Слобожанський науковий вісник. Серія Філологія
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Слобожанський науковий вісник. Серія Філологія(Видавничий дім «Гельветика», 2025)Журнал є рецензованим виданням, у якому публікуються оригінальні статті, що розкривають результати наукових, практичних, навчально-методичних та науково-дослідних розробок у сфері філологічних та педагогічних наук. Видання допомагає відстежувати та аналізувати тенденції у галузі мовознавства, літературознавства та педагогіки і сприяє розвитку науки в цих напрямках. Збірник призначений для широкого кола фахівців: науковців, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів старших курсів.Документ Слобожанський науковий вісник. Серія Філологія(Видавничий дім «Гельветика», 2025)Журнал є рецензованим виданням, у якому публікуються оригінальні статті, що розкривають результати наукових, практичних, навчально-методичних та науково-дослідних розробок у сфері філологічних та педагогічних наук. Видання допомагає відстежувати та аналізувати тенденції у галузі мовознавства, літературознавства та педагогіки і сприяє розвитку науки в цих напрямках. Збірник призначений для широкого кола фахівців: науковців, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів старших курсів.Документ English International Economic Law Discourse: Its Multidimensional Analysis(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Butko Oleksandra Artemivna; Бутко Олександра АртемівнаThis paper is dedicated to International Economic Law Discourse. By now only one critical discourse analysis work covering this matter exists. Thus, there are no corpus-based researches concerning this type of discourse. At the same time the previous works in corpus-based discourse analysis were taken into account. All these researches study different types of discourse: diplomatic, media, academic, Biblical.This work is a corpus-based research pertaining to the discourse quantitative analysis. The author compares International Economic Law Discourse with press reviews and academic prose. In particular, multidimensional analysis tool, MAT (Nini, 2019), created according to D. Biber’s works (Biber, 1988; Biber, 1989; Biber, 2001) was used in this work to indicate main grammar and stylistic peculiarities of the International Economic Law Discourse in English as this corpus tool operates only with one target language. Furthermore, ANOVA test (Analysis of Variance) was used to interpret the MD analysis results.As a result of this research, we can distinguish such basic grammatical and syntactic peculiarities of IEL discourse: common use of Present tense; second person pronouns, pro-verb do and subordinator that deletion omission; abundance of nominalisations; lack of adverbs; overwhelming use of modal verbs, especially predictive ones (will, would, shall) with a priority for shall; prepositional phrases prevalence; insignificant number of such syntactic constructions as that relative clauses on subject position, WH relative clauses on subject position, existential there; a high level of certainty to be understandable for all Member States representatives who are not, as a rule, English native speakers.Документ Риси мовного портрета Бориса Грінченка(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Видайчук Тетяна Леонідівна; Vydaichuk Tetiana LeonidivnaУ статті зроблено спробу окреслити основні риси мовного портрета Бориса Грінченка як видатної мовної особистості періоду формування модерної української нації. При цьому опис (портрет) мовної особистості не ототожнюється з описом мови художніх творів письменника, а вимальовується переважно на основі формального і неформального спілкування через листування з друзями та однодумцями. Дослідницьку увагу сконцентровано на окремих рівнях лінгвоперсони – лексичному, морфологічному, словотвірному. Особливу увагу приділено орфографічним рисам мовного портрета, адже йдеться про час в історії української мови, коли відбувалось становлення єдиної літературної мови та пошуку принципів правопису для неї. Матеріалом дослідження стали понад двісті егодокументів Бориса Грінченка, датовані 1883, 1884 і частково 1885 роками – часом учителювання на Слобожанщині. Для їх наукового осмислення та цілісного вивчення мовної особистості застосовано методологію епістеміології та лінгвоперсонології. Це дало можливість репрезентувати окрему мовну індивідуальність у всьому обширі її виявів – часовому, просторовому, еволюційному, культурно-естетичному, соціумному, лінгвокультурологійному тощо. У результатах дослідження розділено лінгвоіндивідуацію (спонтанну потребу Бориса Грінченка реалізуватися в мові і через мову) та лінгвоіндивідуалізацію (осмислене прагнення Бориса Грінченка набути мовної самості, впізнаваності, вправності в оперуванні мовними засобами).У висновку постулюється думка, що визначні мовні особистості встановлюють мовні пріоритети й продукують мовні цінності в мовному колективі, а мовну особистість Бориса Грінченка за функціональним статусом можна порівняти з особистостями Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка та інших класиків-реформаторів українськомовного простору нашого минулого.