Слобожанський науковий вісник. Серія Філологія
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Слобожанський науковий вісник. Серія Філологія за Назва
Зараз показуємо 1 - 20 з 57
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Binomials in Legal Texts(Гельветика, 2023) Vladyka Svitlana Anatoliivna; Владика Світлана АнатоліївнаOne of the typical elements of English texts is binomial expressions. They have been among the most marked and durable features of the legal English language. The article deals with the study of the nature of binomials, their definitions and classifications. It is in particular focused on the analysis of binomials in legal texts, their role and importance. A range of existing terms denoting the concept, as well as definitions of the phenomenon are discussed. Given the existing definitions the typical features of binomials are characterized. In particular, any binomial is a combination of two or more words which typically belong to the same category and are joined by a syntactic device (usually “and” or “or”). It is revealed that in legal texts binomials serve several purposes: they are a style marker in the legal language; add accuracy, contribute to precision and unambiguity, promote clarity and facilitate understanding in multicultural society; add weight and stress on the phrase; ensure comprehensiveness that suits the needs of lawyers who want to foresee all possible situations; play a role which neither of its elements does alone. At the same time, it is noticed that quite often binomials overload the text, being a tribute to tradition and serving no specific purpose. From a legal standpoint, every word in a legal text has its meaning. Word strings often have no fixed meaning, sometimes they are not only vague but quite frequently indeterminate. This paper proves that vague wording of a legal text, whether a law, a contract or an international agreement, may cause misunderstanding, require further interpretation, or even result in a dispute. The task of a lawyer is to deliberately select words in drawing up legal texts.Документ Linguistic Aspect of Intercultural Conflict Communication(Гельветика, 2023) Harbera Iryna Volodymyrivna; Гарбера Ірина ВолодимирівнаThe article reveals the linguistic aspect of intercultural conflict communication with the help of a specially prepared linguistic experiment on “Interlingual homonyms” (conducted with English- and Ukrainian-speaking students of Vasyl’ Stus Donetsk National University), as well as through scientific observation (interesting conflict-generating communication situations during the educational process, the subject of which was the contradictory use of certain morphological forms and phraseological units, were identified). Intercultural communication is positioned as a process of verbal and non-verbal communication between people belonging to different national and cultural communities. Conflict in intercultural communication (i.e., intercultural conflict communication) is presented as a cultural phenomenon, the content of which is determined by cultural factors, and the process of emergence and development of conflicts is regulated by cultural norms, which under certain circumstances lead to the emergence of special cultural rituals that affect the process of conflict interaction between participants. The analysis of the linguistic aspect of intercultural conflict communication is to identify verbal and non-verbal markers of cultural information in order to achieve communicative interaction between representatives of different cultures and prevent the emergence of communicative conflicts. Specific examples demonstrate that intercultural conflict communication can be realized at several linguistic levels: lexical, phraseological, morphological, and syntactic. It is proved that the most effective way to regulate intercultural conflict communication is to develop intercultural communication competence in its real and potential participants as the ability to adequately use culturally significant language tools, concepts and behavioral stereotypes.Документ Metaphors in the Modern American Therapeutic Discourse in their Practical Application(Гельветика, 2023) Bahatska Olena Viktorivna; Багацька Олена Вікторівна; Dvorianova Alina Oleksandrivna; Дворянова Аліна ОлександрівнаThe article explores the use of metaphors and stylistic figures in contemporary American therapeutic discourse, emphasizing their significant role in facilitating communication and understanding in counselling sessions. The narrative nature of therapy and the need for the therapist to be able to effectively decipher and rewrite the clients' harmful narratives are determined. Evidence is presented that contemporary American therapeutic narratives, replete with metaphors and stylistic figures, promote adequate expression of complex emotions and experiences, prevent defence mechanisms, and encourage mutual understanding. The major cognitive processes related to the understanding of metaphors in modern American therapeutic discourse and the advantages of their usage in therapy are considered, since metaphors themselves can help overcome emotional barriers, reveal the unconscious and express complex ideas succinctly and accessibly. In the article we analyse the mechanism of effective use of metaphors for obtaining meaningful