Організаційно-педагогічні засади підготовки піаністів-виконавців у мистецьких закладах вищої освіти Китаю та України
Ескіз недоступний
Дата
2021
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
СумДПУ імені А. С.Макаренка
Анотація
Дисертація є комплексним дослідженням, у межах якого з’ясовано теоретичні та організаційно-методичні засади підготовки піаністів- виконавців у мистецьких закладах вищої освіти Китаю та України.
У роботі з’ясовано стан розробленості проблеми підготовки піаністів- виконавців у мистецьких закладах вищої освіти Китаю та України в науковому дискурсі. Результатом структурно-логічного аналізу наукових розвідок із досліджуваної проблеми українських і китайських учених стало виокремлення окремих аспектів розгляду проблеми підготовки піаністів- виконавців у мистецьких закладах вищої освіти Китаю та України, а саме: проблеми фахової підготовки майбутніх піаністів із КНР у системі музичної освіти України; проблеми підготовки піаністів в українських закладах освіти різного рівня; методичні засади підготовки піаністів; теоретичні засади фортепіанного навчання; розвиток фортепіанної освіти в Китаї; методика навчання гри на фортепіано; навчання фортепіано майбутніх учителів музики в закладах вищої освіти Китаю та України.
Використання системного аналізу українських і китайських порівняльно-педагогічних досліджень дозволило дійти висновку, що організаційно-педагогічні засади підготовки піаністів-виконавців у мистецьких закладах вищої освіти Китаю та України не були предметом цілісного вивчення.
Розкрито методологічні засади підготовки піаністів-виконавців у мистецьких закладах вищої освіти Китаю та України та визначено історичний контекст розвитку фортепіанних шкіл Китаю та України. Аналіз наукової літератури українських і китайських дослідників дозволи дати визначення основоположного поняття дослідження – підготовка піаністів- виконавців у мистецьких закладах вищої освіти – система заходів, спрямованих на досягнення головної мети майбутньої професійної діяльності піаніста-виконавця – виконання творів і розкриття їх художнього змісту слухачам.
У дисертації систематизовано методологічні засади підготовки піаністів-виконавців у мистецьких закладах вищої освіти Китаю (урахування філософських ідей, принципів навчання та методики) та України (визначення всебічного розвитку студента як спеціальної мети фортепіанної підготовки; забезпечення гармонійного розвитку майбутнього музиканта через розвиваюче навчання; формування вміння музично-виконавської інтерпретації як важливого компоненту фахової підготовки майбутнього піаніста-виконавця; інтенсифікація розвитку музичного мислення майбутнього піаніста-виконавця; використання проблемного навчання в процесі фортепіанної підготовки студентів; актуалізація необхідності практичної реалізації індивідуалізації навчання в процесі фортепіанної підготовки).
Пoрiвняльнo-icтoричний та хронологічний аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми дозволив виокремити періоди й етапи розвитку фортепіанних шкіл Китаю та України. Історичний процес розвитку фортепіанної школи Китаю розділено на три періоди з відповідними етапами, як-от: І період – зародження з трьома етапами (католицький (поч. VII століття – останнє десятиліття ХVIIІ століття, протестантський (ХІХ століття), державницько-просвітницький (поч. ХХ століття)); ІІ період – становлення з двома етапами (започаткувальний (30–40-і роки ХХ століття), активізаційний (поч. 50-х років – перша половина 60-х років ХХ століття)); ІІІ період – розквіту з трьома етапами (дезорганізаційний (друга половина 60-х років – 70-і роки ХХ століття), відновлення (80–90-і роки ХХ століття), популяризація (2000–2010-і роки)). Отже, доведено, що результатом виявлених процесів стали стрімке формування й динамічний розвиток різних галузей професійної музики Китаю, зокрема, її фортепіанної сфери.
У розвитку вітчизняного фортепіанного мистецтва визначено шість періодів, а саме: І період – аматорський (перша половина ХІХ століття); ІІ період – становлення (друга половинна ХІХ століття); ІІІ період – професіоналізації (кінець ХІХ – перша чверть ХХ століття); IV період – популяризації (1940 – 50-і рр.); V період – постмодерністський (1960 – 80-і рр.); VІ період – розквіту (90-і рр. ХХ ст. – початок ХХІ ст.).
Констатовано, що українська фортепіанна школа розпочала свій початок на початку ХІХ століття на відміну від китайської. Розвиток української фортепіанної школи відбувався весь час, рухаючись до періоду розквіту, а китайської зазнавав злетів і падінь. Водночас період розквіту фортепіанних шкіл обох країн припадає на кінець ХХ століття.
Висвітлено зміст підготовки піаністів-виконавців у мистецьких закладах вищої освіти Китаю та України. Здійснено системно-структурний аналіз змістових особливостей підготовки піаністів-виконавців у мистецьких закладах вищої освіти Китаю та України. З’ясовано, що підготовка піаністів- виконавців у мистецьких закладах вищої освіти України та Китаю проводиться відповідно до вимог сучасності. Про це переконливо свідчать списки лауреатів та дипломантів міжнародних виконавських конкурсів в різних країнах. У структурі навчальних планів враховується китайський та український менталітет відповідно, особливості національної культури й соціально-громадського ладу. Навчання включає в себе загальну підготовку (у Китаї ідеологічну відповідно до політичної доктрини КНР), морально- етичну, культурологічну, загальнопрофесійну, що містить необхідний комплекс музично-теоретичних та історичних дисциплін і серйозну спеціальну підготовку. Її всеосяжність передбачає широкий спектр працевлаштування випускників: вони можуть працювати концертними виконавцями – солістами, артистами камерного ансамблю та концертмейстерами, викладачами фортепіано у закладах вищої освіти. Порівняння навчальних планів свідчить про те, що мета навчання в них єдина – формування висококваліфікованого, ерудованого піаніста-виконавця і педагога.
Охарактеризовано форми, методи і технології підготовки піаністів- виконавців у мистецьких закладах вищої освіти Китаю та України. Основними формами підготовки піаністів-виконавців у мистецьких закладах вищої освіти визначено майстер-класи, концерти, змагання, індивідуальні, групові заняття в Китаї та лекції, практичні, індивідуальні, групові заняття, семінари, виступи, конкурси в Україні.
До провідних методів підготовки піаністів-виконавців нами було віднесено традиційні (вправи, вивчення програмних творів, прослуховування музики композиторів, які були сучасниками композитора, якого вивчали; демонстрація музичних творів викладачами; прослуховування записів конкретного твору, який вивчається, та інших творів того самого композитора; ознайомлення з іншими видами мистецтва того самого періоду; запам’ятовування через слухову, зорову, кінестетичну та аналітичну пам’ять; прослуховування записів професійними виконавцями; відвідування живих виступів; запис студентами власної гри та подальше її критичне оцінювання) та інноваційні – метод прикладної фортепіанної педагогіки Сінді в Китаї.
Констатовано, що в Україні в процесі навчання гри на фортепіано використовуються такі методи, як: базові (вивчення творів за програмою; ескізне опрацювання творів; читання з листка; транспонування; підбір на слух; ілюстративний (показу) та словесний (дискутування); невербальні методи (жестикуляція та підспівування); дидактичні (словесно- ілюстративний, репродуктивний, репродуктивно-варіативний, проблемно- пошуковий, спостереження, аналіз, проєктування, моделювання, імпровізація); загальнонаукові (аналіз, узагальнення, систематизація, синтез, порівняльний аналіз, рефлексія); специфічні музичні (зорове охоплення нотного тексту на кілька тактів наперед, слухове уявлення, слуховий аналіз, слухове регулювання, наслідування, спрощення фактури музичного твору, творча адаптація музичного твору).
Визначено сучасні технології підготовки піаністів-виконавців у мистецьких закладах вищої освіти Китаю (музичного виконавства) та України (задачна, особистісно-орієнтована, інтеграційна, технологічної підготовки).
Виявлено провідні напрями вдосконалення підготовки піаністів- виконавців у мистецьких закладах вищої освіти Китаю та України. У якості основних рекомендацій, які сприятимуть підвищенню якості підготовки піаністів-виконавців у мистецьких закладах вищої освіти, пропонуємо такі: підвищувати рівень музично-теоретичних знань, історичного мислення та слухового досвіду сприйняття європейської музики тими, хто навчається; удосконалення механізму виконавського освоєння музикантами звукового простору; формувати уявлення студентів про музичну драматургію; здійснювати керівництво самостійною роботою студентів шляхом спеціальних завдань, спрямованих на розширення художнього світогляду, загального тезаурусу; розробити та створити в мережі Інтернет спеціалізований ресурс для популяризації передових методів підготовки піаністів-виконавців (Китай); забезпечення високої якості освіти, яка б відповідала актуальним і перспективним потребам особистості й суспільства; формування цілісної системи відповідних знань, умінь, навичок, досвіду самостійної діяльності майбутніх фахівців; оптимізація процесу формування професійної компетентності майбутнього піаніста-виконавця в контексті інтеграційних культурно-освітніх процесів (Україна).
Опис
Ключові слова
піаністи-виконавці, підготовка піаністів-виконавців, мистецький заклад вищої освіти, Китай, Україна
Бібліографічний опис
Ван, Боюань Організаційно-педагогічні засади підготовки піаністів- виконавців у мистецьких закладах вищої освіти Китаю та України [Текст] : дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософії : [спец.] 01 "Освіта/Педагогіка", 011 "Освітні, педагогічні науки"/ Боюань Ван; МОН України, Сумський держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка ; [наук. керівник І. А. Чистякова]. – Суми, 2021. – 228 с.