Слобожанський науковий вісник. Серія Природничі науки

Постійне посилання зібрання

https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/13253

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 114

Слобожанський науковий вісник. Природничi науки
(Гельветика, 2026)
Журнал є рецензованим виданням, у якому публікуються оригінальні статті, що розкривають результати наукових, практичних, навчально-методичних та науково-дослідних розробок у сфері біології, екології, географії та наук про Землю. Збірник призначений для широкого кола фахівців: науковців, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів старших курсів.
Improving Soil Health as a Driver of Agricultural Sustainability and Climate Resilience
(2026) Omelianenko Vitalii Anatoliiovych; Омельяненко Віталій Анатолійович; Kornus Anatolii Oleksandrovych; Kornus Anatolii Oleksandrovych
The article explores the role of improving soil health as a key factor in ensuring sustainable agricultural development and increasing its resilience to climate change. The relevance of the topic is due to the intensification of global climate transformations, the degradation of soil resources and the growth of risks to food security. It has been established that traditional models of agricultural production do not provide the necessary level of adaptability of agroecosystems, which makes the search for new approaches to natural resource management relevant. The paper summarizes modern scientific approaches to understanding the concept of “soil health” as an integral characteristic of its ability to perform ecosystem functions, in particular, ensuring bioproductivity, regulating the water regime, maintaining biodiversity and accumulating organic carbon. Particular attention is paid to the role of soils in the global carbon cycle, where they act as one of the largest carbon reservoirs and an important tool for mitigating climate change. It is substantiated that the key factor in the formation of soil carbon potential is the activity of microorganisms that ensure the transformation of organic matter and regulate biogeochemical cycles. It is shown that climate change affects microbiological activity, which, in turn, determines the dynamics of carbon flows in the soil-atmosphere system. It is proven that the implementation of sustainable agricultural practices, such as minimum tillage, the use of cover crops, agroforestry and crop rotation optimization, contributes to an increase in the content of organic carbon, improving soil structure and its water-holding capacity. The impact of irrational land use, degradation processes and imperfect management systems on the reduction of soil fertility and their ecological functions is considered. Approaches to improving soil quality based on the principles of climate-oriented and circular agriculture are proposed, including crop diversification, organic matter restoration, the implementation of effective irrigation systems and monitoring. It is concluded that improving soil health is a systemic factor in ensuring the sustainability of agricultural systems and an important tool for adapting to climate change, which requires integration into state policy and agricultural sector management practices.
Структурно-літологічна характеристика та рудоносність середнього горизонту новопетрівської світи північної частини Тарасівського родовища
(2026) Ковальчук Мирон Степанович; Kovalchuk Myron Stepanovych; Фігура Любов Андріївна; Fihura Liubov Andriivna
Тарасівське родовище вирізняється полімінеральним складом рудних пісків, що робить його стратегічним джерелом не лише титану й цирконію, але й рідкісних елементів. У статті подано історичні аспекти дослідження Тарасівського родовища та коротку характеристику його геологічної будови. Основна увага акцентована на відкладах новопетрівської світи полтавської серії неогену, зокрема на середньому її горизонті, який містить основні запаси титано-цирконієвих мінералів. Аналіз структурно-екстурних особливостей пісків новопетрівської світи дозволив уточнити фаціальні і гідродинамічні умови утворення нижнього, середнього і верхнього її горизонтів. Утворення відкладів новопетрівської світи відбувалося на трансгресивно-регресивному етапі геологічного розвитку території, що зумовило зміну фаціальних умов від алювіально-дельтових до мілководно-лагунних і до алювіальних. Осадонагромадження у новопетрівський час проходило за низькоенергетичних і стабільних гідродинамічних умов, проте з короткочасними високоенергетичними імпульсами. На основі координат, опису та результатів опробування свердловин створено комплект карт, які відображають рельєф підошви, покрівлі, товщину продуктивних відкладів та латеральне поширення середньозваженого вмісту ільменіту, рутилу, циркону, дистену+силіманіту, монациту+ка- ситериту та хроміту в межах північної частини родовища. Картографічні побудови дозволили з’ясувати особливості структурних і речовинних параметрів рудоносності середнього горизонту новопетрівської світи. Зокрема, з’ясовано, що рельєф підошви і поверхні нерівний з локальними западинами і підвищеннями. Амплітуда перепаду їхніх абсолютних відміток – до 52 м. У межах ділянки встановлено локальні пониження в рельєфі підошви де товщина продуктивних відкладів збільшується до 30–51,2 м. Найбільші середньозважені вмісти ільменіту, рутилу, циркону і колективного концентрату локалізуються в південно-західній, західній і північно-східній частинах ділянки. За допомогою кореляційного аналізу встановлено напрям і силу взаємозв’язків між середнім вмістом у свердловинах окремих мінералів та між структурними параметрами продуктивних відкладів. З’ясовано, що усі кореляційні зв’язки між середнім вмістом мінералів прямі і здебільшого сильні та середні. Основне ядро сильних кореляційних зв’язків утворюють ільменіт, рутил і циркон. Досліджено розподіл вмісту мінералів та кореляційні зв’язки між ними у вертикальному перетині свердловин
Екологічний стан та напрями охорони джерел басейну річки Стохід
(2026) Мисковець Ірина Ярославівна; Myskovets Iryna Yaroslavivna; Жадько Оксана Андріївна; Zhadko Oksana Andriivna
У статті подано комплексну оцінку екологічного стану джерел водозбірного басейну річки Стохід. Встановлено, що за умов відносної водозабезпеченості Волинської області проблема охорони та раціонального використання природних джерел поступово загострюється внаслідок зростання антропогенного навантаження, техногенного забруднення, трансформації ландшафтів та погіршення якості поверхневих і підземних вод. Метою дослідження є оцінка екологічного стану природних джерел басейну р. Стохід, визначення основних чинників їх деградації та обґрунтування пріоритетних напрямів охорони, відновлення і сталого використання з метою забезпечення екологічної та водної безпеки регіону. Джерела басейну річки Стохід виконують важливі водоохоронні, гідрорегулювальні й екосистемні функції, підтримують стабільність гідрологічного режиму, є чутливими індикаторами екологічного стану території та потенційними резервними джерелами водопостачання у надзвичайних ситуаціях. На основі польових обстежень, аналізу гідрохімічних показників (мінералізація, жорсткість, вміст нітратів, амонію, заліза), картографічних методів і геоінформаційного аналізу охарактеризовано просторове поширення джерел, умови їх живлення та сучасний екологічний стан. Визначено рівень антропогенного впливу в межах зон формування підземного стоку, оцінено природоохоронну цінність об’єктів та їх представленість у межах територій і об’єктів природно-заповідного фонду. Проаналізовано відповідність якості води чинним санітарним нормативам та можливості її використання для господарсько-питних потреб. Виявлено, що недостатній санітарний контроль, відсутність системного моніторингу зон живлення, розорювання прилеглих територій, несанкціоноване облаштування водозаборів і неналежний технічний стан каптажів знижують екологічну безпечність використання джерельних вод і підвищують ризик їх деградації. Обґрунтовано необхідність створення локальних охоронних зон, впровадження регулярного гідрохімічного моніторингу та екологічної паспортизації джерел. Використано методи аналізу й узагальнення, екологічного моніторингу, картографування, математичного моделювання та експертної оцінки.
