Методика «Каракулей» Д. Віннікотта (Squiggle Game) у психодіагностичній та психокорекційній практиці: теорія і сучасні підходи
Вантажиться...
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Видавничий дім «Гельветика»
Анотація
У статті представлено теоретико-методологічний аналіз методики «каракулей» (Squiggle Game) Д. Віннікотта та її сучасних модифікацій у контексті психодіагностичної та психокорекційної практики. Здійснено систематизацію ключових концептів психоаналітичної традиції, що становлять теоретичний фундамент методики, зокрема положень про терапевтичну гру, перехідний об’єкт і потенційний простір. Показано, що методика «каракулей» є універсальним арт-терапевтичним інструментом, який забезпечує інтеграцію когнітивних, емоційних і соціальних аспектів психічного функціонування особистості, сприяє виявленню несвідомих конфліктів, афективних тенденцій, механізмів саморегуляції та розвитку символічного мислення. У межах проведеного аналізу визначено основні напрями застосування методики: терапевтичний, діагностичний і розвивальний. Розкрито специфіку таких сучасних варіацій, як техніка М. Бетенскі («Клякси, каракулі»), Р. Френкеля («Глиняні каракулі»), Л. Лоуі («Каракулі») та А. Копитіна («Каракулі та метаморфози»), які відрізняються за формою організації, проте зберігають єдину психоаналітичну логіку. Наголошено, що методика «каракулей» виконує діагностичну, терапевтичну, комунікативну та інтегративну функції, сприяючи формуванню емпатійності, емоційної гнучкості, розвитку творчого потенціалу й особистісної цілісності. Доведено, що ефективність цієї техніки базується на поєднанні принципів психоаналітичної символізації, феноменологічної інтерпретації та арт-терапевтичної експресії, що забезпечує її універсальність у роботі з різними віковими категоріями. Зроблено висновок про науково-практичну релевантність методики у сучасній психології, її відповідність інтегративним тенденціям психотерапевтичної практики, зорієнтованої на оптимізацію психоемоційного функціонування, розширення рефлексивних здібностей і підвищення адаптивного потенціалу особистості.
The article presents a theoretical and methodological analysis of Donald Winnicott’s «Squiggle Game» and its contemporary modifications within psychodiagnostic and psychocorrective practice. The study systematizes key psychoanalytic concepts that constitute the theoretical foundation of the method, including the notions of therapeutic play, transitional object, and potential space. The Squiggle Game is defined as a universal art-therapeutic tool that integrates cognitive, emotional, and social dimensions of psychological functioning, facilitating the exploration of unconscious conflicts, affective tendencies, self-regulation mechanisms, and the development of symbolic thinking. Based on theoretical and empirical synthesis, three main vectors of the method’s application are identified: therapeutic, diagnostic, and developmental. The paper highlights the specific features of modern variations – M. Betensky’s «Blots and Doodles», R. Frenkel’s «Clay Doodles», L. Lowy’s «Group Doodles», and A. Kopytin’s «Doodles and Metamorphoses» – which differ in format but preserve a unified psychoanalytic logic. It is emphasized that the Doodle Play Technique performs diagnostic, therapeutic, communicative, and integrative functions, promoting empathy, emotional flexibility, creativity, and personal integrity. The method also serves as an effective medium for nonverbal expression and interpersonal understanding, bridging the gap between conscious and unconscious processes. Its application contributes to a deeper comprehension of individual psychological dynamics and supports holistic personality development. The findings substantiate the scientific and practical relevance of the method within contemporary integrative psychology, demonstrating its consistency with modern psychotherapeutic paradigms aimed at optimizing psycho-emotional functioning and enhancing adaptive personal potential.
The article presents a theoretical and methodological analysis of Donald Winnicott’s «Squiggle Game» and its contemporary modifications within psychodiagnostic and psychocorrective practice. The study systematizes key psychoanalytic concepts that constitute the theoretical foundation of the method, including the notions of therapeutic play, transitional object, and potential space. The Squiggle Game is defined as a universal art-therapeutic tool that integrates cognitive, emotional, and social dimensions of psychological functioning, facilitating the exploration of unconscious conflicts, affective tendencies, self-regulation mechanisms, and the development of symbolic thinking. Based on theoretical and empirical synthesis, three main vectors of the method’s application are identified: therapeutic, diagnostic, and developmental. The paper highlights the specific features of modern variations – M. Betensky’s «Blots and Doodles», R. Frenkel’s «Clay Doodles», L. Lowy’s «Group Doodles», and A. Kopytin’s «Doodles and Metamorphoses» – which differ in format but preserve a unified psychoanalytic logic. It is emphasized that the Doodle Play Technique performs diagnostic, therapeutic, communicative, and integrative functions, promoting empathy, emotional flexibility, creativity, and personal integrity. The method also serves as an effective medium for nonverbal expression and interpersonal understanding, bridging the gap between conscious and unconscious processes. Its application contributes to a deeper comprehension of individual psychological dynamics and supports holistic personality development. The findings substantiate the scientific and practical relevance of the method within contemporary integrative psychology, demonstrating its consistency with modern psychotherapeutic paradigms aimed at optimizing psycho-emotional functioning and enhancing adaptive personal potential.
Опис
Ключові слова
Squiggle Game, Дональд Віннікотт, арт-терапія, психодіагностика, психокорекція, символічне мислення, інтегративна психологія, Donald Winnicott, art therapy, psychodiagnostics, psychocorrection, symbolic thinking, integrative psychology
Бібліографічний опис
Вертель, А. В. Методика «Каракулей» Д. Віннікотта (Squiggle Game) у психодіагностичній та психокорекційній практиці: теорія і сучасні підходи [Текст] / А. В. Вертель // Слобожанський науковий вісник. Серія: Психологія : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; [редкол: С. Б. Кузікова (гол. ред.), А. В. Вертель, А. Н. Гірняк, І. А. Гуляс та ін.]. – Суми : ВД «Гельветика», 2025. – Вип. 2. – С. 31–36. – DOI: https://doi.org/10.32782/psyspu/2025.2.5