Документ Інтертекстуальність як мовно-інтелектуальна гра з читачем (на матеріалі есе Тараса Прохаська)(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Губарева Галина Анатоліївна; Трифонов Роман Анатолійович; Розмаїта Аліна Олександрівна; Hubareva Halyna Anatoliivna; Tryfonov Roman Anatoliiovych; Rozmaita Alina OleksandrivnaУ статті розглянуто особливості мовного виявлення інтертекстуальних зв’язків та їхнього функціонального навантаження в есе Тараса Прохаська, вміщених у збірці «Так, але…». Показано, що мала проза письменника спрямована на діалогічну взаємодію з читачем: автор заохочує читача до інтелектуальної співпраці, активізуючи уяву, культурну пам’ять і креативні стратегії комунікації. Творенню такої взаємодії слугує ігрова поетика, у межах якої варто розглядати інтертекстуальність. Художній манері письменника властиві різні способи актуалізації інтертекстем в мові есеїв: прямі і трансформовані цитати без лапок (з атрибуцією і без неї), алюзії, ремінісценції, перифрази. В одному тексті часто співіснують кілька інтертекстем: вони «зчеплюються» ключовими словами та перегукуються за змістом. Інтертекстеми виконують помітну текстотвірну функцію, оскільки є поштовхом до розгортання оповіді, способом поглибити її чи підсумувати. Важливими є також концептуальна, експресивна та ігрова функції. Багато назв есе – це трансформовані цитати, які стають рушієм оповіді й водночас своєрідними змістовими «загадками» для читача. Інтертекстуальні елементи підпорядковані різним авторським стратегіям у розгортанні оповіді: пригадування, розмірковування, іронізування тощо. Чужий текст органічно вплітається у власний, що разом творить колажність, поліфонію авторських рефлексій. Відзначено явище гетерогенної природи інтертекстем, які в межах одного есе можуть походити з цілком різнотипних дискурсів, і цей прийом також слугує активізації читацької уваги і формує характерну постмодерністську полістилістичність. Указано провідні синтаксичні засоби, які підкріплюють введення цитат і створюють відчуття мистецького діалогу. Виділено походження інтертекстуальних одиниць із наукового (біологічного, математичного), художньо-літературного, розмовно-побутового, ідеологічно-радянського та інших дискурсів.Документ Підготовка майбутніх педагогів засобами дошкільної лінгводидактики до формування мовленнєвої компетентності в дітей дошкільного віку(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Барановська Лілія Володимирівна; Baranovska Liliia VolodymyrivnaУ статті визначено особливості підготовки майбутніх педагогів до формування мовленнєвої компетентності в дітей дошкільного віку. Важливим засобом такої підготовки є навчальна дисципліна «Дошкільна лінгводидактика». Приділена увага аналізові змісту Закону України «Про дошкільну освіту», «Концепції дошкільної освіти», якими визначено мету дошкільної освіти, пронципи її здійснення, уточнено періодизацію вікових особливостей дітей від народження до семи років, наголошено на особливостях навчання дітей державної мови. Акцентована увага на тому, що дошкільний вік є сензитивним для мовленнєвого розвитку дітей, який є складником їхнього розумовго розвитку. На основі Державного стандарту дошкільної освіти уточнено дефініцю поняття «компетентність» та її структуру. Окреслено складники мовленнєвої компетентності дошкільників. Вона являє собою складне новоутворення, структуроване відповідно до складу мови. Описано методики формування правильної звуковимови, лексичної і граматичної правильності мовлення дітей дошкільного віку. Зауважено щодо необхідності формування педагогом, який працює із засобами кожного рівня мовленнєвої структури, комунікативної компетентності в дітей зазначеного віку. Зважаючи на те, що процес формування мовленнєвої компетентності в дошкільників відбувається переважно в усній формі, обгрунтована доцільність формування педагогів дошкільної освіти як риторичних особистостей. Важливим для них є розуміння законів риторики: концептуального, моделювання аудиторії, стратегічного, тактичного, ефективного спілкування, мовленнєвого, зіставно-аналітичного. Акцентована увага на врахування вікових та індивідуально-психологічних особливостей дітей дошкільного віку в процесі формування в них мовленнєвої компетентності та на системність і послідовність роботи з ними.Документ Концепт «людина»: від народної творчості до штучного інтелекту(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Вихрущ Анатолій Володимирович; Vykhrushch Anatolii VolodymyrovychУ статті аналізується проблема системи базових понять для наук гуманітарного спрямування. Окреслено важливість логічного переходу: слово – поняття – термін – концепт. Особлива увага звертається на систему базових понять в педагогічній науці. Виокремлено практичні аспекти проблеми для викладачів закладів вищої освіти, вчителів. У зв’язку з масовим поширенням нових інформаційних технологій аналізується коректне використання штучного інтелекту в навчальному процесі. У контексті пропозицій експертів Римського клубу щодо інтегрального мислення розглядаються особливості реалізації цього пріоритетного завдання.