Українське вокальне виконавство у контексті європейської оперно-вокальної культури кінця ХІХ – початку ХХ століття
Ескіз недоступний
Дата
2021
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У дисертації здійснено спробу цілісного дослідження і системного аналізу розвитку українського оперно-вокального виконавства у контексті європейської оперної культури кінця ХІХ – початку ХХ століття. У процесі дослідження виявлено послідовність становлення і розвитку професійного вокального виконавства в Україні на основі ідей європейських вокальних методик, а також встановлено непересічне значення творчої діяльності провідних українських співаків (Соломії Крушельницької, Модеста Менцинського, Івана Стешенко, Олександра Мишуги) у формуванні теоретичних і практичних основ європейського оперно-вокального мистецтва.
Проникнення західноєвропейських традицій музичної освіти в життя і систему естетичних цінностей української інтелігенції – процес, характерний для України наприкінці XIX - початку ХХ століття. Тому для історії професійного вокального виконавства важливим і цікавим є завдання моделювання кросскультурного діалогу, виявлення специфіки зарубіжних впливів на процес становлення та розвитку вокальної майстерності низки вітчизняних виконавських талантів досліджуваного періоду.
В окреслений період на території України зароджуються регіональні професійні вокальні школи, що тяжіють до впровадження у виконавську культуру західноєвропейських (особливо італійських, німецьких і французьких) музично-педагогічних традицій. Поряд з тим, на межі ХІХ – ХХ століть важливими виявляються тенденції до збереження та відтворення етно-національного характеру вокальних шкіл, що зумовлено складом життя кожного народу. Однак огляд спеціальної наукової літератури виявляє недостатню дослідженість особливостей формування українського вокального виконавства кінця ХІХ – початку ХХ століття, діяльності вітчизняних співаків та їх ролі у розвитку європейської оперної культури.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати особливості розвитку українського вокального виконавства кінця ХІХ – початку ХХ століття у контексті європейської оперно-вокальної культури та розкрити специфіку його репрезентації у творчості й педагогічній практиці видатних українських співаків.
У контексті поставленої мети і завдань на основі вивчення архівних матеріалів та мистецтвознавчої літератури було здійснено категоріальне осмислення понять «вокальне мистецтво (спів)», «оперний спів», «оперно- вокальне виконавство», «вокально-педагогічна школа». Констатовано, що в загальному розумінні вокальне мистецтво (спів) – це виконання музики голосом; мистецтво передавати виразними засобами співацького звуку ідейно-образний зміст музичного твору. Оперно-вокальне виконавство проявляється у володінні інтерпретаторськими (розуміння задуму автора, змістове наповнення, звукове втілення), вокальними (співацька установка, звукоутворення, співацьке дихання, артикуляція, агогіка тощо), артистичними діями (експресивна натхненність виконання, органічна пластика співака, які гармонійно відповідають художньому образу).
Конкретизовано поняття «вокальна школа», що характеризується контекстністю, оскільки будь-яка виконавська школа функціонує в складній системі соціо-комунікації. Саме в цій системі «колективність» і
«моделювання» як атрибути творчої виконавської школи оживають, стають реальністю творчого процесу. Натомість, вокально-педагогічна школа, що розуміється як рід художньої парадигми, виступає як реалізація колективних інтенцій її представників в єдиному інструменті пізнання, єдиною програмою, під якими розуміється напрацьована система нормативів. Шляхом аналізу стану оперного мистецтва різних країн Європи кінця ХІХ - початку ХХ століття встановлено, що реформа вокальної педагогіки Італії XIX століття пов’язана насамперед з ім’ям Джузеппе Верді. Оперна творчість Верді апелювала до розвитку акторських здібностей співаків, рівного звучання голосу протягом великого діапазону і неодмінно відмінної вокальної техніки. На противагу цьому в Німеччині оперна культура переживала оновлення в новаторських операх Вагнера («Летючий голландець», тетралогія «Перстень нібелунга», «Трістан і Ізольда»,
«Нюрнберзькі мейстерзінгери»), що здійснили справжню революцію в мистецтві співу другої половини XIX століття. Непомірне зростання драматургічної ролі оркестру, мелодика інструментального характеру, потребували залучення до виконання цих творів співаків трьох типів голосу: драматичне сопрано, героїчний тенор і драматичний баритон.
Простежено тенденції розвитку професійного вокального виконавства України кінця XIX – початку ХХ століття. Запропоновано авторську періодизацію становлення та розвитку професійного вокального виконавства на території України в досліджуваний період: 1871-1879 роки – початковий етап (накопичення педагогічних ідей щодо майстерності співу); 1880-1889 роки – структуралізаційний етап (формування системи вокального навчання); 1890-1899 роки – концептуалізаційний етап (відкриття училищ і приватних музичних шкіл); 1900-1912 роки – трансформаційний етап (утворення статутних закладів мистецької освіти із залученням іноземних педагогів); 1913-1917 роки – реформаційний етап (завершується утворенням перших консерваторій).
Становлення та розвиток регіональних вокальних шкіл наприкінці XIX
– на початку ХХ століття та мистецьких освітніх закладів на території України відбувалися за сприятливих умов. Констатовано, що попри те, що землі країни перебували у складі двох імперій, тогочасна державна влада не лише підтримувала а й ініціювала фундацію нових і розвиток існуючих інституцій з підготовки професійних вокальних виконавців. За таких умов у великих містах країни – Києві, Одесі, Харкові, Львові активно зароджувалися та інституалізувалися заклади мистецької освіти, й не лише державні, а й приватні установи. В рамках роботи цих закладів викладання вокального мистецтва відбувалося на основі використання передового європейського педагогічного досвіду німецької, італійської, французької вокальних шкіл.
Зазначений підхід до розвитку вітчизняного вокального мистецтва позначився на формуванні цілої плеяди українських оперних співаків світового рівню. В зв’язку з чим детально розглянуто й досліджено творчу діяльність провідних українських вокальних виконавців С. Крушельницької, М. Менцинського, О. Мишуги, І. Стешенка та відзначено характерні риси й особливості їх виконавської майстерності і манери.
Встановлено вплив та значення українського вокального виконавства на розвиток українського та європейського оперного мистецтва як його вагомої ланки. Так, творча інтерпретація Соломією Крушельницькою образів виконуваних нею партій забезпечувала популяризацію кожного твору європейських композиторів (Р. Вагнера, Дж. Верді, Дж. Пуччіні, Р. Штрауса). Адже співачка однаково вільно володіла як італійською, так і німецькою манерою співу, що на той час було не частим явищем.
Полістилістична спрямованість виконавства М. Менцинського була однією з тих рис, яка виділяла його серед оперних майстрів того часу. Співак з легкістю переключався на виконання українських пісень і романсів після оперних вистав західноєвропейських композиторів; без труднощів поєднував різностильовий репертуар у сольних концертних програмах, що є більш складним, ніж їх побудова за принципом монографічності, властива більшості співаків. Його виконавська діяльність сприяла не лише популяризації оперної творчості західних композиторів, а й асиміляції української музики в західноєвропейську музичну культуру.
Відомий оперний співак Олександр Мишуга для поширення професійного вокального виконавства в Україні відмовився від європейської кар’єри й працював викладачем в музичній школі Лисенка в Києві. Він першим у вітчизняній співацькій педагогіці прагнув до наукового осмислення її національного і методичного підґрунтя. Педагогічні принципи і система новацій, започатковані О. Мишугою, дозволили вивести тогочасну вітчизняну вокальну педагогіку з лабіринтів псевдонаукового емпіричного досвіду та впровадити в Україні новітню методику навчання співу.
Виконавська майстерність І. Н. Стешенка підкорила світову публіку та здобула схильність світових критиків ще і завдяки тембровому забарвленню голосу співака. І. Н. Стешенко був володарем рідкісного голосу баса– кантанте, що поєднує глибину басу та гнучкість, притаманну баритону. Завдяки українському митцю такі якості співацького голосу увійшли в практику оперно-вокального виконавства Західної Європи та України.
Резюмовано, що кінець XIX – початок XX століття у розвитку вітчизняного вокального виконавства був етапом, коли на основі національно-ідентичної парадигми, відповідно до тогочасних мистецьких тенденцій, сформувалася концепція української вокальної школи. Пошук культурної самоідентифікації видатних українських оперних виконавців (зокрема С. Крушельницької, М. Менцинського, О. Мишуги, І. Стешенка) відобразився в усталенні ними національної співацької традиції.
