Дисертації
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Дисертації за Ключові слова "art"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Синтез музики і танцю в мистецтві другої половини ХХ – початку ХХІ століття: виконавський аспект(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2023) Лі Чжи; Li ChzhyДослідження присвячено проблемі синтезу музики і танцю у мистецтві другої половини ХХ - початку ХХІ століття. Схарактеризовано синтез музики і танцю у мистецтві як мистецтвознавчо-теоретичну проблему. Окреслено поняттєво-термінологічний апарат дослідження. Систематизовано історіографічну базу дисертації за чотирма групами за хронологічним і проблемним критеріями. З’ясовано історичні особливості розвитку синтезу мистецтв та виявлено сутнісні характеристики останнього за первісних часів, а також в роки Середньовіччя, Відродження, Романтизму. Розглянуто взаємозв’язок мистецтв кінця ХІХ - початку ХХ століття та його особливості на початку ХХІ століття. Висвітлено можливі шляхи синтезу музики і танцю з різними видами мистецтв та встановлено, музика спроможна взаємодіяти із просторовими (архітектура, живопис), тимчасовими (література) та просторово-часовими (театр, кіно) видами мистецтв. Танець здатний до синтезу із просторовими (архітектура, живопис, скульптура, графіка, декоративно-прикладне мистецтво), тимчасовими (література), просторово-часовими (театр) видами мистецтв. Результатом синтезу музики та просторових видів мистецтв є створення мультимедійних інсталяцій. Синтез танцю з архітектурою передбачає використання простору як полотна для танцю. Синтез танцю та живопису передбачає створення відповідних спектаклів. Результатом синтезу музики і танцю з літературою є лібрето до балету чи опери. Розглянуто генезу та особливості синтезу мистецтва музики і танцю. Аргументовано, що синтез музики і танцю має тривалу історію, яка зародилася за первісних часів та стародавніх цивілізацій. Вагоме значення для синтезу мистецтва музики і танцю мала поява балету, який об’єднав представлені види мистецтва у стилізовано-формалізовану манеру, котра відзначається технічно складною хореографією, що поставлена на класичну музику. Продемонстровано сутність синтезу мистецтв музики і танцю в роки модернізму та його особливості за постмодерного часу. Проаналізовано взаємозв’язок музики і танцю на прикладі балетного та оперного мистецтва. Встановлено, яскравого поєднання музика і танець набуває в балетному спектаклі, який демонструє взаємозв’язок хореографії та музикальності, де танцювальні рухи гармоніюють з ритмом, мелодією та динамічними відтінками музики, яка створюється спеціально для спектаклю. Здійснивши аналіз найбільш яскравих балетних зразків (Жізель», «Дон Кіхот», «Лебедине озеро», «Баядерка», «Спляча красуня», «Лускунчик», «Весна священна», «Ромео і Джульєтта», «Попелюшка», «Сон літньої ночі») встановлено, останні тісно поєднують музику і танець. Балетні сцени демонструють складну танцювальну техніку, яка цілком відповідає музичним варіаціям, що забезпечує цілісну і синхронізовану сюжетну лінію спектаклю. Спосіб інтеграції танцювального руху до загальної основи постановки, де центральне місце займають музика і драматургія, відображено в оперних спектаклях, а саме: «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Чарівна флейта», «Ріголетто», «Травіата», «Аїда», «Кармен», «Мадам Баттерфляй», «Турандот». Доведено, танцювальні сцени в зазначених операх не тільки взаємодіють із музичним супроводом, а й візуально доповнюють та посилюють сюжетну лінію спектаклю. Виявлено специфіку синтезу музики і танцю на сучасній сцені Китаю. З’ясовано, інноваційні комп’ютерні технології стали частиною мистецтва, зокрема танцювальних постановок. Останні синтезують в собі не тільки музику і танець, а й технології інноваційного характеру, серед яких першість належить проекційному мапуванню, технології захоплення руху та інтерактивним мультимедійним засобам. Проаналізовано сучасні китайські танцювальні постановки «Відлуння вічності» та «Перезавантаження» та доведено, синтез музики і танцю посилюється за рахунок використання світлодіодного екрану, який виступає фоновим оформленням спектаклів, а також завдяки технології захоплення руху, сутність якої полягає в тому, що рухи танцівників перетворюються на анімацію в реальному часі, яка взаємодіє з зображенням на екрані, створюючи безшовний синтез не тільки між фізичним і цифровим світом, а й мистецтвом музики і танцю. Крім того, синтез музики і танцю в запропонованих постановках полягає в тому, що хореографія синхронізована з осучасненою музичною партитурою, яка реагує на рухи танцівників. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше в українському мистецтвознавстві схарактеризовано синтез музики і танцю у мистецтві другої половини ХХ - початку ХХІ століття, зокрема в сфері виконавства як мистецтвознавчо-теоретичну проблему, розкрито сутнісний зміст основних понять, відображено історіографію досліджуваної проблеми, виявлено історичні особливості розвитку синтезу мистецтв; висвітлено можливі шляхи синтезу музики і танцю з різними видами мистецтв; розглянуто історичний розвиток та особливості синтезу мистецтва музики і танцю; проаналізовано взаємозв’язок музики і танцю на прикладі балетного та оперного мистецтва; виявлено специфіку синтезу музики і танцю на сучасній сцені Китаю. Конкретизовано поняття «синтез мистецтв у сфері музики» та «синтез мистецтв у сфері танцю», уточнено особливості синтезу мистецтв у виконавстві в сфері музики і танцю на прикладі балетів, опер. Подальшого розвитку дістати теоретичні уявлення про специфіку синтезу мистецтва музики і танцю на сучасній сцені. У науковий простів уведено маловідомі і раніше невідомі для вітчизняного наукового загалу іноземні джерела з досліджуваної проблеми. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання основних положень, матеріалів і висновків дисертації при написанні наукових праць на відповідну тематику; представляє інтерес для професійних музикантів, хореографів (музикознавців, хореознавців, традиційних виконавців), мистецтвознавців, культурологів. Джерельна база та матеріали роботи можуть використовуватися науковцями суміжних галузей. Матеріали дисертації можуть бути використані в навчальних курсах вищої професійної музичної освіти («Виконавська інтерпретація», «Аналіз музичних творів»), а також хореографічної освіти («Історія хореографічного мистецтва», «ТМ класичного танцю», «Виконавська майстерність хореографа», «ТМ сучасного танцю»).