено організаційні засади навчання англійської мови учнів початкової школи Польщі, а саме: вибір шкільної навчальної програми для планування освітнього процесу; вимоги до кваліфікації вчителів, які мають право викладати іноземну мову в початковій школі; тижневе навантаження для навчання англійської мови в початковій школі; вибір підручників та методичних посібників для навчання англійської мови. Розкрито методичні засади навчання англійської мови учнів початкової школи Польщі, зокрема виявлено, що викладання англійської мови в початковій школі проводиться за допомогою поєднання традиційних (прямий метод, граматико-перекладний) та інноваційних (ігровий, інтерактивний) методів навчання, які спрямовані на розвиток чотирьох видів мовленнєвої діяльності (мовлення, аудіювання, читання і письма). Дійшли висновку, що серед методів навчання іноземних мов у початковій школі Польщі превалюють ті, що вимагають активної діяльності школярів: метод проєктів, метод дискусії, метод драматизації, брейнстормінг тощо, тобто інноваційні. Схарактеризовано низку методичних прийомів, що застосовуються для вивчення лексики; для навчання читання, письма та усного мовлення. 5 Визначено можливості використання прогресивного польського досвіду в аспекті досліджуваної проблеми в Україні. З’ясовано, що навчання англійської мови з початкової школи є ефективним засобом для подальшого розвитку іншомовної компетентності школярів. Констатовано, що досвід навчання іноземних мов у початковій школі Польщі може стати орієнтиром під час визначення раціонального співвідношення навчального часу для оволодіння іноземними мовами в початковій школі. При цьому має враховуватися принцип частотності та інтенсивності іншомовної освіти школярів. Обґрунтовано перспективи використання інноваційного досвіду навчання англійської мови учнів початкової школи Польщі у процесі модернізації освітньої системи України на державному, регіональному, інституційному та особистісному рівнях. Прогностичний потенціал проведеного дослідження зумовлюється можливістю використання отриманих результатів для здійснення подальшої науково-дослідницької роботи в даному напрямі у процесі модернізації вітчизняної школи згідно з концепцією «Нової української школи».Документ Розвиток інформаційно-цифрової компетентності майбутніх учителів природничо-математичних спеціальностей у процесі професійної підготовки(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2020) Стома Валентина Миколаївна; Stoma Valentyna MykolaivnaУ дисертації представлено результати дослідження проблеми розвитку інформаційно-цифрової компетентності майбутніх учителів природничо-математичних спеціальностей у процесі професійної підготовки. На основі термінологічного аналізу ключових понять дослідження (компетентність», «інформаційна компетентність», «інформаційно-комунікативна компетентність», «цифрова компетентність» та ін.) уточнено сутність поняття «інформаційно-цифрова компетентність майбутніх учителів природничо-математичних спеціальностей» як інтегральну соціально значущу характеристику особистості, яка поєднує ціннісні установки і прагнення до професійного розвитку в галузі застосування цифрових технологій у професійній діяльності, ІТ-знання (про інформацію та інформаційні процеси, методи її опрацювання для вирішення професійних завдань), базові та спеціальні інформаційно-цифрові вміння (обробляти інформацію у різних формах її надходження, вміння застосовувати цифрові технології загального призначення та спеціалізоване програмне забезпечення предметного спрямування), які забезпечують діалогову взаємодію із суб’єктами освітнього процесу і у своїй сукупності дають змогу ефективно вирішувати професійні завдання вчителів природничо-математичних спеціальностей за невизначених початкових умов). Схарактеризовано структуру інформаційно-цифрової компетентності майбутніх учителів природничо-математичних спеціальностей у єдності трьох компонентів: особистісного, когнітивного та діяльнісного. Під розвитком інформаційно-цифрової компетентності майбутніх учителів природничо-математичних спеціальностей розуміється спеціально організований, компетентнісно орієнтований освітній процес, результатом якого є позитивна динаміка в розвитку складових інформаційно-цифрової компетентності вчителів природничо-математичних спеціальностей, що забезпечує ефективне виконання їхніх професійних обов’язків. Визначено й описано критерії, показники та рівні розвитку інформаційно-цифрової компетентності у майбутніх вчителів природничо-математичних спеціальностей у професійній діяльності – поведінковий – «Мотивація» та «Саморозвиток»; теоретичний – «Обсяг знань» та «Глибина знань»; технологічний – «Уміння використовувати цифрові технології» та «Уміння працювати з інформацією») та рівні розвитку інформаційно-цифрової компетентності майбутніх учителів природничо-математичних спеціальностей (низький, середній, високий). Розроблено й теоретично обґрунтовано модель розвитку інформаційно-цифрової компетентності майбутніх учителів природничо-математичних спеціальностей у процесі професійної підготовки.Документ Організаційно-педагогічні основи теологічної освіти в університетах Федеративної Республіки Німеччини(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2020) Тарабан Юрій Валентинович; Taraban Yurii ValentynovychУ дисертації вперше у педагогічній науці цілісно з’ясовано теоретичні, нормативні, організаційні та методичні основи теологічної освіти в університетах Федеративної Республіки Німеччини. У контексті обґрунтування теоретичних засад дослідження схарактеризовано стан наукового розроблення проблеми (класифіковано джерела за напрямами та аспектами розгляду досліджуваного явища); з᾿ясовано ґенезу розвитку теологічної освіти шляхом виокремлення періодів та етапів її розвитку); подано характеристику поняттєво-термінологічного апарату науково-педагогічного дослідження теологічної освіти, що передбачало виокремлення теологічної, нормативної та педагогічної груп понять. Висвітлено концептуальні основи досліджуваного феномену (підходи до організації та моделі теологічної освіти); нормативних (наднаціональний, національний та інституційний рівні; державний та церковний виміри), організаційних (на рівні університету, факультету, кафедри, викладача та студента), змістових (особливості побудови навчальних програм) та методичних основ (сутність релігійної дидактики, особливості навчально-методичного забезпечення) теологічної освіти в університетах Федеративної Республіки Німеччини. Здійснено класифікацію проблем та перешкод у сфері теологічної освіти та сформульовано шляхи їх подолання у вигляді рекомендацій по кожному напряму. Розроблено рекомендації щодо творчого використання елементів прогресивного досвіду діяльності теологічних факультетів університетів ФРН на таких рівнях: стратегічний, нормативно-правовий, нормативно-канонічний, педагогічний, методичний, практично-технологічний, аналітичний, прогностичний. Уточнено й конкретизовано сутність понять «теологія як наукова галузь та комплекс навчальних дисциплін», «теологічна освіта», «заклади вищої освіти у сфері теології». Подальшого розвитку та уточнення дістала характеристика педагогічної, нормативно-правової, теологічної та міжнародної термінології в галузі теологічної освіти. До наукового обігу введено маловідомі для вітчизняної наукової спільноти німецькомовні та англомовні джерела у галузі досліджуваної проблеми.