Слобожанські мистецькі студії

Постійне посилання зібрання

https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/13256

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 134

Communicative and Pragmatic Parameters of a Scientific Video Blog as Internet Discourse Genre
(2023) Havrylenko Kateryna Mykolaivna; Гавриленко Катерина Миколаївна; Meleshko Inna Viktorivna; Мелешко Інна Вікторівна
Scientific video blogs (vlogs) are quickly developing online platforms for sharing scientific information as video content and covering a wide range of scientific topics for disseminating scientific information to a broad auditorium.In this paper the communicative and pragmatic parameters of a scientific video blog as an internet discourse genre are studied; the characteristics and features of scientific video blogs as well as their contribution to online communication are analysed.One of the key features of scientific video blogs discussed in the paper is the use of visual presentations for sharing complex scientific concepts through images, graphs, animations, demonstrations, etc. in a visually attractive manner, which increases the overall understanding and engagement of the audience. The linguistic parameters of vloggers’ verbal delivery play an important role in delivering scientific information effectively. They should use clear and persuasive language, avoiding jargon and difficult technical terms that may hinder comprehension and provide conversational and informal language style, making the content more accessible to viewers of various backgrounds. The interactive approach creates a sense of community and permits to exchange the ideas and knowledge.Scientific video blogs aim to bridge the gap between scientific research and the general public, making complex concepts more understandable and relatable for the diverse target audience, for which vloggers should tailor their content, using relatable examples, analogies, and storytelling techniques to enhance comprehension.Scientific video blogs have appeared as a popular genre of internet discourse, offering a unique and engaging platform for the dissemination and popularization of scientific knowledge. By creating visual presentations, using clear verbal delivery, and interactive elements, vloggers effectively communicate complex scientific concepts to a diverse audience. The communicative and pragmatic parameters of purpose, target audience, and credibility further contribute to the success and impact of scientific video blogs and are the subjects of further linguistic research.
Historical and Cultural Aspects of the Evolution of Two-Piano Music in China
(Гельветика, 2024) Din Chzhutssian; Дін Чжуцсян
This study aims to analyze the historical development and theoretical foundations of music for two pianos in China and to establish a periodization of its key stages. Special attention is devoted to the methodological issues related to performance techniques in this genre, as well as to the influence of Western musical traditions on the formation of Chinese two-piano music. The research seeks to identify the specific features of this genre as an important element of Chinese musical culture and to analyze its interaction with contemporary trends in musical art. Methodology: To achieve the research objectives, a historical-musicological approach has been applied, which allows for tracing the development of two-piano music in the context of cultural and social changes in China. A comparative method is also employed to analyze the interplay between Chinese and Western musical elements in two-piano compositions. The research is based on the analysis of musical scores, monographs, and academic works dedicated to Chinese musical traditions. Scientific novelty: For the first time, this study systematically examines the historical development of two-piano music in China, emphasizing the key stages of its formation and the influence of both national and Western musical traditions. It explores how Chinese composers have utilized this genre to express national identity, blending traditional Chinese elements with Western musical forms. Particular attention is given to analyzing the technical and performance innovations that have shaped the development of this genre in China. Conclusions: Music for two pianos in China reflects a unique synthesis of Chinese folk musical traditions and Western technical and harmonic approaches. It not only enriches the concert repertoire but also plays a significant role in shaping contemporary Chinese musical identity. Although this genre is still evolving, notable achievements in its development can already be observed, especially due to support from educational and performance initiatives. However, further expansion of the repertoire and improvement in performance standards require enhancing the system of musical education and actively incorporating new pedagogical approaches to two-piano ensemble training.
“Missa luminosa” Олександра Родіна: оновлення жанру меси
(Гельветика, 2024) Макаренко Олександр Ігорович; Makarenko Oleksandr Ihorovych
У статті розглядається один із новітніх творів сучасної камерної духовної музики, що належить провідному українському митцю Олександру Родіну (народився в 1975 р.). Він є затребуваним композитором у різних жанрах – симфонічному (симфонічні цикли «Барахолка», «Художник Ваган»), театральному (балети «Аладдін» за мотивами «Книги тисячі і однієї ночі», «Пори року», «Вій» за повістю М. Гоголя, опера «Катерина» за поемою Т. Шевченка), камерно-інструментальному («Книга мрій», “Largamente”). Пріоритетними сферами творчості О. Родіна можна вважати кантатно-симфонічну (“Requiem”, “Stabat Mater”, «Любов і смерть» на слова Ш. Бодлера) та хорову музику, зокрема духовну («Панахида», «Піснь Всесвятій Богородиці»). Особливе місце серед духовної хорової музики О. Родіна посідає твір, визначений ним як “Missa Luminosa” («Світла меса»). Композитор репрезентує новий погляд на усталений хоровий жанр духовної музики, оскільки пропонує незвичний виконавський склад: замість симфонічного оркестру – запропонований струнний квартет, функція хору замінена партією соліста – сопрано. Отже, у месі О. Родіна переплетені традиції католицької духовної жанрової моделі з канонічним латинським текстом, наявністю обов’язкових розділів – “Kyrie”, “Gloria”, “Credo”, “Sanctus”, “Benedictus”, “Hosanna” та “Agnus Dei” й ознаки камерно-вокальних