Inclusion & Diversity

Постійне посилання зібрання

https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/13252

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 31

Причини, прояви та механізми подолання мовленнєвих помилок у дітей дошкільного віку
(2023) Древняк Лада Петрівна; Drevniak Lada Petrivna
У статті наголошується на актуальності проблеми формування мовленнєвої компетентності дошкільників, що визначається завданнями Закону України «Про дошкільну освіту», а також завданнями Базового компонента дошкільної освіти в Україні. Привертається увага до причин, проявів та видів мовленнєвих помилок у дітей дошкільного віку, наводяться умови та механізми їх подолання. Розкривається значення мовного середовища у формуванні мовленнєвої компетенції. Наголошується на важливості своєчасного діагностування мовленнєвих помилок та виборі найбільш вдалих та дієвих механізмів формування граматичної правильності мовлення дітей як на заняттях, так і в повсякденному житті, які би сприяли їх коригуванню. Проведення діагностування мовлення допомагає вихователю оптимізувати процес розвитку у дітей мовленнєвих навичок і умінь, побачити динаміку становлення мовленнєвої діяльності під впливом цілеспрямованого її формування, запобігти методичним помилкам як у доборі мовного змісту навчання, так і використанні тих чи тих технологій і психотехнік, а головне, досягти розвивального ефекту в роботі з надання мовленнєвим операціям (навичкам) і мовленнєвим діям (умінням) довершеності й досконалості. Тому проблема дитячого мовлення потребує подальших комплексних досліджень, спрямованих на вивчення мовленнєвої діяльності у сукупності пізнавальної, емоційної та мотиваційної сфер дитини, а також розробки відповідних корекційних і розвивальних впливів на мовленнєвий розвиток дитини.
Адаптивна фізична культура як важлива галузь соціальної практики
(2023) Колишкін Олександр Володимирович; Kolyshkin Oleksandr Volodymyrovych
У статті розкрито уявлення про адаптивну фізичну культуру як самостійний науковий напрям, основною метою якогоє формування життєво й професійно важливих умінь і навичок, розвиток та вдосконалення фізичних і психологічних якостей осіб з обмеженими можливостями. Вивчення досвіду освітньої діяльності за напрямами підготовки, спеціалізаціями, дисциплінами, педагогічними практиками, що припускають підготовку кадрів з адаптивної фізичної активності, фізичної реабілітації, кінезіотерапії, адаптивного фізичного виховання, активного відпочинку в закладах вищої освіти провідних держав світу, дало змогу глибше зрозуміти філософію, зміст, специфіку роботи з особами, які мають стійкі відхилення у стані здоров’я, уточнити й конкретизувати освітні програми з адаптивної фізичної культури. Адаптивна фізична культура належить до нових напрямів професійної підготовки фахівців та являє собою складне, багатогранне соціально-педагогічне явище, а її теорія є науковим напрямом, що вивчає структуру, функції, принципи, засоби й методи раціонально організованої рухової активності осіб з обмеженими можливостями. Адаптивна фізична культура передбачає залучення широкого кола засобів і методів цього виду культури, яка є базою, основою соціалізації особистості людини з обмеженими можливостями, її адаптації до трудової діяльності або перекваліфікації та взагалі саморозвитку, самовираження й самореалізації. Наголошується на тому, що адаптивна фізична культура являє собою важливу галузь соціальної практики та покликана за допомогою раціонально організованої рухової активності як природного стимулу життєдіяльності, а також із використанням функцій, що збереглися, залишкового здоров’я, природних фізичних ресурсів духовних сил осіб з обмеженими можливостями максимально наблизити психофізичні можливості й особливості організму до вимог суспільства.
Формування елементарних правових знань у школярів з інтелектуальними порушеннями в умовах спеціального закладу середньої освіти
(2023) Косенко Юрій Миколайович; Kosenko Yurii Mykolaiovych
У статті висвітлено специфіку формування елементарних правових знань у школярів з інтелектуальними порушеннями в умовах спеціального закладу середньої освіти, здійснено ретроспективний аналіз проблематики правового виховання дітей зазначеної категорії, узагальнено результати досліджень вітчизняних науковців у галузі правового виховання учнів з інтелектуальними порушеннями, проведено аналіз чинної програми до курсу «Основи правознавства» для дітей з інтелектуальними порушеннями. Науковцями встановлено, що більше половини учнів із порушеннями інтелектуального розвитку засвоюють правознавчий матеріал на низькому й дуже низькому рівнях і лише в поодиноких випадках цей рівень відповідає достатньому, що свідчить про недостатню кількість часу, відведену на формування елементарних правових знань у школярів з інтелектуальними порушеннями. З огляду на це нами розроблена поглиблена навчальна програма до курсу «Основи правознавства» для учнів 10-х класів спеціальних закладів середньої освіти. Вона розрахована на 2 уроки на тиждень (70 годин на рік) і спрямована на знайомство учнів із правом, його роллю в житті суспільства, сприяння усвідомленню найбільш важливих юридичних понять; на формування у школярів таких цінностей, як права й свободи людини і громадянина, що становлять основу демократичної правової держави та громадянського суспільства в Україні; на вироблення в учнів з інтелектуальними порушеннями вміння використовувати правові знання для реалізації та захисту своїх прав, свобод і законних інтересів. Програма передбачає корекційно-розвитковий складник, який спрямований на розвиток і корекцію психічних процесів (мислення, пам’яті, уваги, уяви, сприймання), емоційно-вольової сфери, усного зв’язного мовлення, на збагачення активного словника, виховання самостійності, активності, поваги й любові до Батьківщини тощо. Поглиблена навчальна програма до курсу «Основи правознавства» складається з таких частин, як «Вступ» (1 година), «Україна – демократична держава» (5 годин), «Державна влада» (9 годин), «Права, свободи та обов’язки людини» (11 годин), «Шлюб і сім’я» (7 годин), «Трудові відносини» (8 годин), «Цивільно-правові відносини» (8 годин), «Юридична відповідальність» (11 годин), «Повторення» (3 години). За програмою передбачається 7 годин на систематизацію узагальнення вивченого навчального матеріалу та сформованих предметних умінь у школярів з інтелектуальними порушеннями.
Аналіз змісту духовно-морального виховання у практиці дошкільної освіти
(2023) Бондаренко Юлія Анатоліївна; Bondarenko Yuliia Anatoliivna; Наумець Дар’я Ігорівна; Naumets Dar’ia Ihorivna
У статті здійснено аналіз змісту програмового забезпечення дітей дошкільного віку в аспекті духовно-морального виховання. З’ясовано, що в концепції українського виховного ідеалу духовно-моральне виховання є складовою частиною національного, національно-патріотичного виховання, на чому акцентовано в низці праць представників української педагогіки минулогой сучасності. Духовно-моральне виховання у працях педагогів ґрунтується на вихованні християнських цінностей та спрямовується на відродження моральності в українському суспільстві з піднесенням на високий рівень його духовної культури, освіти, науки й мистецтва. Здійснений теоретичний аналіз освітніх програм, зокрема «Дитина в дошкільні роки», «Соняшник», «Впевнений старт», «Скарбниця моралі», «Українське дошкілля», «Я у Світі», свідчить про орієнтацію їх змісту на розвиток духовних і моральних якостей особистості, що актуалізує їх широке використання в сучасних умовах розвитку українського суспільства на тлі підвищення якості національного виховання підростаючого покоління. У парціальних програмах «Духовно-моральне виховання дітей дошкільного віку на християнських цінностях» та «Зерно любові» акцент зроблено на формуванні в дітей навичок соціально визнаної поведінки, уміння орієнтуватися у світі людських взаємин, готовності співпереживати та співчувати іншим. Здійснений аналіз програм свідчить про цілеспрямоване орієнтування на формування ціннісних основ особистості дитини, розвиток духовних і моральних почуттів, засвоєння норм та правил поведінки, духовно-моральних звичок, що забезпечить повноцінний розвиток дитини на подальших етапах її життєдіяльності.
Використання STEM-технологій на уроках математики зі старшокласниками зі зниженим зором
(2023) Боряк Олександр Валерійович; Boriak Oleksandr Valeriiovych
У статті висвітлено проблему формування знань з математики у старшокласників зі зниженим зором, здійснено дослідження факторів, що обмежують участь слабозорих школярів у галузі математики, здійснено аналіз тематичної літератури, узагальнено результати сучасних науковців у галузі використання STEM-технологій на уроках математики (Mbulaheni Maguvhe, M S Oyebanji & Ubong Sam Idiong). Оскільки вчитель, як і раніше, залишається одним із головних та впливових на формування особистості дитини фактором, важливо дослідити труднощі викладання математики для учнів з порушеннями зору. Науковцями було встановлено, що тоді як технології включаються у викладання математики відповідальність за їх використання також розвивається. Учні з порушеннями зору можуть зіткнутися з проблемами в математичній освіті через брак доступних матеріалів, призначених для підтримки концептуального розуміння математики. Метою дослідження є узагальнення сучасних науково обґрунтованих знань про електронні та цифрові технології навчання математики серед дітей зі зниженим зором. Крім того, із появою цифрових технологій заохочення школярів також змінилося. Багатьом учням сьогодні пропонують комп’ютери, що оснащені дедалі ширшим складним програмним забезпеченням, динамічною геометрією та вебпрограмами, що пропонують віртуальні навчання. Новий освітній ландшафт має великий потенціал для розширення можливостей учнів, щоб підвищити рівень навчання, а в нашому випадку задовольнити потреби школярів зі зниженим рівнем зору. Допоміжні технології стали інструментом для дослідження та вивчення математики в різних сферах навчальної програми. Деякі програми можуть охоплювати багато областей математики, тоді як інші призначені для поглибленого дослідження лише однієї області. Програми наповнені вмістом, який можна налаштувати для широкого діапазону режимів навчання, спрямовуючи учня крок за кроком до більш відкритих досліджень. Поява технологій ширшої математичної виразності встигла вплинути на діапазон тем навчального плану. Цифрові інструменти, які «порожні від контенту», як-от: електронні таблиці, програмне забезпечення для графіків, системи комп’ютерної алгебри (CAS), є технологіями, які слабко пов’язані з конкретними навчальними контекстами, але підходять для математичних розрахунків, створень матеріалів та розвідки. Ці інструменти частіше використовуються учнями середньої та старшої шкіл. У цій статті висвітлено приклади можливих варіантів STEM-технологій під час викладання математики в учнів старшої школи зі зниженою гостротою зору.
Особливості роботи асистента вчителя під час дистанційного навчання
(2023) Войтенко Альона Андріївна; Voitenko Alona Andriivna
У статті з’ясована важливість організації якісного дистанційного навчання. Пандемія вже змусила всіх освітян адаптуватись та перелаштувати свою роботу на дистанційний режим. Втім війна в Україні привнесла нові виклики – руйнування шкіл, вимушено переселені учні та педагоги, які навчаються і працюють у нових для себе школах по всій Україні та за її межами, «випадання» з освітнього процесу окремих дітей та цілих класів через повітряні тривоги, бойові дії та інші причини, пов’язані з війною. Зараз як ніколи важливо, попри все, організовувати якісне дистанційне навчання, особливо для дітей з особливими потребами, яким процес навчання дається ще складніше. Оскільки ці діти мають обмежені можливості швидко реагувати та обробляти інформацію з навколишнього середовища, важливо запроваджувати у навчальний процес кроки підтримки, які допоможуть мінімізувати наслідки психологічної травми. Фахівці, які працюють з такою категорією дітей, беруть участь у розробці різного контенту для їх підтримки, використовуючи різні форми навчання (очну, дистанційну, змішану). Також допомагають консультаціями та порадами батькам дітей з особливими освітніми потребами, які потребують підтримки та допомоги. Тому з введенням дистанційного навчання специфіка роботи асистента вчителя дещо змінилась. Теоретичні положення щодо інклюзивного навчання дітей з особливими потребами представлено у працях вітчизняних і зарубіжних учених, у яких, зокрема, розглядається специфіка психолого-педагогічного супроводу, підкреслюється, що організація навчального процесу в класах, де навчаються учні з особливими потребами, має свої особливості (форми, методи, залучення різних фахівців, батьків тощо). Отже, в умовах загальноосвітнього закладу з інклюзивним навчанням одним із суттєвих моментів є створення додаткових необхідних умов, забезпечення підтримки та супроводу дітей такої категорії у нинішній час.
Мінімальна мозкова дисфункція та безмовленнєві діти дошкільного віку: діагностика, корекція в умовах воєнного стану
(2023) Наволокова Олександра Олегівна; Navolokova Oleksandra Olehivna; Boriak Oksana Volodymyrivna; Боряк Оксана Володимирівна
У статті розглянуто різні підходи до визначення терміна «мінімальна мозкова дисфункція (ММД)». Розглянуто основні причини та основні прояви ММД: клінічні прояви мінімальної мозкової дисфункції в безмовленнєвих дітей, пре- та постнатальна патологія, психосоціальні причини. Наведено діагностику та схему комплексної корекційно-відновлювальної роботи з дітьми із ММД. Нині ММД – досить поширене явище різного походження, яке здебільшого спричинює різні прояви порушень психофізичного розвитку, серед яких і порушення мовлення. Порушення мовлення, зумовлені ММД, можуть виступати як самостійною групою порушень, так і супутньою симптоматикою у разі затримки психічного розвитку (ЗПР), інтелектуальних порушень різного ступеня важкості тощо. Сучасні дослідження в галузі спеціальної освіти, зокрема логопедії, свідчать, що здебільшого саме ММД зумовлюється явище відсутності мовлення. Коли на певних етапах онтогенезу у дитини спостерігається тотальна затримка мовленнєвого розвитку, яка набуває ознак відсутності мовлення. Нині в педагогічній галузі діти, які на певному етапі мовленнєвого онтогенезу не опановують мовленням як засобом комунікації, отримали назву «безмовленнєві діти». Теоретична та експериментальна нерозробленість проблеми ранньої діагностичної та корекційної допомоги безмовленнєвим дітям у сензитивний період розвитку ускладнює активізацію її адаптивних та компенсаторних можливостей.Розуміння позицій провідних учених у галузі спеціальної, вікової психології, аналіз експериментальних даних з проблеми дослідження психомовленнєвого розвитку вибраної категорії дітей в єдності раннього та дошкільного віку показали, що питання комплексного втручання щодо допомоги цим дітям не розкрите повною мірою. Визначаючи термінологічно змістовий аспект поняття психомовленнєвого розвитку стосовно відповідних вікових періодів, ми вважаємо його інтегративним стосовно психічного, мовленнєвого, інтелектуального, емоційно-вольового розвитку, що має певну структуру, варіативність якої характеризується індивідуально-типовими особливостями порушеного розвитку у разі відсутності мовлення, які покладені в основу авторського розуміння сутності такого феномену. Надання своєчасної комплексної допомоги безмовленнєвим дітям з ММД є запорукою їхньої подальшої соціалізації та підвищення якості життя загалом, проте з початком воєнних дій на території України надання цієї допомоги має певні особливості.
Затримка психомовленнєвого розвитку як медико-психолого-педагогічна проблема
(2023) Боряк Оксана Володимирівна; Boriak Oksana Volodymyrivna
У статті обґрунтовано медико-психолого-педагогічний підхід до визначення затримки психомовленнєвого розвитку. У логопедичній практиці, як і в галузі спеціальної освіти загалом, поширене порушення психофізичного розвитку, яке виокремлене у групу порушень, що має назву «затримка мовленнєвого розвитку». З огляду на те, що мовлення належить до пізнавальної функції організму людини, у разі його порушення страждають усі провідні психічні функції: сприймання, мислення, пам’ять, уява. Відповідно, інертність розвитку мовлення, як правило, свідчить про інертність дозрівання / формування провідних психічних процесів. Численні дослідження в галузі логопедії свідчать про те, що в разі затримки мовленнєвого розвитку спостерігається стійка тенденція проявів затримки психічного розвитку. Відповідно, сьогодні дедалі частіше фахівці-практики під час тлумачення прояву порушення, яке раніше визначалося як «затримка мовленнєвого розвитку», вживають категорію «затримка психомовленнєвого розвитку». Теоретична й експериментальна нерозробленість проблеми ранньої діагностичної та корекційної допомоги дитині із затримкою психомовленнєвого розвитку в сензитивний період ускладнює активізацію її адаптивних і компенсаторних можливостей. Розуміння позицій провідних учених у галузі спеціальної і вікової психології, аналіз експериментальних даних із проблеми дослідження психомовленнєвого розвитку дітей із затримкою психомовленнєвого розвитку в єдності раннього й дошкільного віку показали, що питання комплексного втручання щодо допомоги дітям із затримкою психомовленнєвого розвитку не розкрите повною мірою. У процесі визначення термінологічно змістовного аспекту поняття психомовленнєвого розвитку в разі затримки психомовленнєвого розвитку щодо відповідних вікових періодів вважаємо його інтегративним стосовно психічного, мовленнєвого, інтелектуального, емоційно-вольового розвитку, що має певну структуру, варіативність якої характеризується індивідуально-типовими особливостями порушеного розвитку в разі затримки психомовленнєвого розвитку, що лягли в основу нашого розуміння сутності цього феномену.
Особливості психолого-педагогічного супроводу батьків, які виховують дошкільників з особливими освітніми потребами, в інклюзивно-ресурсному центрі
(2023) Буйняк Мар’яна Геннадіївна; Buiniak Mar’iana Hennadiivna; Михальська Світлана Анатоліївна; Mykhalska Svitlana Anatoliivna
У статті здійснено аналіз результатів дослідження особливостей психолого-педагогічного супроводу батьків дошкільників з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивно-ресурсного центру. З’ясовано, що більшість сімей відвідує інклюзивно-ресурсний центр із метою соціалізації, розвитку, навчання та виховання дитини. Встановлено, що більшість батьків усвідомлює важливість співпраці з фахівцями-консультантами інклюзивно-ресурсного центру, тому виконує їхні рекомендації. Зазначається бажання батьків отримувати більше інформації про особливості психофізичного розвитку їхньої дитини та консультативної допомоги для стабілізації емоційного стану в умовах війни. Встановлено, що більшість батьків позитивно оцінює стан співпраці з фахівцями інклюзивно-ресурсного центру. Констатовано переконаність усіх фахівців-консультантів у важливості співпраці з батьками, оскільки тільки в такий спосіб можна забезпечити якісне надання корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами. Фахівці-консультанти констатують прагнення більшості батьків співпрацювати. Значна частина фахівців-консультантів назвала такі труднощі й перешкоди у співпраці з батьками дошкільників з особливими освітніми потребами: неприйняття батьками наявності особливостей розвитку в дитини, недостатню психолого-педагогічну компетентність батьків, надмірний контроль фахівців батьками. Визначено шляхи оптимізації психологопедагогічного супроводу батьків в умовах інклюзивно-ресурсного центру, зокрема: необхідно покращувати мотивацію батьків до співпраці з фахівцями; потрібно вдосконалювати психолого-педагогічну компетентність батьків із питань розвитку, навчання й виховання дитини з особливими освітніми потребами; варто частіше проводити заходи для батьків і залучати їх до корекційно-розвиткових занять. Встановлено, що більшість фахівців інклюзивно-ресурсного центру позитивно оцінює стан співпраці з батьками дошкільників з особливими освітніми потребами. Автори дійшли висновку, що більшість батьків позитивно мотивована до взаємодії з фахівцями-консультантами інклюзивно-ресурсного центру та усвідомлює її значущість.
Підвищення рівня професійних компетентностей педагогів інклюзивно-ресурсних центрів у системі неперервної освіти
(2023) Воротинцева Олена Олександрівна; Vorotyntseva Olena Oleksandrivna
У статті описано та запропоновано шляхи підвищення рівня професійних компетентностей педагогічних працівників інклюзивно-ресурсних центрів у системі неперервної освіти як на базовому, так і післябазовому етапі в умовах відсутності професійних стандартів, які описують вимоги до компетентностей, обов’язків, кваліфікацій. Авторка дійшла висновку, що завдяки безмежним можливостям самоосвіти, формальної та неформальної освіти, практичному досвіду можна досягти високого рівня у формуванні та розвитку професійних компетентностей фахівців інклюзивно-ресурсних центрів за умови продуманої побудови власної освітньої траєкторії та пропозиції надавачів освітніх послуг для практикуючих педагогів, що враховують попит на конкретні фахові потреби. У ході дослідження акцентовано увагу на професійних компетентностях як динамічному понятті, що характеризується та визначається конкретними вимогами часу та запитами ринку праці. Процес постійного навчання є показником високого рівня професійної компетентності фахівця, безперервна освіта є одним з пріоритетних способів розвитку та підвищення власної кваліфікації, а також важливим фактором безперебійного розвитку економіки країни. Розвивати та удосконалювати їх необхідно до потреб споживачів послуг – здобувачів освіти з особливими освітніми потребами (освітніми труднощами), їхніх батьків (осіб, що їх заміняють), учасників команд психолого-педагогічного супроводу закладів освіти, педагогів.
Опосередковане внутрішнє компенсаційне управління процесами розвитку, абілітації, корекції, реабілітації в позитивних і негативних складниках людини як системи «біо-соціо-дух»
(2023) Золотарьова Тетяна Вікторівна; Zolotarova Tetiana Viktorivna
У статті проаналізовано структуру внутрішнього опосередкованого компенсаційного управління прямими вертикальними процесами розвитку, абілітації, корекції й реабілітації, які відбуваються у позитивних і негативних складниках людини як системи «біо-соціо-дух». Запропоновано схеми, які відображають сутність розглядуваних процесів: «розвиток – компенсація – розвиток», «абілітація – компенсація – абілітація», «корекція – компенсація – корекція» і «реабілітація – компенсація – реабілітація». Доведено, що опосередковане компенсаційне управління розвитком системи позитивних складників людини є цілеспрямованим стимулюванням розвитку в підсистемі Г розвитком у підсистемі А через компенсацію неможливості самоорганізації в підсистемі Б системи позитивних складників людини; опосередковане компенсаційне управління абілітацією системи позитивних складників людини є цілеспрямованим стимулюванням абілітації в підсистемі Г абілітацією у підсистемі А через компенсацію неможливості самоорганізації в підсистемі Б системи позитивних складників людини; опосередковане компенсаційне управління реабілітацією системи позитивних складників людини є цілеспрямованим стимулюванням реабілітації у відповідних підсистемах Г систем негативних і позитивних складників людини реабілітацією у відповідних підсистемах А систем негативних і позитивних складників людини через компенсацію неможливості самоорганізації в підсистемі Б системи позитивних складників людини; опосередковане компенсаційне управління корекцією системи негативних складників людини є цілеспрямованим стимулюванням корекції у відповідних підсистемах Г систем негативних і позитивних складників людини корекцією у відповідних підсистемах А систем негативних і позитивних складників людини через компенсацію неможливості самоорганізації в підсистемі Б системи позитивних складників людини. Автор дійшов висновку, що опосередковане внутрішнє компенсаційне управління прямими вертикальними процесами розвитку, абілітації, корекції й реабілітації складається з двох видів безпосереднього управління відповідно до пари здійснюваних процесів і стимулює утворення «обхідних шляхів» у позитивних і негативних складниках людини як системи «біо-соціо-дух», сприяючи соціальній адаптації людей з психофізичними порушеннями у складному й мінливому сучасному світі.
Особливості розвитку особистості підлітків з інтелектуальними порушеннями
(2023) Докучина Тетяна Олександрівна; Dokuchyna Tetiana Oleksandrivna
Статтю присвячено проблемі розвитку особистості підлітків з інтелектуальними порушеннями. Наукове дослідження зумовлене актуальністю вивчення особистості підлітків з інтелектуальними порушеннями, сприяння розвитку якої є вагомим завданням спеціальної освіти для успішної соціальної адаптації та самореалізації дітей. Теоретичний аналіз літературних джерел дав змогу визначити основні психологічні характеристики підліткового віку, зокрема психологічні новоутворення, які є основою для становлення особистості (розвиток самосвідомості, мотиваційної сфери, саморегуляції поведінки, самовизначення тощо). Дисгармонійний розвиток психіки зумовлює специфічний недорозвиток особистості підлітків з інтелектуальними порушеннями. Незрілою виявляється потребово-мотиваційна сфера, що характеризується переважанням органічних потреб та складністю формування соціальних потреб, низькою спонукальною силою мотивів і їх неусвідомленістю. Характерним є недорозвиток «Я-концепції», що проявляється в суперечливості й непослідовності «Я-образу», недостатній сформованості уявлень про себе, неадекватності самооцінки та самоставлення. Аналіз літератури також свідчить про те, що розвитку підлітків з інтелектуальними порушеннями спостерігаються також специфічні особливості розвитку особистості в разі різних форм олігофренії та деменції. У статті представлено опис визначених особливостей особистості підлітків із різними формами олігофренії та деменції. Обґрунтовано позитивний вплив корекційно спрямованого навчання та виховання на розвиток особистості учнів з інтелектуальними порушеннями. Визначено перспективи подальших наукових розвідок, спрямованих на вивчення проблеми формування гармонійної особистості підлітків з інтелектуальними порушеннями в навчально-виховній діяльності.
Дидактичні ігри як засіб розвитку описової лексики молодших школярів з інтелектуальними порушеннями
(2023) Бобер Анна Володимирівна; Bober Anna Volodymyrivna
У статті представлено огляд теоретичних основ з проблеми розвитку описової лексики засобом дидактичних ігор. Описано особливості формування описової лексики молодших школярів з інтелектуальними порушеннями. Розглянуто характерні особливості мовлення дітей цієї категорії, такі як: бідність словникового запасу, неточність використання слів, труднощі актуалізації словника, порушення процесу організації семантичних полів. З’ясовано, що через особливості пізнавальної діяльності такої категорії дітей одними з найефективніших засобів їхнього розвитку є дидактичні ігри, оскільки вони сприяють активізації мовленнєвої та учбової діяльності, позитивному ставленню до навчання та розвитку мовлення, яке відбувається у грі, тому непомітно для самого учня. Розглянуто види дидактичних ігор, які спрямовані на розвиток мовлення учнів. Запропоновано ігри для розвитку описової лексики. Описано напрями діяльності з формування описової лексики молодших школярів з інтелектуальними порушеннями: розширення, актуалізація, уточнення пасивного та активного словника іменників, дієслів, прикметників, прислівників; формування лексичної системності та семантичних полів, розвиток антонімічних, синонімічних відношень, однозначних та багатозначних слів, омонімів, формування узагальнюючих понять. Узагальнено методику та особливості використання дидактичних ігор для розвитку описової лексики молодших школярів. Для успішного навчання і виховання цих дітей необхідно пробудити у них інтерес до навчальної діяльності, активізувати їхню діяльність. Незважаючи на те, що ігрова діяльність дітей з порушеннями розвитку дуже своєрідна, логопеди широко використовують різні ігрові технології для корекції пізнавальної діяльності цієї категорії дітей. Запропоновані дидактичні ігри можуть активно використовуватися для розвитку описової лексики вчителями-логопедами на корекційно-розвиткових заняттях, вчителями-дефектологами – в початкових класах спеціальної школи, педагогами – в інклюзивних класах, під час уроків з розвитку мовлення, української мови, природознавства, соціально-побутового орієнтування та батьками дітей з інтелектуальними порушеннями вдома.
Підготовка майбутніх докторів філософії в галузі спеціальної та інклюзивної освіти: досвід США
(2023) Бойченко Марина Анатоліївна; Boichenko Maryna Anatoliivna
У статті розкрито зміст та особливості організації процесу підготовки докторів філософії зі спеціальної та інклюзивної освіти в американських закладах вищої освіти на прикладі освітньо-наукової програми «Спеціальна освіта: PhD в галузі соціального, емоційного й поведінкового здоров’я та інклюзивної освіти», запровадженої в Коледжі освіти та соціальних послуг Університету Вермонта. Показано, що досліджувана освітньо-наукова програма є міждисциплінарною та охоплює такі предметні галузі, як спеціальна освіта, соціальна робота й охорона здоров’я, а також передбачає залучення аспірантів у межах освітнього й наукового складників до міждисциплінарного співробітництва задля просування справедливості та інклюзивності в освіті. У зазначеній програмі передбачене залучення здобувачів освіти третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти до спільних прикладних досліджень, спрямованих на розроблення й тестування програм і практик у школах та місцевих громадах. Окреслено вимоги до вступу на освітню програму та зміст обов’язкових курсів освітнього складника. Виявлено особливості, які можуть бути творчо імплементовані у практику підготовки аспірантів в українських закладах вищої освіти, зокрема: а) міждисциплінарність освітньо-наукових програм, що дає змогу здобувачам освіти сформувати більш ґрунтовні уявлення про предмет дослідження та сфокусуватися на тому аспекті, що найбільше відповідає їхнім науковим інтересам; б) послідовне опанування освітнього й наукового складників освітньо-наукової програми з обов’язковим складанням комплексного кваліфікаційного іспиту, який відкриває можливість для реєстрації на опанування кредитів наукового складника (написання й захисту дисертаційної роботи); в) прикладний характер наукових досліджень аспірантів, їх практична орієнтованість, спрямованість на розв’язання проблем, пов’язаних із функціонуванням місцевої громади, закладів освіти та сімей, які до неї належать.
Розвиток інклюзивної компетентності сучасного вчителя в умовах інституту післядипломної освіти
(2024) Прядко Любов Олексіївна; Priadko Liubov Oleksiivna
У статті представлені результати дослідження розвитку інклюзивної компетентності сучасного вчителя в умовах інституту післядипломної освіти засобами курсів за вибором. Визначено, що однією з форм підвищення інклюзивної компе-тентності є організація та проведення курсів за вибором в інституті післядипломної освіти. Вони мають на меті оволодіння слухачами системою знань, умінь та навичок створення інклюзивно-освітнього середовища у залежності від необхідного рівня підтримки та мають відповідати актуальним потребам сучасної науки і практики. У ході дослідження встановлено най-поширенішу категорію дітей з освітніми труднощами: діти з інтелектуальними труднощами. Розкрито дидактичні труд-нощі сучасного вчителя та актуальні проблеми вчителів, які стосуються навчання дітей з особливими освітніми потребами в очному та дистанційному форматі. Виявлено, що вчителі Сумської області переважно потребують курсів за вибором, спрямованих на роботу з дітьми з інтелектуальними, комплексними та соціоадаптаційними труднощами, а також курсів спрямованих на формування навичок взаємодії з ними та надання різних видів підтримки. У першу чергу вони мають стосува-тися створення безпечного та інклюзивного освітнього середовища, забезпечення додаткової підтримки в освітньому процесі дітей з особливими освітніми потребами, реалізації педагогіки партнерства. Авторкою було запропоновано тематику курсів, яка б охоплювала актуальні запити педагогів Сумської області: 1. Інте-лектуальні труднощі дітей з особливими освітніми потребами та стратегії допомоги. 2. Дистанційне навчання дітей з осо-бливими освітніми потребами. 3. Корекційно-розвивальні технології навчання дітей з комплексними порушеннями розвитку. 4. Методи взаємодії з дітьми з особливими освітніми потребами різних видів підтримки. 5. Рівні підтримки дітей з особли-вими освітніми потребами в інклюзивно-освітньому середовищі.
Інтеграція дітей з особливими освітніми потребами в соціальне середовище в сучасних умовах
(2024) Шевченко Володимир Миколайович; Shevchenko Volodymyr Mykolaiovych; Синьов Віктор Миколайович; Synov Viktor Mykolaiovych
У статті розглядається інтеграція дітей з особливими освітніми потребами в соціальне середовище в сучасних умо-вах. Досліджено особливості розвитку дітей з особливими потребами, розглянуто своєрідність їхньої взаємодії із соціальним середовищем. Розкрито поняття «соціалізація» та його головні компоненти. Охарактеризовано своєрідні особливості розвитку дітей з особливими освітніми потребами, які здатні сприяти розвитку й вдосконаленню інших здібностей та особливостей учнів, а неспроможність задовольнити деякі потреби в конкретній діяльності дає можливість компенсувати її розвиток шляхом досягнення успіхів в інших сферах життя. Встановлено, що на соціалізацію дітей з особливими потребами впливають багато чинників та мікрочинників, від яких залежить подальший розвиток дитини.Визначено, що головною організаційною формою соціальної адаптації та інтеграції в суспільство дітей з особливими потребами в умовах освітнього середовища є інклюзивне навчання, яке включає таких дітей до соціального середовища. Соці-алізація осіб з особливими освітніми потребами також відбувається і в інших типах навчальних закладів, наприклад, навчаль-но-реабілітаційних центрах та навчально-виховних комплексах. Їх умови відкривають широкі можливості для соціалізації таких дітей, а також формують у них здатність змінювати середовище, впливаючи на нього. Розглянуто виховання дітей з особливими потребами в сім’ї, метою якого є показати їх значимість для суспільства та розкрити потенціал їхніх можливостей для інтеграції дітей в соціальне середовище. Охарактеризовано батьківську компетент-ність як важливий чинник розвитку дитини з особливими освітніми потребами. Встановлено, що сім’я є найкращим середо-вищем для розвитку особистості дитини, головним інститутом виховання, який відіграє значну роль в розвитку суспільства, особливо якщо ця дитина обмежена у своїх можливостях. Саме батькам та іншим членам родини належить вирішальна роль у тому, щоб дитина розвивалася, соціалізувалася, ставала особистістю, яка може приймати самостійні рішення та займати активні життєві позиції.У статті обґрунтовані причини нежиттєздатності сучасної системи «роботи з родиною». Визначено вплив батьків дітей з особливими потребами на систему надання реабілітаційних послуг та на прийняття державних рішень у цій сфері.
Формування історичних уявлень у дітей з інтелектуальними порушеннями
(2024) Косенко Юрій Миколайович; Kosenko Yurii Mykolaiovych
У статті запропоновано класифікацію історичних уявлень, які диференціюються автором на кількісні, локальні (просто-рові), хронологічні (часові), образні та логічні. Проаналізовано підручники з історії України для школярів з інтелектуальними порушеннями та наведено конкретні приклади на основі яких здійснюється процес формування історичних уявлень. Висвітлено труднощі, які необхідно враховувати вчителю історії при формуванні історичних уявлень у школярів із пору-шеннями інтелектуального розвитку. До таких труднощів автор відносить: значне зменшення або нерозуміння реальних відстаней, труднощі при орієнтуванні в географічних напрямках, нерозуміння розташування об’єктів відносно один одного, сприймання різних за величиною об’єктів, розташованих на різній відстані однаково неправильно, складність визначення при-чинно-наслідкових зв’язків та інші.Описано дидактичні методи та прийоми формування історичних уявлень у школярів означеної категорії, висвітлено засоби ефективного формування уявлень про минуле на уроках історії у дітей з інтелектуальними порушеннями. Наголошено на ефек-тивності образної наочності, відеоматеріалів, словесному описі, уривках художньої літератури, адаптованих історичних текстових джерелах, проблемних питаннях, пояснюючому читанні тощо. Підкреслено важливість записів хронологічних дат на дошці, у зошиті, чіткому називанні дат, століть (частини століття), неодноразовому повторенні та актуалізації раніше вивченого історичного матеріалу.Автором наголошено на різних потенційних можливостях учнів з інтелектуальними порушеннями щодо роботи з історич-ними та сучасними картами, атласами, при виконанні хронологічних завдань, написанні історичних диктантів, встановленні причинно-наслідкових зв’язків тощо. Рекомендовано вчителям враховувати індивідуальні психофізичні та пізнавальні можливості учнів спеціальних закладів загальної середньої освіти при формуванні в них історичних уявлень.
Мовлянка: комп’ютерний програмно-педагогічний засіб для розвитку мовленнєвої сфери у дітей з ООП дошкільного віку
(2024) Чекан Оксана Іванівна; Chekan Oksana Ivanivna
У публікації подано аналіз, використання інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) та варіативність їх застосу-вання при навчанні дітей із особливими освітніми потребами. Закцентовано увагу на те, що авторами для розвитку мов-леннєвої сфери у дітей з ООП (особливі освітні потреби) дошкільного віку, що мають ЗПР (затримка психічного розвитку), РАС (розлади аутистичного спектра), ТПМ (тяжкі порушення мовлення) та порушення інтелектуального розвитку, розро-блено комп’ютерну програму «Мобільний та комп’ютерний програмно-педагогічний засіб «Мовлянка» (далі ППЗ «Мовлянка») для дітей 4, 5, 6 та 7-го років життя. Розкрито принципи та методику використання комп’ютерної програми «Мобіль-ний та комп’ютерний програмно-педагогічний засіб «Мовлянка» (ППЗ «Мовлянка»). Методика використання ППЗ «Мов-лянка» включає в себе обґрунтування вимог до впровадження комп’ютера у практику навчання дітей з ООП дошкільного віку та напрямки його використання у освітньому процесі ЗДО (заклад дошкільної освіти), ІРЦ (інклюзивно-ресурсний центр), НРЦ (навчально-реабілітаційний центр); характеристику сучасних програмно-педагогічних засобів з розвитку мовлення для дітей 4–7 років та дослідження їх застосування на практиці; рекомендації та вимоги до створення програмно-педагогічного засобу; застосування комп’ютера для розвитку мовленнєвої сфери дітей з ООП дошкільного віку 4, 5, 6 та 7 року життя, що мають затримку психічного розвитку (ЗПР), розлади аутистичного спектру (РАС), тяжкі порушеннями мовлення (ТПМ) та порушення інтелектуального розвитку з використанням комп’ютера на прикладі ППЗ «Мовлянка». Розкрито організацію корекційної роботи дітей в комп’ютерно-ігровому комплексі. Схарактеризовано переваги розробленої комп’ютерної програми ППЗ «Мовлянка». Кожна із трьох частин ППЗ «Мовлянка» містить у собі по 2 розділи: «казкова розмовляночка» та «казковий зошит». Кожен із поданих розділів містить окремі теми.
Theoretical and Practical Aspects of Enhancing Socio-Economic Knowledge of Students with Intellectual Disabilities at Geography Lessons
(2024) Odynchenko Larysa Kostiantynivna; Одинченко Лариса Костянтинівна; Skyba Tetiana Yuriivna; Скиба Тетяна Юріївна
The article is devoted to highlighting the problem of enhancing socio-economic geographical knowledge in students with intellectual disabilities, revealing the role of school geography in economic socialization and professional labor adaptation of graduates in the conditions of a market economy. The importance of the school course “Geography of Ukraine” in enhancing socio-economic knowledge of high school students of special secondary education institutions is revealed. An analytical review of theoretical and empirical research within the framework of the outlined problem proved that scientists directed their efforts at improving methodological approaches to the study of social and economic geography of Ukraine, revealing pedagogical ways of forming economic and geographical concepts at geography lessons in a special school.Special attention is focused on the analysis of the practical experience of enhancing students’ socio-economic knowledge at geography lessons in the conditions of traditional education. On the basis of a survey of geography teachers of special secondary education institutions in different regions of Ukraine, the results of the answers regarding the importance of geographic knowledge of a socio-economic nature in teaching and upbringing of high school students with intellectual disabilities, correction of their cognitive activity, social and labor adaptation are summarized. Some features of the subject-methodological competence of special school teachers in the socio-economic geography of Ukraine were identified, pedagogical conditions and optimal methods and techniques for the formation of geographical ideas and concepts of socio-economic direction among schoolchildren were determined.The analysis of the obtained results made it possible to state the need to take into account in the practical activities of teachers the specifics of enhancing socio-economic knowledge of students with intellectual disabilities at geography lessons, which is due, on the one hand, to a high level of abstraction of socio-economic learning material, and on the other – to the peculiarities of understanding and assimilation by this category of children with complex nature of inter-conceptual connections and cause-and-effect dependencies.
Від історичних передумов до сучасних практик: інтеграція дітей з порушеннями мовлення у загальноосвітнє середовище
(2024) Линдіна Євгенія Юріївна; Lyndina Yevheniia Yuriivna
У статті детально розглядається історичний процес впровадження та розвитку інклюзивної освіти в Україні, з особли-вим акцентом на інтеграцію дітей з порушеннями мовлення у загальноосвітнє середовище. У статті підкреслюється важ-ливість створення адаптованого освітнього середовища, яке враховує індивідуальні потреби та особливості кожної дитини, а також необхідність розробки індивідуалізованих навчальних планів. Аналізується роль логопедичної допомоги у підтримці дітей з мовленнєвими порушеннями, включаючи значення раннього виявлення та втручання, а також комплексний підхід до корекції та розвитку мовленнєвих навичок.Автор вказує на необхідність професійної підготовки вчителів та фахівців, залучених до процесу інклюзивної освіти, щоб вони могли ефективно взаємодіяти з дітьми з різними освітніми потребами. Обговорюється важливість знання сучасних методик навчання, уміння адаптувати навчальний процес до індивідуальних потреб учнів, а також розуміння психологічних особливостей роботи з дітьми, які мають порушення мовлення. Стаття також звертає увагу на історичні аспекти розвитку інклюзивної освіти в Україні, включаючи етапи її впровадження та основні виклики, з якими зіткнулася система освіти на шляху до інтеграції дітей з особливими освітніми потребами. В статті наголошується на необхідності створення ефек-тивної системи підтримки, яка об’єднує зусилля вчителів, батьків, фахівців та громадськості, для створення інклюзивного та підтримуючого освітнього середовища.Висвітлюються шляхи оптимізації освітнього процесу, спрямовані на підвищення ефективності інклюзивної освіти, вклю-чаючи адекватне фінансування, законодавчу підтримку, та розвиток відкритого діалогу між всіма зацікавленими сторонами. Ці шляхи мають на меті не тільки поліпшення якості освіти для дітей з порушеннями мовлення, але й створення умов для їх повноцінної соціалізації та інтеграції у суспільство. Стаття закликає до подальшого дослідження в області спеціальної освіти, щоб визначити найбільш ефективні підходи та стратегії для задоволення освітніх потреб усіх дітей

Переглянути

Перегляд Inclusion & Diversity за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування