Еволюція ударних інструментів у світовому музичному мистецтві: від архаїчних форм до сучасності
Ескіз недоступний
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Стаття присвячена дослідженню еволюції ударних інструментів у світовому музичному мистецтві, що простежується від архаїчних форм до сучасності. Ударні інструменти, як одні з найдавніших засобів музичної комунікації, відігравали бага- тофункціональну роль: від ритуально-магічної та обрядової до військово-сигнальної й розважальної. У первісних культурах вони слугували своєрідним медіатором між людиною та природою, підкреслювали ритмічну організацію колективних дійств і забезпечували єдність громади в сакральному просторі. У добу Античності та Середньовіччя ударні інструменти поступово інтегрувалися у світське музикування, збагачуючи музичну тканину театральних і придворних дійств. Поступове ускладнення їх конструкції та виконавських прийомів сприяло формуванню нових функцій – від акцентно-ритмічної до колористично-виразової. Значну увагу приділено розвитку ударних інструментів у європейській професійній традиції доби Відродження і Бароко, коли вони почали входити до складу військових оркестрів та театральних ансамблів, набуваючи значення у формуванні нового художнього звучання. У ХІХ столітті відбувається значний прогрес у розвитку ударних інструментів, які стають повноправною складовою симфонічного оркестру, розширюючи його темброві й драматургічні можливості. У XX столітті на перший план виходить експеримент – композитори й виконавці активно застосовують розширені техніки гри, створюють нові типи перкусійних інструментів, інтегрують ударні інструменти у джаз, рок, поп- і електронну музику. Цей період засвідчив універсальність та адаптивність ударних інструментів, їхню здатність до взаємодії з будь-якою музичною системою. Сучасні виконавські практики поєднують акустичні та електронні інструменти, застосовують інноваційні технологі семплювання, синтезу та перкусійного програмування. У статті підкреслюється важливість регіональних традицій – східних, африканських, латиноамериканських та європейських, які істотно вплинули на формування глобального музичного простору. Здійснено аналіз основних тенденцій: від зростання технічної складності до розширення жанрових і культурних аспектів. У підсумку констатується, що ударні інструменти у ХХІ столітті постали як універсальний засіб музичної виразності, що інтегрує традицію й новаторство, акустичне й цифрове звучання, професійне мистецтво та масову культуру, відобража- ючи динаміку культурних процесів глобалізованого світу.
The article is devoted to the study of the evolution of percussion instruments in the world musical tradition, traced from archaic forms to modern times. Percussion instruments, as some of the most ancient means of musical communication, played a multifunctional role: from ritual-magical and ceremonial to military-signal and entertaining. In primitive cultures, they served as a kind of mediator between humans and nature, emphasized the rhythmic organization of collective rituals, and ensured the unity of the community within the sacred space. In the era of Antiquity and the Middle Ages, percussion instruments gradually integrated into secular music-making, enriching the musical texture of theatrical and court performances. The gradual complication of their construction and performance techniques contributed to the formation of new functions – from accent-rhythmic to coloristic-expressive. Considerable attention is paid to the development of percussion instruments in the European professional tradition of the Renaissance and Baroque, when they began to be included in military orchestras and theatrical ensembles, acquiring importance in shaping a new artistic sound. In the 19th century, significant progress took place in the development of percussion instruments, which became a full-fledged component of the symphony orchestra, expanding its timbral and dramaturgical possibilities. In the 20th century, experiment came to the fore – composers and performers actively applied extended techniques, created new types of percussion instruments, and integrated them into jazz, rock, pop, and electronic music. This period demonstrated the universality and adaptability of percussion instruments, as well as their ability to interact with any musical system. Modern performing practices combine acoustic and electronic instruments, applying innovative technologies of sampling, synthesis, and percussion programming. The article emphasizes the importance of regional traditions – Eastern, African, Latin American and European – which significantly influenced the formation of the global musical space. An analysis of the main tendencies is carried out: from the growth of technical complexity to the expansion of genre and cultural aspects. In conclusion, it is stated that percussion instruments in the 21st century have emerged as a universal means of musical expression, integrating tradition and innovation, acoustic and digital sound, professional art and mass culture, reflecting the dynamics of cultural processes in a globalized world.
The article is devoted to the study of the evolution of percussion instruments in the world musical tradition, traced from archaic forms to modern times. Percussion instruments, as some of the most ancient means of musical communication, played a multifunctional role: from ritual-magical and ceremonial to military-signal and entertaining. In primitive cultures, they served as a kind of mediator between humans and nature, emphasized the rhythmic organization of collective rituals, and ensured the unity of the community within the sacred space. In the era of Antiquity and the Middle Ages, percussion instruments gradually integrated into secular music-making, enriching the musical texture of theatrical and court performances. The gradual complication of their construction and performance techniques contributed to the formation of new functions – from accent-rhythmic to coloristic-expressive. Considerable attention is paid to the development of percussion instruments in the European professional tradition of the Renaissance and Baroque, when they began to be included in military orchestras and theatrical ensembles, acquiring importance in shaping a new artistic sound. In the 19th century, significant progress took place in the development of percussion instruments, which became a full-fledged component of the symphony orchestra, expanding its timbral and dramaturgical possibilities. In the 20th century, experiment came to the fore – composers and performers actively applied extended techniques, created new types of percussion instruments, and integrated them into jazz, rock, pop, and electronic music. This period demonstrated the universality and adaptability of percussion instruments, as well as their ability to interact with any musical system. Modern performing practices combine acoustic and electronic instruments, applying innovative technologies of sampling, synthesis, and percussion programming. The article emphasizes the importance of regional traditions – Eastern, African, Latin American and European – which significantly influenced the formation of the global musical space. An analysis of the main tendencies is carried out: from the growth of technical complexity to the expansion of genre and cultural aspects. In conclusion, it is stated that percussion instruments in the 21st century have emerged as a universal means of musical expression, integrating tradition and innovation, acoustic and digital sound, professional art and mass culture, reflecting the dynamics of cultural processes in a globalized world.
Опис
Ключові слова
ударні інструменти, еволюція, музична традиція, ритуал, оркестрова культура, симфонічна музика, вико- навство, музична виразність, жанрова специфіка, світова музична культура, percussion instruments, evolution, musical tradition, ritual, orchestral culture, symphonic music, performance, musical expression, genre specificity, world musical culture
Бібліографічний опис
Єрьоменко А. Еволюція ударних інструментів у світовому музичному мистецтві: від архаїчних форм до сучасності [Текст] / А. Єрьоменко, Н. Єрьоменко // Слобожанські мистецькі студії : науковий журнал / Міністерство освіти і науки України, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка ; [редкол.: О. К. Зав’ялова, І. Л. Бермес, Льоос Гельмут та ін.]. – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2025. – Вип. 3 (09). – С. 49–52. – DOI: https://doi.org/10.32782/art/2025.3.9