Методичні підходи до визначення розрахункових характеристик річкового стоку (на прикладі річок Тернопільської області)
(2026) Паланичко Ольга Вікторівна; Palanychko Olha Viktorivna
У статті представлено методичні підходи до визначення розрахункових характеристик річкового стоку на прикладі річок Тернопільської області: Золота Липа, Коропець, Стрипа, Серет, Нічлава та Збруч. Проведено комплексний аналіз багаторічних змін стоку та внутрішньорічного розподілу водності на основі гідрологічних спостережень за період 1981–2020 рр., що забезпечує достатню репрезентативність даних для статистичних розрахунків. Для виявлення багаторічних фаз водності використано різницеві інтегральні криві, що дозволяє оцінити циклічність стоку, виділити багатоводні та маловодні періоди, а також визначити тривалість і амплітуду коливань водності. Дослідження середньомісячних витрат води дало змогу оцінити сезонні особливості водного режиму, визначити внутрішньорічні максимуми та мінімуми витрат води, а також характер весняного водопілля, літньо-осінньої межені та зимового стабільного стоку. Встановлено, що для річок (Серет, Збруч) сезонні коливання водності більш згладжені, тоді як малі річки (Золота Липа, Коропець, Нічлава) характеризуються більш контрастними змінами стоку. Комплексний підхід, що поєднує середньорічні, середньомісячні та інтегральні методики, дозволяє формувати цілісне уявлення про структуру річкового стоку, оцінювати ризик виникнення паводків та маловодних фаз, а також враховувати просторові та гідрографічні особливості басейнів. Результати дослідження підкреслюють важливість адаптації методик визначення розрахункових характеристик річкового стоку до сучасних гідрокліматичних умов, що є особливо актуальним в умовах кліматичних змін та антропогенного впливу. Отримані висновки мають практичне значення для водогосподарського планування, прогнозування гідрологічних явищ та управління водними ресурсами середніх і малих річок у складних природно-кліматичних умовах Подільської височини
Вплив різних типів рослинних угрупувань на кислотність та вміст гумусу чорноземів південних міста Одеси: теоретичні та практичні аспекти
(2026) Тригуб Валентина Іванівна; Tryhub Valentyna Ivanivna; Домусчи Світлана Василівна; Domuschy Svitlana Vasylivna
У статті представлено результати дослідження впливу різних типів рослинності (трав’янистої, листяної та хвойної) на ключові фізико-хімічні показники чорноземів південних у межах міської екосистеми Одеси. Актуальність роботи зумовлена необхідністю розуміння ролі біологічного чинника у трансформації міських ґрунтів під впливом антропогенного навантаження. Дослідження базується на порівняльному аналізі зразків, відібраних на територіях Ботанічного саду ОНУ імені І. І. Мечникова та штучних насаджень уздовж проспекту Шевченка. Досліджено кислотність (рН водне) та загальний вміст гумусу. Встановлено, що тип рослинного покриву є визначальним модифікатором рН та вмісту загального гумусу, проте його вплив локалізований переважно у верхньому шарі ґрунту (0–20 см). Найвищі показники рН (8,01–8,15) та максимальний вміст гумусу (4,92–4,95%) зафіксовано під трав’янистою рослинністю, що підтверджує її виняткову роль у накопиченні органічної речовини. Натомість хвойні насадження сприяють підкисленню середовища (рН 7,40–7,45) та характеризуються найнижчим вмістом гумусу (2,35–3,18%) через специфіку хімічного складу опаду. Авторами доведено, що вплив рослинності на властивості чорноземів південних має чітко виражену профільну диференціацію і суттєво нівелюється на глибині понад 30 см. Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні знань про роль біологічного чинника в антропогенно змінених ландшафтах, тоді як практична цінність результатів визначається можливістю їх застосування для розробки стратегій сталого управління міськими екосистемами, формування стійких біогеоценозів та збереження родючості урбоземів
Сфера культури як об’єкт суспільно-географічного аналізу
(2026) Яременко Павло Іванович; Yaremenko Pavlo Ivanovych
У статті розкрито теоретико-методологічні засади дослідження сфери культури як об’єкта суспільно-географічного аналізу. Обґрунтовано, що сфера культури повинна розглядатися не лише як сукупність закладів, видів діяльності та культурних практик, а як складно організована територіально-суспільна підсистема, інтегрована в загальну структуру територіальної організації суспільства. Визначено місце сфери культури у системі соціальної інфраструктури, охарактеризовано її просторово-функціональні, інституційні, комунікаційні та символічні виміри. Показано, що суспільно-географічний підхід дає змогу виявити закономірності розміщення закладів культури, рівні культурної забезпеченості населення, ступінь територіальної доступності культурних послуг, ієрархію культурних центрів, ареали концентрації культурного потенціалу та осередки культурної периферії. Особливу увагу приділено категоріальному апарату дослідження: «сфера культури», «культурний простір», «територіальна організація», «культурна інфраструктура», «культурний потенціал території», «культурний каркас розселення», «центр–периферія у сфері культури». Запропоновано розглядати сферу культури як багаторівневу систему, що функціонує на національному, регіональному, локальному та поселенському рівнях і формується під впливом історико-географічних, демографічних, соціально-економічних, етнокультурних, інституційних і політико-управлінських чинників. Аргументовано доцільність поєднання системного, територіального, мережевого, типологічного та управлінського підходів у її вивченні. Доведено, що в сучасних умовах децентралізації, воєнних руйнувань і стратегічного переосмислення державної культурної політики суспільно-географічний аналіз сфери культури набуває не лише пізнавального, а й прикладного значення. Він створює наукові підстави для оцінки територіальних диспропорцій, оптимізації мережі закладів культури, формування культурних округів, підвищення доступності культурних послуг та інтеграції культури у регіональну політику розвитку.
