Статті
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Статті за Автор "Myroslavskyi Serhii Volodymyrovych"
Зараз показуємо 1 - 7 з 7
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Електронні, цифрові, смартдоговори, «e-contracts» в українському праві і законодавстві(2024) Мирославський Сергій Володимирович; Myroslavskyi Serhii VolodymyrovychУ статті на основі аналізу засадничих положень про господарський договір з’ясовано і наведено сучасне розуміння електронних, цифрових договорів, «e-contracts» і смартдоговорів, визначено співвідношення між собою та схарактеризовано їх особливості, важливі для практичної діяльності учасників. Наукова новизна полягає у дослідженні особливостей сучасних видів господарських договорів, які укладаються за допомогою сучасних комп’ютерних програм та цифрових технологій. Визначено місце таких договорів у певній ієрархії, тобто співвідношення між собою у межах особливостей ніших господарських договорів. Показано, що найширшим є поняття «електронний договір», легітимізоване Законом України «Про електронну комерцію», який укладається в електронній формі. Поняття «цифровий договір» поширення в Україні не отримало, може використовуватися неофіційно як синонім або підвид електронного договору. Наведено приклади суміжних понять із прикметниками «електронний» та «цифровий». Смартдоговір та «e-contract» досить поширені та є підвидами електронного договору і потребують легітимації спеціальним законодавством України. «E-contract» укладається у мережі Інтернет для здійс нення господарсько-торговельної діяльності; під час укладення сторони узнають одна одну і підписують договір електронними цифровими підписами або в інший спосіб. Смартдоговір існує у формі програмного коду, імплементованого на плат формі блокчейн, та забезпечує автономність і самовиконання умов такого договору у разі настання заздалегідь визначених у ньому обставин, а сторони не знають одна одну. Зроблено висновок, що поширене застосування у господарській практиці смартдоговору та «e-contract» має сприяти економії часу, фінансових та інших ресурсів учасниками договірних відносин.Документ Правова природа юридичних ризиків в контексті незалежного аудиту фінансової звітності(2023) Мирославський Сергій Володимирович; Myroslavskyi Serhii Volodymyrovych; Касяненко О. В.; Kasianenko O. V.Стаття присвячена проблематиці дослідження правової природи юридичних ризиків в контексті незалежного аудиту фінансової звітності та ролі державного управління та адміністрування цього процесу. Незалежна аудиторська діяльність як вид економічної діяльності та сам процес незалежного аудиту фінансової звітності, як один із напрямків аудиторської діяльності, тісно пов’язані з ризиками. Саме поняття незалежного аудиту фінансової звітності вказує, що це діяльність, яка проводиться незалежними від держави та її інститутів суб’єктами аудиторської діяльності і які висловлюють свою незалежну думку. Ризики в процесі виконання завдання з аудиту фінансової звітності мають велике значення через вибірковий характер аудиторських процедур, глибина та деталізація яких залежить від ідентифікованих та оцінених ризиків. Авторами статті обрано для дослідження категорію юридичних ризиків, які виникають в процесі незалежного аудиту фінансової звітності. На основі аналізу, узагальнення на систематизації наукових джерел, висвітлено підходи науковці до визначення правової природи та поняття ризику як правової категорії. Ґрунтуючись на дослідженні категорії юридичних ризиків авторами запропоновано визначення юридичних ризиків в контексті незалежного аудиту фінансової звітності. Також визначено ознаки, якими характеризується правова природа юридичних ризиків в контексті незалежного аудиту фінансової звітності. До ключових ознак належать: обмеження, визначені державою, ризикова ситуація, невизначеність та ймовірнісний характер події (наслідків). Досліджено роль державного управління і адміністрування юридичних ризиків, що знайшли своє вираження в формуванні вимог до суб’єктів аудиторської діяльності, самого процесу незалежного аудиту фінансової звітності та незалежного аудиторського звіту, який надається за результатами виконання суб’єктом аудиторської діяльності завдання з обов’язкового аудиту фінансової звітності. Результати дослідження вказують, що в Україні побудована цілісна система державного управління та адміністрування процесом обов’язкового аудиту на основі ризик-орієнтованого підходу, який характеризується законодавчими вимогами, управлінням процесом незалежного аудиту через застосування професійних стандартів, моніторингом (перевіркою) якості виконаних завдань та дотримання суб’єктами аудиторської діяльності законодавчих вимог та професійних стандартів. Держава повністю контролює процес моніторингу через Державну установу «Орган суспільного нагляду за аудиторською діяльністю».Документ Реалізація антикорупційної політики в сучасній системі державного та публічного управління: міжнародний досвід(2023) Мирославський Сергій Володимирович; Myroslavskyi Serhii Volodymyrovych; Лещенко А. В.; Leshchenko A. V.Стаття присвячена міжнародному досвіду боротьби з корупцією, яка, безперечно, притаманна різним сферам суспільного життя майже у всіх країнах світу. Протидія корупції як глобального негативного явища є найбільш актуальною соціальною проблемою для сучасної України, в якій корупція стає чинником, що реально загрожує національній безпеці держави. Під час повномаштабної російської агресії та в сучасних умовах воєнного стану актуальність проблеми боротьби з корупцією настільки загострилась, що наразі в Україні дискутується навіть питання чи треба корупцію прирівняти до державної зради. Зниження рівня корупції до безпечного рівня в Україні можливе лише при умові вивчення та впровадження іноземного досвіду у боротьбі із цим негативним явищем. Особливу увагу слід приділити успішним політичним, правовим та організаційним механізмам подолання корупції, які вже успішно застосовуються в інших країнах. У статті досліджено міжнародний досвід запобігання корупції у сфері публічного управління та адміністрування, проаналізовано особливості реалізації державної антикорупційної політики розвинутих зарубіжних країн світу та сформульовані положення, які можуть бути основою передової національної антикорупційної стратегії, розвиток якої необхідний у сфері сучасного управління та адміністрування в Україні. З’ясовано, що у країнах із розвинутою економікою розвиток антикорупційного законодавства спрямований на розширення використання різноманітних юридичних інструментів для боротьби з корупцією, а не обмежується лише кримінально-правовими заходами, з особливим акцентом саме на попередження. Визначені ключові положення, які можуть слугувати основою для успішної національної антикорупційної політики в сучасній системі управління в Україні.Документ Стан і перспективи досліджень договірних відносин(2024) Мирославський Сергій Володимирович; Myroslavskyi Serhii VolodymyrovychЦіллю статті є: дослідження і виявлення на основі аналізу наукових праць українських юристів актуальних напрямів наукових досліджень договірних відносин, їх систематизація за предметною ознакою, визначення найбільш важливих для дослідження аспектів, пропозиція нових напрямів наукових досліджень договірних відносин з урахуванням сучасних соціально-економічних реалій та рівня розвитку науково-технічного прогресу. Під час проведення цього дослідження було застосовано метод аналізу, за допомогою якого визначено основні групи наукових робіт, які з допомогою інших методів систематизовано. Метод порівняння дозволив виокремити потрібні роботи і їх зміст серед усього масиву правових досліджень. Системно-структурний метод також сприяв формуванню стрункої системи напрямів наукових досліджень і безпосередніх наукових робіт у галузі договірного права. Застосування порівняльно-правового й історично-правового методів дозволило розширити світогляд і пропонувати вихід на якісно новий рівень наукових досліджень договірних відносин у найближчій перспективі. На основі проведеного аналізу виявлено і систематизовано актуальні напрями наукових досліджень договірних відносин: І.Дослідження загальнотеоретичних положень про договори та господарські договори; ІІ. Дослідження стану забезпечення дії принципу свободи договору; ІІІ. Дослідження особливостей господарських договорів, що різняться за способами укладення; ІV. Дослідження загальних положень про істотні умови договору; V. Дослідження безпосередньо окремих істотних умов договору: дослідження предмета договору; дослідження об’єкта договору; дослідження формування і визначення ціни договору; дослідження строку договору; VІ. Дослідження відносин, що випливають із «майнових» договорів –договорів із володіння, користування і розпорядження майном, управління ним, надання майна чи майнових прав в оренду, лізинг, концесію; VІІ. Дослідження договорів, що укладаються у сфері транспорту; VІІІ. Дослідження акціонерних і корпоративних договорів; ІХ. Дослідження інвестиційних договорів; Х. Дослідження договорів про спільну господарську діяльність (договорів простого товариства); ХІ.Дослідження договорів, що укладаються в агропромисловому комплексі; ХІІ. Дослідження медичних договорів; ХІІІ. Дослідження договорів про надання послуг, договорів у сфері господарсько-торговельної діяльності та інших договорів у сфері підприємницької діяльності; ХІV. Дослідження електронних договорів і суміжних із ними цифрових договорів, смарт-договорів, «e-contracts». Зроблено висновок про прогресивність дослідження відносин між учасниками електронних договорів і суміжних із ними цифрових договорів, смарт-договорів, «e-contracts», широке використання яких у сфері господарювання сприятиме економії часу, фінансових і матеріальних ресурсів.Документ Теоретичний аналіз концептуальних засад реформування системи місцевого самоврядування(2023) Мирославський Сергій Володимирович; Myroslavskyi Serhii Volodymyrovych; Троіцький А. М.; Troitskyi A. M.Статтю присвячено теоретичному аналізу концептуальних засад реформування системи місцевого самоврядування. Автор звертається до проблем становлення, розвитку та реформування місцевого самоврядування як багатогранного і комплексного політико-правового явища. Місцеве самоврядування розглядається як гарантоване державою право та реальна спроможність територіальної громади самостійно чи під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції та законів України. Проаналізовано загальновизнані засади місцевого самоврядування, що сформульовані у міжнародних правових документах – Всесвітній декларації місцевого самоврядування та Європейської хартії місцевого самоврядування. Наголошено, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, що становлять спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. При цьому первинним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Розкрито зміст принципів місцевого самоврядування. Проаналізовано закони, що регулюють діяльність органів місцевого самоврядування та певні невідповідності системи його організації.Документ Теоретичні основи стандартизації в зобов’язальному праві(2024) Мирославський Сергій Володимирович; Myroslavskyi Serhii VolodymyrovychЗначення стандартизації у процесі правотворчості та правореалізації неможливо недооцінювати, адже вони часто виступають орієнтирами під час формування та розвитку права, впливають на динаміку правовідносин і формування характерних ознак різних правових явищ. Зазначене можна пояснити юридичною природою стандартизації у праві – утворення сукупності стабільних ідей, положень, уявлень ідеалів, правил, вимог про розвиток правовідносин. З одного боку, стандарти в праві внаслідок проходження тривалого становлення відтворюють у себе правові традиції та найсуттєвіші цінності правової системи, в межах якої вони існують, поєднуючись із низкою моральних, культурних і національних особливостей території, де вони формуються, тобто характеризуються своєрідною ретроспективністю, але, поряд з цим, вони здійснюють перспективний прогнозований вплив на розвиток різних правових сфер. Вимоги у формі стандартів можуть мати різне значення та територіальну поширеність (міжнародні, регіональні, національні, галузеві тощо). Одночасно за умови їх обмеженої дії, питання щодо їх реалізації потребує детального дослідження з метою встановлення меж їх втілення та окреслення випадків, у яких вони не застосовуються. Стандарти у зобов’язальному праві часто можуть стати чинником обмежень при дії правила свободи договору. Саме тому питання теоретичних основ стандартизації в праві, зокрема зобов’язальному, є нагальним питанням і потребує дослідження. Багатоманіття у розумінні сутності правових стандартів, які розглядаються різними дослідниками як цінності, принципи, юридичні зобов’язання, критерії, взірці, правові вимоги, норми, зразки поведінки, процедури тощо засвідчує недостатнє вивчення цього правового явища. Таким чином, існує потреба вивчення сутності правових стандартів, зокрема у сфері зобов’язального права. Правова природа і роль стандартів, їх вплив на регулювання відповідних правовідносин істотно залежать від типу актів, якими вони встановлені. Такі стандарти містяться як у договорах, так і в актах урядових організацій, рішеннях (правових позиціях) судових установ. Ми би вважали за необхідне запропонувати дві категорії правових стандартів обов’язкові (зобов’язувальні) та рекомендаційні (звичаєві). Обов’язкові правові стандарти можуть бути закріплені договорами і, в силу загальноприйнятих принципів Обов’язкові стандарти достатньо загальні та в основному мають формулюватися як абстрактні принципи. Рекомендаційні (звичаєві) стандарти доповнюють встановлені зобов’язальними актами основні галузеві принципи спільним розумінням їх змісту та вимогами «належної практики», встановлюють мінімально припустимий рівень дотримання стандартів і зразки (еталони) для наслідування щодо розуміння (тлумачення) і застосування цих принципів у практиці.Документ Юридичні ризики через призму державного адміністрування та управління якістю аудиторської фірми(2023) Мирославський Сергій Володимирович; Myroslavskyi Serhii Volodymyrovych; Касяненко О. В.; Kasianenko O. V.Стаття присвячена проблематиці державного управління якістю аудиторських послуг через запровадження системи управління якістю для суб’єктів аудиторської діяльності. Це нова концепція, яка побудована на визначенні ризиків, які впливають на якість аудиторських послуг, їх оцінці та визначенні відповідних дій для зниження таких ризиків. Якість аудиторських послуг є досить актуальним питанням для України, оскільки це шлях до залучення інвесторів, що будують свої оцінки та прогнози на основі інформації, розкритої у фінансовій звітності. В світлі післявоєнної відбудови економіки України, поновлення економічних активностей, питання державного адміністрування та управління якістю аудиторських послуг набуває все більшої актуальності у зв’язку із зростаючими оцінками шкоди, яка завдається військовою агресією економіці країни в цілому. Проте, як і будь-який вид діяльності, аудиторська діяльність піддається впливу ризиків і основним об’єктом впливу ризиків, який знаходиться під прискіпливою увагою державних органів, є якість аудиторських послуг. Управління якістю на рівні держави здійснюється шляхом впровадження нормативно-правових вимог до діяльності суб’єктів аудиторської діяльності та аудиторів, освіти та підвищення кваліфікації аудиторів, їх допуску до професії, дотримання етичних вимог та професійних стандартів. Всі ці елементи управління створюють юридичні ризики для діяльності суб’єктів аудиторської діяльності, які повинні враховуватись при побудові системи управління якістю. У статті досліджено юридичні ризики суб’єкта аудиторської діяльності, які пов’язані із державним адмініструванням якості аудиторських послуг. Визначений алгоритм побудови процесу управління якістю на рівні суб’єкта аудиторської діяльності та цілі якості. Також досліджено підкатегорії концентрації юридичних ризиків дотримання Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» як на рівні суб’єкта аудиторської діяльності, так і на рівні завдань, які ним виконуються. Визначено, що залучення інтелектуального потенціалу суб’єкта аудиторської діяльності, правильна ідентифікація ризиків, їх оцінка та розробка дій у відповідь на такі ризики є важливими факторами для забезпечення якості аудиторської діяльності в умовах державного управління та адміністрування.