Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології

Постійне посилання зібрання

https://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/416

Переглянути

Перегляд Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології за Ключові слова ""new humanism""

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Документ
    Екологічна культура особистості як актуальна філософсько-педагогічна проблема
    (СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2022) Залужна Алла Євгенівна; Zaluzhna Alla Yevhenivna; Трофімчук Наталія; Trofimchuk Nataliia
    Статтю присвячено теоретико-методологічним засадам осмислення феномена екологічної культури у філософсько-педагогічному дискурсі. Показано, що екологічна культура постає новою світоглядною парадигмою та істотним аспектом соціокультурного буття, що потребує формування екологічноорієнтованого мислення, спрямованого на критичне переосмислення антропогенного впливу на природу. У цьому контексті саме екологізація освіти як органічна складова усієї освітньої стратегії особистісного становлення зумовлює необхідність світоглядної переорієнтації свідомості на утвердження пріоритетів природи по відношенню до потреб людини, що виступає вагомим засобом запобігання глобальної екологічної кризи. Здійснено експлікацію екологічної культури на основі таких визначальних теоретико-методологічних засад осмислення особливостей формування нової екологічної парадигми у проблемному полі взаємодії «людина-природа», як: Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2022, № 6 (120) 252 ноосферне мислення, ідеї «нового гуманізму», «коеволюційний підхід», «концепції сталого розвитку». Виявлено, що антропогенна трансформація цілісності «людинаприрода» на взаємодію «споживач-ресурси», «природа-форми господарства» призводить до порушення екологічної рівноваги й неспроможності біосфери звільнитися від деструктивного впливу людської діяльності. Відзначено, що екологічна культура як складова культури в цілому та істотний компонент особистісної культури постає як прагнення реалізувати людське життя в природному середовищі на ціннісній морально-духовній основі, потребуючи усвідомлення нерозривного зв’язку людини з природою й необхідності формування глибокого розуміння взаємоузгодженості особистих потреб із збалансованим ладом природного довкілля. Стверджується, що людина як соціо-біологічно-духовна істота з метою збереження власної позитивності у відносинах «людина-природа», повинна підтримувати не тільки здатність природних систем до саморегуляції, але й забезпечувати свідоме втручання крізь призму особистісного до самообмеження у всіх її вимірах.