Термінологічна культура фахівця в об’єктиві українського лінгводидактичного дискурсу

Abstract

У статті здійснено огляд деяких питань термінологічної культури фахівця, учителя-словесника як складника мовно-методичної підготовки в закладах вищої педагогічної освіти, представлених у словниках-довідниках з української лінгводидактики, наукових публікаціях дослідників українського лінгводидактичного дискурсу. Окреслено поняття «дискурс», «лінгводидактичний дискурс», «професійне мовлення», «термінологічна культура фахівця». На прикладі монографії С. Омельчука «Сучасна українська лінгводидактика: норми в термінології і мовна практика фахівців» акцентовано увагу на тенденції в розвиткові української лінгводидактики початку ХХІ ст., лінгводидактичну термінологію з лексико-семантичного, граматичного і стилістичного поглядів, її практичне значення для формування культури лінгводидактичного мовлення вчителя-словесника: виділені автором типові порушення, властиві науковому текстові лінгводидактичного спрямування, пропозиції щодо нормативних відповідників відповідно до чинних норм української літературної мови.

In the article, based on the analysis of scientific sources and pedagogical experience, it is proved that the social inquiry for the quality of education and formation of key competences of student youth determine the need to systematically improve the linguistic and methodological training of future teachers through acquaintance with the latest technologies of teaching linguistic subjects. Based on the analysis of reference sources, generalization of scientific sources, the concepts of “discourse”, “linguistic-didactic discourse”, “professional speaking”, “terminological culture of the specialist” are outlined. It is revealed that researchers describe the term “linguodidactic discourse” as a discourse existing in situations of mastering language and speech, in communicative processes aimed at studying problems of teaching methods and methodological work on language. Professional speaking is defined as a system of verbal and non-verbal means that provide effective communication of a specialist in oral and written form in a professional environment. Scientists characterize Ukrainian linguo-didactic terminology as a lexico-semantic system of special nominations that provide cognitive-informative activity of specialists – linguistic-guides scholars and vocabulary teachers. The essence of terminological culture is defined as the integral quality of the personality, a complex of linguistic and speaking knowledge of terminology, skills and abilities of a specialist to use the terminological apparatus of linguistics in professional activity. The article deals with important issues of the terminological culture of a specialist, a language-teacher, presented in dictionaries of Ukrainian linguidactics, scientific publications of researchers of Ukrainian linguodidactic discourse (N. Holub, O. Hrydzhuk, S. Omelchuk). The attention is paid to the tendencies in the development of Ukrainian linguodidactics at the beginning of the 21st century, and formation of the linguodidactic culture of the languageteacher’s speaking skills. The author emphasizes on common violations, typical for the scientific text of linguo-didactic direction, suggestions for normative correspondences in accordance with the current norms of the Ukrainian literary language.