Слобожанський науковий вісник. Серія Природничі науки

Постійне посилання зібрання

https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/13253

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 53

Rare Species of Fire Flies (Lepidoptera, Pyraloidea) of the Hetmanskyi National Nature Park
(Гельветика, 2024) Hovorun Oleksandr Volodymyrovych; Говорун Олександр Володимирович; Firman Lesja Oleksijvna; Фірман Леся Олексіївна; Firman Lesia Oleksiivna; Lytvynenko Yuliia Ivanivna; Литвиненко Юлія Іванівна; Orlova-Hudim Kateryna Sergiivna; Орлова-Гудім Катерина Сергіївна
Hetmanskyi National Nature Park is one of two national parks created in Sumy region. The Park, located in Okhtyrka district of the south-eastern part of Sumy region, reaches a total area of 23 360,1 ha, including 11 673,2 ha of land provided for permanent use. The article presents the results of research on the species composition of fire flies in the Hetmanskyi National Nature Park, conducted from 2016 to 2023. As a result, 120 species of fire flies from 10 subfamilies were identified, making this area one of the most studied in the north-east of Ukraine. Most of these species are widespread in the region. Among them, 13 species had not been recorded in Sumy region before this study: Synaphe punctalis (Fabricius, 1775), Elegia fallax (Staudinger, 1881), Pempelia palumbella (Denis & Schiffermüller, 1775), Acrobasis glaucella Staudinger, 1859, Phycitodes saxicola Vaughan, 1870, Elegia similella Zincken, 1818, Homoeosoma inustella Ragonot, 1884, Cadra furcatella (Herrich-Schäffer, 1849), Chrysocrambus craterella (Scopoli, 1763), Catoptria mytilella (Hubner, 1805), Atralata albofascialis (Treitschke, 1829), Pyrausta rectefascialis Toll, 1936, Pyrausta aerealis (Hübner, 1793). The article provides information on these species, including their distribution in Europe and Ukraine (representation in the GBIF and UkrBIN global biodiversity databases) and our findings in the Park, as well as some biological and ecological features. The article notes that insect species from the steppe zone and the Black Sea region are increasingly being registered in Sumy region. Species from more southern regions of Ukraine may be expanding their range due to climate change and vegetation succession in the Park, in particular due to the invasion of alien plants. In general, the species composition of fire flies on the territory of the Park has been studied unevenly so these results do not reflect the full picture of fire flies fauna of the Park and require further research.
Rhopalocera Fauna of National Nature Park “Getmanskyi”
(2023) Govorun Оlexandr Volodymyrovych; Говорун Олександр Володимирович; Konvisar Аnna Serhiyvna; Конвісар АннаСергіївна; Kvarta Natalja Olexandrivna; Кварта Наталія Олександрівна; Firman Lesja Oleksijvna; Фірман Леся Олексіївна
The study of regional fauna and ecological features of separate species belong to the priority directions of zoological research, which fully applies to Lepidoptera of northeastern Ukraine. Despite sufficiently complete studies of butterflies, compared to other groups of insects, the species composition of Lepidoptera fauna of separate Ukraine regions remains studied rather fragmentarily. This also applies to the territory of NNPG, where the species composition of these insects has been studied unevenly, selectively and sporadically. The results of diurnal butterflies on the territory of National Nature Park “Getmanskyi” are presented. The list includes 62 species of butterflies that were registered and indicated in literary sources.
Аналіз господарсько-цінних ознак вітчизняних сортів пшениці м’якої озимої як вихідного матеріалу для селекції нових високопродуктивних сортів в умовах Іванівської дослідно-селекційної станції
(2023) Торяник Валентина Миколаївна; Torianyk Valentyna Mykolaivna; Василенко Марина Олексіївна; Vasylenko Maryna Oleksiivna
У статті висвітлено результати вивчення cелекцiйної цiнноcті за рядом основних господарсько-цінних ознак (висотою рослин, масою 1000 зерен, врожайністю) двадцяти п’яти cортозразків пшеницi м’якої озимої вітчизняної селекції в колекцiйному розcaднику Iвaнiвcької дослідно-селекційної станції Iнcтитуту бiоенергетичних культур i цукрових бурякiв Нaцiонaльної aкaдемiї aгрaрних нaук Укрaїни. Зазначено, що оргaнiзaцiя та технологiя вирощувaння пшеницi м’якої озимої на ділянках колекційного розсадника Іванівської дослідно-селекційної станції вiдповiдaє зaгaльноприйнятим клacичним методикaми, якi широко викориcтовуютьcя в cелекцiйнiй прaктицi у процеci cтворення cортiв пшеницi м’якої озимої та в доcлiднiй cпрaвi. Встановлено, що усі вивчені сортозразки різновидності лютесценс порівняно із сортом-стандартом (Перлина лісостепу) в середньому на 16% мають більшу висоту рослин, на 4% більшу масу 1000 зерен і значно, на 44%, перевищують сорт-стандарт за врожайністю. Встановлено, що 75% вивчених сортозразків різновидності еритроспермум порівняно з сортом-стандартом (Поліська 90) є більш низькорослими, характеризуються нижчою на 10–20% масою 1000 зерен, в той же час за врожайністю 94% вивчених сортозразків даної різновидності перевищують стандарт – в середньому майже на 24%. Показано, що сорти пшениці м’якої озимої різновидності лютесценс – Трудівниця миронівська, Привітна та Пишна, сорт різновидності еритроспермум Лютенька – поєднують низькорослість з високою продуктивністю колоса та врожайністю, тому є цінним вихідним матеріалом як донори короткостебельності та високих показників продуктивності для подальшої селекційної роботи, спрямованої на створення нових високоадаптивних сортів пшениці м’якої озимої з високою врожайністю та якістю зерна в умовах південного Лісостепу України. Показано, що практично усі вивчені сортозразки пшениці м’якої озимої вітчизняної селекції можуть слугувати джерелами для подальшої селекційної практики, а також можуть бути використані у виробничих посівах як перспективні для південного Лісостепу України за урожайністю.
Аналіз локальних кліматичних змін за результатами спостережень на метеорологічній станції Бориспіль
(Гельветика, 2024) Клок Сергій Володимирович; Klok Serhii Volodymyrovych; Корнус Анатолій Олександрович; Kornus Anatolii Oleksandrovych; Бобир Ольга Олегівна; Bobyr Olha Olehivna; Корнус Олеся Григорівна; Kornus Olesia Hryhorivna; Данильченко Олена Сергіївна; Danylchenko Olena Serhiivna
Дослідження фокусується на аналізі даних метеорологічної станції в Борисполі (Україна) за період з 1976 по 2019 роки, які були статистично оброблені у часові ряди та графіки, що ілюструють багаторічні тренди температури повітря та атмосферних опадів. У дослідженні розглядаються тенденції зміни температури повітря та опадів з акцен-том на локальні прояви, як наслідки глобального потепління. Як глобальні, так і локальні тренди температури повітря демонструють постійне зростання, з деяким уповільненням темпів зростання у останні роки. Сезонний аналіз показує більш швидке зростання температури навесні та влітку. Розподіл мінімальної температури демонструє стабілізацію після 2000 року, хоча й зі збільшенням значень мінімальної температури у січні, березні, серпні, вересні та грудні. Аналіз максимальної температури повітря показує тенденцію до її зниження протягом останнього десятиліття, з вираженим підвищенням у липні, серпні та вересні, що контрастує зі стабільними рівнями з січня по березень. Середньорічна кіль-кість опадів у Борисполі 566,2 мм, місячна норма – близько 47,2 мм, а кількість днів з опадами становить 194 на рік. Розподіл опадів залишається стабільним протягом спостережуваного періоду, незважаючи на періодичні екстремуми. Вплив глобального потепління проявляється на місцевому рівні через зміну теплового режиму та структури опадів, що впливає на сільське господарство та інші сектори економіки. Стратегії адаптації повинні враховувати ці зміни для ефективного пом’якшення їхніх негативних наслідків. Дослідження підкреслює гостру потребу в постійних кліматичних дослідженнях для ефективного моніторингу та реагування на зміни клімату. Розуміння локальних проявів глобальних кліматичних тенденцій полегшує проактивні заходи з адаптації до змін клімату.
Аналіз психофізіологічних показників осіб, які перехворіли на COVID-19
(Гельветика, 2024) Ляшенко Валентина Петрівна; Liashenko Valentyna Petrivna; Кофан Ірина Миколаївна; Kofan Iryna Mykolaivna; Дзюба Тетяна Вячеславівна; Dziuba Tetiana Viacheslavivna
Дослідження присвячене вивченню психофізіологічних аспектів в осіб, які перехворіли на COVID-19, і тих, хто отримав вакцину Pfizer. В обстеженні брали участь жінки, середній вік яких становив 47,34 ± 0,66 років. Комплексне дослідження вклю-чало аналіз рівня депресії в зазначених вище осіб за методикою «Шкала депресії Бека», виявлення ступеня денної сонливості за діагностичним опитувальником «Шкала сонливості Епворта» й оцінку якості сну протягом останнього місяця за Пітсбурзь-ким опитувальником якості сну.Результати анкетування та спостережень обстежених щодо їхнього психічного стану, зокрема й рівень депресії та показники якості сну, показали, що захворювання COVID-19 чинить суттєвий вплив на психофізіологічні параметри жінок. Показано, що постковідний синдром спричиняє депресію, втрату інтересу або задоволення, зниження енергії, пору-шення концентрації уваги, апетиту, якості та кількості сну. Спричинене вірусом порушення імунної системи може сприяти розвитку психопатології через посилення психологічного стресу внаслідок перенесення потенційно смертельної хвороби та стрес-зумовленого запалення. Взаємодія між вродженою й адаптивною імунними системами та нейромедіаторами є механізмом, який лежить в основі розладів настрою, психозів і тривожних розладів. Стрес, який супроводжує хворобу, може призводити до змін у сні та бадьорості під час дня. Зайва енергія в умовах відсутності фізичної активності може поглибити метаболічні порушення, що внаслідок цього підвищує ризик виникнення різних хронічних захворювань. Кишковий мікробіом є потенційно ключовим чинником у розвитку психічних розладів, як-от депресія та тривога, особливо в умовах пандемії. Також наявний взаємозв’язок, де мікробні метаболіти й ендотоксини можуть впливати на легені через кров, запа-лення в легенях може взаємодіяти з мікробіотою кишечника. Особи, які отримали вакцину, можуть мати більше відчуття безпеки щодо можливості уникнути тяжкого перебігу COVID-19 або передачі вірусу іншим особам. Це може позитивно вплинути на їхній психологічний стан.Результати дослідження можуть бути корисними для лікарів і психологів, щоб покращити підтримку та лікування осіб, які перехворіли на COVID-19, та допомогти їм відновитися після цього захворювання.
Аналіз різних методів виробництва водню в аспекті надійності й ефективності зменшення викидів
(Гельветика, 2024) Васильєва Ірина Вікторівна; Vasylieva Iryna Viktorivna
Інтерес до забезпечення виробництва енергії з відновлюваних джерел вищий, ніж будь-коли, через щоденне спостереження за наслідками зміни клімату. Використання енергії відновлюваних джерел (ВДЕ) натепер є одним із пріоритетних напрямів розвитку світової енергетики. Проблема водневої енергетики в даному аспекті останнім часом привертає все більше уваги. Водень (H2) як носій енергії може відігравати важливу роль у різних секторах промисловості, які важко скоротити, але для мінімізації їхнього негативного впливу на довкілля водень, що постачається, має бути надійним, його виробництво повинно мати низький рівень викидів і бути недорогим.Щоб зменшити глобальні викиди парникових газів і зупинити зростання глобальної температури, технологію без викидів необхідно швидко масштабувати. Тоді як електрифікація в поєднанні зі збільшенням використання відновлюваних джерел енергії може допомогти в усуненні викидів у будівлях, пасажирських транспортних засобах і системах низькотемпературного опалення, інші види палива з нульовим рівнем викидів можуть знадобитися для таких галузей, як цементна та сталеливарна промисловість, які важко зменшити, разом із морським судноплавством і наземним транспортом на великі відстані. Водень (H2) є одним із таких видів палива з нульовими викидами, яке можна використовувати для мінімізації викидів у цих секторах, а також в інших.За оцінками Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), глобальний попит на водень може зрости з 94 мільйонів метричних тон (MMT) у 2021 році до 660 мільйонів метричних тон у 2050 році та може привести до скорочення сукупних викидів на 80 мільярдів метричних тон вуглекислого газу (CO2).
Аналіз стану атмосферного повітря міста Житомира
(Гельветика, 2024) Пацева Ірина Григорівна; Patseva Iryna Hryhorivna; Кагукіна Анастасія Максимівна; Kahukina Anastasiia Maksymivna
Однією з найбільших проблем сучасності є забруднення атмосферного повітря. Бурхливий ріст промисловості, виробни-цтво нафтохімічних продуктів, побутових хімічних засобів, обробка сільськогосподарських угідь з літаків, збільшення кілько-сті сміттєзвалищ і автомобільного транспорту призвели до забруднення атмосферного повітря. Метою статті є висвітлення й оцінювання викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря міста Житомира за 2018–2022 роки. У статті представлено інформацію про систему моніторингу стану атмосферного повітря, що діє в Житомирі, та резуль-тати моніторингу стану атмосферного повітря в місті за 2018–2022 роки, а саме вміст завислих речовин, діоксиду вуглецю, оксиду азоту та діоксиду сірки в атмосферному повітрі. Оцінено динаміку викидів забруднювальних речовин від стаціонарних і пересувних джерел за 2017–2021 роки.У Житомирській області поширеними забруднювачами є оксид вуглецю, діоксид сірки, оксиди азоту та пил (аерозолі). До початку повномасштабного вторгнення основним джерелом забруднення повітря був автомобільний транспорт.Усі забруднювальні речовини, що потрапили в атмосферне повітря, незалежно від джерела отримання, впливають на стан здоров’я людини. Забруднення повітря для всіх живих організмів є однією з основних небезпек, оскільки може супроводжуватися утворен-нями стійких аномалій забруднювачів у воді, ґрунтах, отже, і в рослинах.Забруднювачі, що є аерозолями та газами, мають властивість швидко поширюватися, створюючи небезпеку. Це поясню-ється утворенням небезпечних осередків забруднення, де можуть перебувати живі організмі. Небезпечні та шкідливі речовини мають здатність легко поширюватися та проникати в організм. У таких умовах безпечне повітря є одним з найважливіших аспектів гарантування безпечних умов для проживання всіх організмів. За добу людина в об’ємному відношенні споживає атмосферне повітря більше, ніж їжі та води. З фізіологічного погляду шлунково-кишковий тракт має більше захисних бар’є-рів, ніж легені. Отже, безпечне повітряне середовище для людини є життєво необхідним.
Біоіндикаційні дослідження за епіфітною ліхенофлорою м. Cуми та його околиць
(2023) Литвиненко Юлія Іванівна; Lytvynenko Yuliia Ivanivna; Вакал Анатолій Петрович; Vakal Anatolii Petrovych; Литвиненко Денис Валентинович; Lytvynenko Denys Valentynovych
У ході проведених досліджень у місті Суми було виявлено 26 видів епіфітних лишайників, серед яких 11 видів є індикаторами забруднення повітря: Evernia prunastri (L.) Ach., Cladonia fimbriata (L.) Fr., Hypogymnia physodes (L.) Nyl., H. Tubulosa (Schaer.) Hav., Lecanora chloropolia (Erichsen) Almb., Parmelia sulcata Taylor, Phaeophyscia orbicularis (Neck.) Moberg, Physcia tenella (Scop.) DC., Scoliciosporum chlorococcum (Graewe ex Stenh.) Vězda, Straminella varia (Hoffm.) S.Y. Kondr., Lőkös & Farkas (syn. Lecanora varia (Hoffm.) Ach.) та Xanthoria parietina (L.) Th. Fr. З них два види лишайників мають високу чутливість до забруднення атмосферного повітря, три види становлять групу сильно та середньо чутливих видів, чотири види є стійкими до забруднення, два види є індикатором кислотного забруднення атмосферного повітря. Поширення індикаторів пилового й кислотного забруднення зафіксовано по всій території міста у насадженнях уздовж парків і скверів, автомобільних шляхів, біля промислових підприємств. Поширення індикаторів з високою чутливістю приурочено до природних лісових насаджень у північно-східній частині міста; із середньою чутливістю – до природних лісів, парків і вуличних насаджень у північній та центральній частинах міста. Стійкі до атмосферного забруднення види поширені досить рівномірно по всій території міста, в тому числі і на корі дерев вуличних насаджень. На підставі аналізу отриманих даних та розрахунку індексу чистоти повітря Ле Блана і Де Слувера (І.Ч.П.) було виділено чотири ізотоксичні ліхеноіндикаційні зони, що відповідають різним рівням забруднення. Найбільш забруднені ділянки (лишайникові пустелі, а також сильно і середньо забруднені ліхеноіндикаційні зони) приурочені до північно-західної та східної частин міста, що співпадає з територіями розміщення найбільших стаціонарних промислових підприємств м. Суми.
Важкі метали у ґрунтах борових лісів після пірогенного впливу
(2023) Буц Юрій Васильович; Buts Yurii Vasylovych; Крайнюк Олена Володимирівна; Krainiuk Olena Volodymyrivna; Сенчихін Юрій Миколайович; Senchykhin Yurii Mykolaiovych
Експериментальні дослідження дозволили виявити наслідки постпірогенної трансформації ґрунтів після пірогенного впливу, як від нещодавньої пожежі, так і через тривалий проміжок часу. Спостерігається певна залежність постпірогенної трансформації від давності впливу пожежі на ґрунт. Відносно недавні наслідки пожежі середньої інтенсивності на ґрунт відзначено чіткою реакцією комплексу їх властивостей.Фізико-хімічні властивості ґрунтів у після пожежний період погіршуються через те, що суттєво знижується кількостей поживних елементів у ґрунті: згорає гумус, зменшується вміст нітратного азоту. Отже, пожежі, з одного боку, покращують умови проникнення насіння у ґрунт, але погіршують умови проростання, зростання та розвитку хвойних деревних порід. Кислотно-лужна реакція за показником рН у ґрунтах, які зазнали впливу пожеж, зміщується до нейтральної, що слід пояснити насиченням поглинаючого комплексу ґрунтів лужноземельними елементами. Лісові низові пожежі суттєво трансформують морфологічний вигляд верхньої частини ґрунтового профілю. У підсумку змінюються поверхневі горизонти ґрунтів, зокрема, сформовується новий пірогенний горизонт, котрий за фізико-хімічними властивостями та вмістом зольних елементів певним чином відрізняється від природних аналогів. Під впливом пожеж відбуваються зміни таких показників, як: рН, вміст обмінних катіонів, валових і рухомих форм азоту та ін. Також слід враховувати, що поводження і вміст важких металів у лісовій підстилці обумовлена, окрім впливу пожежі, і геохімічною станом регіону – швидкістю водної міграції і біологічного поглинання, рельєфом місцевості. Концентрація важких металів у поверхневих горизонтах ґрунтів борових лісів зростає в кілька разів і перевищує фонові концентрації внаслідок мінералізації лісової підстилки і трав’янистої рослинності від згорання та подальшої міграції хімічних елементів, що являє екологічну небезпеку.
Визначення та прогнозування вмісту есенціальних важких металів у поверхневих водах урбанізованих ділянок річки Тетерів (Житомир)
(Гельветика, 2024) Скиба Галина Віталіївна; Skyba Halyna Vitaliivna; Кірейцева Ганна Вікторівна; Kireitseva Hanna Viktorivna; Герасимчук Олена Леонтіївна; Herasymchuk Olena Leontiivna; Циганенко-Дзюбенко Ілля Юрійович; Tsyhanenko-Dziubenko Illia Yuriiovych; Хоменко Світлана Володимирівна; Khomenko Svitlana Volodymyrivna
У науковій статті представлені результати досліджень визначення і прогнозування концентрацій іонів ессенціальних важких металів (Fe3+, Cr3+, Mn2+, Cu2+, Zn2+, Со2+) у поверхневих водах річки Тетерів в межах міста Житомира. Здійснено моніторингові дослідження концентрацій зазначених металів протягом 2018–2023 років. Встановлено перевищення ГДК по іонам важких металах Fe3+, Cr3+, Mn2+, Zn2+, що призводить до порушення біохімічних процесів і фізіологічних функцій живих організмів. Концентрації Cu2+, Со2+ не перевищують гранично допустимих значень, проте існує потенційний ризик для здо-ров’я людини від хронічного впливу низьких концентрацій кобальту та купруму через тривалий вплив і потенційну взаємо-дію з іншими іонами металів. Вода в межах міста характеризується нестабільною якістю за вмістом мангану. Моніторинг концентрації іонів Mn2+ протягом року показав її зростання два рази на рік, в кінці весни і на початку осені. В ці періоди концентрація мангану перевищує гранично допустимі концентрації. Циклічний характер коливань вмісту мангану зумовлений сезонними змінами температури води та інтенсивності процесів фотосинтезу і розкладу органічних речовин, що вплива-ють на міграцію та акумуляцію цього елементу у водному середовищі. Основним джерелом надходження важких металів до поверхневих вод є промислові підприємства внаслідок недосконалих технологій очищення стоків. Значна частка забруд-нень також потрапляє у водойми з поверхневими стоками урбанізованих територій та господарсько-побутовими стічними водами. Додатковим фактором забруднення води іонами важких металів є їх вивільнення з донних відкладень. Результати цього дослідження інформують про заходи щодо відновлення та управління забрудненням води в межах міста і спрямовані на захист здоров’я міського населення. Для мінімізації надходження важких металів у р. Тетерів необхідно насамперед забезпе-чити ефективне очищення промислових і комунальних стічних вод, поліпшити очистку дощових стоків з міських територій перед їх скидом у річку, запровадити систему сортування відходів та їх переробки, пропагувати серед населення екологічну свідомість та реалізувати програми сталого розвитку регіону.
Вплив бактеріальних препаратів на накопичення фотосинтетичних пігментів у листках Cicer Arietinum L
(Гельветика, 2024) Чернік Ігор Валерійович; Chernik Ihor Valeriiovych; Пида Світлана Василівна; Pyda Svitlana Vasylivna; Тригуба Олена Василівна; Tryhuba Olena Vasylivna; Мацюк Оксана Богданівна; Matsiuk Oksana Bohdanivna
У статті представлено результати дослідження впливу передпосівної обробки насіння бактеріальною суспензією селекці-онованого штаму Mesorhizobium ciceri ND-64 (БС) та Ризогуміном на накопичення у листках Cicer arietinum L. сорту Пам’ять хлорофілів а і b, каротиноїдів, їх співвідношення в онтогенезі за вирощування рослин в умовах Західного Лісостепу України. Нут звичайний є високотехнологічною зернобобовою культурою, тому першочерговим завданням для сільськогосподарських виробників є науково-обґрунтоване удосконалення технології його вирощування.Встановлено, що використання у технології вирощування нуту звичайного мікробних препаратів на основі Mesorhizobium ciceri суттєво впливало на накопичення у листках хлорофілу а упродовж генеративних фаз розвитку рослин. Їх уміст за впливу БС зростав на 5,9–10,9% та Ризогуміну – 3,3–10,1%. Виявлено тенденцію до підвищення вмісту хлорофілу b у мезофілі листків за впливу бактеріальних препаратів. Накопичення фотосинтетичних пігментів у листах залежало від фази росту і розвитку рослин. Найвищим умістом хлорофілів (а+b) характеризувалися листки у фазі зеленого бобу, каротиноїдів – цвітіння. Показ-ники співвідношення суми хлорофілів (а+b) до каротиноїдів за впливу бактеріальних препаратів упродовж генеративних фаз росту та розвитку рослин статистично вірогідно не відрізнялися від контролю.Впровадження у практику нуту звичайного сорту Пам’ять, у технології вирощування якого використовуватимуться бактеріальні препарати на основі Mesorhizobium ciceri, дозволить інтенсифікувати фотосинтетичні процеси, що відповідно позитивно вплине на урожайність, дозволить знизити дефіцит рослинних білків, покращити фітосанітарний і фізико-хімічний стани ґрунту.
Вплив стічних вод, утворених при пранні текстильних виробів, на якість ґрунтів
(Гельветика, 2024) Крючкова Валерія Валеріївна; Kriuchkova Valeriia Valeriivna; Тихомирова Тетяна Сергіївна; Tykhomyrova Tetiana Serhiivna
Стаття присвячена актуальному питанню — впливу стічних вод, які утворюються під час експлуатації текстильних виробів споживачами, на якість ґрунтів. Текстильна промисловість суттєво впливає на стан природного навколишнього сере-довища. Виробники одягу підтримують споживацький попит шляхом постійного оновлення асортименту дешевої низькоя-кісної продукції. Низькоякісна текстильна продукція є потенційно небезпечною як для споживачів, так і для навколишнього середовища. Стічні води утворюються на різних етапах життєвого циклу текстильної продукції, зокрема одягу.Метою статті є дослідження впливу стічних вод, які утворюються при пранні текстильних виробів в індивідуальних домогосподарствах, на стан ґрунтів.У роботі досліджено вплив на водні ресурси під час кожного з етапів життєвого циклу текстильних виробів. Особливу увагу приділено вторинному забрудненню, що утворюється на етапі використання готової продукції, а саме прання. Вста-новлено, що нехтування технологічними процесами фарбування призводить до низького коефіцієнта поглинання барвника тек-стильним волокном. У результаті під час прання текстильних виробів розчин барвника потрапляє до міської каналізації, а далі у водойми.Проведене соціологічне опитування населення показало значне поширення проблеми втрати кольору речей при пранні. За умови високої періодичності процесів очищення це може мати негативний вплив на навколишнє природне середовище. Осо-бливо небезпечним є вплив на стан ґрунтів при скиданні неочищених стічних вод з пральних машин в індивідуальних домогоспо-дарствах. Крім того, неякісно пофарбований матеріал при безпосередньому контакті зі шкірою може негативно впливати на здоров’я споживачів.В експериментальній частині досліджено фізико-хімічні властивості стічних вод, відібраних після прання джинсових виробів. Дослідження виявило значне забруднення, спричинене хімічними речовинами та барвниками, які використовуються в процесі виробництва та експлуатації текстильних виробів. Токсичність досліджуваних зразків води остаточно підтвер-джується результатами досліджень екотоксичності ґрунтів при їх зволоженні зразками стічних вод, що утворилися при пранні та полосканні одягу. Аналіз результатів досліджень показав, що вода, яка утворюються після прання текстильних виробів, пригнічує розвиток тест-рослин, а отже негативно впливає на стан та якість ґрунтів.
Геософічні аспекти формування території України
(Гельветика, 2024) Кисельов Юрій Олександрович; Kyselov Yurii Oleksandrovych
Актуальність дослідження: сучасна російсько-українська війна, в ході якої держава-аґресор анексує тимчасово окупо-вані території України як нібито «одвіку російські», з особливою гостротою ставить питання про українські етнічні межі та кордони українських державних утворень, які існували в минулому. Предметом дослідження є процес формування укра-їнської національної території як у контексті поширення українців у Євразії, так і закріплення державних кордонів на різних етапах українського державотворення. Мета дослідження: окреслити геософічні аспекти процесу формування української національної території як в етнічному, так і державному контекстах. Методологія дослідження: геософічний підхід, діалек-тика, системний підхід, ландшафтний підхід, історичний метод, картографічний метод, методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. Результати дослідження: з геософічних позицій в історичному контексті окреслено шляхи формування україн-ської національної території, проведено диференціацію еволюції українських етнічних меж і державних кордонів та зазначено перспективи можливого зростання території України. Практичне значення: отримані результати можуть бути викори-стані в процесі повоєнної організації території Східної Європи в ході ймовірного розпаду російської федерації. Висновки:еволюція української етнічної території характеризується її зростанням від початку історії державності (ІХ ст.) до кінця ХІХ – початку ХХ ст.; кордони українських державних утворень як у давні часи, так і в ХХ ст., формувалися як відповідно до етнічних меж, так і залежно від зовнішніх обставин. Перспективи подальших досліджень полягають у застосуванні геософічного підходу для аналізу еволюції національних територій інших держав, особливо тих, що межують із російською федерацією, а також тих, що в майбутньому можуть утворитися на її руїнах.
Гідрохімічний склад природних джерел м. Суми та с. Степанівка
(Гельветика, 2024) Вакал Юлія Сергіївна; Vakal Yuliia Serhiivna; Мацак Станіслав Вячеславович; Matsak Stanislav Viacheslavovych
У статті представлено результати дослідження гідрохімічного складу природних джерел м. Суми та с. Степанівка, а також проведено порівняльний аналіз отриманих даних із діючими санітарно-гігієнічними нормами. Актуальність про-веденого дослідження полягає у тому, що зростаюче антропогенне навантаження на довкілля, зміна клімату та інші фактори призводять до погіршення якості водних ресурсів. Даний процес в свою чергу веде до появи значних ризиків для здоров’я живих організмів, а також посилює дисбаланс у довкіллі загалом. Зважаючи на зазначені екологічні проблеми, надзвичайно важливим є дослідження якості водних ресурсів. Однією з основних груп забруднювачів питної води є неорга-нічні сполуки (нітрати, нітрити, сульфати, хлориди, флуориди, йони важких металів тощо). Їхнє надмірне накопичення у воді може призвести до розвитку різних захворювань та негативно вплинути на здоров’я населення. Нами проаналізовано низку важливих показників гідрохімічного складу природних джерел м. Суми та с. Степанівка. У 2023 році було проведено визначення водневого показника (pH) та вмісту таких йонів: нітрити (NO2-), нітрати (NO3-), флуориди (F-), хлориди (Cl-), сульфати (SO42-). У 2024 році окрім зазначених вище показників здійснено визначення вмісту йону амонію (NH4+), поліфосфа-тів (за PO43-), важких металів (Купруму, Цинку та Феруму). За результатами дослідження нами було виявлено перевищення допустимих концентрацій нітратів та підвищений вміст флуоридів. Ці забруднювачі можуть спричинити серйозні захво-рювання. Відповідно вживання даної води, особливо тривалий період часу, становить суттєві ризики для здоров’я насе-лення. Решта показників, що визначались, зафіксовані у кількостях, які не перевищують гранично допустимих концентра-цій. На нашу думку, факторами, що призвели до забруднення джерельної питної води на досліджуваних територіях є стоки з комунальних і промислових об’єктів, а також активна сільськогосподарська діяльність людини. Одержані результати можуть бути використані для розробки рекомендацій щодо подальшого використання та охорони водних ресурсів дослі-джуваних територій.
До питання вивчення двоярусності антропогенних ландшафтів
(Гельветика, 2024) Коптєва Тетяна Сергіївна; Koptieva Tetiana Serhiivna
Стаття оглядово окреслює про поняття «двоярусності» антропогенних ландшафтів, що є ключовою характеристикою взаємодії природних та антропогенних компонентів у сучасному ландшафтознавстві. Особлива увага приділяється струк-турі двоярусності, що включає поверхневий та підземний яруси. Поверхневий ярус охоплює видимі зміни ландшафту, зокрема рельєф, рослинність, водні об’єкти, інфраструктуру та промислові об’єкти, які відображають безпосередній вплив людини. Підземний ярус включає глибинні геологічні структури, водні ресурси, мінеральні поклади, шахти та інші підземні об’єкти, що формуються або змінюються внаслідок техногенної діяльності. Висвітлено вплив антропогенної діяльності на гідрологічні процеси, зокрема на поверхневі та підземні води, і як ці зміни можуть призводити до ерозії, зсувів, провалів та інших екологіч-них проблем. Акцентована увага на взаємозв’язку між цими двома ярусами, де зміни у поверхневому ярусі можуть впливати на підземні процеси й навпаки. Це взаємодія чітко ілюструється на прикладі гірничопромислових регіонів, таких як Криворізька ландшафтно-технічна система. Окрему увагу приділено Кочубеївському руднику, який ілюструє виражену двоярусність. Руд-ник характеризується кар’єрно-відвальною структурою та проявами шахтного типу, що формуються внаслідок закритої роз-робки залізної руди. У статті поверхнево розглянутий селитебний ландшафт Криворізької ландшафтно-технічної системи, який характеризується складною структурою, що включає поверхневий та підземний яруси. Поверхневий ярус представлений різноманітними елементами урбаністичного середовища, такими як багатоповерхові житлові будинки, промислові підприєм-ства, торговельні центри та ін. Підземний ярус включає інфраструктуру швидкісного трамвая, що рухається як надземними, так і підземними лініями. Ця особливість є унікальною для території Криворізької ландшафтно-технічної системи та під-креслює специфіку місцевої транспортної системи. Також окреслено, як гірничодобувна діяльність призводить до формування провального рельєфу, що є кінцевим результатом зрушення гірських порід через застосування підповерхневого обвалення.
Дослідження впливу водокористування електростанції на гідрологічний режим річки (на прикладі річки Стир)
(Гельветика, 2024) Кузнєцов Павло Миколайович; Kuznietsov Pavlo Mykolaiovych; Бєдункова Ольга Олександрівна; Biedunkova Olha Oleksandrivna
Метою роботи було дослідження гідрологічного режиму річки Стир у зоні впливу водокористування Рівненської атомної електростанції (РАЕС) з виявленням визначальних чинників і їхнього взаємозв’язку. Для оцінки змін гідрологічних показників річки Стир у зоні водозабору та скиду води Рівненської атомної електростанції використано підхід, заснований на аналізі діа-пазону варіабельності (RVA). Виявлені закономірності та проведений аналіз динаміки водокористування Рівненської атомної електростанції свідчать про збільшення витрат на водоспоживання в теплу пору року, що пов’язано з вищою температурою навколишнього середовища і, відповідно, більшим випаровуванням води із системи охолодження. Виявлено позитивний значу-щий (p < 0,0001) на рівні сильного (r = 0,7–0,9; R-sq = 0,9869) кореляційний зв’язок режиму забору та скидання води Рівненської атомної електростанції з температурою води в річці. Новизна роботи полягає в порівнянні фактичних витрат води річки Стир у зоні водокористування Рівненської атомної електростанції з даними нормалізованого індексу різниці води (NDWI), отриманого за допомогою зображення ділянки річки Стир супутника Sentinel-2. Практична значущість дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані для планування та впровадження стратегій управління водними ресурсами, що орієнтовані на збереження якості поверхневих вод. Представлений підхід до контролю джерела забруднення передбачає мінімізацію їхнього впливу на водойму та може бути використаний для оцінки нерадіаційного впливу скидів атом-них електростанцій. Результати дослідження свідчать про відсутність впливу скидів з Рівненської атомної електростанції, отже, не потребують оптимізаційних заходів, оскільки гідроекологічні показники та зміна їхніх значень не впливають на еко-логічний стан поверхневих вод річки Стир і не перешкоджають досягненню цілей Водної рамкової директиви.
Еколого-гідрохімічні дослідження південної ділянки Балахівського родовища графіту
(Гельветика, 2024) Кошлякова Тетяна Олексіївна; Koshliakova Tetiana Oleksiivna; Кураєва Ірина Володимирівна; Kuraieva Iryna Volodymyrivna; Верховцев Валентин Геннадійович; Verkhovtsev Valentyn Hennadiiovych; Тищенко Юрій Євгенович; Tyshchenko Yurii Yevhenovych
Стаття містить результати моніторингових досліджень, спрямованих на встановлення фонових показників (базового стану) якості поверхневих і підземних вод Південної ділянки Балахівського родовища графіту. Натурні вишукування передбачали відбір зразків води з колодязів і поверхневих водотоків і водойм. Актуальність проведених досліджень полягає в необхідності встановлення фонових значень основних показників хімічного складу природних вод на території потенційного впливу гірничих підприємств. З отриманих результатів проб води можна констатувати, що якість води загалом гірша в досліджених сверд-ловинах в селі Олександрівка, селі Пустельникове, селищі міського типу Балахівка та селі Новий Стародуб, ніж у річці Інгу-лець і річці Вівнянка й навіть у більшості водойм – як у кар’єрних озерах, так і у ставках-запрудах. Зафіксовано перевищення гранично допустимих концентрацій у поверхневих і підземних водах за такими інгредієнтами: Ca, Mg, SO4, Na, K і Mn. Оцінка якості показала, що обстежені природні води за блоком загальносанітарних показників можна схарактеризувати як «добрі», чисті води прийнятної якості. Встановлена подібність досліджених вод за катіонним складом, натомість в аніонному складі є відмінності: у поверхневих водах переважає сульфат-іон, у підземних водах – гідрокарбонат. Для еколого-геохімічної оцінки якості досліджених підземних вод було застосовано критерій біологічно значущої концентрації (БЗК). Мікроелементний ана-ліз показав нестачу в підземних водах таких мікроелементів: V, Cr, Co, Ni, Cu, Zn, Cd та Pb. Проведені гідрохімічні дослідження дали змогу встановити фонові показники базового стану якості довкілля обстеженої території. Надалі необхідно проводити моніторингові спостереження за змінами хімічного складу поверхневих і підземних вод Південної ділянки Балахівського родо-вища графіту під час роботи гірничо-видобувного підприємства.
Зміна водності річки Ворскли за даними гідрологічного поста Чернеччина у період з 1979 по 2019 роки
(2023) Данильченко Олена Сергіївна; Danylchenko Olena Serhiivna; Басов Андрій Олександрович; Basov Andrii Oleksandrovych
Стаття присвячена важливій проблемі сьогодення – аналізу змін водності річок на прикладі річки Ворскли, лівобережної притоки Дніпра, що бере початок за межами Сумської області та протікає територією регіону близько 122 км (26,3% довжини річки). Для річки Ворскли характерні процеси заростання та замулення, річка міліє та перетворюється місцями на малопроточну водойму, тому окреслена проблема надзвичайно важлива. Мета дослідження – проаналізувати водність річки Ворскли за допомогою важливої кількісної характеристики стоку витрати води за даними гідрологічного посту села Чернеччина у період з 1979 по 2019 роки. У статті розглянуто поняття водності та описано методику проведення дослідження, проаналізовано головну кількісну характеристику річкового стоку: витрати води (середньорічні, максимальні та мінімальні). Встановлено, що для середньорічних витрат води річки Ворскли характерна стійка тенденція до зниження, маловодні роки переважають над багатоводними, а з 1989 року триває маловодна фаза; значення показника максимальних витрат води різко знижується, 73,2% даних вибірки мають значення менше 161,3 м3/с, лише у 1980 році зафіксовано найвищий показник 585 м3/с, що у 1,3 рази нижче від максимального багаторічного показника витрат води по даному створу; динаміка мінімальних витрат води річки Ворскли показує хвилеподібну низхідну динаміку, за останні 10 років показник мінімальних витрат води знизився, і середнє його значення за період 2010–2019 рр. становить 2,23 м3/с, найнижчі мінімальні витрати води зафіксовані за період 1979–2019 рр. (1,52 м3/с), вищі – у 6,4 рази від мінімального багаторічного показника; чітко прослідковуються тенденція, яку констатують вчені про внутрішньорічний перерозподіл стоку (водопільні показники витрат води зменшуються, а меженні, навпаки, збільшуються); наявні всі ознаки маловоддя: зменшуються усі досліджувані кількісні показники стоку.
Значення екотонів у ландшафтній структурі поверхні суходолу
(2023) Кисельов Юрій Олександрович; Kyselov Yurii Oleksandrovych; Сонько Сергій Петрович; Sonko Serhii Petrovych; Шлапак Володимир Петрович; Shlapak Volodymyr Petrovych; Кисельова Октябрина Олександрівна; Kyselova Oktiabryna Oleksandrivna; Корнус Анатолій Олександрович; Kornus Anatolii Oleksandrovych
У статті акцентовано увагу на тому, що екотон як конструктивно-географічне поняття набирає популярності серед географів не тільки України, але і світу. Тому метою цієї статті є обґрунтування значення екотону як основної форми ландшафтної організації поверхні суходолу. Встановлено, що безперервні зміни ландшафтного середовища, зумовлені в наш час як природними, так і антропогенними чинниками, неминуче викликають переміщення фізико-географічних меж. Крім того, більшість ландшафтних систем не є однорідними за своїми типологічними характеристиками, а переходи між ними досить розмиті. Це ще більше ускладнює проведення меж і наводить на думку про провідне значення в ландшафтній організації земної поверхні широких межових смуг – екотонів. У пропонованому визначенні екотону наголошено на його ролі як основної форми ландшафтної організації земної поверхні. Запропоновано шість типів екотонів у межах південно-західної частини Східно-Європейської рівнини: 1 – мішані ліси – широколисті ліси; 2 – широколисті ліси – лісостеп; 3 – мішані ліси – лісостеп; 4 – лісостеп – степ; 5 – степ – сухий степ; 6 – сухий степ – напівпустеля. Оскільки явище перехідності є просторово й часово континуальним, то більшу частину суходолу (особливо в помірному поясі) займають екотони, або «екотонні» ландшафти. Протиставленням їм є «граничні» ландшафти, локалізовані в реґіонах з екстремальними природними умовами. Співвідношення «екотонних» і «граничних» ландшафтів на земній поверхні проілюстроване за допомогою ландшафтно-екотонного тетраедра. Формування екотонів у антропогенних ландшафтах (у різному ступені трансформованих людиною) відбувається з часу виникнення відтворювального господарства, а наші дослідження взаємопроникнення природного і людського початків у формуванні, зокрема агроландшафтів, вказують на те, що за рівнем географічності це майже неосяжна сфера наукових досліджень. Отже, дослідження екотонів може стати змістом особливої гілки ландшафтознавства – екотоністики, що мала б зосередитися саме на вивченні природних меж у різних типах ландшафтів.
Концепція GreenРМ в управлінні природоохоронними проєктами в контексті сталого розвитку
(Гельветика, 2024) Хрутьба Юлія Сергіївна; Khrutba Yuliia Serhiivna; Пацева Ірина Григорівна; Patseva Iryna Hryhorivna; Aлпатова Оксана Миколаївна; Alpatova Oksana Mykolaivna; Хрутьба Ольга Володимирівна; Khrutba Olha Volodymyrivna; Пацев Ігор Сергійович; Patsev Ihor Serhiiovych
У статті розглянуто наукові підходи до вивчення концепції GreenPM в управлінні природоохоронними проєктами в кон-тексті сталого розвитку. Проаналізовано праці зарубіжних і вітчизняних науковців у сфері управління проєктами з урахуван-ням впливу на довкілля. Під час упровадження GreenPM процеси та предметні області управління проєктами узгоджуються з екологічними аспектами проєкту. Концепція передбачає моніторинг і управління впливом проєкту на навколишнє середовище, щоби бізнес-цілі могли бути досягнуті за збереження довкілля. GreenPM пов’язує управління проєктами із природоохоронними заходами та підвищує рівень екологічної свідомості учасників проєкту, незалежно від його безпосереднього стосунку до змін у навколишньому середовищі. Розглянуто також модель управління проєктом, що об’єднує процеси проєктного менеджменту й екологічного управління. Проаналізовано принципи управління сталим розвитком проєктів згідно з літературними джере-лами. З’ясовано, що підходи сталого розвитку можуть бути інкорпоровані у проєкти за допомогою різних методів. Це методи модифікації й оптимізації бізнес-процесів за критеріями сталого розвитку, алгоритми динамічної оптимізації, імітаційне моделювання, генетичні алгоритми тощо. GreenPM є частиною екологічно чутливого управління проєктами й інтегрує еко-логічне мислення в усі процеси ухвалення рішень в управлінні проєктами. Концепція GreenPM полягає в тому, щоб узгодити процес управління проєктами із впливом проєкту на навколишнє середовище. Вона забезпечує досягнення цілей за зменшення водночас негативного впливу на навколишнє середовище, упроваджується на всіх етапах життєвого циклу проєкту. Її реаліза-ція передбачає поєднання методів і підходів проєктного менеджменту з методами та підходами екологічного менеджменту, а також використання механізмів комунікації, заснованих на GreenPM.

Переглянути

Перегляд Слобожанський науковий вісник. Серія Природничі науки за Назва

Результатів на сторінці

Налаштування сортування