Запрошуємо до репозитарію відкритого доступу Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (eSSPUIR)!
eSSPUIR - Електронний інституційний репозитарій Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка
ISSN 2522-1531
eSSPUIR – електронний архів наукових та освітніх матеріалів СумДПУ імені А. С. Макаренка, що забезпечує накопичення, систематизацію, зберігання інтелектуальних продуктів наукового, освітнього та методичного призначення, створених університетськими спільнотами Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка, та забезпечує довготривалий, постійний і надійний безкоштовний відкритий доступ до них засобами Інтернет-сервісів, поширення цих матеріалів у середовищі світового науково-освітнього товариства.
Кількість документів: 16464. Останнє оновлення: 05.09.2025.
Для створення, накопичення й редагування власних колекцій звертайтеся до
адміністратора архіву.
Фонди
Виберіть фонд, щоб переглянути його зібрання.
Нові надходження
Концептуалізація державної соціальної допомоги у вимірі міжвідомчої взаємодії
(Państwowa Akademia Nauk Społecznych w Chełmie; Chełmskie Towarzystwo Naukowe, 2023) Клочко Олексій Олександрович; Klochko Oleksii Oleksandrovych
Publikacja stanowi kontynuację serii monografii zbiorowych „Aktualne problemy społeczne Ukrainy i Polski” w ramach międzynarodowej współpracy naukowej Niżyńskiego Państwowego Uniwersytetu im. Mykoły Gogola z Państwową Akademią Nauk Stosowanych w Chełmie. Niniejsza monografia porusza aspekty partnerstwa w rozwiązywaniu współczesnych problemów społecznych. Autorzy zajmują się teoretycznymi i praktycznymi zagadnieniami partnerstwa instytucji państwowych i organizacji pozarządowych, identyfikują aktualne trendy partnerstwa społecznego. Wyniki badań naukowych pomagają udoskonalić koncepcję zrównoważonego
rozwoju społecznego obu krajów.
Ансамблеве виконавство в умовах дистанційного навчання
(СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2025) Руденко Олександр Федорович; Rudenko Oleksandr Fedorovych; Петренко Марина Борисівна; Petrenko Maryna Borysivna
Посібник детально розглядає історичні аспекти походження ансамблевого співу, його класифікацію за творчим напрямком (академічні, естрадні, народні, джазові) та відношенням до професійної діяльності (професійні, аматорські, навчальні, дитячі). Автори акцентують увагу на практичних питаннях організації ансамблю, включаючи пошук учасників, планування репетицій та роботу з нотним матеріалом. Особлива увага приділяється специфічним проблемам, що виникають в умовах дистанційного навчання, таким як досягнення єдиної манери звукоутворення, чистоти інтонування та балансу звучання. Видання містить методичні рекомендації щодо організації віртуальних репетицій, використання "зонного" інтонування та індивідуального підходу до навчання. У посібнику також висвітлюються анатомо-фізіологічні основи голосового апарату, важливість вокальної роботи для ансамблю та питання охорони співацького голосу. Автори підкреслюють, що навички, отримані в умовах дистанційного навчання, є не лише тимчасовою заміною аудиторних занять, а й необхідною складовою професійної підготовки, що дозволяє майбутнім фахівцям адаптуватися до сучасних викликів. Посібник буде корисним для здобувачів вищої освіти, викладачів музичних дисциплін та керівників вокальних колективів, надаючи міцний теоретичний фундамент і практичний інструментарій для успішного опанування ансамблевого виконавства.
Імпровізація та психофізичний тренінг актора музично-драматичного театру: сучасні методи та сценічна практика
(Гельветика, 2025) Михайлюченко Оксана Миколаївна; Mykhailiuchenko Oksana Mykolaivna; Іванов Валентин Валентинович; Ivanov Valentyn Valentynovych; Алтухов Владислав Валерійович; Altukhov Vladyslav Valeriiovych
У статті досліджено сучасні методи імпровізації та психофізичного тренінгу як ключові інструменти підготовки актора музично-драматичного театру. Особлива увага приділяється поєднанню драматичної гри, вокалу та пластики, що є визначальними аспектами виконавської майстерності в цьому жанрі. Проаналізовано значення тілесної виразності, вокально-драматичної імпровізації та фізичних тренувань у формуванні сценічної органічності. Досліджено ключові методики, включно з біомеханічними техніками, психофізичним підходом та інтеграцією новітніх цифрових технологій, таких як VR і Motion Capture, у тренінг акторів. Зазначено, що актор музично-драматичного театру має володіти синхронною координацією голосу, тіла та емоційного стану, що вимагає спеціальних тренувальних методик, спрямованих на розвиток сценічної адаптивності, ритмічної пластики та вокально-ті-лесної єдності. Практичне застосування цих методів розглянуто на прикладі відомих театрів і акторських шкіл, які активно впроваджують імпровізаційні та психофізичні техніки у навчальні програми. Визначено, що імпровізація у музично-драма-тичному театрі сприяє органічному поєднанню драматичної та вокальної виразності, адаптації актора до ритмічної структури музичних партій, а також гнучкому реагуванню на зміни темпу й динаміки вистави. Результати дослідження свідчать про необхідність подальшого розвитку комплексних підходів до підготовки акторів музично-драматичного театру, що вклю-чають класичні та інноваційні методики, інтеграцію цифрових технологій та поглиблену роботу з акомпаніаторами. Перспективними напрямами є подальший розвиток вокально-драматичної імпровізації, дослідження методів фізичної експресії та вивчення ефективності цифрових технологій у тренувальному процесі акторів цього жанру.
Контрабас в камерній музиці барокового періоду(на прикладі тріо-сонат Я. Д. Зеленки)
(Гельветика, 2025) Соланський Золтан Юлійович; Solanskyi Zoltan Yuliiovych
У статті досліджується роль контрабаса в камерній музиці, з особливою увагою до періоду бароко. У музичній практиці XVI–XVII століть віолоне (контрабас) активно використовувався в церковному, оперному та камерному репертуарі, що підтверджується як нотними джерелами, так і візуальними матеріалами тієї епохи. У період формування гомофонного стилю (1600–1750), відомого як епоха генерал-баса, поряд із мелодичними голосами – вокальними та інструментальними – виникає особлива група континуо акомпануючих інструментів (basso continuo). Провідні музиканти того часу підкреслювали важливу роль струнного басового інструмента, який забезпечував цілісність барокового звучання. Тріо-сонати як одна з ранніх форм камерної музики відігравали значну роль у музичній культурі XVII століття як у жанрі церковної сонати (Sonata da chiesa), так і світської (Sonata da camera). Типовий інструментальний склад тріо-сонати включав два дискантові голоси, які проводили і розвивали тематичний матеріал, та басову лінію з цифрованим басом. Для виконання басової партії застосовувалися різні інструменти, проте перевага найчастіше надавалася віолоне, особливо у випадках, коли верхні голоси виконувалися на струнних інструментах. У процесі розвитку концертної практики м’яке звучання віол поступово витісняється інструментами скрипкового сімейства, що мають більш виразний і яскравий тембр. Паралельно з цим формується оркестр, склад та інстру-ментарій якого з часом зазнає поступового розширення. У дослідженні розглянуто функціональне призначення інструмента в ансамблях та його еволюцію від акомпануючого до рівноправного мелодичного голосу. Окрема увага приділяється тріо-сонатам Яна Дісмаса Зеленки як прикладу малодослідженого камерного репертуару, що відкриває нові педагогічні та виконавські перспективи. Виявлено значення контрабаса у формуванні ансамблевої взаємодії, його темброві й виразові можливості в кон-тексті історичної виконавської практики.
Резонансний метод постановки голосу як основа вокальної техніки: теоретичний аспект
(Гельветика, 2025) Тарасюк Леся Михайлівна; Tarasiuk Lesia Mykhailivna
У статті розглянуто резонансний метод постановки голосу як одну з ключових основ вокальної техніки, що сприяє формуванню природного якісного та стабільного звуку. Досліджено фізіологічні та акустичні принципи звукоутворення, зокрема, роль резонаторів у посиленні обертонів, забезпеченні тембрового забарвлення та підтримці рівномірного звучання у всіх регі-страх голосу. Розкрито значення природного вокального резонансу для розвитку голосової витривалості, економного використання голомового апарату та запобігання його перенапружено.Проаналізовано історичні традиції застосування резонансного методу у світовій вокальній школі. Окреслено сучасні підходи до використання цього методу в українській вокальній педагогіці та його адаптацію в умовах цифрових технологій навчання.Окрему увагу приділено науковим підходам до вивчення впливу резонансних механізмів на якість вокального звучання. Рогля-нуто акустичні дослідження спектрального аналізу голосу, що підтверджують ефективність активного використання головного, грудного та змішаного резонансу у формуванні професійної вокальної техніки.Практична частина статті висвітлює методи розвитку резонансного звучання, зокрема, техніки посилення звукових хвиль у ротовій та носовій порожнинах, а також роль дихальної підтримки у контролі резонансу. Наведено приклади інтеграції резонансної методики у навчальний процес студентів-вокалістів, визначено її ефективніст у розвитку індивідуального тембру та розширенні діапазону голосу.У процесі дослідження застосовувалися: теоретичні методи: аналіз наукової, методичної та педагогічної літератури з вокального мистецтва; емпіричні методи: спостереження за навчальним процесом вокалістів; аналіз педагогічного дос-віду застосування резонансного методу; порівняльний метод: вивчення ефективності різних підходів до формування вокальної техніки