Запрошуємо до репозитарію відкритого доступу Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (eSSPUIR)!
eSSPUIR - Електронний інституційний репозитарій Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка
ISSN 2522-1531
eSSPUIR – електронний архів наукових та освітніх матеріалів СумДПУ імені А. С. Макаренка, що забезпечує накопичення, систематизацію, зберігання інтелектуальних продуктів наукового, освітнього та методичного призначення, створених університетськими спільнотами Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, та забезпечує довготривалий, постійний і надійний безкоштовний відкритий доступ до них засобами Інтернет-сервісів, поширення цих матеріалів у середовищі світового науково-освітнього товариства.
Кількість документів: 16444. Останнє оновлення: 12.07.2025.
Для створення, накопичення й редагування власних колекцій звертайтеся до
адміністратора архіву.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Сучасні пісні прославлення в worship-культурі
(2025) Булах Тетяна Борисівна; Bulakh Tetiana Borysivna
У межах статті здійснено теоретико-аналітичне осмислення феномену сучасних пісень прославлення в контексті worship-культури як репрезентативної форми сакральної комунікації, характерної для євангельського протестантизму. Автор пропонує інтерпретацію worship-музики як інтегративного духовно-культурного явища, що функціонує на перетині теологіч-ного дискурсу, естетичних практик та соціокомунікативних процесів. Основна увага приділяється аналізу музичного компо-ненту богослужіння як механізму моделювання колективного релігійного досвіду, кодування догматичних смислів і формування нормативних фреймів християнського поклоніння. Констатується, що в умовах постсекулярного суспільства та зростання медіалізованих форм релігійності, сучасні пісні прославлення набувають значущості як засіб конструювання ідентичності, символічного упорядкування сакрального простору та духовної мобілізації віруючих спільнот. Окреслено функціональне роз-маїття worship-музики, зокрема її здатність виступати в ролі релігійного «перекладача» між трансцендентним змістом і сенсопродукуючими емоційними станами аудиторії. Акцентовано на проблемі зміщення акценту з богословської сутності музичного служіння на естетизовану форму, що може зумовити редукцію глибинного сакрального змісту. На основі комплек-сного аналізу визначено, що worship-пісні в сучасному релігійному середовищі виконують терапевтичну, мобілізаційну та інте-граційну функції, сприяючи відновленню духовної автентичності та адаптації християнської спільноти до комунікативних викликів глобалізованого світу. Стверджується, що музичне прославлення в межах worship-культури постає як унікальний комунікативний код, здатний структурувати сакральний досвід, підтримувати цілісність богословської парадигми та забез-печувати актуалізацію колективної духовної пам’яті.
Фонетика і стиль: виконавські виклики при інтерпретації китайських пісень українськими співаками
(2025) Дешун Лі; Deshun Li
У статті досліджено специфіку інтерпретації китайських камерних вокальних творів у виконавській практиці українських співаків академічного профілю. Основна увага зосереджена на фонетичних, інтонаційних та стилістичних бар’єрах, що виникають у процесі роботи з вокальними творами, написаними китайською мовою. Враховуючи тональну природу китайської фонетичної системи, наголошується на її безпосередньому впливі на вокальну інтонацію, фразування, дикцію та формування смислової виразності. Артикуляційна своєрідність фонем, наявність чотирьох основних і нейтрального тону, зміна значення слова в залежності від інтонаційного профілю – все це створює специфічне мовно-музичне середовище, що вимагає від європейського виконавця принципово нової слухової та технічної організації вокального процесу.Окремий акцент зроблено на аналізі інтонаційної природи китайської музичної мови як феномену, що інтегрує мовну, семантичну й музичну складові в єдине інтонаційно-смислове поле. Стаття також висвітлює естетичні особливості східної вокальної традиції, зокрема тяжіння до статичних форм музичної драматургії, медитативності, ритмічної фіксованості, орнаментального мислення, а також використання гнучкого легато, мікротонових коливань, глісандо, природної динаміки та специфічного тембрового забарвлення. У цьому контексті підкреслено необхідність перегляду традиційних європейських принципів звуковедення, фразування, артикуляційної організації та стилістичної логіки інтерпретації.У межах педагогічного дискурсу окреслено стратегії поетапної адаптації українських вокалістів до китайського вокального репертуару, зокрема: інтеграцію фонетичного тренінгу в структуру вокального навчання, метод інтервального зіставлення китайських тонів із музичними інтервалами, активне використання автентичних аудіозаписів, співпрацю з носіями мови, а також моделювання тембрового середовища засобами акомпанементу. Узагальнено висновки щодо необхідності міждисциплінарного підходу до підготовки співаків у процесі засвоєння китайського камерно-вокального репертуару в умовах європейської академічної традиції.
