Цифрові ресурси як чинник формування професійної культури майбутніх реставраторів у закладах вищої освіти
Вантажиться...
Дата
2025
Автори
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У статті здійснено ґрунтовний теоретико-педагогічний аналіз цифрових ресурсів як вагомого чинника формування професійної культури майбутніх реставраторів у закладах вищої освіти. Актуальність дослідження зумовлена процесами цифровізації освітнього й культурного простору, зростанням ролі цифрових технологій у сфері охорони культурної спадщини, а також загостренням проблеми її збереження в умовах воєнних руйнувань. Зазначені обставини актуалізують потребу в підготовці фахівців-реставраторів із високим рівнем професійної культури, відповідальності, етичної свідомості та здатності до науково обґрунтованої професійної діяльності. У статті обґрунтовано, що цифрові ресурси – електронні архіви, цифрові музейні колекції, бази даних пошкоджених об’єктів культурної спадщини, засоби цифрової фото- та відеофіксації, 3D-моделювання, віртуальні освітні платформи та навчальні середовища – виконують не лише інструментальну або інформаційну функцію, а виступають повноцінним педагогічним засобом формування професійної культури майбутніх реставраторів. Доведено, що їх цілеспрямоване використання в освітньому процесі сприяє розвитку професійної відповідальності, культури наукового документування реставраційної діяльності, аналітичного та критичного мислення, а також усвідомленню цінності автентичності об’єктів культурної спадщини й меж допустимого реставраційного втручання. Показано, що залучення цифрових ресурсів до професійної підготовки майбутніх реставраторів забезпечує інтеграцію теоретичних знань із практичними уміннями, формує навички професійної саморефлексії, здатність до оцінювання результатів власної діяльності та дотримання етичних норм реставраційної практики. Наголошено, що цифрові ресурси сприяють вихованню усвідомленого ставлення майбутніх фахівців до соціальної та культурної значущості професії реставратора. Зроблено висновок, що інтеграція цифрових ресурсів у систему професійної підготовки майбутніх реставраторів відповідає сучасним соціокультурним викликам, підвищує якість фахової освіти та є важливою педагогічною умовою формування їх професійної культури.
The article provides a thorough theoretical and pedagogical analysis of digital resources as a significant factor in the formation of the professional culture of future restorers in institutions of higher education. The relevance of the study is determined by the processes of digitalization of the educational and cultural space, the growing role of digital technologies in the field of cultural heritage protection, as well as the aggravation of heritage preservation issues under conditions of wartime destruction. These circumstances actualize the need for training restoration specialists with a high level of professional culture, responsibility, ethical awareness, and the ability to carry out scientifically grounded professional activities. The article substantiates that digital resources—electronic archives, digital museum collections, databases of damaged cultural heritage objects, digital photo and video documentation tools, 3D modeling, virtual educational platforms, and learning environments – perform not only instrumental or informational functions but also act as full-fledged pedagogical means for shaping the professional culture of future restorers. It is demonstrated that their purposeful use in the educational process contributes to the development of professional responsibility, a culture of scientific documentation of restoration activities, analytical and critical thinking, as well as an awareness of the value of authenticity of cultural heritage objects and the limits of permissible restoration intervention. It is shown that the integration of digital resources into the professional training of future restorers ensures the integration of theoretical knowledge with practical skills, fosters professional self-reflection, the ability to evaluate the results of one’s own activities, and adherence to ethical standards of restoration practice. Emphasis is placed on the fact that digital resources promote the formation of a conscious attitude of future specialists toward the social and cultural significance of the restoration profession. The study concludes that the integration of digital resources into the system of professional training of future restorers corresponds to contemporary sociocultural challenges, enhances the quality of professional education, and constitutes an important pedagogical condition for the formation of their professional culture.
The article provides a thorough theoretical and pedagogical analysis of digital resources as a significant factor in the formation of the professional culture of future restorers in institutions of higher education. The relevance of the study is determined by the processes of digitalization of the educational and cultural space, the growing role of digital technologies in the field of cultural heritage protection, as well as the aggravation of heritage preservation issues under conditions of wartime destruction. These circumstances actualize the need for training restoration specialists with a high level of professional culture, responsibility, ethical awareness, and the ability to carry out scientifically grounded professional activities. The article substantiates that digital resources—electronic archives, digital museum collections, databases of damaged cultural heritage objects, digital photo and video documentation tools, 3D modeling, virtual educational platforms, and learning environments – perform not only instrumental or informational functions but also act as full-fledged pedagogical means for shaping the professional culture of future restorers. It is demonstrated that their purposeful use in the educational process contributes to the development of professional responsibility, a culture of scientific documentation of restoration activities, analytical and critical thinking, as well as an awareness of the value of authenticity of cultural heritage objects and the limits of permissible restoration intervention. It is shown that the integration of digital resources into the professional training of future restorers ensures the integration of theoretical knowledge with practical skills, fosters professional self-reflection, the ability to evaluate the results of one’s own activities, and adherence to ethical standards of restoration practice. Emphasis is placed on the fact that digital resources promote the formation of a conscious attitude of future specialists toward the social and cultural significance of the restoration profession. The study concludes that the integration of digital resources into the system of professional training of future restorers corresponds to contemporary sociocultural challenges, enhances the quality of professional education, and constitutes an important pedagogical condition for the formation of their professional culture.
Опис
Ключові слова
цифрові ресурси, професійна культура, майбутні реставратори, професійна підготовка, культурна спадщина, наукове документування, реставраційна діяльність, цифровізація освіти, digital resources, professional culture, future restorers, professional training, cultural heritage, scientific documentation, restoration activities, digitalization of education
Бібліографічний опис
Такіров Т. Цифрові ресурси як чинник формування професійної культури майбутніх реставраторів у закладах вищої освіти [Текст] / Т. Такіров // Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології : науковий журнал / МОН України, Сумський державний педагогічний ун-т ім. А. С. Макаренка ; [редкол.: А. А. Сбруєва, М. А. Бойченко, О. А. Біда та ін.]. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2025. – № 6 (146). – С. 54–66. – DOI: 10.24139/2312-5993/2025.06/054-066