Електронні сервіси в земельному кадастрі України: географічна основа та практичне застосування
(2026) Алєксєєнко Анастасія Петрівна; Alieksieienko Anastasiia Petrivna
Публікація присвячена дослідженню сучасних електронних сервісів різних рівнів ведення земельного кадастру в Україні, головно державного інституційного забезпечення та альтернативних комерційних платформ. У статті проаналізовано феномен цифрової трансформації суспільного життя у частині діджитилізації земельних відносин та механізми її впливу на оперативність доступу до геопросторових даних земельно-кадастрового призначення. Досліджено можливості використання різних функцій електронних ресурсів, таких як процес пошуку земельних ділянок, отримання офіційних витягів, аналіз кадастрової інформації та геовізуалізація. В умовах теперішньої діджиталізації та потреби у прозорості ринку землі, електронні сервіси набувають глибшого значення, стаючи інструментом верифікації даних та основою для наукових досліджень та прикладних завдань у науках про Землю, географії, екології, землеустрої, містобудуванні, тощо. Вони допомагають підвищити точність планування та забезпечують більшу інформованість суб’єктів господарювання через доступність офіційної інформації. Практичну значущість дослідження підтверджено шляхом експериментальної інтеграції різнорідних даних в єдине інформаційне середовище. Продемонстровано алгоритм поєднання юридичних відомостей із спеціалізованих сервісів (Електронний кабінет ДЗК) та засобів дистанційного зондування (Google Earth). Такий підхід дозволив візуалізувати на одній картографічній основі розбіжності між офіційними кадастровими межами та фактичними контурами землекористування, забезпечуючи ефективну верифікацію даних в умовах відсутності доступу до державного земельного картографічного ресурсу. Дослідження, представлене у статті, було здійснене на основі систематизації та порівняльного аналізу функціональних можливостей окремих електронних ресурсів України (Електронний кабінет ДЗК, Кадастрова карта України, Кадастр сервіс, Опендатабот, Google earth, Smartland та ін.). Результати дослідження підтвердили залежність якості і швидкості отримання необхідних даних від різних аспектів використання досліджуваних сервісів, таких як вибір платформи, процес ідентифікації, замовлення платної послуги та ін. Обґрунтовано географічний аспект використання електронних сервісів земельного кадастру як інструменту просторового аналізу. Запропоновано методичний підхід до верифікації даних, що базується на інтеграції юридичних відомостей та відкритих геопросторових даних глобальних систем. Доведено, що такий підхід дозволяє виявляти розбіжності між правовим статусом та фактичним використанням земель, тимчасово компенсуючи відсутність доступу до Публічної кадастрової карти України. Визначено, що в умовах воєнного стану саме прикладні ГІС-системи, інтегровані з глобальними сервісами, беруть на себе роль основного джерела актуальної просторової інформації. З метою збереження та сталого використання ґрунтово-земельних ресурсів країни та громад рекомендується використання прикладних вільнопоширених земельно-кадастрових сервісів
A Comparative Analysis of Monitoring, Water Treatment and Waste Management Systems in the Concept of Sustainable Development of South and Southeast Asia Resorts
(2026) Levytska Olena; Левицька Олена
The article examines ecotechnologies implemented by modern resorts in the South and Southeast Asia region. In particular, water desalination systems using solar energy, rainwater use, and water desalination are widespread. Waste management schemes are dominated by the rejection of plastic and its replacement with alternative materials. When evaluating guest reviews of eco-oriented resorts, interaction with natural ecosystems, both in passive and active recreation – hiking, snorkeling, kayaking, cruises, etc., is of primary importance. When evaluating the room stock, the ergonomics of the room, the absence of noise, and the importance of natural materials in decoration are most often mentioned. In the exteriors, resort guests pay attention to the presence of greenery and natural materials used in the construction of bungalow walls and ceilings. Consumers rarely mention specific eco-technologies in most resorts, but they perceive their presence positively, especially for a resort that clearly lists the implemented eco-technologies and emphasizes the ecological concept of the resort even in the name. The modern perspective of resorts in South and Southeast Asia is to ensure the protection of territories not their own, but those located close to the resort. In particular, the following are relevant and effective: an agreement with local community to lease the Island of Batbitim; the Misool Manta Project of research on both Okeanic mantas and Reef mantas; the Misool Community Recycling Project from Misool Eco Resort. Monitoring systems are rarely used, but are important for assessing the quality of the environment, in particular atmospheric air, sea and drinking water. Therefore, the development and implementation of portable monitoring systems is an urgent task for resorts that support the ecological concept. моніторинг, водопідготовка, очищення води, поводження із відходами, екологічна концепція, екотектура урбанізованих систем
Динаміка вмісту хлорофілу в листках видів Vіburnum l. за умов посухи та кількісна оцінка впливу гідротермічного стресу
(2026) Зайцева Ірина Олексіївна; Zaitseva Iryna Oleksiivna; Гудімов Микита Ігорович; Hudimov Mykyta Ihorovych
В сучасних умовах наростаючої аридизації клімату, збільшення тривалості літніх посух та зневоднення ґрунтів все більшої актуальності набувають дослідження, пов’язані з вивченням стійкості деревно-чагарникових видів, що становлять основу культурфітоценозів у районах нестійкого зволоження. З огляду на високі декоративні якості та цінність окремих видів калини як плодових та лікарських рослин, рід Viburnum L. представляє значний потенціал видового різноманіття для інтродукційних випробувань в Україні, який ще не повною мірою використовується. Вивчення пігментного комплексу 12 видів роду Viburnum L. проводили на основі колекції ботанічного саду ДНУ впродовж п’яти місяців вегетаційного періоду 2025 року, який відзначався глибокою тривалою посухою. За реакцією на умови тривалого водно-температурного стресу виділені види, що відзначаються більшою стабільністю кількісного складу хлоррофілів в динаміці вегетаційного періоду (V. opulus, V. trilobum, V. lentago, V. plicatum, V. ×bodnantense) та найбільш чутливі до посухи види (V. lantana, V. farreri ‘fragrans’, V. × juddi). Співвідношення фракцій chl a / chl b мало змінюється впродовж вегетаційного періоду району інтродукції, що свідчить про значимість даної функції у забезпеченні життєдіяльності досліджуваних рослин в нових умовах. Установлено, що найбільш високі значення chl a / chl b притаманні видам східноазіатського походження, нижчі значення характерні для видів з двох інших центрів видового різноманіття калин – середземноморського та атлантично-північноамериканського. Для кількісної оцінки впливу гідротермічних факторів на вміст хлорофілу використовували методи статистичної апроксимації даних та регресійного аналізу. Трендові криві за факторами зволоженості грунту, температурного режиму та вмісту пігментів будували використовуючи методологію векторного Фур’є-аналізу та метод квадратичних сплайнів. Ступінь впливу зволоженості грунту становить 64,3 %, температурного фактору – 35,7 % у формуванні видоспецифічних змін інтегральних величин кількості хлорофілу в умовах тривалого комбінованого гідротермічного стресу
Варіабельність серцевого ритму як маркер функціонального стану та автономного статусу організму в умовах статико-динамічних фізичних навантажень
(2026) Вовканич Любомир Степанович; Vovkanych Liubomyr Stepanovych; Виноградський Богдан Анатолійович; Vynohradskyi Bohdan Anatoliiovych; Іккерт Оксана Володимирівна; Ikkert Oksana Volodymyrivna; Бичкова Соломія Володимирівна; Bychkova Solomiia Volodymyrivna; Король Тетяна Валеріївна; Korol Tetiana Valeriivna
У статті досліджено варіабельність серцевого ритму (ВСР) як маркер функціонального стану та автономного статусу організму в умовах статико-динамічних фізичних навантажень на прикладі стрільби з лука. Метою роботи було проаналізувати особливості адаптаційних змін автономної нервової системи у висококваліфікованих лучників під час виконання ізометричних навантажень та оцінити індивідуальну динаміку вегетативної регуляції впродовж тренування. У дослідженні взяли участь 19 спортсменів (КМС–МС) віком 18–20 років. Реєстрацію серцевого ритму проводили в польових умовах під час стрільби на дистанції 70 м. Аналіз ВСР здійснювали за допомогою програмного забезпечення «Kubios HRV Standard» із використанням часових, спектральних та нелінійних показників. Для оцінки кумулятивного впливу навантаження додатково проаналізовано індивідуальну динаміку показників ВСР у десяти спортсменів упродовж годинного тренування. Встановлено, що виконання стрільби супроводжується помірною тахікардією та зміщенням автономного балансу у бік симпатичної активації. Значення SDNN утримувалися в межах фізіологічної норми (48–52 мс), що свідчить про економізацію функцій серцево-судинної системи. Показники RMSSD та pNN50 були зниженими порівняно з умовами спокою, однак їх абсолютні значення (RMSSD >25 мс) вказують на збереження мінімально необхідного рівня парасимпатичного контролю. Співвідношення LF/HF становило 2,86±1,6 у жінок та 2,78±1,3 у чоловіків, а індекс напруження відповідав стану оптимальної функціональної мобілізації. Статистично значущих статевих відмінностей у показниках ВСР не виявлено (p>0,05). За результатами аналізу індивідуальної динаміки виділено три типи автономних адаптаційних реакцій: парасимпатичний зсув, функціональна стабільність та регуляторне напруження з ознаками автономної втоми. Найбільш інформативними маркерами розвитку втоми визначено індекс напруження, LF/HF, HF% та ентропію вибірки. Отримані результати підтверджують доцільність використання аналізу ВСР для персоналізованого контролю адаптації лучників до статико-динамічних фізичних навантажень
Вплив ферментації міцелієм їстівних грибів на органолептичні характеристики харчових круп
(2026) Бахлуков Дмитро Олександрович; Bakhlukov Dmytro Oleksandrovych; Круподьорова Тетяна Анатоліївна; Krupodorova Tetiana Anatoliivna
