Слобожанський науковий вісник. Серія Природничі науки

Постійне посилання зібрання

https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/13253

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 56

Психофізіологічні функції як основа здоров’я студентської молоді в умовах воєнного стану: теоретичний дискурс
(Гельветика, 2025) Коваль Катерина Геннадіївна; Koval Kateryna Hennadiivna
У статті представлено результати теоретичного аналізу літературних джерел відносно проблеми психофізіологічних основ здоров’я здобувачів вищої освіти України в умовах воєнного стану. Відомо, що воєнний стан провокує розвиток негативних змін у психічному та фізичному здоров’ї студентської молоді. Сучасні науково-методичні підходи до підтримки здоров’я здобувачів здебільшого зосереджені на лікуванні та реабілітації вже виявлених психофізіологічних або нервових порушень, що значно обмежує можливість їхнього попередження або корекції на ранніх етапах розвитку. Тому метою дослідження було з’ясувати стан вивченості особливостей психофізіологічних функцій як основ здоров’я здобувачів закладів вищої освіти (ЗВО) України в умовах воєнного стану. У роботі використано методи аналізу, систематизації та узагальнення сучасної вітчизняної та іноземної наукової літератури. Виявлено, що уявлення про механізми психофізіологічної підтримки здоров’я здобувачів ЗВО в умовах воєнного стану потребують перегляду, уточнення та змін, оскільки враховують лише психічну сторону проблеми, втрачаючи з виду фізіологічні аспекти нервової діяльності особистості в умовах тривалої дії стресу. Акцентовано на необхідності запровадження шляхів підвищення стресостійкості молоді в умовах екстремальних ситуацій. Наголошується, що проведення своєчасної діагностики щодо змін у механізмах нервової регуляції, стану психофізіологічних функцій, отриманих за допомогою об’єктивних фізіологічних методик та психологічного тестування може сприяти уточненню розуміння особливостей здоров’я студентської молоді та оптимізувати навчальну діяльність в умовах екстремальних ситуацій та хронічного стресу.
Алелопатичні властивості клену ясенелистого
(2025) Москаленко Микола Павлович; Moskalenko Mykola Pavlovych
У статті актуалізовано питання хімічної взаємодії рослин у природних фітоценозах. Предмет роботи – алелопатичний вплив інвазійних видів на ріст і розвиток інших рослин. Для конкретного експериментального дослідження було обрано клен ясенелистий (американський), яскравий представник групи адвентивних видів. Метою статті було визначити алелопатичні властивості надземних вегетативних органів клену ясенелистого, які могли б певною мірою прояснити механізми швидкого заселення цим видом природних фітоценозів в Україні. Основним методом дослідження були біотести. Як тестову культуру було обрано пшеницю, класичний об’єкт. Було встановлено, що обробка витяжками з вегетативних органів клену ясенели-стого викликала зниження відсотку схожості насіння тестової культури через 72 години після обробки. Витяжка з листків забезпечила зменшення відсотка схожості насіння тестової культури в 8 разів в порівнянні з контролем. Зафіксовано, що загальні розміри проростків тестової культури після обробки витяжкою з бруньок клена ясенелистого були меншими, ніж у контролі у 1,6 раза, після обробки витяжкою з листків – у 4 рази. Було встановлено негативний алелопатичний вплив речовин із дослідних витяжок вегетативних органів клена ясенелистого на ріст і розвиток як цілого проростку тестової культури, так і його коренів та пагонів. Пагін проростку тестової культури виявився більш чутливим до негативної алелопатичної дії клену ясенелистого, ніж корінь. Встановлено зміни алелопатичної активності листків клену ясенелистого протягом веге-таційного періоду: відбулось значне її зниження у дослідних пробах з травня по вересень. Отримані результати дають під-ставу констатувати, що одним з механізмів, який забезпечив агресивне поширення клену ясенелистого в природних і змінених фітоценозах може бути його висока негативна алелопатична активність по відношенню до інших видів. У статті визначено напрям можливих подальших досліджень хімічної взаємодії адвентивних та аборигенних видів рослин
Модуляція показників варіабельності серцевого ритму у жінок старших вікових груп
(Гельветика, 2025) Ляшенко Валентина Петрівна; Liashenko Valentyna Petrivna; Дуванов Дмитро Сергійович; Duvanov Dmytro Serhiiovych
