Сучасні тенденції вокально-виконавської творчості
Ескіз недоступний
Дата
2021
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Робота присвячена вивченню специфіки вокально-виконавської творчості в двох мистецтвознавчих аспектах: теоретичному та історичному. Вокальне виконавство – є одним із видів художньої творчості і складовою мистецтва в цілому, характеризується структурно-функціональною двоїстістю: підкоряючись загальним законам функціонування різних видів мистецтв, вокальна творчість має відносну суверенність (самостійність), представляючи собою особливий специфічний різновид діяльності вокального виконавства, що реалізується у художній інтерпретації композиторського тексту та поєднує музичну та літературну складові. Таким чином, у вокальній творчості органічно поєднуються метафізичні, концептуальні якості музики та чуттєво-образна конкретність слова. Отже, специфіка вокального виконавства у діалектичній єдності чуттєво-вільної та її образно-конкретної сфер.
У роботі зазначено, що поетична основа вокального твору, безперечно, є легітимною складовою вокального твору, але не обов'язковою. Ми вважаємо, що весь цей конгломерат слова виступає в тексті все-таки як допоміжні, виразні засоби і прийоми. В результаті, у композиторів з'явилася можливість довірити виконання свого вокального твору іншій особі, здатній прочитати та відтворити у звучаннях нотні знаки, а звідси й відтворити більш-менш точно авторський задум. В результаті поділу вокального мистецтва на композиторську та виконавську творчість, вокальне виконавство набуває статусу самостійного виду художньо-творчої діяльності, при цьому виконавець стає повноправним творцем. Сучасні тенденції у вокальному мистецтві багато в чому визначаються ситуацією постмодерну, а саме: тенденцією до нового розуміння феномену вокально-виконавської творчості взагалі та нової його інтерпретації як результату поширення засобів масової комунікації та синтезу художніх способів вираження, що дає підстави прогнозувати подальший розвиток різних форм синтетичних мистецтв, які сприяють посиленню синкретизму сприйняття та відображення світу людиною; своєрідним роз поширенням єдиної у своїй основі класичної вокальної традиції. І якщо головною причиною подібних процесів необхідно визнати суспільно-естетичні зміни, то на практиці вони стали можливими завдяки технічному прогресу з його можливостями посилення та «удосконалення» якостей співочого голосу. Внаслідок впливу науково-технічного прогресу та масової культури на мистецтво класичного співу виникає тип інтерпретації, яка відрізняється від інтерпретації, створеної в концертних умовах. Насамперед, дана інтерпретація – результат спів-творчої діяльності виконавця та звукорежисера. В умовах студії при монтуванні записаного вокального твору художня цілісність досягається шляхом аналізу окремих частин твору, що виконується, виокремлення найбільш істотних його компонентів і наступного за цим синтезу. Таким чином, у результаті виникає цілісна інтерпретація. Цей процес аналізу та синтезу, що має місце при монтуванні, необхідний, оскільки цілісна система, яка в даному випадку є художнім твором, має складну внутрішню організацію, що є субординацією певних рівнів.
Вокальне виконавство має глибоко суспільний характер. Процес передачі інформації виконавцем та декодування їх у свідомості слухачами можна визначити як складові цілісного єдиного процесу колективного мислення. Виконавець шукає істину і висловлює її саме «вголос», тобто за допомогою мови, в даному випадку, вокальної, набуваючи концептуальних форм лише тоді, коли художня мова має можливість сугестивного впливу (навіювання), внаслідок чого вокальний твір набуває реальної, а не потенційної художньо-естетичну цінність. Відмінність у процесах сприйняття любителів та професіоналів не знімає загальних закономірностей принципів сприйняття, у процесі якого відбувається і зворотний вплив – вплив творчості художника на еволюцію естетичних уподобань та потреб слухачів.
Визначено основні фактори, які впливають на вокально-виконавський стиль: залежність від форми та змісту вокального твору, що інтерпретується; залежність від панівних у даний історичний період естетичних вимог та смаків. Розглянуто основні аспекти, в контексті яких досліджується поняття вокально-виконавського стилю: стиль, як історична категорія, яка змінює свій зміст відповідно до певної історичної епохи; стиль у зв’язку з певними художніми напрямками; стиль як індивідуальне явище.
Зазначено, що вокально-виконавський стиль – це спосіб чи метод донесення вокального мистецтва неповторним, своєрідним чином, за допомого певних художньо-виразних засобів, притаманних людському голосу. Вокально-виконавський стиль виражає як сучасні панівні художні настанови, так і творчо відображає стиль виконуваного композиторського тексту.
Виявлено, що для кожної епохи характерні специфічні виконавські течії, виникнення яких знаходиться у прямій залежності та тісному взаємозв’язку з конкретною історичною обстановкою, що виробляє відповідні їй естетичні норми. Досліджено, що в епоху класицизму піднесеність поєднувалась із лаконізмом виразних засобів, а чуттєве начало підпорядковувалось інтелекту. В епоху романтизму відбулась корінна зміна виконавського стилю, який наповнився екзальтацією. У другій половині ХІХ століття поруч з розквітом реалізму невід’ємними виконавськими засобами стали мистецтво художнього перевтілення, психологізм, об’єктивність. ХХ століття відзначилось прагненням виконавців до простоти, строгості, деякого аскетизму у вираженні почуттів; розвитком драматичного, напруженого стилю, з притаманними йому філософічністю та інтелектуалізмом.
З’ясовано, що виконавство є особливим видом художньої діяльності, де вагому роль відіграє індивідуальний стиль виконавця. Доведено, що із загальними тенденціями сучасного мистецтва в цілому, співпадає тенденція до розшарування єдиної класичної вокальної естетики. В цьому аспекті важливе значення має естетика постмодернізму, адже сучасний виконавець класичного твору мислить категоріями своєї епохи.
Охарактеризовано специфічні риси сучасної вокально-виконавської творчості: поглиблення змістовного аспекту інтерпретацій, інтелектуалізація всього процесу творчої діяльності виконавців; посилення уваги до вокального мистецтва минулих епох, до сформованих традицій та їх тлумачення, що відповідає загальній спрямованості художньо-естетичної культури нашого суспільства, орієнтованої на активне естетичне освоєння класичних цінностей минулого.
Визначено, що важливою передумовою для розвитку домінуючих у сучасній виконавській практиці тенденцій є розвиток технічних засобів: перетворення цих тенденцій у провідні в сучасному вокально-виконавському мистецтві відбувається паралельно з удосконаленням технічних засобів масової комунікації. У зв’язку з цим, характерною особливістю сучасної вокально-виконавської творчості є поява нової когорти виконавців- вокалістів, які поєднують класичний вокал з шоу-бізнесом.
Розглянуто особливості взаємодії вокально-виконавської творчості та соціокультурних факторів. У даному аспекті визначено ступінь та характер пливу на вокальну практику науково-технічного прогресу. З’ясовано, що одним з різновидів вокального виконавства стає звукозапис, як наслідок науково-технічної революції. Охарактеризовано зміни, які виникли у зв’язку з розвитком звукозапису як у творчому процесі виконавця, так і в процесі слухацького сприйняття.
Виявлено, що широке розповсюдження засобів масової комунікації має як позитивні, так і негативні сторони. З одного боку, звукозапис стимулює технічну досконалість виконавців, створює умови для винайдення та використання нових вокальних засобів виразності, розширює виконавську аудиторію. З іншого боку, з’являється небезпека інерції слухацького сприйняття, стандартизується як виконавська творчість, так і естетичні та художні смаки і потреби слухачів. Проте, широке розповсюдження звукозапису є закономірним процесом, вплив якого не можна переоцінити. Аналіз впливу засобів масової комунікації створив умови для правильної орієнтації в практичній роботі з виховання естетичних потреб і смаків суспільства.
Проаналізовано зміни, які відбуваються в слухацькому сприйнятті під впливом техніко-комунікативних засобів та якісно нового типу інтерпретації, який виник у зв’язку з цим:
певним змінам піддається вся структура музичного сприйняття. До факторів, які впливають на цей процес відносяться: відсутність глядацьких вражень, зміна акустичного простору, зміна умов сприйняття, які проявляються в зміні емоційно-психологічної атмосфери;
для найбільш оптимального сприйняття слухачами записаного вокального твору, необхідна відповідна художньо-психологічна настанова на звукозапис, як на різновид музично-виконавського мистецтва, що має свої специфічні особливості порівняно з концертним виконанням;
діалектичний взаємозв’язок «виконавець-слухач» передбачає активну співтворчу позицію слухача, для якої важлива наявність певної художньо-естетичної ситуації, яка сприяє оптимальному протіканню процесу сприйняття. Виявлено особливості вокально-виконавської творчості у контексті сучасної масової культури. З’ясовано, що однією з характерних особливостей сучасної епохи стала поява масового мистецтва, як неминучого процесу, викликаного зростанням диференціації картини світу. Одним з яскравих проявів вокально-виконавської творчості на сучасному етапі є естрадна пісня та її складова – естрадний вокал. Визначено, що естрадний вокал або естрадний спів виник та зазнав свого активного розвитку поруч з формуванням мистецьких традицій, що є специфічними саме для міської культури, що сприяло розширенню стильових горизонтів виконавського вокального мистецтва. Доведено, що основними стилями, які виступили в якості підґрунтя сучасного естрадного співу є: мотет, мадригал, кантата, романс, джазовий вокал.
Охарактеризовано специфічні риси естрадного виконавства: розважальність, доступність, простота, спрямованість на пересічного глядача, інтереси і знання якого далекі від класичної музичної освіти. До характерних особливостей власне сучасного естрадного співу віднесено легку запам’ятовуваність музики та слів композиції, що пояснюється переважно куплетною формою виконання з повтореннями приспіву, невибагливістю мелодії. Визначено, що в українському культурно-мистецькому просторі ХХІ століття чітко простежується феномен різноманіття стильових напрямків, який проявився в тенденції до поєднання різноманітних стилів та жанрів, їх міксування.
Виявлено, що в руслі сучасних досягнень вокального виконавства, вокальне виконання розглядається як особливий творчий акт, який поєднує в триєдине ціле процес створення, інтерпретації та сприйняття вокального твору. Так, у музичному виконавському мистецтві передача смислу здійснюється через комунікативний зв’язок у тріаді композитор – виконавець
– слухач, через який доноситься інформація, емоції, експресія. У даній тріаді відображаються основні суб’єкти сформованої системи музичної комунікації, що на основі інтонаційно-смислових зв’язків утворюють галузь музичного спілкування та створюють умови для художньо-творчої взаємодії між суб’єктами, які створюють, розповсюджують та споживають музичні цінності.
Доведено, що гармонічне злиття композиторської та виконавської творчості, яка дає можливість проявитися художньому задуму, закладеному у вокальному творі, виразити переживання, які творчо втілюються виконавцем-вокалістом, є необхідною умовою для естетичного впливу вокальної музики на свідомість слухача та втілення цілісної вокально- естетичної взаємодії композитора-виконавця-слухача.
