Клавірний концерт XVIII століття у творчості австро-німецьких композиторів: теоретичний та виконавський аспекти
Ескіз недоступний
Дата
2021
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Дисертацію присвячено дослідженню специфіки клавірного концерту XVIII ст., широко представленого в композиторській практиці в першу чергу в Австрії та Німеччині. Тільки в другій половині ХХ ст. клавірний концерт став предметом наукового дослідження музикознавців, у т. ч. в Україні, як частині науково-мистецького поля Європи. Дане дисертаційне дослідження, з одного боку, систематизує напрацьований матеріал, а з іншого, – виокремлює специфіку жанрових моделей на кожному з етапів розвитку та пропонує оригінальний підхід з визначення ролі та місця австро-німецького клавірного концерту зазначеної доби у виконавському мистецтві, зокрема вітчизняному.
Осмислення комплексу явищ, які супроводжували розвиток клавірного концерту, дозволяє зробити висновки щодо його жанрової ієрархічності, побутування в концертному житті та світсько-розважальному середовищі німецькомовних країн доби Просвітництва, його ролі в зміні стильових парадигм, що тягне за собою нову мистецьку якість на всіх рівнях музичної практики: від інтонаційно-мовленнєвих одиниць до створення методичних розробок з виконавства та майстерності гри на клавірі.
Клавірний концерт австрійських і німецьких композиторів XVIII ст. посідає одне з центральних місць у творчості того часу. Виникнення сольного концерту для клавіру, сімейство якого включало інструменти з духовою, щипковою та ударною механікою, саме в австро-німецькій музичній традиції викликає непідробний інтерес і породжує різноманітні теоретичні концепції. Композиторська та виконавська практика того періоду характеризується інструментальним «плюралізмом» та породжує багато варіантів використання сольних інструментів. Відповідно до цього застосовуються ті чи інші виражальні можливості – звідси різноманітність тематизму та його розвитку.
Жанр клавірного концерту в своєму розвитку пройшов шлях від практики музичних перекладень вже існуючих зразків («веймарські» транскрипції Й. С. Баха) до створення оригінальних опусів, у яких формувались стильові ознаки жанру. Подальше «життя» клавірного концерту у виконавській практиці виразно відрізняється від жанрів, які розвивались паралельно. На це значно вплинула еволюція конструкції інструментів, пов’язана з переходом від щипкової до ударної механіки, та подальше тимчасове «забуття» клавесину та концертної літератури для нього у ХІХ ст.
Особливості розвитку австро-німецького клавірного концерту залежали й від географічного (регіонального) чинника, в якому розрізнюються два напрями: північний та південний. Так, північний напрям з центром у Берліні очолив К. Ф. Е. Бах, його представниками були К. Ф. Абель, Й. Агрелл, В. Ф. Бах, Й. К. Бах (ранній період), Й. А. Гассе, Й. Г. Гольдберг, Й. Г. Граун, К. Г. Граун, Й. Г. Мютел, Й. Г. Науман, К. Ніхельманн та ін.; південний напрям з центром у Відні – молодший з братів Й. К. Бах (зрілий та пізній періоди творчості), представники: Й. К. Л. Абейль, Л. ван Бетховен, Г. Ф. Вагензейль, Й. Б. Ванхаль, Й. Гайдн, Ф. А. Гофмайстер, А. К. Д. Діттерсдорф, Ф. К. Дуссек, Я. Л. Дуссек, А Еберль, Й. Ф. Кірнбергер, Л. Кожелух, Г. М. Монн, Й. К. Монн, В. А. Моцарт, Й. Шоберт та ін. Отже, імпульс розвитку жанру надала династія Бахів, тому творам Й. С. Баха та його синів у даному дослідженні належить центральне місце під час аналізу клавірних концертів.
Велику роль у формуванні та розвитку австро-німецького клавірного концерту доби бароко та класицизму відігравала національна складова. До німецькомовних країн активно приїздили іноземці, переважно з Чехії (І. А. Бенда, Ф. Бенда, Ф. К. Бріксі, А. Враніцкі, П. Враніцкі, Ф. Л. Гассман, Й. Гелінек, В. Гіровец, Я. К. Крумпгольц, Ф. В. Крамарж, В. Піхль, Ф. І. Тума та ін.). Виникнення такої потужної композиторської школи як мангеймська, основу якої складали чехи (К. Каннабіх, Ф. К. Ріхтер, Я. Стаміц, його сини К. Стаміц та А. Стаміц, А. Фільс), було можливо тільки в Німеччині. Впливу різних європейських та східних культур зазнала творчість і віденських класиків - Й. Гайдна, В. А. Моцарта та Л. ван Бетховена.
