Дисертації
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Дисертації за Ключові слова "art education"
Зараз показуємо 1 - 2 з 2
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Формування естетичної культури учнів основної школи засобами музичного фольклору(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2023) Лян Цзи; Lian TszyУ дисертаційному дослідженні цілісно висвітлено проблему формування естетичної культури учнів основної школи засобами музичного фольклору, розроблено, теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено відповідну методику. Схарактеризовано стан розробленості проблеми формування естетичної культури учнів основної школи в науково-педагогічній літературі, розкрито її сутність та структуру. Простежено еволюційний шлях поняття «культура», що ознаменувався урізноманітненням та уточненням його визначень. Виявлено, що естетична культура особистості являє собою цілісну систему, що охоплює низку складових, до яких належать: естетичні цінності, що формуються під час навчання, виховання й розвитку особистості; естетичні потреби і установки, що виступають підґрунтям для формування цінностей; цілеспрямована діяльність та творчість (засвоєння наявних і продукування нових естетичних цінностей у різноманітних видах людської діяльності, зокрема й мистецькій); сприятливе освітнє середовище для імерсії здобувача освіти у «світ естетики». Сутність загальної естетичної культури особистості вчені вбачають у сукупності елементів усіх сфер розвитку особистості: розумовій (інтелектуальній), фізичній, моральній, трудовій, виступаючи водночас засобом, який їх об’єднує та гармонізує. У феномені естетичної культури розрізняють естетичну культуру суспільства й естетичну культуру особистості, що характеризуються мірою засвоєння естетичних цінностей. У межах характеристики структури естетичної культури учнів основної школи висвітлено сутнісні особливості її складових: естетичного сприйняття, естетичного почуття, естетичної потреби, естетичної свідомості, естетичного судження, естетичної оцінки, естетичного смаку, естетичної поведінки, естетичного досвіду тощо. Визначено потенціал засобів музичного фольклору для формування естетичної культури учнів основної школи. Констатовано, що вивчення історичних відомостей та ознайомлення з кращими зразками музичного фольклору народів світу сприяє вдосконаленню всіх складових естетичної культури: естетичної свідомості, естетичного сприйняття, естетичного почуття, естетичного смаку, здатності до естетичної оцінки тощо. Обґрунтовано наукові підходи та принципи формування естетичної культури учнів основної школи засобами музичного фольклору. У дослідженні проблема формування естетичної культури учнів основної школи засобами музичного фольклору розглядається на основі особистісно орієнтованого, аксіологічного, герменевтичного, діяльнісного та мультикультурного підходів, оскільки саме вони, з огляду на специфіку означеного феномену, впливають на динаміку його розвитку в процесі фахового навчання. Схарактеризовано загальнодидактичні та спеціифічні принципи формування естетичної культури учнів основної школи засобами музичного фольклору. Серед специфічних принципів, реалізація яких забезпечує формування естетичної культури учнів основної школи засобами музичного фольклору, виокремлено принципи: культурологічної та музикознавчої спрямованості освітнього процесу в закладі загальної середньої освіти на уроках мистецтва та в позаурочній діяльності; наступності у формуванні естетичної культури учнів основної школи впродовж навчання в закладі загальної середньої освіти; стимулювання власної естетичної активності й самостійності в естетичному розвиткові; значущості естетичного переживання особистості учня основної школи; єдність потенційного й актуального в розвитку естетичної культури учнів основної школи. Обгрунтовано педагогічні умови формування естетичної культури учнів основної школи засобами музичного фольклору: 1) стимулювання пізнавального інтересу до музичного фольклору представників різних народів як засобу формування естетичної культури; 2) створення в закладі освіти середовища, сприятливого для розвитку естетичної культури здобувачів загальної середньої освіти; 3) розробка й застосування на уроках мистецтва та в позаурочній діяльності креативних технологій формування естетичної культури учнів основної школи; 4) упровадження різноманітних форм індивідуально-творчої роботи. Окреслено методи формування естетичної культури учнів основної школи із їхнім розподілом на три групи: мотиваційні, пізнавальні й інтерактивні, використання яких було зумовлено специфікою певного етапу експериментального дослідження. На першому етапі домінували мотиваційні методи навчання, орієнтовані на розвиток інтересу й потреби у вивчення творів музичного мистецтва, зокрема музичного фольклору, формування позитивного ставлення до мистецької діяльності (визнання, заохочення, переконання, схвалення, стимулювальне оцінювання, створення ситуацій успіху тощо). На другому етапі домінували пізнавальні методи навчання, сфокусовані на розвиткові аналітичного мислення, накопиченні знань у галузі музичного фольклору, формування вмінь їх синтезувати й узагальнювати (розповідь, обговорення, бесіда, пояснення; коментування, метод аналізу творів музичного фольклору, метод вербалізації змісту творів музичного фольклору, метод логічної здогадки тощо). Інтерактивні методи, спрямовані на формування естетичної культури учнів основної школи, використовувалися протягом усіх етапів досліджуваного процесу, однак домінували на третьому етапі, оскільки саме на цьому етапі здобувачі загальної середньої освіти демонстрували кращу мотивацю та здатність до творчої діяльності. До таких методів зараховано: навчальні дискусії, «круглі столи», «світове кафе», коментування відео та аудіоматеріалу, творчі імпровізації, театралізації, міні- проєкти, кейси, квести тощо. Розроблено методику формування естетичної культури учнів основної школи засобами музичного фольклору. Виокремлено критерії та показники, що відповідали кожному структурному компоненту. Мотиваційно- аксіологічний компонент оцінювався за допомогою мотиваційно- особистісного критерію, що уможливив виявлення інтересу учнів до вивчення музичного фольклору різних народів та усвідомлення його значущості для формування системи цінностей та переконань. Показниками мотиваційно- особистісного критерію було обрано: міру зацікавленості у вивченні музичного фольклору різних народів; міру сформованості особистісних якостей учнів основної школи. Когнітивно-знаннєвий компонент досліджуваного феномену позначав відповідні знання й когнітивні вміння учнів основної школи, їх здатність аналізувати та інтерпретувати твори музичного фольклору. Задля здійснення оцінювання когнітивно-знаннєвого компоненту було обрано когнітивно-компетентнісний критерій із відповідними показниками, а саме: ступінь ерудованості в галузі музичного фольклору різних народів та розвиненості художньо-образного мислення; міру компетентності в галузі аналізу й інтерпретації творів музичного фольклору; міру розвиненості естетичних смаків та потреб. Емоційно-творчий компонент формування естетичної культури учнів основної школи оцінювався за емоційно-перетворювальним критерієм, показниками якого було обрано: міру творчої активності учнів основної школи на заняттях мистецтва та в позаурочній діяльності; міру здатності до емоційного занурення у світ музичного мистецтва, насамперед, музичного фольклору, естетичної емпатії, естетичного сприймання; міру розвитку творчих здібностей школярів. Задля здійснення оцінки окреслених вище показників було використано такі діагностичні інструменти, як педагогічне спостереження, експертна оцінка, анкетування, тестування, діагностичні карти, творчо-діагностичні завдання, опитування тощо, а також методи математичної статистики для обробки отриманих у ході експериментальної роботи результатів. Аналіз та узагальнення отриманих результатів дозволили виявити чотири рівні сформованості естетичної культури учнів основної школи: низької, середньої, достатньої та високої сформованості. Результати першого діагностичного зрізу в межах констатувального експерименту засвідчили, що переважна кількість учнів основної школи до початку впровадження розробленої авторської методики знаходилася на рівнях низької та початкової сформованості естетичної культури. Результати другого, прикінцевого діагностичного зрізу, продемонстрували значну динаміку змін у рівнях сформованості естетичної культури учнів основної школи, досягнуті завдяки впровадженню авторської методики. Зокрема, в ЕГ кількість школярів, які досягли високого рівня сформованості естетичної культури збільшилася на 19,25 % (у КГ - на 1,76 %), на рівні достатньої сформованості спостерігалося збільшення кількості здобувачів освіти в ЕГ на 21,78 % (у КГ - на 3,69 %); на рівні низької сформованості кількість учнів у ЕГ стала меншою на 24,97 % (у КГ - на 3,37 %); на рівні початкової сформованості в ЕГ було виявлено зменшення на 16,05 % (у КГ - на 1,66 %). Статистичну розбіжність між показниками в ЕГ та КГ було доведено за допомогою критерію ф* Фішера, що підтвердило ефективність запропонованої експериментальної методики. Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній педагогічній науці естетичну культуру учнів основної школи досліджено як цілісний освітній і культурний феномен, у структурі якого виокремлено три компоненти (мотиваційно-аксіологічний, когнітивно- знаннєвий, емоційно-творчий); обґрунтовано методику формування естетичної культури учнів основної школи засобами музичного фольклору, в основу якої покладено: особистісно орієнтований, аксіологічний, герменевтичний, діяльнісний і мультикультурний наукові підходи, загальнодидактичні та специфічні принципи (культурологічна та музикознавча спрямованість освітнього процесу в закладі загальної середньої освіти на уроках мистецтва та в позаурочній діяльності; наступність у формуванні естетичної культури учнів основної школи впродовж навчання в закладі загальної середньої освіти; стимулювання власної естетичної активності й самостійності в естетичному розвиткові; значущість естетичного переживання особистості учня основної школи; єдність потенційного й актуального в розвитку естетичної культури учнів основної школи) та педагогічні умови (стимулювання пізнавального інтересу до музичного фольклору представників різних народів як засобу формування естетичної культури; створення в закладі освіти середовища, сприятливого для розвитку естетичної культури здобувачів загальної середньої освіти; розробка й застосування на уроках мистецтва та в позаурочній діяльності креативних технологій формування естетичної культури учнів основної школи; упровадження різноманітних форм індивідуально-творчої роботи). Уточнено сутність поняття «естетична культура» та характеристики її структурних компонентів; удосконалено методику навчання мистецтва на уроках та в позаурочній діяльності закладу загальної середньої освіти. Подальшого розвитку отримали ідеї щодо використання потенціалу засобів музичного фольклору у вихованні особистості школяра, зміст, форми та методи навчання й виховання засобами музичного фольклору в закладі загальної середньої освіти в урочній та позаурочній діяльності. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в можливості впровадження положень та висновків дисертації у зміст курсу з методики навчання музичного мистецтва. Розроблена методика може бути застосована на уроках мистецтва в закладах загальної середньої освіти, у позакласній та позашкільній роботі з дітьми та учнівською молоддю в закладах загальної середньої та позашкільної освіти. Результати дослідження можуть бути використані в підготовці навчальних програм і посібників для закладів вищої, загальної середньої та позашкільної освіти. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів окресленої проблеми. Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо в адаптації розробленої методики формування естетичної культури для учнів інших вікових категорій та в інших галузях мистецької освіти.Документ Формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2023) Соколова Ганна Миколаївна; Sokolova Hanna MykolaivnaУ дослідженні запропоновано теоретичне обґрунтування та методичне розв’язання проблеми формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано. Актуальність досліджуваної теми зумовлена тим, що сучасні тенденції виховання високодуховної, культурно компетентної особистості, відображені в чинних документах, зумовлюють пильну увагу фахівців до становлення людини культури - нового типу особистості з високим рівнем розвитку художньо-творчих здібностей, особистісного ставлення до мистецтва, здатності до сприймання, розуміння і творення художніх образів, потреби в духовному самовираженні засобами мистецтва. Важлива роль у вирішенні цих завдань належить музичному мистецтву, а тенденції формування культурної компетентності особистості спрямовують увагу фахівців позашкільної освіти на вивчення різноманітних дефініцій виконавської культури дітей і молоді. У зв’язку з цим перед музичною педагогікою постає завдання формування сценічно-виконавської культури, яка забезпечує злагодженість виконавських дій та ефективність відтворення художньо-образного змісту музичних творів, зокрема учнями дитячих музичних шкіл. Проте, аналіз науково-методичної літератури з досліджуваної проблеми, а також вивчення сценічного досвіду учнів-піаністів дитячих музичних шкіл змушує констатувати наявність низки суперечностей, зокрема між: культуротворчими тенденціями сучасної педагогіки й недостатньою розробленістю категорії сценічно-виконавської культури учнів мистецьких закладів позашкільної освіти; спрямованістю освітнього процесу музичних шкіл на організацію виконавської діяльності учнів і недостатньою увагою до формування їх сценічно-виконавської культури; важливістю оволодіння учнями музичних шкіл сценічно-виконавською культурою та браком досліджень щодо теоретичних і методичних основ її формування. Зважаючи на вищевикладене, у дисертації з’ясовано теоретичні основи формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано; розроблено методику формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано; схарактеризовано педагогічні умови, форми та методи формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано; здійснено критеріально-рівневе оцінювання сформованості сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано. Зокрема, виявлено, що сценічно-виконавська культура є важливим чинником успішної виконавської діяльності, що охоплює різнорідні процеси, якості, навички та вміння, пов’язані з виконавським і сценічним мистецтвом. Сценічно-виконавську культуру інструменталіста визначено як складну інтегровану якість особистості, що виявляється у здатності виконавця до свідомого трактування художнього образу й ефективної реалізації власного виконавського задуму під час публічного виступу. Виокремлено основні структурні компоненти сценічно-виконавської культури учня музичної школи'. 1) мотиваційно-ціннісний (інтерес і прагнення до сценічного виконавства; наявність потреб і мотивів, які спонукають учня до набуття і вдосконалення власної сценічно-виконавської культури); 2) когнітивно-пізнавальний (наявність необхідної бази знань у галузі сценічного виконавства; орієнтування у стилях і жанрах інструментальних творів, традиціях вітчизняного та світового виконавського мистецтва); 3) емоційно-психологічний (психологічна готовність до публічного виступу; виконавська надійність; емоційна стабільність і сценічна витримка); 4) виконавсько-творчий (належний рівень технічної майстерності; спроможність емоційно виразно виконувати й інтерпретувати твір відповідно до власного виконавського задуму); 5) рефлексивно-оцінювальний (спроможність учнів аналізувати виконавські і сценічні якості, адекватно оцінювати якість власного сценічного виконання й набутий виконавський досвід; спроможність усвідомити наявні виконавські проблеми та накреслити шляхи вдосконалення власної сценічно-виконавської культури). Визначено, що сценічно-виконавська культура учнів дитячих музичних шкіл ґрунтується на природних задатках, проте може бути сформована у процесі у процесі навчання гри на фортепіано. З цією метою запропоновано відповідну методику, яку трактовано як сукупність взаємопов’язаних елементів і чинників доцільного й ефективного формування сценічно- виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл в процесі навчання гри на фортепіано. Зазначена методика окреслює мету й завдання, методологічні підходи, педагогічні принципи, педагогічні умови, етапи, форми та методи, а також очікуваний результат формування зазначеної якості. Метою методики визначено формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано, а завданнями - формування або розвиток усіх визначених нами компонентів зазначеної особистісної якості: мотиваційно-ціннісного, когнітивно- пізнавального, емоційно-психологічного, виконавсько-творчого та рефлексивно-оцінювального. Методологічними засадами формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано визначено методологічні підходи (культурологічний, особистісно орієнтований, діяльнісний, компетентнісний, мотиваційний) і педагогічні принципи (індивідуального підходу; особистісного цілепокладання; систематичного та послідовного навчання; єдності розвитку виконавських умінь та артистизму; рефлексивності; активності; семіотичної спрямованості та інтерпретації музичного тексту тощо). Очікуваним результатом розробленої методики визначено сформованість сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано. Педагогічними умовами ефективного перебігу зазначеного процесу визначені: 1) психологічно комфортна педагогічна взаємодія вчителя і учня на основі позитивного прогнозування, поваги та підтримки; 2) забезпечення художньо-творчого розвитку учня, зокрема розвитку здатності до інтерпретації (у т. ч. шляхом оптимального добору музичного репертуару); 3) організація систематичних виступів учнів (на різноманітних концертах, конкурсах, фестивалях) з метою залучення їх до сценічної практики та формування навичок виступу перед публікою. Основними формами формування сценічно-виконавської культури учнів у процесі навчання гри на фортепіано виокремлено індивідуальну, самостійну, групову (участь дитини в музичних ансамблях і гуртках) та концертно-публічну (виступи на концертах, фестивалях тощо). Методи формування сценічно-виконавської культури диференційовано відповідно до впливу на її структурні компоненти: мотиваційні (заохочення, зацікавлення, мотиваційна розповідь, «виконавська колекція», використання сучасних комп’ютерних та інтернет-ресурсів, відвідування он-лайн та оф-лайн концертів, майстер-класів, віртуальних музеїв); когнітивні (пояснення, розповіді, бесіди, ілюстрування, демонстрування, «історична скарбничка піаніста», «секрети виконавця», «мистецький діалог», безпосереднє закріплення та повторення матеріалу на суміжних предметах); емоційно- психологічні (навіювання та самонавіювання, заспокоєння та самозаспокоєння, аутотренінг, релаксація, дихальні вправи, «емоційна перебудова», «емоційний вираз і виразність»); виконавсько-технічні (технічні вправи, варіативне вивчення музичного матеріалу, імпровізація, метод «споріднених предметів»); рефлексивно-оцінні (самостійне та колективне оцінювання, порівняння, самостійна та групова рефлексія, «журнал рефлексії», «портфоліо», рефлексивні запитання) тощо. Педагогічний експеримент з перевірки ефективності методики формування сценічно-виконавської культури учнів тривав протягом 2019¬2023 років і містив три послідовні етапи: констатувальний, формувальний і контрольний. До роботи було залучено 12 педагогів і 80 учнів позашкільних закладів мистецької освіти (зокрема Сумської музичної школи № 1, Гадяцької дитячої мистецької школи; Дніпровської дитячої музичної школи № 6 ім. В.І. Скуратовського; Недригайлівської дитячої музичної школи). Для діагностичної роботи визначено критерії, показники та рівні сформованості сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл. Відповідно до структури зазначеної якості виокремлено мотиваційний, пізнавальний, психологічний, виконавський і рефлексивний критерії (з відповідними показниками) та високий, середній і низький рівні її сформованості, а також розроблено систему оцінювання її компонентів за 12- тибальною шкалою. Для діагностики використано методи', опитування (у формі бесід і анкетування) учнів і батьків; тестування (у вигляді спеціальних тестів або завдань); аналіз педагогом або експертом виступів учня; аналіз дитиною виступів музикантів різного рівня та самоаналіз власних виступів (у т. ч. за допомогою відеозаписів); методи математичного опрацювання результатів дослідження. Розроблено низку завдань, відповідних критеріям сформованості сценічно-виконавської культури учнів (інколи для діагностики за кількома критеріями одночасно). За результатами констатувальної діагностики виявлено, що майже половина учнів-піаністів мають низький рівень сформованості сценічно- виконавської культури, і лише незначна частка учасників експерименту впорались із поставленими завданнями на достатньо високому рівні (з урахуванням чинних вимог до кожної вікової групи). Виокремлено три етапи формування сценічно-виконавської культури: 1) мотиваційно-емоційний (розвиток у дітей інтересу та позитивної мотивації до сценічно-виконавської діяльності); 2) формувально-розвивальний (етап технічної підготовки та формування сценічної майстерності); 3) виконавсько- рефлексивний (навчання учнів об’єктивно оцінювати виконавські та сценічні якості, усвідомлювати наявні виконавські проблеми та накреслювати шляхи вдосконалення власної сценічно-виконавської культури). У ході роботи зазначені етапи багаторазово впроваджено в освітній процес, із застосуванням на кожному з них запропонованих педагогічних умов, форм і методів формування сценічно-виконавської культури учнів. Наприкінці дослідження проведено контрольну діагностику сформованості сценічно-виконавської культури учнів, яка засвідчила позитивні результати експериментальної роботи. Кількість учнів з високим і середнім рівнями сценічно-виконавської культури учнів збільшилася відповідно на 14,25 % і 13,75 %, а з низьким рівнем зменшилась на 28 %. Суттєве покращення сформованості сценічно-виконавської культури за емоційно-психологічним і виконавсько-творчим компонентами зумовлено підвищенням рівня технічної підготовки дітей та набуттям ними певного досвіду сценічної діяльності протягом навчального року. Отже, у результаті педагогічного експерименту доведено ефективність методики формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів і проблем формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано. Перспективними напрямами подальших наукових досліджень визначено розроблення технологій формування конкретних компонентів сценічно-виконавської культури юних піаністів. Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що: вперше здійснено цілісний науковий аналіз і запропоновано розв’язання проблеми формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано, зокрема: обґрунтовано сутність і структуру сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл; розроблено методику (наукові підходи, дидактичні принципи, педагогічні умови, форми, методи та етапи) формування зазначеної якості в контексті фортепіанного навчання; визначено педагогічні умови формування сценічно-виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано (психологічно комфортна педагогічна взаємодія вчителя і учня на основі позитивного прогнозування, поваги та підтримки; забезпечення художньо-творчого розвитку учня; організація систематичних виступів учнів з метою залучення їх до сценічної практики та формування навичок виступу перед публікою); виокремлено мотиваційно-емоційний, формувально-розвивальний, виконавсько-рефлексивний етапи, індивідуальну, самостійну, групову та концертно-публічну форми та мотиваційні, когнітивні, емоційно-психологічні, виконавсько-технічні, рефлексивно-оцінні методи формування сценічно-виконавської культури учнів у процесі навчання гри на фортепіано; експериментально перевірено ефективність зазначеної методики; конкретизовано сучасні тенденції та проблеми формування сценічно- виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано; сутність методологічних підходів і педагогічних принципів, форм і методів навчання в контексті формування сценічно-виконавської культури учнів у процесі навчання гри на фортепіано; критерії, показники та рівні сформованості досліджуваної якості; подальшого розвитку набули форми і методи музичної освіти учнів дитячих музичних шкіл; культурологічний, особистісно орієнтований, діяльнісний, компетентнісний, мотиваційний наукові підходи, принципи особистісного цілепокладання, єдності розвитку виконавських умінь та артистизму, семіотичної спрямованості, інтерпретації музичного тексту тощо. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в можливості їх використання в процесі музичного навчання дітей у позашкільних закладах мистецької освіти й для підготовки педагогів відповідних спеціальностей. Результати наукової роботи можуть бути використані при підготовці навчальних і методичних посібників, методичних рекомендацій, навчальних робочих програм з питань фортепіанного навчання учнів дитячих музичних шкіл. Матеріали дослідження можуть слугувати підставою для оновлення змісту фахових навчальних дисциплін (фортепіано, баян, акордеон, ансамбль тощо) позашкільних закладів мистецької освіти.