Оtto Rank’s Concept of Birth Trauma and its Impact on Psychoanalytic Pedagogy
Ескіз недоступний
Дата
2023
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
O. Rank’s concept of birth trauma is based on the assumption that separation from the mother is the most terrible human shock. O. Rank believed that all later situations of frustration, which are associated with the leveling of drives, are directly related to this primary trauma. Almost all traumatic, crisis events that occur in a person’s life owe their appearance to the very similarity of the act of biological birth. Childhood, according to O. Rank, is a constant attempt to psychologically cope with the trauma of birth and reflect on it. Based on this, children’s sexuality is considered by O. Rank as a child’s desire to return to the mother’s womb and constant anxiety about it.
Developing his opinion, O. Rank assumes that primary displacement and primary anxiety, as the consequences of birth trauma, are the basis of a person’s mental life. The main intrapersonal conflict of a person is the irresistible desire to return to the mother’s womb and the fear of this desire. O. Rank built therapy and principles of education from basic theoretical positions, i.e., based on the theory of birth trauma and the idea of free will. O. Rank distinguishes three types of people depending on the development of the will: «average», «neurotic» and «creative» people. O. Rank described three stages of the will development: 1) «anti-will» – opposition to the will of another; 2) «positive will» – the manifestation of a person’s will to what he should not do; 3) «creative will» – the manifestation of a person’s will to what he wants. The goal of raising a child is to transform the first two stages into creative will. The main mistake in raising a child, according to O. Rank, is the suppression of the life of impulses and early will («anti-will» or «negative» will). O. Rank considered the relationship in the «parent-child» system as a struggle of will positions and insisted that parents should be very sensitive to this situation. Negative will should not be destroyed, but must be accepted in such a way that it is transformed into positive or creative will. If the parents teach the child that any free expression of impulses is undesirable and that any contrary will is bad, the child suffers two consequences – the suppression of all his emotional life and a weak will burdened with guilt. The child becomes an adult who represses his emotions and considers the very act of expressing his will as negative and forbidden. O. Rank believed that other important problems of the beginning of life are derived from the basic struggle of volitional attitudes. The main task of a psychoanalyst/educator is to conduct therapy/upbringing in such a way that the will of a person is strengthened, not destroyed. Conclusions from Otto Rank’s psychoanalytic concept of «birth trauma» are important for modern humanities. Otto Rank’s psychoanalytic concept of «will therapy» in the field of pedagogy is gaining importance as a positive system of upbringing.
В основі концепції родової травми О. Ранка знаходиться припущення про те, що сепарація від матері – найстрашніше людське потрясіння. О. Ранк вважав, що всі більш пізні ситуації фрустрації, які пов’язані з нівеляцією потягів, безпосередньо пов’язані з цією первинною травмою. Майже всі травматичні, кризові події, які відбуваються в житті людини, завдячують своїй появі саме схожості акту біологічного народження. Дитинство, за О. Ранком, – постійні спроби психологічно впоратися з травмою народження і відрефлексувати її. Виходячи з цього, дитяча сексуальність розглядається О. Ранком, як дитяче бажання повернутися до материнського лона (матки) і постійну тривогу з цього приводу. Розвиваючи свою думку, О. Ранк припускає, що первинне витіснення й первинна тривога, як наслідки родової травми, є основою психічного життя людини. Головний внутрішньоособистісний конфлікт людини – непереборне бажання повернення до материнського лона та страх цього бажання. Терапію і принципи виховання О. Ранк вибудував з базових теоретичних положень, тобто виходячи з теорії травми народження та ідеї волі. О. Ранк виділяє три типи людей залежно від розвитку волі: «середня», «невротична» та «творча» людина. О. Ранк описав три стадії розвитку волі: 1) «проти воля» – протистояння волі іншого; 2) «позитивна воля» – прояв волі людини до того, що вона не повинна робити; 3) «творча воля» – прояв волі людини до того, чого вона хоче. Мета виховання дитини трансформувати перші дві стадії у творчу волю. Головна помилка виховання дитини, за О. Ранком, це придушення життя імпульсів і ранньої волі («противолі» або «негативної» волі). О. Ранк розглядав відносини в системі «батьки-дитина», як боротьбу вольових позицій і наполягав, що батькам слід бути дуже чутливими до цієї ситуації. Негативну волю не слід знищувати, а необхідно приймати таким чином, щоб вона трансформувалася у позитивну чи творчу волю. Якщо батьки вчать дитину, що будь-який вільний прояв імпульсів небажаний і будь-яка протилежна воля – це погано, дитина страждає від двох наслідків – придушення всього свого емоційного життя та слабкої волі, обтяженої провиною. Дитина стає дорослою людиною, яка пригнічує свої емоції і розглядає сам акт волевиявлення як негативний та заборонений. О. Ранк вважав, що інші важливі проблеми початку життя похідні від основної боротьби вольових установок. Головне завдання психоаналітика/педагога – проводити терапію/виховання так, щоб воля людини зміцнювалась, а не руйнувалась. Висновки з психоаналітичної концепції «травми народження» Отто Ранка важливі для сучасних гуманітарних наук. Психоаналітична концепція «вольової терапії» Отто Ранка в галузі педагогіки набуває важливого значення як позитивна виховна система.
В основі концепції родової травми О. Ранка знаходиться припущення про те, що сепарація від матері – найстрашніше людське потрясіння. О. Ранк вважав, що всі більш пізні ситуації фрустрації, які пов’язані з нівеляцією потягів, безпосередньо пов’язані з цією первинною травмою. Майже всі травматичні, кризові події, які відбуваються в житті людини, завдячують своїй появі саме схожості акту біологічного народження. Дитинство, за О. Ранком, – постійні спроби психологічно впоратися з травмою народження і відрефлексувати її. Виходячи з цього, дитяча сексуальність розглядається О. Ранком, як дитяче бажання повернутися до материнського лона (матки) і постійну тривогу з цього приводу. Розвиваючи свою думку, О. Ранк припускає, що первинне витіснення й первинна тривога, як наслідки родової травми, є основою психічного життя людини. Головний внутрішньоособистісний конфлікт людини – непереборне бажання повернення до материнського лона та страх цього бажання. Терапію і принципи виховання О. Ранк вибудував з базових теоретичних положень, тобто виходячи з теорії травми народження та ідеї волі. О. Ранк виділяє три типи людей залежно від розвитку волі: «середня», «невротична» та «творча» людина. О. Ранк описав три стадії розвитку волі: 1) «проти воля» – протистояння волі іншого; 2) «позитивна воля» – прояв волі людини до того, що вона не повинна робити; 3) «творча воля» – прояв волі людини до того, чого вона хоче. Мета виховання дитини трансформувати перші дві стадії у творчу волю. Головна помилка виховання дитини, за О. Ранком, це придушення життя імпульсів і ранньої волі («противолі» або «негативної» волі). О. Ранк розглядав відносини в системі «батьки-дитина», як боротьбу вольових позицій і наполягав, що батькам слід бути дуже чутливими до цієї ситуації. Негативну волю не слід знищувати, а необхідно приймати таким чином, щоб вона трансформувалася у позитивну чи творчу волю. Якщо батьки вчать дитину, що будь-який вільний прояв імпульсів небажаний і будь-яка протилежна воля – це погано, дитина страждає від двох наслідків – придушення всього свого емоційного життя та слабкої волі, обтяженої провиною. Дитина стає дорослою людиною, яка пригнічує свої емоції і розглядає сам акт волевиявлення як негативний та заборонений. О. Ранк вважав, що інші важливі проблеми початку життя похідні від основної боротьби вольових установок. Головне завдання психоаналітика/педагога – проводити терапію/виховання так, щоб воля людини зміцнювалась, а не руйнувалась. Висновки з психоаналітичної концепції «травми народження» Отто Ранка важливі для сучасних гуманітарних наук. Психоаналітична концепція «вольової терапії» Отто Ранка в галузі педагогіки набуває важливого значення як позитивна виховна система.
Опис
Ключові слова
psychoanalysis, separation from mother, upbringing, psychotherapy, volitional therapy, психоаналіз, сепарація від матері, виховання, психотерапія, вольова терапія
Бібліографічний опис
Vertel A. Otto Rank’s Concept of Birth Trauma and its Impact on Psychoanalytic Pedagogy [Text] / А.Vertel // Перспективи та інновації науки. (Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина»). – Київ, 2023. – Вип.14 (32). – С. 28–38. – DOI: 10.52058/2786-4952-2023-14(32)-28-38