The work is devoted to the study of the specifics of vocal performance in two aspects of art history: theoretical and historical. Vocal performance is one of the types of artistic creativity and a component of art in general, characterized by structural and functional duality: obeying the general laws of functioning of different arts, vocal creativity has relative sovereignty (independence), representing a special specific type of vocal performance. artistic interpretation of the composer's text and combines musical and literary components. Thus, vocal creativity organically combines metaphysical, conceptual qualities of music and sensory-image specificity of the word. Thus, the specificity of vocal performance in the dialectical unity of sensory-free and its image-specific spheres. The paper notes that the poetic basis of the vocal work, of course, is a legitimate component of the vocal work, but not mandatory. We believe that this whole conglomeration of words appears in the text as auxiliary, expressive means and techniques. As a result, composers have the opportunity to entrust the performance of their vocal work to another person who is able to read and reproduce musical notes in the sounds, and hence more or less accurately reproduce the author's intention. As a result of the division of vocal art into compositional and performing creativity, vocal performance acquires the status of an independent type of artistic and creative activity, and the performer becomes a full-fledged creator. Modern trends in vocal art are largely determined by the postmodern situation, namely: the tendency to a new understanding of the phenomenon of vocal performance in general and its new interpretation as a result of the spread of media and synthesis of artistic expression, which gives grounds to predict further development of various forms of synthetic arts that enhance the syncretism of human perception and reflection of the world; a kind of spread of the only basically classical vocal tradition. And if the main reason for such processes must be recognized socio-aesthetic changes, in practice they have become possible due to technical progress with its ability to strengthen and "improve" the qualities of the singing voice. Due to the influence of scientific and technological progress and mass culture on the art of classical singing there is a type of interpretation that differs from the interpretation created in concert conditions. First of all, this interpretation is the result of co-creative activity of the performer and the sound director. In the studio, when editing a recorded vocal work, artistic integrity is achieved by analyzing the individual parts of the work being performed, highlighting its most important components and the subsequent synthesis. Thus, the result is a holistic interpretation. This process of analysis and synthesis, which takes place during installation, is necessary because the whole system, which in this case is a work of art, has a complex internal organization, which is a subordination of certain levels. Vocal performance has a deeply social character. The process of transmitting information by the performer and decoding it in the minds of listeners can be defined as components of a single unified process of collective thinking. The performer seeks the truth and expresses it "aloud", ie with the help of language, in this case, vocal, acquiring conceptual forms only when the artistic language has the possibility of suggestive influence (suggestion), as a result of which the vocal work acquires real rather than potential artistic -aesthetic value. The difference in the processes of perception of amateurs and professionals does not remove the general laws of the principles of perception, in the process of which there is a reverse effect - the influence of the artist's work on the evolution of aesthetic preferences and needs of listeners. The main factors influencing the vocal-performing style are determined: dependence on the form and content of the vocal work being interpreted; dependence on the aesthetic requirements and tastes prevailing in this historical period. The main aspects in the context of which the concept of vocal-performing style is studied are considered: style as a historical category that changes its meaning according to a certain historical epoch; style in connection with certain artistic directions; style as an individual phenomenon. It is determined that the vocal-performing style is a way or method of conveying the vocal art in a unique, original way, with the help of certain artistic and expressive means inherent in the human voice. Vocal-performing style expresses both modern dominant artistic guidelines and creatively reflects the style of the performed compositional text. It is revealed that for each epoch specific performance currents are characteristic, the origin of which is in direct dependence and close interrelation with the concrete historical situation, which produces the corresponding aesthetic norms. It has been studied that in the epoch of classicism sublimity was combined with laconicism of expressive means, and the sensory principle was subordinated to intellect. In the era of romanticism there was a radical change in the performance style, which was filled with exaltation. In the second half of the 19th century, along with the flourishing of realism, the art of artistic reincarnation, psychologism, and objectivity became integral means of performance. The twentieth century was marked by the desire of performers to simplicity, rigor, a certain asceticism in the expression of feelings; development of dramatic, intense style, with its inherent philosophical and intellectualism. It has been found that performance is a special kind of artistic activity, where the individual style of the performer plays an important role. It is proved that the tendency to stratification of a single classical vocal aesthetics coincides with the general tendencies of contemporary art in general. In this aspect, the aesthetics of postmodernism is important, because the modern performer of a classical work thinks in terms of his era. The specific features of modern vocal-performing creativity are characterized: deepening of the substantive aspect of interpretations, intellectualization of the whole process of creative activity of performers; strengthening attention to the vocal art of past epochs, to the established traditions and their interpretation, which corresponds to the general orientation of artistic and aesthetic culture of our society, focused on the active aesthetic development of classical values of the past. It is determined that an important prerequisite for the development of dominant trends in modern performing practice is the development of technical means: the transformation of these trends into leading in modern vocal and performing arts occurs in parallel with the improvement of technical media. In this regard, a characteristic feature of modern vocal performance is the emergence of a new cohort of vocalists who combine classical vocals with show business. The third section considers the features of the interaction of vocal and performing arts and socio-cultural factors. In this aspect, the degree and nature of the impact on the vocal practice of scientific and technological progress is determined. It has been found that one of the types of vocal performance is sound recording, as a consequence of the scientific and technological revolution. The changes that have arisen in connection with the development of sound recording both in the creative process of the performer and in the process of listener perception are described. It was found that the widespread use of mass media has both positive and negative sides. On the one hand, sound recording stimulates the technical perfection of performers, creates conditions for the invention and use of new vocal means of expression, expands the performing audience. On the other hand, there is a danger of inertia of the listener's perception, both performance is standardized and the aesthetic and artistic tastes and needs of the listeners are standardized. However, the widespread use of sound recording is a natural process, the impact of which cannot be overestimated. Analysis of the impact of the media has created the conditions for proper orientation in the practical work of educating the aesthetic needs and tastes of society. The changes that occur in the listener's perception under the influence of technical and communicative means and a qualitatively new type of interpretation that has arisen in this regard are analyzed: the whole structure of musical perception is subject to certain changes. Factors influencing this process include: lack of spectator impressions, change of acoustic space, change of conditions of perception which are shown in change of emotional and psychological atmosphere; for the most optimal perception of the recorded vocal work by the listeners, an appropriate artistic and psychological instruction on sound recording as a kind of musical and performing art, which has its own specific features in comparison with a concert performance, is necessary; dialectical relationship "performer-listener" involves an active co-creative position of the listener, for which it is important to have a certain artistic and aesthetic situation that contributes to the optimal course of the process of perception. Peculiarities of vocal-performing creativity in the context of modern mass culture are revealed. It was found that one of the characteristic features of the modern era was the emergence of mass art as an inevitable process caused by the growing differentiation of the picture of the world. One of the brightest manifestations of vocal-performing creativity at the present stage is pop song and its component - pop vocal. It is determined that pop vocal or pop singing originated and underwent its active development along with the formation of artistic traditions that are specific to urban culture, which contributed to the expansion of stylistic horizons of performing vocal art. It is proved that the main styles that acted as the basis of modern pop singing are: motet, madrigal, cantata, romance, jazz vocals. The specific features of pop performance are characterized: entertainment, accessibility, simplicity, focus on the average viewer, whose interests and knowledge are far from classical music education. The characteristic features of modern pop singing include easy memorization of the music and words of the composition, which is explained mainly by the verse form of performance with repetitions of the chorus, the unpretentiousness of the melody. It is determined that in the Ukrainian cultural and artistic space of the XXI century the phenomenon of diversity of stylistic directions is clearly traced, which manifested itself in the tendency to combine different styles and genres, their mixing. It is revealed that in line with modern achievements of vocal performance, vocal performance is considered as a special creative act, which combines into a triune whole the process of creation, interpretation and perception of a vocal work. Thus, in the art of musical performance, the transmission of meaning is carried out through a communicative connection in the triad composer - performer - listener, through which information, emotions, expression are conveyed. This triad reflects the main subjects of the formed system of musical communication, which on the basis of intonation-semantic connections form a branch of musical communication and create conditions for artistic and creative interaction between subjects who create, distribute and consume musical values. It is proved that the harmonious fusion of composition and performance, which allows to express the artistic idea embedded in the vocal work, to express the experiences that are creatively embodied by the singer-vocalist, is a necessary condition for the aesthetic impact of vocal music on the listener's consciousness. Composer – performer – listener.
The work is devoted to the study of the specifics of vocal performance in two aspects of art history: theoretical and historical. Vocal performance is one of the types of artistic creativity and a component of art in general, characterized by structural and functional duality: obeying the general laws of functioning of different arts, vocal creativity has relative sovereignty (independence), representing a special specific type of vocal performance. artistic interpretation of the composer's text and combines musical and literary components. Thus, vocal creativity organically combines metaphysical, conceptual qualities of music and sensory-image specificity of the word. Thus, the specificity of vocal performance in the dialectical unity of sensory-free and its image-specific spheres. The paper notes that the poetic basis of the vocal work, of course, is a legitimate component of the vocal work, but not mandatory. We believe that this whole conglomeration of words appears in the text as auxiliary, expressive means and techniques. As a result, composers have the opportunity to entrust the performance of their vocal work to another person who is able to read and reproduce musical notes in the sounds, and hence more or less accurately reproduce the author's intention. As a result of the division of vocal art into compositional and performing creativity, vocal performance acquires the status of an independent type of artistic and creative activity, and the performer becomes a full-fledged creator. Modern trends in vocal art are largely determined by the postmodern situation, namely: the tendency to a new understanding of the phenomenon of vocal performance in general and its new interpretation as a result of the spread of media and synthesis of artistic expression, which gives grounds to predict further development of various forms of synthetic arts that enhance the syncretism of human perception and reflection of the world; a kind of spread of the only basically classical vocal tradition. And if the main reason for such processes must be recognized socio-aesthetic changes, in practice they have become possible due to technical progress with its ability to strengthen and "improve" the qualities of the singing voice. Due to the influence of scientific and technological progress and mass culture on the art of classical singing there is a type of interpretation that differs from the interpretation created in concert conditions. First of all, this interpretation is the result of co-creative activity of the performer and the sound director. In the studio, when editing a recorded vocal work, artistic integrity is achieved by analyzing the individual parts of the work being performed, highlighting its most important components and the subsequent synthesis. Thus, the result is a holistic interpretation. This process of analysis and synthesis, which takes place during installation, is necessary because the whole system, which in this case is a work of art, has a complex internal organization, which is a subordination of certain levels. Vocal performance has a deeply social character. The process of transmitting information by the performer and decoding it in the minds of listeners can be defined as components of a single unified process of collective thinking. The performer seeks the truth and expresses it "aloud", ie with the help of language, in this case, vocal, acquiring conceptual forms only when the artistic language has the possibility of suggestive influence (suggestion), as a result of which the vocal work acquires real rather than potential artistic -aesthetic value. The difference in the processes of perception of amateurs and professionals does not remove the general laws of the principles of perception, in the process of which there is a reverse effect - the influence of the artist's work on the evolution of aesthetic preferences and needs of listeners. The main factors influencing the vocal-performing style are determined: dependence on the form and content of the vocal work being interpreted; dependence on the aesthetic requirements and tastes prevailing in this historical period. The main aspects in the context of which the concept of vocal-performing style is studied are considered: style as a historical category that changes its meaning according to a certain historical epoch; style in connection with certain artistic directions; style as an individual phenomenon. It is determined that the vocal-performing style is a way or method of conveying the vocal art in a unique, original way, with the help of certain artistic and expressive means inherent in the human voice. Vocal-performing style expresses both modern dominant artistic guidelines and creatively reflects the style of the performed compositional text. It is revealed that for each epoch specific performance currents are characteristic, the origin of which is in direct dependence and close interrelation with the concrete historical situation, which produces the corresponding aesthetic norms. It has been studied that in the epoch of classicism sublimity was combined with laconicism of expressive means, and the sensory principle was subordinated to intellect. In the era of romanticism there was a radical change in the performance style, which was filled with exaltation. In the second half of the 19th century, along with the flourishing of realism, the art of artistic reincarnation, psychologism, and objectivity became integral means of performance. The twentieth century was marked by the desire of performers to simplicity, rigor, a certain asceticism in the expression of feelings; development of dramatic, intense style, with its inherent philosophical and intellectualism. It has been found that performance is a special kind of artistic activity, where the individual style of the performer plays an important role. It is proved that the tendency to stratification of a single classical vocal aesthetics coincides with the general tendencies of contemporary art in general. In this aspect, the aesthetics of postmodernism is important, because the modern performer of a classical work thinks in terms of his era. The specific features of modern vocal-performing creativity are characterized: deepening of the substantive aspect of interpretations, intellectualization of the whole process of creative activity of performers; strengthening attention to the vocal art of past epochs, to the established traditions and their interpretation, which corresponds to the general orientation of artistic and aesthetic culture of our society, focused on the active aesthetic development of classical values of the past. It is determined that an important prerequisite for the development of dominant trends in modern performing practice is the development of technical means: the transformation of these trends into leading in modern vocal and performing arts occurs in parallel with the improvement of technical media. In this regard, a characteristic feature of modern vocal performance is the emergence of a new cohort of vocalists who combine classical vocals with show business. The third section considers the features of the interaction of vocal and performing arts and socio-cultural factors. In this aspect, the degree and nature of the impact on the vocal practice of scientific and technological progress is determined. It has been found that one of the types of vocal performance is sound recording, as a consequence of the scientific and technological revolution. The changes that have arisen in connection with the development of sound recording both in the creative process of the performer and in the process of listener perception are described. It was found that the widespread use of mass media has both positive and negative sides. On the one hand, sound recording stimulates the technical perfection of performers, creates conditions for the invention and use of new vocal means of expression, expands the performing audience. On the other hand, there is a danger of inertia of the listener's perception, both performance is standardized and the aesthetic and artistic tastes and needs of the listeners are standardized. However, the widespread use of sound recording is a natural process, the impact of which cannot be overestimated. Analysis of the impact of the media has created the conditions for proper orientation in the practical work of educating the aesthetic needs and tastes of society. The changes that occur in the listener's perception under the influence of technical and communicative means and a qualitatively new type of interpretation that has arisen in this regard are analyzed: the whole structure of musical perception is subject to certain changes. Factors influencing this process include: lack of spectator impressions, change of acoustic space, change of conditions of perception which are shown in change of emotional and psychological atmosphere; for the most optimal perception of the recorded vocal work by the listeners, an appropriate artistic and psychological instruction on sound recording as a kind of musical and performing art, which has its own specific features in comparison with a concert performance, is necessary; dialectical relationship "performer-listener" involves an active co-creative position of the listener, for which it is important to have a certain artistic and aesthetic situation that contributes to the optimal course of the process of perception. Peculiarities of vocal-performing creativity in the context of modern mass culture are revealed. It was found that one of the characteristic features of the modern era was the emergence of mass art as an inevitable process caused by the growing differentiation of the picture of the world. One of the brightest manifestations of vocal-performing creativity at the present stage is pop song and its component - pop vocal. It is determined that pop vocal or pop singing originated and underwent its active development along with the formation of artistic traditions that are specific to urban culture, which contributed to the expansion of stylistic horizons of performing vocal art. It is proved that the main styles that acted as the basis of modern pop singing are: motet, madrigal, cantata, romance, jazz vocals. The specific features of pop performance are characterized: entertainment, accessibility, simplicity, focus on the average viewer, whose interests and knowledge are far from classical music education. The characteristic features of modern pop singing include easy memorization of the music and words of the composition, which is explained mainly by the verse form of performance with repetitions of the chorus, the unpretentiousness of the melody. It is determined that in the Ukrainian cultural and artistic space of the XXI century the phenomenon of diversity of stylistic directions is clearly traced, which manifested itself in the tendency to combine different styles and genres, their mixing. It is revealed that in line with modern achievements of vocal performance, vocal performance is considered as a special creative act, which combines into a triune whole the process of creation, interpretation and perception of a vocal work. Thus, in the art of musical performance, the transmission of meaning is carried out through a communicative connection in the triad composer - performer - listener, through which information, emotions, expression are conveyed. This triad reflects the main subjects of the formed system of musical communication, which on the basis of intonation-semantic connections form a branch of musical communication and create conditions for artistic and creative interaction between subjects who create, distribute and consume musical values. It is proved that the harmonious fusion of composition and performance, which allows to express the artistic idea embedded in the vocal work, to express the experiences that are creatively embodied by the singer-vocalist, is a necessary condition for the aesthetic impact of vocal music on the listener's consciousness. Composer – performer – listener.
Опис
Ключові слова
вокально-виконавська творчість, сучасні тенденції, виконавство, вокально-виконавський стиль, композитор, музичний твір, vocal-performing creativity, modern tendencies, performance, vocal-performing style, composer, musical work
Бібліографічний опис
Ян, Фейюй Сучасні тенденції вокально-виконавської творчості [Текст] : дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософії : [спец.] 02 "Культура і мистецтво", 025 "Музичне мистецтво" / Фейюй Ян ; МОН України, Сумський держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка ; наук. керівник О. А. Устименко-Косоріч. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2021. – 191 с.