жанрів. “Missa Luminosa” О. Родіна демонструє внутрішню багатожанровість і різноплановість: у ній приховані ознаки концерту, моноопери, свого роду «вокального» квінтету, вокального циклу тощо. У деяких частинах меси О. Родіна можна виокремити ознаки концертної арії, монологу. Музичне письмо відзначається полістилістичністю з алюзіями творів барокової музики. Тенденція до мінімізації учасників дійства свідчить про камернізацію жанру меси, тобто її оновлення. Ще одним чинником осучаснення меси О. Родіна “Missa Luminosa” є включення інструментального епілогу-постлюдії, не притаманної всім відомим нам зразкам даного хорового духовного жанру. Окрім того, бюджетний варіант сприяє конкурентоспроможності меси разом із різними форматами її виступів, як-от: відеокліпи, локації, відео з ілюстраціями та фотографіями. Відомі варіанти декількох видів виконання й інтерпретаційних версій “Agnus Dei”. Окрім основної, оригінальної версії – для сопрано та струнного квартету, відзначимо такі: для органа; для сопрано з органом; для сопрано з камерним оркестром; для сопрано з камерним ансамблем. Останнє виконання відбулось у Софії Київській у рамках фестивалю “Bouquet Kyiv Stage 2023”. “Agnus Dei” О. Родіна співзвучний молитовній програмі концерту. Беручи до уваги атмосферу виконання – в умовах концерту, фестивалю, але у храмових будівлях, як-от: Софія Київська, Львівський будинок органної та камерної музики, Hundborg kirke (Данія), переконуємось у поєднанні феноменів духовного (жанр, текст, зміст) і концертного, тобто «концертізації» духовних творів.
Pedagogical Value of Studying the Creative Heritage of Mykola Leontovych in Classes on Choral Arrangement
(2023) Ignatovska Oksana Ivanivna; Karpenko Evgen Vitaliyovych; Ігнатовська Оксана Іванівна; Карпенко Євген Віталійович
The article examines the relevance of studying the work of the outstanding Ukrainian composer Mykola Leontovych. An attempt is made to prove the importance of students’ awareness of the importance of the composer’s innovative achievements both in the historical aspect and for the current stage of the development of Ukrainian choral art. It is emphasized that students’ creative pursuits in the field of arrangement become much more effective if they have as a model works written by experienced composers who have passed many years of testing and have not lost their artistic significance to this day. The relevance of the research lies in the need to intensify the educational process in choral arrangement classes in connection with increasing the role of independent work of the student during the distance learning period. Self-study requires carefully developed tasks, awareness of the methodology of their implementation, the presence of models on which the student could rely in his own creative pursuits. The works of Mykola Leontovych, in particular, can serve as such examples. An intensive study of the peculiarities of form formation, harmony and melodic development of choral voices can increase the skill level of future choral conductors-arrangers. Proposed methods of studying the works of M. Leontovych, which, in the opinion of the author, can contribute to the improvement of the educational process in classes on choral arrangement. Leontovich’s innovation deserves great gratitude and respect, because it was Leontovich who managed to create such a style of choral writing that has not lost its relevance even in our time. The historical aspect of understanding the significance of Leontovych’s work is able to strengthen students’ incentive to more thoroughly study the composer’s works and his creative methods.Students of higher education should understand that the attention to Leontovych and his legacy both by theoretical researchers and practicing performers is due to the perfection of the musical presentation, the logical development of the material, vivid imagery, and interesting musical solutions. Researchers pay attention to choral orchestration, which is characteristic of the composer’s best works. A thorough study of Leontovych’s creative output should become the school without which it is impossible to raise a serious specialist.
Review of Choral Creativity Protestant Churches of the Baptist Denomination of Kyiv Region boundaries of the XX – XXI Centuries
(Гельветика, 2024) Pryvalova Olha Hryhorivna; Привалова Ольга Григорівна
The article is devoted to the review of choral creativity of Protestant (Baptist) churches of Kyiv and Kyiv region of the XX – XXI cen-turies.The purpose of work: to highlight the basic choral liturgical traditions of the Baptist Church and outline the ways of their trans-formation. Scientific novelty lies in the identification of Protestant (Baptist) choral singing as one of the manifestations of the Christian liturgical tradition. In domestic musicology, for the first time, a review of conductor-choral and composer education was made, and its founders were indicated in Protestant (Baptist) seminaries of Kyiv region. The urgency of the problem. For various reasons, Ukrainian Protestant music is still little known not only to a wide range of listeners, but also to specialists. In isolated cases, it is almost not identified in special areas of Ukrainian musicological scientific literature among other traditions. Therefore, the relevance of the study is due to the importance of synthetic understanding of the choral singing of the Protestant churches of the Kyiv region of the chosen period and its unique place in the history of the development of choral art. Conclusions. Historical and political events that developed in Ukraine in the early 90s of the twentieth century became the basis for the active development of choral singing in the Baptist environ-ment. Opportunities to obtain state higher musical education, which became available to Protestants during these years, gave the church high-class specialists and the opportunity to develop music faculties in the Theological seminaries of the Kyiv region and professionally train regents and singers. This, in turn, influenced the professional level and performance skills of Baptist church choirs and made it possible to overcome the crisis of choral singing that arose in the early 20s of the XXI century, preserve the sound quality, enrich the rep-ertoire and technical capabilities of the performing groups of the Kyiv region, which participated in many state (concert) and church (liturgical) events.
Tactus і темп у партесній музиці
(Гельветика, 2024) Ключинська Наталія Василівна; Kliuchynska Nataliia Vasylivna
У виконавському мистецтві визначення темпу твору є одним із найважливіших інтерпретаційних завдань. Визначення темпу у творі ранніх періодів (музиці Ренесансу чи Бароко) є ще складнішим, оскільки пов’язане з тогочасними законами метроритмічного розвитку, описаними у трактатах з теорії музики XVII–XVIII століть. Дане дослідження зосереджене на проблемі визначення й узгодження темпу під час виконання української партесної музики. Упродовж XVII–XVIII століть ритмічна організація музичного матеріалу та швидкість його відтворення були нероздільно пов’язані. Інтерпретація музики цього періоду згідно з канонами сучасного трактування метру й ритму є невідповідною. Для стилістично правильного відтво-рення музики доби Бароко необхідне розуміння принципів музичної теорії XVII століття. Таких досліджень співвідношення темпу й метру в бароковій музиці в українському музикознавстві, зокрема і щодо української партесної музики, украй мало. Отже, результати, описані в публікації, збагатять теоретичний арсенал сучасних інтерпретаторів давньої музики та музи-кознавців, дослідників барокової культури. Автором розглянуто загальну практику відбивання tactus у системі мензуральної нотації західноєвропейської музики бароко, принципи співвідношення парного та пропорційного метрів, способи графічного позначення зміни темпу виконання. Простежено спорідненість способів метроритмічної організації партесних творів із прин-ципами ритмічного розвитку мензуральної системи. Проаналізовано теоретичні праці цього періоду, написані на теренах тогочасної України, і розглянуто приклади взаємозалежності метру, ритму, гармонічних змін і тексту з темповим їх утілен-ням у партесних творах. Для аналізу обрано шість партесних концертів із рукописів, віднайдених у місті Валява Перемись-кої єпархії. Узагальнено принципи трактування парних і непарних музичних розмірів щодо їхніх темпових характеристик, а також відповідні способи узгодження темпу в разі зміни розміру в партесній традиції.
Training Of Musical Art Specialists: Methodological Provisions
(2023) Yeremenko Olha Volodymyrivna; Єременко Ольга Володимирівна; Ustymenko-Kosorich Olena Anatoliivna ; Устименко-Косоріч Олена Анатоліївна
The publication highlights the theoretical and methodological foundations of music specialists training in pedagogical universities. The essence is revealed and theoretical approaches to musical art specialists training are analyzed. It is emphasized that musical art specialists training is based on the theoretical ideas regarding the national paradigm of training musical art specialists, the humanistic basis of music education, axiological approaches to the training of musicians-pedagogues, the existential-emotional direction of art education and its acmeological orientation, as well as prognostic guidelines for professional training. The leading generalized positions regarding the defined role of the consolidation approach as the theoretical basis of the specified training are substantiated. The idea of a national paradigm for the training of art specialists has been actualized; its essence is considered from the point of viewof the dialectics of the special and general in culture, which ensures socialization of future specialists. It is substantiated that assimilation of national and universal culture by pupils enhances development of their value orientations. It is emphasized that formation of national culture is also ensured by the expediency of application in the educational process at the level of artistic knowledge, along with works of world art, of national music. The essence of the existential-emotional direction of art education and its role in ensuring the emotional saturation of the educational process is revealed. It is proved that pedagogical determination of the artistic educational process must necessarily take into account both the conscious and unconscious artistic actions of the participants of the study.
Vocal Works by Eduard Brylin on Zoia Ruzhyn’s Poems: Lyrical Modus
(Гельветика, 2025) Yakymchuk Olena Mykolaivna; Якимчук Олена Миколаївна
This publication is a logical prolongation of studying E.Brylin’s creativity in the genre of vocal music, which comprises a considerable part of his composing heritage. In the context of this publication we interpret lyricism not only as a sign of emotionality, but as a complex of poetic and musical means, which allows the authors to create a unique style and convey their feelings to the listener. The system method for complex research of interconnection of verbal and musical texts, and the method of analysis for revelation of the specificities of poetic and musical texts in the context of lyric modus constitute methodological basis of the article. Five vocal works by E.Brylin to the poetry of Z.Ruzhyn, which show the most signs of lyrical character, are analysed.In the genre of vocal miniature, the favorite one for the composer, lyrical facets of author’s style of E.Brylin have revealed. The lingual and style thesaurus, related by its intonations to folk song sources, is concentrated just in the musician’s vocal works. Chamber nature of the author’s creativity indicates his wish to be sincere, conveys a subtle sense of the artist’s inner world. On the musical level lyricism manifests itself in the peculiarities, characteristic of E.Brylin. Melodiousness, harmony organization, emotionality of the content, expressive piano part are revealed. In E.Brylin’s vocal works on the poetry of Z.Ruzhyn, lyricism, as a basic trait of the composer’s thinking, manifests itself, at the first place, in melodiousness and emotionality. Combinations of the motions on the seconds and thirds with the leaps on the sixths, sevenths, octaves in the vocal part are characteristic of the musician. The sign of lyrical modus is an organic compound of different (duol, triol, dotted) rhythms, which gives metrorhythmic flexibility to the texture. The poetry uses lexemes and phrases of lyrical content, which are signs of the Ukrainian national mentality.
