Слобожанський науковий вісник. Серія Природничі науки

Постійне посилання зібрання

https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/13253

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 53

Фауна листовійок національного природного парку «Гетьманський»
(2023) Говорун Олександр Володимирович; Hovorun Oleksandr Volodymyrovych; Валюх Марина Володимирівна; Valiukh Maryna Volodymyrivna; Кварта Наталія Олександрівна; Kvarta Nataliia Oleksandrivna
Листовійки (Lepidoptera, Tortricidae) на стадії імаго – дрібні або середнього розміру лускокрилі комахи з розмахом крил 7–20 мм, що ведуть досить одноманітний спосіб життя, майже не живляться і недовговічні. Гусениці листовійок є фітофагами голонасінних і квіткових рослин. Здебільшого розвиваються в тканинах рослин (ендофаги): найчастіше в плодах і насінні (карпофаги), але також можуть жити у стеблах, пагонах, галлах, під корою або в коренях. Для більшості видів коло кормових рослин не виходить за межі однієї ботанічної родини або роду (здебільшого ці комахи олігофаги або монофаги). Зокрема, серед групи плодожерок багато видів, що шкодять плодовим, лісовим, польовим культурам, зокрема лікарським рослинам. Представлено результати дослідження різноманіття видів триби Archipini на території національного природного парку «Гетьманський». Також ідеться про важливість вивчення регіональної фауни лускокрилих та виявлення серед них потенційних шкідників садівництва та лісництва.
Особливості аналізу вмісту фосфору у ґрунтах
(2023) Мацак Станіслав Вячеславович; Matsak Stanislav Viacheslavovych; Вакал Юлія Сергіївна; Vakal Yuliia Serhiivna
У статті охарактеризовано біологічну та токсичну роль Фосфору, розглянуто причини виникнення дефіциту Фосфору в ґрунтах на території України. Встановлено, що для функціонування живих організмів, зокрема рослин, нестача Фосфору значно впливає на процеси росту, метаболізму та фотосинтезу тощо. Токсична дія Фосфору виявляється у накопиченні у продуктах сільського господарства, надлишок фосфору в яких негативно впливає для споживачів цієї продукції і може проявитись як у формі харчових отруєнь, так і у формі серйозних захворювань. Розглянуто основні форми існування сполук Фосфору у ґрунтах (рухлива форма, малорухлива та фіксована форми), їх склад та взаємозв’язок між ними, доступність кожної з форм для поглинання та використання рослинами, характеристики ґрунту, що впливають на рухливість сполук Фосфору. Узагальнено наявні методи та методики аналізу вмісту різних форм сполук Фосфору в ґрунтах. Взагалі, для визначення Фосфору зазвичай використовують такі методи аналізу: фотометричний, титриметричний, атомно абсорбційний. Наведені нами методи (метод Кірсанова, метод Мачигіна, метод Чирікова) мають певні відмінності, проте всі базуються на фотоколориметричному методі. Для визначення валового вмісту Фосфору використовують модифіковану методику за Гінзбург, Щегловою, Вульфіус При виборі методу та методики аналізу основним чинником є забезпеченість лабораторії необхідними матеріалами та реагентами, доступ до приладів. Встановлено залежність вибору методики аналізу вмісту Фосфору від параметрів ґрунту, що досліджується. Автори дійшли висновку, що під час аналізу вмісту Фосфору в ґрунтах вибір методики має базуватись на типі ґрунту, який досліджується. Пріоритетними для аналізу є рухомі сполуки Фосфору, оскільки вони найбільше використовуються рослинами. .
Палеогеографічні умови Дніпровського часу та їх роль у формуванні літогенної основи ландшафтів території Сумської області
(2023) Корнус Анатолій Олександрович; Kornus Anatolii Oleksandrovych; Нешатаєв Борис Миколайович; Neshataiev Borys Mykolaiovych; Кисельов Юрій Олександрович; Kyselov Yurii Oleksandrovych
Дніпровський час – одна з холодних палеокліматичних епох плейстоцену, яка характеризується широким розвитком льодовикових покривів й охоплювала період тривалістю близько 50 тис. років (від 180 до 127 тис. років тому). Метою цієї статті є з’ясування за допомогою пов’язаного використання хорологічного та історичного підходів ролі дніпровського зледеніння у ландшафтогенезі регіону. Аналіз бурових свердловин гідрогеологічної розвідки, досліджень відслонень у кар’єрах, обривах річкових корінних схилів і глибоких ярів дозволив встановити двочленну будову дніпровського стратолітологічного комплексу в регіоні: нижній (більш давній донно-ерозійний) горизонт валунних відкладів, представлений буруватою чи сірою глиною з включенням фенноскандинавських ерратичних валунів та валунчиків, а також уламків місцевих корінних порід − пісковиків. Верхній молодший горизонт утворений важким валунним суглинком жовтувато-бурого або червонувато-бурого кольору. Ця абляційна морена також містить багато валунчиків, гальки і навіть величезні валуни до 3 м у діаметрі (у наші дні вони трапляються дуже рідко в лісистих місцевостях, оскільки більшістю давно вилучені місцевим населенням на побутові та господарські потреби). У перигляціальній (прикордонній позальодовиковій) смузі, де під час зледеніння існували суворі кліматичні умови, з формуванням багаторічної мерзлоти або потужною сезонною мерзлотою і досить розрідженою біотою, формувалися своєрідн літоморфосистеми й відбувалися специфічні кріосоліфлюкційні морфогенетичні процеси. Останні полягали у значному гравітаційному винесенні пухкої схилової речовини (кріоделювій) та заповненню ним льодовикових флювіогенних морфосистем: річкових долин, балок та ярів. У результаті відбувалося вирівнювання місцевих межирічних плато, терасових та корінних схилів річкових долин, формувалися їх екзогенна асиметрія та долинні педименти.
