Запрошуємо до репозитарію відкритого доступу Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (eSSPUIR)!
eSSPUIR - Електронний інституційний репозитарій Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка
ISSN 2522-1531
eSSPUIR – електронний архів наукових та освітніх матеріалів СумДПУ імені А. С. Макаренка, що забезпечує накопичення, систематизацію, зберігання інтелектуальних продуктів наукового, освітнього та методичного призначення, створених університетськими спільнотами Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, та забезпечує довготривалий, постійний і надійний безкоштовний відкритий доступ до них засобами Інтернет-сервісів, поширення цих матеріалів у середовищі світового науково-освітнього товариства.
Кількість документів: 16841. Останнє оновлення: 06.11.2025.
Для створення, накопичення й редагування власних колекцій звертайтеся до
адміністратора архіву.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Розлади аутистичного спектра як вид дизонтогенезу у контексті сучасної спеціальної психології
(Гельветика, 2025) Мельник Вероніка Миколаївна; Melnyk Veronika Mykolaivna
Стаття розкриває поняття розладів аутистичного спектра через підхід спеціальної психології, – це галузь психологічної науки, яка має тісні міждисциплінарні зв’язки з такими напрямами психології: загальна, вікова, педагогічна, психофізіологія та навіть нейропсихологія. Зазначено, особливість роботи спеціальних психологів полягає у співпраці з іншими педагогічними і медичними фахівцями у процесі допомоги людям з різноманітними порушеннями розвитку, зокрема особам з аутизмом.У роботі подано структуру найвидатніших вчених сучасної вітчизняної наукової теорії та практики, яка ґрунтується на базі спеціальної психології за кількома сферами діагностичної та корекційно-розвиткової діяльності. Спеціальні психологи мають вивчати засоби сенсорної інтеграція, створення сенсо-моторного профілю осіб з аутизмом; знати про методи активізації мовлення через вербальні та альтернативні засоби комунікації.У статті розкривається зміст розладів аутистичного спектру як варіанту дизонтогенезу, який характеризується дисбалансом психічних процесів, труднощами в когнітивний діяльності, соціальній взаємодії та комунікації у різних ситуативних контекстах. Найзначнішою ознакою визначено наявність обмеженої кількості повторюваних моделей поведінки, інтересів і алгоритму дій. Тому негативним наслідком таких поведінкових проявів людини з РАС стає утруднений освітній процес, що унеможливлює повноцінну адаптацію дитини в колективі однолітків. Психологічний супровід передбачає співпрацю спеціального психолога з іншими фахівцями в закладах дошкільної та загальноосвітнього рівня освіти для розуміння психічного стану дитини з аутизмом, її когнітивних здібностей, можливість запуску писемного мовлення, організації навчальної діяльності.Вирішальну роль має злагодженість диференціальної діагностики та психологічної підтримки у ході супроводу людей з аутизмом протягом життя.
Психологічні особливості роботи з травмою у методі арт-терапії
(Гельветика, 2025) Пасько Катерина Миколаївна; Pasko Kateryna Mykolaivna
У даній статті розглядаються причини і прояви травми, а також зазначено методи арт-терапії, що можуть бути використані арт-терапевтом в ході роботи з травматичним досвідом клієнта. Так, з психологічного погляду травма є результатом непереборної загрози для особистості, яка запускає реакцію людини на стрес «бий/біжи/замри». Якщо людина пригнічена загрозою, у неї може розвинутися посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), за якого її тіло застрягає в реакції на стрес і продовжує поводитися так, начебто воно бореться з ворогом.Травма може бути спричинена зневагою і насильством – емоційним, фізичним або сексуальним. Спостереження за домашнім насильством або травмуючими подіями, такими як нещасні випадки, травми або війна, також є відомими причинами. Дані свідчать про те, що люди з несприятливим дитячим досвідом більш схильні відчувати ПТСР, ніж ті, хто в дитинстві мав надійну прихильність до опікунів. Симптоми травми включають повторне переживання подій у спогадах або кошмарах, уникнення ситуацій, які можуть викликати травматичні спогади, депресію, тривогу, відключення (дисоціацію) і низьку самооцінку. Травма може бути проявлена у вигляді порушення сну, панічних атак, прискореного серцебиття, задишки, «нервовості», сильно виражених емоцій або замкнутості. Деякі люди висловлюють своє горе через фізичне нездужання або біль (це називається соматизацією). Травмовані люди можуть демонструвати нездатність регулювати свої емоції, дуже швидко впадаючи в гнів або розлад. Коли людина переживає травматичну подію, частина її мозку, яка відповідає за мову (зона Брока), відключається. Водночас центр розпізнавання небезпеки в мозку (мигдалеподібне тіло) перебуває в стані підвищеної готовності та реєструє травматичний спогад візуально та у формі тілесних відчуттів [6].Застосування мистецтва для вираження емоцій відкриває доступ до візуальної пам’яті та тілесних відчуттів. Воно не лише дозволяє людям створювати образи, а й передбачає використання художніх матеріалів, як-от глина та фарба, може відновити їхній зв’язок із фізичними відчуттями. Вони можуть бути відірвані від своїх почуттів тіла, особливо у випадках фізичного та сексуального насильства. Деякі дослідники припустили, що почуття дотику і зору прямо пов’язані з центром страху в мозку людини [5], тому арт-терапія є відмінним методом для роботи з травматичною пам’яттю особистості. Терапевтичні стосунки допомагають жертвам травми почуватися в безпеці та вкоренитися в теперішньому моменті.Це необхідно до того, як буде отримано доступ до будь-якого травмуючого спогаду, щоб вони почувалися в безпеці, знаючи, що травма минула і що в терапевтичній кімнаті вони перебувають «тут і зараз». Це може запобігти їхньому почуттю пригніченості під час опрацювання травмуючого спогаду. Оскільки травматична памʼять зберігається візуально, підключення до неї через мистецтво може бути більш безпосереднім. Це дає змогу людині, яка страждає від травми, вибирати, що вона створює, і вона звільняється від аспектів травми у своєму власному темпі, що не дає їй бути пригніченою. Для дітей це може бути особливо корисним інструментом, оскільки дорослі могли сказати їм «не розповідати» про негативний досвід, такий як насильство або зневага. Мистецтво допускає невербальну розповідь, яка може змусити їх почуватися в більшій безпеці і з більшою ймовірністю поділитися своїм досвідом.У них також може не бути словникового запасу, тому зображення може дозволити їм висловити словами те, що вони відчувають.
Психологічні особливості адаптації та девіантної поведінки підлітків в умовах війни
(Гельветика, 2025) Кузікова Світлана Борисівна; Kuzikova Svitlana Borysivna; Лукомська Світлана Олексіївна; Lukomska Svitlana Oleksiivna
Вивчення поведінки підлітків в екстремальних ситуаціях війни, особливості їх адаптації та дезадаптації в умовах хронічного стресу та постійної загрози життю є важливими завдання сучасної вітчизняної науки та практики. Сенс девіантної поведінки полягає в діях або поведінці, які суперечать соціальним нормам або очікуванням. Соціальні норми – це неписані правила, які суспільство чи культура вважають прийнятними. Будь-яка поведінка, яка порушує соціальні норми або формальні закони, вважається девіантною. Ми стверджуємо, що в умовах війни підлітки зазнають як первинної, так і вторинної травматизації, які, у свою чергу, позначаються на поведінці підлітків, часто девіантній та екстремальній. За результатами емпіричного дослідження виявлено, що показники адаптації дівчат та хлопців загалом відповідають відносно успішній адаптації, тобто усі підлітки у переважній більшості потребують психологічних консультацій за конкретними запитами. Підлітки зазначали, що їх турбують проблеми розладів харчової поведінки, зокрема під час і після обстрілів та несуїцидальні самоушкодження як спосіб привернення до себе уваги та зниження рівня тривожності, зумовленою хронічною екстремальністю.Встановлено, що під час війни відбувається нормалізація ненормального, ми можемо стверджувати, що змушені адаптуватися до умов хронічної екстремальності, що складно робити за відсутності раніше сформованих патернів поведінки, тож девіантність, особливо у поведінці підлітків, може бути етапом адаптації до умов токсичного хронічного стресу, зумовленого війною. Виявлено, що нині є високий ризик не допомоги підліткам з так званою девіантною поведінкою, а їх стигматизація, не збільшення довіри, а посилення тоталітарного контролю. За таких умов актуальним стає вивчення ефективних методик надання психологічної допомоги підліткам під час війни.
Засоби розвитку емоційного інтелекту дівчат середнього шкільного віку в процесі занять футболом
(Гельветика, 2025) Лисенко Людмила Леонідівна; Lysenko Liudmyla Leonidivna; Лишафай Алла Іванівна; Lyshafai Alla Ivanivna
У статті наведено результати експериментальних досліджень щодо рівня емоційного інтелекту дівчат футболісток середнього шкільного віку. Встановлено низький рівень загального показника емоційного інтелекту футболісток. З’ясовано, що у більшості дівчат спостерігаються складнощі в управлінні своїми емоціями та прояв їх, слабка здатність розпізнавати й розуміти емоції інших футболісток.Визначено та обґрунтовано систему засобів та методів формування емоційного інтелекту дівчат в процесі занять футболом, які спрямовані на: розвиток їх емоційної обізнаності (вправа «словник почуттів», спілкування метафорами, використання рефлексивних технологій); формування здатності управляти власними емоціями (навчання навичкам використання різноманітних методів саморегуляції у відповідності до емоційного стану); формування здатності розпізнавання емоцій інших дівчат та емпатію (створення позитивного емоційного середовища (команди), робота в групах під час тренування, аналіз ігрових ситуацій з позитивним і негативним проявом поведінки та емоцій спортсменок футболісток, засоби розвитку здатності до розуміння емоційних станів та їх диференціації). Наведено результати формувального експерименту щодо ефективності впровадження обґрунтованої системи засобів в навчально-тренувальний процес дівчат футболісток. Відбулося покращення загального показника їх емоційного інтелекту на 14,6% (p<0,05), знизилась кількість дівчат футболісток з низьким рівнем емоційного інтелекту на 33,4%. Отримано данні позитивної динаміки змін складових емоційного інтелекту, так найбільші зміни відбулися за показником «емоційна обізнаність» на 20,5%, «розпізнавання емоцій інших людей» – 15,3% та «управління своїми емоціями» – 13,8%. Однак, загальний рівень емоційного інтелекту залишився на низькому рівні, наближеному до середнього, що потребує тривалого впровадження засобів і методів його формування з урахуванням особистісних характеристик дівчат футболісток.
Групова арттерапія в подоланні агресивної поведінки підлітків: соціально-психологічні механізми впливу
(Гельветика, 2025) Мазоха Інна Степанівна; Mazokha Inna Stepanivna
У статті розглядається групова арттерапія як ефективний метод психокорекції агресивної поведінки підлітків, що базується на використанні невербального самовираження для трансформації деструктивних емоцій. Визначаються основні механізми впливу арттерапевтичної діяльності на емоційну регуляцію, зниження рівня агресії, розвиток соціальних навичок та адаптацію особистості до міжособистісних відносин. Аналізуються ключові етапи терапевтичного процесу, зокрема формування безпечного простору, стимулювання емоційного вираження, рефлексивне осмислення власних переживань та інтеграція нового досвіду у повсякденну поведінку. Особлива увага приділяється ролі групової динаміки у терапевтичному процесі, що сприяє формуванню довіри, розвитку емпатії, зниженню рівня соціальної напруги та усвідомленню власного емоційного стану. Групова арттерапія дозволяє підліткам не лише виражати агресивні імпульси через творчість, а й переосмислювати свої деструктивні реакції, замінюючи їх конструктивними стратегіями взаємодії. Застосування таких методів, як малювання, колаж та театралізація, сприяє опрацюванню внутрішніх конфліктів, зниженню рівня тривожності та напруги, а також розвитку альтернативних способів комунікації. Художньо-творча діяльність у структурі терапії сприяє глибшому усвідомленню власних емоційних станів, що дозволяє формувати більш адаптивні способи реагування та розвитку навичок саморегуляції. Досліджуються особливості соціально-психологічного впливу групової арттерапії на осіб з агресивними поведінковими тенденціями, зокрема її здатність моделювати соціально прийнятні моделі поведінки та створювати позитивний досвід співпраці. Підкреслюється значення метафоричних образів та символічних форм вираження для переосмислення конфліктних ситуацій та формування альтернативних стратегій реагування.