У статті також проводиться порівняльний аналіз розв’язання проблеми у працях українських і польських дослідників.Запропонована модель структурування педагогічних понять згідно з вимогами логіки. Зазначена пріоритетність розвитку як поєднання кількісних та якісних змін.Перспективним є виокремлення завдань щодо необхідності зміни в структурі, якісних змін у системі освіти, підвищенні культури населення, позитивного іміджу серед закордонних партнерів. Для досягнення поставлених завдань важливо враховувати досягнення професійної лінгводидактики, компаративістики, дидактичних основ творчості, готовності до інноваційної діяльності. У статті аналізуються відповідні поняття в словниках різного рівня: тлумачних, академічних, педагогічних, психологічних, філософських. Сучасна лексикографія з врахуванням можливостей штучного інтелекту зможе реагувати на нові виклики інформаційного суспільства, поєднувати багаторічний досвід дослідників з викликами сьогодення.У час війни й відбудови для національного самоусвідомлення питання мовленнєвої культури людини досягає рівня національної безпеки. Визначення основних понять є запорукою успіху в наукових пошуках, підвищення рівня дидактичної культури викладачів і студентів, має важливе значення для особистісного розвитку.Документ Розвиток міжкультурної комунікативної компетенції українських студентів засобами мультимодального тексту у процесі вивчення корейської мови(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Пак Атоніна; Юмрукуз Анастасія Анатоліївна; Авраменко Богдана Володимирівна; Pak Atonina; Yumrukuz Anastasiia Anatoliivna; Avramenko Bohdana VolodymyrivnaУ статті розглянуто концептуальні та методологічні підходи до формування міжкультурної комунікативної компетенції (МКК) українських студентів засобами мультимодального тексту в процесі вивчення корейської мови. З урахуванням тенденцій глобалізації та зростаючої популярності корейської культури серед української молоді, акцент зроблено на необхідності розвитку здатності студентів ефективно взаємодіяти в багатокультурному середовищі. Визначено, що мультимодальний текст – інтегративний засіб, що поєднує візуальні, аудіальні, текстові та кінетичні модальності – забезпечує глибше занурення в автентичний мовно-культурний контекст, активізує когнітивні процеси, формує емоційну чутливість і адаптивну поведінку в іншомовному спілкуванні. Спираючись на досвід сучасних українських та зарубіжних лінгводидактичних досліджень (Пінчук, Литвинова, Буров, Frezzo, Stefanidis та ін.), автор обґрунтовує педагогічну доцільність використання мультимодальних ресурсів – дорам із субтитрами, цифрових коміксів, культурно маркованої музики, анімаційних діалогів – у викладанні корейської мови. Представлені емпіричні результати експериментального навчання засвідчують зростання рівня МКК студентів на 25% за шкалою Cultural Intelligence Scale. У статті проаналізовано ефективність таких завдань, як культурний аналіз відеофрагментів, ведення мультимодального щоденника, ситуативні рольові ігри, створення кроскультурного колажу.Встановлено, що такі завдання сприяють розвитку культурної емпатії, саморефлексії та розуміння специфіки комунікативної поведінки корейців. Зміст письмових рефлексій студентів після завершення курсу вказує на формування здатності до міжкультурного аналізу, розпізнавання семіотичних маркерів і контекстуальних сигналів. Автор підкреслює, що мультимодальний текст є не лише інструментом лінгвістичного навчання, а й засобом формування культурної чутливості, толерантності та міжкультурної свідомості, що вкрай важливо в умовах сучасного глобалізованого суспільства. У підсумку зроблено висновок про необхідність подальшої розробки методик інтеграції мультимодальних ресурсів у курси східних мов, підвищення цифрової грамотності учасників освітнього процесу та створення локалізованих платформ з мультимодальними навчальними матеріалами. Стаття містить практичні рекомендації для викладачів і дослідників у сфері міжкультурної освіти, цифрової дидактики та викладання корейської мови в українському освітньому контексті.Документ Формування академічного красномовства у процесі вивчення мов у ЗВО в умовах дистанційного навчання(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Підгородецька Інна Юріївна; Тихоненко Олена Василівна; Pidhorodetska Inna Yuriivna; Tykhonenko Olena VasylivnaУ статті проаналізовано особливості формування академічного красномовства здобувачів ЗВО під час вивчення української та іноземних мов в умовах цифровізації освітнього процесу та дистанційного навчання. Обґрунтовано потребу адаптації класичних риторичних стратегій до нових форматів комунікації, зумовлених використанням цифрових платформ, відеозв’язку та інтерактивних інструментів. Зазначено, що дистанційне навчання з використанням інноваційних технологій вимагає від викладачів і здобувачів освіти чіткого, логічного, структурованого і лаконічного мовлення відповідно до норм академічного стилю. Наголошено, що в умовах онлайн-взаємодії академічне красномовство набуває міждисциплінарного характеру, оскільки поєднує елементи педагогіки, психології, та інформаційно-комунікаційних