information from interlocutors and achieving greater awareness of what they said, that is based on a four-stage model of metaphor application, which includes activation, deployment, synthesis and transformation, exemplifying it by the family therapy session conducted by a modern American psychotherapist Stephen Madigan. In particular, the expediency of DISTANCE, JOURNEY, BLINDNESS metaphors usage in the modern American therapeutic discourse for the study of difficulties and problems in relationships, as well as the correction of one's own views and awareness of difficulties, has been clarified. Overall, the article explores the cornerstones of metaphor application in contemporary American therapeutic discourse, whereas the case study provides a practical demonstration of how contemporary psychotherapists can use metaphors to facilitate meaningful conversations and help clients reframe their narratives and perspectives.Документ Speech Acts of Control in English Dominant Parental Discourse(2023) Kozlova Viktoriia Viktorivna; Козлова Вікторія ВікторівнаThe paper deals with typology, functioning and verbal representation of speech acts of control in English dominant parental discourse.The concept of speech acts of control has been clarified then directive of order, directive of demand, directive of prohibition and directive of warning types have been singled out. The analysis of linguistic forms of directive of order, directive of demand, directive of prohibition and directive of warning utilized by parents in dominant communication has been carried out. The analysis of the control speech acts by levels of directness in dominant parental discourse reveals the prevalence of direct mode stipulated by parental higher social position and authority. It was found out that linguistic forms of directives of order are affirmative imperative constructions and negative imperative constructions, lexico-grammatical level of directives of order are represented by imperative sentences comprising verbs that call for action completion or denote action cessation. It was revealed that when conveying categorical requirements, impolite and even disrespectful attitude, directives of order include negative-evaluative adjectives, obscene words. Linguistic expression of directives of demand are affirmative utterances containing volitional verbs. Directives of prohibition in dominant parental discourse are represented by affirmative constructions with verbs naming ban and disallowance. The category of modality is also employed for verbal representation of the directive of prohibition. The directives of warning are represented by imperative and affirmative constructions with modal verbs of obligation, negative imperative constructions and affirmative constructions with prohibitive nomination, negative constructions of egocentric character. The analysis of the lexical and syntactic means that comprise speech acts of control makes it possible to single out structural models containing addressing. This paper aims to compensate for the lacunae that are currently present in the field of English dominant parental discourse study in terms of speech act representation.Документ The Influence of Gender Factor on the Speech Behaviorof Communicants(2023) Буренко Тетяна Миколаївна; Burenko Tetiana MykolaivnaThe article is devoted to the analysis of the influence of gender factor on the speech behavior of communicants. With the emergence of gender linguistics, the range of scientific interests in linguistics is significantly expanding. Stereotypes of femininity and masculinity,gender asymmetries, as well as peculiarities of speech and communication behavior of men and women are studied in more detail. In our research we are guided by the fact that gender is a general scientific category that explains the behavior of men and women based on biological sex and in relation to the social and cultural norms of a particular society. The main method of research is contrastive analysis,which makes it possible to compare and distinguish the differential features of male and female speech. The study of communicative behavior is carried out on the basis of discourse analysis. The heuristic method which involves the collection of previously recorded research material is also applied. The research material is the works of the modern English authors M. Dunn “Ex-Girlfriends United”and J. Kaplan “The Men I Didn’t Marry”. The analysis of the characteristics of male and female speech behavior makes it possible to conclude that there are generally accepted typical characteristics of the speech behavior of men and women in every society based on moral and ethical norms, as well as cultural characteristics. They can vary depending on a number of other factors other than biological features: mental composition, character,profession, role in society, status, type of temperament, etc. Since society imposes certain rules and standards of behavior of men and women on individuals, it is necessary to be aware of these features and take them into account in the process of communication.Документ Адаптація програми соціально-емоційного та етичного навчання до викладання англійської мови в початковій школі(Гельветика, 2023) Ябурова Ганна Юріївна; Yaburova Hanna YuriivnaУ статті наголошено на важливості впровадження соціально-емоційного навчання (СЕЕН) учнів початкової школи на уроках англійської мови. Автори підкреслюють, що успішна реалізація СЕЕН вимагає не лише якісної методичної підготовки, але й глибокого розуміння вікової психології та сутності цього підходу.