Слобожанський науковий вісник. Серія Філологія
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Трансформації мовної норми в українських медіа: виклики редакторської практики(2026) Пономаренко Наталія Петрівна; Ponomarenko Nataliia Petrivna; Сипченко Інна Володимирівна; Sypchenko Inna VolodymyrivnaУ статті здійснено комплексне дослідження трансформаційної ролі редактора як ключового суб’єкта формування та стабілізації мовної норми в сучасному медіапросторі. Актуальність роботи зумовлена зміною парадигми «законодавства мовної моди», де місце письменника посів журналіст, чиї тексти мають безпосередній та оперативний вплив на щоденне мовлення суспільства. Автори обґрунтовують, що сучасна редакторська діяльність виходить за межі технічного коригування помилок і набуває ознак стратегічного лінгвістичного модераторства. Дослідження базується на аналізі публікацій українських медіаресурсів за період 2023–2025 років, зокрема провідних онлайн-видань та інтернет-версій друкованих медіа. У роботі особливу увагу приділено проблемі варіативності, де редактор постає як арбітр, що встановлює внутрішню норму видання (“style guide”), забезпечуючи баланс між національною самобутністю та світовою інтеграцією. У результаті аналізу виокремлено чотири рівні редакторського впливу на медіатекст: лінгвістичний контроль, стилістичне моделювання, етична відповідальність та глобалізаційний фільтр. На конкретних кейсах доведено перевагу методу системної аналогії та корпусної лінгвістики у визначенні нормативності новітніх запозичень. Окремо висвітлено проблему необґрунтованої «гіперкорекції», що суперечить чинним правописним правилам. Автори наголошують на посиленні етичної функції редактора в умовах повномасштабної війни, де точність термінології та запобігання мові ворожнечі стають елементами інформаційної безпеки держави. Запропоновано багатокомпонентну модель редакторської діяльності, що включає нормативно-контрольну, інноваційно-регулятивну, етичну, освітню та комунікативно-стратегічну функції. Зроблено висновок, що саме через редакторську практику реалізується механізм стабілізації й оновлення мовної норми в публічному дискурсіДокумент Методичні засади інтеграції біографічних відомостей у процесі аналізу художнього тексту на уроках української літератури у 5–7 класах(Гельветика, 2026) Попова Олена Анатоліївна; Popova Olena AnatoliivnaУ статті актуалізовано проблему інтеграції біографічних відомостей про письменників у процес шкільного вивчення української літератури на пропедевтичному етапі (5–7 класи). В умовах упровадження компетентнісного підходу та концептуальних засад Нової української школи виявлено суперечність між усталеною шкільною практикою та сучасними науково-методичними настановами, які орієнтують на формування компетентного читача, здатного до глибокого екзистенційного діалогу. Аналіз емпіричних даних засвідчив, що значна частина вчителів традиційно подає життєпис на початку уроку як підготовку до читання тексту. Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні доцільності першого знайомства з біографією письменника безпосередньо на етапі роботи над художнім текстом та моделюванні навчальних ситуацій для інтеграції фактів життєпису в процес аналізу твору. Методологічною основою розвідки слугують положення компетентнісно-діяльнісного підходу та екзистенціально-діалогічної концепції. У процесі дослідження використані теоретичні (для осмислення наукової літератури) та емпіричні (для діагностування стану проблеми та моделювання) методи дослідження. Наукова новизна одержаних результатів полягає у доведенні, що зміна місця біографії на уроці змінює її дидактичну функцію. Запропоновані прийоми мають практичне значення: 1) життєпис для розуміння прихованих мотивів літературних персонажів; 2) професійний та соціальний досвід автора для пояснення естетики й специфіки тексту; 3) особиста життєва історія митця для емоційного відгуку (катарсису) читача; 4) життєве кредо письменника як аргумент у читацькій дискусії. Змодельовані ситуації сприяють створенню «ефекту присутності» митця, формують органічний зв’язок між життям і творчістю та перетворюють учня-підлітка на активного реципієнта. Зроблено висновок, що контекстний аналіз життєпису стимулює пізнавальний інтерес молодших підлітків. Перспективною є подальша деталізація методичного інструментарію для роботи у 8–9 класах та наскрізних темДокумент Національно-культурний складник змісту підготовки майбутніх учителів – українських філологів в умовах воєнного часу(Гельветика, 2026) Семеног Олена Миколаївна; Semenoh Olena Mykolaivna; Грона Наталія Вікторівна; Hrona Nataliia ViktorivnaУ статті досліджено теоретичні та прикладні аспекти реалізації національно-культурного складника змісту професійної підготовки майбутніх учителів – українських філологів у контексті державотворчих процесів, воєнних та глобалізаційних викликів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю формування мовноку-льтурної особистості