Актуальність інтерпретацій старовинної музики в сучасному культурному просторі (сторінками журналу “Early Music”)
(Гельветика, 2024) Коденко Ірина Іванівна; Kodenko Iryna Ivanivna
Стаття присвячена сучасним проблемам виконання барокової музики, представленим крізь призму сприйняття авторитетних фахівців. У процесі вивчення іноземної періодики (насамперед матеріалів, що публікуються журналом “Early Music”) виявлено шляхи формування та розвитку історично орієнтованого виконавства в Європі другої половини ХХ – початку XXI століття. Зазначена сфера виконавства як об’єкт наукової рефлексії спирається на відповідні норми художньої поетики, притаманні епосі Бароко. Достовірне відтворення стилістики барокових творів, переконлива інтерпретація старовинної музики пов’язані із глибоким вивченням численних трактатів і посібників, що належать до цього періоду, відновленням автентичного інструментарію, осягненням особливостей музичної мови та детальним аналізом конкретних творів. Автором статті обґрунтовується доцільність подальшого розвитку та популяризації виконавського історизму й автентизму, як значної складової частини сучасного звукового середовища та культурного ландшафту. Журнал “Early Music” оцінюється дослідницею як поле продуктивного діалогу, що сприяє актуалізації старовинної музики в музичній культурі наших днів: ідеться про специфіку сприйняття слухачів («тут і зараз»), про вибір оптимальних рішень у виконавській інтерпретації музичних творів минулих епох тощо. У сучасному виконавстві музикознавства дедалі частіше постає питання відповідності оригіналу виконавських інтерпретацій, створених і виконуваних у різні епохи й історичні періоди представниками різних національних шкіл. На цій основі виникло ще наприкінці минулого століття й інтенсивно розвивається в сучасному світі автентичне виконавство – історично інформована практика у відтворенні старовинної музики. У руслі цієї проблематики і перебуває стаття. Стаття присвячена одному із ключових питань сучасного музичного виконавства. У науково-дослідному плані стаття спрямована на конкретизацію положень теорії автентичного виконавства в його різних стильових утіленнях. Музична культура цього періоду спиралася на античні вчення, які протягом століть несли моральні й естетичні ідеали. Як центральний об’єкт досліджуваної проблеми обрано питання актуальності інтерпретації старовинної музики в сучасному культурному просторі. Вивчаючи епоху Бароко, ми поринаємо в цей яскравий, невичерпний, піднесений час. Перспектива теми статті полягає в поглибленому та різнобічному вивченні історично орієнтованого виконавства, діяльності сучасних ансамблів і виконавців старовинної музики, що забезпечують втрачений «зв’язок часів» і ведуть до справжнього історизму в освоєнні музичної спадщини минулих епох, зокрема й епохи Бароко. Наукова новизна одержаних результатів пов’язана з введенням у науковий обіг не досить досліджених у мистецтвознавстві джерел, присвячених старовинній музиці та способам її виконання. Можливості історично орієнтованого виконавства воістину невичерпні, сама же сфера його досліджень тільки збільшується. Оскільки питання щодо вивчення старовинної музики актуальне і зараз, то сучасні дослідники також продовжують вивчати тонкощі виконавства (акустика, темп, динаміка, інструментарій, орнаментика), а також вивчають праці попередників. Розглянуто основні аспекти музикознавчої думки у сфері історичного виконавства, а також визначені етапи розвитку історично орієнтованого виконавства. У результаті вивчення історичного виконавства як тенденції музичного мистецтва останньої третини ХХ – початку ХХІ століття постає цілісна система, на основі якої формуються виконавські принципи, відтворюються головні ознаки історичної інтерпретації старовинної автентичної музики, досліджуються й узагальнюються основні праці та концепції даного напряму. Немає конкретних універсальних музичних рішень, тому треба зауважити, що до кожної конкретної епохи, інструмента, композиції має бути особливий індивідуальний підхід, зумовлений історичним виконавством. Зазначені тенденції, на нашу думку, знаходять повномасштабне втілення у професійних дискусіях, які відбуваються на сторінках журналу “Early Music”.
Аспекти впливу колірного рішення на сприйняття живописного твору
(2023) Капран Оксана Володимирівна; Kapran Oksana Volodymyrivna
У статті розглядаються властивості кольору, на яких ґрунтується суть сприйняття кольорового складника живописного твору. З’ясовується, як за допомогою кольору і колірних поєднань створюється необхідна атмосфера в картині, формується сприйняття сюжету того чи іншого твору, як акцентується увага глядача на головному, створюється образ загальної колірної композиції, аналізуються прийоми використання кольору та їх вплив на сприйняття смислового складника сюжету. На основі теоретичного аналізу літературних джерел розглянуто фізичні, фізіологічні, психологічні та емоційні аспекти впливу кольору на людину, які ґрунтуються на висновках низки наук і наукових дисциплін. У статті висвітлено найважливіші складники явища колір як головного образотворчого засобу, звертається увага на роль кольорознавства як науки, що систематизує знання про природу кольору та світла, види кольорових гармоній. З’ясовуються питання, яким чином впливають на сприйняття композиції твору локальні кольори, тонова насиченість і інтенсивність кольору. Розглянуто основні характеристики кольору як інструменту, який здатен зумовити плановість у живописному творі та надати підсвідому інформацію про явища або предмети, як яскравість кольорових відтінків впливає на світовідчуття в картині, та чому теплі та холодні кольори колірного кола сприймаються в композиційному просторі роботи по-різному. У статті порушено питання впливу колірного рішення на сприйняття емоційного забарвлення живописного твору, чому відтінки одного кольору звучать інакше в поєднанні з іншим, та як на асоціативному рівні кольорові поєднання впливають на людину фізично та психологічно. Основною метою статті є ознайомлення з аспектами розуміння кольорового складника і видами колірних рішень, де колір розглядається як найбільш ефективний засіб створення цілісної художньої форми та гармонізації простору у візуальному мистецтві.
Барокові традиції в камерно-інструментальній музиці митця композиторської школи Чернігівського регіону України кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття Олександра Іванька
(Гельветика, 2024) Цепух Ірина Олександрівна; Tsepukh Iryna Oleksandrivna
Мета роботи – розглянути вплив інструментальних традицій епохи Бароко на камерно-інструментальну музику митця композиторської школи Чернігівського регіону України кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття Олександра Іванька у вимірі музичного мистецтва. Методологія дослідження базується на системно-аналітичному та теоретичному методах. Наукова новизна полягає в тому, що камерно-інструментальна музика, що зазвичай розглядається у вимірах регіональної культури України, є невичерпним джерелом для наукових розвідок у галузі музичного мистецтва. Серед регіонального розмаїття творчості композиторів яскравою фарбою пролягає творчість композитора Чернігівської школи Олександра Іванька, зокрема його вагомий доробок камерно-інструментальної музики, що актуалізувало вибір теми пропонованої статті. Висновки. За результатами дослідження проаналізовано камерно-інструментальні твори митця композиторської школи Чернігівського регіону України кінця ХХ – першої чверті ХХІ століття Олександра Іванька: концертино у старовинному стилі e-moll і концертино у старовинному стилі d-moll для скрипки та фортепіано. Актуалізовано інноваційні аспекти реконструювання образу барокової музики крізь призму віднайдених еквівалентів семантики інтонаційних закономірностей стилістичної мови старовинного стилю музики ХVІІІ століття. Встановлено, що досліджені доробки Олександра Іванька вказують на правомірність існування, оскільки принцип інструментальної версійності композитора-сучасника відкриває нові ракурси розуміння барокової ремінісцентності.
Валторна: історія, теорія, виконавська практика
(Гельветика, 2024) Гура Вікторія Вікторівна; Hura Viktoriia Viktorivna; Устименко-Косоріч Олена Анатоліївна; Ustymenko-Kosorich Olena Anatoliivna; Губський Олександр Олександрович; Hubskyi Oleksandr Oleksandrovych
У статті охарактеризовано роль і місце натуральної валторни в історичній та сучасній музичній практиці. Розглянуто тер-мінологічні проблеми найменування музичного інструменту в різних джерелах що пов'язані з конструкцією та типом валторни її попередників: corno, corno da caccia, trompe de chasse, waldhorn. На основі теоретичного аналізу наукових джерел розгля-нуто еволюцію мідного духового інструменту – валторни, особливості трактування в композиторській творчості, розвиток техніки гри на інструменті, проблеми інтерпретації в різних оркестрових стилях та напрямках. Проаналізовано особливості техніки гри на духовому музичному інструменті «кларіно» та кларіно-віртуозного музикування у верхньому та вищому регістрах. Обґрунтовано типи та види натуральної валторни в інструментальній культурі бароко, техніки гри, діапазон, фактуру, принципи художнього трактування, виконання «закритим звуком». Досліджено еволюцію натуральної валторни в музиці класицизму, особливості виконавської техніки та інтерпретування. Виділено розподіл на два стилі трактування валторн: концертного та мисливського. На основі музичних творів простежено наявність елементів стилізації, особливих типів руху, інтонацій, імітацій, фактури, розмірів, теситури, особливостей інструментування. Проаналізовано трактування поняття «техніка закритих звуків», її застосування, особливості виконання. Розглянуто інші різновиди сучасної валторни та валторноподібних інструментів: валторни-дисканти, натуральні валторни, вагнерівські труби, їх використання у світовій музичній практиці в різних жанрах оркестрового виконавства. Названотворчу плеяду талановитих та відомих виконавців – валторністів світової музичної культури другої половини ХХ – початку ХХІ століть. Здійснено аналіз посібників практичного освоєння техніки гри на натуральній валторні в умовах сьогодення. духові музичні інструменти,еволюція валторнового мистецтва, музичноінструментальне виконавство,
Взаємозв’язок виконавської інтерпретації та орфоепії у вокальній музиці Клода Дебюссі (на прикладі романсу «Місячне сяйво»)
(Гельветика, 2024) Туліс Валерія Юріївна; Tulis Valeriia Yuriivna; Стахевич Олександр Григорович; Stakhevych Oleksandr Hryhorovych
У статті розглядається вокальна мініатюра К. Дебюссі «Місячне сяйво» (Clair de lune) з погляду взаємозв’язку виконав-ської інтерпретації та орфоепії. Цей романс на вірші Поля Верлена – один із знакових творів Дебюссі, інспірованих образами місяця та місячного сяйва, що завжди пов’язувались із символічним змістом і слугували для композитора невичерпним дже-релом натхнення. Дебюссі надавав їм унікального звучання, віддзеркалюючи в музиці їхню багатоаспектність і загадковість. Інтерпретація вокальних творів із поетичним текстом французькою мовою потребує досягнення виваженого балансу між розумінням поетичного тексту, відтворенням авторського задуму й індивідуальною творчою манерою виконавця. Цей процес потребує глибокого розуміння і поетичного, і музичного тексту. Потрібно ретельно аналізувати структуру тексту, розуміти всі його смислові відтінки, емоційний зміст. Важливо знайти відповідні музичні засоби, щоб передати поетичну красу й емо-ційну сутність тексту: темп, динаміка, фразування, артикуляція та смислові акценти, які допоможуть відтворити сутність поетичного тексту засобами музичної виразності. Здійснений порівняльний аналіз виконавських інтерпретацій романсу К. Дебюссі виявив різний результат втілення компо-зиторського задуму. Французька співачка Наталі Дессей і кореянка Анна Зон вражають високим професіоналізмом, здатні-стю передати сенс та емоційну глибину твору. Безумовно, національна приналежність співачок – вихованок різних вокальних шкіл – відбивається в манері виконання. Глибоке й всеосяжне розуміння стилю К. Дебюссі, безперечно, демонструє Наталі Дессей, і одну з визначальних позицій займає в цьому природне звучання її французької, що бездоганно передає «музику слова» П. Верлена і характерну для Дебюссі легкість і прозорість звучання. Анна Зон, для якої французька – це іноземна мова, під-свідомо контролює процес вимовляння тексту, деталі вокальної орфоепії. Прагнучи все «виспівати», вона старанно вокалізує кожну ноту, і звучання виходить більш «ґрунтовним», подекуди ваговитим.
Види, жанри, лексичні засоби сучасного танцю: теоретичний аспект
(2023) Омельяненко Захар Валерійович; Omelianenko Zakhar Valeriiovych
У статті висвітлено та теоретично обґрунтовано види та жанри, лексичні засоби сучасного танцю. Застосування загальнонаукових та конкретно наукових методів дослідження, зокрема термінологічний аналіз та інтерпретація наукової думки, дали змогу сформулювати твердження про те, що сучасний танець є багатожанровим видом хореографічного мистецтва і передбачає величезну кількість видів і підвидів танцювальних течій. Узагальнення матеріалів наукового пошуку засвідчили, що головною ознакою сучасного танцю стає передача почуттів, емоцій, настроїв тощо. На основі аналізу, синтезу, узагальнення, систематизації доведено, що сучасний танець характеризується як універсальний, вільний танець, котрий не підпорядковується строгим канонам та стандартам. У статті в контексті висвітлення означеної проблеми автор доводить, що сучасний танець складають такі жанри, стилі і види, як контемпорарі, модерн та джаз-модерн. Охарактеризовано лексичні засоби сучасного танцю. Установлено, що застосування загальнонаукових методів дослідження дає підстави констатувати, що у відображенні основної ідеї композиції або образу в танці допомагають виразні засоби хореографії. Під виразними засобами хореографічної композиції ми тлумачимо основу танцю, його складові частини, де компоненти є наповненням означених танцювальних частин додатковими засобами для посилення враження танцю і глядацького сприйняття хореографічного твору.
Виконавська творчість трубачів України кінця ХХ – початку ХХІ століття
(Гельветика, 2024) Сорокін Петро Олексійович; Sorokin Petro Oleksiiovych
У статті відзначено діяльність видатних трубачів кінця ХХ – початку ХХІ століття, що вже мають авторитет та ім’я у сфері духової вітчизняної музики. Серед них Валерій Посвалюк, Роман Білошицький, Валерій Богданов, Микола Баланко, Ігор Гишка, Володимир Кашперський, Лідія Остап’юк, Олександр Морозов, Олександр Сіончук, Микола Заремський, Леонід Ігнатовський, Олексій Гаршин, Борис Корощенко, Євгеній Білий. Також виокремлено постаті сучасних музикантів, які є послідовниками та продовжувачами традицій українського трубного виконавства. Автором здійснено аналіз особливостей виконавської творчості окремих українських трубачів початку ХХІ століття та конкретизовано ключові стилістичні риси їхньої гри; пов’язано виконавську індивідуальність музикантів із їхньою професійною освітою та педагогами, що формували техніку трубачів. До матеріалів дослідження, окрім провідних митців духового мистецтва, включено імена виконавців, чия творчість належить до нових віянь сучасної музичної культури України та заслуговує на увагу з боку науковців і мистецтвознавців. Зокрема, на прикладі творчості Андрія Ільківа та Денніса Аду надається характеристика особливостей виконавства талановитих трубачів ХХІ століття, розкриваються життєві відомості та професійне становлення у сфері трубного виконавства. У запропонованій статті автор зазначає здобутки музикантів у сфері трубного виконавства не лише на території України, а й за її межами. Дослідником стисло розглянуто концертний репертуар, який виступає свідченням стилістичного напряму гри Андрія Ільківа та Денніса Аду, презентовано також матеріали, що висвітлюють педагогічну діяльність зазначених трубачів. Визначено, що творчість Андрія Ільківа більше тяжіє до класичного стилю трубного виконавства, натомість Денніс Аду віднайшов себе у джазових напрямах, як-от: мейнстрім і хард-боп. У матеріалах публікації зазначено творчі колаборації, що створювали артисти у процесі трубного виконавства, виокремлено вітчизняні та міжнародні зв’язки із провідними світовими та менш відомими митцями.