Значення екотонів у ландшафтній структурі поверхні суходолу
(2023) Кисельов Юрій Олександрович; Kyselov Yurii Oleksandrovych; Сонько Сергій Петрович; Sonko Serhii Petrovych; Шлапак Володимир Петрович; Shlapak Volodymyr Petrovych; Кисельова Октябрина Олександрівна; Kyselova Oktiabryna Oleksandrivna; Корнус Анатолій Олександрович; Kornus Anatolii Oleksandrovych
У статті акцентовано увагу на тому, що екотон як конструктивно-географічне поняття набирає популярності серед географів не тільки України, але і світу. Тому метою цієї статті є обґрунтування значення екотону як основної форми ландшафтної організації поверхні суходолу. Встановлено, що безперервні зміни ландшафтного середовища, зумовлені в наш час як природними, так і антропогенними чинниками, неминуче викликають переміщення фізико-географічних меж. Крім того, більшість ландшафтних систем не є однорідними за своїми типологічними характеристиками, а переходи між ними досить розмиті. Це ще більше ускладнює проведення меж і наводить на думку про провідне значення в ландшафтній організації земної поверхні широких межових смуг – екотонів. У пропонованому визначенні екотону наголошено на його ролі як основної форми ландшафтної організації земної поверхні. Запропоновано шість типів екотонів у межах південно-західної частини Східно-Європейської рівнини: 1 – мішані ліси – широколисті ліси; 2 – широколисті ліси – лісостеп; 3 – мішані ліси – лісостеп; 4 – лісостеп – степ; 5 – степ – сухий степ; 6 – сухий степ – напівпустеля. Оскільки явище перехідності є просторово й часово континуальним, то більшу частину суходолу (особливо в помірному поясі) займають екотони, або «екотонні» ландшафти. Протиставленням їм є «граничні» ландшафти, локалізовані в реґіонах з екстремальними природними умовами. Співвідношення «екотонних» і «граничних» ландшафтів на земній поверхні проілюстроване за допомогою ландшафтно-екотонного тетраедра. Формування екотонів у антропогенних ландшафтах (у різному ступені трансформованих людиною) відбувається з часу виникнення відтворювального господарства, а наші дослідження взаємопроникнення природного і людського початків у формуванні, зокрема агроландшафтів, вказують на те, що за рівнем географічності це майже неосяжна сфера наукових досліджень. Отже, дослідження екотонів може стати змістом особливої гілки ландшафтознавства – екотоністики, що мала б зосередитися саме на вивченні природних меж у різних типах ландшафтів.
Ліхеноіндикаційна оцінка якості атмосферного повітря м. Путивль
(2023) Литвиненко Юлія Іванівна; Lytvynenko Yuliia Ivanivna; Маслов Денис Олегович; Maslov Denys Olehovych
У ході проведених досліджень у місті Путивль (Сумська область) було виявлено 17 видів епіфітних лишайників, серед яких 7 індикаторних видів: Evernia prunastri (L.) Ach., Hypogymnia physodes (L.) Nyl., Parmelia sulcata Taylor, Phaeophyscia orbicularis (Neck.) Moberg, Physcia tenella (Scop.) DC., Scoliciosporum chlorococcum (Graewe ex Stenh.) Vězda та Xanthoria parietina (L.) Th. Fr. З них один видів лишайників має високу чутливість до забруднення атмосферного повітря, три види становлять групу сильно та середньо чутливих видів, два види є стійкими до забруднення, один вид є індикатором кислотного забруднення атмосферного повітря. Поширення індикаторів пилового й кислотного забруднення зафіксовано по всій території міста у насадженнях уздовж автомобільних шляхів, парках і скверах. Поширення індикаторів з високою чутливістю приурочено до природних лісових насаджень у північно-західній частині міста; із середньою чутливістю – до природних лісів і парків та вуличних насаджень в околицях та центрі міста. Стійкі до атмосферного забруднення види поширені досить рівномірно по всій території міста, у тому числі і на корі дерев вуличних насаджень. На підставі аналізу отриманих даних та розрахунку індексу чистоти повітря Ле Блана і Де Слувера (І.Ч.П.) було виділено три ізотоксичні ліхеноіндикаційні зони, що відповідають різним рівням забруднення. Зона із середнім рівнем забруднення займає близько 70% всієї території міста, слабкозабруднена – 20%, сильнозабруднена – 10%. Переважання за площею середньо забрудненої ліхеноіндикаційної зони свідчать про те, що основним фактором, який впливає на стан атмосферного повітря м. Путивль, є автотранспорт. Найбільш забруднені ділянки приурочені до центра міста, що пов`язано із місцем розташування основних автомобільних шляхів, автостанції та промислового підприємства. Незабруднені райони міста приурочені до заплави р. Сейм, лісових масивів та паркових зон міста, які зберігають певні риси природних екотопів.
Особливості організації ГІС-підготовки в Сумдпу імені А.С. Макаренка
(2023) Король Олена Миколаївна; Korol Olena Mykolaivna
У статті розглянуто особливості геоінформаційної підготовки студентів географічних спеціальностей, що полягає у визначенні шляхів застосування ГІС в межах майбутньої професійної діяльності студентів різних географічних спеціальностей. Підготовка базується на теоретико-методологічних засадах використання геоінформаційних систем і технологій, що сприяє формуванню геоінформаційної компетентності на основі диференційованого підходу. Диференційований підхід передбачає різнопрофільну подачу навчального матеріалу та набуття студентами різних географічних спеціальностей різнопрофільних геоінформаційних практичних навичок. Впровадження геоінформаційних технологій в освітній процес відкриває нові можливості для більш якісної підготовки фахівців географії. Однак потрібно більше уваги приділяти як догеоінформаційній підготовці студентів, так і формуванню змісту географічних дисциплін та методики подання матеріалу у відповідності до різних спеціальностей. Слід ознайомлювати студентів із функціональними можливостями і продуктивністю існуючих на світовому ринку ГІС програмних пакетів та відкритими програмними продуктами, що можуть бути рекомендовані для використання в освітньому процесі. Необхідно навчити студентів представляти інформаційні дані у цифровому вигляді, опрацьовувати цю інформацію завдяки ГІС-технологіям, що дасть змогу застосовувати набуті знання у професійній діяльності. Це дасть підстави для формування достатнього рівня конкурентоспроможності майбутніх фахівців у відповідності до обраної спеціальності. Використання ГІС у підготовці фахівців географії сприяє формуванню геоінформаційних компетенцій та забезпечує якісно новий рівень отримання й узагальнення знань, умінь і навичок.
Важкі метали у ґрунтах борових лісів після пірогенного впливу
(2023) Буц Юрій Васильович; Buts Yurii Vasylovych; Крайнюк Олена Володимирівна; Krainiuk Olena Volodymyrivna; Сенчихін Юрій Миколайович; Senchykhin Yurii Mykolaiovych
Експериментальні дослідження дозволили виявити наслідки постпірогенної трансформації ґрунтів після пірогенного впливу, як від нещодавньої пожежі, так і через тривалий проміжок часу. Спостерігається певна залежність постпірогенної трансформації від давності впливу пожежі на ґрунт. Відносно недавні наслідки пожежі середньої інтенсивності на ґрунт відзначено чіткою реакцією комплексу їх властивостей.Фізико-хімічні властивості ґрунтів у після пожежний період погіршуються через те, що суттєво знижується кількостей поживних елементів у ґрунті: згорає гумус, зменшується вміст нітратного азоту. Отже, пожежі, з одного боку, покращують умови проникнення насіння у ґрунт, але погіршують умови проростання, зростання та розвитку хвойних деревних порід. Кислотно-лужна реакція за показником рН у ґрунтах, які зазнали впливу пожеж, зміщується до нейтральної, що слід пояснити насиченням поглинаючого комплексу ґрунтів лужноземельними елементами. Лісові низові пожежі суттєво трансформують морфологічний вигляд верхньої частини ґрунтового профілю. У підсумку змінюються поверхневі горизонти ґрунтів, зокрема, сформовується новий пірогенний горизонт, котрий за фізико-хімічними властивостями та вмістом зольних елементів певним чином відрізняється від природних аналогів. Під впливом пожеж відбуваються зміни таких показників, як: рН, вміст обмінних катіонів, валових і рухомих форм азоту та ін. Також слід враховувати, що поводження і вміст важких металів у лісовій підстилці обумовлена, окрім впливу пожежі, і геохімічною станом регіону – швидкістю водної міграції і біологічного поглинання, рельєфом місцевості. Концентрація важких металів у поверхневих горизонтах ґрунтів борових лісів зростає в кілька разів і перевищує фонові концентрації внаслідок мінералізації лісової підстилки і трав’янистої рослинності від згорання та подальшої міграції хімічних елементів, що являє екологічну небезпеку.
Rhopalocera Fauna of National Nature Park “Getmanskyi”
(2023) Govorun Оlexandr Volodymyrovych; Говорун Олександр Володимирович; Konvisar Аnna Serhiyvna; Конвісар АннаСергіївна; Kvarta Natalja Olexandrivna; Кварта Наталія Олександрівна; Firman Lesja Oleksijvna; Фірман Леся Олексіївна
The study of regional fauna and ecological features of separate species belong to the priority directions of zoological research, which fully applies to Lepidoptera of northeastern Ukraine. Despite sufficiently complete studies of butterflies, compared to other groups of insects, the species composition of Lepidoptera fauna of separate Ukraine regions remains studied rather fragmentarily. This also applies to the territory of NNPG, where the species composition of these insects has been studied unevenly, selectively and sporadically. The results of diurnal butterflies on the territory of National Nature Park “Getmanskyi” are presented. The list includes 62 species of butterflies that were registered and indicated in literary sources.
Зміна водності річки Ворскли за даними гідрологічного поста Чернеччина у період з 1979 по 2019 роки
(2023) Данильченко Олена Сергіївна; Danylchenko Olena Serhiivna; Басов Андрій Олександрович; Basov Andrii Oleksandrovych
Стаття присвячена важливій проблемі сьогодення – аналізу змін водності річок на прикладі річки Ворскли, лівобережної притоки Дніпра, що бере початок за межами Сумської області та протікає територією регіону близько 122 км (26,3% довжини річки). Для річки Ворскли характерні процеси заростання та замулення, річка міліє та перетворюється місцями на малопроточну водойму, тому окреслена проблема надзвичайно важлива. Мета дослідження – проаналізувати водність річки Ворскли за допомогою важливої кількісної характеристики стоку витрати води за даними гідрологічного посту села Чернеччина у період з 1979 по 2019 роки. У статті розглянуто поняття водності та описано методику проведення дослідження, проаналізовано головну кількісну характеристику річкового стоку: витрати води (середньорічні, максимальні та мінімальні). Встановлено, що для середньорічних витрат води річки Ворскли характерна стійка тенденція до зниження, маловодні роки переважають над багатоводними, а з 1989 року триває маловодна фаза; значення показника максимальних витрат води різко знижується, 73,2% даних вибірки мають значення менше 161,3 м3/с, лише у 1980 році зафіксовано найвищий показник 585 м3/с, що у 1,3 рази нижче від максимального багаторічного показника витрат води по даному створу; динаміка мінімальних витрат води річки Ворскли показує хвилеподібну низхідну динаміку, за останні 10 років показник мінімальних витрат води знизився, і середнє його значення за період 2010–2019 рр. становить 2,23 м3/с, найнижчі мінімальні витрати води зафіксовані за період 1979–2019 рр. (1,52 м3/с), вищі – у 6,4 рази від мінімального багаторічного показника; чітко прослідковуються тенденція, яку констатують вчені про внутрішньорічний перерозподіл стоку (водопільні показники витрат води зменшуються, а меженні, навпаки, збільшуються); наявні всі ознаки маловоддя: зменшуються усі досліджувані кількісні показники стоку.
Поширеність захворювань системи кровообігу серед підлітків Сумської області
(2023) Москаленко Микола Павлович; Moskalenko Mykola Pavlovych; Попова Альона Сергіївна; Popova Alona Serhiivna
У статті актуалізовано питання стану здоров’я населення Сумської області на фоні зростання в Україні випадків захворювання на тяжкі хвороби органів системи кровообігу (ішемічна хвороба серця, інфаркти, інсульти тощо). Визначено предметом дослідження поширеність захворювань системи кровообігу серед населення Сумської області. Дано визначення поняттю «поширеність захворювань» як загальної кількості захворювань, віднесених до 100 тис. населення певного віку або території, виявлених за певний період часу. Метою роботи стало встановлення закономірностей ипоширеності захворювань системи кровообігу серед підлітків віком 15–17 років у Сумській області у 2010–2018 роках. За методи дослідження вибрано: епідеміологічний, статистичний, графічний. У статті зазначено, що проаналізувати дані щодо всіх хвороб системи кровообігу у Сумській області практично неможливо, тому було вибрано для дослідження поширені захворювання або захворювання з важкими наслідками. Останній рік дослідження був вибраний не випадково, адже цей рік був передостаннім, коли статистична звітність закладів охорони здоров’я здійснювалась у межах старого поділу на райони. Визначено, що після проведення територіально-адміністративної реформи у 2020 році відбулося зменшення кількості районів одночасно з їх укрупненням. Відповідно до цих змін було здійснено зміни форм статистичної звітності. Після цього порівняння даних із поширеності або захворюваності населення до 2020 року з наступними роками є некоректними і не можуть бути використані в подібних дослідженнях. Проаналізовано поширеність захворювань системи кровообігу серед підлітків 15–17 років у Сумській області. Охарактеризовано поширення цих захворювань (випадків на 10 тис. населення) в різних районах області. Встановлено ріст показника за вісім років на дев’ять відсотків. Динаміка була забезпечена відповідним підвищенням такого показника у підлітків нашого обласного центру та мешканців районів області.
Наукові підходи до вивчення суспільно-географічних аспектів системи обслуговування населення
(2023) Корнус Олеся Григорівна; Kornus Olesia Hryhorivna
У цій статті розглянуто наукові підходи до вивчення системи обслуговування населення, що склалися у суспільній географії. Проаналізовано праці науковців, насамперед вітчизняних географів з такої тематики, та охарактеризовано сутнісні особливості цих підходів. Антропогеографічний підхід концентрує увагу на географії людини, натомість географія господарства розглядається як певна сторона, властивість географії людини. Розробниками цього напряму в українській географії були С. Рудницький та В. Кубійович, частково О. Діброва. К. Воблий та В. Садовський заклали основи галузево-статистичногопідходу до вивчення географії сфери обслуговування населення. М. Паламарчук, Ф. Заставний, М. Пістун є представниками комплексно-територіального підходу. О. Топчієв розглядає сферу послуг з позицій соціального підходу. Л. Нємець для вивчення сфери обслуговування пропонує системний підхід. Інформаційний підхід розглянуто у роботах К. Нємця. Описано демографічний, синергетичний, соціологічний, економіко-географічний, історико-географічний, просторовий (хорологічний) підходи та сформовано теорію кластерів. Проаналізовано значення наукових підходів у разі вивчення системи обслуговування. Автори дійшли висновку, що найбільш адекватним підходом до вивчення системи обслуговування є системний підхід, який дає можливість досліджувати її як складну поліструктурну систему з окремими елементами (підсистемами) обслуговування, що не замінюють один одного. Однак всебічне дослідження системи обслуговування неможливе з позицій лише якогось одного наукового підходу, тому комплексне використання вищезазначених наукових підходів дасть можливість здійснювати досить повний просторово-часовий аналіз системи обслуговування, виявляти наявні проблеми та обґрунтувати шляхи їх вирішення й рекомендації для її подальшого оптимального розвитку.
Показники якості сну у працівників Національної поліції
(2023) Ляшенко Валентина Петрівна; Liashenko Valentyna Petrivna; Кофан Ірина Миколаївна; Kofan Iryna Mykolaivna
У статті визначено якість сну працівників поліції, що безпосередньо впливає на якість виконання ними своїх функціональних обов’язків, на стан психічного та фізичного здоров’я. У дослідженні взяли участь 60 осіб віком від 34 до 39 років, із них 25 жінок та 35 чоловіків з різним стажем служби в поліції (від 13 до 18 років). Методами дослідження виступали: шкала сонливості Епворта для оцінки ступеня сонливості людини; Пітсбурзький опитувальник на визначення індексу якості сну (PSQI), який використовується для оцінки проблем зі сном; методи математичної статистики. Встановлено незадовільну якість сну у працівників такої сфери, пов’язану з характером праці. Середній ступінь денної сонливості спостерігався у 68% чоловіків і 80% жінок, а денна сонливість понад норму притаманна 31% чоловіків та 20% жінок. 48% жінок та 31% чоловіків не задоволені якістю свого сну. «Наявність проблем зі сном» відзначали 56% жінок проти 27% чоловіків. Аналіз скарг обстежуваних показав статистично значуще переважання у чоловіків частоти виникнення скарг на хропіння (23% проти 4% жінок). Причину проблем зі сном і чоловіки, і жінки вбачають у «фізичній перевтомі» без статистично значущих ґендерних відмінностей. Серед можливих побутових чинників, що відіграють роль у розвитку порушень сну, у чоловіків і жінок на першому місці превалювали такі: вживання чаю у 42% чоловіків проти 48% у жінок; вживання кави у 40% чоловіків проти 32% у жінок; куріння сигарет у 40% чоловіків проти 16% у жінок. Результати нашого дослідження за компонентом латентності сну свідчать про те, що у більшості жінок і чоловіків спостерігалася затримка настання сну в інтервалі від 0 до 15 хвилин, що може свідчити про нестачу сну. Порівняльна оцінка тривалості сну свідчить про те, що тільки 36% чоловіків і 48% жінок мають достатній (більше 8 годин за добу) сон. Проведені дослідження дозволили виявити незначне порушення якості та кількості сну, яке впливає на працездатність і якість життя працівників Національної поліції.
Порівняльна оцінка вмісту вітамінів Р і С у екстрактах чаю різних торговельних марок
(2023) Харченко Юлія Володимирівна; Kharchenko Yuliia Volodymyrivna
У статті представлено результати порівняльного аналізу вмісту таких біологічно активних речовин, що містяться у чаю, як біофлавоноїди, що володіють Р-вітамінною активністю, та вітаміну С (аскорбінової кислоти), які проявляють потужні антиоксидантні, протипухлинні властивості тощо. Визначення вмісту цих біологічно активних речовин у чайних екстрактах дозволяє робити висновки про якість чайної сировини. У роботі представлено та проаналізовано вміст цих речовин у екстрактах різних видів чаю: зеленого та чорного різних торговельних марок, а також наведено результати кореляційного аналізу співвідношення цінової категорії вибраних торговельних марок чаю та вмісту у них вітамінів Р у перерахунку на рутин та С. Для дослідження було вибрано десять зразків зеленого та десять зразків чорного чаю різних торговельних марок, які були придбані у торговельних закладах міста Суми. Одержані в ході дослідження дані показують, що у середньому вміст таких біологічно активних речовин, як вітаміни Р і С, приблизно у два рази вищий у зеленому чаю порівняно із чорним. Цей факт може бути пояснений тим, що чорний чай піддається процесу ферментації, який суттєво впливає не тільки на органолептичні характеристики чаю, але й на біохімічні показники, у тому числі і на вміст вітамінів Р і С. Аналіз співвідношення ціни досліджуваних зразків чаю та вмісту у них цих біологічно активних сполук показав, що найдорожчі досліджувані зразки зеленого та чорного чаю, ціна яких перевищувала сто гривень, мали нижчі показники вмісту в них вітамінів Р та С порівняно з іншими, дешевшими зразками. Низькі значення вмісту досліджуваних біологічно активних речовин у чаю можуть бути результатом неналежної якості самої чайної сировини або ж недотриманням технології її переробки чи зберігання готової продукції.
Аналіз господарсько-цінних ознак вітчизняних сортів пшениці м’якої озимої як вихідного матеріалу для селекції нових високопродуктивних сортів в умовах Іванівської дослідно-селекційної станції
(2023) Торяник Валентина Миколаївна; Torianyk Valentyna Mykolaivna; Василенко Марина Олексіївна; Vasylenko Maryna Oleksiivna
У статті висвітлено результати вивчення cелекцiйної цiнноcті за рядом основних господарсько-цінних ознак (висотою рослин, масою 1000 зерен, врожайністю) двадцяти п’яти cортозразків пшеницi м’якої озимої вітчизняної селекції в колекцiйному розcaднику Iвaнiвcької дослідно-селекційної станції Iнcтитуту бiоенергетичних культур i цукрових бурякiв Нaцiонaльної aкaдемiї aгрaрних нaук Укрaїни. Зазначено, що оргaнiзaцiя та технологiя вирощувaння пшеницi м’якої озимої на ділянках колекційного розсадника Іванівської дослідно-селекційної станції вiдповiдaє зaгaльноприйнятим клacичним методикaми, якi широко викориcтовуютьcя в cелекцiйнiй прaктицi у процеci cтворення cортiв пшеницi м’якої озимої та в доcлiднiй cпрaвi. Встановлено, що усі вивчені сортозразки різновидності лютесценс порівняно із сортом-стандартом (Перлина лісостепу) в середньому на 16% мають більшу висоту рослин, на 4% більшу масу 1000 зерен і значно, на 44%, перевищують сорт-стандарт за врожайністю. Встановлено, що 75% вивчених сортозразків різновидності еритроспермум порівняно з сортом-стандартом (Поліська 90) є більш низькорослими, характеризуються нижчою на 10–20% масою 1000 зерен, в той же час за врожайністю 94% вивчених сортозразків даної різновидності перевищують стандарт – в середньому майже на 24%. Показано, що сорти пшениці м’якої озимої різновидності лютесценс – Трудівниця миронівська, Привітна та Пишна, сорт різновидності еритроспермум Лютенька – поєднують низькорослість з високою продуктивністю колоса та врожайністю, тому є цінним вихідним матеріалом як донори короткостебельності та високих показників продуктивності для подальшої селекційної роботи, спрямованої на створення нових високоадаптивних сортів пшениці м’якої озимої з високою врожайністю та якістю зерна в умовах південного Лісостепу України. Показано, що практично усі вивчені сортозразки пшениці м’якої озимої вітчизняної селекції можуть слугувати джерелами для подальшої селекційної практики, а також можуть бути використані у виробничих посівах як перспективні для південного Лісостепу України за урожайністю.
Лучна рослинність долини річки Сейм у межах території Буринської міської територіальної громади Конотопського району Сумської області
(2023) Вакал Анатолій Петрович; Vakal Anatolii Petrovych; Клюс Владислав Анатолійович; Klius Vladyslav Anatoliiovych
У результаті господарської діяльності людини більшість природних біотопів долини р. Сейм у межах території Буринської міської територіальної громади Конотопського району Сумської області знищені. У зв’язку з цим виникла потреба дослідити сучасний стан лучної рослинності даного регіону. На території Буринської міської громади розміщується частина русла і лівий берег р. Сейм, для якого характерною є розвинена заплава з лучними і болотними угрупованнями, старицями, надзаплавними терасами. Під час досліджень, які проводилися протягом 2007–2022 років, було виявлено, що угруповання лучної рослинності на значних площах були повністю знищені, а ті, що залишилися, зазнали значних змін в бік збіднення популяційного, видового та ценотичного біорізноманіття. Виявлено, що лучна рослинність долини р. Сейм у межах території Буринської міської територіальної громади представлена такими класами формацій: справжні, остепнені, болотисті та торф’янисті луки. З’ясовано, що найбільші площі на території досліджень займають справжні луки і до їх складу входять формації Festuceta pratensis, Alopecureta pratensis, Calamagrostideta epigeios, Agrostideta albae, Festuceta rubrae, Phleeta pratensis, Anthoxantete odorati та Poeta pratensis. Остепнені луки зустрічаються на середньому відрізку заплави і представлені двома формаціями – Agrostideta syreistschikovii та Poeta angustifoliae. На знижених ділянках рельєфу невеликі за площею болотисті луки зустрічаються не часто представлені здебільшого угрупованнями формацій: Glicerieta maximae, Cariceta acutae, Agrostideta stoloniferae. Торф’янисті луки представлені лише однією формацією Deschampsieta caespitosae. Виявлено 4 види рослин, занесених до Червоної книги України і 3 – до Червоного списку видів рослин, що є регіонально рідкісними, малопоширеними та зникаючими і підлягають особливій охороні на території Сумської області.
Біоіндикаційні дослідження за епіфітною ліхенофлорою м. Cуми та його околиць
(2023) Литвиненко Юлія Іванівна; Lytvynenko Yuliia Ivanivna; Вакал Анатолій Петрович; Vakal Anatolii Petrovych; Литвиненко Денис Валентинович; Lytvynenko Denys Valentynovych
У ході проведених досліджень у місті Суми було виявлено 26 видів епіфітних лишайників, серед яких 11 видів є індикаторами забруднення повітря: Evernia prunastri (L.) Ach., Cladonia fimbriata (L.) Fr., Hypogymnia physodes (L.) Nyl., H. Tubulosa (Schaer.) Hav., Lecanora chloropolia (Erichsen) Almb., Parmelia sulcata Taylor, Phaeophyscia orbicularis (Neck.) Moberg, Physcia tenella (Scop.) DC., Scoliciosporum chlorococcum (Graewe ex Stenh.) Vězda, Straminella varia (Hoffm.) S.Y. Kondr., Lőkös & Farkas (syn. Lecanora varia (Hoffm.) Ach.) та Xanthoria parietina (L.) Th. Fr. З них два види лишайників мають високу чутливість до забруднення атмосферного повітря, три види становлять групу сильно та середньо чутливих видів, чотири види є стійкими до забруднення, два види є індикатором кислотного забруднення атмосферного повітря. Поширення індикаторів пилового й кислотного забруднення зафіксовано по всій території міста у насадженнях уздовж парків і скверів, автомобільних шляхів, біля промислових підприємств. Поширення індикаторів з високою чутливістю приурочено до природних лісових насаджень у північно-східній частині міста; із середньою чутливістю – до природних лісів, парків і вуличних насаджень у північній та центральній частинах міста. Стійкі до атмосферного забруднення види поширені досить рівномірно по всій території міста, в тому числі і на корі дерев вуличних насаджень. На підставі аналізу отриманих даних та розрахунку індексу чистоти повітря Ле Блана і Де Слувера (І.Ч.П.) було виділено чотири ізотоксичні ліхеноіндикаційні зони, що відповідають різним рівням забруднення. Найбільш забруднені ділянки (лишайникові пустелі, а також сильно і середньо забруднені ліхеноіндикаційні зони) приурочені до північно-західної та східної частин міста, що співпадає з територіями розміщення найбільших стаціонарних промислових підприємств м. Суми.
Слобожанський науковий вісник. Природничi науки
(Гельветика, 2023)
Журнал є рецензованим виданням, у якому публікуються оригінальні статті, що розкривають результати наукових, практичних, навчально-методичних та науково-дослідних розробок у сфері біології, екології, географії та наук про Землю. Збірник призначений для широкого кола фахівців: науковців, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів старших курсів.
Слобожанський науковий вісник. Природничi науки
(Гельветика, 2023)
Журнал є рецензованим виданням, у якому публікуються оригінальні статті, що розкривають результати наукових, практичних, навчально-методичних та науково-дослідних розробок у сфері біології, екології, географії та наук про Землю. Збірник призначений для широкого кола фахівців: науковців, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів старших курсів.
Фізико-хімічні властивості ґрунтів долини річки Ставчанка в межах міста Пустомити
(Гельветика, 2024) Наконечний Юрій Ігорович; Nakonechnyi Yurii Ihorovych
Досліджено фізико-хімічні властивості ґрунтів долини річки Ставчанки в межах міста Пустомити, а саме: вміст гумусу, зольність, кислотно-основні властивості, суму увібраних основ і ступінь насичення ґрунтів основами. Річка Ставчанка є лівою притокою другого порядку річки Дністер. Установлено, що досліджувані мінеральні дернові та лучні ґрунти належать до низько- та середньо гумусних. Таку низьку гумусованість можна пояснити високим вмістом піщаної фракції та легкосуглин-ковим гранулометричним складом, що не дозволяє затримуватись новоутвореним гумусовим речовинам у верхньому горизонті, тому відбувається поступове їх транспортування в нижчі горизонти. Ґрунти характеризуються прогресивно-акумулятивним розподілом вмісту гумусу за профілем. Органогенні торфовища низинні є середньозольними за вмістом золи, а також зазна-чено динаміку до зниження зольності вниз за профілем. Відносно великий показник зольності в досліджуваних торфовищах низинних можна пояснити близькістю їх до русла річки Ставчанки та низьким гіпсометричним рівнем залягання цих ґрунтів над рівнем води в руслі річки, що приводить до періодичного поповнення на їх поверхні мінеральними речовинами, привнесеними в завислому стані паводковими та повеневими водами під час розливу річки. Реакція ґрунтового розчину коливається від дуже кислої в торфовищах, до нейтральної – у нижніх горизонтах дернових і лучних ґрунтів. Ступінь гідролітичної кислотності коливається в широких межах – від дуже низького в дернових і лучних ґрунтах, до дуже високого – у торфовищах низинних. Показник суми ввібраних основ є середнім у дернових і підвищений – у лучних ґрунтах. Ступінь насичення основами підвищений у межах усього профілю мінеральних ґрунтів. Отримані результати досліджень стануть у пригоді землевласникам і землеко-ристувачам території досліджень під час ведення науково обґрунтованої господарської діяльності на цих землях. Результати досліджень уже стали у пригоді під час правильного вибору деревних культур (модрини європейської, дуба черешчатого, сосни чорної та липи вузьколистої) для створення рекреаційної зони в долині річки Ставчанки.
Сучасні дослідження вікових особливостей варіабельності серцевого ритму: теоретичні аспекти
(Гельветика, 2024) Ляшенко Валентина Петрівна; Liashenko Valentyna Petrivna; Дуванов Дмитро Сергійович; Duvanov Dmytro Serhiiovych
У статті представлено результати аналізу сучасних наукових досліджень, присвячених вивченню модуляції показників варіабельності серцевого ритму (ВСР) під час онтогенетичного розвитку людини. Дослідження розглядає важливість показ-ників варіабельності серцевого ритму як майже єдиного інструменту оцінки функціонального стану вегетативної нервової системи, а також можливість використання цих даних у різних галузях наукового та практичного досвіду. Натепер вимірювання показників варіабельності серцевого ритму стає все більш доступним і застосовується в різних галузях. Важливо відзначити, що стандартизація методів вимірювання й аналізу даних варіабельності серцевого ритму ще не досягла завершення, норми чи референтні значення для показників варіабельності серцевого ритму в дорослого здорового населення залишаються неостаточними. Отже, перед дослідниками вікових особливостей варіабельності серцевого ритму стоїть низка завдань, як-от визначення референтних значень для всіх індексів варіабельності серцевого ритму різних вікових груп, з урахуванням статевих відмінностей. Важливо враховувати, що такі чинники, як генетика, етнічні та культурні осо-бливості, соціальні умови та спосіб життя, можуть впливати на варіабельності серцевого ритму.Результати досліджень свідчать про те, що параметри варіабельності серцевого ритму у здорових осіб, починаючи із пренатального періоду розвитку людини, загалом зростають, досягають піку приблизно у 12–14 років. Найвищий рівень варі-абельності серцевого ритму зазвичай спостерігається у віці від 20 до 25 років. Проте вже між другим і третім десятиліт-тями життя фіксується зниження варіабельності серцевого ритму. Приблизно до 50 років показники варіабельності серце-вого ритму людини можуть залишатися стабільними або зменшуватися повільно і досягати мінімальних значень упродовж 7-го десятиліття. Підкреслено необхідність індивідуалізованого підходу до оцінки серцевого ритму в різних вікових групах. Проте деякі дослідження надають основу для припущення, що зниження варіабельності серцевого ритму з віком не є немину-чим процесом, що потребує подальших наукових досліджень.Подальші дослідження проблематики змін у характеристиках варіабельності серцевого ритму, пов’язаних із віком та іншими чинниками, мають велике значення в кардіології, особливо в неврології, що сприяє розвитку знань у медицині та фізі-ології людини.

Переглянути

Перегляд Слобожанський науковий вісник. Серія Природничі науки за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування