Слобожанський науковий вісник. Серія Психологія

Постійне посилання зібрання

https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/13254

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 72

Практика Майндфулнес у психотерапевтичній практиці
(2023) Мотрук Тетяна Олександрівна; Motruk Tetiana Oleksandrivna
У статті розглянуто актуальність майндфулнесу як сучасного напряму роботи зі свідомістю, його можливості у подоланні наслідків стресу різного характеру. Розглядаються історичні витоки виникнення методу самоусвідомлення, його зв’язок із практиками медитації усвідомленості, віпассани, йоги. Основною ідеєю у практиці стає ідея наповнення змістом та усвідомленості моменту. Згадуються роботи Джон-Кабат Зінна та відмінність майндфулнесу від релігійних практик. Розглянуто такі складники практики, як дихання, самоспівчуття, соціальний складник через співчуття. У статті зазначається відмінність майндфулнесу від релаксації як одного із засобів саме заспокоєння. Наголошується, що через практику майндфулнес людина не заперечує і не ховається від болю або сильних емоцій, а навчається приймати їх без доданих значень такими, якими вони є. У статті приведено нейрофізіологічне обґрунтування практики майндфулнес. Наукові дослідження свідчать, що регулярна практика медитації має дуже конкретний вплив на нейрофізіологічні процеси. Під час медитації спостерігається підвищення активності й утворення нових нейронних зв’язків у середині префронтальної кори головного мозку, яка відповідає за функції емоційної регуляції, планування, усвідомленого вибору, емпатії. Активуються процеси регуляції функцій організму; спеціальна комунікація (взаємність), яка є важливою здатністю соціального інтелекту; емоційна врівноваженість і гнучкість реакцій, співчуття, функція інсайту, усвідомлена регуляція сприйнятої небезпеки та інтуїція, що заснована на здатності префронтальної кори обробляти інформацію. Ці дані підтверджувалися збільшенням активності префронтальної кори, швидкістю вирішення інтелектуальних завдань після медитації. Гарними наслідками від практики ставали поліпшення контролю уваги, гнучкість емоційної регуляції, зміна самоусвідомлення. Розглянуто застосування практик самоусвідомлення у психотерапевтичній практиці, а саме майндфулнес-орієнтованої когнітивної терапії (МО-КПТ). Одним із важливих ефектів від практики стають навички розпізнавати моменти включення тригерів і запобігання потраплянню у коло румінацій.
Застосування методу арт-терапії у разі криз і психічних травм особистості
(2023) Пасько Катерина Миколаївна; Pasko Kateryna Mykolaivna
У науковій статті йдеться про роботу психолога з кризами особистості. Серед таких виділяють особистісні кризи, професійні, кризові стани сім’ї. Висвітлено, що є різні кризи. Так, криза розвитку – це зміни, які є нормальною частиною життя особистості і можуть бути успішно пережиті лише тоді, коли людина навчиться справлятися зі своєю ситуацією. При цьому ситуативна криза – це результат несподіваної травми. Іноді ці кризи розвитку або ситуативні кризи можуть відбуватися одночасно, і коли це трапляється, криза, як правило, є більш руйнівною для особистості. Розкрито також розуміння психічної травми та зазначено її особливості протікання. Визначено, що наслідки травми можуть включати: зміну режиму сну, панічні атаки, замкнутість, нав’язливі думки, досить легку лякливість особистості, підвищену пильність тощо. Деякі зі способів, якими травма може проявлятися в організмі, включають: хронічні захворювання або біль, проблеми зі сном, часті головні болі або біль у грудях тощо. Запропоновано шляхи психологічної допомоги у разі криз і психічних травм особистості, при цьому акцент зроблено на роботі психолога в методі арт-терапії – формі психологічної допомоги, в основі якої – безпечне і природне для людини образотворче мистецтво, казкотерапія, фототерапія, пісочна терапія тощо. Підкреслюється, що завдяки творчому процесу арт-терапія може бути цінним терапевтичним підходом у роботі з травмою та кризами особистості.Обґрунтовується, що використання мистецтва для вираження емоцій відкриває доступ як до візуальної пам’яті, так і до тілесної пам’яті, оскільки не тільки дозволяє людям створювати образи. Використання художніх матеріалів, таких як глина і фарби, може відновити зв’язок з фізичними відчуттями, які можуть бути відрізані від своїх тілесних відчуттів. Оскільки дослідниками припускається, що дотик і зір безпосередньо пов’язані з центром страху в мозку людини, арт-терапія підходить для роботи з травматичною пам’яттю.
