Контрабас в камерній музиці барокового періоду(на прикладі тріо-сонат Я. Д. Зеленки)
Ескіз недоступний
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Гельветика
Анотація
У статті досліджується роль контрабаса в камерній музиці, з особливою увагою до періоду бароко. У музичній практиці XVI–XVII століть віолоне (контрабас) активно використовувався в церковному, оперному та камерному репертуарі, що підтверджується як нотними джерелами, так і візуальними матеріалами тієї епохи. У період формування гомофонного стилю (1600–1750), відомого як епоха генерал-баса, поряд із мелодичними голосами – вокальними та інструментальними – виникає особлива група континуо акомпануючих інструментів (basso continuo). Провідні музиканти того часу підкреслювали важливу роль струнного басового інструмента, який забезпечував цілісність барокового звучання. Тріо-сонати як одна з ранніх форм камерної музики відігравали значну роль у музичній культурі XVII століття як у жанрі церковної сонати (Sonata da chiesa), так і світської (Sonata da camera). Типовий інструментальний склад тріо-сонати включав два дискантові голоси, які проводили і розвивали тематичний матеріал, та басову лінію з цифрованим басом. Для виконання басової партії застосовувалися різні інструменти, проте перевага найчастіше надавалася віолоне, особливо у випадках, коли верхні голоси виконувалися на струнних інструментах. У процесі розвитку концертної практики м’яке звучання віол поступово витісняється інструментами скрипкового сімейства, що мають більш виразний і яскравий тембр. Паралельно з цим формується оркестр, склад та інстру-ментарій якого з часом зазнає поступового розширення. У дослідженні розглянуто функціональне призначення інструмента в ансамблях та його еволюцію від акомпануючого до рівноправного мелодичного голосу. Окрема увага приділяється тріо-сонатам Яна Дісмаса Зеленки як прикладу малодослідженого камерного репертуару, що відкриває нові педагогічні та виконавські перспективи. Виявлено значення контрабаса у формуванні ансамблевої взаємодії, його темброві й виразові можливості в кон-тексті історичної виконавської практики.
The article explores the role of the double bass in chamber music, with particular focus on the Baroque period. In the musical practice of the 16th-17th centuries, the violone (double bass) was actively used in the church, opera and chamber repertoire, which is confirmed by both musical sources and visual materials of that era. During the period of formation of the homophonic style (1600–1750), known as the era of the basso continuo, a special group of continuo accompanying instruments (basso continuo) appeared alongside melodic voices – vocal and instrumental. Leading musicians of that time emphasized the important role of the stringed bass instrument, which ensured the integrity of the Baroque sound. Trio sonatas, as one of the early forms of chamber music, played a significant role in the musical culture of the 17th century, both in the genre of church sonata (Sonata da chiesa) and secular (Sonata da camera). The typical instrumental composition of a trio sonata included two treble voices that carried and developed thematic material, and a bass line with a digitized bass. Various instruments were used to perform the bass part, but the preference was most often given to the violone, especially in cases where the upper voices were performed on string instruments. In the process of developing concert practice, the soft sound of the viol is gradually replaced by instruments of the violin family, which have a more expressive and bright timbre. In parallel with this, an orchestra is formed, the composition and instrumentation of which gradually expands over time. The research examines the instrument's functional position within ensembles and its evolution from an accompanying to a melodic role. Special attention is given to the trio sonatas by Jan Dismas Zelenka as an example of an underexplored repertoire, offering new pedagogical and performance perspectives. The study highlights the importance of the double bass in ensemble interaction and its expressive potential within the framework of historical performance practice.
The article explores the role of the double bass in chamber music, with particular focus on the Baroque period. In the musical practice of the 16th-17th centuries, the violone (double bass) was actively used in the church, opera and chamber repertoire, which is confirmed by both musical sources and visual materials of that era. During the period of formation of the homophonic style (1600–1750), known as the era of the basso continuo, a special group of continuo accompanying instruments (basso continuo) appeared alongside melodic voices – vocal and instrumental. Leading musicians of that time emphasized the important role of the stringed bass instrument, which ensured the integrity of the Baroque sound. Trio sonatas, as one of the early forms of chamber music, played a significant role in the musical culture of the 17th century, both in the genre of church sonata (Sonata da chiesa) and secular (Sonata da camera). The typical instrumental composition of a trio sonata included two treble voices that carried and developed thematic material, and a bass line with a digitized bass. Various instruments were used to perform the bass part, but the preference was most often given to the violone, especially in cases where the upper voices were performed on string instruments. In the process of developing concert practice, the soft sound of the viol is gradually replaced by instruments of the violin family, which have a more expressive and bright timbre. In parallel with this, an orchestra is formed, the composition and instrumentation of which gradually expands over time. The research examines the instrument's functional position within ensembles and its evolution from an accompanying to a melodic role. Special attention is given to the trio sonatas by Jan Dismas Zelenka as an example of an underexplored repertoire, offering new pedagogical and performance perspectives. The study highlights the importance of the double bass in ensemble interaction and its expressive potential within the framework of historical performance practice.
Опис
Ключові слова
контрабас, віолоне, камерна музика, тріо-соната, бароко, basso continuo, ансамбль, double bass, violone, chamber music, trio sonata, Baroque, ensembl
Бібліографічний опис
Соланський З. Контрабас в камерній музиці барокового періоду (на прикладі тріо-сонат Я. Д. Зеленки) [Текст] / З. Соланський // Слобожанські мистецькі студії : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; [редкол.: О. К. Зав’ялова, І. Л. Бермес, Льоос Гельмут та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2025. – Вип. 2 (08). – С. 99–102 . – DOI: https://doi.org/10.32782/art/2025.2.18