Dark’ Matters in Framing Axiological Patterns: from Pie to Old English
Вантажиться...
Дата
2026
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
This article offers an axiological and etymological investigation of the conceptualization of “dark” in Old English literary monuments. This study argues that the concept serves as a fundamental, life-defining pillar of Old English worldview, rooted in Proto- Indo-European (PIE) etymons. The analysis is grounded in three primary PIE roots: *regwos- (darkness as a spatial location), *temh- (darkness as a state of stasis or petrification), and *dher- (darkness as qualitative impurity). These roots provide the semantic framework for the subsequent analysis of heroic, elegiac, and homiletic texts. In the heroic epic Beowulf, darkness is analyzed as a tangible, monstrous threat where, the “dark” frame is synonymous with active malice and social disintegration, embodied by the sceadugenga (shadow-stalker) who encroaches upon the sunlit hall. The study then examines the internalization of darkness in The Battle of Maldon and The Seafarer. In these works, the “dark” frame is manifested through hostile terrain and visual darkness where environmental suffering becomes a precursor to spiritual trial. The final stage of the study focuses on the homilies of Ælfric of Eynsham. The author reveals a radical reshaping of the axiological axis: from a horizontal heroic frontier to a strict Christian verticality. Ælfric’s texts display a lexical asymmetry – where “light” lexemes dominate while “dark” ones are fragmented into notions of paganism, sorcery, and the demonic – fully moralizing the qualitative “impurity” of the PIE root *dher-. The article concludes that in the homiletic tradition, darkness is no longer merely an environmental condition but an internal state of ontological degradation. The study proves that the “dark” frame, though lexically sporadic in some contexts, remains the silent axis upon which the transition from heroic to Christian morality was constructed
Стаття присвячена комплексному аксіологічному та етимологічному дослідженню концептуалізації поняття «темний / темрява» у давньо-англійській мові. У дослідженні обґрунтовано, що цей концепт є фундаментальним для побудови ціннісних систем у діахронній перспективі (від РІЕ до давньо-англійського періоду). У розвідці виокремлено основні праіндоєвропейські корені: *regwos- (темрява як просторова локація), *temh- (темрява як стан заціпеніння або втрати орієнтації) та *dher- (темрява як якісна «нечистота» або «замутненість»). У творі «Беовульф» темрява розглядається як матеріальна загроза, яка походить від потворного чудовиська. У поемах «Битва під Малдоном» та «Мореплавець» темрява маніфестується через несприятливий ландшафт, який приносить фізичні страждання. У гоміліях Ельфрика Ейншемського виявлено радикальну перебудову аксіологічної осі: від горизонтального вектора героїчної епохи до жорсткої християнської вертикалі. Хоча тексти Ельфріка демонструють вертикальну асиметрію з переважанням лексем на позначення «світла», його дихотомічний елемент на позначення «темряви» набуває фрагментованого характеру з семантичним перенесенням ціннісних заборон на язичництво, чаклунство, демонізм. Корінь *dher- отримує семантичну зміну від якісної нечистоти до моральних характеристик. У статті зроблено висновок, що в гомілетичній традиції темрява перестає бути лише особливістю ландшафту, набуваючи семантичних контурів внутрішнього стану і деградації душі. Досліджувана одиниця, попри спорадичність вживання, залишається прихованою віссю, на якій вибудовувався аксіологічний формат носіїв давньоанглійської мови
Стаття присвячена комплексному аксіологічному та етимологічному дослідженню концептуалізації поняття «темний / темрява» у давньо-англійській мові. У дослідженні обґрунтовано, що цей концепт є фундаментальним для побудови ціннісних систем у діахронній перспективі (від РІЕ до давньо-англійського періоду). У розвідці виокремлено основні праіндоєвропейські корені: *regwos- (темрява як просторова локація), *temh- (темрява як стан заціпеніння або втрати орієнтації) та *dher- (темрява як якісна «нечистота» або «замутненість»). У творі «Беовульф» темрява розглядається як матеріальна загроза, яка походить від потворного чудовиська. У поемах «Битва під Малдоном» та «Мореплавець» темрява маніфестується через несприятливий ландшафт, який приносить фізичні страждання. У гоміліях Ельфрика Ейншемського виявлено радикальну перебудову аксіологічної осі: від горизонтального вектора героїчної епохи до жорсткої християнської вертикалі. Хоча тексти Ельфріка демонструють вертикальну асиметрію з переважанням лексем на позначення «світла», його дихотомічний елемент на позначення «темряви» набуває фрагментованого характеру з семантичним перенесенням ціннісних заборон на язичництво, чаклунство, демонізм. Корінь *dher- отримує семантичну зміну від якісної нечистоти до моральних характеристик. У статті зроблено висновок, що в гомілетичній традиції темрява перестає бути лише особливістю ландшафту, набуваючи семантичних контурів внутрішнього стану і деградації душі. Досліджувана одиниця, попри спорадичність вживання, залишається прихованою віссю, на якій вибудовувався аксіологічний формат носіїв давньоанглійської мови
Опис
Ключові слова
axiology, vertical axiological hierarchy, homiletic prose, Old English, lexeme “dark”, semantic convergence, аксіологія, вертикальна аксіологічна ієрархія, гомілетична проза, давньоанглійська мова, семантична конвергенція, темрява
Бібліографічний опис
Kalytiuk L. Dark’ Matters in Framing Axiological Patterns: from Pie to Old English [Техt] / L. Kalytiuk // Слобожанський науковий вісник. Серія Філологія : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України ; Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; гол. ред. О. М. Рудь ; редкол.: Т. О. Алексахіна, О. О. Балабан, Л. М. Горболіс [та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2026. – Вип. 13. – С. 22–26. – DOI: https://doi.org/10.32782/philspu/2026.13.3