вчителя, здатної до свідомої трансляції національних цінностей в цифровому освітньому просторі. Уточнено сутність національно-культурного складника професійної підготовки майбутніх учителів як складну інтегративну характеристику особистості педагога, що охоплює систему знань про національну культуру й концептосферу української мови, усталені ціннісні орієнтації та фахові компетентності, спрямовані на утвердження української ідентичності й ефективну ретрансляцію етнокультурного коду в освітній практиці. Доведено, що в умовах воєнних реалій цей складник набуває стратегічного значення: мовна стійкість та ідентичність постають чинниками національної безпеки, а українська мова – інструментом культурного спротиву та захисту духовних кордонів. Здійснено порівняльний аналіз освітніх програм Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка та Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Виявлено взаємодоповнювальні моделі його реалізації: краєзнавчо-дослідну та виховно-націєцентричну. Окреслено потенціал інтерактивних методичних інструментів у формуванні особистісної позиції, критичного мислення й творчої самореалізації майбутніх учителів. Показано ефективність поєднання лінгвістичного аналізу, етимологічних розвідок і медіааналізу в осмисленні історії через мову та переході від репродуктивного до інтерпретаційного рівня навчання. Акцентовано на необхідності посилення цифрового й медіаосвітнього вимірів підготовки, зокрема через створення авторських подкастів, інтерактивних кейсів та візуалізації культурних концептівДокумент Мовні стратегії осмислення голодомору на Сумщині 1932–1933 років в усних наративах очевидців(Гельветика, 2026) Сухенко Вікторія Григорівна; Sukhenko Viktoriia Hryhorivna; Харчук Лілія Валеріївна; Kharchuk Liliia ValeriivnaУ статті здійснено дискурсивний аналіз усних наративів очевидців Голодомору 1932–1933 років на території Сумщини. Метою дослідження є виявлення та систематизація мовних стратегій репрезентації травматичного історичного досвіду, зафіксованого у спогадах селян регіону. У результаті аналізу встановлено, що усні свідчення формують специфічний тип травматичного дискурсу, для якого характерні стратегії замовчування й евфемізації, фрагментації пам’яті та емоційної інтенсифікації. Виявлено, що уникнення прямого номінування трагедії поєднує елементи психологічного захисту, вплив політичної цензури, культурні норми мовчання та особливості колективної пам’яті; за допомогою евфемізмів передається не лише сам факт історичної катастрофи, а й внутрішній світ людини, яка боролася за виживання. Нелінійна організація наративу і фрагментарність виступають ознаками автентичності свідчення, відображають афективну структуру травматичної пам’яті. Повтори, експресивні форми та тілесні метафори вербалізують трагічний досвід, який виходить за межі звичайної раціональної комунікації, стають природним способом відображення екстремальних життєвих випробувань. Проаналізовані усні свідчення очевидців Голодомору 1932–1933 років на Сумщині демонструють, що специфіка регіону, зокрема його аграрний характер, локальні мовні відмінності та родинні традиції передавання спогадів, має значний вплив на способи вербалізації травматичного досвіду. Регіональний контекст дає змогу точніше простежити варіативність мовних механізмів осмислення трагедії. Доведено, що мовні стратегії виступають не лише засобом вербалізації пережитого, а й механізмом когнітивної та психологічної організації екстремального досвіду. Усні наративи засвідчують, що пам’ять про трагедію структурується переважно афективно, а не хронологічно, що й визначає особливості її мовного оформленняДокумент Демобілізація дитинства: ідейні трансформації в українській дитячій літературі періоду пізнього сталінізму(2026) Фасоля Тарас Анатолійович; Fasolia Taras AnatoliiovychУ статті здійснено комплексний аналіз трансформації образу дитинства в українській дитячій прозі періоду пізнього сталінізму (кінець 1940-х – початок 1950-х років) у контексті ідеологічних змін після Другої світової війни. Автор розглядає процес поступового відходу від героїко-мобілізаційної моделі 1930-х років, у межах якої дитина репрезентувалася як активний суб’єкт соціалістичних перетворень, до повоєнної концепції, що утверджує дитинство як особливий, уразливий і підконтрольний етап життя, який потребує державної опіки. На матеріалі прозових творів Оксани Іваненко («Рідні діти»), Івана Багмута («Щасливий день суворовця Криничного»), а також у зіставленні з довоєнною та воєнною прозою Миколи Трублаїні, Олександра Копиленка, Юрія Збанацького та інших авторів простежується зміна художньої парадигми репрезентації дитини. Довоєнний образ «дитини-авангарду», здатної до самостійної дії й рівноправної участі в суспільному житті, поступово трансформується у фігуру вихованця, підлеглого системі державного піклування й педагогічного контролю. Особливу увагу приділено ролі війни як каталізатора ідеологічних змін. Показано, що