Художня техніка диригента хору у контексті психофізіологічного аналізу
Ескіз недоступний
Дата
2021
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та виявлено специфіку художньої техніки диригента хору з позицій психофізіології та музичного мистецтва через призму теорії творчості.
Відмінністю та характерністю представленої роботи є синтез музично естетичного та соціально-психофізіологічного ракурсів вивчення природи, сутності та специфіки диригентсько-виконавського мистецтва. На основі аналізу джерельної бази дослідження, присвяченої диригентсько- виконавській майстерності художню техніку диригента хору проаналізовано на межі естетичної, психологічної, соціологічної, семіотичної та інших суміжних галузей знань. Детальне вивчення наукового доробку, порівняння між собою різноманітних наукових позицій спричинило уточнення поняттєвого апарату диригентського мистецтва, який ще не отримав усталеного та систематизованого значення.
З метою уточнення наукових підходів до ключових понять дослідження у роботу введено фундаментальні поняття, які без критичного обговорення перенесені в дослідження із суміжних областей знань, а саме: мета і засіб; сутність і явище; загальне, особливе, одиничне; мислення, мова; вербальні та невербальні засоби спілкування; ідеомоторні акт, зміст і форма; знак і образ; художній образ, семантична та естетична інформація; творча і художня діяльність; біфункціональне, прикладне мистецтво; художнє видовище тощо; ключові поняття, що характеризують міждисциплінарний зв'язок і переосмислення стосовно теорії диригентського мистецтва: соціально- художня система, художньо-семіотична система, художньо-комунікативна система, творче спілкування, художнє мислення, художнє моделювання, міміко-пластичне мистецтво, психофізіологічна і пластична техніка, рух, дія, вплив, взаємодія тощо.
З метою уникнення наукових дублювань уточнено основні поняття стосовно теорії диригентського мистецтва, а саме: трактування музики і реальна виконавська інтерпретація; диригентське мислення і диригентська пластика; мануальна техніка, художня техніка;
У роботу запроваджено допоміжні поняття, що дозволили уточнити термінологію диригентсько-виконавського мистецтва: ремесло, техніка, майстерність, мистецтво, семантичні, виразні рухи, міміка, пластика тощо.
Обґрунтовано принципове положення про те, що диригування є одночасно явищем прикладного мистецтва та продуктом прикладної науки і власне управління. Виділено аспект творчої діяльності диригента – психофізіологічний серед інших відомих аспектів (художньо-аналітичного, організаційно-методичного, психолого-педагогічного та художньо- виконавського). Диригентська функція управління хоровим виконавством розкривається у формі специфічного прикладного мистецтва (своєрідного мануально-пластичного образу) в межах прикладної науки. З’ясовано, що елементи раціонального знання (поняттєвої інформації), які несе прикладне мануальне мистецтво диригування, на рівні технічної майстерності зливаються в ньому з емоційно-чуттєвим началом (художньої інформацією), викликаючи природні естетичні та художні переживання артистів хору, формуючи у них відповідні образні уявлення.
Виявлено сутнісно-спеціфічні риси диригентського мистецтва. Доведено, що основним художнім, інтерпретаційним засобом мануального мистецтва диригування є виразний рух. Жест представляє нижчий щабель управлінської функції диригента; виразний рух – вищий щабель. Жест виявляє переважно звукову форму музики (її окремі елементи); виразний рух – емоційний зміст музики (її художній образ). Жест в роботі інтерпретованяк невербальну «мову»; виразний рух – невербальним «співом». Жест є «заступником» слова (раціонального поняття); виразне рух – інтонацією (художнього сенсу). Зазначено, що розведення понять «диригентський жест- дія» і «диригентський виразний рух» є досить умовним і не відображає їх неминучих взаємних переходів в реальній художній практиці. У роботі зазначено, що емоційна багатозначність, багатоплановість виразних рухів, що відтворюють мануально-пластичний образ обумовлений виконуваною музикою, на репетиції з хором комбінуються із словесними, але образними порівняннями, лаконічними роз'ясненнями диригента. Але слово – всього лише тимчасовий і побічний інструмент конкретизації художнього задуму диригента. Вербальні засоби необхідні для уточнення технології виконання музики хором.
На основі психофізіологічного аналізу виявлено роль емоцій як складової мислення диригента хору. Зазначено, що діяльність диригента виступає специфічним перекладом музичного твору на мову рухів (жестів), емоцій та міміки, тобто трансформація звукового образу в зорово-руховий. З’ясовано, що формування образу музичного твору супроводжується психофізологічними процесами створення внутрішньої моделі звучання твору, специфічність якої полягає в емоційному супроводі. Формування емоційних фрагментів, які створюють повноцінну картину образу музичного твору є проявом творчого мислення. Процес творчого мислення нерозривно пов’язаний з формуванням внутрішнього ідеального образу звучання твору та створенням диригентом відповідного емоційного настрою, який буде переданий виконавцям та слухачеві через партитури та особисті емоції диригента. Доведено, що емоційна діяльність диригента залежить від внутрішньої моделі звукового образу твору під час виконання його музичним колективом. Отже, емоції диригента є основним пусковим механізмом творчого мислення та творчого підходу до інтерпретації музичного твору. Саме інтерпретація та подання музичного образутвору через емоції та музичні жести є підсумком творчого процесу, що створюють колорит рухів, міміки та яскравість звучання музики. Визначено диригентські параметри у психофізіологічному та творчому вимірах. Зазначено, що мистецтво диригента передуває індивідуально-творчу проекцію музичного твору, яка переноситься та засвоюється кожним учасником хору. Творча унікальність диригента-хормейстера відбиває його внутрішній світогляд через музику, що перетворює нотні знаки партитури в образи, надає їй «силу життя» або «друге народження». Під час розкриття драматургії музичного твору диригент шукає шляхи його реалізації мануальної техніки. Відтворення художнього образу музичного твору відбувається на психологічному рівні, який реалізується через психомоторику та психофізіологічні особливості диригента, що екстраполюється на учасників хорового колективу як симбіоз партитури- проекції та емоційний тонус-реалізації під час виконавських дій. Доведено, що творча майстерність диригента відтворюється закодованими рухами, емоціями та створенням музичного образу внутрішньої моделі музичного твору через опрацьовану партитуру. Доведено, що у контексті диригентської діяльності провідна роль належить рухам диригента, але передача інформації спирається на психологічні фактори, які пов’язані з сенсорною, моторною, когнітивно-інтелектуальною підсистемами психомоторики диригента.
Дисертація не вичерпує усіх можливих аспектів вивчення проблеми художньої диригентської техніки у контексті психофізіологічного аналізу. Подальше дослідження може бути спрямоване на вивчення таких аспектів диригентського майстерності, як еволюція художньої техніки диригування, стильові риси в контексті диригентського виконавства; особливості оркестрового диригування та сучасні тенденції підготовки диригентів. Дослідження фортепіанного інтонування у виконавському мистецтві не вичерпує всіх особливостей явища і обумовлює необхідність подальших наукових розвідок у напрямку вивчення структурної єдності художніх засобів виконання та їх специфіки в різних стильових контекстах; психофізіологічних закономірностей виконавського процесу, що детерміновані жанровими та стильовими особливостями музики.
In the dissertation work the theoretical substantiation is carried out and specificity of art technique of the conductor of choir from positions of psychophysiology and musical art through a prism of the theory of creativity is revealed. The difference and characteristic of the presented work is the synthesis of musical, aesthetic and socio-psychophysiological perspectives on the study of the nature, essence and specifics of conducting and performing arts. Based on the analysis of the source base of the research, devoted to conducting and performing skills, the artistic technique of the choir conductor is analyzed on the border of aesthetic, psychological, sociological, semiotic and other related fields of knowledge. Detailed study of scientific achievements, comparison of various scientific positions led to the clarification of the conceptual apparatus of conducting art, which has not yet received a well-established and systematic meaning. In order to clarify scientific approaches to the key concepts of research, fundamental concepts have been introduced into the work, which without critical discussion have been transferred to research from related fields of knowledge, namely: purpose and means; essence and phenomenon; general, special, singular; thinking, language; verbal and nonverbal means of communication; ideomotor act, content and form; sign and image; artistic image, semantic and aesthetic information; creative and artistic activity; bifunctional, applied art; artistic spectacle, etc .; key concepts that characterize the interdisciplinary relationship and rethinking in relation to the theory of conducting art: socio-artistic system, artistic- semiotic system, artistic-communicative system, creative communication, artistic thinking, artistic modeling, facial expressions, psychophysiological and plastic techniques, movement, action, influence, interaction, etc. In order to avoid scientific duplication, the basic concepts concerning the theory of conducting art are specified, namely: interpretation of music and real performing interpretation; conductor thinking and conductor plasticity; manual technique, art technique; Auxiliary concepts were introduced into the work, which allowed to clarify the terminology of conducting and performing arts: craft, technique, skill, art, semantic, expressive movements, facial expressions, plastics, etc. The basic position that conducting is both a phenomenon of applied art and a product of applied science and self-management is substantiated. The aspect of the conductor's creative activity is highlighted - psychophysiological among other known aspects (artistic-analytical, organizational-methodical, psychological- pedagogical and artistic-performing). The conductor's function of choral performance management is revealed in the form of a specific applied art (a kind of manual-plastic image) within the framework of applied science. It is found that the elements of rational knowledge (conceptual information), which carries the applied manual art of conducting, at the level of technical skill merge in it with the emotional-sensory beginning (artistic information), causing natural aesthetic and artistic experiences of choir artists, forming in them appropriate figurative representations. Essentially specific features of conducting art are revealed. It is proved that the main artistic, interpretive means of manual conducting art is expressive movement. The gesture represents the lower stage of the managerial function of the conductor; expressive movement - the highest step. The gesture reveals mainly the sound form of music (its individual elements); expressive movement - the emotional content of music (its artistic image). The gesture in the work is interpreted as a non-verbal "language"; expressive movement - non-verbal "singing". Gesture is the "deputy" of the word (rational concept); expressive movement - intonation (artistic meaning). It is noted that the breeding of the concepts of "conductor's gesture-action" and "conductor's expressive movement" is quite conditional and does not reflect their inevitable mutual transitions in real artistic practice. The paper notes that emotional ambiguity, multifaceted expressive movements that reproduce the manual-plastic image due to the performed music, at rehearsals with the choir are combined with verbal, but figurative comparisons, laconic explanations of the conductor. But the word is only a temporary and indirect tool for concretizing the artistic idea of the conductor. Verbal means are needed to clarify the technology of performing music in a choir. Based on psychophysiological analysis, the role of emotions as a component of the choir conductor's thinking was revealed. It is noted that the conductor's activity is a specific translation of a musical work into the language of movements (gestures), emotions and facial expressions, ie the transformation of the sound image into visual-motor. It was found that the formation of the image of a musical work is accompanied by psychophysiological processes of creating an internal model of the sound of the work, the specificity of which lies in the emotional accompaniment. The formation of emotional fragments that create a full picture of the image of a musical work is a manifestation of creative thinking. The process of creative thinking is inextricably linked with the formation of the inner ideal image of the sound of the work and the creation by the conductor of the appropriate emotional mood, which will be transmitted to performers and listeners through scores and personal emotions of the conductor. It is proved that the emotional activity of the conductor depends on the internal model of the sound image of the work during its performance by the musical group. Thus, the conductor's emotions are the main trigger of creative thinking and creative approach to the interpretation of a musical work. It is the interpretation and presentation of the musical image of the work through emotions and musical gestures that is the result of the creative process that creates the color of movements, facial expressions and the brightness of the sound of music. Conducting parameters in psychophysiological and creative dimensions are determined. It is noted that the art of the conductor precedes the individual-creative projection of the musical work, which is transferred and assimilated by each member of the choir. The creative uniqueness of the conductor-choirmaster reflects his inner worldview through music, which transforms the musical signs of the score into images, gives it a "life force" or "second birth". During the disclosure of the drama of the musical work, the conductor looks for ways to implement its manual technique. Reproduction of the artistic image of a musical work takes place on a psychological level, which is realized through psychomotor and psychophysiological features of the conductor, which is extrapolated to the members of the choir as a symbiosis of score-projection and emotional tone- realization during performance. It is proved that the creative skill of the conductor is reproduced by coded movements, emotions and the creation of a musical image of the internal model of a musical work through the processed score. It is proved that in the context of conducting the leading role belongs to the movements of the conductor, but the transfer of information is based on psychological factors that are associated with sensory, motor, cognitive-intellectual subsystems of the conductor's psychomotor skills. The dissertation does not cover all possible aspects of studying the problem of artistic conducting technique in the context of psychophysiological analysis. Further research may be aimed at studying such aspects of conducting skills as the evolution of artistic conducting techniques, stylistic features in the context of conducting; features of orchestral conducting and modern tendencies of conductor training. The study of piano intonation in the performing arts does not exhaust all the features of the phenomenon and necessitates further scientific research in the direction of studying the structural unity of artistic means of performance and their specificity in different stylistic contexts; psychophysiological patterns of the performance process, which are determined by genre and stylistic features of music.
In the dissertation work the theoretical substantiation is carried out and specificity of art technique of the conductor of choir from positions of psychophysiology and musical art through a prism of the theory of creativity is revealed. The difference and characteristic of the presented work is the synthesis of musical, aesthetic and socio-psychophysiological perspectives on the study of the nature, essence and specifics of conducting and performing arts. Based on the analysis of the source base of the research, devoted to conducting and performing skills, the artistic technique of the choir conductor is analyzed on the border of aesthetic, psychological, sociological, semiotic and other related fields of knowledge. Detailed study of scientific achievements, comparison of various scientific positions led to the clarification of the conceptual apparatus of conducting art, which has not yet received a well-established and systematic meaning. In order to clarify scientific approaches to the key concepts of research, fundamental concepts have been introduced into the work, which without critical discussion have been transferred to research from related fields of knowledge, namely: purpose and means; essence and phenomenon; general, special, singular; thinking, language; verbal and nonverbal means of communication; ideomotor act, content and form; sign and image; artistic image, semantic and aesthetic information; creative and artistic activity; bifunctional, applied art; artistic spectacle, etc .; key concepts that characterize the interdisciplinary relationship and rethinking in relation to the theory of conducting art: socio-artistic system, artistic- semiotic system, artistic-communicative system, creative communication, artistic thinking, artistic modeling, facial expressions, psychophysiological and plastic techniques, movement, action, influence, interaction, etc. In order to avoid scientific duplication, the basic concepts concerning the theory of conducting art are specified, namely: interpretation of music and real performing interpretation; conductor thinking and conductor plasticity; manual technique, art technique; Auxiliary concepts were introduced into the work, which allowed to clarify the terminology of conducting and performing arts: craft, technique, skill, art, semantic, expressive movements, facial expressions, plastics, etc. The basic position that conducting is both a phenomenon of applied art and a product of applied science and self-management is substantiated. The aspect of the conductor's creative activity is highlighted - psychophysiological among other known aspects (artistic-analytical, organizational-methodical, psychological- pedagogical and artistic-performing). The conductor's function of choral performance management is revealed in the form of a specific applied art (a kind of manual-plastic image) within the framework of applied science. It is found that the elements of rational knowledge (conceptual information), which carries the applied manual art of conducting, at the level of technical skill merge in it with the emotional-sensory beginning (artistic information), causing natural aesthetic and artistic experiences of choir artists, forming in them appropriate figurative representations. Essentially specific features of conducting art are revealed. It is proved that the main artistic, interpretive means of manual conducting art is expressive movement. The gesture represents the lower stage of the managerial function of the conductor; expressive movement - the highest step. The gesture reveals mainly the sound form of music (its individual elements); expressive movement - the emotional content of music (its artistic image). The gesture in the work is interpreted as a non-verbal "language"; expressive movement - non-verbal "singing". Gesture is the "deputy" of the word (rational concept); expressive movement - intonation (artistic meaning). It is noted that the breeding of the concepts of "conductor's gesture-action" and "conductor's expressive movement" is quite conditional and does not reflect their inevitable mutual transitions in real artistic practice. The paper notes that emotional ambiguity, multifaceted expressive movements that reproduce the manual-plastic image due to the performed music, at rehearsals with the choir are combined with verbal, but figurative comparisons, laconic explanations of the conductor. But the word is only a temporary and indirect tool for concretizing the artistic idea of the conductor. Verbal means are needed to clarify the technology of performing music in a choir. Based on psychophysiological analysis, the role of emotions as a component of the choir conductor's thinking was revealed. It is noted that the conductor's activity is a specific translation of a musical work into the language of movements (gestures), emotions and facial expressions, ie the transformation of the sound image into visual-motor. It was found that the formation of the image of a musical work is accompanied by psychophysiological processes of creating an internal model of the sound of the work, the specificity of which lies in the emotional accompaniment. The formation of emotional fragments that create a full picture of the image of a musical work is a manifestation of creative thinking. The process of creative thinking is inextricably linked with the formation of the inner ideal image of the sound of the work and the creation by the conductor of the appropriate emotional mood, which will be transmitted to performers and listeners through scores and personal emotions of the conductor. It is proved that the emotional activity of the conductor depends on the internal model of the sound image of the work during its performance by the musical group. Thus, the conductor's emotions are the main trigger of creative thinking and creative approach to the interpretation of a musical work. It is the interpretation and presentation of the musical image of the work through emotions and musical gestures that is the result of the creative process that creates the color of movements, facial expressions and the brightness of the sound of music. Conducting parameters in psychophysiological and creative dimensions are determined. It is noted that the art of the conductor precedes the individual-creative projection of the musical work, which is transferred and assimilated by each member of the choir. The creative uniqueness of the conductor-choirmaster reflects his inner worldview through music, which transforms the musical signs of the score into images, gives it a "life force" or "second birth". During the disclosure of the drama of the musical work, the conductor looks for ways to implement its manual technique. Reproduction of the artistic image of a musical work takes place on a psychological level, which is realized through psychomotor and psychophysiological features of the conductor, which is extrapolated to the members of the choir as a symbiosis of score-projection and emotional tone- realization during performance. It is proved that the creative skill of the conductor is reproduced by coded movements, emotions and the creation of a musical image of the internal model of a musical work through the processed score. It is proved that in the context of conducting the leading role belongs to the movements of the conductor, but the transfer of information is based on psychological factors that are associated with sensory, motor, cognitive-intellectual subsystems of the conductor's psychomotor skills. The dissertation does not cover all possible aspects of studying the problem of artistic conducting technique in the context of psychophysiological analysis. Further research may be aimed at studying such aspects of conducting skills as the evolution of artistic conducting techniques, stylistic features in the context of conducting; features of orchestral conducting and modern tendencies of conductor training. The study of piano intonation in the performing arts does not exhaust all the features of the phenomenon and necessitates further scientific research in the direction of studying the structural unity of artistic means of performance and their specificity in different stylistic contexts; psychophysiological patterns of the performance process, which are determined by genre and stylistic features of music.
Опис
Ключові слова
художня техніка, диригування, хор, виконавство, інтерпретація, психофізіологічний аналіз, партитура, artistic technique, conducting, choir, performance, interpretation, psychophysiological analysis, score
Бібліографічний опис
Гун, Вейді Художня техніка диригента хору у контексті психофізіологічного аналізу [Текст] : дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософії : [спец.] 025 "Музичне мистецтво" / Вейді Гун ; МОН України, Сумський держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка ; [наук. керівник О. А. Устименко-Косоріч]. – Суми, 2021. – 178 с.