Олімпійський та паралімпійський спорт
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Перегляд Олімпійський та паралімпійський спорт за Автор "Danyshchuk Andrii Serhiiovych"
Зараз показуємо 1 - 1 з 1
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Відмінності спеціальної фізичної підготовленості юних спортсменів різного віку в таеквон-до ІТФ(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Данищук Сергій Юрійович; Яців Ярослав Миколайович; Гнатчук Ярослав Ілліч; Данищук Андрій Сергійович; Danyshchuk Serhii Yuriiovych; Yatsiv Yaroslav Mykolaiovych; Hnatchuk Yaroslav Illich; Danyshchuk Andrii SerhiiovychУ статті виявлено потребу вдосконалення фізичної підготовки спортсменів у таеквон-до ІТФ, для вирішення якої необхідно з’ясувати наявний рівень спеціальної фізичної підготовленості юних спортсменів у цьому виді спорту. Мета статті –установити рівень спеціальної фізичної підготовленості та його відмінності між юними спортсменами різних вікових груп таеквон-до ІТФ. Матеріали та методи – теоретичний аналіз, узагальнення даних літератури й мережі Інтернет, педагогічне тестування, методи математичної статистики. Спеціальна фізична підготовленість спортсменів визначена за допомогою таких контрольних вправ, як поодинокі удари руками й ногами, комбінації з двох (дольочагі-крос і йопчагі-хук) і трьох (хук-до-льо-двічагі та джеб-йопчагі-хук) ударів із залученням рук і ніг упродовж 10 і 120 с. Для більшості контрольних вправ зі спеціальної фізичної підготовки юних спортсменів у таеквон-до ІТФ спостерігається поступове підвищення результатів від най-молодшої групи (7–9 років) до найстаршої (15–17 років). Виявлено закономірності, згідно з якими в усіх контрольних вправах наймолодші спортсмени (7–9 років) поступаються своїм старшим колегам; у більшості контрольних вправ таеквондисти15–17 років домінують за результатами над іншими віковими групами (р≤0,04); відсутні будь-які достовірні відмінності між таеквондистами вікових груп 10–11 і 12–14 років; із підвищенням віку спортсмени в таеквон-до ІТФ більш схильні отримувати перевагу в проявах спеціальної (швидкісно-силової) витривалості й у контрольних вправах із поодиноким виконанням ударів і виконанням комбінацій із трьох ударів упродовж 120 с. У жодній із контрольних вправ не виявлено статистично вірогідних відмінностей між результатами таеквондистів двох вікових груп 10–11 і 12–14 років. Вони перебувають усередині вікового діапазону, який аналізували, і, маючи здебільшого статистично вірогідні відмінності від спортсменів 7–9 років і 15–17 років, залишаються певною буферною (резервною) зоною. Уважаємо, що для спортсменів зазначеного віку в таеквон-до ІТФ необхідно впроваджувати спрямовані тренувальні впливи з фізичної підготовки.