Повернення клавесину до концертної практики (дослідники називають цей процес «клавесинним ренесансом») відбувалось у декілька етапів: від колекціонування, організації музеїв та виставок, налагодження виробництва інструментів у ХІХ ст., активного використання клавесину композиторами та відкриття відповідних виконавських класів у музичних навчальних закладах в першій половині ХХ ст., до поширення історично інформованого виконавства в другій половині ХХ – на початку ХХІ століть.
Репертуарні тенденції в творчості клавесиністів (а згодом інших клавіристів) рухались у бік збільшення та урізноманітнення творів у їх концертному доробку та дискографії. Перші представники автентичного виконавства, засновницею якого вражається В. Ландовська, мали в своєму репертуарі переважно клавірні концерти Й. С. Баха (для одного та декількох солістів). І тільки поступово почали включати клавесинні концерти Й. Гайдна та В. А. Моцарта (навіть концерти, призначені для молоточкових клавірів, виконувались на клавесині).
Аналітичний матеріал дослідження зосереджено на органних та клавесинних концертах Й. С. Баха, які є як транскрипціями концертів сучасників, так і власних опусів композитора; Г. Ф. Генделя, в концертах якого використовуються теми із вже написаних ним творів або цілі композиції; синів Й. С. Баха – В. Ф. Баха, К. Ф. Е. Баха, Й. К. Ф. Баха та Й. К. Баха, клавірні концерти яких відбивають основні тенденції розвитку жанру у XVIII ст.; Й. Гайдна, чиї концерти мають варіантність щодо вибору сольного інструменту; В. А. Моцарта, концерти якого тісно пов’язані з його музично-театральною спадщиною; І. А Бенди та Л. Кожелуха, клавірні концерти яких демонструють зразки східноєвропейського (слов’янського) класицизму.
Розширення виконавського репертуару тривало паралельно із вивченням творчості композиторів, авторів концертів для клавесину. В концертному репертуарі поступово з’явились клавірні концерти К. Ф. Абеля, Й. Г. Альбрехтсбергера, синів Баха, І. А. Бенди, Ф. К. Бріксі, Г. К. Вагензейля, Й. Г. Вальтера, А. К. Д. Діттерсдорфа, Я. Л. Дуссека, Й. Ф. Кірнбергера, Й. Б. Крамаржа, Г. М. Монна, Й. Г. Мютела, Й. Г. Наумана, Ф. К. Ріхтера, Г. Ф. Телемана та інших.
Сучасні виконавці ведуть активну дослідницьку діяльність, деякі з них є експертами творчості того чи іншого композитора. В ХХ ст. значний внесок у музичну науку щодо розвитку клавесинного (клавірного) мистецтва зробили І. Альгрімм, Б. ван Асперен, С. Бауер, Е. П. Біггс, Р. Вайрон-Лакруа, Й. Гала, А. Герреро, Ю. Дрейфус, Е. Зеллгайм, Х. Ітурбі, А. Кертис, Р. Кіркпатрік, Т. Копман, В. Ландовська, Г. Леонхардт, В. Лукс, О. Любимов, Л. Ніколсон, Ф. Ноймайєр, Й. Песль, Т. Піннок, Г. Пішнер, З. Ружичкова, Л. Сгріцці, Е. Стефанська, А. Схондервурд, Я. Тума, В. Херманова, Я. Шебештьєн, Х. Шеллі, К. Шорнсхайм, М. Шпаньі, В. Шпурни та ін.
Характерну специфіку має вітчизняна школа клавірного виконавства. Так, історично інформоване виконавство на чолі з А. Котляревським в 1970-х роках почали розвивати органісти Г. Булибенко, В. Гончаренко, О. Дмитренко, І. Калиновська, В. Коростельов, В. Кошуба, В. Півнов та ін. Порівняно з цим, клавесинна школа є відносно молодою. Концертний репертуар клавесиністів тенденційно побудований на концертах Й. С. Баха для одного та декількох солістів, які презентують виступи О. Жукової, Н. Сікорської, Н. Фоменко, С. Шабалтіної, О. Шадріної-Личак.
The research is devoted to the systematization of many aspects of the genre of clavier concerto by Austro-German composers of the XVIII century, which has significant achievements in the scientific practice of researchers from different countries, primarily Austria and Germany. Ukrainian musicology, as part of the scientific and artistic field of Europe, also has developments on this topic, and this dissertation research, on the one hand, systematizes the material developed, on the other – offers an original approach to the role and place of Austro-German clavier concert of the specified time in the performing arts, in particular native. Understanding the complex phenomena that accompany the development of the clavier concerto genre, allows us to draw conclusions about its genre hierarchy, life in the concert life and secular environment of German-speaking countries of the Enlightenment, its role in changing the stylistic paradigm, which entails qualitative changes at all levels of music art: from intonation and speech units to the creation of methodological developments in performance and the skill of playing the clavier. The clavier concerto in the creation of Austrian and German composers of the XVIII century. occupies one of the central places, the emergence of a solo concerto for clavier, whose family includes instruments of wind, plucking and percussion mechanics, namely in the Austro-German musical tradition, arouses primary interest and generates a variety of theoretical concepts. Instrumental «pluralism» is characteristic of the compositional and performing practices of that period and gives rise to many options for the use of solo instruments. Accordingly, certain expressive possibilities are used – hence the diversity of thematism and its development. The evolution of the clavier concerto went from the practice of musical translations of already existing concertos (JS Bach's Weimar transcriptions) to the creation of original opuses, which influenced the formation of stylistic constants. The further «life» of the clavier concerto in the performing environment is clearly different from the genres that developed in parallel, it was also influenced by the evolution of instrument construction, a smooth transition from the plucked to the percussion mechanics with temporary «forgetting» the harpsichord and musical literature for him. The peculiarities of the development of the Austro-German claviero concerto are based on a geographical factor. The northern direction (centered in Berlin) was headed by K. F. E. Bach, whose representatives were W. F. Bach, J. K. Bach (in his early period), C. F. Abel, J. Agrell, J. G. Goldberg, J. G. Graun, K. H. Graun, J. A. Hasse, J. G. Müthel, J. F. Naumann, C. Nichelmann and others. Southern (centered in Vienna) – his younger brother J. K. Bach (during his mature and late period), and represented that J. C. L. Abeille, L. van Beethoven A. C. D. Dittersdorf, F. X. Dušek, J. L. Dušek, A. Eberl, J. Haydn, F. A. Hoffmeister, J. P. Kirnberger, L. Koželuh, G. M. Monn, J. C. Monn, W. A. Mozart, J. Schobert, J. B. Vanhal, G. C. Wagenseil and others. That is, the impetus for the development of the genre was given by the Bach’s dynasty, so the central place in the analysis of clavier concertos of this study is given to the works of J. S. Bach and his sons. An interesting national component in the formation and development of the Austro-German clavier concerto of the Baroque and Classicism. Foreigners from Eastern Europe, especially the Czechia, actively came to German-speaking countries (F. Benda, I. A. Benda, F. X. Brixi, F. L. Gassmann, J. Gelinek, V. Jírovec J. K. Krumpholtz, F. V. Kramář, V. Pichl, F. I. Tůma, A. Wranitzky, P. Wranitzky and others), and the emergence of such a powerful school of composition as Mannheim, which was based on Czech musicians (C. Cannabich, A. Fils, F. X. Richter, J. Stamitz and his sons A. Stamitz, K. Stamitz), was possible only in Germany. The music of W. A Mozart and especially J. Haydn (Hungarian motifs) were influenced by various European, especially Eastern, and non- European cultures. The return of the harpsichord to concert practice (researchers call this process the harpsichord renaissance) went through several stages: from collecting, organizing museums and exhibitions; establishment of production in the XIX century, active use of harpsichord by composers, opening of appropriate performance classes in music schools in the first half of the XX century, and dissemination of historically informed performance in the second half of the XX – early XXI centuries. Repertoire tendencies in the work of harpsichordists (and later other pianists) moved towards the expansion of works in their concert works and discography. The first representatives of historically informed performance, founded by W. Landowska, performed clavier concertos for one and several soloists by J. S. Bach, only gradually the repertoire began to include harpsichord concerts by J. Haydn and W. A. Mozart (even concerts intended for hammer pianos, were performed on the harpsichord). The analytical material of the research focuses on organ and harpsichord concerts of J. S. Bach, which are transcriptions of concerts of contemporaries and his own, G. F. Handel, whose concerts use themes from works already written by the composer or whole works, sons of J. S. Bach – W. F. Bach, K. F. E. Bach, J. K. F. Bach and J. K. Bach, whose clavier concertos reflect the main trends in the development of the genre in the XVIII century, J. Haydn, whose concerts have a variation on choice of solo instrument, W. A. Mozart, whose concerts are closely related to his musical and theatrical heritage, I. A. Benda and L. Koželuh, whose clavier concerts demonstrate Eastern European (Slavic) classicism. The expansion of the repertoire continued in parallel with the study of the works of their authors. Clavier concerts gradually appeared on concert posters C. F. Abel, J. G. Albrechtsberger, sons of Bach, I. A. Benda, F. X. Brixi, A. C. D. Dittersdorf, J. L. Dušek, J. P. Kirnberger, F. V. Kramář, J. G. Müthel, G. M. Monn, J. F. Naumann, F. X. Richter, G. P. Telemann, G. C. Wagenseil, J. G. Walther and other composers. Contemporary performers are active in research and some are experts in the music of the composers. A significant contribution to the development of harpsichord (clavier) art was made I. Ahlgrimm, B. van Asperen, S. Bauer, E. P. Biggs, A. Curtis, H. Dreyfus, A. Guerrero, J. Hála, V. Heřmanova, J. Iturbi, R. Kirkpatrick, T. Koopman, G. Leonhardt, A. Lubimov, V. Luks, F. Neumeyer, P. Nicholson, Y. Pessl, H. Pishner, T. Pinnock, Z. Ruzickova, A. Schoonderwoerd, C. Schornsheim, J. Sebestyén, L. Sgrizzi, H. Shelly, M. Spányi, V. Spurny, E. Stefańska, J. Tůma, R. Veyron-Lacroix, T. Zellheim,and other performers. The national school has peculiarities: organists began to develop historically informed performance A. Kotlyarevsky, G. Bulybenko, O. Dmytrenko, V. Honcharenko, I. Kalynovska, V. Korostyliov, V. Koshuba, V. Pivnov and other. The harpsichord school is relatively young and the concert repertoire is tendentiously built from concerts for one and several soloists of J. S. Bach, which are presented in the concert repertoire N. Fomenko, S. Shabaltina, O. Shadrina- Lychak, N. Sikorska, O. Zhukova.
The research is devoted to the systematization of many aspects of the genre of clavier concerto by Austro-German composers of the XVIII century, which has significant achievements in the scientific practice of researchers from different countries, primarily Austria and Germany. Ukrainian musicology, as part of the scientific and artistic field of Europe, also has developments on this topic, and this dissertation research, on the one hand, systematizes the material developed, on the other – offers an original approach to the role and place of Austro-German clavier concert of the specified time in the performing arts, in particular native. Understanding the complex phenomena that accompany the development of the clavier concerto genre, allows us to draw conclusions about its genre hierarchy, life in the concert life and secular environment of German-speaking countries of the Enlightenment, its role in changing the stylistic paradigm, which entails qualitative changes at all levels of music art: from intonation and speech units to the creation of methodological developments in performance and the skill of playing the clavier. The clavier concerto in the creation of Austrian and German composers of the XVIII century. occupies one of the central places, the emergence of a solo concerto for clavier, whose family includes instruments of wind, plucking and percussion mechanics, namely in the Austro-German musical tradition, arouses primary interest and generates a variety of theoretical concepts. Instrumental «pluralism» is characteristic of the compositional and performing practices of that period and gives rise to many options for the use of solo instruments. Accordingly, certain expressive possibilities are used – hence the diversity of thematism and its development. The evolution of the clavier concerto went from the practice of musical translations of already existing concertos (JS Bach's Weimar transcriptions) to the creation of original opuses, which influenced the formation of stylistic constants. The further «life» of the clavier concerto in the performing environment is clearly different from the genres that developed in parallel, it was also influenced by the evolution of instrument construction, a smooth transition from the plucked to the percussion mechanics with temporary «forgetting» the harpsichord and musical literature for him. The peculiarities of the development of the Austro-German claviero concerto are based on a geographical factor. The northern direction (centered in Berlin) was headed by K. F. E. Bach, whose representatives were W. F. Bach, J. K. Bach (in his early period), C. F. Abel, J. Agrell, J. G. Goldberg, J. G. Graun, K. H. Graun, J. A. Hasse, J. G. Müthel, J. F. Naumann, C. Nichelmann and others. Southern (centered in Vienna) – his younger brother J. K. Bach (during his mature and late period), and represented that J. C. L. Abeille, L. van Beethoven A. C. D. Dittersdorf, F. X. Dušek, J. L. Dušek, A. Eberl, J. Haydn, F. A. Hoffmeister, J. P. Kirnberger, L. Koželuh, G. M. Monn, J. C. Monn, W. A. Mozart, J. Schobert, J. B. Vanhal, G. C. Wagenseil and others. That is, the impetus for the development of the genre was given by the Bach’s dynasty, so the central place in the analysis of clavier concertos of this study is given to the works of J. S. Bach and his sons. An interesting national component in the formation and development of the Austro-German clavier concerto of the Baroque and Classicism. Foreigners from Eastern Europe, especially the Czechia, actively came to German-speaking countries (F. Benda, I. A. Benda, F. X. Brixi, F. L. Gassmann, J. Gelinek, V. Jírovec J. K. Krumpholtz, F. V. Kramář, V. Pichl, F. I. Tůma, A. Wranitzky, P. Wranitzky and others), and the emergence of such a powerful school of composition as Mannheim, which was based on Czech musicians (C. Cannabich, A. Fils, F. X. Richter, J. Stamitz and his sons A. Stamitz, K. Stamitz), was possible only in Germany. The music of W. A Mozart and especially J. Haydn (Hungarian motifs) were influenced by various European, especially Eastern, and non- European cultures. The return of the harpsichord to concert practice (researchers call this process the harpsichord renaissance) went through several stages: from collecting, organizing museums and exhibitions; establishment of production in the XIX century, active use of harpsichord by composers, opening of appropriate performance classes in music schools in the first half of the XX century, and dissemination of historically informed performance in the second half of the XX – early XXI centuries. Repertoire tendencies in the work of harpsichordists (and later other pianists) moved towards the expansion of works in their concert works and discography. The first representatives of historically informed performance, founded by W. Landowska, performed clavier concertos for one and several soloists by J. S. Bach, only gradually the repertoire began to include harpsichord concerts by J. Haydn and W. A. Mozart (even concerts intended for hammer pianos, were performed on the harpsichord). The analytical material of the research focuses on organ and harpsichord concerts of J. S. Bach, which are transcriptions of concerts of contemporaries and his own, G. F. Handel, whose concerts use themes from works already written by the composer or whole works, sons of J. S. Bach – W. F. Bach, K. F. E. Bach, J. K. F. Bach and J. K. Bach, whose clavier concertos reflect the main trends in the development of the genre in the XVIII century, J. Haydn, whose concerts have a variation on choice of solo instrument, W. A. Mozart, whose concerts are closely related to his musical and theatrical heritage, I. A. Benda and L. Koželuh, whose clavier concerts demonstrate Eastern European (Slavic) classicism. The expansion of the repertoire continued in parallel with the study of the works of their authors. Clavier concerts gradually appeared on concert posters C. F. Abel, J. G. Albrechtsberger, sons of Bach, I. A. Benda, F. X. Brixi, A. C. D. Dittersdorf, J. L. Dušek, J. P. Kirnberger, F. V. Kramář, J. G. Müthel, G. M. Monn, J. F. Naumann, F. X. Richter, G. P. Telemann, G. C. Wagenseil, J. G. Walther and other composers. Contemporary performers are active in research and some are experts in the music of the composers. A significant contribution to the development of harpsichord (clavier) art was made I. Ahlgrimm, B. van Asperen, S. Bauer, E. P. Biggs, A. Curtis, H. Dreyfus, A. Guerrero, J. Hála, V. Heřmanova, J. Iturbi, R. Kirkpatrick, T. Koopman, G. Leonhardt, A. Lubimov, V. Luks, F. Neumeyer, P. Nicholson, Y. Pessl, H. Pishner, T. Pinnock, Z. Ruzickova, A. Schoonderwoerd, C. Schornsheim, J. Sebestyén, L. Sgrizzi, H. Shelly, M. Spányi, V. Spurny, E. Stefańska, J. Tůma, R. Veyron-Lacroix, T. Zellheim,and other performers. The national school has peculiarities: organists began to develop historically informed performance A. Kotlyarevsky, G. Bulybenko, O. Dmytrenko, V. Honcharenko, I. Kalynovska, V. Korostyliov, V. Koshuba, V. Pivnov and other. The harpsichord school is relatively young and the concert repertoire is tendentiously built from concerts for one and several soloists of J. S. Bach, which are presented in the concert repertoire N. Fomenko, S. Shabaltina, O. Shadrina- Lychak, N. Sikorska, O. Zhukova.
Опис
Ключові слова
клавірний концерт, творчість австро-німецьких композиторів, жанрова модель, стильові особливості, клавірний інструментарій, бароко, класицизм, теоретичний та виконавський аспекти, історично інформоване виконавство, концертний репертуар, clavier concerto, work Austro-German composers, model of genre, style features, clavier instrumentation, baroque, classicism, theoretic & performance aspect’s, historically informed performance, concert repertoire
Бібліографічний опис
Соловйова, О. А. Клавірний концерт XVIII століття у творчості австро-німецьких композиторів: теоретичний та виконавський аспекти [Текст] : дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософії : [спец.] 025 "Музичне мистецтво" / О. А. Соловйова; МОН України, Сумський держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка ; [наук. керівник О. К. Зав’ялова]. – Суми, 2021. – 197 с.