воєнний досвід спричинив переосмислення дитячої суб’єктності: дитина більше не постає як герой, покликаний до подвигу, а радше як жертва історичних обставин, що потребує захисту, нагляду та «правильного» виховання. У повоєнній прозі формується модель ізольованого дитячого простору (дитбудинок, суворовське училище), де дорослий постає носієм влади й морального авторитету, а дитинство – як контрольований етап соціалізації. У статті доведено, що українська дитяча література першого десятиліття після Другої світової війни відображає глибоку зміну уявлень про дитинство, спричинену досвідом війни та післявоєнною ідеологічною перебудовою. Дитина перестає мислитися як активний учасник суспільних перетворень і постає як об’єкт державної опіки та педагогічного контролю. Цей процес супроводжується одночасною втратою суб’єктності й частковим поверненням власне дитячих рис – емоційності, потреби в захисті, права на гру та незрілість. Така подвійність формує перехідну модель, у якій поєднуються ідеологічна регламентація та елементи гуманізації образу дитини. Таким чином дитяча проза названого періоду постає важливим джерелом осмислення механізмів радянської культурної політики та трансформації антропологічних уявлень про дитинство, закладаючи підґрунтя для змін, що розгорнуться в літературі доби «відлиги»Документ Типологія оксиморонних синтагм у сучасному поетичному дискурсі(Гельветика, 2026) Юлдашева Людмила Петрівна; Yuldasheva Liudmyla PetrivnaУ статті запропоновано багаторівневу типологію оксиморонних синтагм у сучасному українському поетичному мовленні. Актуальність дослідження зумовлена зростанням ролі контрасту як провідного принципу поетичного текстотворення та потребою системного опису оксиморона не лише як стилістичної фігури, а як механізму когнітивної й аксіологійної організації сенсу. Попри наявність ґрунтовних праць з проблем антитетичності, антонімії та поетичної образності, типологійні параметри оксиморонних синтагм з урахуванням граматичних, когнітивних та інтерпретаційних чинників залишаються недостатньо вивченими. Матеріалом дослідження слугували фрагменти поетичних текстів сучасних українських авторів. У роботі застосовано описовий, структурно-семантичний, компонентний, контекстуальний та когнітивно-поетичний аналіз. У результаті виокремлено кілька взаємодоповнювальних типологій: структурно-граматичну (моделі іменник + прикметник, іменник + іменник, прислівник + дієслово, прислівник + прикметник), когнітивно-доменну (сенсорні, емотивно-оцінні, просторово-екзистенційні), класифікацію за типами когнітивної напруги (конфлікт ознак, оцінок, досвідних фреймів), інтерпретаційну (уточнення, нерозв’язна напруга, зміщення реальності, аксіологійна неузгодженість) та семантично-структурну (контрастивні, градуальні, комплементарні з урахуванням словотвірної спорідненості). Доведено, що оксиморонна синтагма є не периферійною фігурою, а регулярною моделлю смислотворення, у якій граматична структура, доменна інтеграція та інтерпретаційний режим взаємодіють як єдиний механізм поетичного мислення. Оксиморонні синтагми в сучасній українській поезії постають як смислові вузли, де співіснують когнітивні, емоційні та аксіологійні площини. Вони не просто репрезентують внутрішню суперечливість реальності, а формують модель її сприйняття, спонукаючи реципієнта до напруженої інтерпретаційної роботи й активної рецепції тексту. Перспективи подальших досліджень пов’язані з корпусним і психолінгвістичним вивченням рецепції оксиморонних конструкційДокумент Слобожанський науковий вісник. Серія Філологія(2025)Журнал є рецензованим виданням, у якому публікуються оригінальні статті, що розкривають результати наукових, практичних, навчально-методичних та науково-дослідних розробок у сфері філологічних та педагогічних наук. Видання допомагає відстежувати та аналізувати тенденції у галузі мовознавства, літературознавства та педагогіки і сприяє розвитку науки в цих напрямках. Збірник призначений для широкого кола фахівців: науковців, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів старших курсів.Документ Слобожанський науковий вісник. Серія Філологія(Гельветика, 2026)Журнал є рецензованим виданням, у якому публікуються оригінальні статті, що розкривають результати наукових, практичних, навчально-методичних та науково-дослідних розробок у сфері філологічних та педагогічних наук. Видання допомагає відстежувати та аналізувати тенденції у галузі мовознавства, літературознавства та педагогіки і сприяє розвитку науки в цих напрямках. Збірник призначений для широкого кола фахівців: науковців, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів старших курсів.Документ Use of Online Platforms in the Formation of Foreign Language Competence of Students of Higher Education Institutions(2026) Danyliuk Serhii Semenovych; Данилюк Сергій СеменовичThis paper explores the effectiveness of online platforms in developing foreign language competence among students in higher education institutions, within the context of the digital transformation of the educational environment. It emphasizes the importance of integrating information and communication technologies into foreign language teaching as a strategy to enhance the quality, accessibility, and adaptability of education. The study also delves into modern scientific approaches to leveraging digital educational resources, especially within blended and distance learning frameworks. A combination of theoretical and empirical methods was applied, encompassing literature analysis, surveys, pedagogical observation, and quasi-experiments. The research involved 60 students from nonphilology majors, divided into experimental and control groups. The experimental group received training through online platforms such as Moodle, Quizlet, and Google Classroom. Findings revealed that incorporating online platforms positively influences students’ foreign language competence. Specifically, it boosts their motivation, encourages autonomy, and improves speaking abilities. Notably, significant progress was observed in receptive speech activities, although productive skill development requires further methodological enhancements. Additionally, the study highlights that the success of using online platforms hinges on several factors: the digital competence of participants in the learning process, the quality of instructional design, and the level of technical complexity associated with these tools.Документ Interaktywne technologie w nauce polskiej literatury na przykładzie opowiadań Zofii Nałkowskiej „Medaliony”(2026) Manko Ruslana; Манко Руслана; Manko Ilona; Манко ІлонаThe article explores the role of interactive technologies in the development of students’ competences in foreign literature classes, based on Zofia Nałkowska’s short story cycle “Medallions”. It is emphasized that the modern school, oriented toward fostering critical thinking and emotional competence, including emotional intelligence, requires active teaching methods that ensure interaction between the student, the text, the author, and the cultural context. Interactive approaches are viewed as a means of transforming a traditional lesson into a dynamic space for the co-construction of meaning, enhancing reading motivation and empathy. The study employs a комплекс of methods, including cultural, pedagogical, and descriptive analysis, content analysis of texts, as well as observation of the educational process during teaching practice. It is determined that interactive forms of work – group discussions, role-playing activities, and project-based tasks – activate cognitive engagement, contribute to the development of communicative and critical skills, stimulate students’ intrinsic motivation, and foster the ability to argue and defend their own viewpoints. The findings show that the use of interactive technologies in teaching “Medallions” allows not only for a deeper understanding of the literary text and its socio-historical context, but also for grasping the emotional logic of the characters. Role-playing and projectbased tasks promote the development of empathy and moral reflection, while group discussions help students recognize the diversity of perspectives and develop their own critical judgments. Practical recommendations for teachers include combining text analysis, discussions, and creative projects to ensure the comprehensive development of students’ reading and emotional competences. It is demonstrated that interactive learning in literature integrates pedagogical, psychological, and cultural-value dimensions, ensuring the effectiveness of the educational process and forming active, thoughtful, and responsible readers. Prospective directions include further research on comprehensive models of interactive learning, comparative analysis of foreign and Ukrainian experiences, and evaluation of the impact of interactive practices on the development of students’ key competenciesДокумент Динаміка формування компетентностей учнів у процесі вивчення драматургії на уроках зарубіжної літератури у 8–11 класах(Гельветика, 2026) Горболіс Лариса Михайлівна; Horbolis Larysa MykhailivnaУ статті на основі програм із зарубіжної літератури (модельної програми для 8–9 класів, підготовленої авторським колективом під керівництвом О. Ніколенко; програми для 10–11 класів – рівень стандарт), методичних матеріалів вчителів-практиків висвітлено системність формування загальних і предметних компетентностей учнів базової та старшої школи у процесі вивчення п’єс Мольєра, Г. Ібсена, Б. Шоу, М. Метерлінка у 8–9 класах та Б. Брехта, Ф. Дюрренматта, Е. Йонеско у 10–11 класах. З’ясовано роль різних методичних підходів, співпраці вчителя і учнів, залучення до освітнього процесу критичних праць письменників (зокрема і мовою оригіналу), порівняльних аспектів вивчення творчості зарубіжних і українських авторів, сутнісних характеристик драматургії ХІХ століття та «нової драми», міжмистецького контенту для формування системних знань про культурно-мистецьку добу, світовий літературний процес, характерні ознаки та поступ світової драматургії, традиції та новаторство сценічного мистецтва. У статті констатовано доцільність вивчення у профільній школі драматичних творів Б. Брехта, Ф. Дюрренматта, Е. Йонеско, що логічно продовжить означену модульною програмою історико-літературознавчу лінію вивчення світової літератури (зокрема драматургії), оптимізує практику формування компетентностей, сприятиме системному вивченню драматургії у профільній школі в культурно-історичному контексті, а також засвоєнню понять із теорії літератури. Обґрунтовано доцільність апелювати укладачам програм для вибіркових інтегрованих чи міжгалузевих курсів (із культурологічною чи міжмистецькою складовою) у профільній школі до вже успішно апробованих у старшій школі підходів: концентричного (розширювати й поглиблювати вивчення відомого раніше матеріалу); жанрово-тематичного (актуальні теми й жанри); мультикультурного (презентація найяскравіших літературних явищ різних часів і народів у контексті культури, діалог культур у часі).Документ Еволюція жанру байки в українській і зарубіжній літературах ХІХ – початку ХХ століть(Гельветика, 2026) Коломієць Наталія Євгенівна; Kolomiiets Nataliia YevhenivnaУ статті зроблено спробу з’ясувати специфіку еволюції жанру байки у ХІХ – на початку ХХ століть. Здійснено порівняльно-типологічний аналіз трансформації творів цього жанру в українському, польському та західноєвропейському (французькому й німецькому) літературних контекстах. У розвідці акцентовано на зміні жанрової парадигми від класицистичного канону, спрямованого на гостру соціальну сатиру, до пластичної художньої мініатюри. У межах дослідження доведено, що в українській літературі зазначений період став етапом гуманізації жанру. Виявлено, що одним із чинників еволюції стала мінімізація повчального елемента та органічне введення висновку в сюжетну канву твору. Заміна розлогої повчальної моралі лаконічними підсумками, іноді у формі народних афоризмів та прислів’їв, дозволила змістити акцент із прямої дидактики на внутрішнє етичне самовизначення особистості. Крім того, модернізація жанру відбулася через органічне поєднання викривального пафосу з національно-своєрідним типом психологізму, де викриття суспільної несправедливості слугує лише першим кроком до ціннісного діалогу з реципієнтом. Саме цей синтез гострої сатири та тонкої емпатії забезпечив жанру життєздатність у складних соціокультурних умовах означеного періоду. У статті проаналізовано розвиток польської байки як інструменту національної самоідентифікації та етичного аналізу. Обґрунтовано функціонування сатирично-побутового та гуманістично-виховного напрямів розвитку байки. Таке співіснування векторів дозволило жанру зберігати свою актуальність як у межах соціальної проблематики, так і в площині педагогічної літератури. На матеріалі французької та німецької літературних традицій простежено розмивання жанрових меж та інтеграцію байкових елементів у суміжні літературні форми. Констатовано, що в західноєвропейському просторі байка ХІХ століття зазнала якісних модифікацій, набувши оновлених художніх ознак (як філософська, сатирична або політично-алегорична мініатюра). Узагальнено, що домінантною тенденцією для всіх аналізованих літератур стала психологізація персонажів та фокусування на загальнолюдській етиціДокумент Стратегії лінгвістичного кодування об’єктів номінації в структурі мовного простору Києва(Гельветика, 2026) Лахно Наталія Валентинівна; Lakhno Nataliia ValentynivnaУ статті репрезентовано комплексне дослідження механізмів формування мовного простору Києва через призму лінгвістичного кодування об’єктів номінації. Актуальність роботи зумовлена необхідністю теоретичного осмислення сучасного урбанонімікону столиці як динамічної семіотичної системи, що перебуває в стані інтенсивної деколонізаційної трансформації. Обґрунтовано концепцію лінгвістичного кодування як процесу вторинної семіотизації урбаністичного ландшафту, де мовні знаки виступають носіями колективної пам’яті, національних цінностей та ідеологічних настанов суспільства. Шляхом аналізу 2833 урбанонімів (годонімів та агоронімів) експліковано розгалужену ієрархію лінгвістичних кодів. Виявлено домінування меморативного коду, який еволюціонує від індивідуалізованих номінацій до героїзації колективних суб’єктів спротиву, конструюючи оновлений національний пантеон – від актуалізованого ономастикону давньоруського періоду до вшанування героїв сучасної російсько-української війни. Особливу увагу приділено локативному коду, що через механізми трансонімізації астіонімів, оронімів та мікротопонімів маркує геокультурну приналежність Києва до європейського цивілізаційного ареалу. У статті проаналізовано антропогенне, нумеративне та натуралістичне кодування, що відображають інфраструктурний, логістичний та естетичний вектори освоєння міського простору. Висвітлено проблему лінгвістичних ризиків – «семантичного шуму» та паронімічної атракції, спричинених наявністю годонімів-дублетів та ідеологічно амбівалентних назв, що породжують когнітивний дисонанс у сучасному публічному дискурсі. Доведено, що мовна вербалізація простору Києва зміщується від прагматичної орієнтації до аксіологічно маркованого конструювання ідентичності. Зроблено висновок, що лінгвістичне кодування є ключовим інструментом деколонізації семіосфери міста, що перетворює Київ у цілісний та самобутній український культурний текстДокумент Формування англомовної компетентності у писемному мовленні на матеріалі описових текстів у студентів ЗВО(2026) Нагорна Світлана Сергіївна; Nahorna Svitlana SerhiivnaУ статті досліджено проблему формування навичок описового письма у студентів закладів вищої освіти у процесі вивчення англійської мови. Актуальність теми зумовлена посиленням ролі англійської мови як провідного засобу академічної, міжкультурної та професійної комунікації, а також необхідністю цілеспрямованого розвитку іншомовної писемної компетентності майбутніх фахівців. Письмо розглядається як складний інтегрований вид мовленнєвої діяльності, що поєднує лінгвістичні, когнітивні та комунікативні компоненти. Англомовну компетнтнісь у писемному академічному мовленні визначено як базовий жанр писемного мовлення, який створює підґрунтя для опанування наративного, аргументативного й аналітичного письма та сприяє розвитку спостережливості, точності мовного вираження, логічної організації тексту й образного мислення студентів. У роботі окреслено теоретичні засади англомовної компетнтності у писемному мовлені на матеріалі описових текстів у контексті сучасної лінгводидактики, уточнено його сутність і функції, визначено провідні стилістичні характеристики, зокрема використання конкретної й точної лексики, активне залучення сенсорних деталей, прикметників і прислівників, а також засобів мовної образності. Проаналізовано типові труднощі студентів під час створення описових текстів: обме- жений словниковий запас, інтерференцію рідної мови, недостатню зв’язність і структурованість висловлювання, змішування жанрових ознак. Запропоновано поетапну методику навчання описового письма, що ґрунтується на поєднанні керованого письма, сенсорного підходу, використання візуальних стимулів і системної роботи з лексичною образністю. Методичний комплекс передбачає поступовий перехід від контрольованих вправ до творчих завдань, що забезпечує розвиток стилістичної свідомості, уяви, когнітивної гнучкості та впевненості студентів у письмі. Обґрунтовано доцільність системного впровадження описового письма в курс академічного письма як ефективного засобу формування іншомовної писемної компетентностіДокумент Сonscious Grammatical Analysis in Learning English and German: a Contrastive Approach(2026) Ponomarenko Olena Oleksandrivna; Пономаренко Олена Олександрівна; Shyshko Anzhelina Vasylivna; Шишко Анжеліна ВасилівнаThe aim of the study is to substantiate the role of grammatical structure as an object of conscious analysis in learning English and German and to reveal the didactic potential of a contrastive approach for developing grammatical competence among philology students. The research is based on a theoretical synthesis of works in linguodidactics, applied linguistics, and second language acquisition, combined with elements of contrastive analysis of the grammatical systems of English and German. The methodology includes descriptive, analytical and contrastive methods, as well as generalisation of current approaches to language awareness and metalinguistic competence. The scientific novelty of the study lies in treating grammatical structure not merely as an instrument of language use but as an independent object of conscious cognitive analysis. The article demonstrates that systematic engagement in conscious grammatical analysis contributes to the formation of stable mental representations of grammatical relations, increases linguistic accuracy and develops learners’ ability to interpret syntactically complex academic discourse. It is shown that contrastive comparison of English and German activates analytical thinking, enhances sensitivity to different grammatical encoding strategies and promotes a structurally oriented approach to language analysis. The conclusions indicate that conscious grammatical analysis is an effective means of developing linguistic and metalinguistic competence in philological education. Prospects for further research include empirical investigation of the impact of conscious grammatical analysis on academic reading, writing and syntactic processing speed.Документ Індуктивне та дедуктивне навчання граматики у викладанні англійської мови студентам-медикам(2025) Венгринович Наталія Романівна; Venhrynovych Nataliia Romanivna; Косило Наталія Володимирівна; Kosylo Nataliia Volodymyrivna; Богович Оксана Михайлівна; Bohovych Oksana MykhailivnaУ статті представлено порівняльне дослідження ефективності індуктивного та дедуктивного підходів до викладання граматики в рамках курсу англійської мови для студентів-медиків. Викладено теоретичні основи обох підходів з акцентом на їх методологічних принципах, перевагах та обмеженнях у професійній мовній освіті. У статті також описано експериментальне дослідження, проведене в медичному університеті серед студентів другого курсу медичного факультету. Учасники експерименту були розділені на підгрупи: дві підгрупи вивчали граматику дедуктивно (пояснення правил з подальшою практикою), а дві інші підгрупи – індуктивно (відкриття правил на основі автентичних медичних текстів). Дані були зібрані за допомогою попередніх підсумкових тестів та тестів, проведених через кілька тижнів, щоб оцінити здатність студентів зберігати та застосовувати свої мовні навички з плином часу, а також на основі анкетування студентів та спостережень викладачів. Отримані дані свідчать, що підгрупи, які навчалися дедуктивним методом, продемонстрували дещо вищі результати при виконанні підсумкового тесту, тоді як підгрупи, в яких застосовували індуктивний метод навчання, продемонстрували значно кращі результати через чотири тижні. Дані анкетування виявили, що студенти, які навчалися індуктивно, продемонстрували вищу мотивацію, залученість та сприйняття релевантності граматичного навчання для їхньої майбутньої професійної комунікації. У дослідженні встановлено, що змішана модель, яка поєднує індуктивний та дедуктивний підходи, є найефективнішою для вивчення англійської мови за професійним спрямуванням у медичній освіті. Обидва методи характеризуються своїми сильними сторонами і є цінними інструментами в арсеналі викладача. У медичній англійській мові поєднання обох методів – індуктивного (для контекстуального відкриття в клінічних випадках) та дедуктивного (для пояснення правил у технічній термінології) – сприяє розвитку комунікативної компетентності. Крім того, збалансований підхід сприяє розвитку самостійності, точності та впевненості. У статті пропонуються гібридні стратегії та приклади занять із урахуванням потреб студентів-медиків.Документ Риторична компетентність здобувачів освіти: структурна модель і методологічні підходи до формування(2025) Герман Вікторія Василівна; Herman Viktoriia Vasylivna; Венюкова Єлизавета Олегівна; Veniukova Yelyzaveta OlehivnaУ статті здійснено спробу створення структурної моделі риторичної компетентності здобувачів освіти й аналізу методологічних підходів до її формування. Констатовано, що риторична компетентність як складне багатокомпонентне утворення, усвідомлене й мотивоване використання риторичних засобів із поєднанням інтелектуальних, духовних, моральних якостей особистості передбачає володіння техніками публічного мовлення, здатність до аналізу комунікативної ситуації, вибору оптимальних стратегій впливу, створення переконливих і доречних висловлювань. Окреслено теоретико-методологічні засади формування риторичної компетентності здобувачів світи. Проаналізовано специфічні дидактичні принципи комунікативності, діяльності, особистісної орієнтації, культуровідповідності, рефлексивності тощо та узагальнено структурні компоненти риторичної компетентності – когнітивний, операційний, мотиваційний, рефлексивний. Розроблено й обґрунтовано структурну модель риторичної компетентності й представлено порівняльну характеристику ефективних методологічних підходів до формування риторичної компетентності здобувачів освіти та їх можливості. Передбачено перспективність інтеграції різних методологічних підходів у процесі формування риторичної компетентності. Перспективними напрямами розвитку методики формування риторичної компетентності визначено створення електронних навчальних ресурсів, упровадження технологій дистанційного та інформаційно-комунікаційного навчання, розробка нових форм оцінювання риторичних досягнень тощо.Документ Кіномистецький контент в оптимізації навчання зарубіжної літератури в ЗЗСО: особливості застосування(2025) Горболіс Лариса Михайлівна; Horbolis Larysa MykhailivnaСтаття присвячена актуальному питанню оптимізації навчання зарубіжної літератури в 5–11 класах закладів загальної середньої освіти. На прикладі літературних і кінематографічних текстів, рекомендованих програмою зарубіжної літератури для 5-9 класів (підготовленої авторським колективом під керівництвом О. Ніколенко), виявлено послідовність застосування різних видів кіно (з урахуванням вікових особливостей учнів), що сприятимуть формуванню умінь і навичок, необхідних для ефективного аналізу й інтерпретації літературних творі вта розширення досвіду чтання. Проілюстровано, що програма зарубіжної літератури для 10–11 класів (рівень стандарт) також активно пропонує залучати ігрові, документальні, науково-популярні фільми у процесі вивчення життя і творчості письменників, літературних творів, особливостей (культурних, історичних) доби й підсилює літературознавчу та культурологічну лінії ознайомлення з кращими зразками світового письменства в старших класах. Запропонований у статті алгоритм двоетапного (під час підготовки до уроку та у процесі вивчення літературного твору на уроці) опрацювання вчителем зарубіжної літератури кіноматеріалу сприятиме формуванню засад літературної освіти учнів (уміння порівнювати тексти різних видів мистецтва, опановувати елементи теорії літератури), зацікавленню навчальним матеріалом здобувачами та ефективному його засвоєнню. Різні види кіно, рекомендовані укладачами програм для активізації навчальної діяльності на уроках зарубіжної літератури, допомагатимуть здобувачам освіти позиціонувати і сприймати різножанрові твори літератури в контексті культури доби, наочно транслюватимуть взаємодію літератури з кіномистецтвом, розвиватимуть уміння учнів порівнювати літературні тексти з їхнім утіленням у кіно. Застосування кінопродукції на уроках формуватиме потребу читання літературних творів для естетичної насолоди та рефлексії над прочитаним, зміцнюватиме потребу читати художні твори.Документ Англійський правопис: теорії та підходи до навчання орфографії(2026) Коломєєць Віра Миколаївна; Kolomieiets Vira Mykolaivna; Берладин Ольга Богданівна; Berladyn Olha Bohdanivna; Мойсеюк Юлія Миколаївна; Moiseiuk Yuliia MykolaivnaУ статті досліджуються теорії та підходи до навчання орфографії англійської мови, яка формувалася століттями і є результатом багатовікової історії становлення країни як нації. Історія англійської мови та запозичень тісно пов’язана з трьома завоюваннями Британських островів: англосаксонським, скандинавським (вікінги) і найбільш значимим – нормандським в ХІ столітті, після якого почалося панування французької мови. Складність англійського правопису мови охарактеризовано через дихотомію: графо-вимовна відповідність/графо-вимовна невідповідність. Серед графо-вимовних невідповідностей, які складають основні труднощі англійської орфографії, варто зазначити: позначення одною й тою самою буквою різних фонем; зображення однієї і тієї ж фонеми різними графічним способами; наявність невимовних букв, наявність історичних та традиційних написань. Нові теорії опанування правопису показують, що учень повинен одночасно використовувати мовні та писемні знання, включаючи фонологічну та морфологічну базу знань, а також орфографічні знання, щоб досягти успіху в правописі. Англійська система правопису призначена для кодування як вимови, так і значення слів, і, як наслідок, англійський правопис відображає взаємозв’язок фонології, морфології, семантики та етимології. Знання етимології слів є одним з важливих факторів для розуміння особливостей написання та фонетичної адаптації запозичених слів. найбільше у сучасній англійській орфографії домінує історичний (традиційний) принцип організації правопису, коли написання не відповідає морфологічним, фонетичним фактам сучасної мови, а пояснюється лише історією розвитку слова. Вплив історичних чинників таких як нормандське завоювання (ХІ ст.) і науково-технічний стрибок (починаючи з поширення друкарства) є однією з причин відмови англійської орфографії від фонетичного принципу та виникнення графо-вимовних невідповідностей.Документ Переосмислення творчості Костя Гордієнка у ХХІ столітті(2025) Шарова Тетяна Михайлівна; Sharova Tetiana MykhailivnaУ статті здійснено комплексний аналіз особливостей переосмислення творчої спадщини Костя Гордієнка в культурному та літературознавчому дискурсі ХХІ століття. Дослідження зосереджене на трансформації рецептивних моделей сприйняття прози письменника, яка тривалий час інтерпретувалася в межах ідеологічно зумовленої соцреалістичної парадигми. Окреслено основні вектори сучасної рецепції творчості Гордієнка крізь призму новітніх гуманітарних підходів, зокрема рецептивної естетики, постколоніальної критики, студій культурної пам’яті та оновленого прочитання соціалістичного реалізму як складного й суперечливого художнього феномена. Акцентовано увагу на зміні інтерпретаційних стратегій у сприйнятті художнього світу письменника, що виявляється у зміщенні дослідницьких акцентів з ідеологічно програмних аспектів на проблеми психологізму, морального вибору, екзистенційного досвіду війни, травматичної пам’яті та людської гідності. Проаналізовано, яким чином воєнна й післявоєнна проза Костя Гордієнка у сучасному прочитанні постає як багатовимірний художній простір, у якому поєднуються нормативні елементи соцреалістичного письма та приховані гуманістичні смисли. Доведено, що в умовах сучасних соціокультурних викликів творчість Костя Гордієнка набуває нового звучання, входячи в активний діалог із проблемами історичної пам’яті, відповідальності митця перед історією, національної ідентичності та колективного травматичного досвіду. Переосмислення його спадщини у ХХІ столітті сприяє розширенню уявлень про українську прозу ХХ століття та поглибленню розуміння взаємодії літератури, ідеології й культурної пам’яті.