The dissertation attempts an integral study and systematic analysis of the Ukrainian opera development and vocal performance in the context of European opera culture of the late XIXth – early XXth centuries. The study revealed the sequence of formation and development of professional vocal performance in Ukraine based on the ideas of European vocal techniques, as well as established the paramount importance of creative activity of leading Ukrainian singers (Solomiya Krushelnytska, Modest Menzinsky, Ivan Steshenko, Oleksandr Mishuga) in forming theoretical and practical foundations of European opera and vocal art. The penetration of Western European music education traditions into the life and system of aesthetic values of the Ukrainian intellectuals is a process characteristic of Ukraine in the late XIXth and early XXth centuries. Therefore, for the history of professional vocal performance is important and interesting task of modeling cross-cultural dialogue, identifying the specifics of foreign influences on the formation and vocal skills development of a number of domestic performing talents of the period under study. During the specified period, regional professional vocal schools were born on the Ukrainian territory, which tended to introduce Western European (especially Italian, German and French) music and pedagogical traditions into the performing culture. At the same time, on the cusp of the XIXth – XXth centuries, the tendencies to preserve and reproduce the ethno-national character of vocal schools are important, which is due to the composition of life of each nation. However, a review of special scientific literature reveals insufficient research into the peculiarities of the Ukrainian vocal performance formation in the late XIXth – early XXth centuries, the activities of domestic singers and their role in the development of European opera culture. The goal of research is to theoretically substantiate the peculiarities of the development Ukrainian vocal performance of the late XIXth – early XXth centuries in the context of European opera and vocal culture and to reveal the specifics of its representation in the work and pedagogical practice of prominent Ukrainian singers. In the context of the set goals and tasks based on the study of archival materials and art literature, a categorical understanding the concepts of «vocal art (singing)», «opera singing», «opera and vocal performance», «vocal and pedagogical school» was made. It is stated that in the general sense of vocal art (singing) is the performance of music by voice; the art of conveying the ideological and figurative content of a musical work by expressive means singing sound. Opera-vocal performance is manifested in the mastery of interpretive (understanding of the author's intention, content, sound embodiment), vocal (singing set, sound, singing breath, articulation, agogics, etc.), artistic actions (expressive inspiration of performance, which the singer’s organic plasticity corresponds to artistic image). The concept of «vocal school» is concretized, which is characterized by context, as any performing school operates in a complex system of socio- communication. It is in this system that «collectivity» and «modeling» as attributes of the creative performing school come to life and become a reality of the creative process. Instead, the vocal-pedagogical school, which is understood as a kind of artistic paradigm, acts as the realization of the collective intentions of its representatives in a single instrument of cognition, the only program, which means the established system of standards. By analyzing the state of opera art in different European countries in the late XIXth and early XXth centuries, it was established that the reform of vocal pedagogy in Italy in the XIXth century is associated primarily with the name of Giuseppe Verdi. Verdi's operatic work appealed to the development of the singers' acting skills, equal sounding of the voice over a large range and certainly excellent vocal technique. In contrast, in Germany, opera culture was renewed in the innovative operas of Wagner («Flying Dutchman», tetralogy «The Ring of the Nibelung», «Tristan and Isolde», «The Mastersingers of Nuremberg»), which revolutionized the art of the second half of the XIXth century. The disproportional growth of the dramatic role of the orchestra, the melody of the instrumental nature, required the involvement of three types voice singers: dramatic soprano, heroic tenor and dramatic baritone. The tendencies of Ukrainian professional vocal performance development of the end of XIXth – the beginning of XXth centuries are traced. The author’s periodization of the development of professional vocal performance in Ukraine in the study period. The formation and development of regional vocal schools in the late XIXth - early XXth centuries and art schools in Ukraine took place under favorable conditions. It was stated that despite the fact that the lands of the country were part of two empires, the state administration not only supported but also initiated the foundation of new and development of existing institutions for the training of professional vocal performers. Under such conditions, in large cities of the country – Kyiv, Odessa, Kharkiv, Lviv, art education institutions were actively born and institutionalized, and not only public but also private institutions. Within the framework of these institutions, the teaching of vocal art was based on the use of advanced European pedagogical experience of German, Italian, French vocal schools. This approach to the development of domestic vocal art has affected the formation of a whole galaxy of world-class Ukrainian opera singers. In this regard, the creative activity of the leading Ukrainian vocal performers S. Krushelnytska, M. Menzinsky, O. Mishuga, I. Steshenko is considered and studied in detail, the characteristic features and peculiarities of their performing skills and manner are noted. The influence and significance of Ukrainian vocal performance on the Ukrainian and European opera development as its important link is established. Thus, Solomiya Krushelnytska’s creative interpretation of the images of the parts she performed ensured the popularization of each work by European composers (R. Wagner, G. Verdi, G. Puccini, R. Strauss). After all, the singer was equally fluent in both Italian and German styles of singing, which at that time was not common. The polystylistic performance orientation of M. Menzinsky’s was one of the features that distinguished him among the opera masters of that time. The singer easily switched to performing Ukrainian songs and romances after opera performances by Western European composers; without difficulty combined a variety of repertoires in solo concert programs, which is more complex than their construction on the principle of monograph, typical of most singers. His performance contributed not only to the popularization of opera by Western composers, but also to the assimilation of Ukrainian music into Western European musical culture. Well-known opera singer Oleksandr Mishuga gave up his European career to spread professional vocal performance in Ukraine and worked as a teacher at Lysenko Music School in Kyiv. He was the first in the national singing pedagogy to strive for a scientific understanding of its national and methodological basis. The pedagogical principles and system of innovations, initiated by O. Mishuga, allowed to bring the then national vocal pedagogy out of the labyrinths of pseudo-scientific empirical experience and to introduce in Ukraine the newest methods of singing teaching. I.N. Steshenko’s performing skills conquered the world audience and gained the support of world critics, also due to the timbre of the singer’s voice. I.N. Steshenko was the owner of a rare bass-cantante voice, which combines the depth of the bass and the flexibility inherent in the baritone.Thanks to the Ukrainian artist, such qualities of the singing voice entered the practice of opera and vocal performance in Western Europe and Ukraine. It is summarized that the end of XIXth – beginning of XXth centuries in the development of domestic vocal performance was a stage based on national- identical paradigm, in accordance with contemporary artistic trends, the concept of Ukrainian vocal school was formed. The search for cultural self-identification of famous Ukrainian opera performers (in particular, S. Krushelnytska, M. Menzinsky, O. Mishuga, I. Steshenko) was reflected in the establishment of their national singing tradition.
The dissertation attempts an integral study and systematic analysis of the Ukrainian opera development and vocal performance in the context of European opera culture of the late XIXth – early XXth centuries. The study revealed the sequence of formation and development of professional vocal performance in Ukraine based on the ideas of European vocal techniques, as well as established the paramount importance of creative activity of leading Ukrainian singers (Solomiya Krushelnytska, Modest Menzinsky, Ivan Steshenko, Oleksandr Mishuga) in forming theoretical and practical foundations of European opera and vocal art. The penetration of Western European music education traditions into the life and system of aesthetic values of the Ukrainian intellectuals is a process characteristic of Ukraine in the late XIXth and early XXth centuries. Therefore, for the history of professional vocal performance is important and interesting task of modeling cross-cultural dialogue, identifying the specifics of foreign influences on the formation and vocal skills development of a number of domestic performing talents of the period under study. During the specified period, regional professional vocal schools were born on the Ukrainian territory, which tended to introduce Western European (especially Italian, German and French) music and pedagogical traditions into the performing culture. At the same time, on the cusp of the XIXth – XXth centuries, the tendencies to preserve and reproduce the ethno-national character of vocal schools are important, which is due to the composition of life of each nation. However, a review of special scientific literature reveals insufficient research into the peculiarities of the Ukrainian vocal performance formation in the late XIXth – early XXth centuries, the activities of domestic singers and their role in the development of European opera culture. The goal of research is to theoretically substantiate the peculiarities of the development Ukrainian vocal performance of the late XIXth – early XXth centuries in the context of European opera and vocal culture and to reveal the specifics of its representation in the work and pedagogical practice of prominent Ukrainian singers. In the context of the set goals and tasks based on the study of archival materials and art literature, a categorical understanding the concepts of «vocal art (singing)», «opera singing», «opera and vocal performance», «vocal and pedagogical school» was made. It is stated that in the general sense of vocal art (singing) is the performance of music by voice; the art of conveying the ideological and figurative content of a musical work by expressive means singing sound. Opera-vocal performance is manifested in the mastery of interpretive (understanding of the author's intention, content, sound embodiment), vocal (singing set, sound, singing breath, articulation, agogics, etc.), artistic actions (expressive inspiration of performance, which the singer’s organic plasticity corresponds to artistic image). The concept of «vocal school» is concretized, which is characterized by context, as any performing school operates in a complex system of socio- communication. It is in this system that «collectivity» and «modeling» as attributes of the creative performing school come to life and become a reality of the creative process. Instead, the vocal-pedagogical school, which is understood as a kind of artistic paradigm, acts as the realization of the collective intentions of its representatives in a single instrument of cognition, the only program, which means the established system of