Українська мова в епоху цифрової комунікації: тенденції, зміни, перспективи
Вантажиться...
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У статті представлено теоретико-аналітичне дослідження впливу цифровізації на структуру та функціонування української мови в сучасних комунікативних практиках. Увага зосереджена на визначенні спільних та розбіжних характеристик «друкарської» і «цифрової» епох як соціокультурних парадигм комунікації. Потверджено, що епоха друку сприяла централізації та стандартизації мовних практик, натомість цифрова епоха стимулює децентралізацію, відкритість та підвищену варіативність комунікативної поведінки. Дослідження окреслює вплив комп’ютерно-опосередкованої комунікації на лінгвістичні процеси в українській мові. Проаналізовано структурні, семантичні та стилістичні особливості використання мови в онлайн-середовищі, що дало змогу виявити домінантні тенденції розвитку. Найбільш динамічні трансформації зафіксовано на лексичному рівні, де простежено активні запозичення, формування семантичних та морфологічних неологізмів. Також схарактеризовано зміни в синтаксичній організації висловлювань, зумовлені насамперед комунікативним попитом на лінгвістичну економію та прискорений обмін інформацією. Нестандартні практики пунктуації, часте використання графічних маркерів та творче маніпулювання письмовими нормами інтерпретовано як вияв експресивності, емоційності, а також демократизації в цифровому дискурсі. Аналіз підкреслює мультимодальну природу електронних текстів, які інтегрують вербальні, візуальні та гіпертекстуальні компоненти в єдину комунікативну структуру. У дослідженні визначено та схарактеризовано ознаки, що сигналізують про формування цифрової мовної норми. Ця норма не витісняє кодифікований літературний стандарт; радше вона співіснує з ним у динамічному взаємозв’язку. Цифрова норма відображає швидкість, відкритість, емоційну насиченість та поліфонічний характер комунікації цифрової епохи. У висновках наголошено, що цифровізацію не слід розглядати як загрозу українській мові. Навпаки, вона розширює функційні сфери україн- ської мови, підвищує мовну обізнаність соціуму та демонструє високу адаптивність мови до технологічних і комунікативних трансформацій із збереженням національно-культурної самобутності.
The article presents a theoretical and analytical study of the impact of digitalization on the structure and functioning of the Ukrainian language in modern communicative practices. The focus is on identifying common and divergent characteristics of the “print” and “digital” eras as sociocultural paradigms of communication. It is confirmed that the print era contributed to the centralization and standardization of language practices, while the digital era stimulates decentralization, openness, and increased variability of communicative behavior. The study outlines the impact of computer-mediated communication on linguistic processes in the Ukrainian language. The structural, semantic, and stylistic features of language use in the online environment are analyzed, which made it possible to identify dominant development trends. The most dynamic transformations are recorded at the lexical level, where active borrowings and the formation of semantic and morphological neologisms are traced. Changes in the syntactic organization of utterances are also characterized, driven primarily by the communicative demand for linguistic economy and accelerated information exchange. Non-standard punctuation practices, frequent use of graphic markers, and creative manipulation of written norms are interpreted as manifestations of expressiveness, emotionality, and democratization in digital discourse. The analysis emphasizes the multimodal nature of electronic texts that integrate verbal, visual, and hypertextual components into a single communicative structure. The study identifies and characterizes the signs that signal the formation of a digital language norm. This norm does not replace the codified literary standard; rather, it coexists with it in a dynamic relationship. The digital norm reflects the speed, openness, emotional richness, and polyphonic nature of communication in the digital era. The conclusions emphasize that digitalization should not be viewed as a threat to the Ukrainian language. On the contrary, it expands the functional spheres of the Ukrainian language, increases the linguistic awareness of society, and demonstrates the high adaptability of the language to technological and communicative transformations while preserving its national and cultural identity.
The article presents a theoretical and analytical study of the impact of digitalization on the structure and functioning of the Ukrainian language in modern communicative practices. The focus is on identifying common and divergent characteristics of the “print” and “digital” eras as sociocultural paradigms of communication. It is confirmed that the print era contributed to the centralization and standardization of language practices, while the digital era stimulates decentralization, openness, and increased variability of communicative behavior. The study outlines the impact of computer-mediated communication on linguistic processes in the Ukrainian language. The structural, semantic, and stylistic features of language use in the online environment are analyzed, which made it possible to identify dominant development trends. The most dynamic transformations are recorded at the lexical level, where active borrowings and the formation of semantic and morphological neologisms are traced. Changes in the syntactic organization of utterances are also characterized, driven primarily by the communicative demand for linguistic economy and accelerated information exchange. Non-standard punctuation practices, frequent use of graphic markers, and creative manipulation of written norms are interpreted as manifestations of expressiveness, emotionality, and democratization in digital discourse. The analysis emphasizes the multimodal nature of electronic texts that integrate verbal, visual, and hypertextual components into a single communicative structure. The study identifies and characterizes the signs that signal the formation of a digital language norm. This norm does not replace the codified literary standard; rather, it coexists with it in a dynamic relationship. The digital norm reflects the speed, openness, emotional richness, and polyphonic nature of communication in the digital era. The conclusions emphasize that digitalization should not be viewed as a threat to the Ukrainian language. On the contrary, it expands the functional spheres of the Ukrainian language, increases the linguistic awareness of society, and demonstrates the high adaptability of the language to technological and communicative transformations while preserving its national and cultural identity.
Опис
Ключові слова
мовна норма, комп’ютерно-опосередкована комунікація, лексичні інновації, семантична деривація, електронний текст, language norm, computer-mediated communication, lexical innovations, semantic derivation, electronic text
Бібліографічний опис
Кравець Л. Українська мова в епоху цифрової комунікації: тенденції, зміни, перспективи [Текст] / Л. Кравець // Слобожанський науковий вісник. Серія Філологія : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України ; Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; гол. ред. О. М. Семеног ; редкол.: А. М. Архангельська, Л. В. Барановська, Н. М. Бідюк [та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2025. – Вип. 12. – С. 18–22. – DOI: https://doi.org/10.32782/philspu/2025.12.3