Слобожанський науковий вісник. Серія Природничі науки
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Слобожанський науковий вісник. Природничi науки(2025)Журнал є рецензованим виданням, у якому публікуються оригінальні статті, що розкривають результати наукових, практичних, навчально-методичних та науково-дослідних розробок у сфері біології, екології, географії та наук про Землю. Збірник призначений для широкого кола фахівців: науковців, викладачів, аспірантів, магістрантів та студентів старших курсів.Документ Активність ферментів вуглеводного обміну у карася звичайного (Carassius Carassius) за афлатоксикозу як маркер оцінки токсичності водного середовища(2025) Матюшко Сергій Миколайович; Matiushko Serhii Mykolaiovych; Любчиков Руслан Євгенійович; Liubchykov Ruslan YevheniiovychЗміна клімату та зростання антропогенного навантаження на довкілля сприяють поширенню небезпечних токсинів, зокрема мікотоксинів, що становлять загрозу для водних екосистем та аквакультури. Афлатоксин В1 (АФВ1) є одним із найпоширеніших мікотоксинів, що контамінують корми, і його вплив на гідробіонти потребує детального вивчення. Метою дослідження було вивчення впливу афлатоксину В1 на активність ферментів вуглеводного обміну у карася звичайного (Carassius carassius L.) як біохімічного маркера для оцінки токсичності водного середовища. Дослідження проводилося на дворічках карася звичайного, яких утримували в 200-літрових акваріумах. Експериментальна група риб піддавалася впливу АФВ1 у концентрації 1,0 мкг/л. Активність ключових ферментів вуглеводного обміну – глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), ізоцитратдегідрогенази (ІЦДГ) та глюкозо-6-фосфатази (Г-6-Фази) – визначалася в печінці, головному мозку та білих м’язах. Додатково аналізувалися концентрації глюкози та глікогену в цих тканинах. Результати показали, що вплив АФВ1 спричинив значні зміни в метаболічних процесах. Спостерігалося достовірне підвищення рівня глюкози в печінці (на 110%) та м’язах (на 89%), що супроводжувалося виснаженням запасів глікогену (зниження на 53% та 52% відповідно). Ці зміни свідчать про розвиток стресової гіперглікемії та мобілізацію енергетичних резервів для протидії токсину. Активність ферментів також зазнала значних змін. Активність ЛДГ достовірно зросла в усіх досліджуваних органах (на 90% в печінці, 79% в м’язах та 55% в мозку), тоді як активність ІЦДГ суттєво знизилася (на 53% в печінці, 44% в мозку та 50% в м’язах). Це вказує на перехід організму з аеробного на анаеробний шлях енергетичного обміну, ймовірно, внаслідок мітохондріального пошкодження. Водночас, активність Г-6-ФДГ зросла в печінці та м’язах (на 105% та 64%), що є свідченням активації пентозофосфатного шляху для синтезу НАДФН, необхідного для антиоксидантного захисту та детоксикації. Висновки підтверджують, що зміни в активності ферментів вуглеводного обміну та концентрації глюкози і глікогену є чутливими біохімічними індикаторами токсичного впливу афлатоксину В1. Ці показники можуть слугувати надійними та інформативними маркерами для моніторингу та оцінки рівня токсичності водного середовища, що є критично важливим для охорони навколишнього середовища та забезпечення якості продукції аквакультури.Документ Агроекологічний стан сільськогосподарських земель Житомирської області: аналітичний огляд та напрями оптимізації(2025) Мельник-Шамрай Вікторія Вікторівна; Melnyk-Shamrai Viktoriia Viktorivna; Шамрай Володимир Ігорович; Shamrai Volodymyr IhorovychУ статті представлено критичний синтез та аналітичний огляд сучасного агроекологічного стану сільськогосподарських земель Житомирської області на основі офіційних статистичних даних. Земельний фонд Житомирської області становить 2982,7 тис. га, де сільськогосподарські угіддя займають 1510,1 тис. га, з яких на ріллю припадає майже 74,0 %. На території Житомирської області переважають дерново-підзолисті піщані та супіщані ґрунти, а також на понижених ділянках рельєфу зустрічаються торф’яно-болотні ґрунти. Дані ґрунти характеризуються низьким вмістом гумусу, слабкою структурою та високою кислотністю, що робить їх особливо вразливими до деградаційних процесів, зокрема водної та вітрової ерозії, ущільнення, закислення, а також до впливу радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Інтенсивне використання ґрунтового покриву області зумовлює активізацію деградаційних процесів, порушення структури ґрунту та втрати родючості. Погіршення стану ґрунтового покриву Житомирської області підтверджується результатами агрохімічних обстежень. Так, середньозважений показник вмісту гумусу в ґрунті становить 2,03%, що в 1,6 разів менше порівняно з середнім значенням по Україні. Забезпеченість ґрунтів Житомирської області основними поживними елементами, необхідними для росту та розвитку рослин – калієм (78 мг/кг) і азотом (86 мг/кг) – залишається на недостатньому рівні, а от вміст рухомих сполук фосфору (114 мг/кг) відповідає достатньому рівню. Аналіз внесення добрив у сільськогосподарських підприємствах Житомирської області у порівнянні з попереднім роком свідчить про перевагу органічних добрив над мінеральними (у 6,3 рази). Основними засобами захисту сільськогосподарських культур в регіоні є гербіциди (73,1 %) та фунгіциди і бактерициди (20,8%). Проте таке інтенсивне застосування даних речовин потребує постійного перегляду та адаптації стратегії захисту рослин з урахуванням екологічних ризиків, з метою мінімізації негативного впливу на ґрунтовий покрив. Автори статті пропонують впровадження комплексного підходу до збереження та раціонального використання ґрунтового покриву, що включає агрохімічні, агротехнічні, протиерозійні, управлінські та екологічно-економічні заходи, спрямовані на відновлення родючості ґрунтів і забезпечення сталого землекористування.Документ Перспективи та технологічні ризики процесу біоконверсії органо-мінеральних добрив з мулових відкладів занедбаних меліоративних систем(2025) Легенчук Роман Васильович; Lehenchuk Roman Vasylovych; Циганенко-Дзюбенко Ілля Юрійович; Tsyhanenko-Dziubenko Illia Yuriiovych; Скиба Галина Віталіївна; Skyba Halyna Vitaliivna; Капець Надія Володимирівна; Kapets Nadiia VolodymyrivnaСтаття присвячена аналізу перспектив та технологічних ризиків біоконверсії мулових відкладів занедбаних меліоративних систем України у органо-мінеральні добрива. Розглянуто наукові підходи до комплексної характеристики субстрату через триступеневу ієрархію досліджень: фізико-хімічну, агрохімічну та мікробіологічну оцінку сировини. Проаналізовано міжнародні дослідження ефективності біоконверсії органічних відходів, включаючи роботи з термофільними бактеріальними культурами Bacillus thermoamylovorans (67% редукції органічної речовини за 10 діб при 60°C), гідротермальної карбонізації з вилученням азоту з відкладів (6-8% сухої речовини), багатоступеневих анаеробних систем (підвищення продукції метану на 10-30%) та твердофазної ферментації з ризосферними бактеріями Burkholderia cenocepacia. Систематизовано результати польових випробувань біоконвертованих добрив у лентильно-кукурудзяній ротації (підвищення мікробної біомаси вуглецю на 126%, азоту на 49%, зниження еволюції CO₂ на 25%). Представлено концептуальну технологічну схему біоферментації з контрольованими параметрами: вологість 50-60%, температура 50-65°C, pH 6,5-8,0, оптимальне співвідношення C:N 25-30:1, використання селекційованих штамів термофільних мікроорганізмів та контрольованої аерації. Визначено агроекологічні переваги технології: відновлення функціональності меліоративних систем, заміщення мінеральних добрив, покращення структури ґрунтів, пролонговану дію поживних речовин та зниження ризиків евтрофікації. Проведено системну класифікацію технологічних ризиків за трьома категоріями: мікробіологічні (патогенна контамінація, неповна біоконверсія), хімічні (біоакумуляція важких металів, втрати поживних речовин) та технічні (нестабільність процесу, енергетичні витрати, сезонна варіабельність сировини). Запропоновано інтегровану систему управління ризиками на основі принципів HACCP з автоматизованими системами моніторингу та превентивним контролем критичних параметрів.Документ ГІС для екотуризму: екологічна оцінка, картографування та освіта(2025) Король Олена Миколаївна; Korol Olena Mykolaivna; Корнус Анатолій Олександрович; Kornus Anatolii Oleksandrovych; Корнус Олеся Григорівна; Kornus Olesia Hryhorivna; Данильченко Олена Сергіївна; Danylchenko Olena Serhiivna; Луценко Сергій Вікторович; Lutsenko Serhii ViktorovychУ статті розглядаються можливості застосування геоінформаційних систем (ГІС) у розвитку екологічного туризму з акцентом на три взаємопов’язані напрями: екологічну оцінку територій, картографування туристичних маршрутів і формування екологічної свідомості в освітньому середовищі. На прикладі сучасних програмних продуктів – ArcGIS Pro, QGIS, Google Earth, Google Earth Pro, Google My Maps – продемонстровано їх роль у створенні картосхем, побудові багатошарових баз даних, організації польових досліджень та моніторингу стану навколишнього середовища. Окрему увагу приділено застосуванню ГІС у процесі екологічної оцінки природних територій та туристичних об’єктів. Завдяки можливостям аналізу просторових даних можна відстежувати антропогенне навантаження, контролювати використання природних лікувальних ресурсів і планувати стратегії сталого розвитку рекреаційних зон. Показано, що картографічне відображення туристичних маршрутів забезпечує зручність у плануванні подорожей, а також виступає дієвим інструментом для підвищення туристичної привабливості регіонів. Приклади побудови екомаршрутів у межах Путивльського туристичного кластера і картографування басейну річки Ворскли підтверджують практичну значущість використання ГІС у туристичній сфері. Водночас стаття акцентує увагу на освітньому потенціалі геоінформаційних технологій. Їхнє використання у навчальному процесі сприяє набуттю практичних навичок у студентів, формуванню екологічної культури та усвідомленню важливості збереження природного середовища. В умовах воєнного часу та обмеженого доступу до низки територій ГІС виступає ефективним засобом для віддаленого картографування, організації віртуальних маршрутів і дослідницьких проєктів. Таким чином, впровадження ГІС у сферу екотуризму дозволяє поєднати науково обґрунтовану екологічну оцінку, просторово-картографічний аналіз і навчально-виховну функцію, що робить цей інструментарій надзвичайно актуальним для забезпечення сталого розвитку туризму в Україні.Документ Regulatory Framework of Regional Environmental Monitoring in Ukraine: Challenges and Improvement Pathways in the Post-War Period(2025) Bielokon Karina; Бєлоконь Каріна; Pirohova Iryna; Пірогова Ірина; Malovanyi Myroslav; Мальований Мирослав; Dzhyhyrei Iryna; Джигирей ІринаThis article analyzes the current state of the regulatory framework for creating regional environmental monitoring centers within the framework of developing the state environmental monitoring system in Ukraine. Key provisions of new legislative acts regulating the creation of regional environmental monitoring centers, the functioning of information systems, and the procedure for collecting and using environmental information are reviewed. The study identifies the main shortcomings of the legislative basis: ambiguity in defining the powers and responsibilities of authorities, a lack of funding mechanisms, a lack of standards and monitoring methods, unclear requirements for technical support, and the absence of clear criteria for evaluating the system's effectiveness. Other issues include limited public access to information, insufficient integration with international systems, and personnel and technical shortages (specialists, software, technical, and resource support for regional environmental monitoring centers). Directions for improving the regulatory framework for the functioning of regional environmental monitoring centers for effective environmental management are proposed. These include: a clear hierarchy and division of powers; defining specific tasks and areas of responsibility for each body; establishing stable funding sources; mandatory publication of monitoring results; national standards and monitoring methods that comply with international requirements to ensure data reliability and comparability; unified information exchange protocols to ensure compatibility and operational data transfer; standardized technical requirements for equipment and measurement methods; a system of indicators for regular monitoring effectiveness evaluation; and a set of protocols and management decisions to be activated at the regional level when certain conditions or level exceedances occur.Документ Формування біогеографічних знань засобами нумізматичної географії: освітній і виховний потенціал монет країн світу(2025) Байтеряков Олег Зуфарович; Baiteriakov Oleh Zufarovych; Мисько Володимир Зіновійович; Mysko Volodymyr Zinoviiovych; Мисько Тетяна Орестівна; Mysko Tetiana OrestivnaУ статті розглядається нумізматична географія як інноваційний напрям у географічній науці, що поєднує дослідження територіальної специфіки монетного виробництва з аналізом природних об’єктів, відображених на монетах. Обґрунтовується значення екологічної культури як ключового компонента сталого розвитку суспільства та підкреслюється потенціал монет із зображеннями флори й фауни для формування екологічної свідомості учнівської та студентської молоді. Мета статті передбачає виявлення освітнього та виховного потенціалу монет країн світу для формування біогеографічних знань, а також розробку підходів щодо використання нумізматичної географії в освітньому процесі. Особливу увагу приділено огляду монет країн Євразії, Північної та Південної Америки, Австралії, Океанії та Африки, на яких представлені види рослин і тва- рин, що є символами природного багатства регіонів та індикаторами екологічного стану довкілля. Автори на основі власних досліджень аналізують естетичний, пізнавальний та виховний аспекти використання нумізматичного матеріалу у навчальному процесі. Наголошується, що тематичні колекції монет можуть слугувати ефективним дидактичним засобом для інтеграції географічних, біологічних та екологічних знань, стимулювати інтерес до збереження біорізноманіття та виховувати відповідальне ставлення до природних ресурсів. Методика опрацювання окремих монет та їх тематичних серій може включати визначення поданих об’єктів або представників органічного світу, комплексний опис зображених природних ландшафтів і пояснення умов їхнього утворення, а також складання нумізматично-географічних карт. Представлені авторами таблиці та ілюстративні матеріали дозволяють організувати порівняльно-географічний аналіз, формувати екологічні уявлення на основі наочного сприйняття та розвивати критичне мислення учнів. Зазначено, що впровадження нумізматичної географії в освітню практику є доцільним, оскільки воно сприяє формуванню аналітичного мислення, загальнокультурної обізнаності екологічної культури та екологічно орієнтованого світогляду здобувачів освіти.Документ Оцінка промислових запасів і прогноз вилову риб родини Окуневі (Percidae) Дніпровського водосховища на 2026 рік(2025) Маренков Олег Миколайович; Marenkov Oleh Mykolaiovych; Нестеренко Олег Станіславович; Nesterenko Oleh Stanislavovych; Боровик Іван Ігорович; Borovyk Ivan Ihorovych; Гамолін Андрій Володимирович; Hamolin Andrii VolodymyrovychУ статті наведено результати комплексної оцінки стану промислових популяцій трьох видів риб родини Окуневі (судака звичайного Sander lucioperca (Linnaeus, 1758), окуня звичайного Perca fluviatilis Linnaeus, 1758 та йоржа звичайного Gymnocephalus cernua (Linnaeus, 1758)) за матеріалами із Дніпровського водосховища на основі даних промислових і контрольних ловів, біологічного аналізу особин та статистики вилову за останні 10 років. Актуальність роботи зумовлена зміною гідроекологічних умов та скороченням площі рибогосподарських водойм України унаслідок повномасштабної війни, яка вже спричинила втрату Каховського водосховища та обмеження рибальства у прифронтових регіонах, у басейні Чорного та Азовського морів. На фоні цих подій Дніпровське водосховище набуває стратегічного рибогосподарського значення. Методи дослідження включали контрольні та промислові лови у 2024–2025 рр. на трьох ділянках Дніпровського водосховища, біологічний аналіз риб, визначення вікової структури, коефіцієнтів вгодованості, чисельності цьоголіток, а також аналіз багаторічних іхтіологічних даних. Розраховано коефіцієнти природної смертності риб, промислове зусилля, величини промислового запасу та потенційні обсяги допустимого вилову. Проаналізовано сучасну динаміку чисельності та вікової структури популяцій окуневих видів риб, визначено лінійно-вагові показники і проведено оцінку фізіологічного стану риб. На підставі визначених біологічних і промислових параметрів спрогнозовано обсяги допустимого вилову на 2026 рік: для судака – 47,5 т; окуня – 67,5 т; для йоржа – 0,11 т. Виявлено локальні прояви тугорослості у риб із Самарської затоки, що обґрунтовує необхідність адаптивного управління рибальством на акваторії затоки.Документ Ферментація зернобобових харчових круп макроміцетами: сучасний стан досліджень та актуальні тенденції(2025) Бахлуков Дмитро Олександрович; Bakhlukov Dmytro Oleksandrovych; Литвиненко Юлія Іванівна; Lytvynenko Yuliia Ivanivna; Круподьорова Тетяна Анатоліївна; Krupodorova Tetiana AnatoliivnaУ статті узагальнено новітні дані щодо актуальності та сучасного стану досліджень ферментації харчових круп макроміцетами. У цьому наративному огляді систематизовано результати ферментації бобових (соєві боби, сочевиця, квасоля), зернових (рис, пшениця, ячмінь, овес, сорго, кукурудза) та псевдозернових (кіноа), здійсненої їстівними й лікарськими видами макроміцетів: Ganoderma lucidum, Grifola spp., Hericium spp., Lentinula edodes, Irpex lacteus, Pleurotus ostreatus. Підкреслено роль макроміцетів як біотехнологічного інструмента, що дозволяє модифікувати харчові крупи, підвищувати їх біодоступність та збагачувати їх корисними біоактивними сполуками. Особлива увага приділена аналізу змін у хімічному складі фермен- тованих продуктів, включно зі збільшенням вмісту амінокислот, біологічно активних пептидів, ферментів та антиоксидантних сполук. Обговорено потенційні переваги ферментації макроміцетами для покращення поживної цінності та смакових якостей круп, а також пов'язані з цим потенційні ризики. Окремо розглянуто технології ферментації з використанням макро- міцетів та наведено стислий аналіз твердофазної та глибинної ферментації, їхніх переваг, обмежень, умов проведення й перспективних інновацій для підвищення ефективності та промислової масштабованості процесів.Зазначені результати свідчать про перспективність застосування макроміцетів для створення функціональних харчових продуктів і нутрицевтиків, які відповідають принципам інноваційності, сталого розвитку та сучасних трендів здорового харчування. Стаття узагальнює новітні дані щодо біотехнологічного потенціалу макроміцетів і може слугувати як теоретичною та методологічною основою для подальших експериментальних досліджень та підґрунтям для розроблення нових напрямів їхнього практичного застосування у харчових технологіях.Документ Біоіндикаційна ефективність ґрунтових безхребетних в екосистемах із різним рівнем антропогенного навантаження(2025) Бусленко Леся Володимирівна; Buslenko Lesia Volodymyrivna; Теплюк Вадим Сергійович; Tepliuk Vadym Serhiiovych; Іванців Володимир Васильович; Ivantsiv Volodymyr VasylovychУ статті наведено результати дослідження біоіндикаційної ефективності ґрунтових безхребетних у межах чотирьох типів екосистем із різним рівнем антропогенного навантаження (умовно-природна, агроекосистема, урбанізована, техногенна), розта- шованих у межах Волинській області. Умовно-природна ділянка (Ботанічний заказник загальнодержавного значення «Воротнів» поблизу м. Луцьк) характеризувалася найвищими значеннями показників: чисельність мезофауни становила 1212 екз./м², кількість таксонів – 14, індекс Шеннона – 2,18, індекс домінування Сімпсона (D) – 0,87. У техногенній зоні (промислова територія поблизу ПрАТ «Цумань» у селищі Цумань) чисельність мезофауни знижувалась до 528 екз./м², що відображає істотне зменшення біотич- ного різноманіття внаслідок деградаційних змін ґрунтового середовища. В агроекосистемі (сільськогосподарські угіддя поблизу села Гірка Полонка) та урбанізованій зоні (зелена смуга центральної частини м. Луцьк) чисельність фауни становила 662 та 734 екз./м², а кількість таксонів – 10 та 9, відповідно. Індекси різноманіття знижувалися за градієнтом порушення: H′ змінювався від 2,18 (природна) до 1,12 (техногенна); D – від 0,87 до 0,53. Виявлено сильну позитивну кореляцію між чисельністю безхребет- них і вмістом органічної речовини (R² = 0,952), що вказує на трофічну зумовленість формування угруповань. У стабільних умовах домінували Oribatida, Collembola і Lumbricidae, у техногенній – Collembola (43 %) і Gamasina (31 %), що вказує на домінування пластичних, швидко репродуктивних форм із коротким життєвим циклом. Умовно-природну ділянку характеризувала висока частка сапротрофних форм (сукупно понад 70 %), тоді як у трансформованих екосистемах зростала частка евритопних груп, зокрема мікрофагів із широким екологічним діапазоном. Результати дослідження підтверджують високу чутливість структури мезофауни до антропогенного пресу та обґрунтовують доцільність її використання як надійного індикатора в рамках біомоні- торингу для екологічної діагностики ґрунтів, що зазнають техногенного впливу різної інтенсивності.Документ Біохімічні показники рослин сої звичайної за інфікування вірусом мозаїки сої(2025) Фанін Ярослав Сергійович; Fanin Yaroslav Serhiiovych; Молодченкова Ольга Олегівна; Molodchenkova Olha Olehivna; Міщенко Лідія Трохимівна; Mishchenko Lidiia Trokhymivna; Дуніч Аліна Анатоліївна; Dunich Alina Anatoliivna; Міщенко Іван Анатолійович; Mishchenko Ivan Anatoliiovych; Дащенко Анна Валеріївна; Dashchenko Anna Valeriivna; Січкар Вячеслав Іванович; Sichkar Viacheslav Ivanovych; Лаврова Галина Дмитрівна; Lavrova Halyna DmytrivnaУ роботі представлено результати комплексного дослідження впливу вірусу мозаїки сої (ВМС) на біохімічні показники рослин сої української селекції. Актуальність теми зумовлена суттєвими втратами врожаю цієї культури внаслідок інфекції, що може сягати 50–70%, а також недостатнім рівнем знань про біохімічні механізми формування захисних реакцій у рослин хазяїв. Розкриття цих механізмів має ключове значення для селекції та підвищення імунітету сої проти вірусів. Об’єктом дослідження були здорові та інфіковані ВМС рослини сортів ‘Аврора’, ‘Аріадна’, ‘Васильківська’ ‘Зміна’, ‘Еврідіка’, ‘Серенада’, ‘Сяйво’, ‘Одеситка’, ‘Таврія’, ‘Фенікс’. Оцінювали вміст загального білка, розчин них цукрів, флавоноїдів, хлорофілів а і b, каротиноїдів, а також активність нейтральної протеази та інгібітора трипсину. Отримані результати засвідчили, що вірусна інфекція спричиняє комплексні зміни метаболізму: зниження вмісту білка та хлорофілів, що відображає пригнічення фотосинтетичної активності, поряд із підвищенням рівня розчинних цукрів у частини сортів. Водночас виявлено тенденцію до накопичення флавоноїдів і варіабельні зміни у вмісті каротиноїдів, що може свідчити про активацію антиоксидантних та адаптивних механізмів у відповідь на стрес. Характер реакцій відрізнявся між сортами: деякі (‘Васильківська’, ‘Фенікс’) продемонстрували більш виражене зростання захисних метаболітів, тоді як інші (‘Еврідіка’, ‘Одеситка’) виявили більшу вразливість. Таким чином, результати доводять, що ВМС істотно трансформує білковий, вуглеводний та пігментний обміни у рослин сої, а сортові відмінності реакцій вказують на перспективність використання окремих генотипів у селекції на стійкість до вірусних хвороб. Отримані дані є важливими для глибшого розуміння біохімічних механізмів стійкості та розробки практич- них заходів захисту посівів сої.Документ Хорологія і стан ценопопуляцій Astragalus Dasyanthus Pall. На північній межі ареалу в Україні(2025) Довгопола Людмила Іванівна; Dovhopola Liudmyla IvanivnaУ статті актуалізовано проблему поширення і стану ценопопуляцій Astragalus dasyanthus Pall. на північній межі ареалу в Україні (Бориспільський район Київської області). Об’єктом дослідження були три популяції астрагалу шерстистоквіткового, що зростають на схилах різної експозиції. Метою статті було вивчення поширення і стану фітопопуляцій A. dasyanthus на досліджуваній території. У роботі використано загальноприйняті фітоценотичні, популяційні та статистичні методи дослідження. Встановлено, що в межах Бориспільщини зосереджено 7 локалітетів (лучно-степових ділянок) A. dasyanthus більшість із яких збереглися лише в межах природозаповідних об’єктів – Національний природний парк «Білоозерський» – урочище «Церковище» (с. Циблі, Циблівська ОТГ), Ботанічний заказник місцевого значення «Степовий» (с. Ташань, Ташанська ОТГ), Комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Дніпрово-Яненковий вал» або «Змієві вали» (с. Циблі, Циблівська ОТГ), Комплексна пам’ятка природи місцевого значення «Три брати» (с. Стовп’яги, Дівичківська ОТГ) та поза їх межами, зокрема: урочище «Куряче горло» (с. Циблі, Циблівська ОТГ), околиці «Музею народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини» (м. Переяслав, Переяславська ОТГ) та околиці с. Стовп’яги тощо. Проведене дослідження чисельності особин на трьох моніто- рингових ділянках (МД) засвідчує, що A. dasyanthus формує тут агрегації зі щільністю від 47 до 1588 особин на 1 га. Аналіз вікових станів раритетного виду демонструє, що ценопопуляції МД № 1, № 3 мають статус нормальних, екологічно стійких, із максимумами на прегенеративній групі (проростки, ювенільні, іматурні та віргінільні особини). Вони характеризуються константністю у складі фітоценозів. Ценопопуляція МД № 2 виявляє ознаки неповночленності зокрема відсутність особин прегенеративного онтогенетичного стану, насамперед проростків. Віковий спектр даної ценопопуляції характеризується домінуванням генеративних особин. Встановлено, що окрім абіотичних чинників на стан ценопопуляцій A. dasyanthus негативно впливають і біотичні – заростання лучно-степових схилів чагарниками, деревами та ураження особин означеного виду фітопатогенами.Документ Гідрохімічний склад поверхневих вод м. Охтирка(2025) Вакал Юлія Сергіївна; Vakal Yuliia Serhiivna; Мацак Станіслав Вячеславович; Matsak Stanislav Viacheslavovych; Безбородова Єлизавета Ігорівна; Bezborodova Yelyzaveta IhorivnaУ статті розглянуто проблему погіршення стану водних ресурсів під впливом антропогенного чинника, зокрема забруднення неочищеними стічними водами, продуктами сільськогосподарської діяльності (добрива, органічні відходи, пестициди тощо), здійснення надмірної регуляції стоку та розорювання прибережних зон, їх механічне забруднення, що в свою чергу спричиняє деградацію водних об’єктів, зміну гідрологічного режиму та зниження рівня води, а подекуди призводить до пересихання водойм. Розглянуто вплив неорганічних забрудників на життєдіяльність живих організмів та функціонування вод- них екосистем. Виокремлено сполуки, перевищення вмісту яких найчастіше спостерігається в об’єктах під впливом активної аграрної діяльності людини. Представлено результати комплексного гідрохімічного аналізу водних об’єктів м. Охтирка (р. Охтирка, р. Гусинка, озера Біле, Чикалове та Ігнатенкове). Станом на сьогодні екологічний стан водних об’єктів Охтирщини перебуває у досить критичному стані, перевищення за гідрохімічними показниками зафіксовано майже в усіх досліджених об’єктах (крім р. Гусинка). На нашу думку, основною мірою такий стан досліджених водойм обумовлений антропогенним навантаженням: стоки та викиди з приватних та комунальних господарств, а також діяльність промислових підприємств. За результатами гідрохімічного аналізу нами було встановлено перевищення деяких показників, а саме: нітратів в 4–х із 7–ми зразків у діапазоні 2–6,9 ГДК, йонів амонію у 5–ти з 7–ми пробах в діапазоні 1,1–8,5 ГДК, а також помірні перевищення допустимого вмісту фосфатів, флуоридів, йонів Феруму, хлоридів та сульфатів у деяких пробах. Вважаємо доцільним проведення моніторингу водних об’єктів з метою фіксації змін їх стану, а також запровадження відповідних заходів у разі погіршення ситуації, оскільки від екологічного стану водних об’єктів напряму залежить здоров’я та добробут населення регіону.Документ Вплив гербіциду раундап на азотофіксувальні бактерії роду(2025) Звір Галина Іванівна; Zvir Halyna Ivanivna; Різун Ганна Михайлівна; Rizun Hanna MykhailivnaУ статті наведено результати дослідження впливу гербіциду Раундап на нагромадження біомаси та утворення йонів амонію клітинами азотофіксувальних бактерій Аzotobacter chroococcum ВКМ В-1272 та Azotobacter sp. А2. Чутливість бактерій до дії гербіциду досліджували диско-дифузійним методом, використовуючи паперові диски, просочені різними концентраціями препарату. З метою дослідження впливу Раундапу на нагромадження біомаси азотофіксувальні бактерії вирощували в середовищі Ешбі упродовж 2–3 діб за температури 28 °С та аеробних умов. Гербіцид додавали в концентраціях 8 мл/л (рекомендована доза) та 16 мл/л. Біомасу та концентрацію йонів амонію вимірювали фотоелектроколориметричним методом за довжини хвилі 390 нм та 640 нм відповідно. Встановлено, що Раундап за рекомендованої до використання та вдвічі вищій дозі інгібував ріст та утворення йонів амонію мікроорганізмами-діазотрофами за лабораторних умов. Внесення у середовище культивування бактерій Раундапу спричинило зниження нагромадження біомаси обома штамами азотофіксувальних бактерій у логарифмічній фазі росту. Зниження біомаси, можливо, відбувається внаслідок присутності в гербіциді, крім діючої речовини, інертних компонентів, консервантів тощо, призначених для підвищення ефективності препарату, стабільності, подовження терміну зберігання тощо. Попереднє культивування азотофіксувальних бактерій у середовищі з Раундапом у рекомендованій дозі робить їх чутливими до дії гербіциду і зумовлює зниження мікробної біомаси порівняно з вихідними культурами. Відновлення атмос- ферного азоту до аміаку вільноживучими азотофіксувальними бактеріями роду Azotobacter пригнічувалося гербіцидом залежно від його концентрації у середовищі та сенсибілізації мікроорганізмів. Продемонстровано, що неодноразове застосування Раундапу сенсибілізує мікроорганізми до дії гербіциду, що зрештою негативно позначається не лише на нагромадженні біомаси, але й на процесі діазотрофії. Наголошено на важливості дозованого та обґрунтованого застосування гербіцидів на основі гліфосату задля уникнення негативного впливу на мікроорганізми ґрунту, що беруть участь у кругообігу нітрогену.Документ Ільменіт з нижньокрейдових континентальних відкладів Андріївського розсипного родовища титанових руд(2025) Ковальчук Мирон Степанович; Kovalchuk Myron Stepanovych; Крошко Юлія Володимирівна; Kroshko Yuliia VolodymyrivnaПодано коротку характеристику рудоносності Андріївського розсипного родовища титанових руд, яке розміщене в межах Корсунь-Новомиргородського плутону Інгульського мегаблоку Українського щита. Продуктивними відкладами родовища є апт-нижньоальбські алювіально-делювіальні утворення, які представлені піщаними каолінистими відкладами та перевідкладеними каолінами, частково четвертинний алювій (в північній частині) і, іноді, узбережно-морські піски верхнього альбу. Нижньокрейдові континентальні відклади виповнюють тектонічно-ерозійні палеодолини в корі вивітрювання кристалічних порід фундаменту. За даними хімічного аналізу ільменіту досліджено латеральний розподіл цього мінералу з різним вмістом оксидів (TiO2, FeO, Fe2O3, FeO/Fe2O3, V2O5, P2O5, Cr2O3) у нижньокрейдових континентальних відкладах Андріївського родовища. З’ясовано, що хімічний склад і просторовий розподіл середнього вмісту ільменіту з різним вмістом оксидів обумовлений особливостями мінералоутворення в кристалічних породах фундаменту, гіпергенними перетвореннями мінералу в різних зонах кори вивітрювання та трансформацією мінералу при седиментогенезі і діагенезі осадів. На основі аналізу результатів хімічного аналізу ільменіту виявлено, що ступінь зміненості ільменіту Андріївського родовища є незначний. Слід зазначити, що ступінь зміненості ільменіту в піщаних відкладах дещо більший, аніж у перевідкладених каолінах. Це обумовлено більш інтенсивною і тривалою трансформацією ільменіту в піщаних утвореннях у порівнянні з перевідкладеними каолінами. Загалом у нижньокрейдових відкладах вміст TiO2 в ільменіті – 44,71–56,21 %; вміст Cr2O3 – 0,017–0,027; відношення FeO/Fe2O3 – 1,11– 4,15. Це свідчить про те, що ільменіт у нижньокрейдових відкладах слабо змінений і має високу якість. Досліджено напрям і силу кореляційних зв’язків між оксидами в ільменіті. З’ясовано, що в ільменіті з піщаних відкладів і перевідкладених каолінів наявний обернений сильний кореляційний зв’язок між вмістом FeO і Fe2O3; P2O5 і V2O5.Документ Комплексна оцінка біорізноманіття псамофітних лук у прирусловій частині р. Ворскла(2025) Литвиненко Юлія Іванівна; Lytvynenko Yuliia Ivanivna; Панченко Сергій Михайлович; Panchenko Serhii Mykhailovych; Говорун Олександр Володимирович; Hovorun Oleksandr VolodymyrovychМетою дослідження було вивчення прибережних псамофітних лук у заплаві річки Ворскла в межах Гетьманського національного природного парку. Ці угруповання являють собою невеликі за площею, але високо мозаїчні ділянки, які вирізняються значним флористичним багатством, різноманіттям мікобіоти та ентомофауни. У межах досліджуваних територій визначено мозаїчну структуру травостою та варіації продуктивності сирої фітомаси (1,3–3,2 кг/м²), що відповідає 30–70 ц/га сіна. Відсутність господарського використання сприяє накопиченню підстилки, формуванню підросту аборигенних та інвазійних деревно-чагарникових видів і зумовлює потенційні сукцесійні зміни. Найбільше флористичне різноманіття виявлено на тонконогово-гігантськомітлицевих луках, які зберігають вертикальну структуру травостою, тоді як на більш продуктивних угрупованнях, зокрема шорсткоосокових, загальна кількість видів зменшується, проте зростає частка підросту деревних рослин. Мікобіота псамофітних лук характеризується високою представленістю мікроміцетів, переважно облігатних паразитів вищих рослин (борошнисторосяних та іржастих грибів), асоційованих із трав’янистою рослинністю. Серед сапротрофних і гемібіотрофних мікроміцетів чисельно переважають перитеціоїдні сумчасті гриби, адаптовані до ксерофітних умов біотопів. Окрему чисельну групу серед сапротрофів становлять копрофільні сумчасті гриби, що розвиваються на посліді диких тварин (зайців та дрібних гризунів). Макроміцети представлені переважно гумусовими сапротрофами з числа агарикоїдних грибів, що свідчить про менш сприятливі умови для їх розвитку на псамофітних луках. Ентомологічні дослідження зафіксували 138 видів комах із 86 родин та 7 рядів. Ентомокомплекси характеризуються домі- нуванням фітофагів, серед яких найчисельнішими є представники Hemiptera, Orthoptera та Coleoptera. Значну частку складають ентомофаги (туруни, сонечка, хижі клопи) та запилювачі, включно з дикими бджолами, джмелями та денними метеликами, що формує чітко виражену трофічну структурованість ентомофауни та відображає високу екологічну мозаїчність угруповань. Отримані результати підкреслюють важливу роль прибережних псамофітних луків річки Ворскла як осередків збереження біорізноманіття. Підтримання стану цих екосистем потребує цілеспрямованих заходів охорони та регуляції сукцесійних процесів, що сприятиме збереженню природних комплексів та підвищенню рекреаційної привабливості Гетьманського національного природного парку.Документ Суспільно-географічний аналіз економічних трансформацій Харківської області в умовах війни(2025) Маляренко Костянтин Олександрович; Maliarenko Kostiantyn Oleksandrovych; Сегіда Катерина Юріївна; Sehida Kateryna YuriivnaДослідження економічних трансформацій, спричинених повномасштабним вторгненням Російської Федерації в Україну, є важливим для розуміння не лише масштабів руйнувань, а й закономірностей адаптації та відновлення. До 2022 року Харківська область посідала одне з ключових місць в економіці України, виступаючи важливим полюсом зростання, що поєднував потужний промисловий потенціал із динамічним розвитком третинного сектору та науково-освітнім комплексом. Дослідження економічних трансформацій Харківської області, яка стала прифронтовим регіоном, набуває особливої актуальності, враховуючи всі нові умови та чинники. Метою цієї статті є виявлення особливостей економічних перетворень в Харківській області впродовж років повномасштабної війни на засадах суспільної географії. У статті охарактеризовано структуру економіки Харківської області та її місце в загальнонаціональному вимірі до початку повномасштабної війни; окреслено зміни в економіці після 2022 року, досліджено динаміку бізнес-релокації, трансформацію ключових економічних секторів та їхню стійкість; проведено порівняльний аналіз податкових надходжень за 2023–2025 роки для визначення місця регіону в національному вимірі та виявлення зрушень у структурі економіки; сформульо- вано ключові напрями та рекомендації для сталого відновлення, проаналізовано основні положення та пріоритети регіональної програми відбудови та розвитку Харківської області. Економіка Харківської області пережила глибоку трансформацію. Завдяки резистентності ключових секторів, зокрема ІТ та оборонно-промисловому комплексу, а також фіскальній життєздатності, підтвердженій показниками податкових надходжень, Харківщина утримує достатньо високі позиції серед інших регіонів України. Водночас просторова поляризація в регіоні посилилася, створивши глибокий розрив між відносно стабільним міським центром та прифронтовою периферієюДокумент Закономірності накопичення радіонукліді в у різновікових особин плітки Дніпровського (Запорізького) водосховища(Гельветика, 2025) Ананьєва Таміла Володимирівна; Ananieva Tamila Volodymyrivna; Шарамок Тетяна Сергіївна; Sharamok Tetiana SerhiivnaВизначали рівні вмісту і закономірності накопичення радіонуклідів у молоді (0+, 1+, 2+) та статевозрілих (3–4+) особин плітки звичайної (Rutilus rutilus L.), яка є поширеним об’єктом рибного промислу в Дніпровському водосховищі та може слугувати індикаторним видом. Вміст штучних (137Cs, 90Sr) і природних радіонуклідів (226Ra, 232Th, 40К) визначали на сцинтиляційному спектрометрі γ-випромінювання СЕГ-001 «АКП-С» та спектрометрі β-випромінювання СЕБ-01-150 (Україна) та виражали як питому радіоактивність у Бк/кг природної сирої ваги. Встановлено, що в нижній частині Дніпровського водосховища у молоді плітки рівні 137Cs і 90Sr рівномірно збільшувалися з віком на 39% і 85% відповідно; серед природних радіоізотопів рівень 226Ra зменшувався на 32,5%, а вміст 232Th збільшувався на 42% у трьохліток (2+) плітки порівняно з цьоголітками (0+). У Самарській затоці рівні 137Cs і 90Sr у трьохліток плітки збільшувалися з віком рівномірно і перевищували у 1,85 і 2,55 рази вміст від-повідних радіонуклідів у цьоголіток, коливання вмісту природних радіонуклідів у молоді плітки складали 12–26%, за винятком 232Th, вміст якого у двохліток плітки збільшувався на 69%. За убуванням середнього значення коефіцієнтів накопичення у біо-логічних тканинах молоді плітки з нижньої частини Дніпровського водосховища природні і штучні радіонукліди можна розта-шувати у вигляді послідовного ряду: 137Cs > 232Th > 90Sr > 226Ra > 40K. В Самарській затоці значення коефіцієнта накопичення 232Th у тканинах молоді (0+ і 2+) плітки суттєво збільшувалося і ранговий ряд за здатністю радіоізотопів до біоакумуляції мав вигляд: 232Th > 137Cs > 90Sr > 226Ra > 40K. У статевозрілих особин плітки, вилученої з різних частин Дніпровського водосховища, за зменшенням значень коефіцієнту накопичення радіонуклідів у тканинах і органах можна побудувати наступний ранговий ряд: 137Cs > 232Th > 226Ra > 90Sr > 40K. Збільшення рівнів штучних радіонуклідів 137Cs і 90Sr у статевозрілих особин порівняно з цьоголітками складало відповідно 44,2 і 29,1% в нижній частині водосховища, тоді як у Самарській затоці накопичення обох радіонуклідів мало насичений характер, а їх вміст зростав у 1,8 раз. За значеннями питомої активності радіоізотопів при-родного походження 226Ra, 232Th, 40K у біологічних тканинах молоді і статевозрілих особин плітки не було виявлено їх значного накопичення зі збільшенням віку риби, різноспрямовані коливання їх вмісту складали від 10 до 40%.Документ Модуляція порушень сну та показників варіабельності серцевого ритму у жінок середнього віку в умовах воєнних дій в Україні(Гельветика, 2025) Стеценко Сергій Миколайович; Stetsenko Serhii Mykolaiovych; Ляшенко Валентина Петрівна; Liashenko Valentyna PetrivnaУ статті розглянуто вплив порушень сну на варіабельність серцевого ритму (ВСР) у жінок середнього віку в умовах воєнних дій в Україні. Стресові події, пов’язані з війною, підвищують рівень тривоги, що призводить до дисрегуляції вегетативної нервової системи та змін архітектури сну. Основні симптоми порушень сну включають труднощі із засинанням, часті пробудження, фрагментований сон. Порушення балансу ВСР відображають напруження адаптаційних механізмів організму та є чутливими маркерами негативних змін. Проведено аналіз частотно-часових показників ВСР та визначено особливості прояву порушень сну, спричиненими стресовими подіями. Встановлено, що значна частина (68,5%) жінок середнього віку має порушення сну, а саме: скорочення тривалості сну (63% сплять ≤6 годин, 33,7% – <5 годин); часті нічні пробудження (76,1% мають епізоди нічних пробуджень, з них 43,5% – ≥3 разів на тиждень); збільшена латентність сну (у 47,8% час засинання перевищує 30 хв, у 25% – більше 60 хв); денна дисфункція (71,7% мають помірну денну сонливість, 19,6% – високу) та виражене відчуття втоми вранці (57,6% оцінили ефективність свого сну нижче 85%), що свідчить про недостатню ефективність та відновлюваність сну. Не зважаючи на наявні проблеми зі сном, більшість жінок-учасниць (77 осіб; 83,7%) не вживають снодійні препарати. Частоту прийому медикаментів для сну у 2-3 рази на тиждень відзначили лише 9 опитаних (9,8%). У переважної більшості обстежених жінок (91,3%) активність протягом дня супроводжується підвищеною сонли-вість різного ступеня вираженості. Виражені проблеми зі сном можуть мати системний вплив на організм вказує на потребу додаткової діагностики та втручання. Жінки з порушеннями сну демонструють виражену активацію симпатичної нервової системи та пригнічення парасимпатичної регуляції (зниження відносно норми SDNN та RMSSD, зростання AMo та індексу LF/HF). Результати свідчать про зниження адаптаційних можливостей організму через активацію симпатичної нервової системи, що посилюється в умовах підвищеного стресу. Отримані дані можуть бути корисними для розробки профілактичних та терапевтичних програм.Документ Фізіологічні особливості відновлення серцево-судинної системи після фізичних навантажень у юнаків різних морфологічних типів(Гельветика, 2025) Дуло Олена Анатоліївна; Dulo Olena Anatoliivna; Паллаг Олександра Володимирівна; Pallah Oleksandra VolodymyrivnaРобота присвячена аналізу динаміки змін функціональних показників серцево-судинної системі в процесі виконання фізичної роботи у юнаків-мешканців низинних районів Закарпатської області різних морфологічних типів. Дослідження проводилися у 112 юнаків 17-21 річного віку постпубертатного періоду онтогенезу, мешканців районів, що розташовані на висоті до 400 м над рівнем моря, Закарпатської області. Спостереження, реєстрація та аналіз адаптаційних змін функціональних показників серцево-судинної системи здійснювалися під час велоергометрії після двох навантажень потужністю 1 Вт/кг і 2 Вт/кг з інтервалом 5 хвилин одразу після роботи і тричі по її завершенню (через 1, 2 і 3 хвилини). Соматотип визначали за методом Хіт-Картера, шляхом каліперометрії. Шляхом біоімпедансометрії визначали відносний вміст жирового та м’язового компонентів маси тіла за критеріями McCarthy та D. Gallagher. Результати дослідження показали, що після двох навантажень на велоергометрі, які збільшували ЧСС до 130-140 уд/хв-1, динаміка відновлення ЧСС була такою, що у досліджуваних юнаків початок достовірного зниження фіксувався через 30 секунд після припинення циклічної роботи. Після навантаження потужністю 2 Вт/кг маси тіла з підвищенням ЧСС до 180-190 уд/хв-1 початок достовірного зниження ЧСС реєструвався через 120 секунд. Відмінності в артеріальній судинній відповіді на навантаження циклічного характеру спостерігалися у молодих чоловіків, мешканців низинних районів Закарпатської області, залежно від морфологічного типу та складу тіла. Під час фізичних навантажень з інтенсивністю 90% VO2max лише у юнаків-ендомезоморфів та у юнаків зі збалансованим соматотипом спостерігалося підвищення ДАТ вище вихідного рівня. Натомість у юнаків з низьким відносним вмістом жирового компоненту та дуже високим відносним вмістом скелетних м’язів підвищення ДАТ вище вихідного рівня було відсутнє. Таким чином, відносне переважання жирового компонента і відносне зниження м’язового компонента у морфологічному типі представників чоловічої статі, викликало негативну судинну реакцію з підвищенням ДАТ вище вихідного рівня.