standards. By analyzing the state of opera art in different European countries in the late XIXth and early XXth centuries, it was established that the reform of vocal pedagogy in Italy in the XIXth century is associated primarily with the name of Giuseppe Verdi. Verdi's operatic work appealed to the development of the singers' acting skills, equal sounding of the voice over a large range and certainly excellent vocal technique. In contrast, in Germany, opera culture was renewed in the innovative operas of Wagner («Flying Dutchman», tetralogy «The Ring of the Nibelung», «Tristan and Isolde», «The Mastersingers of Nuremberg»), which revolutionized the art of the second half of the XIXth century. The disproportional growth of the dramatic role of the orchestra, the melody of the instrumental nature, required the involvement of three types voice singers: dramatic soprano, heroic tenor and dramatic baritone. The tendencies of Ukrainian professional vocal performance development of the end of XIXth – the beginning of XXth centuries are traced. The author’s periodization of the development of professional vocal performance in Ukraine in the study period. The formation and development of regional vocal schools in the late XIXth - early XXth centuries and art schools in Ukraine took place under favorable conditions. It was stated that despite the fact that the lands of the country were part of two empires, the state administration not only supported but also initiated the foundation of new and development of existing institutions for the training of professional vocal performers. Under such conditions, in large cities of the country – Kyiv, Odessa, Kharkiv, Lviv, art education institutions were actively born and institutionalized, and not only public but also private institutions. Within the framework of these institutions, the teaching of vocal art was based on the use of advanced European pedagogical experience of German, Italian, French vocal schools. This approach to the development of domestic vocal art has affected the formation of a whole galaxy of world-class Ukrainian opera singers. In this regard, the creative activity of the leading Ukrainian vocal performers S. Krushelnytska, M. Menzinsky, O. Mishuga, I. Steshenko is considered and studied in detail, the characteristic features and peculiarities of their performing skills and manner are noted. The influence and significance of Ukrainian vocal performance on the Ukrainian and European opera development as its important link is established. Thus, Solomiya Krushelnytska’s creative interpretation of the images of the parts she performed ensured the popularization of each work by European composers (R. Wagner, G. Verdi, G. Puccini, R. Strauss). After all, the singer was equally fluent in both Italian and German styles of singing, which at that time was not common. The polystylistic performance orientation of M. Menzinsky’s was one of the features that distinguished him among the opera masters of that time. The singer easily switched to performing Ukrainian songs and romances after opera performances by Western European composers; without difficulty combined a variety of repertoires in solo concert programs, which is more complex than their construction on the principle of monograph, typical of most singers. His performance contributed not only to the popularization of opera by Western composers, but also to the assimilation of Ukrainian music into Western European musical culture. Well-known opera singer Oleksandr Mishuga gave up his European career to spread professional vocal performance in Ukraine and worked as a teacher at Lysenko Music School in Kyiv. He was the first in the national singing pedagogy to strive for a scientific understanding of its national and methodological basis. The pedagogical principles and system of innovations, initiated by O. Mishuga, allowed to bring the then national vocal pedagogy out of the labyrinths of pseudo-scientific empirical experience and to introduce in Ukraine the newest methods of singing teaching. I.N. Steshenko’s performing skills conquered the world audience and gained the support of world critics, also due to the timbre of the singer’s voice. I.N. Steshenko was the owner of a rare bass-cantante voice, which combines the depth of the bass and the flexibility inherent in the baritone.Thanks to the Ukrainian artist, such qualities of the singing voice entered the practice of opera and vocal performance in Western Europe and Ukraine. It is summarized that the end of XIXth – beginning of XXth centuries in the development of domestic vocal performance was a stage based on national- identical paradigm, in accordance with contemporary artistic trends, the concept of Ukrainian vocal school was formed. The search for cultural self-identification of famous Ukrainian opera performers (in particular, S. Krushelnytska, M. Menzinsky, O. Mishuga, I. Steshenko) was reflected in the establishment of their national singing tradition.
Опис
Ключові слова
європейська оперно-вокальна культура кінця ХІХ – початку ХХ століття, професійне вокальне виконавство, національні співацькі традиції, регіональні вокальні школи, видатні українські співаки, іноземні вокальні педагоги, європейські вокальні методики, теоретичні і практичні основи вітчизняної вокальної педагогіки, European opera and vocal culture of the late XIXth – early XXth centuries, professional vocal performance, national singing traditions, regional vocal schools, famous Ukrainian singers, foreign vocal teachers, European vocal methods, theoretical and practical foundations of domestic vocal pedagogy
Бібліографічний опис
Мухіна, Л. П. Українське вокальне виконавство у контексті європейської оперно-вокальної культури кінця ХІХ – початку ХХ століття [Текст] : дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософії : [спец.] 02 "Культура і мистецтво", 025 "Музичне мистецтво" / Л. П. Мухіна ; МОН України, Сумський держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка ; наук. керівник О. К. Зав’ялова. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2021. – 232 с.