Ukrainian Displaced Persons and the Problem of Preserving Religious Identity in the United Kingdom (1940s–1950s)
Вантажиться...
Дата
2025
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
The post-war wave of Ukrainian migration to the United Kingdom, predominantly composed of former prisoners of war, Ostarbeiter, and Displaced persons, represented a significant stage in the development of the diaspora and posed challenges for maintaining national and religious identity.
The aim of this study is to conduct a comprehensive examination of the issue of preserving the religious identity of Ukrainian migrants in the United Kingdom during the 1940s–1950s, who were classified as Displaced persons and European Volunteer Workers. The article traces the interrelation between the socio-economic conditions of living in prisoner-of-war camps, hostels, and workers’ settlements and the spiritual life of Ukrainians.
The research methodology is based on the principles of historicism, interdisciplinarity, and objectivity, employing source-critical analysis of archival materials, eyewitness memoirs, and published studies on the history of the Ukrainian diaspora.
The scientific novelty of the study lies in highlighting a little-explored aspect of Ukrainian emigration history – the formation and preservation of religious identity.
The conclusions emphasize that religion served a dual function for Ukrainians in the United Kingdom: providing spiritual support amid socio-economic challenges and serving as a marker of national identity. The organization of parish life, cultural centers, and religious communities partially mitigated assimilation processes and laid the foundations for the development of Ukrainian religious and cultural life within British society.
Повоєнна хвиля української еміграції до Об’єднаного Королівства, сформована переважно з колишніх військовополонених, остарбайтерів та переміщених осіб, стала важливим етапом у розвитку діаспори та поставила перед нею виклики збереження національної та релігійної ідентичності. Мета роботи полягає у комплексному дослідженні проблеми збереження релігійної ідентичності українських емігрантів у Великій Британії в 1940–1950-х рр., які опинилися в статусі «Displaced persons» та European Volunteer Workers. У статті простежується взаємозв’язок між соціально-економічними умовами перебування в таборах для військовополонених, гуртожитках та робітничих поселеннях і релігійним життям українців, а також аналізується роль Української Греко-Католицької Церкви в організації душпастирської опіки. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, міждисциплінарності та об’єктивності, із використанням джерелознавчого аналізу архівних матеріалів, спогадів очевидців, а також опублікованих досліджень з історії української діаспори. Наукова новизна полягає у висвітленні малодослідженого аспекту історії української еміграції – формування та збереження релігійної ідентичності в умовах перебування переміщених осіб у різних таборах. У висновках підкреслюється, що релігія для українців виконувала подвійну функцію: духовної опори в умовах соціально-економічних викликів і водночас маркера національної ідентичності. Організація парафіяльного життя, культурних осередків та релігійних громад дозволила частково зупинити асиміляційні процеси та закласти підвалини для розвитку українського релігійного й культурного життя у британському суспільстві.
Повоєнна хвиля української еміграції до Об’єднаного Королівства, сформована переважно з колишніх військовополонених, остарбайтерів та переміщених осіб, стала важливим етапом у розвитку діаспори та поставила перед нею виклики збереження національної та релігійної ідентичності. Мета роботи полягає у комплексному дослідженні проблеми збереження релігійної ідентичності українських емігрантів у Великій Британії в 1940–1950-х рр., які опинилися в статусі «Displaced persons» та European Volunteer Workers. У статті простежується взаємозв’язок між соціально-економічними умовами перебування в таборах для військовополонених, гуртожитках та робітничих поселеннях і релігійним життям українців, а також аналізується роль Української Греко-Католицької Церкви в організації душпастирської опіки. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, міждисциплінарності та об’єктивності, із використанням джерелознавчого аналізу архівних матеріалів, спогадів очевидців, а також опублікованих досліджень з історії української діаспори. Наукова новизна полягає у висвітленні малодослідженого аспекту історії української еміграції – формування та збереження релігійної ідентичності в умовах перебування переміщених осіб у різних таборах. У висновках підкреслюється, що релігія для українців виконувала подвійну функцію: духовної опори в умовах соціально-економічних викликів і водночас маркера національної ідентичності. Організація парафіяльного життя, культурних осередків та релігійних громад дозволила частково зупинити асиміляційні процеси та закласти підвалини для розвитку українського релігійного й культурного життя у британському суспільстві.
Опис
Ключові слова
Displaced Persons, Ukrainian migration, European Volunteer Workers, religious identity, Ukrainian Greek Catholic Church, United Kingdom, українська еміграція, релігійна ідентичність, Українська Греко-Католицька Церква, Об’єднане Королівство
Бібліографічний опис
Volik N. Ukrainian Displaced Persons and the Problem of Preserving Religious Identity in the United Kingdom (1940s–1950s) [Теxt] / N. Volik, S. Pryidun // Консенсус : науковий журнал / Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка. – 2025. – № 3. – С. 132–142. – DOI: 10.31110/consensus/2025-03/132-142