Демобілізація дитинства: ідейні трансформації в українській дитячій літературі періоду пізнього сталінізму
Вантажиться...
Дата
2026
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У статті здійснено комплексний аналіз трансформації образу дитинства в українській дитячій прозі періоду пізнього сталінізму (кінець 1940-х – початок 1950-х років) у контексті ідеологічних змін після Другої світової війни. Автор розглядає процес поступового відходу від героїко-мобілізаційної моделі 1930-х років, у межах якої дитина репрезентувалася як активний суб’єкт соціалістичних перетворень, до повоєнної концепції, що утверджує дитинство як особливий, уразливий і підконтрольний етап життя, який потребує державної опіки. На матеріалі прозових творів Оксани Іваненко («Рідні діти»), Івана Багмута («Щасливий день суворовця Криничного»), а також у зіставленні з довоєнною та воєнною прозою Миколи Трублаїні, Олександра Копиленка, Юрія Збанацького та інших авторів простежується зміна художньої парадигми репрезентації дитини. Довоєнний образ «дитини-авангарду», здатної до самостійної дії й рівноправної участі в суспільному житті, поступово трансформується у фігуру вихованця, підлеглого системі державного піклування й педагогічного контролю. Особливу увагу приділено ролі війни як каталізатора ідеологічних змін. Показано, що воєнний досвід спричинив переосмислення дитячої суб’єктності: дитина більше не постає як герой, покликаний до подвигу, а радше як жертва історичних обставин, що потребує захисту, нагляду та «правильного» виховання. У повоєнній прозі формується модель ізольованого дитячого простору (дитбудинок, суворовське училище), де дорослий постає носієм влади й морального авторитету, а дитинство – як контрольований етап соціалізації. У статті доведено, що українська дитяча література першого десятиліття після Другої світової війни відображає глибоку зміну уявлень про дитинство, спричинену досвідом війни та післявоєнною ідеологічною перебудовою. Дитина перестає мислитися як активний учасник суспільних перетворень і постає як об’єкт державної опіки та педагогічного контролю. Цей процес супроводжується одночасною втратою суб’єктності й частковим поверненням власне дитячих рис – емоційності, потреби в захисті, права на гру та незрілість. Така подвійність формує перехідну модель, у якій поєднуються ідеологічна регламентація та елементи гуманізації образу дитини. Таким чином дитяча проза названого періоду постає важливим джерелом осмислення механізмів радянської культурної політики та трансформації антропологічних уявлень про дитинство, закладаючи підґрунтя для змін, що розгорнуться в літературі доби «відлиги»
The article offers a comprehensive analysis of the transformation of the image of childhood in Ukrainian children’s prose of the late Stalinist period (late 1940s – early 1950s) within the broader context of postwar ideological change. It examines the gradual departure from the heroic-mobilizational model of the 1930s, in which the child was represented as an active subject of socialist transformation, toward a postwar concept that redefined childhood as a distinct, vulnerable, and supervised stage of life requiring state care. Drawing on prose works by Oksana Ivanenko (Ridni dity [Our Children]) and Ivan Bahmut (Shchaslyvyi den suvorovtsia Krynychnoho [A Happy Day of the Suvorov Cadet Krynychnyi]), as well as in comparison with prewar and wartime texts by Mykola Trublaini, Oleksandr Kopylenko, Yurii Zbanatskyi, and other authors, the study traces a shift in the literary paradigm of representing the child. The prewar image of the “child-vanguard,” capable of autonomous action and equal participation in social life, gradually gives way to the figure of the pupil subordinated to a system of state guardianship and pedagogical control. Special attention is paid to the role of the Second World War as a catalyst for ideological change. The war experience prompted a reassessment of childhood subjectivity: the child ceased to be portrayed as a heroic actor destined for sacrifice and instead emerged as a victim of historical circumstances in need of protection, supervision, and “proper” upbringing. Postwar prose constructs a model of an isolated childhood space (the orphanage, the Suvorov military school), in which the adult functions as a bearer of authority and moral legitimacy, while childhood itself is framed as a regulated stage of socialization. The article argues that Ukrainian children’s literature of the first postwar decade reflects a profound transformation in conceptions of childhood shaped by wartime experience and postwar ideological restructuring. The child is no longer conceived as an active participant in social transformation but as an object of state care and pedagogical control. This process entails both a loss of subjectivity and a partial restoration of specifically childlike qualities – emotionality, vulnerability, the right to play, and immaturity. Such ambivalence produces a transitional model that combines ideological regulation with elements of humanization in the representation of the child. In this sense, children’s prose of the period constitutes an important source for understanding the mechanisms of Soviet cultural policy and the transformation of anthropological conceptions of childhood, laying the groundwork for the literary shifts of the Khrushchev Thaw
The article offers a comprehensive analysis of the transformation of the image of childhood in Ukrainian children’s prose of the late Stalinist period (late 1940s – early 1950s) within the broader context of postwar ideological change. It examines the gradual departure from the heroic-mobilizational model of the 1930s, in which the child was represented as an active subject of socialist transformation, toward a postwar concept that redefined childhood as a distinct, vulnerable, and supervised stage of life requiring state care. Drawing on prose works by Oksana Ivanenko (Ridni dity [Our Children]) and Ivan Bahmut (Shchaslyvyi den suvorovtsia Krynychnoho [A Happy Day of the Suvorov Cadet Krynychnyi]), as well as in comparison with prewar and wartime texts by Mykola Trublaini, Oleksandr Kopylenko, Yurii Zbanatskyi, and other authors, the study traces a shift in the literary paradigm of representing the child. The prewar image of the “child-vanguard,” capable of autonomous action and equal participation in social life, gradually gives way to the figure of the pupil subordinated to a system of state guardianship and pedagogical control. Special attention is paid to the role of the Second World War as a catalyst for ideological change. The war experience prompted a reassessment of childhood subjectivity: the child ceased to be portrayed as a heroic actor destined for sacrifice and instead emerged as a victim of historical circumstances in need of protection, supervision, and “proper” upbringing. Postwar prose constructs a model of an isolated childhood space (the orphanage, the Suvorov military school), in which the adult functions as a bearer of authority and moral legitimacy, while childhood itself is framed as a regulated stage of socialization. The article argues that Ukrainian children’s literature of the first postwar decade reflects a profound transformation in conceptions of childhood shaped by wartime experience and postwar ideological restructuring. The child is no longer conceived as an active participant in social transformation but as an object of state care and pedagogical control. This process entails both a loss of subjectivity and a partial restoration of specifically childlike qualities – emotionality, vulnerability, the right to play, and immaturity. Such ambivalence produces a transitional model that combines ideological regulation with elements of humanization in the representation of the child. In this sense, children’s prose of the period constitutes an important source for understanding the mechanisms of Soviet cultural policy and the transformation of anthropological conceptions of childhood, laying the groundwork for the literary shifts of the Khrushchev Thaw
Опис
Ключові слова
дитяча література, радянське дитинство, пізній сталінізм, демобілізація дитинства, соцреалізм, образ дитини, повоєнна проза, ідеологія виховання, Оксана Іваненко, Іван Багмут, children’s literature, Soviet childhood, late Stalinism, demobilization of childhood, socialist realism, representation of the child, postwar prose, ideology of upbringing, Oksana Ivanenko, Ivan Bahmut
Бібліографічний опис
Фасоля Т. Демобілізація дитинства: ідейні трансформації в українській дитячій літературі періоду пізнього сталінізму [Текст] / Т. Фасоля // Слобожанський науковий вісник. Серія Філологія : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України ; Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; гол. ред. О. М. Рудь ; редкол.: Т. О. Алексахіна, О. О. Балабан, Л. М. Горболіс [та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2026. – Вип. 13. – С. 77–82. – DOI: https://doi.org/10.32782/philspu/2026.13.11