Відзначено позитивний вплив соціально-емоційного нав-чання на емоційну стійкість учнів, їхню мотивацію, позитивне ставлення до шкільного оточення та академічну успішність. Для досягнення цих цілей вчителю англійської мови, що працює в рамках СЕЕН, необхідно вміти поєднувати соціальні вправи з канвою уроку, забезпечуючи засвоєння як соціальних, так і мовних навичок учнів.У статті наведено принципи СЕЕН, серед яких – послідовність, активність, спрямованість та чіткість, що забезпечують успішну роботу з учнями. Підкреслюється роль вчителя у заохоченні всіх учнів до обмірковування та обговорення своїх ідей через додаткові питання та сприяння форму-ванню конкретних емоційних та соціальних навичок учнів.У статті також зазначено, що практика соціально-емоційного нав-чання може мати продовження у вигляді рефлексивної практики, де учні розповідають про свої враження та спостереження, сприяючи подальшому розвитку особистісних та соціальних навичок. Крім того, наведено список джерел, які допомагають розширити розуміння теоретичних підходів та практичну реалізацію СЕЕН у навчальних закладах.Розглянуто роль учителя англійської мови у стимулюванні учнів до активного обмірковування та обговорення шляхом застосування додаткових питань. Доведено, що використання фраз-імперативів мотиваційного характеру на дошці та залучення здобувачів початкової освіти до участі у рефлексивній практиці сприяє розвитку емоційної стійкості та соціальних навичок учнів.Документ Академічна культура та доброчесність в освітньому процесі в умовах воєнних реалій (на прикладі архітектурного факультету Київського національного університету будівництва і архітектури)(Гельветика, 2023) Покотило Костянтин Михайлович; Силкіна Світлана Олександрівна; Pokotylo Kostiantyn Mykhailovych; Sylkina Svitlana OleksandrivnaУ статті досліджується питання академічної культури та доброчесності в навчальному процесі на архітектурному факультеті Київського національного університету будівництва і архітектури в умовах воєнних реалій. Автори виявили, що академічна культура на факультеті зазвичай має високий рівень, але в умовах війни деякі студенти і викладачі можуть пору-шувати норми доброчесності, що може негативно вплинути на якість навчання та наукової діяльності. У статті розглянуто академічну культуру як спонтанний порядок, що виникає із взаємодії та поведінки учасників академічної спільноти, а також різні аспекти академічної культури, такі як етика, моральність, чесність, відповідальність, дисципліна та інші. Автори також запропонували низку рекомендацій для забезпечення високого рівня академічної культури та доброчесності на факуль-теті, зокрема, створення сприятливих умов для розвитку академічної культури, проведення навчання та іспитів з викорис-танням сучасних технологій, організація підвищення кваліфікації викладачів з питань академічної культури та доброчесності.Автори аналізують результати опитування студентів, щоб визначити рівень розвиненості академічної культури та добро-чесності серед учасників навчального процесу.Згідно з отриманими даними, студенти вважають, що академічна культура та доброчесність мають ключове значення для якісної підготовки фахівців у галузі архітектури, дизайну та мистецтва. Автори статті підкреслюють важливість побу-дови довірчих стосунків між студентами та викладачами, сприянню розвитку етичних стандартів та забезпеченню відкри-того діалогу у навчальному процесі.Дослідження показали, що відсутність доброчесності та низький рівень академічної культури можуть призвести до погір-шення якості навчання, втрати довіри до викладачів та зменшення мотивації студентів. Автори статті роблять висновок, що підвищення рівня академічної культури та доброчесності у навчальному процесі є важливим складником для забезпечення високої якості підготовки майбутніх архітекторів, дизайнерів та художників.Документ Антропологічний аспект вивчення повісті-притчі «Старий і море» Ернеста Гемінґвея у школі(Гельветика, 2023) Горболіс Лариса Михайлівна; Horbolis Larysa MykhailivnaУ статті запропоновано механізм текстуального аналізу повісті Е.Гемінґвея «Старий і море» в 11 класі загальноосвітньої школи, обґрунтовано доцільність застосування міждисциплінарного підходу до вивчення твору. Огляд методичних матеріалів (з рекомендаціями та практичними порадами щодо різних методів роботи на уроках із вивчення твору Е. Гемінґвея в школі) засвідчив новизну й актуальність вибраного аспекту аналізу. Залучення міждисциплінарного підходу, апелювання до праць із проблем літературної антропології (М. Марковський, Л. Тарнашинська, Ф.