У статті представлено результати органолептичної оцінки ферментованих круп (цільнозернової гречки, гороху, пшениці, перловки, рису, кукурудзи) міцелієм базидієвих видів грибів (Cyclocybe cylindracea, Flammulina velutipes, Hericium erinaceus, Hypsizygus marmoreus, Laetiporus sulphureus, Lentinula edodes, Pholiota nameko, Pleurotus citrinopileatus, P. djamor, P. eryngii, P. ostreatus, P. pulmonarius) з метою оцінки потенційної можливості створення веганської продукції аналогічної «Темпе». Для оцінки органолептичних характеристик було розроблено словник дескрипторів, який містив терміни, що описують властивості продуктів, такі як смак, запах, консистенція та зовнішній вигляд. Виявлено відмінності в органолептичних показниках ферментованих круп залежно від виду гриба, основи та тривалості ферментації. Усі види грибів ефективно колонізували харчові крупи міцелієм. За результатами скринінгу, найвищі органолептичні показники за зовнішнім виглядом, запахом, смаком та консистенцією були досягнуті при ферментації пшениці та рису міцелієм P. eryngii, P. ostreatus, P. pulmonarius та F. velutipes. Загальний зовнішній вигляд круп, ферментованих міцелієм грибів, суттєво не відрізнявся, при цьому спостерігалась тенденція формування білого міцелію, більш щільного ззовні, ніж всередині. Найбільше змінювався запах круп залежно від тривалості ферментації. Найбільш виражені запахи, що отримали максимальні оцінки, були встановлені на 14-ту добу ферментації в усіх зразках, за винятком ферментації пшениці міцелієм P. ostreatus. Найбільш вираженими запахами ферментованих круп міцелієм грибів були трав’яний, грибний, земляний та горіховий, тоді як найчастіше реєстрували солодкий, грибний та трав’яний смак. Найменш варіативним показником була консистенція ферментованих харчових круп. Результати аналізу головних компонентів показали наявність двох факторів, що впливають на органолептичні показники ферментованих круп: домінуючий фактор – основа ферментації, інший – взаємопов’язані між собою видова приналежність гриба та тривалість ферментації. Пшениця була виявлена як більш універсальна основа для отримання ферментованого продукту з високими органолептичними властивостями. Найвищі органолептичні оцінки за всіма параметрами були отримані для зразків пшениці, ферментованої міцелієм P. ostreatus, з оптимальним періодом ферментації від 21 до 28 доби. Відносну стабільність усіх чотирьох сенсорних дескрипторів було встановлено для P. eryngii, що може свідчити про більш сталий характер метаболічних процесів цього виду на досліджених зразках рису та пшениці. Обидва види Pleurotus є перспективними об’єктами для подальших досліджень, спрямованих на вивчення біосинтетичної активності метаболітів, які потенційно можуть визначати функціональні властивості ферментованої продукції
Сучасний стан рослинності гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Біловодський» (Сумська область)
(2026) Вакал Анатолій Петрович; Vakal Anatolii Petrovych; Литвиненко Юлія Іванівна; Lytvynenko Yuliia Ivanivna
У статті наведено результати дослідження сучасного стану рослинності гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Біловодський», розташованого в Роменському районі Сумської області. Приуроченість території заказника до долини р. Сула, зокрема до її заплави, зумовлює специфіку рослинного покриву, що проявляється у домінуванні інтразональної рослинності. Найбільші площі займають болотна (60,5%), лучна (20,7%) та водна (7,5%) рослинність. Ліси разом із чагарни- ками та захисними насадженнями охоплюють 139,5 га (9,2%), а 32,0 га припадає на дороги, піски та інші землі. Лісова рослинність характеризується відносною флористичною одноманітністю. Найбільш поширеними є ліси форма- ції Alneta glutinosae, приурочені до притерасних ділянок заплави. На менших площах трапляються ліси формацій Populeta nigrae, Populeta albae, Querceta roboris та Pineta sylvestris. Лучна рослинність представлена остепненими, справжніми, боло- тистими та торф’янистими луками. Серед лучних угруповань найбільші площі займають формації Festuceta pratensis, Poetea annuae, Elytrigieta repentis, Phleeta pratensis, Glycerieta maximae, Cariceta acutae, Cariceta cespitosae, Agrostideta stoloniferae та Deschampsieta cespitosae. Провідне місце в рослинному покриві належить болотній рослинності, угруповання якої відносяться до евтрофних боліт і представлені лісовими та трав’яними болотами. Лісові болота сформовані формацією Alneta glutinosae, тоді як трав’яні болота представлені формаціями Phragmiteta australis, Glycerieta maximae, Acoreta calami, Typheta angustifoliae, Schoenoplecteta lacustris, Cariceta acutiformis, Cariceta elatae та Cariceta vesicariae. Серед водної рослинності найбільш поширені угруповання формацій Phragmiteta australis, Typheta latifoliae, Typheta angustifoliae, Glycerieta maximae, Sagittarieta sagittifoliae, Sparganieta erecti, Nuphareta luteae, Potamogetoneta pectinati, Myriophylleta spicati, Ceratophylleta demersi, Lemneta minoris та Spirodeleta polyrhizae. У межах досліджуваної території виявлено популяції восьми видів рідкісних рослин, з яких чотири занесені до Червоної книги України, п’ять – до офіційного переліку регіонально рідкісних видів Сумської області та один – до Резолюції №6 Берн- ської конвенції. Отримані результати можуть бути використані для розроблення природоохоронних заходів, спрямованих на збереження цінних природних комплексів цього об’єкта природно-заповідного фонду.