У статті представлено результати дослідження модуляції показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) у жінок середнього та похилого віку. Участь в дослідженні взяли 57 умовно здорових жінок віком від 44 до 80 років, поділених за класифікацією ВООЗ на дві групи: 44–60 років (n=21, середній вік 47,62 ± 2,13 роки) та 61–80 років (n=36, середній вік 66,13 ± 5,02 роки). Суточне холтерівське моніторування ЕКГ проводилося в медичному центрі ТОВ «МЕД-СОЮЗ» (м. Суми, Україна) з використанням системи «КардіоСенс CS» (ТОВ «ХАІ-МЕДІКА», м. Харків, Україна). Аналізувалися часові показники ВСР, такі як середній інтервал RR (mRR: 858,50 (750,37; 957,79) мс у групі середнього віку вдень проти 813,05 (683,36; 893,81) мс у групі похилого віку), SDNNi (80,28 (76,17; 145,18) мс проти 61,07 (47,31; 104,56) мс), RMSSD (118,79 (84,85; 195,87) мс проти 117,13 (63,59; 127,94) мс), а також частотні показники: LF, HF, LF/HF та Amo%. Дані оброблялися з розділенням на денний (08:00–22:00) і нічний (22:00–08:00) періоди. Статистична обробка включала критерій Шапіро-Вілка для перевірки нормальності (ненормальний розподіл, p < 0,05) і U-тест Манна-Вітні для порівняння груп (p < 0,05). Результати показали значне зниження LF (1453,59 (266,57; 3427,03) мс² проти 748,24 (589,76; 2381,27) мс², p < 0,05) і HF (1291,27 (565,96; 5034,61) мс² проти 1452,58 (895,42; 2944,44) мс², p < 0,05) у групі похилого віку, що свідчить про зменшення загальної варіабельності та парасимпатичної активності з віком. Водночас Amo% суттєво зростає (38,57 (35,90; 41,84)% проти 68,46 (66,42; 70,59)%, p < 0,001), вказуючи на посилення автономної регуляції, ймовірно, через постменопаузальний дефіцит естрогенів, який впливає на баланс АНС. LF/HF залишався стабільним (0,70 (0,51; 0,90) проти 0,70 (0,60; 0,80), p > 0,05) демонструючи збереження симпато-парасимпатичного балансу для денного періоду, а для нічного періоду також не виявлено значних відмінностей після видалення викидів (0,49 (0,21; 0,57) проти 0,57 (0,23; 0,80), p > 0,05). Нічні зміни показали зростання HF (6363,06 (3908,87; 11896,74) мс² проти 887,14 (425,23; 5580,90) мс²) і зниження LF/HF (0,49 (0,21; 0,57) проти 0,57 (0,23; 0,80), p < 0,05), однак менші значення HF у старших жінок підкреслюють зниження парасимпатичних резервів. Висновки вказують на суттєвий вплив віку та гормональних змін на ВСР, а також на потенційну роль Amo% як маркера серцево-судинного ризику, що потребує подальших досліджень для розробки профілактичних стратегій у жінок старших вікових груп.
Сезонний ритм розвитку та особливості репродуктивної здатності рослин CALLA PALUSTRIS L. в умовах інтродукції
(Гельветика, 2025) Чіков Ігор Васильович; Chikov Ihor Vasylovych; Діденко Інна Петрівна; Didenko Inna Petrivna; Куземко Анна Аркадіївна; Кuzemko Anna Arkadiivna; Джус Людмила Леонідівна; Dzhus Liudmyla Leonidivna; Бойко Ірина Василівна; Boiko Iryna Vasylivna
У даній статті наведено результати фенологічних спостережень рослин Calla palustris ex situ Національного дендроло-гічного парку «Софіївка» НАН України.. Установлено календарні межі та тривалість основних фенологічних фаз розвитку даного виду в умовах ex situ. Встановлено,залежність настання фенофаз досліджуваних рослин від суми ефективних темпе-ратур. Вегетативна фаза наступає у другій-третій декаді квітня, при цьому спостерігається широкий діапазон сум ефектив-них температур по роках досліджень: від 78,2°С до 145,5°С. Фаза бутонізації розпочиналася за суми ефективних температур від 192,7°С (2022 р.) до 231,8°С (2023 р.). Бутонізацію відмічено у I-II декаді травня, тривалість фази – 4-11 діб. Початок фази квітування фіксували за широкого температурного діапазону сум ефективних температур від 229,7°С до 457,8°С. Рослини кві-тували з II декади травня по I декаду червня. Динаміка тривалості цієї фази варіює від 8 діб (2020 р.) до 14 діб (2022 р.). Фаза дозрівання насіння наступала у III декаді липня (2020 р.) по I декаду вересня (2023 р.). Тривалість значно не змінювалась, 18 діб (2023 р.), 19 діб (2020-2022 рр.) та 24 доби (2021 р.). Але слід зазначити, що з кожним роком тривалість дозрівання зміщується у бік вересня. Фаза відмирання розпочиналася у II – III декаді вересня, за суми ефективних температур 2045,8°С – 2139,9°С, а закінчувалася у II декаді жовтня (2147,8°С – 2411,6°С). Загалом, ця фаза триває від 29 до 33 діб.Вегетаційний період рослин C. palustris ex situ НДП «Софіївка», за роки досліджень, тривав 169–180 діб. В умовах культури рослини C. palustris проходять повний цикл сезонного розвитку.Загальний коефіцієнт семеніфікації незначно коливається по роках і в цілому складає 70–80%. За нашими спостережен-нями, такий показник вказує на необхідність стратифікації, а нерегулярне насінне відновлення в умовах культури потребує подальшого вивчення більш пізніх етапів репродуктивного циклу. Репродуктивна здатність досліджуваного виду характеризується середніми показниками, що дає можливість штучного розмноження насінням
До питання вивчення двоярусності антропогенних ландшафтів
(Гельветика, 2024) Коптєва Тетяна Сергіївна; Koptieva Tetiana Serhiivna
Стаття оглядово окреслює про поняття «двоярусності» антропогенних ландшафтів, що є ключовою характеристикою взаємодії природних та антропогенних компонентів у сучасному ландшафтознавстві. Особлива увага приділяється струк-турі двоярусності, що включає поверхневий та підземний яруси. Поверхневий ярус охоплює видимі зміни ландшафту, зокрема рельєф, рослинність, водні об’єкти, інфраструктуру та промислові об’єкти, які відображають безпосередній вплив людини. Підземний ярус включає глибинні геологічні структури, водні ресурси, мінеральні поклади, шахти та інші підземні об’єкти, що формуються або змінюються внаслідок техногенної діяльності. Висвітлено вплив антропогенної діяльності на гідрологічні процеси, зокрема на поверхневі та підземні води, і як ці зміни можуть призводити до ерозії, зсувів, провалів та інших екологіч-них проблем. Акцентована увага на взаємозв’язку між цими двома ярусами, де зміни у поверхневому ярусі можуть впливати на підземні процеси й навпаки. Це взаємодія чітко ілюструється на прикладі гірничопромислових регіонів, таких як Криворізька ландшафтно-технічна система. Окрему увагу приділено Кочубеївському руднику, який ілюструє виражену двоярусність. Руд-ник характеризується кар’єрно-відвальною структурою та проявами шахтного типу, що формуються внаслідок закритої роз-робки залізної руди. У статті поверхнево розглянутий селитебний ландшафт Криворізької ландшафтно-технічної системи, який характеризується складною структурою, що включає поверхневий та підземний яруси. Поверхневий ярус представлений різноманітними елементами урбаністичного середовища, такими як багатоповерхові житлові будинки, промислові підприєм-ства, торговельні центри та ін. Підземний ярус включає інфраструктуру швидкісного трамвая, що рухається як надземними, так і підземними лініями. Ця особливість є унікальною для території Криворізької ландшафтно-технічної системи та під-креслює специфіку місцевої транспортної системи. Також окреслено, як гірничодобувна діяльність призводить до формування провального рельєфу, що є кінцевим результатом зрушення гірських порід через застосування підповерхневого обвалення.
Вплив стічних вод, утворених при пранні текстильних виробів, на якість ґрунтів
(Гельветика, 2024) Крючкова Валерія Валеріївна; Kriuchkova Valeriia Valeriivna; Тихомирова Тетяна Сергіївна; Tykhomyrova Tetiana Serhiivna
Стаття присвячена актуальному питанню — впливу стічних вод, які утворюються під час експлуатації текстильних виробів споживачами, на якість ґрунтів. Текстильна промисловість суттєво впливає на стан природного навколишнього сере-довища. Виробники одягу підтримують споживацький попит шляхом постійного оновлення асортименту дешевої низькоя-кісної продукції. Низькоякісна текстильна продукція є потенційно небезпечною як для споживачів, так і для навколишнього середовища. Стічні води утворюються на різних етапах життєвого циклу текстильної продукції, зокрема одягу.Метою статті є дослідження впливу стічних вод, які утворюються при пранні текстильних виробів в індивідуальних домогосподарствах, на стан ґрунтів.У роботі досліджено вплив на водні ресурси під час кожного з етапів життєвого циклу текстильних виробів. Особливу увагу приділено вторинному забрудненню, що утворюється на етапі використання готової продукції, а саме прання. Вста-новлено, що нехтування технологічними процесами фарбування призводить до низького коефіцієнта поглинання барвника тек-стильним волокном. У результаті під час прання текстильних виробів розчин барвника потрапляє до міської каналізації, а далі у водойми.Проведене соціологічне опитування населення показало значне поширення проблеми втрати кольору речей при пранні. За умови високої періодичності процесів очищення це може мати негативний вплив на навколишнє природне середовище. Осо-бливо небезпечним є вплив на стан ґрунтів при скиданні неочищених стічних вод з пральних машин в індивідуальних домогоспо-дарствах. Крім того, неякісно пофарбований матеріал при безпосередньому контакті зі шкірою може негативно впливати на здоров’я споживачів.В експериментальній частині досліджено фізико-хімічні властивості стічних вод, відібраних після прання джинсових виробів. Дослідження виявило значне забруднення, спричинене хімічними речовинами та барвниками, які використовуються в процесі виробництва та експлуатації текстильних виробів. Токсичність досліджуваних зразків води остаточно підтвер-джується результатами досліджень екотоксичності ґрунтів при їх зволоженні зразками стічних вод, що утворилися при пранні та полосканні одягу. Аналіз результатів досліджень показав, що вода, яка утворюються після прання текстильних виробів, пригнічує розвиток тест-рослин, а отже негативно впливає на стан та якість ґрунтів.
Фітопатогенні мікроміцети ботанічного саду Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка
(Гельветика, 2024) Литвиненко Юлія Іванівна; Lytvynenko Yuliia Ivanivna; Вакал Анатолій Петрович; Vakal Anatolii Petrovych; Степанець Ірина Миколаївна; Stepanets Iryna Mykolaivna
Стаття присвячена дослідженню видової різноманітності та поширеності фітопатогенних мікроміцетів ботаніч-ного саду Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. Обстеження території проводилося протягом 2011–2012 рр., у 2021 р. та 2024 р. У ході дослідження виявлено 89 видів грибів із 36 родів, 19 родин, 14 поряд-ків і 7 класів відділів Ascomycota, Basidiomycota та Peronosporomycota. Серед порядків найчисельнішими були Erysiphales – 28 видів, Capnodiales – 18 і Pucciniales – 18, представники яких об’єднують 72% загальної кількості виявлених видів мікро-міцетів. У родинному спектрі домінували представники трьох родин: Erysiphaceae – 28 видів, Mycosphaerellaceae – 17 і Pucciniaceae – 11. Серед родів грибів кількісно переважали Erysiphe – 14 видів, Septoria – 9, Puccinia – 7, Golovinomyces і Phyllosticta – по 6. Виявлені мікроміцети паразитували на 88 видах і 2 сортах рослин із 73 родів та 36 родин. Найбільша кількість рослин, уражених грибами, виявлена з таких родин: Rosaceae, Asteracеae, Fabaceae та Ranunculaceae. Наведено список зареєстрованих видів грибів та асоційованих з ними рослин-живителів. На рослинах, включених до «Червоної книги України», були зареєстровані: Erysiphe astragali – на Astragalus dasyanthus, Puccinia iridis – на Iris sibirica. На рослинах з «Офіційного переліку регіонально рідкісних рослин Сумської області» відмічено: Golovinomyces cichoracearum – на Inula ensifolia, Peronospora corydalis – на Corydalis marschalliana, Puccinia recondita – на Clematis recta, Alternaria alternata – на Aquilegia vulgaris. Найбільша видова різноманітність мікроміцетів була зареєстрована на території дендрарію – 46 видів грибів на 51 виді рослин-живителів.
Індустріальна спадщина: концептуальні підходи до виділення та класифікації об’єктів
(Гельветика, 2024) Пацюк Вікторія Сергіївна; Patsiuk Viktoriia Serhiivna
Стрімкий технологічний розвиток спровокував докорінну трансформацію традиційної промисловості. Як наслідок, багато історичних промислових об’єктів та пов’язаної з ними інфраструктури вже не використовуються. Щоб врятувати їх від занедбання чи знесення необхідно тотально порушувати питання збереження індустріальної спадщини як це робиться в європейських країнах. Адже індустріальна спадщина є важливим надбанням промислових регіонів. Маючи вагоме історичне, наукове, соціально-економічне і естетичне значення, вона дозволяє зберегти пам’ять про минуле й поповнити досвід теперіш-нього покоління. Індустріальна спадщина сьогодні серйозно сприймається академічною наукою і є предметом вивчення в закордонних уні-верситетах. В Україні лише підіймається проблематика охорони та збереження даної спадщини та її дослідження в кон-тексті пошукових робіт географічного, містопланувального, культурологічного та пам’яткоохоронного формату. Ключовою міжнародною інституцією, що займається даним питанням є TICCIH – Міжнародний комітет зі збереження індустріальної спадщини. Її метою є вивчення, захист, збереження та пояснення залишків індустріалізації.В дослідженні докладно було проаналізовано напрацювання як закордонних, так і вітчизняних фахівців, що висвітлювали проблематику індустріальної спадщини та різні підходи щодо її класифікації. На основі аналізу наявних схем класифікації індустріальної спадщини запропоновано авторське бачення, яке акцентує увагу на класифікації індустріальних об’єктів за генезисом, значенням, формою територіальної локалізації, туристичним потенціалом тощо. Як результат проведеного дослідження запропоновано алгоритм подальшого використання даної спадщини, що включає оцінку та інвентаризацію об’єктів індустріальної спадщини; аналіз можливостей для повторного використання; розробку концепції подальшого використання індустріальної спадщини; трансформацію спадщини на принципах сталості за найбільш прийнятним та затребуваним сценарієм; популяризацію даної спадщини та залучення її до туристичної діяльності; моніто-ринг та оцінку ефективності використання спадщини.
Попередні відомості про гастероїдні гриби національного природного парку «Холодний яр»
(Гельветика, 2024) Плужник Андрій Володимирович; Pluzhnyk Andrii Volodymyrovych; Джаган Вероніка Володимирівна; Dzhahan Veronika Volodymyrivna
The research on the species diversity of fungi at Kholodnyi Yar National Nature Park, known for its historical, cultural and natural resources, began in the early 2000s. At that time, 211 species of fungi and fungal-like organisms of different taxonomic groups were listed for the Kholodnyi Yar nature tract. Later, according to our research, the existing list of species was significantly increased. However, such a group of fungi as gasteromycetes was not given enough attention, and information on their distribution in the park remained rather incomplete and limited. That is why the article presents generalized information on the species diversity of gasteromycetes in Kholodnyi Yar National Nature Park. As a result of the study, it was possible to establish the species composition and create a list of gasteroid fungi in the park, which included 42 species. Of these, 25 were recorded for the park for the first time. The identified species belonged to 16 genera, 6 families, 4 orders from the class Agaricomycetes of the phylum Basidiomycota. The greatest species richness was observed in the order Agaricales (24 species) with the families Lycoperdaceae (16 species) and Agaricaceae (8 species), as well as the order Geastrales (9 species). Due to the ecological and trophic structure, most species belonged to the group of saprotrophs (37 species). Of these, 33 species were soil saprotrophs and two species each of xylotrophic and leaf litter saprotrophs. The symbiotrophs were represented by five species (Astraeus hygrometricus and four species of the genus Scleroderma). The analysis of the distribution of species by the main types of habitats showed that the highest index of species diversity of gasteromycetes was observed in forest habitats (32 species), including oak-hornbeam, aspen and pine forests, as well as aspen forests of the park. 10 species of fungi were recorded in the grass-meadow and steppe habitats. In addition, it is worth noting the record of the rare fungus Chlorophyllum agaricoides, as well as the species listedin the Red Data Book of Ukraine – Mutinus caninus and Myriostoma coliforme.
Поширеність трансфузійно-трансмісивних інфекцій серед донорів сумського відділення заготівлі крові та її компонентів тов «ЦСК «Біофарма Плазма»
(Гельветика, 2024) Торяник Валентина Миколаївна; Torianyk Valentyna Mykolaivna; Горпиненко Аліна Віталіївна; Horpynenko Alina Vitaliivna
У статті актуалізована проблема інфекційної безпеки донорської крові та її компонентів в Україні. У статті висвітлено результати вивчення поширеності маркерів трансфузійно-трансмісивних інфекцій у крові донорів Сумського відділення заго-тівлі крові та її компонентів ТОВ «ЦСК «БІОФАРМА ПЛАЗМА» у 2019–2023 роках. Дослідження виконанев рамках Договору No 562 від 22.03.2016 р. про науково-дослідну, методичну та просвітницьку співпрацю між ТОВ «Сумський обласний центр служби крові» та Сумським державним педагогічним університетом імені А.С. Макаренка. Вивчення поширеності маркерів збудників ВІЛ-інфекції, гепатитів В і С здійснене за даними річних звітів установи та власних досліджень. Статистичні показники розраховані у формі відносних величин у відсотках та на 100 000 донацій. Встановлено, що серед первинних донорів Сумського відділення заготівлі крові та її компонентів ТОВ «ЦСК «БІОФАРМА ПЛАЗМА» упродовж 2019–2023 рр. відносна кількість носіїв вірусів ВІЛ, гепатиту В і Ссеред первинних донорів становила 0,02%, 0,04% та 0,26% відповідно, серед повторних і регулярних донорів відносна кількість таких осіб була відповідно в 1,4, 2,1, 8,6 рази меншою. Показано, що рівень поширеності маркерів трансфузійно-трансмісивних інфекцій серед донорів на 100 тис. донацій в середньому становив по ВІЛ-інфекції – близько 37, по гепатиту В – близько 57, по гепатиту С – близько 265. Рівень поширеності маркерів ВІЛ-інфек-ції серед первинних та повторних і регулярних донорів упродовж 2019–2023 рр. мав тенденцію до зниження, маркерів гепа-титу С – до зростання, маркерів гепатиту В серед первинних донорів – до зростання, серед повторних і регулярних донорів – до зниження. Питома вага повторнопозитивних результатів серед первинопозитивних на маркери гепатиту В і С в середньому серед первинних донорів складала близько 90 та 40% відповідно, серед повторних і регулярних донорів – близько 80 та 53%.
Органічне виробництво та споживання:дослідження в контексті Сумської області
(Гельветика, 2024) Харченко Юлія Володимирівна; Kharchenko Yuliia Volodymyrivna; Дашутіна Аріна Андріївна; Dashutina Arina Andriivna
У роботі проаналізовано динаміку органічного виробництва в Україні, характеристики органічних продуктів, їх вплив на довкілля та здоров’я людини. Показано, що Україна має значний потенціал у органічному виробництві, проте деякі регіони значно відстають у цьому напрямку в порівнянні з іншими. Сумська область є прикладом такого низького рівня популярності споживання органічних продуктів. Дослідження рівня поінформованості населення щодо органічних продуктів має вагоме зна-чення і є необхідним для розуміння перспектив та перешкод щодо впровадження органічного виробництва на місцевому рівні. Тому було проведено опитування населення Сумської області різних вікових груп для визначення рівня обізнаності населення про переваги органічних продуктів, їхніх уподобань та готовності до сприйняття органічної продукції. Результати проведеного дослідження свідчать, що майже половина респондентів мають часткові знання про органічне виробництво, у той же час 8 % опитаних не мають жодних знань про нього. Більшість розуміють, що таке органічні продукти і вважають, що вони є корис-ними для здоров’я, оскільки містять менше небезпечних хімічних речовин. З’ясовано, що основними джерелами інформації про органічне виробництво є соціальні медіа та навчальні заклади. Роль телебачення в цьому аспекті виявилася менш суттєвою. Авторами визначено основні фактори, які впливають на вибір населення, серед яких вища вартість органічних продуктів, відсутність таких продуктів у магазинах та недостатня поінформованість про їх переваги та особливості серед спожива-чів. Переважна більшість опитаних вважають, що виробництво органічних продуктів має розвиватись в Україні. На основі отриманих результатів опитування сформульовано ряд рекомендацій щодо подальшого розвитку органічного виробництва в Сумській області та популяризації органічних продуктів серед населення.
Слобожанський науковий вісник. Природничi науки
(Гельветика, 2023)
Журнал є рецензованим виданням, у якому публікуються оригінальні статті, що розкривають результати наукових, практичних, навчально-методичних та науково-дослідних розробок у сфері біології, екології, географії та наук про Землю. Збірник призначений для широкого кола фахівців: науковців, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів старших курсів.
Слобожанський науковий вісник. Природничi науки
(Гельветика, 2023)
Журнал є рецензованим виданням, у якому публікуються оригінальні статті, що розкривають результати наукових, практичних, навчально-методичних та науково-дослідних розробок у сфері біології, екології, географії та наук про Землю. Збірник призначений для широкого кола фахівців: науковців, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів старших курсів.
Слобожанський науковий вісник. Природничi науки
(Гельветика, 2024)
Журнал є рецензованим виданням, у якому публікуються оригінальні статті, що розкривають результати наукових, практичних, навчально-методичних та науково-дослідних розробок у сфері біології, екології, географії та наук про Землю. Збірник призначений для широкого кола фахівців: науковців, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів старших курсів.
Слобожанський науковий вісник. Природничi науки
(Гельветика, 2024)
Журнал є рецензованим виданням, у якому публікуються оригінальні статті, що розкривають результати наукових, практичних, навчально-методичних та науково-дослідних розробок у сфері біології, екології, географії та наук про Землю. Збірник призначений для широкого кола фахівців: науковців, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів старших курсів.
Геософічні аспекти формування території України
(Гельветика, 2024) Кисельов Юрій Олександрович; Kyselov Yurii Oleksandrovych
Актуальність дослідження: сучасна російсько-українська війна, в ході якої держава-аґресор анексує тимчасово окупо-вані території України як нібито «одвіку російські», з особливою гостротою ставить питання про українські етнічні межі та кордони українських державних утворень, які існували в минулому. Предметом дослідження є процес формування укра-їнської національної території як у контексті поширення українців у Євразії, так і закріплення державних кордонів на різних етапах українського державотворення. Мета дослідження: окреслити геософічні аспекти процесу формування української національної території як в етнічному, так і державному контекстах. Методологія дослідження: геософічний підхід, діалек-тика, системний підхід, ландшафтний підхід, історичний метод, картографічний метод, методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. Результати дослідження: з геософічних позицій в історичному контексті окреслено шляхи формування україн-ської національної території, проведено диференціацію еволюції українських етнічних меж і державних кордонів та зазначено перспективи можливого зростання території України. Практичне значення: отримані результати можуть бути викори-стані в процесі повоєнної організації території Східної Європи в ході ймовірного розпаду російської федерації. Висновки:еволюція української етнічної території характеризується її зростанням від початку історії державності (ІХ ст.) до кінця ХІХ – початку ХХ ст.; кордони українських державних утворень як у давні часи, так і в ХХ ст., формувалися як відповідно до етнічних меж, так і залежно від зовнішніх обставин. Перспективи подальших досліджень полягають у застосуванні геософічного підходу для аналізу еволюції національних територій інших держав, особливо тих, що межують із російською федерацією, а також тих, що в майбутньому можуть утворитися на її руїнах.
Спонтанна дендрофлора та деревно-чагарникова рослинність території впливу виробничих об’єктів південного гірничо-збагачувального комбінату (Кривий Ріг)
(Гельветика, 2024) Красова Ольга Олександрівна; Krasova Olha Oleksandrivna; Федорчак Ельвіра Рафіківна; Fedorchak Elvira Rafikivna; Шоль Галина Назарівна; Shol Halyna Nazarivna; Шкута Світлана Іванівна; Shkuta Svitlana Ivanivna; Павленко Анатолій Олегович; Pavlenko Anatolii Olehovych
Стаття присвячена питанням формування дендрорізноманіття (дендрофлори та деревно-чагарникової рослинності) на техногенно дестабілізованій території, яка, водночас, має статус «смарагдового» об’єкту – «Долина середнього Інгульця». На площі понад 56 км2, що знаходиться під впливом виробничих об’єктів одного з найбільших гірничо-збагачувальних ком-бінатів Кривого Рогу, виявлено 61 вид деревних рослин, які належать до 44 родів та 24 родин; з них 28 видів аборигенних (представників місцевої флори) та 33 – заносних (адвентивних). У таксономічному спектрі дендрофлори до першої трі-ади увійшли родини Rosaceae (31,2%, 19 видів), Fabaceae (9,9%, 6 видів) та Salicaceae (8,3%, 5 видів). Спільними у складі спонтанної дендрофлори техногенних і природних полігонів є 21 вид; серед них дещо переважають аборигенні (12 видів). Територіальний розподіл видів на моніторингових полігонах до певної міри визначається типами дисемінації рослин. Кіль-кість видів-ендозоохорів, є приблизно однаковою на техногенних і природних полігонах (відповідно 21 та 19). Цей спосіб дисемінації майже в однаковій мірі притаманний як аборигенним, так і заносним видам (16-ти та 14-ти відповідно). Число анемохорних видів значно вище на техногенних утвореннях (відповідно 16 та 7). У складі природного рослинного покриву долини Інгульця та балкових систем лігнозний компонент представлений листяними чагарниками (Fruticeta foliosa) і чагар-никовими степами (Steppa fruticeta). З позиції класифікації біотопів, перший тип угруповань належать до біотопу Ч4.1 Мезофільні і ксеромезофільні чагарники, другий – до Ч4.2 Степові чагарники. У межах техногенних моніторингових полі-гонів виділяються нещодавно сформовані технотопи (біотоп С3.5 Антропогенні відслонення та відвали без рослинності), для яких характерне дифузне розміщення поодиноких екземплярів деревних рослин, та біотопи рудеральних заростей дерев і кущів (біотоп Д1.8 Антропогенні широколистяні ліси), де біологічне освоєння субстратів відбувалося протягом кількох десятиліть. Отримані результати є основою пізнання динамічних тенденцій деревно-чагарникових угруповань, їх структурних перебудов, флористичного наповнення та базисом для розроблення і впровадження системи коригуючого управління розвитком рослинного покриву техногенних екосистем Криворіжжя. The article is devoted to the issue of the formation of arboreal diversity (dendroflora and tree-shrub vegetation) in the technogenically destabilized territory, which, at the same time, has the status of an “emerald” object – “Middle Inhulets river valley”. On the area of more than 56 km2, which is under the influence of the production facilities of one of the largest mining and ore-dressing combines in Kryvyi Rih, we found 61 species of woody plants, which belong to 44 genera and 24 families; of them, 28 species are indigenous (representatives of the local flora) and 33 are introduced (adventive). In the taxonomic spectrum of dendroflora, the first triad included the families Rosaceae (31.2%, 19 species), Fabaceae (9.9%, 6 species) and Salicaceae (8.3%, 5 species). The spontaneous dendroflora of technogenic and natural studied sites has 21 species in common; among them, aboriginal species predominate (12 species). The territorial distribution of species on the monitoring sites is to some extent determined by the types of plant dissemination. The number of endozoochor species is approximately the same in man-made and natural sites (21 and 19, respectively). This method of dissemination is almost equally characteristic of both native and introduced species (16 and 14, respectively). The number of anemochorous species is significantly higher on man-made formations (16 and 7, respectively). In the composition of the natural vegetation cover of the Inhulets river valley as well as gully systems, the woody component is represented by leafy shrubs (Fruticeta foliosa) and shrub steppes (Steppa fruticeta). From the standpoint of classification of biotopes, the first type of communities belongs to the biotope “Mesophilic and xeromesophilic shrubs”, the second one – to “Steppe shrubs”. Within the technogenic monitoring sites, recently formed technotopes (biotope “Anthropogenic outcrops and dumps without vegetation”) are distinguished, which are characterized by the diffuse placement of single specimens of woody plants, and biotopes of ruderal thickets of trees and shrubs (biotope “Anthropogenic broad-leaved forests”), where biological development of substrates took place over several decades. The obtained results are the basis for learning the dynamic trends of tree-shrub communities, their structural rearrangements, floristic filling and the basis for the development and implementation of a corrective management system for the development of vegetation cover in technogenic ecosystems of Kryvorizhzhia.
Вплив бактеріальних препаратів на накопичення фотосинтетичних пігментів у листках Cicer Arietinum L
(Гельветика, 2024) Чернік Ігор Валерійович; Chernik Ihor Valeriiovych; Пида Світлана Василівна; Pyda Svitlana Vasylivna; Тригуба Олена Василівна; Tryhuba Olena Vasylivna; Мацюк Оксана Богданівна; Matsiuk Oksana Bohdanivna
У статті представлено результати дослідження впливу передпосівної обробки насіння бактеріальною суспензією селекці-онованого штаму Mesorhizobium ciceri ND-64 (БС) та Ризогуміном на накопичення у листках Cicer arietinum L. сорту Пам’ять хлорофілів а і b, каротиноїдів, їх співвідношення в онтогенезі за вирощування рослин в умовах Західного Лісостепу України. Нут звичайний є високотехнологічною зернобобовою культурою, тому першочерговим завданням для сільськогосподарських виробників є науково-обґрунтоване удосконалення технології його вирощування.Встановлено, що використання у технології вирощування нуту звичайного мікробних препаратів на основі Mesorhizobium ciceri суттєво впливало на накопичення у листках хлорофілу а упродовж генеративних фаз розвитку рослин. Їх уміст за впливу БС зростав на 5,9–10,9% та Ризогуміну – 3,3–10,1%. Виявлено тенденцію до підвищення вмісту хлорофілу b у мезофілі листків за впливу бактеріальних препаратів. Накопичення фотосинтетичних пігментів у листах залежало від фази росту і розвитку рослин. Найвищим умістом хлорофілів (а+b) характеризувалися листки у фазі зеленого бобу, каротиноїдів – цвітіння. Показ-ники співвідношення суми хлорофілів (а+b) до каротиноїдів за впливу бактеріальних препаратів упродовж генеративних фаз росту та розвитку рослин статистично вірогідно не відрізнялися від контролю.Впровадження у практику нуту звичайного сорту Пам’ять, у технології вирощування якого використовуватимуться бактеріальні препарати на основі Mesorhizobium ciceri, дозволить інтенсифікувати фотосинтетичні процеси, що відповідно позитивно вплине на урожайність, дозволить знизити дефіцит рослинних білків, покращити фітосанітарний і фізико-хімічний стани ґрунту.
Історія екологічного вивчення природних умов та екзогенних процесів басейну річки Боржава (Закарпатська область)
(Гельветика, 2024) Вовкунович Михайло Олексійович; Vovkunovych Mykhailo Oleksiiovych
Основною метою наукового дослідження є ретроспективний аналіз екологічного вивчення природних умов та екзогенних процесів у басейні річки Боржава, яка є важливим елементом гідрографічної мережі Закарпатської області. Досліджува-ний нами басейн річки характеризується складним поєднанням природних умов та ландшафтів гірського й рівнинного типів, що впливає на різноманіття та інтенсивність розвитку небезпечних екзогенних процесів (ерозія, зсуви, паводки тощо), що підвищує його екологічну вразливість. У статті здійснено систематизацію наукових праць, присвячених екологічним дослі-дженням басейну річки Боржава з 1990-х років, відколи розпочалися перші ґрунтовні екологічні дослідження природних умов та екзогенних процесів басейну. Однією з ключових проблем регіону є часті паводки, зокрема катастрофічні паводки 1998 та 2001 років, які мали значні екологічні та економічні наслідки. Наукова новизна наукового дослідження полягає у всебічному аналізі літературних даних, що дозволило виявити основні тенденції та прогалини у вивченні екологічного стану басейну річки Боржава. Практична значущість роботи полягає у можливості використання отриманих результатів для розробки заходів зі збереження природних умов басейну та мінімізації негативного впливу антропогенних і природних факторів. У статті підкреслюється необхідність подальших комплексних досліджень з використанням сучасних методів геоінформаційного моде-лювання для прогнозування та управління екологічними ризиками в басейні річки Боржава. Результати роботи сприятимуть підвищенню ефективності природокористування та збереженню екологічної стабільності регіону, що має важливе значення для сталого розвитку Закарпатської області.
Визначення та прогнозування вмісту есенціальних важких металів у поверхневих водах урбанізованих ділянок річки Тетерів (Житомир)
(Гельветика, 2024) Скиба Галина Віталіївна; Skyba Halyna Vitaliivna; Кірейцева Ганна Вікторівна; Kireitseva Hanna Viktorivna; Герасимчук Олена Леонтіївна; Herasymchuk Olena Leontiivna; Циганенко-Дзюбенко Ілля Юрійович; Tsyhanenko-Dziubenko Illia Yuriiovych; Хоменко Світлана Володимирівна; Khomenko Svitlana Volodymyrivna
У науковій статті представлені результати досліджень визначення і прогнозування концентрацій іонів ессенціальних важких металів (Fe3+, Cr3+, Mn2+, Cu2+, Zn2+, Со2+) у поверхневих водах річки Тетерів в межах міста Житомира. Здійснено моніторингові дослідження концентрацій зазначених металів протягом 2018–2023 років. Встановлено перевищення ГДК по іонам важких металах Fe3+, Cr3+, Mn2+, Zn2+, що призводить до порушення біохімічних процесів і фізіологічних функцій живих організмів. Концентрації Cu2+, Со2+ не перевищують гранично допустимих значень, проте існує потенційний ризик для здо-ров’я людини від хронічного впливу низьких концентрацій кобальту та купруму через тривалий вплив і потенційну взаємо-дію з іншими іонами металів. Вода в межах міста характеризується нестабільною якістю за вмістом мангану. Моніторинг концентрації іонів Mn2+ протягом року показав її зростання два рази на рік, в кінці весни і на початку осені. В ці періоди концентрація мангану перевищує гранично допустимі концентрації. Циклічний характер коливань вмісту мангану зумовлений сезонними змінами температури води та інтенсивності процесів фотосинтезу і розкладу органічних речовин, що вплива-ють на міграцію та акумуляцію цього елементу у водному середовищі. Основним джерелом надходження важких металів до поверхневих вод є промислові підприємства внаслідок недосконалих технологій очищення стоків. Значна частка забруд-нень також потрапляє у водойми з поверхневими стоками урбанізованих територій та господарсько-побутовими стічними водами. Додатковим фактором забруднення води іонами важких металів є їх вивільнення з донних відкладень. Результати цього дослідження інформують про заходи щодо відновлення та управління забрудненням води в межах міста і спрямовані на захист здоров’я міського населення. Для мінімізації надходження важких металів у р. Тетерів необхідно насамперед забезпе-чити ефективне очищення промислових і комунальних стічних вод, поліпшити очистку дощових стоків з міських територій перед їх скидом у річку, запровадити систему сортування відходів та їх переробки, пропагувати серед населення екологічну свідомість та реалізувати програми сталого розвитку регіону.

Переглянути

Нові надходження