eSSPU logo

Запрошуємо до репозитарію відкритого доступу Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (eSSPUIR)!

eSSPUIR - Електронний інституційний репозитарій Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка

ISSN 2522-1531

eSSPUIR – електронний архів наукових та освітніх матеріалів СумДПУ імеіні А. С. Макаренка, що забезпечує накопичення, систематизацію, зберігання інтелектуальних продуктів наукового, освітнього та методичного призначення, створених університетськими спільнотами Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, та забезпечує довготривалий, постійний і надійний безкоштовний відкритий доступ до них засобами Інтернет-сервісів, поширення цих матеріалів у середовищі світового науково-освітнього товариства.

Кількість документів: 13668. Останнє оновлення: 29.03.2024.

Положення про eSSPUIR

Авторський договір приєднання

Інструкція реєстрації користувача eSSPUIR

Зразки бібліографічного оформлення видань

 

Нові надходження

Документ
Формування базових компетентностей майбутніх техніків‐ електриків
(2023) Гуменний Олександр Дмитрович; Humennyi Oleksandr Dmytrovych
З огляду на глобалізацію міжнародних економічних зв'язків та інтеграцію українського промислового виробництва в світову економіку, а також розвиток інформаційного суспільства, перед вітчизняною системою професійної освіти постають нові завдання. Сьогодні пріоритетом є підготовка конкурентоспроможних, творчих, висококваліфікованих спеціалістів, здатних ефективно діяти в умовах функціональної складності та динамічності. Така потреба відображена в низці державних нормативних документів, включаючи Закон України «Про вищу освіту», Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національної рамки кваліфікацій», Національну стратегію розвитку освіти, а також Проєкт Концепції розвитку освіти України на 2015‐2025 роки. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває створення умов для якісної підготовки фахівців‐електриків, готових до комплексного вирішення професійних завдань. Політехнічні коледжі відіграють ключову роль у відповіді на потреби суспільства у професійних кадрах,забезпечуючи економічне зростання країни.Метою статті є аналіз нових викликів перед системою професійної освіти України у контексті глобалізації та інформатизації суспільства, з акцентом на підготовку компетентних фахівців‐електриків, готових відповідати сучасним економічним та технологічним вимогам
Документ
Особистість викладача‐дослідника у вимірах педагогічного дискурсу
(2023) Семеног Олена Миколаївна; Semenoh Olena Mykolaivna; Козлова Олена Григорівна; Kozlova Olena Hryhorivna; Штика Юрій Михайлович; Shtyka Yurii Mykhailovych
У статті закцентована увага на рисах особистості викладача‐дослідника у вимірах педагогічного дискурсу. Джерельною базою слугують праці доктора педагогічних наук Дмитра Олександровича Козлова, спогади фахівців про колегу, безпосереднє спілкування з викладачем дослідником, досліджені за допомогою взаємопов’язаних загальнонаукових та конкретно‐наукових методів: термінологічного аналізу, синтезу, систематизації, узагальнення. У 32 роки молодий дослідник переніс складну кардіооперацію й отримав інвалідність другої групи, тому наукова праця Дмитра Козлова стала результатом справді надлюдських зусиль, засвідчила не лише працьовитість, а й неординарні здібності педагога: у 35 років успішно захистив кандидатську дисертацію, а в сорок один – докторську дисертацію. У статті акцентована увага на становленні дослідника, викладацькій діяльності, науковому партнерстві наукового консультанта та докторанта, рисах особистості дослідника, які окреслили науковці, колеги Д. Козлова:інтелігентність, ерудованість, філософський оптимізм, толерантність,моральні чесноти, відданість справі, готовність ділитися знаннями. Праці педагога‐дослідника дають можливість осягнути мовно‐творчу індивідуальність особистості з широким діапазоном знань, проникливим розумом. Поняття «інноваційна культура особистості» вчений розглядав як динамічну характеристику особистості, її готовність, здібності та здатності до створення, сприйняття, поширення й верифікації інновацій, володіння такими ключовими якостями, як творчість, інтуїтивність, ризикованість,амбіційність, сміливість і далекоглядність. Результатом творчого таланту дослідника є розроблена концепція інноваційної культури та її становлення під час менеджерської підготовки керівника освітньої установи.
Документ
Професійна орієнтація – один із напрямів підготовки старшокласників до майбутнього професійного становлення
(2023) Бойчук Віталій; Boichuk Vitalii; Гура Антоніна; Hura Antonina; Максимчук Лариса; Maksymchuk Larysa
У статті розглянуто проблему розвитку профорієнтації вчителів закладів загальної середньої освіти. Визначено, що профорієнтація проявляється як взаємозв’язок виховного, діяльнісного, особистісного,інформаційно‐діагностичного, акмеологічного та комплексного наукових підходів. Визначено завдання профорієнтованої роботи вчителя: обізнаність учнів з затребуваними професіями; знання про вимоги до кожної з професій;забезпечити спрямування учнів на самостійний вибір професії; формування в старшокласників само ідентичності;; організовувати профорієнтаційну роботу відповідно до здібностей учня.Доведено, що нині в закладах загальної середньої освіти профорієнтаційнаробота проводиться на рівні окремих заходів, відсутня система такої підготовки.Це вимагає використання системного підходу при розробці програмпрофорієнтації. Одним з виходів з цієї ситуації є впровадження автономії шкіл. Для розвитку профорієнтації потрібно використовувати такі підходи: соціологічнийсоціально‐психологічний, диференційно‐психологічний. Кожний із запропонованих автором підходів відображає психолого‐фізіологічний бік профорієнтації . Окрім загальнонаукових підходів значна роль у профорієнтації належить дидактичним принципам: науковості, системності, наступності, диференціації і індивідуалізації,зв’язку профорієнтації з практикою.
Документ
Теорія і практика підготовки майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах Нової української школи
(СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2024) Шишенко Інна Володимирівна; Shyshenko Inna Volodymyrivna
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та наукове розв’язання проблеми підготовки майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах Нової української школи. Актуальність теми дослідження зумовлена потребою вирішення низки суперечностей між: - надшвидким розвитком інформаційних технологій та побіжним сприйняттям їх впливу суспільством загалом, нездатністю ефективно використовувати ІТ для розв’язування поточних професійних і освітніх завдань, зокрема; - прагненням молоді послуговуватися інформаційними технологіями при вирішенні різноманітних задач та неготовністю учителів задовольнити такі бажання в умовах НУШ; - запитом суспільства на вчителя, який вільно послуговується інформаційними технологіями як інструментом професійної діяльності, та неготовністю вчителів використовувати такі інструменти для розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ; - потенціалом закладів вищої освіти щодо розроблення і модернізації освітньо-професійних програм підготовки бакалаврів середньої освіти та відсутністю таких програм, які б забезпечували підготовку вчителів до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ; - наявністю у змісті освітньо-професійних програм підготовки бакалаврів середньої освіти освітніх компонентів, покликаних розвивати інформаційно-цифрову компетентність вчителя, та відсутністю в них результатів навчання, які б забезпечили готовність учителів до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ; - розробленістю теоретико-практичних засад підготовки вчителів до використання ІТ в освіті та відсутністю педагогічних систем підготовки вчителів до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ. Потреба вирішення зазначених суперечностей зумовила розв’язання низки завдань, за якими зроблено наступні узагальнені висновки. Готовність майбутнього бакалавра середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ – це таке інтегративне особистісне утворення, яке проявляється у прагненні розвивати в учнів здатності ефективно працювати з інформацією в усіх її формах подання (текст, зображення, модель, відео, аудіо), послуговуватися й розширювати інструментарій цифрових технологій і засобів для вирішення різноманітних професійних задач та характеризується сукупністю відповідних психолого-педагогічних, інформатичних та методичних знань і вмінь, необхідних для такого розвитку в межах професійної діяльності в умовах НУШ. Означена готовність має у своїй структурі: аксіологічний компонент (ціннісні установки на розвиток інформаційно-цифрової компетентності, зокрема, прагнення розвивати всі компоненти ІЦК учнів в межах обраної предметної спеціалізації (інформаційна компонента (здатність ефективної роботи з інформацією у всіх формах її представлення); комп’ютерна або комп’ютерно-технологічна компонента (уміння та навички роботи з сучасними комп’ютерними засобами та програмним забезпеченням); компонента застосовності (здатність застосовувати сучасні засоби інформаційних та комп’ютерних технологій до роботи з інформацією та розв’язання різноманітних задач), а також власної ІЦК); когнітивний компонент (знання про експериментально апробовані, у тому числі інноваційні, освітні предметні методики, орієнтовані на розвиток критичного мислення учнів, формування навичок роботи з інформацією різних форматів, знання можливих негативних впливів інформаційних технологій на здоров’я учнів та методів попередження чи знешкодження такого впливу; знання цифрових технологій і засобів для супроводу освітнього процесу та демонстрації вирішень типових предметних завдань); праксеологічний компонент (уміння розв’язувати типові завдання предметної галузі з використанням ЦТ і засобів; уміння опрацьовувати інформаційний контент різного формату та продукувати цифрові освітні ресурси (дидактичні матеріали) для розвитку ІЦК учнів; уміння органічно інтегрувати ЦТ в цілісний освітній процес в умовах НУШ; уміння поєднувати програмні засоби (загальні, спеціалізовані та предметного спрямування) з дитиноцентрованими технологіями навчання, здатність до партнерської взаємодії у цифровому просторі); рефлексивний компонент (здатність до критичного аналізу власної професійної діяльності з розвитку інформаційно- цифрової компетентності учнів в умовах НУШ). Для формування готовності майбутнього бакалавра середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ розроблено, теоретично обґрунтовано та змодельовано педагогічну систему підготовки майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно- цифрової компетентності учнів в умовах НУШ як відкриту цілісну систему структурних (мета, методологічні підходи, принципи, сутність і структура готовності до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ, методи, засоби, форми і зміст як окремі підсистеми) і функційних (діагностичний інструментарій оцінки готовності майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ на основі показників) компонентів, що знаходяться у взаємозв’язку і взаємодії та спрямовані на професійну підготовку студентів спеціальності «014 Середня освіта» з метою формування в них готовності до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ. Педагогічну систему подано у єдності структурних компонентів (методологічно-цільова, змістово-процесуальна, діагностично-результативна підсистеми), де: - ураховано методологічні засади підготовки майбутніх учителів до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ (через інтеграцію методологічних підходів (системного, аксіологічного, компетентністного, особистісно-діяльнісного, візуально-цифрового і професіографічного)); - відбито етапи (орієнтаційний, процесуальний, етап професійної реалізації), протягом яких відбувалося удосконалення змісту підготовки майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ; - передбачено використання традиційних та інноваційних форм, методів і засобів навчання. Практичні засади підготовки майбутніх учителів до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ визначаються: • дотриманням організаційних (1 – організація ІОС ЗВО; 2 – організація квазіпрофесійної діяльності майбутніх учителів на засадах НУШ; 3 – організація співробітництва зі вчителями та адміністрацією ЗЗСО; 4 – внесення до ОПП освітніх компонентів, пов’язаних з опануванням цифрових інструментів освітнього та предметного спрямування) та педагогічних (1 – розкриття цінностей розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ; 2 – комплексне використання ІТ у процесі кооперативної освіти майбутнього вчителя; 3 – орієнтація практичної підготовки на використання ЦТ в роботі вчителя) умов; • удосконаленням змісту підготовки майбутніх бакалаврів середньої освіти: передбачено посилення професійної орієнтації курсів інформатичних дисциплін; удосконалення змісту курсів методичних дисциплін з метою акцентування уваги на засадах НУШ; упровадження авторських спецкурсів («ІТ в освітньому просторі НУШ», «Цифрові технології у професійній діяльності вчителя», «Розвиток ключових компетентностей на уроках математики в умовах НУШ»); • удосконаленням організації та проведення виробничої практики з метою набуття досвіду професійної діяльності в умовах НУШ та досвіду розвитку ІЦК учнів; • використанням доцільних форм (проблемі лекції; інтерактивні лекції; майстер-класи; семінари; курсові проєкти; виробнича практика), методів (інтерактивні методи; проблемні методи, в тому числі евристичні методи; метод доцільних задач у процесі вивчення фахових дисциплін; кейс-метод у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін) і засобів (ІОС ЗВО; ЕОР; компетентністні завдання; проєкти) навчання. Розроблено діагностичний апарат та експериментально перевірено ефективність педагогічної системи підготовки майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ. До критеріїв та показників готовності майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ віднесено: ціннісний (установка на розвиток інформаційно- цифрової компетентності учнів; мотивація до професійного саморозвитку у сфері застосування ЦТ в умовах НУШ); гносеологічний (обізнаність про ІЦК учнів та технології та цифровий інструментарій її розвитку в учнів в умовах НУШ); практичний (сформованість ІЦК у майбутніх бакалаврів середньої освіти; уміння використовувати технології та цифровий інструментарій розвитку в учнів інформаційно-цифрової компетентності в умовах НУШ); оцінний (здатність самооцінити рівень власних знань та умінь розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ; здатність до професійного самовдосконалення у сфері розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ). За обраними показниками схарактеризовано рівні готовності майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ: низький, середній, достатній, високий. За результатами статистичного аналізу обґрунтовано розбіжність у середніх балах усіх показників для КГ і ЕГ. Встановлено, що на рівень сформованості готовності майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ за ціннісним критерієм безпосередньо впливає реалізація першої педагогічної умови – розкриття цінностей розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ, а також першої організаційної умови – організація ІОС ЗВО. На покращення показників гносеологічного критерію вплинула реалізація другої організаційної умови – організація квазіпрофесійної діяльності майбутніх учителів на засадах НУШ, а також другої педагогічної умови – комплексне використання ІТ у процесі кооперативної освіти майбутнього вчителя. Підґрунтя для покращення показників практичного критерію вбачаємо у реалізації першої організаційної умови – організація ІОС ЗВО, четвертої організаційної умови – внесення до ОПП освітніх компонентів, пов’язаних з опануванням цифрових інструментів освітнього та предметного спрямування, а також другої педагогічної умови – комплексне використання ІТ у процесі кооперативної освіти майбутнього вчителя. Оцінний критерій сформованості готовності майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ сформовано реалізацією третьої організаційної умови – організація співробітництва зі вчителями та адміністрацією ЗЗСО. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що: • вперше: розроблено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічну систему підготовки майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку ІЦК учнів в умовах НУШ, яка: містить взаємнопов’язані підсистеми (методологічно-цільова, змістово-процесуальна, діагностично- результативна) і спрямована на формування інтегративного особистісного утворення – готовності майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ; передбачає три етапи реалізації (орієнтаційний як формування позитивного ставлення, інтересу до використання ЦТ у професійній діяльності, усвідомлення потреби постійно опановувати ЦТ та розвивати власну ІЦК, орієнтація студентів на самоосвіту; процесуальний як формування усіх компонентів готовності майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно- цифрової компетентності учнів в умовах НУШ; етап професійної реалізації як набуття досвіду квазіпрофесійної та професійної діяльності щодо розвитку ІЦК учнів), на яких відбувається використання традиційних та інноваційних форм (проблемі лекції; інтерактивні лекції; майстер-класи; семінари; курсові проєкти; виробнича практика), методів (інтерактивні методи; проблемні методи, в тому числі евристичні методи; метод доцільних задач у процесі вивчення фахових дисциплін; кейс-метод у процесі вивчення психолого- педагогічних дисциплін) і засобів навчання (ІОС ЗВО; ЕОР; компетентнісні завдання; проєкти), удосконалення змісту інформатичних, психолого- педагогічних та методичних дисциплін; описує діагностувальний інструментарій (критерії та показники) для визначення рівнів (низький, середній, достатній, високий) готовності майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ; • обґрунтовано теоретичні основи підготовки майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ через інтеграцію методологічних підходів (системного, аксіологічного, компетентністного, особистісно-діяльнісного, візуально- цифрового і професіографічного) та впровадження педагогічної системи, яка забезпечує розвиток усіх компонентів готовності майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ; • визначено практичні засади формування готовності майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ через організацію відповідного цифрового освітнього середовища, модернізацію змісту ОПП бакалаврів середньої освіти, дотримання організаційних (організація ІОС ЗВО; організація квазіпрофесійної діяльності майбутніх учителів на засадах НУШ; організація співробітництва зі вчителями та адміністрацією ЗЗСО; внесення до ОПП освітніх компонентів, пов’язаних з опануванням цифрових інструментів освітнього та предметного спрямування) та педагогічних (розкриття цінностей розвитку в умовах НУШ інформаційно-цифрової компетентності учнів; комплексне використання ІТ у процесі кооперативної освіти майбутнього вчителя; орієнтація практичної підготовки на використання ЦТ в роботі вчителя) умов та активне використання у фаховій підготовці інноваційних технологій навчання, у методичній – інформаційних технологій і засобів, у психолого-педагогічній – практичних тренінгів і майстер-класів; – уточнено сутність готовності майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ та її структури в єдності чотирьох компонентів (аксіологічний, когнітивний, праксеологічний, рефлексивний); – розроблено діагностувальний інструментарій та схарактеризовано рівні (низький, середній, достатній, високий) готовності майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ;  подальшого розвитку набули наукові положення теорії і практики підготовки майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно- цифрової компетентності учнів в умовах НУШ у закладах вищої освіти; наукові уявлення про сутність, структуру, критеріальні та рівневі ознаки сформованості готовності майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ. Практичне значення дослідження полягає у виявленні практичних засад підготовки майбутніх бакалаврів середньої освіти до розвитку інформаційно- цифрової компетентності учнів в умовах НУШ і розробленості відповідного навчально-методичного супроводу, до якого віднесені: монографічний опис практичної підготовки вчителів до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ («Розвиток інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ: теоретико-практичні аспекти професійної підготовки вчителя»), розроблення робочих програм обов’язкових і вибіркових освітніх компонентів для модернізації змісту ОПП спеціальності 014 та апробованих навчально-методичних матеріалів для їх супроводу («ІТ в освітньому просторі НУШ», «Цифрові технології у професійній діяльності вчителя», «Розвиток ключових компетентностей в умовах НУШ» (на прикладі уроків математики), «Методика навчання математики»), розробці цифрового супроводу реалізації освітньо- професійних програм підготовки майбутніх бакалаврів середньої освіти за предметними спеціальностями 014.01 Середня освіта. Українська мова і література, 014.02 Середня освіта. Англійська мова і література, 014.04 Середня освіта. Математика, 014.08 Середня освіта. Фізика, 014.09 Середня освіта. Інформатика, 014.11 Середня освіта. Фізична культура, а також підтвердження ефективності обраних методів (інтерактивні методи; проблемні методи, в тому числі евристичні методи; метод доцільних задач у процесі вивчення фахових дисциплін; кейс-метод у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін), форм (проблемі лекції; інтерактивні лекції; майстер-класи; семінари; курсові проєкти; виробнича практика) і засобів (ІОС ЗВО; ЕОР; компетентнісні завдання; проєкти) навчання, поширенні методик визначення показників готовності майбутніх учителів до розвитку інформаційно-цифрової компетентності учнів в умовах НУШ.
Документ
Методика формування сценічно‐виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано
(2023) Соколова Ганна Миколаївна; Sokolova Hanna Mykolaivna; Лобова Ольга Володимирівна; Lobova Olha Volodymyrivna
У статі надано загальну характеристику методики та проаналізовано відповідні методологічні підходи (культурологічний, особистісно орієнтований,діяльнісний, компетентнісний, мотиваційний) і педагогічні принципи (індивідуального підходу; особистісного цілепокладання; систематичного та послідовного навчання; загальнодидактичний; єдності розвитку виконавських умінь й артистизму; рефлексивності; активності; семіотичної спрямованості й інтерпретації музичного тексту). Перспективи подальших досліджень пов’язано з обґрунтуванням форм і методів формування сценічно‐виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл.Мета ‐ є обґрунтування методики формування сценічно‐виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано.Для реалізації мети застосовано методи теоретичного моделювання, аналізу й узагальнення наукових джерел і педагогічного досвіду з проблеми дослідження. Методологія дослідження грунтується на ідеях розвитку особистості учнів дитячих музичних шкіл. Формування навичок сценічно‐виконавської культури у учнів дитячих музичних шкіл. У статті використовуються такі методи дослідження: вивчення та аналіз наукових джерел; теоретичне моделювання; аналізу й узагальнення наукових джерел і педагогічного досвіду з проблеми дослідження тощо.Наукова новизна роботи полягає у виявлені особливостей методики формування сценічно‐виконавської культури учнів дитячої музичної школи. У статті використано новий підхід до навчального процесу за допомогою якого відбувається формування навичок культури виконання музичних творів юним концертантом під час публічного виступу. Висновки. У результаті теоретичного аналізу наукових джерел ми визначили сценічно‐виконавську культуру учня‐інструменталіста як важливий чинник його успішної виконавської діяльності; складну інтегровану якість особистості, що виявляється у здатності виконавця до свідомого трактування художнього образу й ефективної реалізації власного виконавського задуму під час сценічного виступу. Методика формування сценічно‐виконавської культури учнів дитячих музичних шкіл у процесі навчання гри на фортепіано окреслює відповідні мету й завдання, методологічні підходи, педагогічні принципи, етапи, педагогічні умови, методи та прийоми. Проаналізовано методологічні підходи(культурологічний, особистісно орієнтований, діяльнісний, компетентнісний,мотиваційний) і педагогічні принципи (індивідуального підходу; особистісного цілепокладання; систематичного та послідовного навчання;загальнодидактичний; єдності розвитку виконавських умінь й артистизму;рефлексивності; активності; семіотичної спрямованості й інтерпретації музичного тексту) формування сценічно‐виконавської культури учнів ДМШ у процесі навчання гри на фортепіано.