Особливості проявів довіри до інших та до себе у студентів юнацького віку
(2023) Єрмакова Наталія Олександрівна; Yermakova Nataliia Oleksandrivna
У статті розкриваються особливості довіри як особистісної детермінанти особистісного та професійного зростання студентів юнацького віку. Наголошується на сенситивності юнацького віку для становлення досліджуваного конструкту. Подаються результати проведеного теоретичного аналізу проблеми, а також емпіричного дослідження довіри до себе в життєзначущих сферах студентів юнацького віку. Результати дослідження засвідчили переважання довіри до себе над довірою до інших у студентів юнацького віку. Виявилося, що низький рівень довіри до себе, на відміну від довіри до інших, не спостерігається серед досліджуваних. Найнижчі показники високого рівня довіри порівняно з трьома іншими сферами в обох групах респондентів були виявлені в інтимній сфері (взаємини з другом, подругою). Гендерні показники різняться в тому, що довіра до інших у дівчат є значно вищою, ніж у юнаків, а довіра до себе у хлопців є вищою, ніж у дівчат. Отже, юнаки собі довіряють більше, ніж іншим, а дівчата схильні довіряти більше іншим, ніж собі. Виявлені тенденції свідчать про необхідність диференційованої психокорекційної роботи зі студентами, спрямованої на підвищення складників довіри, особливо в навчальній та інтимній сферах. Пошук активізації умов їх конструювання сприятиме максимальній інтеграції довіри до себе та до інших в усвідомлені настанови позитивної спрямованості у студентів юнацького віку.
Самооцінка студентів закладів вищої освіти як чинник успішності навчання
(2023) Пухно Світлана Валеріївна; Pukhno Svitlana Valeriivna
У статті проаналізовано такий психологічний феномен, як самооцінка особистості, особливості самооцінки студентів закладів вищої освіти як компонент самоповаги, як чинник успішності проходження соціально-психологічної адаптації, успішності їх навчання та загалом формування професійних компетентностей майбутніх фахівців. Проаналізовані функції самооцінки, особливості цього особистісного компонента людини юнацького віку. Представлено, що особливості самооцінки здобувачів вищої освіти залишаються актуальним питанням дослідників соціальної та вікової психології, психології вищої школи. Узагальнено зв’язок особливостей самооцінки студентів закладу вищої освіти та складнощів адаптаційних періодів навчання, якими є перший рік навчання та випускний курс. Специфіка останнього пов’язана з проходженням студентами виробничої практики, а на сьогодні для значної кількості молодих людей і початком професійної діяльності. З’ясовано, що найбільш складним періодом дослідниками виділено перший рік навчання, що пов’язано з проблемами адаптації юнаків до умов та специфіки навчання у новому закладі освіти. Визначені переваги в цьому процесі студентів з об’єктивною самооцінкою. Проаналізовані труднощі студентів-першокурсників, у яких занижена самооцінка та неадекватно завищена самооцінка, особливості їх навчання, соціальної взаємодії, особливості професійної адаптації. Проаналізовані результати дослідження ґендерних особливостей самооцінки здобувачів вищої освіти. Представлено результати емпіричного дослідження самооцінки студентів Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка. Визначені чинники, що сприяють успішності соціально психологічної адаптації, зокрема, діагностична та корекційна діяльність фахівців психологічної служби щодо проблем студентів закладів вищої освіти. Висвітлено особливості організації психологічного супроводу під час навчання студентів у закладі вищої освіти з метою успішності проходження адаптації та формування професійних компетентностей майбутнього фахівця.
Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія
(Гельветика, 2023)
Видання містить публікації нових досліджень, теорій та практичних рекомендацій у галузі психології. Виступає платформою для поширення інноваційних досліджень, теорій та методик у галузі психології, а також забезпечує обмін ідеями серед вчених, практиків та інших зацікавлених осіб.