Витоки віртуозності в концертних аріях В. А. Моцарта
(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2024) Го Літін; Ho Litin
Стаття відкриває завісу щодо формування уявлення про концертну арію у творчості визначного австрійського майстра музики Вольфганга Амадея Моцарта. Зазначено, що такий напрям за часів композитора не виділявся як окрема категорія, але все ж йому належить помітне місце в його творчості. У дослідженні висвітлено імена видатних науковців, які зосере-дили свої дослідження на різноманітних аспектах діяльності композитора. Виявлено, що В. А. Моцарт, будучи надзвичайно чутливим до традицій і побажань, опирався на кращі зразки, традиції та досягнення, особливо в італійській оперній сфері. Концертна арія, хоча вона і не мала такої назви за часів композитора, мала популярність, була складною, але все ж не новою формою мистецтва. Відзначається, що вставні номери композитора мали великий попит протягом усього творчого життя митця. Ці вставки із задоволенням включалися до відомих і популярних опер того часу. Зазначено, що в концертних аріях композитор застосовував не тільки віртуозне вокальне виконання, а і віртуозний інструментальний супровід. Доводиться, що цей напрям діяльності В. А. Моцарта був популярним і затребуваним на мистецьких заходах того періоду. У статті пред-ставлено імена виконавців, які були зірками концертних залів і театрів і на прохання Леопольда Моцарта займалися співом із юним віртуозом-виконавцем і композитором. Підкреслено значущість жанру концертної арії в композиторській спадщині В. А. Моцарта. Розглянуті важливі моменти для розуміння В. А. Моцартом італійського вокального мистецтва та важливість практичних навичок, які його батько вважав необхідними для майбутньої композиторської кар’єри. Відзначено, що знання, здобуті В. А. Моцартом у дитинстві, стали йому у пригоді в подальшій роботі. Підкреслено, що послугами В.А. Моцарта кори-стувалася велика кількість творчих особистостей: співаків, організаторів заходів, приватних осіб та інших композиторів, які цінували його творчість і не були проти додавання його арій до власних опер.
Внесок Хуан Цзи у становлення китайського романсу
(Гельветика, 2025) Чжан Цзєлінь; Chzhan Tszielin
Сучасний простір академічного вокального мистецтва позначається значним розмиванням національних відмінностей у міжнародному дискурсі. Водночас китайське академічне вокальне мистецтво значною мірою зберігає свою своєрідність і характеризується еклектичними запозиченнями західних музичних та композиторських традицій, яке триває вже протягом століття. Музикознавче дослідження внеску основоположників академічного вокального мистецтва новітнього часу в Китаї є одним із найбільш актуальних напрямів наукового пошуку. У статті розглядається постать викладача, диригента, компози-тора, науковця Хуан Цзи й акцентується увага на романсовій творчості видатного китайського митця новітнього часу, який заклав підвалини китайського романсу; коротко характеризується освіта, життєвий і творчий шлях Хуан Цзи та визнача-ється місце романсів у ньому. Також стаття містить аналіз романсів «Квіти – не квіти» (слова поета епохи Тан Бо Цзюй), «Три бажання троянди» (слова Лун Мухун), «Весняні роздуми» (слова у стилі «нової поезії» Вей Ханьчжана). У статті також розглядається специфіка вокально-виконавської інтерпретації романсів Хуан Цзи, обумовлена як особливостями музичної тка-нини цих творів, так і мовою путунхуа, якою написані вірші для них. Робиться висновок про те, що синтез різних музичних традицій і національних культур у вокальній творчості Хуан Цзи обумовив створення унікальних та своєрідних романсів, які не лише протягом майже усього ХХстоліття (за винятком 10-річного періоду «культурної революції») зберігали свою попу-лярність у Китаї, але й здобули міжнародне визнання та новий виток популярності на зламі ХХ та ХХІстоліть. Романси Хуан Цзи є різноманітними як за композиційною побудовою, так і за поетичною основою, тому композитор обґрунтовано вважається засновником китайського романсу.
Вокальна мелізматика в дискурсі сучасної популярної музики
(Гельветика, 2024) Фоломєєва Наталія Аркадіївна; Folomieieva Nataliia Arkadiivna
Серед вокальних прийомів художньої виразності, пов’язаних з експресією та емоційним відношенням особливе місце посідають є мелізми, які використовувалися вокалістами досить давно і ця тенденція зберігається також і в сучасній популярній музиці в умовах сьогодення. Стаття містить умовне розмежування термінів «мелізм», яким позначається мелізм як одна або дві ноти, що використовуються як на складі слова, так і у невербальному звуці; «мелізматичний риф», який означає, що ноти мелізму повторюються при кожному виконанні; «мелізматична пробіжка» («runs»), що означає відсутність повторю-вань і можливість використання двох і більше нот. У статті наводиться декілька прикладів пісень відомих виконавців, у яких вони використовують різні мелізми, однак ґрунтовному аналізу піддається лише поп – ритм-енд-блюз балада («Ніколи не будь таким самим») з альбому «Beautiful», у виконанні австралійської співачки Джесіки Маубой у трьох варіантах: оригінальний звукозапис синглу; сесійний альбом, розміщений на сервісі «iTunes», який Джесіка Маубой записала в 2014 році; «живий» виступ у «Nova’s Red Room», розміщений на стримінговому сервісі «YouTube». Обґрунтовується, що відмінності між цими трьома версіями пісні «Ніколи не будь таким самим» є мінімальними, оскільки більшість «runs» ідентичні одна одній, що, очевидно пояснюється бажанням Джесіки Маубой, передусім, донести до слухачів основний сенс пісні проте підкреслюється здатність співачки додавати тонкий мелізм у вигляді мелізматичних рифів, які використовують лише дві або три ноти. Робиться висно-вок, що у сучасній популярній музиці вокальні мелізми можуть застосовуватися як для поглиблення емоційного змісту пісні та підкреслення її сенсу, так і для демонстрації вокальної рухливості та технічних вокально-виконавських спроможностей виконавця.
Вокальна підготовка на основі використання фонетичного методу
(Гельветика, 2024) Матюшенко-Матвійчук Валентина Володимирівна; Matiushenko-Matviichuk Valentyna Volodymyrivna
У статті описано, що використання вокальних вправ є актуальним у педагогічному процесі не тільки щодо вокалістів, співаків. Їх застосовують у безмежній кількості навчальних закладів, а також навіть у медичній сфері людської діяльності. Безумовно, професіонали, постійно працюючи над вдосконаленням свого голосу, задіють у процесі роботи над ним різноманітність спектра вправ, серед яких багато таких, що представлені у фонетичному методі підготовки співака. Мета статті – на основі наукових джерел і особистого педагогічного досвіду авторки дослідження описати вагу вокальної підготовки з використанням фонетичного методу. У процесі дослідження авторкою було використано метод структурного аналізу, починаючи з її загального огляду та деталізації саме тих аспектів, що притаманні використанню фонетичних вправ в ієрархії вдосконалення вокальних прийомів співаків і майбутніх вокалістів. Методом синтезу отриманої інформації складено єдину практично значущу концепцію, яка стала узагальненням щодо вокальної підготовки з використанням фонетичних вправ на заняттях з вокалу. Вдале використання бази повітряного потоку, активності м’язів гортані та суперпозицію розміщення тону являє собою ефективну співочу систему. Ефективність співу є прямим результатом досвіду та навчання, яке включає в себе вміння тримати ноти довші з меншим диханням. Важливим є співвідношення акустичних і аеродинамічних голосових параметрів, які вказують, чи виробляється фонація з якомога меншими зусиллями. Вокальні фонетичні вправи мають терапевтичний ефект на джерело голосу, впливають шляхом надання м’язам гортані та диханню витончених, підтяжних тривалих ізометричних тренувань із дуже м’якою динамікою. Важливим чинником опанування культури вокальної вимови є знання з галузі фонетичної транскрипції. Професійні співаки повинні постійно працювати, підтримувати або відновлювати стан м’язів гортані, щоб уникнути так званого статичного балансу. Якщо розглядати співака як спортсмена, якому потрібні вправи на силу, витривалість, час і спритність, то фонетичний метод є важливим інгредієнтом у режимі тренувань вокаліста.
Вокальні твори Франца Шуберта та їх нове життя в транскрипціях Ференца Ліста
(Гельветика, 2025) Щербаков Юрій Вікторович; Shcherbakov Yurii Viktorovych
У статті здійснено музикознавче дослідження фортепіанних транскрипцій Ференца Ліста пісень Франца Шуберта в напрямі історично-смислового обґрунтування їх значення для сучасної виконавської практики. Мета статті полягає у виявленні принципів взаємодії двох нотних текстів – оригіналу вокального твору й інструментального інваріанта з позицій індивідуального підходу до першоджерела у його транскрипції. Виявлена роль фактурних рішень Ліста, внаслідок яких збережена вокальна лінія оригіналу, що надає можливість практикуватися концертмейстерам під час підготовки цих творів із вокалістами, і також стає важ-ливим елементом на шляху інтерпретації самої інструментальної транскрипції. Наукова новизна полягає у тому, що здійснено музикознавчий аналіз транскрипцій Ференца Ліста для фортепіано соло вокальних творів Франца Шуберта в ракурсі специфіки піаністичних інтерпретаційних завдань. Для аналізу були використані, серед інших, методи, які базуються на знаннях у сфері теорії фактури, інтерпретології, музичної творчості. Визначено, що специфіка фортепіанного тексту Ліста орієнтована на високий професійний рівень піаністичної підготовки, але з наданням у нотній партитурі більш легких варіантів виконання з ура-хуванням індивідуальних спроможностей виконавця. Охарактеризовано основні фактори музичного мислення Ліста, спрямовані на гру, в якій необхідно пластично підходити до співвідношення вокальної лінії з акомпанементом. Зазначено, що цілісне втілення музичного образу та психологічної драматургії пісень Шуберта у варіанті транскрипції Ліста для фортепіано соло поширю-ється на опанування піаністом складної координації рук і всіх дрібних пальцевих рухів, зміну різних видів фортепіанної техніки з опрацюванням оригіналу та виявленням відмінностей між ним і цією транскрипцією.

Переглянути

Перегляд Слобожанські мистецькі студії за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування