Inclusion & Diversity
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Аналітика впровадження інклюзивної освіти в Україні: тенденції та виклики(2026) Шершньова Олена Володимирівна; Shershnova Olena VolodymyrivnaСтаття присвячена аналізу процесу впровадження інклюзивної освіти в Україні в контексті сучасних європейських тенденцій та національних освітніх реформ. Метою дослідження є визначення основних тенденцій, досягнень і викликів розвитку інклюзивної освіти, а також окреслення напрямів подальшого вдосконалення системи підтримки осіб особливими освітніми потребами. Методологічну основу становлять аналітичний, порівняльний і системний підходи, що дали змогу узагальнити досвід упровадження інклюзивних практик у закладах освіти різних рівнів, а також здійснити контент-аналіз нормативно-правових документів, статистичних даних та наукових публікацій. Результати дослідження свідчать про поступовий перехід від моделі інтеграції, що передбачала адаптацію дитини до наявної освітньої системи, до моделі інклюзії, яка орієнтована на створення умов, здатних задовольнити освітні потреби кожного здобувача освіти. Такий підхід ґрунтується на принципах рівного доступу, партнерства, толерантності, поваги до різноманітності та прийняття індивідуальності. У центрі інклюзивного процесу перебуває дитина як активний учасник освітнього середовища, що має право на повноцінний розвиток, соціалізацію та самореалізацію. Також простежується нерівномірність розвитку інклюзивних практик у регіонах України, що зумовлено соціально-економічними, демографічними та управлінськими чинниками. Недостатньо налагодженою залишається міжвідомча співпраця між освітніми, медичними та соціальними структурами, від чого залежить комплексність підтримки дитини. Ці фактори визначають потребу у формуванні цілісної стратегії інклюзивної політики, спрямованої на подолання існуючих бар’єрів і забезпечення сталого розвитку інклюзивної освіти в Україні. У висновках зазначено, що успішність упровадження інклюзивної освіти в Україні залежить від комплексної державної політики, підвищення професійної компетентності педагогів, формування позитивного суспільного ставлення до інклюзії та розширення можливостей ресурсного забезпечення. Отримані результати можуть бути використані для розроблення стратегій розвитку інклюзивного середовища та удосконалення освітньої політики України в європейському вимірі.Документ Правовий захист дітей із особливими освітніми потребами у період дії воєнного стану в закладі дошкільної освіти(2026) Фенко Марія Ярославівна; Fenko Mariia Yaroslavivna; Симчукевич Юрій Васильович; Symchukevych Yurii VasylovychУ статті здійснено комплексний аналіз правового захисту дітей із особливими освітніми потребами (ООП) в закладах дошкільної освіти (ЗДО) в умовах дії воєнного стану в Україні. Розглянуто особливості нормативно-правового регулювання забезпечення права дитини на освіту в період збройної агресії, із урахуванням положень Конституції України, Закону України «Про освіту», Закону України «Про дошкільну освіту», Закону України «Про охорону дитинства» тощо. Визначено ключові гарантії держави щодо забезпечення доступності, безпечності та безперервності освітнього процесу для дітей із ООП в умовах обмежень, спричинених воєнним станом. Попри наявність низки наукових розвідок щодо інклюзивної освіти та загальних питань правового регулювання освітньої діяльності в умовах війни, проблема цілісного правового захисту дітей із ООП у ЗДО залишається недостатньо систематизованою. Власне тому виокремлено й проаналізовано особливості правового регулювання та механізми забезпечення прав осіб із особливими освітніми потребами у період дії воєнного стану в закладах дошкільної освіти, а також окреслено проблемні аспекти і перспектив удосконалення нормативно-правової бази. Зокрема проаналізовано механізми організації інклюзивного навчання у ЗДО, діяльність команд психолого-педагогічного супроводу, а також проблеми реалізації індивідуальних програм розвитку в умовах дистанційної та змішаної форм навчання. Окрему увагу приділено питанням дотримання принципів недискримінації, інтересів дитини та забезпечення психосоціальної підтримки дітей із ООП. Обґрунтовано необхідність удосконалення нормативно-правових механізмів захисту прав дітей із особливими освітніми потребами в період воєнного стану, посилення міжвідомчої взаємодії та розроблення адаптивних моделей організації освітнього процесу в ЗДО з урахуванням безпекових викликів. Результати дослідження можуть бути використані в подальшій нормотворчій діяльності, практиці управління освітою та організації інклюзивного середовища в закладах дошкільної освіти.Документ Підготовка вчителя мистецтва до роботи в інклюзивному освітньому середовищі(2026) Сулаєва Наталія Вікторівна; Sulaieva Nataliia Viktorivna; Пахомова Наталія Георгіївна; Pakhomova Nataliia HeorhiivnaУ статті комплексно розглянуто проблему підготовки майбутніх учителів мистецтва до професійної діяльності в умовах інклюзивного освітнього середовища. Актуальність дослідження зумовлена модернізацією української освіти, розширенням мережі інклюзивних класів та потребою у педагогах, здатних забезпечити доступність і якість навчання учнів з різними освітніми потребами мистецтву. На основі аналізу наукових праць, нормативних документів та сучасних міжнародних підходів визначено сутність інклюзії як гуманістичної моделі освіти, що спрямована на активне залучення кожної дитини до творчої діяльності. Розкрито структуру інклюзивної компетентності вчителя мистецтва, яка поєднує знання про особливості психофізичного розвитку дітей з ООП, уміння організовувати доступний мистецький простір, застосовувати універсальний дизайн навчання, адаптувати та модифікувати зміст творчих завдань, використовувати арт-терапевтичні та музикотерапевтичні методики. У статті окреслено можливості мистецтва у роботі з дітьми з порушеннями слуху, зору, інтелектуального розвитку, РАС, порушеннями мовлення та опорно-рухового апарату, висвітлено типові труднощі та педагогічні бар’єри в інклюзивному мистецькому середовищі. Значну увагу приділено інтеграції інклюзивної тематики в зміст дисципліни «Методика викладання мистецтва», зокрема моделюванню інклюзивних уроків, створенню адаптованих конспектів, опануванню ІПР та індивідуальних мистецьких маршрутів. Окремо проаналізовано роль практичної підготовки – навчальної та асистентської практики, співпраці з фахівцями ІРЦ, формування портфоліо вчителя мистецтва та здатності до дослідницької діяльності. Підкреслено важливість партнерської взаємодії з асистентом учителя, командою психолого-педагогічного супроводу та батьками як ключової умови успішного інклюзивного процесу. Узагальнено, що підготовка вчителя мистецтва до роботи в умовах інклюзивного простору має ґрунтуватися на поєднанні теоретичної обізнаності, методичної гнучкості, практичного досвіду й сформованої педагогічної етики, що забезпечує створення безбар’єрного, безпечного й творчого освітнього середовища для кожної дитини.Документ Актуальні труднощі професійної діяльності асистента вчителя у реалізації державного стандарту базової середньої освіти(2026) Прядко Любов Олексіївна; Priadko Liubov OleksiivnaУ статті висвітлено актуальні труднощі професійної діяльності асистента вчителя у реалізації державного стандарту базової середньої освіти. Метою статті є обгрунтування результатів дослідження з трьох позицій: труднощів індивідуального супроводу дітей з ООП у базовій середній освіті, труднощів партнерської взаємодії асистента вчителя з членами команди психолого-педагогічного супроводу та взаємодії з батьками дітей з ООП. У ході дослідження встановлено, що труднощі індивідуального супроводу переважно стосуються адаптації та модифікації навчальних матеріалів з предметів, які складно даються дитині з ООП (фізика, хімія, геометрія) (40%); труднощі у складанні ІПР переважно виникають під час визначення цілей та очікуваних результатів (якщо дитина має 4 чи 5 рівень підтримки) (28%); наявності навчального перевантаження дітей з ООП, яке проявляється у розладах психосоматики (12%); труднощі під час уроків, оскільки програми дуже складні, а асистенти не є вчителями-предметниками (9%). Визначено, що у процесі партнерської взаємодії дуже складно асистентам вчителя ефективно домовлятись про спільні дії з членами команди супроводу, особливо на дистанційному навчанні (23%); дуже важко налагоджувати взаємодію з вчителями (19%); відсутність чіткого розподілу обов'язків та навантаження, розуміння педагогічних завдань, що входять до штату (17 %); відсутність належної емоційної підтримки у партнерстві з учителями; ставлення до асистента вчителя як до «помічник без голосу» (15%); недостатність емоційної підтримки з боку вчителя (12%). Досліджено, що батьки проявляють непослідовність у питаннях навчання, формування навчальних навичок, виховання та дотримання домовленостей, визначених командою психолого-педагогічного супроводу; їх важко залучати до освітнього процесу та продуктивного контролю учня з ООП; потребують надання допомоги у виконання домашнього завдання власної дитини з ООП та консультування з приводу технологічного супроводу дистанційного навчання. Подальші дослідження будуть присвячені подоланню освітніх труднощів у дітей з ООП.Документ Діалогічна активність у дітей з тяжкими мовленнєвими порушеннями(2026) Савінова Наталія Володимирівна; Savinova Nataliia Volodymyrivna; Нездатна Анастасія Юріївна; Nezdatna Anastasiia YuriivnaУ статті здійснено комплексний теоретико-методичний аналіз проблеми формування діалогічної активності у дітей з тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ) в умовах сучасного освітнього та інклюзивного середовища. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості дітей із системними порушеннями мовлення та потребою у впровадженні ефективних технологій розвитку їхньої діалогічної компетентності. Діалогічна активність розглядається як інтегративне утворення, що поєднує мовленнєві, когнітивні, мотиваційні та соціально-емоційні компоненти та забезпечує повноцінну участь дитини у міжособистісній діалогічній взаємодії. У роботі уточнено сутність поняття «діалогічна активність» у контексті психолінгвістичного та логопедичного підходів, визначено її структурні компоненти (ініціативність, реактивність, адекватність мовленнєвого реагування, здатність підтримувати тему розмови, варіативність мовленнєвих засобів). Окреслено специфічні труднощі, характерні для дітей із ТПМ: обмежений словниковий запас, граматичні помилки, порушення зв’язності висловлювання, зниження комунікативної мотивації, труднощі розуміння інструкцій та прихованих смислів. Обґрунтовано педагогічні умови формування діалогічної активності, зокрема створення тематичного мовленнєвого середовища, використання ігрових, тематичних, творчих діалогічних ситуацій, поєднання логопедичної та соціально-психологічної підтримки. Проаналізовано ефективність інтерактивних методів, рольових ігор, моделювання діалогів, візуальних опор та нейропсихологічних вправ у стимулюванні мовленнєвої ініціативи дітей. Наголошено на важливості індивідуалізації корекційно-розвиткової роботи та систематичного моніторингу динаміки сформованості діалогічних умінь. Практичне значення статті полягає у можливості використання запропонованих підходів у діяльності логопедів, корекційних педагогів, психологів та фахівців інклюзивно-ресурсних центрів. Отримані результати сприяють поглибленню наукових уявлень про механізми формування діалогічної компетентності та можуть бути використані у подальших емпіричних дослідженнях проблеми розвитку діалогічної активності дітей з тяжкими мовленнєвими порушеннями.Документ Реалізація інклюзивного, здоров’язбережувального та комунікативного компонентів у процесі виробничої педагогічної практики майбутніх учителів мистецтва(2026) Піддубна Оксана Михайлівна; Piddubna Oksana Mykhailivna; Куниця Гліб Вікторович; Kunytsia Hlib Viktorovych; Кирилюк Дар’я Миколаївна; Kyryliuk Daria MykolaivnaУ статті розкрито особливості реалізації інклюзивного, здоров’язбережувального та комунікативного компонентів у процесі виробничої педагогічної практики майбутніх учителів мистецтва. Актуальність дослідження зумовлена сучасними вимогами до професійної підготовки педагогічних кадрів, здатних ефективно працювати в умовах упровадження інклюзивної освіти, забезпечення збереження фізичного й психічного здоров’я учнів та налагодження результативної педагогічної взаємодії в освітньому середовищі. Матеріалами дослідження стали нормативно-правові документи у сфері освіти, робочі програми виробничих педагогічних практик, а також результати педагогічної діяльності здобувачів вищої освіти спеціальності А4 Середня освіта (Мистецтво. Образотворче мистецтво) освітньо-професійної програми «Мистецтво в закладах освіти». У дослідженні застосовано комплекс теоретичних та емпіричних методів, зокрема аналіз і узагальнення наукових джерел, педагогічне спостереження та аналіз результатів навчально-творчої діяльності здобувачів вищої освіти. Установлено, що реалізація інклюзивного компонента сприяє формуванню здатності майбутніх учителів мистецтва організовувати освітній процес з урахуванням індивідуальних освітніх потреб учнів, адаптувати зміст і методи навчання та використовувати диференційовані завдання. Здоров’язбережувальний компонент забезпечує створення безпечних і психологічно комфортних умов навчання, формує відповідальне ставлення до збереження здоров’я учнів. Комунікативний компонент сприяє розвитку навичок професійного спілкування, педагогічного такту та ефективної взаємодії з усіма учасниками освітнього процесу. Зроблено висновок, що комплексна реалізація інклюзивного, здоров’язбережувального та комунікативного компонентів у процесі виробничої педагогічної практики забезпечує формування цілісної професійної позиції майбутнього вчителя мистецтва та його готовність до ефективної педагогічної діяльності в сучасному освітньому середовищі.Документ Функції інклюзивної організаційної культури в закладах вищої освіти(2026) Ніколенко Людмила Миколаївна; Nikolenko Liudmyla MykolaivnaУ статті досліджено функціональні аспекти інклюзивної організаційної культури як стратегічного пріоритету формування інклюзивного освітнього простору закладу вищої освіти в умовах євроінтеграції та побудови суспільства сталого розвитку. Метою дослідження є виявлення та систематизація функцій інклюзивної організаційної культури, що забезпечують розбудову цілісного інклюзивного освітнього простору. У процесі роботи використано комплекс теоретико-аналітичних методів: системно-структурний аналіз дозволив представити функціонал інклюзивної організаційної культури як взаємопов’язану систему елементів, а порівняльний аналіз сприяв класифікації цих функцій за їхніми цільовими ознаками. Обґрунтовано, що інклюзивна організаційна культура виступає ядром інклюзивного освітнього простору, трансформуючи особистісні установки учасників освітнього процесу в напрямі інклюзивних цінностей. У статті проаналізовано трирівневу структуру культури за Е. Шайном (артефакти, проголошувані цінності, базові уявлення) та доведено, що справжня інклюзія можлива лише за умови зміни глибинних переконань кожного члена спільноти. Автором представлено систему функцій інклюзивної організаційної культури за векторами: зовнішні функції (суспільнотворча (реалізація «третьої місії» університету), нормативно-інституційна, іміджева («ЗВО для всіх»), орієнтування на замовників освітніх послуг та розширення партнерської взаємодії) і внутрішні (стабілізаційна, адаптаційна, консолідуюча, підтримувальна, компенсаторна, розвивальна та мотиваційна). Акцентовано, що ефективність формування інклюзивної організаційної культури, та й інклюзивного освітнього простору у цілому, залежить від балансу між зовнішніми маркетинговими стратегіями та внутрішніми соціально-педагогічними практиками. Інклюзивна організаційна культура визначена як системотвірний чинник, що долає розрив між декларативним прийняттям інклюзії та реальною готовністю до практичних дій, забезпечуючи сталий гуманістичний розвиток вищої школи.Документ Педагогічні умови формування математичної компетентності дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання(2026) Павлишина Наталія Борисівна; Pavlyshyna Nataliia BorysivnaУ статті розглянуто проблему формування математичної компетентності дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Актуальність дослідження зумовлена впровадженням компетентнісного підходу в системі загальної середньої освіти та необхідністю забезпечення рівного доступу до якісної освіти для дітей з різними освітніми потребами. Наголошено, що математична компетентність дітей з ООП має не лише навчальне, а й корекційно-розвиткове значення, оскільки сприяє розвитку когнітивних процесів, мовлення, довільної регуляції діяльності, просторового мислення та соціальної адаптації. Проаналізовано сучасні психолого-педагогічні дослідження з проблем організації інклюзивного навчання та розвитку математичних уявлень у дітей з різними нозологіями. Визначено суперечності між вимогами державних освітніх стандартів, індивідуальними можливостями дітей з ООП та недостатнім методичним забезпеченням процесу формування їх математичної компетентності. У результаті дослідження визначено ключові педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування математичної компетентності дітей з ООП: індивідуалізація та диференціація навчання; використання адаптованих наочно-дидактичних матеріалів; організація системного психолого-педагогічного супроводу; впровадження сучасних цифрових та асистивних технологій інклюзивного навчання; розвиток пізнавального інтересу та позитивної навчальної мотивації. Обґрунтовано, що реалізація зазначених умов забезпечує інтеграцію навчальної та корекційно-розвиткової складових освітнього процесу та сприяє комплексному розвитку дитини.Документ Шляхи формування життєвих навичок в учнів з інтелектуальними порушеннями(2026) Михальська Світлана Анатоліївна; Mykhalska Svitlana Anatoliivna; Гаман Алла Миколаївна; Haman Alla Mykolaivna; Помирляну Олексій Тодорович; Pomyrlianu Oleksii TodorovychУ статті висвітлюються результати проведеного вивчення шляхів формування життєвих навичок в учнів з інтелектуальними порушеннями. Методами дослідження були аналіз літературних джерел та опитування фахівців спеціальної освіти. Проведене опитування свідчить про різні погляди фахівців спеціальної освіти на співвідношення понять «життєва компетентність» та «соціальна компетентність». Значна частина респондентів розглядають соціальну компетентність як складову життєвої, тоді як інші вважають їх частково співвідносними або зовсім різними. З’ясовано, що життєві навички для учнів з інтелектуальними порушеннями є необхідними для успішної соціалізації, розвитку самостійності, забезпечення безпеки, адаптації до освітнього середовища та підготовки до майбутньої професійної діяльності. Серед ключових навичок, які необхідно формувати в учнів з інтелектуальними порушеннями називають самообслуговування, побутові, соціально-комунікативні, безпекові, фінансові та трудові уміння. Встановлено, що формування життєвих навичок має здійснюватися спільно педагогами та батьками, переважно під час корекційно-розвиткових занять, уроків і виховних заходів. Роль педагога визначається як ключова: він виступає наставником, організатором практичної діяльності, посередником між дитиною та світом, створює сприятливі умови для розвитку самостійності й соціальної адаптації. Педагог створює сприятливі умови для розвитку самостійності, адаптації до соціуму, формування трудового досвіду та комунікативних умінь, співпрацює з родиною та іншими фахівцями для забезпечення цілісного підходу. Водночас майже всі фахівці наголошують на потребі підготовки майбутніх педагогів до формування життєвих навичок в учнів з інтелектуальними порушеннями, що може реалізуватися через запровадження спеціальних навчальних дисциплін у закладах вищої освіти, вибіркових курсів або інтеграцію відповідних тем у загальні програми підвищення кваліфікації з педагогіки та психології.Документ Особливості емоційно-вольової сфери у школярів з порушенням слуху(Гельветика, 2026) Трояновська Марія Миколаїввна; Troianovska Mariia MykolaivvnaУ статті здійснено теоретичне обґрунтування особливостей емоційно-вольової сфери школярів з порушенням слуху в умовах сучасного освітнього середовища. Актуальність дослідження зумовлена зростанням кількості дітей з порушенням слуху, які навчаються в інклюзивних та спеціальних закладах освіти, а також потребою глибшого розуміння психологічних механізмів їх особистісного розвитку. Сучасна школа характеризується інтенсивною комунікативною взаємодією, інформаційною насиченістю та високими вимогами до соціально-емоційної компетентності учнів. Для школярів з порушенням слуху такі умови можуть виступати як ресурсом розвитку, так і чинником психоемоційного напруження. Метою дослідження визначено теоретичне обґрунтування особливості емоційно-вольової сфери школярів з порушенням слуху з урахуванням умов сучасного освітнього середовища. У процесі теоретичного аналізу встановлено, що емоційно-вольова сфера школярів з порушенням слуху характеризується підвищеною емоційною реактивністю, варіативністю рівня тривожності та специфікою розвитку вольових якостей. Обмежений доступ до повноцінної мовної взаємодії може ускладнювати формування внутрішнього мовлення як механізму саморегуляції, що відображається на здатності контролювати емоційні стани та поведінкові реакції. У навчальних ситуаціях, які передбачають інтенсивну соціальну взаємодію та швидкий темп комунікації, підвищується ризик виникнення ситуативної тривожності та емоційного напруження. Результати дослідження можуть бути використані для розроблення програм розвитку емоційної компетентності та формування вольових якостей учнів з порушенням слуху в умовах сучасної школи.Документ Inclusion and Diversity(Гельветика, 2026)Журнал є рецензованим виданням, у якому публікуються оригінальні статті, що розкривають результати наукових, практичних, навчально-методичних та науково-дослідних розробок у галузі інклюзивної освітиДокумент Компетентність команди психолого-педагогічного супроводу щодо формування SMART-цілей розвитку дитини з освітніми труднощами: результати емпіричного дослідження(2026) Мартинчук Олена Валеріївна; Martynchuk Olena Valeriivna; Ганевіч Софі Марі; Hanevich Sofi Mari; Салюк Світлана Іванівна; Saliuk Svitlana IvanivnaУ статті представлено результати емпіричного дослідження рівня сформованості компетентності команди психолого-педагогічного супроводу щодо формування та реалізації SMART-цілей розвитку дитини з освітніми труднощами в умовах інклюзивної освіти. Актуальність теми зумовлена необхідністю підвищення якості індивідуального планування в межах індивідуальної програми розвитку (ІПР), де чіткість, вимірюваність і реалістичність цілей визначають ефективність супроводу. Метою дослідження було визначення рівня теоретичної обізнаності, практичної готовності та мотиваційної налаштованості членів команди супроводу щодо застосування SMART-підходу. Визначено три критерії оцінювання компетентності: теоретико-когнітивний, практико-діяльнісний і мотиваційно-ціннісний. Дослідження здійснювалося методом анкетування (29 запитань) серед 22 педагогічних працівників і фахівців інклюзивно-ресурсного центру. Обробка результатів проводилася із застосуванням кількісного та якісного аналізу. Узагальнення результатів дослідження дозволило констатувати, що рівень сформованості компетентності команди супроводу щодо застосування SMART-цілей є переважно середнім. Теоретична обізнаність не завжди трансформується у стійкі практичні навички формулювання вимірюваних і часово окреслених цілей. Водночас позитивна мотиваційна складова створює передумови для впровадження програм підвищення кваліфікації, спрямованих на розвиток практичних умінь застосування SMART-технології в межах ІПР. Отримані дані підтверджують доцільність розроблення практико-орієнтованої програми підвищення кваліфікації, спрямованої на формування навичок формулювання, інтеграції та коригування SMART- цілейДокумент Сучасні підходи до розвитку психомоторики дітей з інтелектуальними порушеннями засобами адаптивного фізичного виховання(2026) Колишкін Олександр Володимирович; Kolyshkin Oleksandr VolodymyrovychУ статті висвітлено сучасні підходи до розвитку психомоторики дітей з інтелектуальними порушеннями засобами адаптивного фізичного виховання як важливого напряму корекційно-розвиткової роботи в системі спеціальної освіти. Розкрито сутність поняття «психомоторика» як інтегративної характеристики розвитку дитини, що поєднує рухову, сенсорну та психічну сфери, визначає рівень сформованості координаційних здібностей, моторного контролю та здатності до регуляції рухової діяльності. Проаналізовано особливості психомоторного розвитку дітей з інтелектуальними порушеннями, констатовано зниження рівня розвитку фізичних якостей, координаційних здібностей, порушення просторово-часової організації рухових дій, недостатній розвиток дрібної моторики та сенсорної інтеграції. Визначено, що зазначені особливості ускладнюють процес навчання, знижують рівень адаптації та обмежують можливості соціальної інтеграції дітей. Особливу увагу приділено потенціалу адаптивного фізичного виховання як ефективного засобу корекції психомоторних порушень. Встановлено, що систематичне використання спеціально підібраних фізичних вправ, рухливих ігор, вправ на розвиток координації, рівноваги, ритму, а також сенсомоторних компетентностей сприяє активізації функціональних можливостей організму, формуванню базових рухових навичок і вдосконаленню психомоторної сфери дітей з інтелектуальними порушеннями. Узагальнено сучасні методичні підходи до організації занять з адаптивного фізичного виховання, що передбачають індивідуалізацію, поетапність, комплексність впливу та використання інноваційних педагогічних технологій. Підкреслено необхідність інтеграції фізичного, психічного та сенсорного розвитку у процесі корекційно-розвиткової роботи. Зроблено висновок про те, що адаптивне фізичне виховання є ефективним засобом розвитку психомоторики дітей з інтелектуальними порушеннями, сприяє підвищенню рівня їх фізичної підготовленості, розвитку рухової активності, формуванню життєво необхідних компетентностей та забезпечує передумови для їхньої подальшої успішної соціалізації.Документ Особливості розвитку пальцевого та кистьового праксису у дітей 4–5 років з порушеннями мовлення(2026) Галецька Юлія В’ячеславівна; Haletska Yuliia V’iacheslavivna; Юрша Дарія Степанівна; Yursha Dariia StepanivnaВ статті описано особливості розвитку пальцевого та кистьового праксису у дітей середнього дошкільного віку з порушеннями мовлення. Визначено, що праксис означає виконання свідомих, високоорганізованих, цілеспрямованих та довільних координованих рухових дій. Кінестетичний праксис відповідає за сприймання, збереження та аналіз інформації про положення і рухи власного тіла, що надходить унаслідок подразнення шкірних рецепторів і пропріорецепторів. Кінетичний праксис відповідає за реалізацію рухової діяльності та функціонально пов’язаний із ділянкою кори лобових часток, з якої надходять нервові імпульси, що запускають роботу м’язів, сухожиль і суглобів. Доведено, що формування моторної організації мовлення тісно пов’язане з розвитком загальної моторики дитини. Під час підготовки дитини до активного мовлення важливо приділяти увагу не лише артикуляційним вправам, а й тренуванню рухів пальців рук; кисть руки можна розглядати як частину мовленнєвого апарату, а рухову проекційну зону кисті – як додаткову мовленнєву область мозку. Встановлено, що у дітей з порушеннями мовлення нерідко спостерігаються прояви загальної моторної недостатності, а також відхилення у розвитку дрібної моторики рук. Серед найбільш поширених порушень відзначаються недостатня регуляція довільних рухів, знижена координація та чіткість їх виконання, труднощі переключення між рухами й автоматизації нових дій, наявність супутніх або зайвих рухів, а також загальна неузгодженість і хаотичність моторних актів. Для вивчення пальцевого кінестетичного праксису було обрано два субтести (пальцевий праксис поз за зоровим зразком (роги кози, бублик, зайчик, тризуб);пальцевий праксис за кінестетичним зразком). Дослідження кінестетичного праксису показали: високий рівень сформованості виявлено у 40% дітей, середній рівень – у 30%, низький рівень – у 30%. Дослідження кінетичного праксису виявило такі результати: високий рівень – 30% дітей, середній рівень – 50%, низький рівень – 20% дітей.Документ Стан сформованості культури батьківства у сім’ях, які виховують дітей з розладами аутистичного спектра на констатувальному етапі дослідження(2026) Богомаз Крістіна Сергіївна; Bohomaz Kristina SerhiivnaУ статті представлені результати дослідження стану сформованості культури батьківства в сім’ях, які виховують дітей молодшого шкільного віку з розладами аутистичного спектру. Вони є відображенням констатувального етапу експерименту, спрямованого на визначення змісту і методів формування культури батьківства. Авторкою було досліджено стан сформованості кожного критерію культури батьківства у сім’ях, які виховують дітей з РАС: когнітивного, комунікативного, емоційно-ціннісного та поведінкового. З’ясовано, що високий рівень когнітивного компоненту мають 20% респондентів ЕГ та 22% КГ, середній – 65% ЕГ та 60% КГ, низький – 15% респондентів ЕГ та 18% КГ). Високий рівень сформованості комунікативного компоненту культури батьківства мають 19% респондентів ЕГ та 20% КГ, на середньому перебувають 65% респондентів ЕГ та 63% КГ, на низькому – 16% ЕГ та 17% КГ. Високий рівень сформованості емоційно-ціннісного компоненту культури батьківства мають 35% респондентів ЕГ та 36% КГ, середнього рівня досягло 65% ЕГ та 63% КГ, на низькому рівні перебуває 1% учасників експерименту ЕГ та 2% КГ. Високий рівень сформованості поведінкового компоненту притаманний 15% ЕГ та 16% КГ, середній рівень мають 55% батьків ЕГ і відповідно 56% КГ, на низькому рівні знаходяться 30% респондентів ЕГ та 28% КГ. Узагальнено, що високий рівень сформованості культури батьківства мають 22% ЕГ та 24% КГ, середній рівень притаманний 62% ЕГ і 60% КГ, на низькому рівні перебувають 16% батьків ЕГ та КГ. Установлено, що основна увага має приділятись формуванню уміння взаємодії з невербальною дитиною, подоланню аутизації батьків, формуванню вмінь у батьків здійснювати профілактику небажаної поведінки та успішно долати її прояви, бути чутливими до проблем дитини, але не забувати і про себе, бути морально стійкими.Документ Формування базових логопедичних компетентностей майбутніх фахівців спеціальної освіти(2026) Брушневська Ірина Миколаївна; Brushnevska Iryna MykolaivnaУ статті розглянуто проблему формування базових логопедичних компетентностей майбутніх фахівців спеціальної освіти в умовах сучасної вищої освіти України. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення якісної професійної підготовки здобувачів вищої освіти, здатних здійснювати ефективну корекційно-розвиткову роботу з особами із мовленнєвими порушеннями різних вікових груп, зростанням вимог до рівня їхньої практичної та методичної підготовки. Метою статті є теоретичне обґрунтування та аналіз особливостей формування базових логопедичних компетентностей майбутніх фахівців спеціальної освіти у процесі професійної підготовки в закладах вищої освіти. У дослідженні використано комплекс теоретичних та емпіричних методів, зокрема аналіз і узагальнення наукових джерел, педагогічне спостереження, анкетування здобувачів вищої освіти. У статті уточнено сутність поняття «базові логопедичні компетентності» та визначено їхню структуру, що охоплює когнітивний, операційний, мотиваційно-ціннісний і рефлексивний компоненти. Охарактеризовано педагогічні умови формування зазначених компетентностей, серед яких інтеграція теоретичної та практико-орієнтованої підготовки здобувачів вищої освіти, використання активних та інтерактивних методів навчання, формування професійної мотивації та ціннісного ставлення до професійної діяльності, забезпечення рефлексивної спрямованості навчального процесу, методичне забезпечення та структурована подача змісту навчального матеріалу. Результати емпіричного дослідження підтвердили, що цілеспрямоване формування базових логопедичних компетентностей сприяє підвищенню рівня професійної готовності здобувачів вищої освіти, розвитку аналітичного мислення, усвідомленню значущості корекційно-розвиткової діяльності та формуванню позитивної професійної мотивації.Документ Teaching and Upbringing of Students with Intellectual Disabilities Through School Local History Studies(2026) Odynchenko Larysa Kostiantynivna; Одинченко Лариса Костянтинівна; Kosenko Yurii Mykolaiovych; Косенко Юрій Миколайович; Skyba Tetiana Yuriivna; Скиба Тетяна ЮріївнаThe article substantiates the significance and specific features of implementing school local history studies within the system of educational and corrective work with students who have intellectual developmental disorders. The relevance of the study is determined by the need to search for new approaches to fostering national self-awareness, patriotism, and social experience among schoolchildren through the study of the history, culture, and natural environment of their native region. Local history studies are interpreted as a synthetic type of activity that promotes the activation of the cognitive sphere and the correction of emotional and volitional processes in children with special educational needs. The study identifies the key organizational forms of local history work (state, community-based, school-based, and extracurricular) and analyzes scholarly approaches to defining the concept of “school local history studies”. Particular attention is paid to the didactic principles underlying the formation of local history knowledge, including scientific validity, accessibility, systematicity, visualization, and educational orientation. A separate emphasis is placed on the principle of corrective and developmental orientation, which involves the development of sensory perception, visual-imaginative thinking, and the establishment of cause-and-effect relationships based on concrete sensory experience. The article distinguishes and characterizes three stages of local history work in special schools: the accumulation of sensory and observational experience in primary grades; the generalization and systematization of acquired knowledge about one’s locality and personal experience during the study of natural science and civic-historical educational fields; and the systematic integration of knowledge in extracurricular activities. The authors propose differentiating learning outcomes according to three levels: propaedeuticcognitive, functional-operational, and analytical-systematizing. It is established that the diversification of organizational forms of local history activities, as well as the use of various visual aids and information and communication technologies, constitutes a necessary condition for the effective acquisition of historical and geographical content. The conclusions emphasize that systematic local history work contributes not only to the successful social adaptation of students but also to the formation of a stable system of value orientations and a patriotic stance. The practical significance of the research lies in the possibility of applying the proposed stage-based approach to improve curricula in special education institutions.Документ Формування граматичної структури мовлення у дітей із ЗНМ: міждисциплінарний підхід в умовах інклюзивної освіти(2025) Лисенко Інна Сергіївна; Lysenko Inna SerhiivnaУ статті розглядається міждисциплінарний підхід у логопедичній роботі з дітьми із загальним недорозвиненням мов-лення (ЗНМ) в умовах інклюзивного освітнього простору. Особлива увага приділяється формуванню граматичної структури мовлення як ключового етапу розвитку мовленнєвої компетентності у дітей із порушеннями мовлення. Автор аналізує сучасні наукові погляди та практичні методики, що сприяють подоланню дефіциту мовлення через інтеграцію роботи логопеда, пси-холога, педагога та інших фахівців. Важливе місце відведено опису таких ефективних методів, як мовленнєве моделювання, лінгвістичні ігри, сенсорно-пред-метна підтримка та інтерактивно-ігрові технології. Ці підходи забезпечують поступове формування граматичних категорій через активну участь дитини в комунікативних ситуаціях, використання багатоканального сприйняття та емоційно забарв-лених завдань. В статті підкреслюється важливість адаптації корекційних методів до індивідуальних особливостей кожної дитини, що забезпечує максимальну ефективність корекційної роботи. Окремо розглядаються інноваційні логопедичні техно-логії, що впроваджуються у практику інклюзивної освіти, зокрема інтерактивно-ігрові методи, логоритміка, сенсомоторні вправи. Проведений аналіз методик ілюструє, що міждисциплінарна взаємодія фахівців створює умови для формування не лише лек-сико-граматичних навичок, а й комплексного розвитку комунікативної компетентності дитини. Зазначено, що ефективність логопедичної роботи значно зростає при умові залучення родини та використання системного підходу в побудові навчально-ко-рекційного процесу. Результати дослідження підтверджують, що комплексна підтримка в інклюзивному середовищі сприяє не лише подоланню мовленнєвих труднощів, а й успішній соціалізації дитини, підвищуючи якість її навчання та життя. Запропо-новані методики можуть бути ефективно застосовані як у рамках індивідуального супроводу, так і в повсякденному навчаль-но-виховному процесі інклюзивного закладу. Стаття розрахована на логопедів, педагогів, психологів, батьків дітей з мовлен-нєвими порушеннями, а також на науковців, які займаються проблематикою інклюзії та розвитку мовлення.Документ Досвід навчання англійської мови учнів початкової школи з функціональними порушеннями зору у закладах освіти різних країн світу(2025) Дегтяренко Тетяна Миколаївна; Dehtiarenko Tetiana Mykolaivna; Гордєєва Алла Андріївна; Hordieieva Alla AndriivnaУ статті досліджені актуальні проблеми навчання англійської мови як іноземної молодших школярів із функціональ-ними порушеннями зору, виокремлено ефективні способи покращення якості навчання дітей означеної категорії, узагальнено результати практичних досліджень зарубіжних науковців щодо особливостей формування англомовних компетенцій школярів початкової школи (Pantić N., Florian. L., Abdullah Coşkun, Carter, McCarthy, H. Z. Özer, N. Cabaroglub, Susanto, Deri Sis Nanda).Завдяки практичним дослідженням науковців Туреччини, Мексики та Індонезії було встановлено, що формування англомов-них компетенцій незрячих та слабозорих дітей у початковій школі перебуває на низькому рівні, що спричинено хибно сформо-ваними стереотипами щодо інтелектуальних можливостей осіб з особливими освітніми потребами, відсутністю матеріаль-но-технічного забезпечення класів у яких навчаються діти досліджуваної категорії, недостатньою кількістю уроків іноземної мови та відсутністю спеціальних тренінгів для педагогів. Проведене нами поглиблене вивчення стану та особливостей навчання іноземної мови школярів з функціональними пору-шеннями зору у далекому зарубіжжі має на меті сформувати стратегії розвитку освіти осіб з особливими освітніми потре-бами на теренах України, зокрема запропонувати ефективні способи формування англомовних компетенцій школярів означеної категорії. На нашу думку, програма дій, що забезпечить еволюцію системи освіти та покращення якості навчання незрячих та слабозорих школярів, передбачає: залучення тифлопедагогічної техніки у навчальний процес; практичну діяльність, як обов’язковий компонент освітнього процесу; використання комунікативно-ігрових технологій; максимальне залучення ауді-опристроїв при вивченні іноземної мови; впровадження спеціальних тренінгів для педагогів щодо особливостей навчання дітей з особливими освітніми потребами; збільшення тижневого навантаження англійської мови. Реалізація цієї програми забезпечуватиме комфортне навчальне середовище молодшим школярам з функціональними порушеннями зору, яке сприятиме розвитку психічних процесів та емоційно-вольової сфери незрячих та слабозорих школярів, що в результаті покращуватиме розумову діяльність учнів та сприятиме ефективному засвоєнню знань з іноземної мови.Документ Conceptual Foundations for the Formation of Research Competence of Future Specialists in Special Education(2025) Boriak Oksana Volodymyrivna; Боряк Оксана Володимирівна; Сущенко Лариса Олександрівна; Sushchenko Larysa OleksandrivnaThe article defines and scientifically substantiates the conceptual foundations for the development of research competence in future specialists in special education. It has been proven that effective professional training should provide the most favorable developmental impact aimed at shaping the personality of the future special education teacher and unlocking their creative potential. Orienting scientific activity toward the practical domain of professional engagement – both for students and instructors – highlights the need to reconsider the factors tha determine the organization of research work in higher education institutions. The article emphasizes that the demands of today call for a highly qualified, competent special education teacher who is capable of mastering the methodology of scientific inquiry, acquiring research experience, realizing themselves in the professional-pedagogical sphere, and implementing innovative approaches to organizing scientific work. The objective need for significant adjustments to the goals and content of professional training for future special education specialists is highlighted–specifically, providing maximum opportunities for developing professional qualities, fostering the scientific potential of the future special education teacher. This includes high motivation for active scientific and cognitive activity, mastery of scientific- pedagogical research methods, the ability to independently analyze and generalize pedagogical facts, make independent decisions, and continuously pursue professional self-improvement. The article outlines key conceptual priorities, which include bringing future special education teachers closer to professionalism, actively involving them in research activities, acquiring valuable practical experience in performing the tasks of a researcher-specialist, stimulating deeper understanding of the specifics of their future professional activity through research work, organizing the study of pedagogical issues directly related to their future profession, and internalizing a value-based personal attitude toward research work