технологій. Виокремлено значення невербальних та паравербальних засобів комунікації, зокрема інтонації, темпу мовлення, пауз, міміки, а також зорового контакту під час відеоконференцій. Аргументовано, що саме ці компоненти сприяють створенню довіри між викладачем і студентами, забезпечують ефективне сприйняття навчального матеріалу і активне залучення здобувачів до освітнього процесу. Зауважено, що для успішного розвитку академічного красномовства важливо враховувати культурні, етичні та естетичні аспекти комунікації учасників освітнього процесу. Підкреслено важливість розвитку навичок міжкультурного спілкування на заняттях з іноземної мови як необхідного компонента сучасної риторики у дистанційному форматі. Указано на необхідність дотримання академічної коректності, принципів інклюзивності та адаптивності в онлайн-взаємодії. З’ясовано, що використання візуальних засобів підтримки, як-от презентацій, інфографіки тощо, сприяє розвитку риторичної майстерності усіх учасників освітнього процесу. Підкреслено, що необхідність адаптації риторичних стратегій до онлайн-форматів вимагає від викладачів навичок роботи з новітніми технологіями та застосування інноваційних методик для ефективної комунікації в онлайн-просторі. Визначено, що застосування інтерактивних методів у практиці викладання мов дає змогу глибше засвоювати матеріал та формувати у здобувачів освіти риторичну компетентність.Документ Використання автентичних аудіоподкастів для формування англомовної граматичної компетентності учнів профільної школи(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Подосиннікова Ганна Ігорівна; Панченко Катерина Олександрівна; Podosynnikova Hanna Ihorivna; Panchenko Kateryna OleksandrivnaДослідження присвячено проблемі використання автентичних аудіоподкастів та інтерактивної подкаст-технології як сучасного ефективного інструменту формування англомовної граматичної компетентності старшокласників. У статті проаналізовано педагогічну, методичну, психологічну літературу та нормативні документи Міністерства освіти і науки України щодо мети та змісту формування англомовної граматичної компетентності у 10 класі закладів загальної середньої освіти, обґрунтовано доцільність використання англомовних автентичних аудіоподкастів у формуванні англомовної граматичної компетентності учнів профільної школи, подано результати проведеного анкетування вчителів та учнів. Розглянуто психологічно-вікові особливості старшокласників; визначено методичний потенціал використання англомовних автентичних аудіоподкастів у навчанні граматики; охарактеризовано етапи формування іншомовних граматичних навичок із урахуванням стратегій навчання граматики та розвитку критичного мислення здобувачів освіти. Запропоновано підсистему вправ і алгоритм роботи з автентичними аудіоподкастами для формування англомовної граматичної компетентності старшокласників. Визначено критерії відбору автентичних аудіоподкастів для формування англомовної граматичної компетеності учнів профільної школи та відібрано подкасти «BBC Learning English Podcasts» у межах тематики 10 класу. Надано методичні рекомендації з використання автентичних подкастів «BBC Learning English Podcasts» для формування англомовної граматичної компетентності учнів 10 класу, подано приклади вправ на матеріалі теми «Communication Technologies». Результати дослідження підтверджують, що використання автентичних аудіоподкастів у процес навчання граматики позитивно впливає на мотивацію учнів, покращує їхнє розуміння та забезпечує системне формування граматичної компетентності старшокласників.Документ Регулювання використання генеративного ші здобувачами вищої освіти: європейський і український досвід(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Туришева Оксана Олегівна; Дзикович Ольга Володимирівна; Turysheva Oksana Olehivna; Dzykovych Olha VolodymyrivnaУ статті проаналізовано політики регулювання використання генеративного ШІ здобувачами вищої освіти в українських і європейських університетах. В умовах стрімкої інтеграції ШІ в освітній процес зміст статті сфокусовано на дозволах, заборонах та відповідальності, визначених у відповідних нормативних документах університетів. Особливу увагу приділено тому, як саме ШІ може використовуватися здобувачами в освітньому процесі, які ризики визначають політики та які заходи передбачено в разі недотримання встановлених вимог. Порівняльний аналіз політик провідних університетів дозволив окреслити як спільні, так і відмінні риси в питанні регулювання використання ШІ. Серед спільних рис: безумовна пріоритетність академічної доброчесності, визнання необхідності прозорого використання ШІ, відповідальність здобувачів в контексті використання ШІ, а також трактування ШІ як допоміжного інструмента в навчанні. Питання конфіденційності даних, авторського права, захисту персональних даних також є наскрізними темами більшості політик. До ключових відмінностей зараховано різний ступінь деталізації дисциплінарних заходів, а також різний рівень інституційного забезпечення ШІ-сервісів та підходи до формулювання заборон. Авторки підкреслюють важливість балансування між гнучкістю політик і необхідністю чіткого регламентування взаємодії здобувачів із ШІ, а також наголошують на необхідності постійного перегляду таких політик. Переважна більшість проаналізованих політик зосереджуються не стільки на реактивному контролі, скільки на проактивних стратегіях, які дозволяють перейти від простого контролю до його стратегічної інтеграції як трансформаційного освітнього активу. Цей стратегічний зсув є вкрай важливим для університетів, які хочуть залишатися конкурентоспроможними у світі, керованому штучним інтелектом.Документ Цілі та зміст етапів формування німецькомовної соціокультурної компетентності у майбутніх учителів засобами фразеології(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Шевцова Наталія Олександрівна; Shevtsova Nataliia OleksandrivnaУ статті досліджено цілі та зміст етапів формування німецькомовної соціокультурної компетентності у майбутніх учителів засобами фразеології. Методологія дослідження ґрунтується на вивченні та критичному аналізі наукових публікацій та методичної літератури із проблеми поетапної організації освітнього процесу із формування іншомовної соціокультурної компетентності у закладах вищої освіти; сходженні від абстрактного до конкретного для розкриття змісту етапів формування німецькомовної соціокультурної компетентності у майбутніх учителів засобами фразеології; узагальненні для формулювання висновків дослідження.Наукова новизна дослідження полягає в: 1) узагальненні позитивного досвіду поетапного формування іншомовної соціокультурної компетентності у закладах вищої освіти; 2) подальшому розвитку підходів до поетапного формування німецькомовної соціокультурної компетентності у майбутніх учителів; 3) уточненні цілей та змісту етапів формування німецькомовної соціокультурної компетентності у майбутніх учителів засобами фразеології. Аналіз наукових публікацій та методичної літератури із проблеми поетапної організації освітнього процесу із формування іншомовної соціокультурної компетентності у закладах вищої освіти показав поширеність та продуктивність у методиці викладання іноземних мов таких підходів, за яких в основу поетапного формування соціокультурної компетентності покладено принцип систематичності та послідовності, що дозволяє врахувати послідовність формування навичок і розвитку вмінь та взаємозв’язок різних аспектів мови, а також принципу професіоналізації, які необхідно врахувати у розробці етапів формування соціокультурної компетентності у майбутніх учителів засобами німецької фразеології. Формування соціокультурної компетентності у майбутніх учителів засобами німецької фразеології відбувається на основі діяльнісного підходу. Процес формування соціокультурної компетентності розглядається як культуро-пізнавальна діяльність. Першим етапом формування німецькомовної соціокультурної компетентності виділяємо етап орієнтування, основною метою якого є орієнтування студентів в умовах культуро-пізнавальній діяльності. Другим етапом є етап вправляння, який спрямований на формування соціокультурних лексичних навичок та розвитку соціокультурних вмінь. Третій етап – етап контролю – покликаний забезпечити контроль рівня сформованості соціокультурних лексичних рецептивних та репродуктивних навичок, розвитку соціокультурних вмінь, а також оцінювання навчальних досягнень студентів та рефлексії.Документ Цифрові інструменти в навчанні англомовного академічного письма здобувачів вищої освіти(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Ясинецька Олена Анатоліївна; Yasynetska Olena AnatoliivnaУ статті аналізується проблема інтеграції цифрових технологій у навчання академічного письма іноземними мовами у вищій освіті та оцінюються виклики й можливості в сучасних університетських програмах. Основна увага приділяється використанню цифрових платформ і ресурсів – зокрема редакторів Grammarly та Hemingway Editor, систем автоматизованої перевірки текстів, інструментів для керування бібліографією (наприклад, Zotero), онлайн-редакторів LaTeX (Overleaf), платформи дистанційного навчання Moodle, сервісу для створення інтерактивних вправ H5P та засобів штучного інтелекту (ChatGPT) – для вдосконалення письмових навичок і розвитку академічної компетентності здобувачів освіти. Аналізується вплив цифрових інновацій на мотивацію, автономію та можливості персоналізації навчання. Розглядаються ключові бар’єри впровадження технологій, включно з нерівністю доступу до ресурсів, цифровим розривом, обмеженою підготовкою користувачів і ризиками надмірної залежності від автоматизованих систем. Також висвітлюються етичні аспекти застосування цифрових інструментів і штучного інтелекту в академічному письмі, акцентовано на необхідності збереження академічної доброчесності та розвитку критичного мислення. Дослідження базується на сучасних педагогічних підходах, емпіричних спостереженнях і результатах використання цифрових інструментів у рамках міжнародних освітніх проєктів (зокрема ERASMUS+ DigiFLEd «Модернізація університетських освітніх програм з іноземних мов на основі інтеграції з інформаційними технологіями»), демонструючи ефективність поєднання традиційних методів із технологічно підсиленими моделями навчання. На основі отриманих даних пропонуються практичні рекомендації щодо модернізації програм академічного письма, підвищення цифрових компетентностей здобувачів освіти, інтеграції інноваційних підходів у навчальні плани та формування сучасного й ефективного освітнього середовища.Документ Архетип воїна-козака (на матеріалі роману «Пригоди молодого лицаря» С. Черкасенка)(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Мошноріз Марія Миколаївна; Пустовіт Тетяна Миколаївна; Moshnoriz Mariia Mykolaivna; Pustovit Tetiana MykolaivnaУ статті висвітлено художню реалізацію архетипу воїна-козака на матеріалі історико-пригодницького роману Спиридона Черкасенка «Пригоди молодого лицаря». Актуальність роботи зумовлена сучасною потребою у формуванні власної національної ідеї та ціннісних орієнтирів. Апеляція до історичних та літературних архетипів, які є носіями ментальних чеснот народу, набуває особливого значення в контексті пошуку інтегральних символів. У роботі поєднано літературознавчий підхід із соціокультурною рефлексією.Метою дослідження є аналіз художнього моделювання архетипу воїна-козака в романі С. Черкасенка. Окреслено використання письменником системи позитивних та негативних образів, а також ключові опозиції, для розкриття еволюції цього архетипу від ідеалізованого образу до уособлення складної національної ідентичності. Дослідження зроблено на основі історико-літературного, культурно-історичного, міфологічного та структурно-функціонального методів. Міфологічний підхід дозволив розкрити архаїчні основи образу, а структурно-функціональний п̶роаналізувати його роль у системі персонажів роману. У статті характеризовано художнє моделювання архетипу воїна через низку позитивних (воїн-ватажок, герой, старець) та негативних (реєстровий козак, трикстер) образів, протиставлення яких відбувається через опозиції «міщани – козаки», «старі – молоді» тощо. Особливу увагу приділено образам козацьких гетьманів Петра Сагайдачного та Богдана Хмельницького, наділених рисами характерництва та мудрого лідерства, а також образу Павла Похиленка як утілення ідеалу лицаря, що проходить ініціацію від міщанина до справжнього козака. Проаналізовано також негативні образи Дениса Криги та Стаха Пронози як носіїв руйнівного начала.Документ Римський культурний текст у романі Дена Брауна «Янголи і демони»(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Тверітінова Тетяна Іванівна; Tveritinova Tetiana IvanivnaСтаття присвячена дослідженню проблеми римського культурного тексту на матеріалі роману Дена Брауна «Янголи і демони». Мета статті – дослідити складові елементи та особливості римського тексту, що репрезентують його культурну ідентичність. Визначається жанрова специфіка браунівського твору як роману-туристичного путівника, що підтверджується топографізмом, увагою до знакових культурних пам’яток і видатних містян, наявністю своєрідного гіда – фахівця з історії мистецв і симвології, професора Ленґдона.У процесі дослідження культурного тексту міста виділяються генетичний, матеріально-культурний і духовно-культурний елементи, які є значущими в просторово-часовому континуумі. Розглядаються маркери римського тексту, які подаються як name-dropping, нанизування назв визначних сигнатур міста.При визначенні Рима як «вічного міста», що репрезентує всі культурні епохи, увага приділяється добі Відродження і бароко, які представлені іменами Рафаеля, Мікеланджело, Галілея, Берніні та їхніми творчими здобутками, що вписалися в римський культурний простір.Досліджується екфразис архітектурних і скульптурних пам’яток міста, який передається через їхнє сприйняття Ленґдоном за допомогою внутрішнього, невласне-прямого і прямого мовлення.Духовна сфера включає міфи, легенди, історичні перекази, що пов’язані з певними локаціями (острів на Тибрі, де відбуваються зцілення) і персоналіями (агіографічні відомості про святих Терезу і Агнесу). Але головною особистісною персоніфікацією міського топосу є Святий Петро, з яким пов’язана історія, топонімія й архітектура Рима.Виокремлюється ватиканський дискурс, який включає історико-політичні, архітектурно-топографічні, мистецько-культурні, духовно-культурні, церемоніально-традиційні, релігійно-етичні елементи і посідає в романі чільне місце. Аналізується детективна складова роману, яка пов’язана з розгадкою римського дороговказу до таємного храму товариства ілюмінатів.Документ Феномен Аліси в українській та зарубіжній літературі(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Юлдашева Людмила Петрівна; Yuldasheva Liudmyla PetrivnaОбраз Аліси, створений Л. Керролом у повістях «Аліса в Дивокраї» та «Аліса в Задзеркаллі», є одним із найбільш упізнаваних і знакових персонажів світової літератури. Водночас ці тексти стали підґрунтям для формування особливої культурної моделі – архетипу дитини-мандрівниці, що проходить шлях ініціації крізь парадоксальний світ уяви. Актуальність дослідження зумовлена глобальним поширенням ідей, мотивів і структур Керролової дилогії в численних літературних, кінематографічних та медійних переосмисленнях, що не лише зберігають, а й активно трансформують початковий образ Аліси відповідно до змін суспільного, культурного та історичного контексту. Мета статті – комплексно дослідити феномен «алісоподібності» в сучасному художньому дискурсі та з’ясувати, яким чином трансформується модель персонажа, наративу й просторової організації твору у зв’язку з переосмисленням архетипу. У дослідженні застосовано порівняльно-типологійний, архетипний та інтертекстуальний підходи. Проаналізовано спільні риси й відмінності в структурі наративу, образі героїні, організації художнього простору та системі випробувань у творах, що демонструють очевидний зв’язок із першоджерелом. Визначено ключові етапи трансформації образу дитини-героїні – від дослідниці парадоксального світу до емоційної, моральної або історичної борчині, що втілює нові моделі самопізнання, страху, опору й сили. Доведено, що архетип Аліси як мандрівниці крізь вигадану реальність перетворився на універсальний художній код, що уможливлює осмислення межі між реальністю й фантазією, дитинством і дорослістю, свободою й обмеженням. Сучасні варіації образу героїні не лише відтворюють його риси, а й розширюють, іноді конфліктуючи з початковим задумом, що свідчить про живучість і гнучкість цього архетипу в нових соціокультурних контекстах.Перспективним є інтермедійний підхід – дослідження трансформацій образу Аліси у театрі, кінематографі, анімації, відеоіграх. Психоаналітичний аспект дає змогу осмислити архетип Аліси в термінах несвідомого, травми, бажання й сублімації. Феномен Аліси – це не артефакт минулого, а динамічна платформа для культурного діалогу, який триває й набуває нових форм.Документ Наратор і нарація в малій філософській прозі Мирослава Дочинця, Галини Пагутяк, Галини Тарасюк(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Уманська Тамара Олександрівна; Umanska Tamara OleksandrivnaУ статті досліджено експерименти та модифікації стратегій наратора та нарації у філософській прозі малих жанрів в українській літературі кінця ХХ – початку ХХІ століть Мирослава Дочинця, Галини Пагутяк, Галини Тарасюк. У світовому літературознавсті актуалізуються наратологічні студії, у яких досліджується співвіднощення автора та оповідача, характер розповіді, способи нарації, зокрема об’єкт розповіді, який творить уявний художній світ. Оскільки від позиції наратора залежить художня структура літературного твору та наративні стратегії автора чи авторки, здійснено аналіз особливостей наратора й нарації малих жанрів філософської прози Мирослава Дочинця, Галини Пагутяк, Галини Тарасюк і виявлено особливості їхніх наративних стратегій.Доведено, що наратор у малій філософській прозі Мирослава Дочинця, Галини Пагутяк, Галини Тарасюк постає комплексним суб'єктом комунікації, який має різні варіації, наявні в оповіді, та реалізує текстотвірні наративні стратегії. З'ясовано, що в індивідуальній оповідній манері М. Дочинця переважають змішано-змінні типи нарації та «чистий тип» наратора, що поєднує гомодієгетичну і гетеродієгетичеу, почасти із додаванням екстрадієгетичної наративної стратегії, спостерігаються «роздвоєний» наратор, однак домінантним є гомодієгетичний я-наратор і опозиційні категорії нараторів із змінними або взаємодоповнюваними функціями. Виявлено, що своєрідність авторської нарації Галини Пагутяк полягає в неоміфологічному світосприйнятті й експериментах із гомодієгетичною я-нарацією, гетеродієгетичним наратором або нараторкою, утаємниченим наратором, а організація наративу через першоособову нарацію крізь призму суб’єктивного досвіду використовується з метою викликати довіру в читача, зробити нарататора співучасником філософських роздумів. Визначено, що у філософській малій прозі Галини Тарасюк наявний як гомодієгетичний і гетеродієгетичний наратор, так і змішані наративи, які характеризуються вільним переходом від Він-нарації до Я-нарації та навпаки, причому навіть за гомодієгетичної я-нарації авторка відмежовується від героїні-нараторки.Документ Церковнослов’янська мова в освітній траєкторії студентів-богословів(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Артеменко Галина Степанівна; Artemenko Halyna StepanivnaУ статті розглянуто місце та роль навчальної дисципліни «Церковнослов’янська мова» в освітній траєкторії студентів-богословів бакалаврського рівня вищої освіти. Наголошено, що для формування компетентного фахівця у сфері богослов’я необхідна ґрунтовна філологічна підготовка, яка охоплює опанування кількох мов – української, грецької, латинської та церковнослов’янської. Саме церковнослов’янська мова має особливе значення, адже історично була мовою української церкви і її досі використовують у богослужбовій практиці, що зумовлює її вагоме місце у виформуванні духовних і культурних орієнтирів майбутніх священнослужителів. У дослідженні проаналізовано чинний стандарт вищої освіти зі спеціальності «Богослов’я» (бакалаврський рівень вищої освіти), навчально-методичні матеріали та сучасні підручники. Обґрунтовано, що вивчення церковнослов’янської мови забезпечує набуття студентами ключових загальних і фахових компетентностей, пов’язаних із умінням аналізувати тексти Святого Письма, розуміти історико-культурний контекст їх створення, здійснювати порівняння різних богословських традицій і перекладів, а також вести діалог у поліконфесійному та суспільно-політичному середовищі. Важливим аспектом становлення фахівця з богослов’я є формування навичок фонетичного, морфологічного, синтаксичного аналізу давніх текстів, уміння відрізняти старослов’янські й церковнослов’янські тексти, коментувати їхні особливості. Значну увагу приділено практичному використанню церковнослов’янських текстів, зокрема у богослужбовій діяльності, а також розвитку вмінь читати й перекладати тексти з урахуванням української редакції, що сприяє збереженню національної церковної традиції. Дисципліна «Церковнослов’янська мова» має тісний зв’язок з іншими освітніми компонентами – «Українська мова за професійним спрямуванням», «Давньогрецька мова», «Латинська мова», «Історія церкви», «Богослужбова практика». Це дає змогу інтегровано формувати у майбутніх богословів комплекс знань і навичок для професійної та просвітницької діяльності.Документ Композити-прикметники англійської мови як перекладацький виклик: український контекст(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Безпалова Катерина Вікторівна; Гринько Ольга Сергіївна; Bezpalova Kateryna Viktorivna; Hrynko Olha SerhiivnaСтаттю присвячено вивченню особливостей перекладу складних прикметників з англійської мови на українську. Вони відіграють ключову роль у створенні художньої образності, у формуванні точності наукового викладу й у досягненні переконливості публіцистичного стилю. Однак унаслідок відмінностей у морфологічних системах англійської та української мов переклад таких одиниць супроводжується численними труднощами, які змушують перекладача вдаватися до складних рішень і балансувати між формальною точністю та комунікативною адекватністю. У статті зосереджено увагу на тому, як англійські прикметникові композити функціонують у художньому дискурсі та якими засобами вони відтворюються українською мовою. Виявлено, що в перекладі особливо часто застосовуються описові конструкції, які компенсують відсутність прямих відповідників і забезпечують природність тексту. Досить поширеним є використання простих прикметників, що відповідає тенденції до економії мовних ресурсів. Значно рідше вдаються до відтворення композитів через складні прикметники, адже українська система менш сприятлива до створення багатокомпонентних структур такого типу. Окрему увагу приділено перекладацьким трансформаціям, що охоплюють різні рівні мови. Показано, що переклад складних прикметників нерідко потребує не лише структурних змін, а й смислових і прагматичних перетворень, коли перекладач адаптує зміст під культурні та стилістичні очікування цільової аудиторії. У результаті складні прикметники постають не просто граматичними конструкціями, а важливим засобом художнього впливу, здатним посилювати експресивність тексту та створювати додаткові смислові відтінки. Зроблено висновок, що переклад прикметникових композитів виконує також культурно-медіативну функцію, адже часто пов’язаний із передачею метафоричних і соціокультурних значень.Документ Художнє відображення досвіду війни у романі Дмитра Вербича «Точка неповернення»(Видавничий дім «Гельветика», 2025) Горболіс Лариса Михайлівна; Horbolis Larysa MykhailivnaУ статті на основі роману «Точка неповернення» Дмитра Вербича – бійця-добровольця, захисника Донецького аеропорту, громадського активіста – досліджено особливості художнього відображення досвіду війни героями-добровольцями, які у 2014–2015 роках боронили територіальну цілісність і суверенітет України. Вибір стати на захист країни, зміна життєвих пріоритетів героїв, обставини перебування в бойових умовах, на лінії зіткнення з ворогом характеризують героїв твору. Елементи автобіографізму (спроєктовані на образ головного героя), документальна основа твору, екскурси в минуле, хронотоп роману, місткі філософські думки екзистенційного спрямування постають маркерами, що розкривають сутність досвідних знань про війну, увиразнюють загальну концепцію твору, характеризують героїв, означують кордони і розкривають змістове наповнення емоційних процесів і станів, лінії поведінки, світоглядних переконань протагоніста та інших героїв-добровольців.Досвід війни у романі Дмитра Вербича представлено за допомогою сприймання звуків, запахів, стресових ситуацій тощо.Екскурси в минуле підсилюють характеристики персонажів, пояснюють логіку їхнього занурення в атмосферу війни. Герої творів із максимальною правдивістю зображені в реаліях війни – з сумнівами, ваганнями, внутрішніми конфліктами. Стосунки воїнів-побратимів у творі вибудувані на засадах довіри, поваги і взаєморозуміння. Стрес, травма, напруження, тривога як неодмінні «атрибути» війни, гумор як один із способів проговорення травми у романі «Точка неповернення» інформують про набуття героями цінного досвіду в умовах війни. Система образів роману є переконливим свідченням формування в українській літературі початку ХХІ ст. нової концепції героя-українця, воїна-захисника, який, маючи досвід переживання війни, виборює свою ідентичність, вибудовує лінію спротиву агресору, формує життєві пріоритети й світоглядні настанови, відповідні запитам часу.