Емпіричне дослідження особливостей прояву емпатії у студентів ЗВО
(2023) Дворніченко Лариса Леонідівна; Dvornichenko Larysa Leonidivna
У статті аналізується емпіричне дослідження особливостей прояву емпатії у студентів закладів вищої освіти. Висвітлені особливості різних підходів до розуміння поняття емпатії. Розкриті результати дослідження розвитку емпатії у студентіврізний спеціальностей педагогічного університету. Зазначено, що між вибором професійної діяльності, особливостями особистісних рис та проявами емпатичних здібностей є взаємозв’язок. Визначені особливості проявів раціонального, емоційного та інтуїтивного каналів емпатії. Висвітлено пріоритетний розвиток таких рис, як співпереживання та інтуїтивне відчуття людини, та емоційного каналу емпатії у студентів-психологів, інтуїтивного каналу емпатії і таких рис, як «вчування» не тільки у світ людей, але і в художній об’єкт, у студентів інституту мистецтв та раціональний канал емпатії і вміння підпорядковуватись нормам, правилам у студентів – майбутніх учителів початкових класів. Зазначається, що між особистісними рисами та проявами емпатії є зв’язок на рівні статистичної значущості. Доведено існування прямого взаємозв’язку на рівні статистичної значущості р=0,01 між показниками емоційної стабільності-нестабільності та рівнем проникаючої здібності емпатії, тобто властивості, що дозволяє створювати атмосферу довірливості та ефективного спілкування. Зазначений обернений взаємозв’язок на рівні статистичної значущості р=0,01 між показниками емоційної стабільності та раціональним каналом емпатії, а саме здібності розуміти іншу людину, її стани, проблеми, поведінку. Доведений прямий взаємозв’язок нарівні статистичної значущості р=0,05 між такими проявами особистості, як консерватизм-радикалізм, практичність-мрійливість, та інтуїтивним каналом емпатії. Проведений аналіз підкреслив необхідність розвивальної та корекційної роботи щодо гармонізації емпатії у студентів – майбутніх педагогів та психологів.
Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія
(Гельветика, 2023)
Видання містить публікації нових досліджень, теорій та практичних рекомендацій у галузі психології. Виступає платформою для поширення інноваційних досліджень, теорій та методик у галузі психології, а також забезпечує обмін ідеями серед вчених, практиків та інших зацікавлених осіб.
Methodological Aspects of the Interaction of Classical Psychoanalysis and Philosophy
(2023) Vertel Anton Viktorovych; Вертель Антон Вікторович
The article examines the methodological aspects of psychoanalytic teaching. The relationship between psychoanalysis and philosophy is considered. An attempt is made to analyze the attitude to psychoanalysis in the system “myth – philosophy – science”. Explicated the main basic concepts of psychoanalytic teaching. The evolution of psychoanalytic views on human nature and development of his psyche is revealed. The criticism of psychoanalysis through the prism of different psychological and philosophical concepts is revealed. The influence of European philosophical thought on the formation of psychoanalysis is presented. Particular attention is paid to the critique of psychoanalysis by representatives of positivism and positivism. The focus is on the classical psychoanalysis of S. Freud and his followers and on the relationship between psychoanalysis and philosophy. It is shown that psychoanalytic concepts turn out to be the centre of attraction for philosophers of different worldview orientations, no matter how sharply and fundamentally they criticize certain psychoanalytic statements or, on the contrary, uncritically borrow the fundamental ideas of S. Freud. Psychoanalysis will continue providing the most exhaustive and clear insight into the human soul, stimulating research and understanding in many fields of human endeavour. Therefore, one of the most important tasks is to proceed with the further comprehension of the richest corpus of psychoanalytic ideas. The article considers psychoanalysis as a philosophical and ideological concept, attempts to describe the main elements of this teaching. The reconstruction of the problem field of psychoanalytic philosophy is made, which, thus, inscribes it in the historical and philosophical process, as one of its integral parts.
Епоха постправди у сучасному світі: витоки та причини
(2023) Коркос Ярослав Олександрович; Korkos Yaroslav Oleksandrovych
Статтю присвячено епосі постправди як феномену суспільно-політичного дискурсу та практики, коли правдивість чи хибність фактів та суджень ігнорується. Початок епохи постправди зазвичай пов’язують з 2016 роком, а саме референдумом та процедурою Brexit, виборами президента США (безпосередньо через постать Д. Трампа). Епоха постправди позначає ситуацію, коли політика повністю побудована на брехні, яка не викликає суспільного осуду. Особливістю є прояв цих ознак серед демократичних країн. Використання політики «альтернативних фактів» є частиною державної політики таких авторитарних країн, як Китай, Росія, Білорусь тощо, однак прояв її у демократичному суспільстві є нетиповим. Філософські витоки епохи постправди полягають у теорії суб’єктивного релятивізму, яка заперечує існування абсолютної, об’єктивної істини й наголошує, що статус істинності залежить від індивідуальних суджень, досвіду та умов культури.У контексті релятивізму наука є лише однією з точок зору на світ, що має однакову силу та впливовість аргументів з релігією міфами, судженнями та особистісним досвідом пересічної людини. Концепція рівності думок та точок зору переплітається з проблемою меж свободи слова: чи справді у суспільстві мають транслюватись різні думки незалежно від доказів. Характерними ознаками постправди є: а) ігнорування у повідомленні об’єктивних фактів; б) апеляція до цінностей та переконань особистості; в) використання емоційного тиску для аргументації своєї позиції. Епоха постправди фактично характеризується конструюванням альтернативної реальності, що пов’язано з низкою феноменів: фейк ньюз, акцентний фреймінг, клікбейт, інформаційний хайп, журналістика думок тощо. Обґрунтовано, що виникнення і розвиток епохи постправди зумовлені технологічним, політичним, філософським та інформаційним чинниками. Розглянуто, як епоха постправди впливає на політичну, освітню, наукову та інші сфери, що значно знижує їхню ефективність. Дезінформація як частина постправди є суттєвим викликом для пересічних громадян.
Життєстійкість як адаптаційний ресурс особистості у реальності невизначеності життя
(2023) Кузікова Світлана Борисівна; Kuzikova Svitlana Borysivna; Щербак Тетяна Іванівна; Shcherbak Tetiana Ivanivna
Невизначеність та нестабільність – це те, що спіткає нас щодня у сучасній новій реальності. Життєстійкі переконання, безперечно, мають вплив на оцінку ситуації – вона сприймається як менш травматична через готовність активно діяти та впевненість у здатності вплинути на ситуацію. Теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження особливостей життєстійкості особистості у ситуаціях невизначеності стало метою цього дослідження. Встановлено значення життєстійкості особистості у сучасних мінливих умовах: створення основи внутрішньої гармонії, повноцінного психічного здоров’я і високої здатності до життєдіяльності. Розкрито сутність життєстійкості як ресурсу для адаптації особистості у суспільстві. У результаті проведеного дослідження встановлено, що загальний рівень життєстійкості впливає на саморозвиток, пристрасність, оптимізм, адаптивність. Констатовано, що показники вираженості адаптації мають позитивні значимі зв’язки з усіма компонентами життєстійкості і її загальним показником. Підтверджено, що залученість як компонент життєстійкості має значимі зв’язки з емоційним комфортом і близькі до значимих зв’язки з прийняттям себе та внутрішнім контролем. Встановлено, що показники вираженості «прийняття ризику» мають зворотно пропорційні зв’язки з показником дезадаптації. Статистичним аналізом доведено, що показник «контроль» значущо позитивно корелює з такими показниками, як: «умови саморозвитку» та «оптимізм». Чим вищий показник життєстійкості в особистості, тим яскравіше виражені показники прийняття себе і емоційного комфорту. Було виявлено, що середній рівень життєстійкості сприяє оптимальному переживанню невизначених ситуацій і включає вибір особистістю стратегій подолання, які дозволяють протистояти новим труднощам у професійному та особистому житті. Високий рівень ефективності адаптації мають респонденти з високими показниками життєстійкості.
Стресостійкість студентів закладів вищої освіти як психологічна проблема
(2023) Пухно Світлана Валеріївна; Pukhno Svitlana Valeriivna
У статті проаналізовано такий психологічний феномен, як стрес, різновиди цього емоційного стану та особливості переживання стресів студентами закладів вищої освіти. Переживання стресів здобувачами вищої освіти є актуальним питанням у зв’язку з проблемами успішності їхнього професійного навчання. У зв’язку з цим визначено, що формування у молодих людей системи знань щодо феномену стресу: психофізіологічних особливостей виникнення цього емоційного стану, чинників, що сприяють його виникненню, специфіки проходження, наслідків, а також формування навичок та вмінь у студентів саморегуляції психічних станів, є актуальною потребою сьогодення. Узагальнено причини виникнення стресів у здобувачів вищої освіти залежно від періоду навчання у закладі вищої освіти. З’ясовано, що найбільш стресовим періодом дослідниками виділено перший рік навчання, що пов’язано з проблемами соціально-психологічної адаптації до умов та специфіки навчання у новому закладі освіти. Визначені чинники, що сприяють виникненню стресів у студентів під час семінарських та практичних занять, екзаменаційної сесії. Розглянуто індивідуальні особистісні властивості як чинники успішної соціально-психологічної адаптації студентів закладів вищої освіти, серед яких – рівень стресостійкості особистості. Представлено результати емпіричного дослідження рівня стресостійкості студентів Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка. Визначені чинники, що сприяють успішності соціально-психологічної адаптації та зниженню стресової напруги здобувачів вищої освіти, а саме: особливості соціально-психологічного клімату академічної групи, факультету, інституту та загалом закладу вищої освіти, роботи зі студентами фахівців служби психологічного супроводу, активна діяльність студентів у громадському житті студентської спільноти закладу освіти, робота кураторів академічних груп, активна взаємодія з викладачами та адміністрацією закладу освіти. Висвітлено особливості організації психологічного супроводу під час навчання студентів у закладі вищої освіти з метою успішності проходження адаптації здобувачів вищої освіти.
Емпіричні розвідки аспектів щастя особистості в довоєнний час
(2023) Кузікова Світлана Борисівна; Kuzikova Svitlana Borysivna; Щербак Тетяна Іванівна; Shcherbak Tetiana Ivanivna
Стаття висвітлює основні підходи до розуміння сутності поняття «щастя»: гедоністичний підхід, евдемоністичний підхід та вивчення щастя як позитивного афективного стану. Подано визначення щастя як психологічного феномену, що характеризується задоволеністю та усвідомлюваністю життєдіяльності людини, домінуванням позитивного емоційного стану, цілісним сприйняттям часу, позитивним ставленням до себе та навколишнього світу. Висвітлено поняття «зріле щастя» як позитивний стан душі, що характеризується спокоєм, прийняттям, задоволенням, внутрішньою гармонією. Визначено структурні аспекти щастя: суб’єктивність; відсутність негативного афекту та певна вираженість позитивних станів; наявність глобальної оцінки свого життя. У статті розглядається проблема соціально-психологічних чинників переживання щастя особистістю. Показана залежність рівня відчуття щастя від віку, статі та належності до певної професійної групи. З’ясовано, що з віком показник задоволеності життям знижується. Констатовано, що у середньому дорослому віці частіше трапляються люди, які мають рівень задоволеності життям «нижчий за середній». Встановлено, що здоров’я, сім’я та любов є одними з найважливіших критеріїв щастя. Розглянуто ґендерні аспекти переживання щастя. Підтверджено, що для жінок найголовнішими є потреба в безпеці та міжособистісні потреби, для чоловіків – задоволення потреби у визнанні, самовираженні та матеріальні потреби. Визначено, що найбільш задоволеними життям серед різних професійних груп є психологи (що пов’язують з наявними професійними психологічними знаннями), найменш задоволеними є вчителі. У ході дослідження встановлено наявність прямих кореляцій між відчуттям щастя та рівнем мотивації особистості до успіху і ступенем задоволеності базових потреб.
Позитивна психотерапія та методологія MGS у організації та проведенні психосоціальних та традиційних ігор як додаткових інструментів групової терапії, консультування та коучингу дітей, які зустрілись з війною
(2023) Коваленко Наталія Володимирівна; Kovalenko Nataliia Volodymyrivna
У статті висвітлено статистичні дані демографічної ситуації внутрішньо і зовнішньо переміщених унаслідок воєнних дій українців та втрат. Подано аналіз наслідків військових дій та травматичного досвіду дітей в умовах війни. Проаналізовано можливості інтеграції досвіду європейської психологічної, психотерапевтичної практики до використання в роботі з травматичним досвідом дітей українськими психологами. Обґрунтовано методологію E. Parruca щодо поєднання інструментів позитивної психотерапії (PPT) та MGS (рух, гра, спорт) у організації та проведенні психосоціальних та традиційних ігор як додаткових інструментів групової терапії, консультуванні та коучингу дітей, які зустрілись з війною. Розкрито механізми виявлення актуальних, внутрішніх та базових конфліктів та подальшого розвитку первинних і вторинних здібностей у підході позитивної психотерапії. Описано запропоновану E. Parruca методологію поєднання 5-крокової моделі консультування позитивної психотерапії і MGS методології у груповій роботі з дітьми. Охарактеризовано етапи 5-крокової моделі консультування PPT: спостереження та дистанціювання, проведення інвентаризації, ситуативне заохочення, вербалізація, розширення цілей і етапи за методологією MGS: розминка, основна частина, розслаблення, підсумковий відгук.
Суб’єктність здобувачів педагогічного ЗВО у мінливому освітньому середовищі
(2023) Кобець Олександр Володимирович; Kobets Oleksandr Volodymyrovych
Стаття спрямована на виявлення рівнів розвитку суб’єктності здобувачів педагогічного ЗВО та їхнього зв’язку зі здатністю до спільних (кооперативних) взаємодій у мінливих умовах навчання. Під час проведеного дослідження було отримано дані про рівень розвитку стадій суб’єктності та суб’єктні якості, що забезпечують активність у комунікативних взаємодіях. Дослідження мало пілотажний характер і надалі буде продовжене на ширшій вибірці здобувачів. Проте отримані результати вказують на необхідність ширшого використання активних методів навчання здобувачів педагогічного ЗВО. Насамперед ідеться про розвиток таких суб’єктних якостей, які забезпечували б практичне застосування отриманих знань як засіб навчання, включаючи здатність до суб’єкт-породжуючого та суб’єкт-спільного типів взаємодії в процесі навчання. Отримані результати дають можливість стверджувати, що перенесення процесу навчання майбутніх педагогів у шкільне середовище збільшує кількість здобувачів 5-го курсу з високим ступенем виразності «низьких» стадій суб’єктності та знижує кількість здобувачів з високим ступенем виразності «високих» стадій. Кореляційний аналіз (r-Спірмен) виявив меншу кількість зв’язків стадій суб’єктності та характеристик комунікативних взаємодій у вибірці 5-го курсу. Метод структурного аналізу А. Карпова дозволив зробитиь висновки, що структура досліджуваних параметрів, що сформувалася на 4-му курсі, зазнає серйозних змін у разі перенесення процесу навчання у середовище загальноосвітньої школи: індекс організованості структури у вибірці 5-го курсу нижчий, ніж у вибірці 4-го курсу, що свідчить про появу розривів зв’язків навчальної та комунікативної суб’єктності.
Механізми моральної регуляції поведінки особистості
(2023) Усик Дмитро Борисович; Usyk Dmytro Borysovych
У статті приводиться аналіз поняття «норма», що закріплене у суспільстві, його головний зміст та вимоги. Проведено історичний аналіз поняття «норма», соціальні норми, загальні та головні моральні норми. Визначено змістові та формальніхарактеристики та основні функції норми як основного регулятора моральної поведінки. Виходячи з визначення моральних світу, які не тільки орієнтують поведінку, але й дають можливість оцінювати і контролювати її, представлено групи моральних орієнтацій. Проаналізовано складники моральної регуляції (вимоги суспільства, засвоєння вимог та відповідна поведінка) та структурні компоненти рівнів моральної регуляції – макросередовище (класи), мікросередовище (малі групи) та особистісний компонент. Розглянуто функції кожного рівня – креативну, акумулюючу, транслюючу та функцію реалізації у макросередовищі; динамічну та ретранслюючу функції в мікросередовищі та функції інтеріоризації, інтрасляції, реалізації та креативну функцію на особистісному рівні. Проаналізовано саморегуляцію, механізми функціонування регулятивного процесу особистості. Як механізми саморегуляції виділено самооцінку як усвідомлення внутрішнього протиріччя між образом «Я» і ідеалом, механізм самоконтролю, що складається у співвіднесенні поведінкового акту з прямим або передбачуваним оцінюванням його іншими людьми, елементарні фіксовані соціальні установки. З’ясовано відповідність механізмів регуляції відповідно до соціально-психологічних рівнів регуляції поведінки з позиції участі в них цінностей: «відкрито-нормативний» рівень, «нормативно-ціннісний» рівень та «ціннісний» рівень. Розглянуто співвідношення зовнішньої (соціальної) і внутрішньої (особистісної) етичної регуляції поведінки. Автор дійшов висновку, що функціонування регулятивного процесу відбувається завдяки внутрішнім психологічним механізмам, у якості яких відокремлюються: контроль і оцінка дій під час їх здійснення; механізм особистісного змісту, самооцінка та самоконтроль, протиріччя позитивного образу себе і негативного образу власної поведінки, внутрішні психологічні установки різних рівнів.
The Structure of the Mental Apparatus of Classical Freud’s Psychoanalysis (Philosophical and Psychological Analysis)
(2023) Vertel Anton Viktorovych; Вертель Антон Вікторович
The article is devoted to the philosophical analysis of the complex of issues related to the understanding and interpretation of the structure of the mental apparatus of Freud’s classical psychoanalysis. The basic principles of psychoanalysis of consciousness are presented, the dynamics of the development of psychoanalytic ideas of the system unconscious – consciousness is revealed. From the perspective of psychoanalysis, the psyche splits into two opposing spheres: the Conscious and the Unconscious. They are the defining characteristics of the personality structure. However, they are not equivalent. The Unconscious is a special domain of the psyche. The Unconscious is the essence of the human psyche. The Conscious is built on top of the Unconscious. The structure of the mental apparatus according to Freud consists of three components: “Ego” – the sphere of the Conscious, the mediator between the “Id” and the external world. “Id” is the underlying layer of the Unconscious that urges and determines human behaviour, the domain of the Unconscious. “Id” is the foundation of any child’s personality. It is driven by primary biological needs, desires, and emotions. At the same time, “Id” is not a dry foundation for further development, but an original living source of psychic energy that “Ego” and “Super-Ego” just “borrow”. “Super-Ego” is the intrapersonal conscience, a kind of censor. “Super-Ego” is generated by the inability of “Ego” to curb unconscious impulses and subject them to the demands of reality. “Ego” tries to maintain harmony both with “Id” and with the outside world. This creates a new instance of “Super-Ego” – conscience or unconscious guilt. “Super-Ego” reflects social inhibitions. The “Id” can lead to conflict situations and mental disorders (neuroses). Neuroses are illnesses caused by conflict between the Conscious and the Unconscious; they occur where the control of the Consciousness is weakened.
Психологічні особливості самооцінки, її вплив на агресивність у ранньому юнацькому віці
(Гельветика, 2024) Потюк Софія Василівна; Potiuk Sofiia Vasylivna
У статті подано теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження психологічних особливостей агресивності та самооцінки, вивчення взаємозв’язку між рівнем самооцінки та агресивністю у ранньому юнацькому віці . Аналіз літературних джерел вітчизняних науковців дав змогу уточнити сутність ключових дефініцій дослідження, а саме: самооцінка – показник, який впливає на підвищену схильність проявляти або реагувати на агресію, який передбачає негативний вплив на ефективність життєдіяльності і спілкування, відповідно прояв емоційної нестійкості. Встановлено, що індивід не народжується із завищеною, адекватною чи заниженою самооцінкою, а формує її суспільство. У процесі дослідження використано методи: теоретичний аналіз проблеми взаємозв'язку агресивності та самооцінки студентів закладів вищої освіти; тест на визначення рівня агресивності Басса-Дарки, методику визначення самооцінки, тест «Самооцінка організованості», методики «Самооцінка психічних станів» (Г. Айзенк) та «Агресивна поведінка» (за Ільїним та П. Ковальовим). Також застосовано методи математико-статистичної обробки результатів дослідження. Для емпіричної частини нашого дослідження було запрошено 36 респондентів юнацького віку та різної статі. Наведено результати дослідження особливостей самооцінки студентів. На основі опрацювання матеріалів зроблені висновки: здобувачі освіти вищого навчального закладу із заниженою або низькою самооцінкою характеризуються безкомпромісністю та невмінням шукати мирного способу вирішення проблеми, що веде до підвищення показників агресії; прослідковано прояв у студентів високого рівня вербальної агресії (прямої і непрямої), а також у значної частини відзначено підвищену нервозність, надмірну чутливість та емоційну неврівноваженість; неадекватний рівень самооцінки асоціюється із вищими показниками агресивності. Серед причин агресивної поведінки виділено як психологічні, так і соціальні фактори. Перспективами подальшого дослідження визначено взаємозв’язок самооцінки та психологічного благополуччя здобувачів вищої освіти. Надано бібліографічний список.
Фактори внутрішньої детермінації професійного благополуччя особистості
(Гельветика, 2024) Войтенко Олена Василівна; Voitenko Olena Vasylivna
Останнім часом професійне благополуччя працівників стало актуальною проблемою організацій й важливою темою чис-ленних досліджень, що пов’язано із запитами управлінської практики, а також зі щораз вищою потребою в повному розу-мінні того, що сприяє професійному благополуччю особистості. Метою цього дослідження є теоретичний аналіз факто-рів внутрішньої детермінації професійного благополуччя особистості. Специфіка мети дослідження зумовила доцільність використання комплексу загальнонаукових теоретичних методів, як-от аналіз, узагальнення, систематизація та порівняння наукових даних. Теоретичний аналіз дав змогу встановити, що в межах мотиваційно-ціннісної моделі професійного благопо-луччя важливими змінними, що заслуговують на емпіричну перевірку їх зв’язку з рівнем благополуччя працівників у професій-ному контексті, є: автентичне функціонування особистості як схильність спиратися на власний особистий досвід і діяти відповідно до істинного Я; залученість як особливий вид мотивації, що є, з одного боку, наслідком внутрішніх спонукальних елементів, як-от потреби, інтереси, ціннісні орієнтири, а з іншого – це результат впливу факторів зовнішнього середовища; індивідуальне ставлення до роботи, зокрема трудоголізм, що може бути суттєвим негативним фактором впливу на благо-получчя; внутрішні особисті ресурси, як-от позитивна самооцінка, загальна самоефективність і локус контролю. Позитивна самооцінка, підвищена віра в здатність контролювати події у своєму оточенні, а також схильність пов’язувати одержані результати з власними навичками можуть сприяти підвищенню професійного благополуччя. Перспективним у контексті пла-нування майбутньої корекційної роботи представляється чинник цільової самоузгодженості, що забезпечує реалізацію цілей через внутрішні та ціннісно-конгруентні причини і, очевидно, є умовою досягнення професійного благополуччя.
Психологічні аспекти розвитку емоційної стійкості осіб, постраждалих під час війни
(Гельветика, 2024) Шевченко Світлана Віталіївна; Shevchenko Svitlana Vitaliivna
Війна в Україні дуже сильно впливає на психоемоційний стан українців і неважливо, де саме вони зараз знаходяться. А це тягне за собою порушення працездатності, фізичного і психологічного стану здоров’я. Вагому роль на емоційний стан також відіграють періодичні тривоги, що змушують бігти в укриття і чекати чи прилетить, а також – економічний стан країни. Зазначене актуалізує дослідження засобів розвитку емоційної стійкості та шляхів їх впровадження в систему психологічної допомоги українцям. У статті авторка досліджує психологічні аспекти розвитку емоційної стійкості осіб, що постраждали під час війни. Авторка також зазначає, що розв'язання цих проблем вимагає більш глибокого та комплексного підходу до дослідження та діагностики емоційної стійкості, розробки ефективних методів і технік діагностики, а також розвитку стандартів оцінки індивідуальних потреб і можливостей кожного клієнта чи групи. Такий підхід може забезпечити більш точне та об'єктивне визначення стану емоційної стійкості та розробку ефективних програм підтримки та розвитку. Розкриває основні підходи у дослідженні емоційної стійкості: активний і реактивний. На основі актуальних досліджень та практичного досвіду роботи аналізує основні напрямами діяльності у психологічній підтримці осіб, які постраждали внаслідок воєнних дій, серед яких основними визначено: виявлення та діагностика причин і проблем соціально-психологічної безпеки та дезадаптації постраждалих осіб у новому для них соціальному середовищі; моніторинг та аналіз статистичної інформації для визначення реального стану; розробка методичних рекомендацій з питань організації психологічної підтримки постраждалим особам; розробка порад для фахівців психологічних служб; психологічна підтримка та захист прав сімей та окремих осіб, що зазнали складних життєвих ситуацій через воєнні події; організація інформаційних заходів для підвищення кваліфікації персоналу та керівників у протидії негативним соціально-психологічним явищам у робочих колективах. Стаття буде корисною для науковців, що досліджують феномен емоційної стійкості та фахівців, які шукають ефективні засоби відновлення психосоціального здоров'я суспільства в умовах військового конфлікту.
Аrt Therapy Tools in Crisis Counseling
(Гельветика, 2024) Vasilevska Olena Ivanivna; Василевська Олена Іванівна; Dvornichenko Larisa Leonidivna; Дворніченко Лариса Леонідівна
The purpose of this article is to reveal the possibilities of using art therapeutic methods for psychological support of people who survived traumatic events in the phase of resource accumulation. A systematic approach was used to write the article, which allowed to reveal the possibilities of art therapy in the structure of crisis counseling. The difference between crisis counseling and other forms of psychological assistance is highlighted, the main tasks and stages of work are revealed. The place of art therapy in the range of crisis care techniques is revealed. It is noted that art-therapeutic techniques make it possible to indicate their experiences in all sensory channels, which activates the vital forces of the individual. It is claimed that due to the variability of art therapy and its features, a specialist can form a productive individual tactic of helping a person, including to restore integration. The main mechanisms of psychological influence, which are typical for art-therapeutic technologies, are analyzed, the main factors and functions are determined. Separately considered the task of the therapist in working with a person who has experienced traumatic events, the activation of personal, generic and transpersonal resources is highlighted, which is achieved through the use of a number of art-therapeutic techniques. It is noted that art therapy is a means of gaining inner strength by clients, their awareness of their interests and their self. Separately, the possibilities of art psychotherapy in working with children who have psychological traumas caused by war are revealed. Approaches to understanding mental trauma are analyzed and the strategy of helping to overcome it by means of art therapy, based on the interpretation of the concept of post-traumatic development, is outlined. The place of art therapy as a method of helping a person in a crisis period of life is determined, the advantages of its use in working with mental injuries of a person are described. Examples of art-therapeutic methods and technologies that are most effective and environmentally friendly in overcoming the consequences of psychotraumatic events are given. It is noted that the topic of providing psychological assistance to persons who have experienced traumatic experience by means of atr-therapy has further prospects for development for persons of different age categories.

Переглянути

Перегляд Слобожанський науковий вісник. Серія Психологія за Дата публікації

Результатів на сторінці

Налаштування сортування