Please use this identifier to cite or link to this item: http://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/8543
Title: Дизайн архітектури як виразник невпинного процесу дегуманізації людини
Other Titles: Architecture Design as an Expression of the Continuous Process of Human Dehumanization
Authors: Жулінський, Микола Васильович
Zhulinskyi, Mykola Vasylovych
Садовський, Олександр Васильович
Sadovskyi, Oleksandr Vasylovych
Keywords: архітектура
стиль
творчість
дизайн
духовність
architecture
style
creativity
design
spirituality
Issue Date: 2019
Publisher: СумДПУ імені А. С. Макаренка
Citation: Жулінський, М. В. Дизайн архітектури як виразник невпинного процесу дегуманізації людини [Текст] / М. В. Жулінський, О. В. Садовський // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології : науковий журнал / МОН України, Сумський держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренка ; [редкол.: А. А. Сбруєва, М. А. Бойченко, О. Є. Антонова та ін.]. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2019. – № 9 (93). – С. 278–286. – DOI: 10.24139/2312-5993/2019.09/278-286.
Abstract: У статті робиться спроба коротко схарактеризувати еволюційний процес розвитку архітектури другої половини XIX-ХХ століть. Цей період в історії світової цивілізації характеризується бурхливим розвитком капіталістичного способу господарювання, з одного боку, і загальним падінням духовності суспільства, – з іншого. Одноманітні архітектурні споруди, у яких недостатньо цікавих візуальних елементів, призводить до втрати зацікавленості людини до свого середовища проживання, а велика кількість повторюваних елементів негативно впливає на психіку, породжуючи нудьгу, невдоволення й роздратування, які легко переходять в агресивність .Створюючи низькохудожнє штучне архітектурне середовище, людина стала заручником психічного дискомфорту, який проявляється у вигляді різноманітних неврозів і захворювань. Дизайн, який прийшов на зміну високому мистецтву, звичайно, вражає своєю привабливістю, але питання «Чи виконує він своє призначення повною мірою і чи здатний відновити духовну рівновагу людини?» залишається відкритим.
The article attempts to briefly characterize the evolution of architecture’s development in the second half of the ХІХ - ХХ centuries. This period in the history of world civilization is characterized by the rapid development of the capitalist mode of business, on the one hand, and general decline of the spirituality of society, on the other. Monotonous architectural structures with minimum interesting visual elements lead to the loss of human interest to their own environment, and a large number of recurring elements negatively affect mental state, causing boredom, frustration and irritation, which easily turn into aggression. Creating a low-level artificial architectural environment, the person became a hostage of the mental discomfort, which reflects in the form of various neuroses and diseases. Design, which has replaced the high art, of course, is striking in its attraction, but the question “Does it fulfill its purpose to the full and is it capable of restoring a person’s spiritual equilibrium?” remains open. It is emphasized that our time is “the time of the average unidirectional person”. The principle “to have” takes precedence over the principle “to be” in all spheres of human activity. The category of the beautiful gave way to expediency. “New styles” and architectural forms, in which part of the production steadily absorbs the share of art, divert man from the spiritual perception of the world, generating spontaneous resistance. The theoretical knowledge of historical styles, directions and concepts ceased to be a starting point for creative pursuits and remained only for quotations. Transformation of art of architecture into a science displaced the creator-architect, and his place was taken by a designer-engineer with scientific knowledge of shaping. The emotionality of modern architecture is reduced to the creation of an expressive form. The search for architectural designers is directed to the lower vital and does not require any exquisite beauty created by the laws of fine, good aesthetic taste, or high professionalism. The distorted philosophy of rationalism angrily rejects spirituality into the courtyards of being, giving a person the illusory freedom to be a slave to material goods. High art catastrophically loses its place in the scientific and technological progress of mankind. A new understanding of “other beauty” is born. Spirituality becomes the norm of our lives, vigorously washing away human beings.
URI: http://repository.sspu.edu.ua/handle/123456789/8543
Appears in Collections:Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Zhulinskyi_Sadovskyi.pdf1,06 MBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.