Тенденції ринку праці України під час війни: суспільно-географічний аспект
(2026) Думнов Олександр Сергійович; Dumnov Oleksandr Serhiiovych; Сегіда Катерина Юріївна; Sehida Kateryna Yuriivna
У статті досліджено сучасні тенденції розвитку ринку праці України в умовах повномасштабної війни з позицій суспільно-географічного підходу. Метою дослідження є виявлення ключових структурно-динамічних і просторових трансформацій ринку праці України у воєнний період, а також інтерпретація їхніх регіональних проявів. Методологічну основу дослідження становлять принципи суспільно-географічного аналізу територіальної організації ринку праці, що дозволяють розглядати його як просторову соціально-економічну систему взаємодії попиту та пропозиції робочої сили. Інформаційною базою стали статистичні матеріали Державної служби зайнятості України, аналітичні звіти міжнародних організацій та результати сучасних наукових досліджень. Встановлено, що повномасштабна війна спричинила глибокі трансформації ринку праці, які проявляються у скороченні економічно активного населення, зростанні внутрішньої та зовнішньої міграції, зміні структури зайнятості та посиленні регіональних диспропорцій. Показано, що після початкового різкого зростання безробіття у 2022 році український ринок праці поступово перейшов до моделі структурних дисбалансів, коли зниження безробіття супроводжується дефіцитом робочої сили та професійно-кваліфікаційною невідповідністю між попитом роботодавців і пропозицією праці. Визначено структурні особливості зареєстрованого безробіття, зокрема гендерну асиметрію, вікову концентрацію та значну частку осіб із вищою та професійно-технічною освітою. Важливу роль у трансформації ринку праці відіграє внутрішня міграція населення та інтеграція внутрішньо переміщених осіб у приймаючі регіони. Обґрунтовано, що одним із ключових чинників просторової перебудови економічної активності стала релокація підприємств, яка сприяла перерозподілу робочих місць між регіонами України та формуванню нових центрів економічної активності. Установлено, що великі міста виступають основними полюсами концентрації економічної діяльності, трудових ресурсів і підприємництва, водночас формуючи нові соціально-економічні виклики, пов’язані з житловою доступністю та конкуренцією на ринку праці. Сучасні тенденції розвитку ринку праці України визначаються взаємодією економічних, демографічних і просторових факторів, а подальші дослідження мають бути спрямовані на типізацію регіональних ринків праці та поглиблений аналіз територіальних диспропорцій зайнятості
Оцінка втрат біорізноманіття загальногеологічного заказника “Дніпровські пороги” внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС
(2026) Іщук Оксана Василівна; Ishchuk Oksana Vasylivna; Бордюг Наталія Сергіївна; Bordiuh Nataliia Serhiivna; Гарбар Олександр Васильович; Harbar Oleksandr Vasylovych
У статті наведено результати дослідження щодо оцінки втрат біорізноманіття геологічного заказника загальнодер- жавного значення «Дніпровські пороги» (заплавна частина острова Хортиця) внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС у червні 2023 року. Катастрофічне зниження рівня води в нижньому б’єфі Дніпра призвело до часткового або повного обміління 23 вод- них об’єктів (озер) заказника, що спричинило деградацію унікальних заплавних екосистем та масову загибель гідробіонтів. Загальна площа знищеної донної рослинності становила 85,9 га. Найбільших втрат зазнали водойми північно-західної частини заказника – озера Річище (північна частина), Осокорове, Гвардійське, Черепахове та Безіменне 2. У результаті натурного обстеження із застосуванням методу пробних ділянок та візуального обліку встановлено кількісні показники загибелі пред- ставників флори та фауни. Загальна кількість загиблих водних квіткових рослин (лататтєвих, угруповання водяного горіха плаваючого Trapa natans, рдесники, елодея, кушир) становила 309670 одиниць. Найвищі показники зафіксовано на озері Осо- корове – 211 680 одиниць (середня щільність 21 од./м²) та на озері Гвардійське – 93000 одиниць. Загибель водної папороті (сальвінії плаваючої Salvinia natans) на озері Гвардійське сягнула 29000 одиниць на площі 290 м² (щільність 100 од./м²). Масової загибелі зазнали двостулкові молюски родини Unionidae, загальна кількість яких склала 72260 одиниць, зокрема на озері Осо- корове – 70 000 одиниць (щільність 20 од./м²), на озері Гвардійське – 1500 одиниць, на інших водоймах (оз. Річище, протока 1, оз. Безіменне, оз. Золоте) – від 120 до 300 одиниць. Результати дослідження підтверджують високу вразливість угруповань занурених рослин (лататтєві, водяний горіх, рдесники, сальвінія) і малорухливих донних організмів (двостулкові молюски) до різкого зниження рівня води, що обґрунтовує доцільність їх використання як індикаторних видів при моніторингу постката- строфічного стану водних екосистем. Отримані кількісні дані є науковою основою для подальшого моніторингу відновлю- вальних процесів у заплаві острова Хортиця та можуть слугувати доказовою базою для фіксації екологічних злочинів, скоєних внаслідок військової агресії Російської Федерації
Еколого-біоморфологічні особливості автохтонної фракції спонтанної флори трав’яного покриву узбіч міських автошляхів
(2026) Клюєнко Оксана Володимирівна; Kliuienko Oksana Volodymyrivna; Клименко Анна Василівна; Klymenko Anna Vasylivna
В статті аналізується видовий склад автохтонної фракції спонтанної флори трав’яного покриву узбіч автошляхів окремих районів міста Києва, з метою виявлення еколого-біоморфологічного профілю трав’янистих багаторічних рослин місцевої флори, які пристосувалися до умов узбіч міських автотранспортних систем. На досліджених ділянках було зафіксовано 51 вид трав’янистих рослин. Фракційний аналіз показав, що тут переважають автохтонні (аборигенні) види – 37 видів, адвентивна фракція представлена 14 видами. Враховуючи те, що автохтонні види є важливим індикатором умов, що склалися в конкретному екотопі, та є перспективним джерелом збагачення видового різноманіття міського трав’яного покриву, було проведено систематичний, географічний та еколого-біоморфологічний аналіз автохтонної фракції спонтанної флори трав’яного покриву модельних ділянок в шести районах міста Києва. Встановлено, що автохтонна фракція представлена апофітами, серед яких переважають геміапофіти (17 видів) та евапофіти (15 видів) з родин Poaceae, Asteraceae та Fabaceae, що належить до голарктичної, євразійської палеарктичної та поліконтинентальної груп географічних елементів (за зональними типами – до бореально-субмеридіонального, бореально-меридіонального, темпоратно-субмеридіонального та аркто-субмери- діонального географічних елементів). Це переважно гемікриптофіти (26 видів), багаторічні полікарпики (27 видів), літньо- та літньо-зимовозелені, напіврозеткові та безрозеткові види зі стрижневою безкореневищною кореневою системою. Переважно геліофіти (27 видів), ксеромезофіти (16 видів) та мезофіти (12 видів), мезотрофи (24 види), що зростають переважно в лучних та лучно-степових ценозах, майже половина (16 видів) з них є синантропами, мезо-, еугемеробами, урбанонейтралами (25 видів), що зростають в урбан-, субурбанзоні. Зазначений екологічний спектр характерний для лісостепової зони України
Інтродукція деревних і кущових рослин у ботанічному розсаднику уманського національного університету
(2026) Мамчур Тетяна Василівна; Mamchur Tetiana Vasylivna
У статті розкрито історію інтродукції дендрофлори лісопаркової зони ботанічного розсадника з часів Головного училища садівництва (нині Уманський національний університет). Колекції інтродуцентів створені для забезпечення навчального процесу з фундаментальних дисциплін: ботаніки, інтродукція та збереження рослинного світу, та декоративного садівництва. Тут збереглися вікові насадження Pinus nigra subsp. pallasiana (Lamb.) Holmboe., вік яких перевищує 170 років. Ділянка межує з арборетумом імені В.В. Пашкевича Національного дендрологічного парку «Софіївка» НАН України. Подано таксономічний склад дерев і кущів колекційної ділянки, їх природній ареал, де представлено 4 родини, 9 родів, 11 видів із відділу Gimnosperms та 25 родини, 49 родів, 79 видів Angiosperms. Колекція поповнюється новими культиварами й донині. Використано загальноприйняті методики флористичних досліджень у ботаніці, дендрології запропоновані українськими науковцями О.Л. Липою, М.М. Гришко, М.А. Кохно, О.О. Калініченко, які досліджували інтродукцію та адаптацію рослин в Україні. Проведено оцінку успішності інтродукції в умовах Правобережного Лісостепу України, зокрема м. Умань, Черкаська область. Отримано дані діагностичного стану насаджень в озелененні студмістечка університету, які свідчать про їхні відмінні адаптивні властивості. Види Acer campestre L., A. platanoides L., A. tataricum L., Carpinus betulus L., Corylus colurna L., Euonymus europaeus L., Juglans cinerea L., J. nigra L., J. regia L., Liriodendron tulipifera L., Magnolia kobus DC., Morus nigra L., Sambucus nigra L. не потребують ретельного догляду, є перспективними для інтродукції в даних умовах. Декоративні кущові види роду Buddleja Houst. ex L., Calycanthus L., Deutzia Thunb., Hydrangea Gronov. ex L., Exochorda Lindl., Forsythia Vahl, Kerria DC., Kolkwitzia Graebn., Prunus L., Pyracantha M.Roem., Rhododendron L., Spiraea L., Syringa L., Weigela Thunb. є маточними рослинами з отримання живцевого матеріалу для їх розмноження в умовах теплично-оранжерейного комплексу університету. Ботанічний розсадник є важливою науково-дослідною базою для здобувачів спеціальності Е1 Біологія та біохімія. Він функціонує як осередок для вивчення таксономічного різноманіття, аналізу еколог-біологічних особливостей рослин, їх розмноження та використання у ландшафтних композиціях під час виконання кваліфікаційних робіт. Під час занять студенти отримують теоретичні та практичні навики з вивчення дендрофлори, інтродукції та збереження рослин, використання в озелененні, заготівлі гербарного матеріалу, карпологічної колекції для поповнення фондів гербарію (UM).
Зелені насадження парків міста рівне: структура та екологічні особливості
(2026) Мельник Віра Йосипівна; Melnyk Vira Yosypivna
У представленій роботі проведений аналіз видового складу та екологічних груп дендрофлори парків міста Рівне, з’ясовані проблеми в системі озеленення та запропоновані заходи для оптимізації їх стану. З’ясовано, що систему озеленення міста утворюють три категорії зелених насаджень: насадження загального користування – 79,53%, обмеженого користування – 12,79% і спеціального призначення – 7,68%. Визначено, що загальна забезпеченість жителів міста Рівне озелененими територіями становить 16,79 м2 на 1 мешканця. Таксономічна структура дендрофлори вивчалася нами для кожного парку окремо. В місті парки розміщені нерівномірно по всій території. За період досліджень в парках обліковано 32908 особин деревно-чагарникових рослин. Тут зростають рослини, які належать до 3 відділів: Magnoliophyta, Pinophyta та Ginkgophyta. Встановлено, що 88,6% (27742 особини) дендрофлори належить до відділу Magnoliophyta, а 11,4% – до відділу Pinophyta (3768 особин). Відділ Ginkgophyta представлений однією особиною в парку ім. Т.Г. Шевченка. Загалом дендрофлора парків представлена аборигенними, інтродукованими видами, культиварами та видами гібридного походження. Для оцінки забезпеченості умов зростання нами були визначені екологічні групи дендрофлори парків міста за вибагливістю до вологи, світла і родючості ґрунтів. Екологічна структура дендрофлори парків за вибагливістю до вологи представлена переважаючою групою мезофітів та ксеромезофітів, так як відсутні оптимальні умови зволоження ґрунту. Найменш представлена група гігрофітами (3 види). За ступенем вибагливості до інтенсивності освітлення переважна кількість видів належить до світлолюбних, малотіневитривалих. В цілому дендрофлора парків відповідає умовам освітлення. З’ясовано, що серед дослідженої дендрофлори парків більше половини видів потребують родючих ґрунтів, які забезпечені мінеральним і водним живленням. Переважно всі зелені насадження загального користування в досліджуваних парках представлені мега- та оліготрофами і тільки незначна кількість видів зростають на ґрунтах середніх за родючістю. Рекомендовано ряд заходів, спрямованих на оптимізацію стану зелених насаджень парків та покращення їх ефективності
Смертність дитячого населення Сумської області до повномасштабного вторгнення
(2026) Москаленко Микола Павлович; Moskalenko Mykola Pavlovych
У статті представлені дані про смертність дитячого (0–17 років) населення Сумської області у 2012–2019 роках. Проведено аналіз динаміки зміни смертності за вказаний період часу та наведені дані з летальності даної вікової групи. Було використано матеріали Державної служби статистики України, Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України, Українського інституту стратегічних досліджень, Обласного інформаційно-аналітичного центру медичної статистики м. Суми, Головного управління статистики в Сумській області. Встановлено, що загальний рівень смертності дитячого населення Сумської області у 2012 році становив 0,75, а у 2019 році 0,4 випадки на 1000 дітей. Для порівняння, у 2019 році в Україні даний показник становив 0,5 випадки на 1000 дітей. В м. Суми смертність дитячого населення кожного року (за винятком 2019) була меншою, ніж серед дітей, які проживали на території районів. В містах області смертність дитячого населення була кожного року меншою, ніж серед дітей із сіл. Ця відмінність в різні роки була неоднаковою – 14% у 2013 році та 29% у 2017 році. Тривалий період – з 2013 по 2017 роки смертність дітей в селах трималась на постійному рівні – 0,7 випадки на 1000 відповідного населення. Летальність серед дітей до 1 року протягом всього періоду дослідження була в різні роки у 4-7 разів вище летальності серед всіх дітей до 17 років включно. Зафіксовано зниження рівня смертності дитячого населення Сумської області протягом 2012-2019 років. Перше місце, як причина смертності дитячого населення в регіоні займали патології в перинатальний період; другі – вроджені аномалії; треті – різноманітні захворювання центральної нервової системи. Протягом періоду досліджень смертність дітей віком до 17 років включно Сумської області була меншою, ніж загальнодержавні показники. В обласному центрі смертність дитячого населення кожного року (за винятком 2019) була меншою, ніж у дітей, які проживали на території районів області. В середньому за всі роки дослідження смертність дитячого населення до 17 років включно в Сумської області переважала летальність даної вікової групи більш ніж у 4 рази.
Поводження з відходами у Львівській області: технології та стале управління
(2026) Войтків Петро Степанович; Voitkiv Petro Stepanovych; Іванов Євген Анатолійович; Ivanov Yevhen Anatoliiovych; Наконечний Юрій Ігорович; Nakonechnyi Yurii Ihorovych; Ваньо Назар Олегович; Vano Nazar Olehovych
Проаналізовано систему поводження з промисловими та побутовими відходами у межах Львівської області у 2022–2024 рр. Актуальність теми зумовлена критичним накопиченням понад 5 млн т відходів та середнім рівнем захоронення полігонів на 75 %, що в умовах воєнного стану та енергетичної кризи створює додаткові техногенні ризики для регіону. Метою роботи є встановлення закономірностей між структурою утворення відходів та наявною інфраструктурою їхнього оброблення для визначення стратегічних векторів екологічної безпеки. Вивчено показники діяльності найбільших промислових накопичувачів, зокрема АТ «ДТЕК Західенерго» (969 063 т золи) і ТОВ «Барком» (74 753 т біогенних залишків). Результати аналізу продемонстрували регресію загального утворення до 2 172 500 т у 2024 р. при одночасному зростанні обсягів передачі сировини стороннім операторам до 940 500 т. Виявлено глибоку територіальну спеціалізацію, де Шептицький район зосереджує понад 1 178 500 т мінеральних залишків, а Стрийський район акумулює найбільшу в області частку рідких шламів обсягом 28 038 т. Отримані результати вказують на професіоналізацію ринку управління відходами та зміщення стратегій у бік енергетичної утилізації, частка якої у процесах спалювання перевищила 99 %. Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні логістичної трансформації потоків вторинної сировини в умовах дефіциту потужностей. Стратегічні заходи з покращення ситуації включають створення міжмуніципальних центрів управління, впровадження технологій механіко-біологічного оброблення та використання промислових залишків у дорожньому будівництві. Практичне значення дослідження полягає у використанні даних для проєктування шести сортувальних ліній та оптимізації мережі пунктів роздільного збирання небезпечних фракцій. Результати можуть бути безпосередньо застосовані для модернізації 22-х санкціонованих полігонів та розроблення планів рекультивації 140,15 га порушених територій з метою відновлення екосистемного балансу регіону

Переглянути

Нові надходження