Teaching and Upbringing of Students with Intellectual Disabilities Through School Local History Studies
Вантажиться...
Дата
2026
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
The article substantiates the significance and specific features of implementing school local history studies within the system of educational and corrective work with students who have intellectual developmental disorders. The relevance of the study is determined by the need to search for new approaches to fostering national self-awareness, patriotism, and social experience among schoolchildren through the study of the history, culture, and natural environment of their native region. Local history studies are interpreted as a synthetic type of activity that promotes the activation of the cognitive sphere and the correction of emotional and volitional processes in children with special educational needs. The study identifies the key organizational forms of local history work (state, community-based, school-based, and extracurricular) and analyzes scholarly approaches to defining the concept of “school local history studies”. Particular attention is paid to the didactic principles underlying the formation of local history knowledge, including scientific validity, accessibility, systematicity, visualization, and educational orientation. A separate emphasis is placed on the principle of corrective and developmental orientation, which involves the development of sensory perception, visual-imaginative thinking, and the establishment of cause-and-effect relationships based on concrete sensory experience. The article distinguishes and characterizes three stages of local history work in special schools: the accumulation of sensory and observational experience in primary grades; the generalization and systematization of acquired knowledge about one’s locality and personal experience during the study of natural science and civic-historical educational fields; and the systematic integration of knowledge in extracurricular activities. The authors propose differentiating learning outcomes according to three levels: propaedeuticcognitive, functional-operational, and analytical-systematizing. It is established that the diversification of organizational forms of local history activities, as well as the use of various visual aids and information and communication technologies, constitutes a necessary condition for the effective acquisition of historical and geographical content. The conclusions emphasize that systematic local history work contributes not only to the successful social adaptation of students but also to the formation of a stable system of value orientations and a patriotic stance. The practical significance of the research lies in the possibility of applying the proposed stage-based approach to improve curricula in special education institutions.
У статті обґрунтовано значущість та особливості реалізації шкільного краєзнавства в системі освітньо-корекційної роботи з учнями, які мають порушення інтелектуального розвитку. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку нових підходів до формування у школярів національної самосвідомості, патріотизму та соціального досвіду через вивчення історії, культури та природи рідного краю. Автори розглядають краєзнавство як синтетичний вид діяльності, що забезпечує активізацію навчально-пізнавальної сфери та корекцію емоційно-вольових процесів у дітей із особливими освітніми потребами. У межах дослідження визначено ключові організаційні форми краєзнавства (державне, громадське, шкільне та позашкільне) та проаналізовано наукові підходи провідних дослідників до дефініції «шкільне краєзнавство». Особливу увагу приділено дидактичним принципам, на яких будується процес формування краєзнавчих уявлень: науковості, доступності, систематичності, наочності та виховуючої спрямованості. Окремо виділено принцип корекційно-розвиткової спрямованості, що передбачає розвиток чуттєвого сприймання, наочно-образного мислення та встановлення причинно-наслідкових зв’язків на основі конкретно-чуттєвого досвіду. У статті виокремлено та охарактеризовано три етапи краєзнавчої роботи в спеціальній школі: від накопичення сенсорно-споглядального досвіду в початкових класах, узагальнення і систематизації накопичених уявлень про свою місцевість та особистого досвіду під час вивчення дисциплін природничої та громадянської-історичної освітніх галузей до системної інтеграції знань у позаурочний час. Автори пропонують диференціювати результативність навчання за трьома рівнями: пропедевтико-пізнавальним, функціонально-операційним та аналітико-систематизуючим. Визначено, що урізноманітнення організаційних форм краєзнавчої роботи та використання різноманітної наочності і засобів ІКТ є необхідною умовою ефективного засвоєння історико-географічного матеріалу. У висновках наголошується, що систематична краєзнавча робота сприяє не лише успішній соціальній адаптації учнів, а й формуванню в них стійкої системи ціннісних орієнтирів та патріотичної позиції. Практична значущість роботи полягає у можливості використання запропонованої етапності для вдосконалення навчальних програм спеціальних закладів освіти.
У статті обґрунтовано значущість та особливості реалізації шкільного краєзнавства в системі освітньо-корекційної роботи з учнями, які мають порушення інтелектуального розвитку. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю пошуку нових підходів до формування у школярів національної самосвідомості, патріотизму та соціального досвіду через вивчення історії, культури та природи рідного краю. Автори розглядають краєзнавство як синтетичний вид діяльності, що забезпечує активізацію навчально-пізнавальної сфери та корекцію емоційно-вольових процесів у дітей із особливими освітніми потребами. У межах дослідження визначено ключові організаційні форми краєзнавства (державне, громадське, шкільне та позашкільне) та проаналізовано наукові підходи провідних дослідників до дефініції «шкільне краєзнавство». Особливу увагу приділено дидактичним принципам, на яких будується процес формування краєзнавчих уявлень: науковості, доступності, систематичності, наочності та виховуючої спрямованості. Окремо виділено принцип корекційно-розвиткової спрямованості, що передбачає розвиток чуттєвого сприймання, наочно-образного мислення та встановлення причинно-наслідкових зв’язків на основі конкретно-чуттєвого досвіду. У статті виокремлено та охарактеризовано три етапи краєзнавчої роботи в спеціальній школі: від накопичення сенсорно-споглядального досвіду в початкових класах, узагальнення і систематизації накопичених уявлень про свою місцевість та особистого досвіду під час вивчення дисциплін природничої та громадянської-історичної освітніх галузей до системної інтеграції знань у позаурочний час. Автори пропонують диференціювати результативність навчання за трьома рівнями: пропедевтико-пізнавальним, функціонально-операційним та аналітико-систематизуючим. Визначено, що урізноманітнення організаційних форм краєзнавчої роботи та використання різноманітної наочності і засобів ІКТ є необхідною умовою ефективного засвоєння історико-географічного матеріалу. У висновках наголошується, що систематична краєзнавча робота сприяє не лише успішній соціальній адаптації учнів, а й формуванню в них стійкої системи ціннісних орієнтирів та патріотичної позиції. Практична значущість роботи полягає у можливості використання запропонованої етапності для вдосконалення навчальних програм спеціальних закладів освіти.
Опис
Ключові слова
school local history studies, special education, children with intellectual disabilities, geography, history, extracurricular activities, local history knowledge, patriotic education, social adaptation, шкільне краєзнавство, спеціальна освіта, діти з інтелектуальними порушеннями, географія, історія, позакласна робота, краєзнавчі знання, патріотичне виховання, соціальна адаптація
Бібліографічний опис
Odynchenko L. Teaching and Upbringing of Students with Intellectual Disabilities Through School Local History Studies [Техt] / L. Odynchenko, Y. Kosenko, Т. Skyba // Inclusion and Diversity : науковий журнал / МОН України, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; [гол. ред. О. В. Боряк, редкол.: Ю. А. Бондаренко, Т. М. Дегтяренко, Ю. М. Косенко та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2026. – Вип. 7. – С. 41–46. – DOI: 10.32782/inclusion/2026.7.8