Intercultural Communication Skills of Future Managers: From Definition to Measurable Training Outcomes
Вантажиться...
Дата
2026
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
СумДПУ імені А. С. Макаренка
Анотація
The article addresses the problem of defining and structuring intercultural communication skills as measurable learning outcomes in the professional training of future managers. The relevance of the study is determined by the growing cultural, linguistic, organizational, and digital diversity of managerial work. In multicultural teams, international projects, virtual cooperation, and cross-border business interactions, a future manager needs more than general cultural awareness or functional foreign-language proficiency. They need practical skills to interpret culturally conditioned meanings, adapt communication, prevent misunderstandings, support inclusive interaction, and make ethically appropriate decisions in uncertain communicative situations. The purpose of the article is to substantiate a measurable framework of intercultural communication skills for future managers on the basis of contemporary scientific research. The study uses theoretical methods: analysis, comparison, generalization, systematization, and categorization of scientific sources on intercultural competence, cultural intelligence, emotional intelligence, multicultural team management, inclusive leadership, and digital intercultural interaction. The article clarifies that intercultural communication skills should be considered an applied, observable component of intercultural competence. They are manifested in specific managerial actions: active listening, clarification of meanings, adaptation of messages, emotional self-regulation, mediation of communicative tensions, coordination of multicultural teamwork, and ethical use of digital communication tools. The proposed framework includes eight groups of skills: cultural self-awareness and reflection; interpretation of culturally conditioned meanings; adaptive verbal and non-verbal communication; emotional self-regulation and empathy; management of intercultural interaction; conflict prevention and mediation; digital intercultural communication; and inclusive managerial decision-making. Each group can be described using observable indicators and used to design educational components, training tasks, assessment criteria, and diagnostic tools in management education.
У статті розглянуто проблему визначення і структурування навичок міжкультурної комунікації як вимірюваних результатів професійної підготовки майбутніх менеджерів. Актуальність дослідження зумовлена зростанням культурної, мовної, організаційної та цифрової різноманітності управлінської діяльності. У мультикультурних командах, міжнародних проєктах, віртуальній співпраці та транскордонній діловій взаємодії майбутньому менеджеру недостатньо загальної обізнаності про інші культури або функціонального володіння іноземною мовою. Йому потрібні практичні навички, що дають змогу інтерпретувати культурно зумовлені смисли, адаптувати комунікацію, попереджати непорозуміння, підтримувати інклюзивну взаємодію та ухвалювати етично коректні рішення в ситуаціях комунікативної невизначеності. Мета статті полягає в обґрунтуванні вимірюваної рамки навичок міжкультурної комунікації майбутніх менеджерів на основі сучасних наукових результатів. У дослідженні використано теоретичні методи: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизацію та категоризацію наукових джерел з проблем міжкультурної компетентності, культурного інтелекту, емоційного інтелекту, управління мультикультурними командами, інклюзивного лідерства та цифрової міжкультурної взаємодії. У статті уточнено, що навички міжкультурної комунікації доцільно розглядати як прикладний і спостережуваний складник міжкультурної компетентності. Вони виявляються у конкретних управлінських діях: активному слуханні, уточненні смислів, адаптації повідомлень, емоційній саморегуляції, посередництві в комунікативних напруженнях, координації мультикультурної командної роботи та етичному використанні цифрових засобів комунікації. Запропонована рамка охоплює вісім груп навичок: культурну саморефлексію; інтерпретацію культурно зумовлених смислів; адаптивну вербальну й невербальну комунікацію; емоційну саморегуляцію та емпатію; управління міжкультурною взаємодією; попередження конфліктів і посередництво; цифрову міжкультурну комунікацію; інклюзивне управлінське ухвалення рішень. Кожну групу можна описати через спостережувані індикатори й використати для розроблення освітніх компонентів, тренінгових завдань, критеріїв оцінювання та діагностичних інструментів у підготовці менеджерів.
У статті розглянуто проблему визначення і структурування навичок міжкультурної комунікації як вимірюваних результатів професійної підготовки майбутніх менеджерів. Актуальність дослідження зумовлена зростанням культурної, мовної, організаційної та цифрової різноманітності управлінської діяльності. У мультикультурних командах, міжнародних проєктах, віртуальній співпраці та транскордонній діловій взаємодії майбутньому менеджеру недостатньо загальної обізнаності про інші культури або функціонального володіння іноземною мовою. Йому потрібні практичні навички, що дають змогу інтерпретувати культурно зумовлені смисли, адаптувати комунікацію, попереджати непорозуміння, підтримувати інклюзивну взаємодію та ухвалювати етично коректні рішення в ситуаціях комунікативної невизначеності. Мета статті полягає в обґрунтуванні вимірюваної рамки навичок міжкультурної комунікації майбутніх менеджерів на основі сучасних наукових результатів. У дослідженні використано теоретичні методи: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизацію та категоризацію наукових джерел з проблем міжкультурної компетентності, культурного інтелекту, емоційного інтелекту, управління мультикультурними командами, інклюзивного лідерства та цифрової міжкультурної взаємодії. У статті уточнено, що навички міжкультурної комунікації доцільно розглядати як прикладний і спостережуваний складник міжкультурної компетентності. Вони виявляються у конкретних управлінських діях: активному слуханні, уточненні смислів, адаптації повідомлень, емоційній саморегуляції, посередництві в комунікативних напруженнях, координації мультикультурної командної роботи та етичному використанні цифрових засобів комунікації. Запропонована рамка охоплює вісім груп навичок: культурну саморефлексію; інтерпретацію культурно зумовлених смислів; адаптивну вербальну й невербальну комунікацію; емоційну саморегуляцію та емпатію; управління міжкультурною взаємодією; попередження конфліктів і посередництво; цифрову міжкультурну комунікацію; інклюзивне управлінське ухвалення рішень. Кожну групу можна описати через спостережувані індикатори й використати для розроблення освітніх компонентів, тренінгових завдань, критеріїв оцінювання та діагностичних інструментів у підготовці менеджерів.
Опис
Ключові слова
міжкультурна комунікація, майбутні менеджери, навички міжкультурної комунікації, культурний інтелект, емоційний інтелект, мультикультурні команди, інклюзивне лідерство, підготовка менеджерів, цифрова комунікація, вимірювані результати навчання, intercultural communication, future managers, intercultural communication skills, cultural intelligence, emotional intelligence, multicultural teams, inclusive leadership, managerial training, digital communication, measurable learning outcomes
Бібліографічний опис
Smuzhanytsia, D. Intercultural Communication Skills of Future Managers: From Definition to Measurable Training Outcomes [Text] / D. Smuzhanytsia // Освіта. Інноватика. Практика : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; редкол.: М. Г. Друшляк (гол. ред.), Francis Kwadwo Awuah, Natalia Demeshkant, Artur Fabi [та ін.]. – Суми : [СумДПУ ім. А. С. Макаренка], 2026. – Том 14, № 5. – С. 115–119. – DOI: https://doi.org/10.31110/2616-650X-vol14i5-014