Vocal Works by Eduard Brylin on Zoia Ruzhyn’s Poems: Lyrical Modus
Вантажиться...
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Гельветика
Анотація
This publication is a logical prolongation of studying E.Brylin’s creativity in the genre of vocal music, which comprises a considerable part of his composing heritage. In the context of this publication we interpret lyricism not only as a sign of emotionality, but as a complex of poetic and musical means, which allows the authors to create a unique style and convey their feelings to the listener. The system method for complex research of interconnection of verbal and musical texts, and the method of analysis for revelation of the specificities of poetic and musical texts in the context of lyric modus constitute methodological basis of the article. Five vocal works by E.Brylin to the poetry of Z.Ruzhyn, which show the most signs of lyrical character, are analysed.In the genre of vocal miniature, the favorite one for the composer, lyrical facets of author’s style of E.Brylin have revealed. The lingual and style thesaurus, related by its intonations to folk song sources, is concentrated just in the musician’s vocal works. Chamber nature of the author’s creativity indicates his wish to be sincere, conveys a subtle sense of the artist’s inner world. On the musical level lyricism manifests itself in the peculiarities, characteristic of E.Brylin. Melodiousness, harmony organization, emotionality of the content, expressive piano part are revealed. In E.Brylin’s vocal works on the poetry of Z.Ruzhyn, lyricism, as a basic trait of the composer’s thinking, manifests itself, at the first place, in melodiousness and emotionality. Combinations of the motions on the seconds and thirds with the leaps on the sixths, sevenths, octaves in the vocal part are characteristic of the musician. The sign of lyrical modus is an organic compound of different (duol, triol, dotted) rhythms, which gives metrorhythmic flexibility to the texture. The poetry uses lexemes and phrases of lyrical content, which are signs of the Ukrainian national mentality.
Ця публікація є логічним продовженням студій творчості Е.Бриліна в жанрі вокальної музики, яка становить значну частину його композиторського спадку. У її контексті ми розумітимемо ліризм не лише як ознаку емоційності, а й комплекс поетичних та музичних засобів, який дає змогу авторам створити унікальний стиль і передати слухачеві свої почуття. Методологічну основу статті становлять системний метод – для комплексного дослідження взаємозв’язку вербального й музич-ного текстів, метод аналізу – для виявлення особливостей поетичного та музичного текстів у контексті ліричного модусу.Проаналізовано п’ять солоспівів Е.Бриліна на поезію З.Ружин, у яких найбільше виявились ознаки ліричного. В улюбленому для композитора жанрі вокальної мініатюри розкрилися ліричні грані авторського стилю Е.Бриліна. Мовно-стильовий тезаурус, інтонаційно подібний до народнопісенних джерел, сконцентрований у вокальних творах музиканта. Камерний характер творчості свідчить про бажання автора бути щирим, передає тонке відчуття внутрішнього світу митця. Обґрунтовано, що ліризм як основна ознака композиторського мислення Е.Бриліна проявляється в мелодійності та емоційності. З’ясовано, що проявом ліризму у вокальних творах є не лише емоційність, а й комплекс поетичних та музичних засобів, який дає змогу авторам створити унікальний стиль і передати слухачеві свої почуття. Характерними для композитора є поєднання у вокальній партії секундових і терцієвих ходів зі стрибками на сексти, септими, октави; різних ритмічних (дуольних, триольних, пунк-тирних) формул, що надає фактурі метроритмічної гнучкості. У поезії використано лексеми та словосполучення ліричного змісту, що є ознаками української національної ментальності.
Ця публікація є логічним продовженням студій творчості Е.Бриліна в жанрі вокальної музики, яка становить значну частину його композиторського спадку. У її контексті ми розумітимемо ліризм не лише як ознаку емоційності, а й комплекс поетичних та музичних засобів, який дає змогу авторам створити унікальний стиль і передати слухачеві свої почуття. Методологічну основу статті становлять системний метод – для комплексного дослідження взаємозв’язку вербального й музич-ного текстів, метод аналізу – для виявлення особливостей поетичного та музичного текстів у контексті ліричного модусу.Проаналізовано п’ять солоспівів Е.Бриліна на поезію З.Ружин, у яких найбільше виявились ознаки ліричного. В улюбленому для композитора жанрі вокальної мініатюри розкрилися ліричні грані авторського стилю Е.Бриліна. Мовно-стильовий тезаурус, інтонаційно подібний до народнопісенних джерел, сконцентрований у вокальних творах музиканта. Камерний характер творчості свідчить про бажання автора бути щирим, передає тонке відчуття внутрішнього світу митця. Обґрунтовано, що ліризм як основна ознака композиторського мислення Е.Бриліна проявляється в мелодійності та емоційності. З’ясовано, що проявом ліризму у вокальних творах є не лише емоційність, а й комплекс поетичних та музичних засобів, який дає змогу авторам створити унікальний стиль і передати слухачеві свої почуття. Характерними для композитора є поєднання у вокальній партії секундових і терцієвих ходів зі стрибками на сексти, септими, октави; різних ритмічних (дуольних, триольних, пунк-тирних) формул, що надає фактурі метроритмічної гнучкості. У поезії використано лексеми та словосполучення ліричного змісту, що є ознаками української національної ментальності.
Опис
Ключові слова
works by Eduard Brylin, works by Zoia Ruzhyn, vocal works, lyrics, lyricism, творчість Едуарда Бриліна, творчість Зої Ружин, вокальні твори, солоспів, лірика, ліризм
Бібліографічний опис
Yakymchuk О. Vocal Works by Eduard Brylin on Zoia Ruzhyn’s Poems: Lyrical Modus [Техt] / О. Yakymchuk // Слобожанські мистецькі студії : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; [редкол.: О. К. Зав’ялова, І. Л. Бермес, Льоос Гельмут та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2025. – Вип. 1 (07). – С. 163–168. – DOI: https://doi.org/10.32782/art/2025.1.31