Ґендерні відмінності у навчанні академічному вокалу: педагогічний підхід викладачів ХДАК
(2025) Гіголаєва-Юрченко Вікторія Олександрівна; Hiholaieva-Iurchenko Viktoriia Oleksandrivna; Смирна Олена Юріївна; Smyrna Olena Yuriivna; Давидович Лариса Віталіївна; Davydovych Larysa Vitaliivna
У статті представлено комплексну характеристику ґендерних відмінностей у процесі навчання академічного вокалу, які розглядаються як суттєвий чинник формування індивідуалізованої педагогічної стратегії. На основі узагальнення власного практичного досвіду викладачами-вокалістами кафедри хорового диригування та академічного співу Харківської державної академії культури здійснено ґрунтовний аналіз анатомо-фізіологічних і психофізіологічних особливостей чоловічого й жіночого голосового апарату, що безпосередньо впливають на характер звукоутворення, розвиток регістрової структури, дихальну координацію та специфіку резонансної підтримки звуку.Авторами окреслено специфіку методичної роботи з представниками різної статі: зокрема, для жіночих голосів важливим є формування стійкої опори в нижньому регістрі, вирівнювання регістрових переходів, розвиток гнучкості звуковедення; для чоловічих – подолання напруги у верхньому регістрі, формування м’якої атаки звуку та стабілізація позиції в перехідній зоні. Практика педагогів кафедри ХДАК підтверджує ефективність індивідуального підходу з урахуванням не лише морфологічних, а й емоційно-поведінкових параметрів кожного студента / студентки.Фахівцями проаналізовано відмінності у психоакустичному сприйнятті власного голосу студентами різної статі, що суттєво впливає на динаміку розвитку інтонаційної точності, тембрової стабільності та сценічної впевненості. У педагогічному процесі викладачами активно використовуються методичні прийоми, апробовані в Харківській державній академії культури, зокрема варіативне застосування вокалізів, робота над змішаними регістрами, поетапне ускладнення репертуару залежно від темпів психофізіологічної адаптації студента.У статті бґрунтовано важливість добору навчального матеріалу не лише за параметрами голосового типу (тенор, сопрано тощо), а й відповідно до емоційної чутливості, рівня сценічної готовності та індивідуального потенціалу самовираження. У підсумку наголошено на центральній ролі гнучкої, ґендерно-орієнтованої педагогічної моделі, яка реалізується викладачами кафедри хорового диригування та академічного співу ХДАК, і базується на глибокому розумінні взаємозв’язку фізіологічних, психофізіологічних та психологічних чинників вокального розвитку. Визначено перспективи подальших досліджень у напрямі ґендерно-орієнтованої вокальної педагогіки, зокрема в контексті професійної підготовки академічних співаків у мистецьких освітніх закладах.
Вокально-мовленнєва культура у професійній підготовці вчителя музичного мистецтва
(2025) Дубовська Ольга Леонідівна; Dubovska Olha Leonidivna; Адам’ян Анастасія Ігорівна; Adam’ian Anastasiia Ihorivna
У статті розглянуто важливість формування вокально-мовленнєвої культури студентів мистецьких факультетів педаго-гічних вузів. Приділена увага проблемі вокально-мовленнєвої культури у професійній підготовці фахівців мистецьких дисциплін, розглянута особливість вимови у співі українською та іноземними мовами. Також висвітленно значення вокально-мовленнєвої культури у професійній підготовці вчителя музичного мистецтва. Проаналізовано основні аспекти формування мовленнєвої виразності, вокальної техніки, дикції та дихання як складових професійної компетентності. Окреслено шляхи вдосконалення цієї культури у процесі фахової підготовки.Метою статті є аналіз методичних прийомів формування вокальної культури майбутніх учителів музичного мистецтва в процесі фахової підготовки в педагогічних закладах вищої освіти.Методологія. Досвід педагогічної роботи доводить, що у вокальній виконавській практиці проблема слова у співі є акту-альною, особливо тепер, коли сучасна міжнародна традиція та світовий виконавський досвід орієнтують на спів мовою оригі-налу, що потребує оволодіння специфікою співу іноземними мовами. Підготовка майбутніх учителів музичного мистецтва до професійної діяльності інтерпретується як ефективний засіб їх музично-фахового та педагогічного становлення. Вокальна вимова розглядається як особлива діяльність, що відрізняється від суто вимови іноземною мовою тим, що вона ґрунтується не на процесі мовлення, а на співі й підпорядковується законам співу. Фонетика мови впливає на створення «звукового» образу, а також на звукоутворення, тобто техніку вокалу. Грамотність, культура вокальної мови ґрунтується на законах дикції і нор-мах літературної мови, що зумовлені фонетикою конкретної мови, а також «нормою» у співі цією мовою.Наукова новизна в дослідженні вокально-мовленнєвих навичок може полягати в розробці та впровадженні інноваційних підходів, методик та технологій, спрямованих на покращення якості та ефективності вокального навчання та мовленнєвої підготовки.
Хорове письмо як фундаментальний факторпрактичної діяльності диригента
(2025) Заверуха Олена Леонідівна; Zaverukha Olena Leonidivna; Сбітнєва Олена Федорівна; Sbitnieva Olena Fedorivna
У статті розглядається хорове письмо як фундаментальний фактор практичної діяльності диригента. Обґрунтовано, що хорове письмо у діяльності диригента є виконавською категорією, що спрямована на втілення композиторського задуму твору. Встановлено, що реалізація диригентом хорової партитури здійснюється через її аналіз, тлумачення вербальних елементів хорового письма та втілення ідейно-художньої сутності твору. Виявлено, що аналіз хорового письма є важливим задля усвідомлення твору диригентом, що спрямований на добір засобів і прийомів виконавської виразності у розкритті композиторського задуму. Аналіз літературного та музичного тексту, структурних елементів хорового твору спрямовані на розкриття художнього образу. Аналізуючи партитуру в диригента має скластись уявне звучання твору з особливостями його форми та виконавської драматургії. Правильне трактування вербального тексту сприяє осягненню задуму композитора та драматургічному рішенню твору. Тлумачення вербального тексту хорового твору може змінюватись диригентом згідно поставлених художніх завдань. Усі динамічні відтінки та штрихи, темпові зміни трактуються диригентом залежно від художнього змісту твору та виконавської інтерпретації. Втілення художнього змісту твору реалізується мануальною технікою диригента. Розкрито, що хорове письмо є знаковою категорією та реалізується у виконавському відтворенні. Обґрунтовано, що хорове письмо у роботі диригента-хормейстера є засобом втілення концепції та художно-образного змісту твору, який розкривається у виконавській інтерпретації. Обґрунтовано, що диригентська реалізація хорового письма є виконавською категорією, яка спрямована на втілення художнього змісту твору. Встановлено, що завдяки хоровому письму диригентом утворюється смисловий вимір твору в його реальному звучанні.