Штейнбук), феноменології (М. Мерло-Понті) з проєкцією на систему образів, композицію, архітектоніку твору «Старий і море» сприяє формуванню предметних, ключових компетентностей, передбачених шкільною програмою, активізації дослідницького складника у процесі вивчення зарубіжної літератури, забезпеченню реалізації інформаційно-цифрової компетентності школярів – уміння вчитися використовувати різні джерела довідкової інформації для отримання нових знань. Характеристику образу головного героя повісті Е. Гемінґвея «Старий і море» розглянуто крізь призму досвіду тіла, світоглядних переконань, філософії життя героя, його осенсовлених контактів із природою, людьми. Детальні описи зовнішності (з акцентуванням на частинах тіла – руки, плечі, обличчя, очі тощо) зображені у творі в режимі мінливості. На матеріалі повісті проілюстровано, що увага рибалки до свого здоров’я, спосіб життя, складені упродовж десятиліть, уміння тіла оперувати звичними речами, цінувати життя допомогли протаго-ністові побороти складні обставини. Антропологічний вектор характеристики героя повісті «Старий і море» – один зі шляхів активної співпраці вчителя та учня на уроці, що сприятиме виробленню у старшокласників умінь заглиблюватися в текст, виявляти й характеризувати деталі, формувати культуру читання.Документ Архетипи Священного Шлюбу й Самості у прозі Марії Матіос(Гельветика, 2023) Івашина Оксана Олександрівна; Ivashyna Oksana Oleksandrivna; Михида Сергій Павлович; Mykhyda Serhii PavlovychУ статті досліджується специфіка відображення архетипів Священного Шлюбу (Сизиґії) як утілення божественної пари та Самості як трансцендентного центру психіки, що прагне до цілісності та єднання з категорією божественного. Оскільки Марія Матіос значною мірою звертається до зображення в прозі складних людських взаємин і торкається глибин психосвіту персонажів, це дає підстави досліджувати особливості їхньої несвідомої сфери психіки, які з точки зору юнгіанської психології містять особистісні та загальнолюдські архетипи. Їхня художня репрезентація дозволяє осягнути поетикальний зріз твор-чості митця та його психосвіт у динаміці.Теоретичні аспекти дослідження полягають в опрацюванні наукових здобутків К. Ґ.Юнга, а також його послідовників, які звертали увагу на образи, в яких проявляються архетипи Сизиґії та Самості, їхній взаємозв’язок та вплив на психічні процеси. Архетип Священного Шлюбу почасти розглядається невіддільно від Самості як уособлення цілісності, оскільки є сакральним союзом архетипів чоловічого й жіночого начал, що її породжує. Дитя й коло (у Юнга переважно квадрат) є основними її сим-волами, які художньо представляються у багатоманітті образів.Практична частина дослідження передбачає аналіз системи персонажів та художніх образів у романі в новелах «Майже ніколи не навпаки» та повісті «Мама Маріца – дружина Христофора Колумба», які послідовно відображають потяг людської психіки до індивідуації – єднання протилежностей, інтеграцію архетипів колективного несвідомого й досягнення цілісності. Про-відним у цих творах є архетип Великої Матері, який у «Майже ніколи не навпаки» проявляє тенденції до утворення Священного союзу, а в «Мама Маріца...» здобуває його реалізацію повною мірою з утворенням божественного кватерніону «мати – наре-чена – син – наречений». На матеріалі художніх образів Маріци та Христофора проаналізовано архетипну дихотомію жінки як Святої і Блудниці водночас та втілення символіки Христа як Самості, хоч і неостаточно усвідомленої, в образі Христофора. Поява цих мотивів у творчості письменниці вказує на потяг її власної психіки до інтеграції вмісту колективного несвідомого, зокрема архетипу Великої Матері, та динамічні процеси індивідуації задля досягнення психічної цілісності.Документ Асоціативний експеримент як емпіричний метод дослідження лінгвокогнітивних концептів(2023) Молгамова Лілія Олексіївна; Molhamova Liliia OleksiivnaУ статті обґрунтовано доцільність використання асоціативного експерименту під час дослідження лінгвокогнітивних концептів. Доведено, що при дослідженні концептів повинно враховувати мовні стереотипи, особливості національного менталітету, що виявляється за допомогою такого психолінгвістичного методу, як асоціативний експеримент. Проаналізовано, яким чином за ланцюгом слово-стимул – реакція можна визначити організацію концепту у свідомості індивіда, узагальнитидані респондентів і вибудовати образ загального мовця, зробити висновок щодо місця концепту у національному менталітеті, порівняти отримані дані з теоретико-лінгвістичним дослідженням концепту. Розглянуто такі дотичні поняття, як слово-стимул, асоціації, мовна свідомість, мовна картина світу, асоціативне поле, валідність експерименту. Системати-зовано процедуру проведення дослідження, що відбувається за допомогою статистично оброблених результатів масовогоексперименту на вільні вербальні асоціації, коли інтерпретуються зміст і форми реакції на слово-стимул. Окреслено метуасоціативного експерименту – дослідити ментальний лексикон носіїв мови. Проаналізовано види асоціацій і зроблено висновок,що асоціація дає можливість розвинути питання, пов’язані із засобами зберігання знань, процесів породження і розуміннямовлення, організації внутрішнього лексикону і генетичної пам’яті індивіда. Акцентовано увагу на недоліках асоціативногоексперименту, таких як формування списку слів-стимулів, їхня кількість та кількість респондентів, урахування їхніх соціометричних даних, щоб асоціативний експеримент був неупередженим та валідним; відображення актуальних лише на моментпроведення експерименту асоціацій, і як наслідок, репрезентація тільки певного етапу мовного розвитку носіїв певного тери-торіального мовного різновиду. Підтверджено важливість асоціативного експерименту для дослідження внутрішнього ментального світу людини; для конструювання мережі асоціацій у свідомості індивіда та національної свідомості.Документ Асоціативні реакції українців на слова-стимули із семантикою резилентності: моделювання фрагментів індивідуальної свідомості(Гельветика, 2023) Капранов Ян Васильович; Kapranov Yan Vasylovych; Івановська Божена Олександрівна; Ivanovska Bozhena Oleksandrivna; Ivanovska Bozhena Oleksandrivna; Малинюк Ірина Володимирівна; Malyniuk Iryna VolodymyrivnaУ статті представлено результати комп’ютерного опрацювання вільного асоціативного експерименту за допомогою STIMULUS на основі реакцій, наданих українцями на стимули із семантикою резилентності і здійснено їхню психолінгвістичну інтерпретацію. По-перше, описано методологію проведення вільного асоціативного експерименту, зокрема надано загальну характеристику анкети для проведення вільного асоціативного експерименту, визначено стимули для проведення вільного асо-ціативного експерименту (криза, крах, стрес, пандемія, травма), охарактеризовані основні учасники вільного асоціативного експерименту (85 респондентів-українців віком 17–23 і 31–39), окреслено етапи опрацювання реакцій українців на стимули із семантикою резилентності. По-друге, докладно описано підготовчий, практичний й аналітичний операційні етапи роботи зі STIMULUS відповідно до реакцій, представлених респондентами. По-третє, здійснено психолінгвістичну інтерпретацію наданих українцями реакцій на стимули із семантикою резилентності реакцій для моделювання фрагментів індивідуальної свідомості українців.Асоціативний експеримент є найбільш розробленою технікою психолінгвістичного аналізу семантики. Психосемантика ставить собі завдання реконструкції індивідуальної системи значень, через призму якої відбувається сприйняття індивідом світу, інших, себе, а асоціативний експеримент застосовується з метою експериментального дослідження суб’єктивних семантичних полів слів, сформованих у свідомості людини. Асоціативний експеримент надає великий матеріал для припущень про те, яка саме інформація може стояти за словом в індивідуальній свідомості і, отже, які фрагменти цієї інформації можуть бути використані свідомістю, якщо слово буде використовуватися у різних контекстах.У результаті STIMULUS дав змогу побудувати асоціативні поля з ядерно-периферійною організацією для кожного сло-ва-стимулу, серед яких ядерними реакціями виявилися такі: криза – занепад, розруха; крах – розруха, занепад; стрес – тривога; пандемія – коронавірус; травма – біль, ПТСР. Аналіз реакцій демонструє збіг у сприйнятті кризової картини українцями, зокрема для двох стимулів криза та крах українці надають однакові слова-реакції: занепад, розруха, що пояснюється історичним минулим українців у часи розпаду Радянського Союзу – період, коли українці стикнулися з фінансовою кризою та крахом планів і сподівань.Документ Використання оказіоналізмів у творі С. Коллінз «Голодні ігри»(Гельветика, 2023) Панченко Олена Іванівна; Panchenko Olena Ivanivna; Житник Анна Олександрівна; Zhytnyk Anna OleksandrivnaУ статті розглянуто використання оказіоналізмів у трилогії С.Коллінз «Голодні ігри». Насиченість твору складними для перекладу лінгвальними одиницями та недостатня кількість праць, що досліджують цей порівняно новий твір та його пере-клади, зумовлюють актуальність дослідження.Визначення оказіоналізму, розглянутого у працях вітчизняних та закордонних лінгвістів, дає змогу виділити таку невирішену раніше частину загальної проблеми, як особливості створення та перекладу оказіоналізмів у сучасній англомовній фантастиці. Тож дослідження саме цих особливостей є метою статті. В основі статті є метод синхронного опису, спрямований на виявлення семантичних та стилістичних особливостей авторських оказіоналізмів. Під час дослідження використано також елементи компонентного аналізу лексем та трансформаційного методу. Переклад художнього тексту загалом і «Голодних ігор» зокрема не є простою справою, оскільки жанр фантастики передбачає, що перекладач матиме справу зі стилістично забарвленою лексикою, до якої нами уналежнено: оказіоналізми, сленг, вульгаризми, жаргонізми, ідіоми та демінутиви (mockingjay, Catnip, avox тощо). Доведено, що оказіоналізм є багатофункційною лексичною одиницею. Встановлено, що більшість неологізмів в оригінальному тексті побудовано за допомогою складання основ, при цьому авторка глибоко аналізує компонентний склад цих основ і створює оригінальне поєднання компонентів значення та різ-номанітних потенційних асоціацій. Встановлено, що перекладач дотримується стратегії створення нового слова, не уни-каючи авторських неологізмів та використовуючи основоскладання. Вивчення оказіоналізмів є широким полем для науковців, що дає змогу простежити походження слова, встановити особливості семантики, схарактеризувати спосіб його творення, пояснити намір автора та навести можливі варіанти його перекладу.Документ Духовний стоїцизм Степана Будного (до 90-річчя від дня народження письменника)(Гельветика, 2023) Бородіца Світлана Василівна; Boroditsa Svitlana Vasylivna; Вашків Леся Петрівна; Vashkiv Lesia PetrivnaУ статті проаналізовано творчий доробок Степана Будного крізь призму жанрово-стильової своєрідності його творів та значення в літературному процесі Тернопільщини середини ХХстоліття. Зокрема, простежено основні ознаки поетичної творчості письмен-ника, що дозволило окреслити гуманістичний зміст його творів, а це водночас дає змогу говорити про нього як предтечу шістдесятни-ків, оскільки в його художніх текстах присутні юнацький максималізм, духовний стоїцизм, розумний волюнтаризм, життєствердний вітаїзм, зближуючи його з поетами-шістдесятниками Ліною Костенко, В.Симоненком, В.Стусом, М.Вінграновським, Д.Павличком та ін. З’ясовано, що поезія Степана Будного написана в неоромантичній поетиці: вразливе серце, горда натура, мрійлива душа, висока моральність – основні чесноти ліричного героя поетичних збірок «Людина до сонця йде», «Поезії», «Син землі». Доведено: автор збірки «Людина до сонця йде», опоетизовуючи інтелектуальну, духовну й фізичну красу людини, центральним філософським образом обрав сонце – багатозначний та символічний. У поетичних текстах митця постає простий, повсякденний світ подільського села, водночас складний історично й духовно: своєрідний стиль письма Степана Будного заґрунтований у неоромантичні образи, мотиви, «лицарську модель» ліричного героя. Як «молодий нащадок Прометея», автор у юнацьких пориваннях до ідеалу, краси, волі відроджував прагнення до свободи у різних виявах: національному, соціальному, особистісному. Він, промовляючи від свого імені, продовжував літературні традиції Г.Сковороди, Т.Шевченка, Лесі Українки, П.Тичини, В.Симоненка та ін. (любов до людини та життя, почуття національної гідності, вітаїстичний оптимізм, філософські узагальнення, солярні мотиви, антеїзм та кордоцентризм).Документ Етимологія та прецедентність загальних назв антропонімічного походження (на прикладі англійської мови)(Гельветика, 2023) Калимон Юлія Олександрівна; Kalymon Yuliia Oleksandrivna; Воробель Марія Михайлівна; Vorobel Mariia Mykhailivna; Юрко Надія Анатоліївна; Yurko Nadiia AnatoliivnaУ статті здійснено спробу проаналізувати та проілюструвати використання антропонімів не лише як засобів звертання, а як слів, котрі містять закодовані семантичні та соціально-культурні сенси. Потрактування антропонімів часто вказує на те, що вони мають значення, яке може залежати від того, які уявлення чи знання про нього має конкретний мовець, відпо-відно до контексту чи своїх знань. Так оприявнюємо і таку властивість антропонімів, як прецедентність. Відтак розрізняємо індивідуальні власні імена, або власні імена з індивідуальними конотаціями (Трамп, Наполеон), і загальні власні імена, або власні імена без індивідуальних конотацій (Джон, Мішель). Існує безліч слів, якими ми повсякчас користуємось та які насправді походять від імені людини, яка була винахідником цього предмету чи явища. В такому випадку ономастичний іменник повністю відокремився від власної назви, з якого він був утворений. Це є джерелом більшості термінів та наукових явищ (ампер, ват). Існують також найменування предметів та явищ, які їх отримали завдяки ініціативі чи суспільному явищу, які ця людина уособила в той чи інший спосіб (гільйотина, бойкот). Прецедентним називають індивідуальне ім’я, пов’язане або 1) з широко відомим текстом, 2) з ситуацією, широко відомою носіям мови та яка виступає прецедентною; або 3) є іменем-символом, що вказує на якусь еталонну cукупність певних якостей. Здійснений аналіз у підсумку вказує на те, що деякі з антропонімів набувають позитивного відтінку, інші – негативного, деякі – позбавлені будь-якого емоційного забарвлення. Приклади викори-стання антропонімів в якості прецедентних назв становить окремий лінгвістичний феномен, який затребуваний в текстах ЗМІ та літературних творах, та заслуговує детальнішого розгляду в подальших розвідках, зокрема в контексті мов неспорід-нених мовних груп.Документ Засоби формування мовної картини світу В. Вітмена в текстопросторі збірки «Листя трави»(Гельветика, 2023) Багацька Олена Вікторівна; Bahatska Olena Viktorivna; Крючков Сергій Сергійович; Kriuchkov Serhii SerhiiovychУ статті проаналізовано засоби формування мовної картини світу В. Вітмена в текстопросторі збірки «Листя трави». Оскільки поетичне слово автор розглядав як живий організм, схильний до розвитку, тому був доволі прискіпливим у виборі лексич-ного матеріалу, вимагаючи максимальної відповідності між зображуваним об’єктом та його художнім визначенням. Доведено, що на противагу сучасникам митець ставив перед собою завдання зламати застарілу романтичну систему віршування і по-де-мократичному відкрити поетичні двері для мови з погляду загальноприйнятих норм нехудожньої. Зазначено, що такий демокра-тизм виявлявся передусім у самій ритміці вірша, у простоті типологічно спорідненої з розмовною фрази. Поет ніби навмисне зіштовхував різностильові лексеми, не уникаючи контрастів. Виявлено, що із широко представленої лексичної системи він обирав саме ті слова, які найкраще розкривають авторський задум, умонтовував їх у текст, пов’язував з іншими словами, створюючи свою унікальну мовну картину світу. З’ясовано, що реалізувати таку техніку авторові вдалося завдяки принципу каталогізації, який можемо назвати найбільш характерною та оригінальною особливістю його ідіостилю. У вітменівському «каталозі» пере-важає приземлено-побутове, матеріальне начало, об’єкт фігурує не як знак чогось вищого, а як типовий представник визначе-ного «класу». Для художнього відтворення дійсності митець використовував загальновживану лексику з нейтральним забарв-ленням, але шляхом її поєднання з піднесеним пафосом перетворював поетичну мову на пристрасний монолог ліричного героя. Відсутність прикметникових форм у переважній більшості поезій вдало компенсувалась активним вжитком дієслів, покликаних зримо відтворювати динаміку художнього світу. У такий спосіб, за аналогією до злагодженого оркестру, В. Вітмен зі строка-того хаосу багатогранної дійсності майстерно вибудовував культурологічну модель власного макрокосмосу.Документ Класифікація сучасного американського сленгу та підходи до його перекладу(Гельветика, 2023) Багацька Олена Вікторівна; Bahatska Olena Viktorivna; Посна Альона Сергіївна; Posna Alona SerhiivnaУ статті поставлено за мету дослідження класифікації та аналізу сучасного американського сленгу з урахуванням його лексико-семантичних особливостей, а також розгляд основних підходів до його перекладу. Дослідження класифікації аме-риканського сленгу є актуальним питанням з декількох причин. По-перше, сленг виконує не тільки комунікативну функцію, але й виражає та формує певні соціокультурні та ідентифікаційні аспекти, які характеризують групи осіб або підкультури в межах суспільства. Завдяки постійним трансформаціям сленг є важливим об’єктом дослідження, оскільки він сприяє розу-мінню динаміки мовної еволюції та соціокультурних трансформацій у сучасному суспільстві. Сленгові терміни, якими часто користуються в розмовній мові, можуть пройти процес асиміляції в загальнонаціональну мову та, внаслідок цього, втратити свою первинну експресивність. Тому терміни виходять з активного вжитку, або ж їхнє значення поступово забувається в лек-сичному арсеналі мови. Перетворення, що спостерігаються в сфері сленгу, представляють собою аспект, який залишається недостатньо дослідженим у науковій літературі. Нами було вивчено корпус сленгізмів загального американського сленгу за такими групами: стосунки між людьми; фізична діяльність; захоплення; людина та навколишній світ, при цьому в кожній групі, розглянуто окремі тематичні підгрупи; також було розглянуто класифікацію спеціального сленгу, який включає такі категорії: студентський сленг, підлітковий, військовий, футбольний сленг, морський та сленг автолюбителів. До кожної з цих категорій було підібрано відповідні сленгові одиниці та запропоновано найбільш ефективні способи їх перекладу. З’ясовано, що найпоширенішим способом перекладу є використання описового методу та еквівалентних відповідників, а саме застосування прийому простої підстановки (повний еквівалент) чи вибіркової підстановки (аналог).Документ Кольористична семантика в ранній поезії Максима Рильського(Гельветика, 2023) Шуст Людмила Миколаївна; Shust Liudmyla MykolaivnaУ статті проаналізовано символіку та функції кольорів у ранніх поетичних творах Максима Рильського – яскравого представника літературної школи неокласиків. Особливої уваги заслуговує символіка кольору, адже він відігравав важливу роль у міфології, богослужінні, народних обрядах, геральдиці, алхімії, образотворчому мистецтві та ін.У роботі виділено найяскравіші та найчастотніші кольороназви у ранніх творах М.Рильського, визначено їх символіку та семантику.Найчастіше вживаними кольорами є синій, білий, чорний, золотий, червоний, зелений. Спорадично трапляються й інші кольороназви. Семантичне наповнення вказаних одиниць варіюється: від традиційно усталеної символіки до специфічного авторського трактування.Синій колір асоціюється із гармонією, спокоєм. Саме цей колір є для письменника консолідуючим ядром для образності й різноманіття. Нормою поетичного слововживання стало поєднання в одному контексті золотої (жовтої) і блакитної гами. З цими кольороназвами пов’язується ідея національного відродження українців, а також романтичні надії та виклик сірій буденщині. Білий колір пов’язують із поняттями світла, сонця, життя, радості, святковості, краси. Для українців білий колір споконвіку священний. Він уособлює божественне, вічне, духовне. Чорний колір традиційно корелює з негативними почуттями чи неприємним досвідом, конотуючи страх, тугу, печаль, розпач, смерть; часто об’єктивує метафоричні значення, пов’язані з емоційним і психологічним станом людини. Зелений здавна вважається символом надії, бо пов’язаний із весною, пробуджен-ням природи, зеленими нивами, що мають дати врожай. За допомогою назв кольору автор творить складні прикметники. Більшість із них вважаємо індивідуально-авторськими новотворами.У проаналізованих текстах, поряд із традиційними асоціаціями, натрапляємо на специфічні, власне авторські тракту-вання семантики використаних кольороназв. Тоді кольори, які повинні б показати настрій і переживання людини, набирають іншого, часто глибоко філософського значення, перетворюючись на кольори буття.Документ Композиційно-наративні особливості постмодерністського роману (на матеріалі роману Д. Мітчелла «Хмарний атлас»)(2023) Алексенко Світлана Федорівна; Aleksenko Svitlana FedorivnaСтаттю присвячено з’ясуванню жанрових, композиційних та наративних характеристик постмодерністського романуна матеріалі твору Д. Мітчелла «Хмарний атлас». Констатовано, що постмодернізм в літературі відбивається не тількиу змісті (тематика втрати духовних цінностей, зв’язку з Космосом, дисгармонійних станів, множинності світів та їх інтерпретацій, відносності і ілюзорності всесвіту), а й у формі (певні структурно-композиційні особливості) літературних творів. Установлено, що нелінійна, множинно фрагментована композиція досліджуваного роману формується завдяки поперемінній зміні дієгетичних площин «вглиб», кожна наступна з яких є гіподієгезисом до попередньої. Таким чином створюється гіперогіподієгетична сукупність як вертикальна структура основних архітектонічних блоків твору. Досліджено різножанровість композиційної структури наративів, від щоденника, через листування до детективу та науково-фантастичної утопії. Визначено тип нарації кожного наративу як поєднання відношення оповідача чи персонажа до історії, з одного боку, та ста-тусу оповідача стосовно наративного рівня, з іншого. Описана реалізація таких структурно-композиційних прийомів, що підпорядковуються текстовим категоріям цілісності та концептуальності: прийом дзеркальної композиції, прийом монтажу, прийом використання художнього образу як організатора когерентності в романі, прийом сурядності, прийом кругової композиції. Прийом дзеркальності, що в цьому романі підсилює мотив влади та людської жадоби, прийом монтажу, який пов’язує різні частини роману спільним емоційно-смисловим зв’язком – мотивом переродження душі та циклічності історичних подій,та прийом використання художнього образу (ідентичний внутрішній світ, впізнавана душа головних героїв усіх шести наративів) забезпечують когерентність тексту досліджуваного роману.Документ Композиційні особливості й засоби вираження художнього діалогу(Гельветика, 2023) Сосницький Ігор Олександрович; Sosnytskyi Ihor OleksandrovychУ статті розглядається важливий аспект художнього тексту – діалог – і досліджуються його композиційні особли-вості та засоби виразності. Автор аналізує, як діалог впливає на структуру художнього твору та його загальний контекст. У статті також проаналізовано, як автори використовують діалог для розкриття персонажів, вираження конфліктів і роз-витку сюжету. У статті досліджуються мовні та стилістичні прийоми, які допомагають авторам досягти певних ефектів у діалозі. Дослідження допомагає краще зрозуміти роль діалогу в художній літературі і сприяє розвитку літературознавчих підходів до аналізу художніх текстів.Основним засобом структурування художнього твору є конкретний семантико-стилістичний склад, який визначає органі-зацію його змісту. Важливо відзначити, що «ієрархічна» структура у художньому тексті відрізняється від тих, що властиві структурі офіційно-ділових або наукових текстів. У останніх внутрішня композиція зазвичай визначається логікою та послі-довністю, тоді як у художньому тексті ця структура є індивідуальною та неповторною.Для досягнення виразності в художньому тексті активно використовуються різні стилістичні прийоми синтаксису. Серед них можна виділити особливі випадки використання головних та другорядних членів речення, використання послідовності однорідних членів, порядок слів, вживання неповних та еліптичних речень, антиеліпсис, усікання, позиційно-лексичний повтор, парцеляція. Крім того, лексико-граматичне різноманіття, яке притаманне мові художньої літератури, дозволяє використо-вувати елементи інших стилів. У цьому контексті композиція відіграє важливу роль.Композиція нарівні з архітектонікою, прийомами організації ритму, фоніки та інтонації являє собою один з проявів симе-трії, який є характерним для традиційного мистецтва. В рамках композиції художнього твору розвивається динамічний зміст, що виявляється в зміні та чергуванні різних форм і типів мовлення, а також різних стилів, які синтезуються в автор-ському образі та утворюють цілісну систему виразних мовних засобів. Саме у цій особливості мовної структури образу автора виявляється стилістична єдність композиційного цілого на більш глибокому і виразному рівні.Документ Комунікативні стратегії і тактики авторської колонки (на матеріалі дописів Лариси Денисенко, Олега Коцарева, Катерини Бабкіної, Ірени Карпи, Юлії Стахівської)(Гельветика, 2023) Хлистун Ірина Валентинівна; Khlystun Iryna ValentynivnaУ статті окреслено поняття авторської колонки як журналістського твору, в якому автор (колумніст) на основі актуальних для суспільства фактів, явищ висловлює власні суб’єктивні думки художньо-публіцистичними засобами, та колумністики як масиву текстів, уміщених під рубрикою авторської колонки, та сукупності авторських колонок. Встановлено, що цей журналістський жанр відзначається виразною авторською позицією, суб’єктивізмом, створенням ефекту присутності, діалогізмом, володіє значною потенцією впливовості на читацьку аудиторію, що дозволяє формувати свідому громадянську позицію адресатів контенту у ставленні до суспільно-політичних реалій, об’єднувати на основі спільних цінностей, спонукати читачів бути активними членами суспільства.Окреслено поняття комунікативної стратегії як реалізації комунікативних намірів мовця щодо досягнення визначеної мети спілкування шляхом добору найрезультативніших способів спілкування і тактики, як реалізації комунікативної стратегії і сукупності прийомів і методів, застосовуваних комунікантом на певному етапі взаємодії зі співрозмовником для досягнення бажаного результату. Проаналізовано різні типології стратегій і тактик.У результаті аналізу авторських колонок спеціального проєкту Deutsche Welle «Авторська колонка» констатовано, що в досліджених текстах їхні автори застосовували стратегію інформування, що втілюється в тактиках привернення уваги, добирання інформації, подавання інформації, послідовності викладення подій; стратегію консолідації, що проявляється в так-тиках інтимізації спілкування, інтегрування, афіліації; стратегію емоційного впливу, що втілюєтьсяв тактиках звернення до емоцій адресата, драматизації.Перспективи подальших наукових розвідок убачаємо в дослідженні комунікативних стратегій і тактик інших журналіст-ських жанрів
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »