Перегляд за Автор "Terentieva Nataliia Oleksandrivna"
Зараз показуємо 1 - 4 з 4
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Забезпечення унікальності освітньо-професійних програм (прикладний аспект)(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2025) Терентьєва Наталія Олександрівна; Terentieva Nataliia OleksandrivnaСтаття репрезентує авторське бачення забезпечення унікальності освітньо-професійних програм на прикладі спеціальності Фізична культура і спорт. Окреслено деякі специфічні моменти забезпечення особливості / унікальності освітньої (освітньо-професійної / освітньо-наукової) програми однієї й тієї ж спеціальності (на прикладі спеціальності Фізична культура і спорт). Метою визначено репрезентацію логіки визначення унікальності освітньої (освітньо-професійної / освітньо-наукової) програми (на прикладі спеціальності Фізична культура і спорт) в контексті сучасних вимог до їх розроблення. Виокремлено низку ключових векторів для визначення унікальності програми: регіональні особливості; кількісні та якісні параметри; наявна матеріально-технічна база та ресурсне забезпечення; співпраця з соціальними інституціями на вітчизняному та міжнародному рівнях; змістовий контент стратегії розвитку закладу вищої освіти; змінні фактори. До кожного напряму автором означено загальний контент та специфіку спеціальності Фізична культура і спорт та надано шляхи окреслення унікальності програми, реалізованої кафедрою фізичної культури та спорту НУБіП України, зокрема у контексті реалізації вітчизняної та міжнародної діяльності. Зауважено, що ОП/ОПП Фізична культура і спорт входить до галузі знань Освіта/Педагогіка (з 30 серпня 2024 року – Освіта), безпосередньо пов’язана з природничими та біологічними науками і забезпечую найбільш ефективну співпрацю з громадами (міськими, селищними, сільськими) через залучення усіх категорій населення до рухової активності, що забезпечує якість життя людини. The article represents the author's vision of ensuring the uniqueness of educational and professional programs using the example of the specialty Physical Culture and Sports. Some specific points of ensuring the peculiarity / uniqueness of the educational (educational and professional / educational and scientific) program of the same specialty (using the example of the specialty Physical Culture and Sports) are outlined. The goal is to represent the logic of determining the uniqueness of the educational (educational and professional / educational and scientific) program (using the example of the specialty Physical Culture and Sports) in the context of modern requirements for their development.Документ Професійна мовна підготовка військових фахівців як основа партнерства заради миру(СумДПУ імені А. С.Макаренка, 2022) Луценко Григорій; Lutsenko Hryhorii; Попроцький Ігор; Poprotskyi Ihor; Романюк Вікторія; Romaniuk Viktoriia; Терентьєва Наталія Олександрівна; Terentieva Nataliia OleksandrivnaУ статі окреслено значущість професійної підготовки високоефективного військової фахівця у закладах вищої військової освіти України без конкретизації спеціальностей і спеціалізацій. Зазначено, що в умовах російсько‐українській війні українці ведуть бойові дії з окупаційними військами російської федерації як на суходолі, в повітрі, так і на воді і під водою. Військове керівництво веде чітку політику в галузі військової освіти, беручи до уваги актуальні вимоги системи національної безпеки. Успішне виконання бойових завдань бойовими підрозділами залежить від підготовки та злагодження самого підрозділу і професійного керівництва ним. Тому українському війську потрібні командири, які навчені та підготовлені за стандартами підготовки передових країн світу та країн‐членів НАТО. Мета статті ‒ схарактеризувати доцільність оволодіння іноземними мовами майбутніми військовими фахівцями задля забезпечення партнерства заради миру. Методологія дослідження. Для отримання результатів дослідження застосовано методи теоретичного аналізу, зіставлення,порівняння, систематизації та узагальнення та комплекст узаємодоповнюваних методологічних підходів. Наукова новизна полягає в окресленні доцільності опанування іноземними мовами військовими фахівцями задля забезпечення партнерства заради миру. Висновки. Військову освіту розглядаємо в контексті національної безпеки і оборони держави та як складову національної системи освіти, що спричинило виникнення нової парадигми військової освіти та наступне її удосконалення з урахуванням нової методології НАТО (DOTMLPF). Під час професійного навчання майбутніх військових фахівців варто усвідомлювати, що вони не лише здобувають знання, а працюють в умовах, які імітують майбутню професійну діяльність. Для формування моделей поведінки і навичок, необхідних для майбутнього професійного співробітництва в підтриманні миру і безпеки доцільно моделювати різні ситуаційні завдання, що дозволяють курсантам вивчати аспекти, пов’язані з культурною традицією, соціальними чинниками і специфікою мови конкретної культурно‐мовної спільності – мовні бар’єри, особливості невербального спілкування, аналіз сприйняття, стереотипи, обставини часу і місця, особливості руху інформації.Документ Імператив формування педагогічної компетентності майбутнього освітянина: загальнотеоретичні аспекти проблеми та практики країн світу(2023) Терентьєва Наталія Олександрівна; Terentieva Nataliia Oleksandrivna; Кузмічова, Валентина; Kuzmichova, ValentynaУ статі окреслено значущість формування педагогічної компетентності майбутніх освітян, визначаючи в якості таких фахівців широкий загал осіб, які мають право надання освітніх послуг. Означене питання є актуальним для сучасної України через брак кадрів у секторі державної освіти, який посилився з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну, розширення субʼєктів, які можуть бути залучені до практичного викладання у формальній освіті (згідно ст.58 Закону Україні “Про освіту” у чинній редакції), а також певної невнормованості сектору неформальної освіти щодо професійної компетентності надавача освітньої послуги. В статті використано підходи до визначення поняття “освітянин”, які сьогодні характерні для педагогічної та соціальної теорії та практики в країнах ЄС, США, Японії, КНР. Мета статті ‒ схарактеризувати основні шляхи формування педагогічної компетентності майбутніх освітян, які використовуються в практіці різних країн світу. Методологія дослідження. Для отримання результатів дослідження застосовано методи теоретичного аналізу, зіставлення, порівняння,систематизації та узагальнення та комплекс методологічних підходів, які у своєму поєднанні доповнюють один інший та дозволяють розглянути означену проблематику у доцільній багатовекторності.Наукова новизна полягає в окресленні практики формування педагогічної компетентності осіб, які займаються практичною освітньою діяльністю, але не мають фахової педагогічної освіти.Висновки. Формування педагогічної компетентності майбутніх освітян є загальносвітовим імперативом із унікальними проявами в різних регіонах.Незалежно від того, чи йдеться про виклики, з якими стикаються освітяни без формальної підготовки, чи про підвищення кваліфікації тих, хто входить у встановлені системи, країни по всьому світу працюють з цією проблемою відповідно до своїх власних поглядів, політики та пріоритетів. Оскільки освіта продовжує залишатися каталізатором глобального прогресу, колективні зусилля щодо встановлення пріоритетів та інвестування в педагогічну компетентність освітян є важливими для виховання покоління, здатного протистояти складним викликам майбутнього.Документ Історичні особливості військової освіти офіцерів Військово‐Морських Сил Збройних Сил України(2024) Терентьєва Наталія Олександрівна; Terentieva Nataliia Oleksandrivna; Злобіна Олена Вікторівна; Zlobina Olena ViktorivnaСтаття репрезентує окремі історичні аспекти підготовки курсантів закладів вищої військово‐морської освіти. В статті здійснено аналіз особливостей військової освіти військово‐морських офіцерів в історичному ракурсі із застосуванням порівняльно‐педагогічної методології, виокремлено та схарактеризовано періоди становлення: перший (від початку мореплавства до 1701 р.), другий (1701‐ кін. ХVІІІ ст.), третій (1798–1870‐ті рр.), четвертий (1877–1917), п’ятий (1918 р. – поч. 1950‐х рр.), шостий (1950‐ті рр. – поч. 1990‐х рр.).Зроблено висновок, що на момент здобуття Україною незалежності у 1991 р. на її території функціонувала досить розвинена і добре укомплектована мережа ВВНЗ морського профілю, яка забезпечувала професійну підготовку морських офіцерів на найвищому для свого часу рівні. Дані заклади мали тривалий ефективний досвід такої підготовки, власні науково‐педагогічні школи та необхідний штат високопрофесійних викладачів та інструкторів, що стало підґрунтям для подальшого розвитку професійно орієнтованої військово‐морської освіти.